Постанова

від 26.02.2008 по справі 35/483

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД      

01025, м.Київ, пров.

Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

 26.02.2008                                                                                          

№ 35/483

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:          Губенко Н.М.

 суддів:            Барицької  Т.Л.

          Ропій 

Л.М.

 при секретарі:           

 За участю представників:

 від позивача - повідомлений, але не з'явився;

 від відповідача - Махмудова О.С. (довіреність

б/н від 10.01.2008),                            

Пампуха Л.О. (довіреність № 22 від 21.02.2008);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Суб"єкта підприємницбкої діяльності - фізичної особи

ОСОБА_1

 на рішення Господарського суду м.Києва від

22.11.2007

 у справі № 35/483 (Літвінова М.Є.)

 за позовом                               Суб"єкта підприємницбкої

діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

 до                                                   Товариства

з обмеженою відповідальністю "Ринок "Десна"

 про                                                  стягнення 145 679,13 грн.

Ухвалою

Київського апеляційного господарського суду від12.02.2008 відповідно до ст. ст.

69, 99 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги продовжений за заявою

сторін.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням

Господарського суду м.Києва від22.11.2007 у справі №35/483 в позові відмовлено.

Не

погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав до Київського апеляційного

господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та

прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. При цьому заявник

вказує на те, що у висновку № 2423 судової почеркознавчої експертизи,

складеного 24.04.2007, зазначено, що на договорі оренди № 2 від 01.02.1999 та

акті приймання-передачі від 02.02.1999 до цього договору оренди підпис

директора відповідача ОСОБА_1 виконаний іншою особою. Водночас висновком № 2424

судової технічної експертизи, складеним 09.08.2007, доведено, що договір оренди

№ 2 від 01.02.1999 та акт приймання-передачі від 02.02.1999 до цього договору

оренди мають відтиск печатки відповідача, тобто вказані документи були

виготовлені з дотриманням порядку, встановленого для укладення договорів:

спочатку був надрукований текст, підписаний сторонами та скріплений печаткою.

Також,

позивач вважає, що заперечення відповідача щодо існування між сторонами

господарського зобов'язання, оскільки договір оренди № 2 від 01.02.1999 та акт

приймання-передачі від 02.02.1999 до цього договору оренди підписані не

директором, а іншою особою не можуть бути прийняті до уваги, а навпаки підтверджують

навмисне порушення чи несумлінність службових осіб відповідача при укладенні

зазначених документів, позивачу ж не було відомо, який підпис має директор

відповідача ОСОБА_1 До того ж, орендна плата за користування стаціонарними

кіосками відповідачем сплачувалась у період з 01.02.1999 по 01.01.2000.

Крім

того, позивач зазначає, що господарським судом першої інстанції не було взято

до уваги ст. 204 ЦК України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо

його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом

недійсним.

Відповідач

надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу

без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції без змін з

підстав зазначених у рішенні господарського суду першої інстанції.

Позивач

у судове засідання 26.02.2008 не з'явився, незважаючи на те, що був належним

чином повідомлений про час і місце засідання суду, про що свідчить відповідний

штамп апеляційного господарського суду на звороті у лівому нижньому куті ухвали

від 12.02.2008 з відміткою про відправку документа згідно з вимогами Інструкції

з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого

господарського суду України від 10.12.2002 № 75.

Згідно

з ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами

апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого

господарського суду у повному обсязі.

При

розгляді апеляційної скарги апеляційним господарським судом були заслухані

пояснення представників відповідача, досліджені наявні матеріали справи та

встановлено наступне.

Позивач

подав до господарського суду першої інстанції позов про стягнення з відповідача

грошових коштів в розмірі 145 679,13 грн., що складаються із 96 000,00 грн. заборгованості

по орендній платі за договором оренди № 2 від 01.02.1999 за період з 01.01.2000

по 01.09.2006, 14 966,88 грн. 3% річних та 34 712,25 грн. інфляційних витрат.

Рішенням

господарського суду першої інстанції в позові відмовлено.

Апеляційний

господарський суд не вбачає підстав для скасування вказаного рішення

господарського суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Позивач,

обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення з відповідача 96 000,00 грн.

заборгованості по орендній платі за договором оренди № 2 від 01.02.1999

посилався на те, що між ним та відповідачем 01.02.1999 був укладений договір

оренди № 2, відповідно до якого відповідач прийняв у користування стаціонарні

кіоски та зобов'язався вносити за їх користування орендну плату. Однак, в

порушення умов договору відповідач з 01.01.2000 сплачувати орендну плату

припинив, чим порушив умови вказаного договору оренди.

Відповідач,

заперечуючи проти позову, вказував на те, що договір оренди № 2 від 01.02.1999

та акт приймання-передачі від 02.02.1999 до цього договору викликають сумнів

щодо їх справжності, оскільки підпис директора відповідача, що міститься у них,

не відповідає підписам цієї ж особи, що містяться на інших документах

відповідача, у зв'язку з чим, відповідач просив призначити у справі судову експертизу.

Ухвалою

господарського суду першої інстанції від 15.02.2007 клопотання відповідача

задоволено і призначено у справі судову почеркознавчу експертизу та судову

технічну експертизу.

Згідно

із висновком № 2423 судової почеркознавчої експертизи, складеним 24.04.2007

експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, підписи

від імені ОСОБА_1. (директора відповідача) у договорі оренди № 2 від 01.02.1999

та в акті приймання-передачі від 02.02.1999 до цього договору виконані не

ОСОБА_1 (директором відповідача).

Згідно

із висновком № 2424 судової технічної експертизи, складеним 09.08.2007

експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, у договорі

оренди № 2 від 01.02.1999 та на акті приймання-передачі від 02.02.1999 до цього

договору відтиски печатки нанесені печаткою ТОВ ”Ринок ”Десна” (відповідача).

Відповідно

до п. 6.11. Статуту відповідача, в редакції станом на 1999 рік, поточне

керівництво і управління діяльністю підприємства здійснює його директор. Він

приймає рішення з усіх питань, пов'язаних з діяльністю підприємства, крім тих,

що є виключною компетенцією загальних зборів засновників.

Як

свідчить протокол № 10 зборів засновників ТОВ ”Ринок ”Десна” від 28.12.1998

(а.с. 44) директором ТОВ ”Ринок ”Десна” з 28.12.1998 призначено ОСОБА_1.

Згідно

із наказом № 26-вк від 24.07.2000 (а.с. 43) директора ОСОБА_1. звільнено за

власним бажанням.

Таким

чином, викладеним та матеріалами справи підтверджується, що станом на

01.02.1999 (день складання договору оренди № 2) та 02.02.1999 (день складання

акту приймання-передачі до договору оренди № 2) директором відповідача був

ОСОБА_1

Однак,

як встановлено судовим експертом З.О. Ковальчук у висновку № 2423 судової

почеркознавчої експертизи, ОСОБА_1 спірний договір оренди № 2 від 01.02.1999 та

акт приймання-передачі від 02.02.1999 до цього договору не підписував.

Докази

того, що ОСОБА_1 уповноважив іншу особу на підписання зазначеного договору

оренди та акта приймання-передачі в матеріалах справи відсутні, не надали таких

доказів сторони і під час розгляду справи в апеляційному господарському суді.

За

таких обставин, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що договір

оренди № 2 від 01.02.1999 та акт приймання-передачі від 02.02.1999 підписані

особою не уповноваженою на їх підписання.

Відповідно

до ст. 63 ЦК УРСР, що діяв станом на 1999 рік, угода, укладена від імені другої

особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням

повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи,

яку представляють, лише в разі подальшого схвалення угоди цією особою.

Позивач,

в ході розгляду справи господарським судом першої інстанції та апеляційним

господарським судом, стверджував, що відповідач стаціонарними кіосками

користувався та з 01.02.1999 до 01.01.2000 сплачував орендну плату за їх

користування, в підтвердження чого надав копію довідки від 23.02.2000 форми №

2, копію витягу із книги обліку доходів № 5659/98 позивача, копії податкових

накладних та прибуткових касових ордерів.

Відповідач

у свою чергу вказував на те, що йому кіоски за договором оренди № 2 від

01.02.1999 в оренду не передавались та орендну плату позивачу за їх

користування він не сплачував.

Відповідно

до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд

за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і

перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у

повному обсязі.

Згідно

із ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення

в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Частина

1 ст. 32 ГПК України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані,

на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює

наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення

сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення

господарського спору. Разом з тим якщо подані сторонами докази є недостатніми,

господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій

незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення

спору, як це передбачено ч. 1 ст. 38 ГПК України.

З

метою з'ясування всіх обставин справи апеляційний господарський суд ухвалами

від 24.12.2007, від 29.01.2008 та від 12.02.2008 зобов'язав позивача надати

докази виконання відповідачем умов договору оренди № 2 від 01.02.1999 в частині

здійснення сплати орендної плати у 1999 року, фактичного користування

відповідачем стаціонарними кіосками, що розташовані за адресою: бул. Перова,

19, загальною кількістю 5 штук; витяг з касової книги для обліку операцій з

готівкою в національній валюті за період з 01.02.1999 по 01.01.2000 року та

інші документи, які відображають рух готівки, що надійшла до каси відповідно до

Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні;

оригінали касової книги для обліку операцій з готівкою в національній валюті за

період з 01.02.1999 по 01.01.2000 року (для огляду), а відповідача - докази

здійснення сплати орендної плати позивачу за договором оренди № 2 від

01.02.1999 у 1999 році, довідку за підписом директора та головного бухгалтера

стосовно того чи сплачував відповідач позивачу орендну плату за період з

01.02.1999 по 01.01.2000 за договором оренди № 2 від 01.0.1999, витяг з касової

книги для обліку операцій з готівкою в національній валюті за період з

01.02.1999 по 01.01.2000 та інші документи, які відображають рух готівки відповідно

до Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні;

оригінали касової книги для обліку операцій з готівкою в національній валюті за

період з 01.02.1999 по 01.01.2000 року (для огляду).

Позивач

вимог вказаних ухвал не виконав, витребуваних судом документів не надав.

У

свою чергу відповідач надав довідку № 12 від 07.02.2008 за підписом директора

та головного бухгалтера та витяги з касової книги відповідача для обліку

операцій з готівкою в національній валюті за лютий 1999 року та за квітень -

липень 1999 року для огляду і належним чином завірені копії в матеріали справи.

Згідно

із довідкою відповідача № 12 від 07.02.2008 за підписом директора та головного

бухгалтера, відповідач у період з 01.02.1999 по 01.01.2000 грошові кошти з каси

відповідача для сплати орендної плати за договором оренди № 2 від 01.02.1999 не

видавались.

Як

свідчать витяги з касової книги відповідача для обліку операцій з готівкою в

національній валюті за лютий 1999 року та за квітень - липень 1999 року готівка

з каси відповідача для здійснення сплати орендної плати за договором оренди № 2

від 01.02.1999 не видавалась.

Надані

позивачем в підтвердження користування відповідачем кіосками та сплати орендної

плати за їх користування на підставі договору оренди № 2 від 01.02.1999

документи, а саме: копія довідки від 23.02.2000 форми № 2, копія витягу із

книги обліку доходів № 5659/98 позивача та копії податкових накладних та

прибуткових касових ордерів, без надання позивачем документів витребуваних

ухвалами апеляційного господарського суду від 24.12.2007, від 29.01.2008 та від

12.02.2008 не можуть свідчити про користування відповідачем стаціонарними

кіосками та сплату орендної плати за їх користування за договором оренди № 2

від 01.02.1999, оскільки із них не вбачається, що вказані в них грошові кошти

сплачувались відповідачем саме за користування стаціонарними кіосками за

договором оренди № 2 від 01.02.1999.

Інші

докази схвалення відповідачем договору оренди № 2 від 01.02.1999, зокрема,

здійснення відповідачем користування стаціонарними кіосками чи вчинення

відповідачем інших дій, що свідчать про прийняття вказаного договору оренди до

виконання, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно

до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона

повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх

вимог і заперечень. Виходячи з цього, саме позивач повинен був довести, що

відповідач здійснював користування стаціонарними кіосками, які є предметом

договору оренди № 2 від 01.02.1999 та сплачував орендну плату за їх

користування у період з 01.02.1999 по 01.01.2000, чого останній не зробив.

За

таких обставин, на підставі викладеного, апеляційний господарський суд

приходить до висновку, що схвалення з боку відповідача договору оренди № 2 від

01.02.1999 не було.

Відповідно

до ст. 63 ЦК УРСР та ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з

перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки

особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією

особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він

представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Згідно

із п. 9.2. роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від

12.03.1999 ”Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням

угод недійсними” наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить

угоду дійсною з моменту її укладення, наступне схвалення юридичною особою

угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень,

робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути

відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника

(лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про

схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і

т.ін.).

Статтею

34 ГПК України, передбачено, що обставини справи, які відповідно до

законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть

підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким

чином, з системного аналізу наданих сторонами документів та матеріалів справи

апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що, оскільки

договір оренди № 2 від 01.02.1999 з боку відповідача підписаний особою не

уповноваженою на його підписання, схвалення його відповідачем, як встановлено

вище, не було, акт приймання-передачі від 02.02.1999 до договору оренди № 2 від

01.02.1999 підписаний також не уповноваженою особою, тобто фактичної передачі

стаціонарних кіосків в оренду відповідачу не було, то договір оренди № 2 від

01.02.1999 не створює, не змінює і не припиняє цивільні права та обов'язки для

відповідача.

Згідно

із ст. 48 ЦК УРСР, що діяв станом на 1999 рік, недійсною є та угода, що не

відповідає вимогам закону.

Відповідно

до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в

момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами

першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами

1 та 2 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити

цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам

суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг

цивільної дієздатності.

Відповідно

до п. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення, має право

визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом договір,

який суперечить закону.

Оскільки

позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі за

користування стаціонарними кіосками на підставі договору оренди № 2 від

01.02.1999, то відповідно договір оренди № 2 від 01.02.1999 пов'язаний з

предметом даної справи.

Таким

чином, враховуючи, що при укладенні договору оренди № 2 від 01.02.1999 не

дотримано вимог законодавства, апеляційний господарський суд, керуючись

положеннями п. 1 ст. 83 ГПК України, дійшов висновку про визнання договору

оренди № 2 від 01.02.1999 недійсним.

Частиною

1 ст. 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний

судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Отже,

оскільки договір оренди № 2 від 01.02.1999, укладений з порушенням вимог

чинного законодавства, а саме підписаний особою, не уповноваженою на його

підписання і подальшого схвалення відповідача вказаного договору оренди не

було, то відповідно до вищенаведених норм чинного законодавства цей договір є

недійсним з моменту його вчинення.

З

огляду на те, що договір оренди № 2 від 01.02.1999 є недійсним, а відповідно до

ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім

тих, що пов'язані з його недійсністю, апеляційний господарський суд дійшов

висновку про відсутність підстав для задоволення позову щодо стягнення з

відповідача заборгованості по орендній платі за договором оренди № 2 від

01.02.1999 у період з 01.01.2000 по 01.09.2006.

Посилання

позивача на те, що висновком № 2424 судової технічної експертизи, складеним

09.08.2007, доведено, що договір оренди № 2 від 01.02.1999 та акт

приймання-передачі від 02.02.1999 до цього договору оренди мають відтиск

печатки відповідача, тобто вказані документи були виготовлені з дотриманням

порядку, встановленого для укладення договорів: спочатку був надрукований

текст, підписаний сторонами та скріплений печаткою, апеляційний господарський

суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до чинного законодавства печаткою

скріплюється підпис сторони на договорі, а як встановлено у висновку № 2423

судової почеркознавчої експертизи підпис на договорі оренди № 2 від 01.02.1999

та на акті приймання-передачі від 02.02.1999 до цього договору виконаний не

директором відповідача.

Враховуючи

викладене, немає підстав визнати доводи позивача, викладені в апеляційній

скарзі, переконливими та такими, що спростовують висновки господарського суду

першої інстанції, а тому апеляційний господарський суд вважає, що при прийнятті

рішення господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини

справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку відповідно до

ст. 43 ГПК України та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з

вимогами матеріального та процесуального права.

Згідно

із п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976 ”Про

судове рішення” із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.1981 № 4,

від 25.12.1992 № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги

процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у

відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до

даних правовідносин.

Оскаржене

рішення цим вимогам відповідає, а тому скасуванню чи зміні не підлягає.

Керуючись

п. 1 ст. 83, ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення

Господарського суду м.Києва від22.11.2007 у справі №35/483 залишити без змін,

доповнивши резолютивну часину рішення п. 3 такого змісту:

”3.

Визнати недійсним договір оренди № 2 від 01.02.1999.”.

Матеріали

справи № 35/483 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Губенко Н.М.

 Судді                                                                                         

Барицька  Т.Л.

Ропій  Л.М.