РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
27 вересня 2011 року Справа № 22/5025/759/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Маціщук А.В.
судді Гулова А.Г. ,
судді Петухов М.Г.
за участю представників сторін: < Текст >
позивача - пред-к ОСОБА_1.(пост.дов.№ 533 від 10.03.2011 р.)
відповідача - пред-к ОСОБА_2.(дов.№ 17 від 30.05.2011 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Хмельницької області від 30.06.11 р.
у справі № 22/5025/759/11 (суддя Заверуха С.В.)
за позовом ОСОБА_3
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Райські сади Проскурова"
про стягнення 303921,71 грн. попередньої плати
в с т а н о в и в :
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 30.06.2011 р. у справі № 22/5025/759/11 задоволено позов ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Райські сади Проскурова» про стягнення 303921,71 грн. попередньої оплати. Відповідно до рішення суду підлягає стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю «Райські сади Проскурова» на користь ОСОБА_3 303921,71 грн. попередньої оплати, 3039,22 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач не погоджується із прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 повністю. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд неповно і необ'єктивно дослідив і встановив всі обставини справи в їх сукупності, як того вимагає ГПК України.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник стверджує контракт від 29.09.2008 р., предметом якого є продає садженців фруктових дерев в асортименті на загальну суму 45000 євро, на який посилається позивач, - не укладався, підтвердженням чого є відсутність оригіналу цього контракту як у позивача, так і у відповідача, а також - у Кредобанку м.Хмельницького, що зараховував валютну виручку, та у кооперативного банку в Наленчові. Вважає безпідставними доводи позивача про укладенння цього контракту факсимільним зв’язком, оскільки на поданих до суду копіях відсутні номери факсу, дата та час передачі документу, що зазвичай відображається при передачі документу факсом, і в силу ст.181 Господарського кодексу України твердження позивача щодо укладання контракту факсимільним зв'язком не може бути прийняте до уваги судом, оскільки позивач не довів факту передачі контракту таким способом.
Також скаржник пояснює, що судом не було взято до уваги висновок спеціаліста № 47 від 24.06.2011 р. в якому вказано, що наданий позивачем контракт є підробленою копією і зокрема, підпис та печатка товариства на вказаній копії контракту скопійована з оригіналу контракту від 04.11.2008 р. на поставку яблук, який відповідач також надав до матеріалів справи разом із додатковими запереченнями на позовну заяву, та з висновком спеціаліста.
Стверджує, що зарахування перерахованих позивачем коштів відбулось за контрактами від 29.09.2008 р. як отримання попередньої оплати за ріпак в сумі 28000 дол.США, і така обставина судом першої інстанції не досліджена, тоді як відповідно до SWIFT повідомлення польського кооперативного банку в Наленчові відсутні будь-які посилання на цільове направлення коштів за платежами на суму 29000 дол.США та 24000 євро, крім посилання на контракт від 29.09.2008 р. Разом з тим, вважає, що надані суду копії платіжних доручень не відповідають самим банківським операціям, а тому не можуть бути доказами по справі. Стверджує, що кошти в сумах 29000 дол. США, 20000 дол. США та 3900 євро перераховувалися на рахунок ТОВ «Райські сади Проскурова» як передоплата за іншим контрактом від 29.09.2008 р. - на поставку ріпаку «Чорний велетень».
Позивач ОСОБА_3 (його представник в Україні) у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду Хмельницької області від 30.05.2011 р. - залишити без змін.
Заперечує проти доводів скаржника. Зокрема, стверджує, що кошти були перераховані як аванс за садженці фруктових дерев, що підтверджено, крім копії контракту від 29.09.2008 р., платіжними документами – наказами доручення виплати в валютному обороті, в кожному з яких визначено призначенням цих платежів ‘передплата за саджанці фруктових дерев згідно з контрактом від 29.09.2008 р.’, при цьому польський банк своїм листом підтвердив, що кошти перераховані після ознайомлення банку з контрактом.
Висновок спеціаліста № 47 ВІД 24.06.2011 р. щодо підробки контракту вважає недопустимим доказом, оскільки такий висновок не є висновком судового експерта, і клопотання про призначення судової експертизи відповідач не заявляв. Такий висновок не може бути допустимим доказом, оскільки відповідач не надав спеціалісту оригінал контракту від 29.09.2008 р. на поставку садженців фруктових дерев.
Заперечує одержання ріпаку, оскільки на час підписання контрактів від 29.09.2008 р., так само і на час підписання накладної № 95 від 27.07.2009 р. ОСОБА_3 перебував за кордоном, що підтверджено відповідними відмітками в його паспорті НОМЕР_1. Стверджує, що позивачем ріпак не одержаний і за кордон не вивозився.
У відзиві, наданому апеляційному суду додатково 27.09.2011 р., позивач наполягає, що контракт від 29.09.2008 р. на поставку саджанців фруктових дерев було підготовлено відповідачем та направлено ОСОБА_3 факсимільним зв'язком в Польщу для підпису та проведення оплати. З метою збереження тексту контракту з факсимільного примірника була знята копія, а зберігати факсимільну стрічку не було необхідності, і законодавство не передбачає представлення такої стрічки в судове засідання.
Звертає увагу суду, що за фактом вчинення підробки контрактів від 29.09.2008 р. та від 26.08.2008 р., укладених ТОВ «Райські сади Проскурова» та громадянином ОСОБА_3, відмовлено в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст.358 КК України, за відсутністю складу злочину.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача/скаржника в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованність рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
Судом встановлено слідуюче.
Позивач ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) за законодавством Польщі зареєстрований як суб’єкт підприємництва (в сільському господарстві) та платник ПДВ ЄС з номером податкової ідентифікації - ПЛ 9462357617 /а.с.22-27/.
Позивачем надана суду копія контракту, укладеного 29 вересня 2008 року сторонами ОСОБА_3 (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Райські сади Проскурова» (продавець), за умовами якого /п.1.1/ продавець продає, а покупець купує саджанці яблунь сорту Golden Delicius в кількості 30000 штук за ціною 1,5 євро за штуку на загальну суму 45000,00 євро.
У п.3.1 цього контракту визначено, що оплата товару здійснюється шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця 100% загальної вартості товару.
Згідно умов п. 5.1 контракту поставка товару здійснюється не пізніше 20-ти днів з моменту надходження передоплати на розрахунковий рахунок продавця. Здавання товару здійснюється комісією за участю представників обох сторін за наявності документів, передбачених п. 4.3. контракту.
За п.4.1 товар повністю поставляється автомобільним вантажним транспортом продавця відповідно до правил Інкотермс 2000 р., але в будь-якому випадку не пізніше 04.12.2009 р.
Відповідно до розд.8 контракту у випадку виникнення спірних питань, у вирішенні яких сторони не можуть досягти єдиної думки, сторона-позивач залишає за собою право звернутись до Міжнародного Комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій Палаті України, рішення якого є остаточним та не підлягає оскарженню, або до господарського суду Хмельницької області (Україна) за вибором сторони. Всі витрати, пов'язані з судовим процесом, несе винувата сторона. Контракт буде регулюватись та тлумачитись у відповідності до норм матеріального та процесуального права за місцем знаходження відповідача.
Строк дії контракту визначений за розд.9 з моменту його підписання, в тому числі за допомогою факсимільного зв'язку, - до моменту виконання всіх умов контракту.
Контракт від 29.09.2008 р. підписаний представниками сторін та скріплений печаткою відповідача.
За формою і змістом контракт відповідає нормам чинного законодавства, зокрема ст.6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність".
Позивач пояснює про укладання контракту шляхом передачі засобами факсимільного зв’язку, в зв’язку з чим суду надана завірена копія /а.с.7-8 у т.1/.
Оригінал контракту відсутній. Пояснення позивача з приводу відсутності у нього оригіналу договору та факсимільного примірника, викладені у відзивах на апеляційну скаргу, є мотивованими і суд оцінює їх в сукупності з іншими доказами у справі.
Разом з тим, позивач надав суду накази доручення виплати в валютному обороті від 30.09.2008 р. на суму 29000,00 доларів США, від 15.10.2008 р. на суму 20000,00 євро та від 07.11.2008 р. на суму 3900,00 євро. Відповідно до цих наказів доручення позивачем перераховано відповідачу кошти з визначенням призначення платежів ‘передплата на саджанці фруктових дерев згідно з контрактом від 29.09.2008 р.’/оригінали наказів-доручення із відмітками банку та із нотаріально посвідченими перекладами оглянуті в судовому засіданні, відповідні копії на а.с.9-10, 12-13, 15-16 у т.1/.
Наявність платіжних документів такого змісту підтверджує волевиявлення позивача на укладення та виконання договору купівлі-продажу саджанців фруктових дерев.
Згідно зі ст.ст.173-174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору тощо. За загальним правилом господарський договір викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Необхідність дотримання письмової форми обумовлена ст.208 ЦК України.
Разом з тим, згідно зі ст.207 ЦК України та ст.181 ГК України договір може бути укладений в письмовій формі не тільки шляхом складання єдиного документу, правочин/договір вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, якими обмінялись сторони. За ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку. Нормами ст.181 ГК України визначено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб – шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлені спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договору.
Згідно з ч.3 ст.207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підписів за допомогою засобів механічного або іншого копіювання допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін.
Первинні документи слугують доказами того, що відбувся господарський договір.
Відповідач одержав перераховані позивачем кошти на загальну суму 303921,71 грн., що підтверджено виписками банку за 02.10.2008 р., 17.10.2008 р. та 10.11.2008 р./а.с.11,14,17, 146-151 у т.1/, згідно з якими на рахунок ТОВ «Райські сади Проскурова» зараховані експортні надходження відповідно 29000,00 доларів США (еквівалент 140983,50 грн.), 20000,00 євро (еквівалент 134092,10 грн.) та 3900,00 євро (еквівалент 28846,11 грн.). Підставою платежів у платіжних документах, які оформлені Хмельницькою філією ВАТ «Кредобанк», визначено ‘товари згідно договору від 29.09.2008’ і ‘передоплата на саджанці фруктових дерев договір від 29.09.2008’, тоді як позивачем всі три платіжних документи/накази дорученння виплати в валютному обороті були оформлені з призначенням грошових засобів як ‘передплата на саджанці фруктових дерев згідно з контрактом від 29.09.2008 р.’, про що зазначено вище.
Відповідач одержав кошти від позивача і самостійно визначив їх призначення як оплату за ріпак за іншим договором – за контрактами про купівлю-продаж озимого ріпаку «Чорний велетень», які укладені сторонами 29.09.2008 р./а.с.40-47 у т.1; оригінали цих контрактів оглянуті в судовому засіданні/.
Колегія суддів критично оцінює пояснення відповідача про те, що наявність таких контрактів дала відповідачеві підстави для зарахування одержаних від позивача коштів в сумах 29000,00 доларів США (еквівалент 140983,50 грн.), 20000,00 євро (еквівалент 134092,10 грн.) та 3900,00 євро (еквівалент 28846,11 грн.) як попередню оплату за ріпак.
Відповідно до п.п.2.1-2.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затвердженого постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 р. № 216 та зареєстрованого в Мінюсті України 01.10.2008 р. за № 910/15601 (в редакції на час операцій в Україні 02.10.2008 р.-10.11.2008 р.), платник заповнює реквізит ‘призначення платежу’ в іноземній валюті та надає повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті.
За наявності кількох контрактів, укладених 29.09.2008 р., одержання коштів із визначеним позивачем/платником призначенням платежів ‘товари згідно договору від 29.09.2008’ і ‘передоплата на саджанці фруктових дерев договір від 29.09.2008’ не давало відповідачеві правових підстав для самостійного визначення призначення/зарахування коштів як попередню оплату за ріпак.
За п.4.1 зазначеного вище Положення уповноважений банк зараховує кошти в іноземній валюті на рахунки банку та бенефіціарів на підставі отриманих повідомлень. При цьому згідно з п.4.3 даного Положення в разі, якщо у графі ‘призначення платежу’ відсутня інформація або вказана помилкова інформація, уповноважений банк бенефіціара звертається до банку, що обслуговує платника, та/або до бенефіціара для з'ясування цього реквізиту в порядку, визначеному нормативно-правовими актами Національного банку.
З матеріалів даної справи, зокрема, з листів кооперативного банку в Наленчові від 02.06.2011 р. № PGK-R-KS-/1274/2011 /а.с.103-104 у т.1/ та від 21.06.2011 р. № PGK-R-KS./1292/2011 /а.с.152-155 у т.1/ вбачається, що цей банк переказав кошти позивача відповідно до наданих платником контрактів та розпоряджень і одержав підтвердження банку бенефіціара про отримання спірних сум; після цього до кооперативного банку не надходила жодна інформація або запит щодо змін або уточнення призначення переказаних позивачем грошей. Також не надходило підтвердження на отримання позивачем жодних товарів чи повернення готівки за нереалізовані контракти.
Не спростовує доводів позивача та інформацію кооперативного банку в Налечові і лист від 21.06.2011 р. № 22.06-9283/11 Хмельницького відділення Центральної філії публічного акціонерного товариства «Кредобанк», відповідно до якого суду були надані завірені копії зовнішньоекономічних контрактів, укладених сторонами 29.09.2008 р. щодо купівлі-продажу озимого ріпаку в кількості 73000 кг та 86000 кг, та копії SWIFT повідомлень.
При цьому суд звертає увагу на такі обставини: - копії зовнішньоекономічних контрактів щодо купівлі-продажу озимого ріпаку надані банку відповідачем, а не позивачем. Оскільки ні бенефіціар, ні банки (як банк платника, так і банк бенефіціара) не вправі коригувати визначені платником підстави платежу, надіслані ПАТ «Кредобанк» на адресу суду контракти не можуть розцінюватись судом як договори, згідно з якими відбулося перерахування коштів по наданим SWIFT повідомленням;
- банки (як банк платника, так і банк бенефіціара) відповідно до законодавства не несуть відповідальності за фінансові дії клієнтів, не контролюють виконання умов контрактів клієнтами, правильності заповнення SWIFT повідомлень та їх відповідності будь-яким іншим документам, підписаних сторонами спільно чи одноособово. Про таке кооперативний банк в Наленчові та ПАТ «Кредобанк» в особі Хмельницького відділення Центральної філії повідомляють у своїх листах;
- згідно з п.4.3 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України /Положення/ на уповноважений банк бенефіціара покладається контроль за призначенням платежу клієнта при відсутності посилання на договір або документ, на виконання якого від нерезидента-платника надійшли кошти в іноземній валюті. Така обставина для перевірки в даному випадку була відсутня, оскільки призначення платежу платником було визначено повно, про що зазначено вище.
Крім того, одержання коштів без попереднього виставлення рахунку-фактури суперечить умовам договорів купівлі-продажу ріпаку. Так, умовами пунктів 6.3 цих договорів визначено, що авансовий платіж виконується не пізніше 5 банківських днів від дати виставлення рахунку-фактури (інвойсу) на попередню оплату. Умовами пунктів 7.1 цих договорів визначено, що продавець/відповідач має передати покупцю/позивачеві рахунок-фактуру, сертифікати якості, сертифікати походження на ріпак тощо. Докази передачі відповідачем позивачеві рахунків-фактур та інших документів на ріпак відсутні.
Ухвалами від 16.05.2011р., від 31.05.2011р., 15.06.2011р. місцевий господарський суд зобов'язав відповідача надати рахунки, передбачені п.6.3 договорів, та докази їх надіслання позивачу, і такі вимоги суду відповідачем не виконані. З пояснень представника відповідача в судових засіданнях вбачається, що рахунки на виконання п.6.3. договорів на поставку ріпаку не виставлялись.
Отже судом встановлено, що рахунки-фактури не направлялись відповідачем позивачеві, і така обставина в сукупності з іншими доказами спростовує твердження відповідача ТОВ "Райські сади Проскурова" про здійснення позивачем авансових платежів на загальну суму 303921,71 грн. за договорами від 29.09.2008 р. щодо поставки озимого ріпаку в кількості 73000 кг та 86000 кг.
Таким чином, сторонами не надано будь-яких доказів відповідно до ст.ст.33-34 ГПК України про те, що у відповідача існували правові підстави для самостійного визначення призначення одержаних від позивача платежів як передоплати за ріпак. Разом з тим, відповідач кошти в сумі 303921,71 грн. одержав, запитів щодо уточнення призначення платежів не вчиняв і не повернув кошти як безпідставно чи помилково одержані, що є обов’язковим за ст.1212 ЦК України у такому випадку, коли відповідач стверджує про відсутність договору купівлі-продажу саджанців фруктових дерев.
Відповідачем садженці позивачеві передані не були. На вимогу позивача про повернення коштів, викладену в претензійному повідомленні № 3 від 01.04.2011 р., відповідач не відреагував.
За наведених обставин колегія суддів погоджується із висновками місцевого господарського суду про те, що позивач перерахував відповідачеві кошти як оплату за садженці фруктових дерев за договором купівлі-продажу.
Відповідно до норм ст.ст.526,530 ЦК України та ст.193 ГК України зобов’язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Згідно зі ст.263 ГК України, ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу продавець передає товар у власність покупцеві, а покупець приймає/зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, зокрема у випадку, якщо він не приступив до виконання зобов’язання. З матеріалів даної справи вбачається, що відповідач заперечує виникнення у нього обов’язку передати позивачеві саджанці фруктових дерев за договором купівлі-продажу, оскільки вважає такий договір неукладений.
Згідно з ч.3 ст.612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов’язання втратило інтерес для кредитора , він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до ст.665 ЦК України у разі відмови продавця передати товар, покупець має право відмовитись від договору купівлі-продажу.
За наведених обставин позовна вимога про повернення 303921,71 грн., які відповідач одержав від позивача, є підставною, відповідає нормам ст.ст.612,665 ЦК України і правомірно задоволена місцевим господарським судом.
При цьому судом враховано, що рахунок відповідача у ХФ ВАТ "Кредобанк" № 2600301027273 передбачає можливість зарахування платежів, перерахованих в гривнях, доларах США, Євро. Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Відповідач одержав від позивача кошти в національній валюті /гривнях/ і позовні вимоги заявлені в національній валюті України гривні відповідно до офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти (долар США, євро) на день виконання грошового зобов'язання щодо перерахування попередньої оплати за контрактом від 29.09.2008р., що підтверджується виписками по рахунку від 02.10.2008 р., 17.10.2008 р., 10.11.2008 р., а також довідкою ПАТ "Кредобанк" від 27.05.2011 р. Обраний позивачем спосіб захисту інтересів не суперечить нормам чинного законодавства та принципу диспозитивності.
Судова колегія погоджується із оцінкою суду першої інстанції висновку спеціаліста № 47 від 24.06.2011 р., оскільки цей висновок виконаний на замовлення відповідача без надання спеціалісту оригіналу контракту від 29.09.2008 р. Колегія суддів звертає увагу, що копія контракту від 29.09.2008 р. не є єдиним доказом на підтвердження правомірності позовної вимоги. Як зазначено вище, надані суду сторонами докази оцінені в їх сукупності, що відповідає нормам ст.ст.33,34,43 ГПК України.
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що доводи скаржника спростовані доказами у цій справі, тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення господарського суду за ст.104 ГПК України. Рішення господарського суду Хмельницької області відповідає матеріалам справи та чинному законодавству і підстав для його скасування чи зміни немає.
Керуючись ст.ст.49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Райські сади Проскурова" залишити без задоволення, рішення господарського суду Хмельницької області від 30.06.2011 р. у даній справі залишити без змін.
Матеріали справи № 22/5025/759/11 повернути господарському суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Маціщук А.В.
Суддя Гулова А.Г.
Суддя Петухов М.Г.
01-12/13027/11
Суд | Рівненський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 27.09.2011 |
Оприлюднено | 20.10.2011 |
Номер документу | 18672823 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Рівненський апеляційний господарський суд
Маціщук А.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні