Постанова

від 21.07.2011 по справі 2/286

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/286

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                            ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.11                                                                                           Справа  № 2/286

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя  Гриців В.М., суддів Давид Л.Л., Кордюк Г.Т.

при секретарі судового засідання Бохонок В.З.

за участю представника позивача  Гірак  Л.З.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз»на рішення господарського суду Чернівецької області від 31.05.2011р. у справі №2/286 порушеній за заявою Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз»до дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі Чернівецької філії та до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз»про стягнення вартості наданих послуг по транспортуванню природного газу в сумі 6683,98 грн.                                           

ВСТАНОВИВ:

  Рішенням господарського суду Чернівецької області від 31 травня 2011 року (суддя Ніколаєв М.І.) по справі №2/286  за позовом Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі управління магістральних газопроводів «Прикарпаттрансгаз»до Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі Чернівецької філії та до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» про стягнення вартості наданих послуг по транспортуванню природного газу в сумі 6683,98 грн.,  позов задоволено частково, а саме:

·          суд стягнув з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Чернівцігаз” на користь Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії управління магістральних газопроводів “Прикарпаттрансгаз” 3899,86 грн. основного боргу, 37,58 грн. державного мита та 43,47 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

·          в частині стягнення з Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі Чернівецької філії 6683,98 грн. суд припинив провадження у справі.

Не погоджуючись із названим рішенням суду, публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз»(відповідач-2) звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 31 травня 2011 року по справі № 2/286 та прийняти нове, яким в позові ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України», яку представляє філія УМГ «Прикарпаттрансгаз»до ПАТ «Чернівцігаз»,   відмовити.

Вважає, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим,   прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права, тому підлягає скасуванню з тих підстав, що позивач не надав актів прийому-передачі газу, укладених між позивачем і відповідачем-2, на підставі яких здійснюється оплата, а саме такі умови визначено договором    №1-ВЛ/Ч про надання послуг з транспортування газу від 10 лютого 2004 року .

Про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони повідомлені належним чином, про що є докази у матеріалах справи.

В судове засідання з'явився представник позивача, подав суду відзив на апеляційну скаргу, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю, а рішення у справі залишити без змін. У відзиві позивач зазначає, що він належним чином виконуючи договірні  зобов'язання  надав відповідачу 2 послуги з транспортування природного газу на власні та виробничо-технологічні витрати відповідача 2, що підтверджується актами визначення обсягів споживання природного газу за відповідні місяці та реєстрами споживання природного газу. Також зазначає, що в свою чергу ПАТ «Чернівцігаз»свої зобов'язання по договору не виконало, своєчасну оплату послуг за транспортування природного газу не провело.

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз»(відповідач 2) та дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі Чернівецької філії (відповідач 1), участь в судовому засіданні яких суд визнав обов'язковою, у судове засідання не з'явились, про причини суд не повідомили.

З урахуванням викладеного суд ухвалив розглядати  апеляційну скаргу згідно із ст.75 ГПК України.

Заслухав  пояснення представника позивача, розглянув  матеріали справи, суд вважає, що рішення господарського суду Чернівецької області від 31 травня 2011 року по справі № 2/286 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення,  з наступних підстав.

Справа  № 2/286  розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 19 жовтня 2010 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2010 року,   позов  задоволено та стягнуто з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Чернівцігаз” борг в сумі 3899,86 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 03 березня 2011 року рішення господарського суду Чернівецької області від 19 жовтня 2010 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2010 року скасовано, а справу передано на новий розгляд господарському суду Чернівецької області.

У постанові від 03 березня 2011 року Вищий господарський суд  констатував, що:

- судами попередніх інстанцій не досліджувалося питання щодо наявності чи відсутності доказів надання відповідачеві 2 (публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз») позивачем послуг по транспортуванню газу, згідно з договором від 10 лютого 2004 року  №1-ВЛ/Ч, а також їх належність і допустимість;

- у рішенні господарського суду Чернівецької області  від 19  жовтня 2010 року немає жодного посилання суду на укладення договору на транспортування природного газу № 1-ВЛ/Ч від 10 лютого 2004 року, підписання  протоколу розбіжностей до договору № 1-ВЛ/Ч від 10 лютого 2004 року та укладення додаткової угоди № 1 від 02 квітня 2004 року, вказаний факт у рішення суду першої інстанції встановлено не було.

Вищий господарський суд України також вказав, що при новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.

В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство  «Чернівцігаз»вказує, що суд першої інстанції відхилив його посилання на необхідність складення між Чернівецькою філією ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»(позивач) та ПАТ «Чернівцігаз»актів про кількість транспортованого газу як на підставу для проведення оплати виходячи з п.п. 4.1, 4.2., 6.1 договору № 1-ВЛ/Ч на транспортування природного газу, укладеного 10 лютого 2004 року між УМГ «Прикарпаттрансгаз»та ВАТ «Чернівцігаз».  А оскільки між позивачем та відповідачем 2 не складено актів про кількість протранспортованого газу, то підстави для проведення оплати послуг за договором немає.

Згідно з матеріалами справи позивач 07 жовтня 2008 року звернувся до господарського суду Чернівецької області з позовом до ДП «Укргазмережі»в особі Чернівецької філії, в якому просив суд стягнути на його користь  з відповідача 6683 грн. вартості безпідставно отриманих послуг з транспортування природного газу магістральним газопроводом (отриманого майна).

Ухвалою від 21 вересня 2010 року  господарський суд Закарпатської області залучив ще одного відповідача -  ВАТ  по газопостачанню і газифікації «Чернівцігаз».

Надалі позивач  30 вересня 2010 року   подав суду заяву про уточнення позовних вимог,  а  18 жовтня 2010 року –заяву клопотання в порядку ст..22 ГПК України,   просив стягнути  з ВАТ  по газопостачанню і газифікації «Чернівцігаз»на користь ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтобаз України»в особі філії УМГ «Прикарпатрансгаз» 3899,86 грн. заборгованості за надані у січні-квітні 2008 року послуги з транспортування природного газу для власних та виробничо-технологічних витрат  за договором  № 1-ВЛ/Ч на транспортування природного газу, укладеного 10 лютого 2004 року між УМГ «Прикарпаттрансгаз»та ВАТ «Чернівцігаз»,  а провадження у справі № 2/286  за позовом до дочірнього підприємства «Нафтогазмережі»НАК «Нафтобаз України»в особі Чернівецької філії про стягнення боргу в сумі 6683,98 грн. - припинити.  

Уточнені позовні вимоги позивач, серед іншого, обґрунтовував  фактами, встановленими рішенням господарського суду Чернівецької області від 15 червня 2009 року по справі № 12/302 за позовом  дочірньої компанії «Укртрансгаз»НАК «Нафтобаз України»в особі філії управління магістральних газопроводів «Прикарпатрансгаз» до відкритого акціонерного товариства  по газопостачанню і газифікації «Чернівцігаз», постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09 вересня 2009 року та постановою Вищого господарського суду України  від 23 червня 2010 року.  А саме,  рішенням    господарського суду Чернівецької області від 15 червня 2009 року позов  задоволено і стягнуто з відповідача на користь позивача 122109,75 грн.  заборгованості за послуги, надані впродовж травня-грудня 2007 року  за договором  № 1-ВЛ/Ч на транспортування природного газу, укладеним 10 лютого 2004 року між ДК «Укртрансгаз» в особі УМГ «Прикарпаттрансгаз»та ВАТ «Чернівцігаз».  За твердженням позивача,  названими судовими рішеннями встановлено факт надання позивачем  послуг з транспортування газу  відповідачу на підставі  аналогічних за формою, проте різних за змістом в частині обсягів та сум, встановлено факт надання позивачем  впродовж травня –грудня 2007 року послуг відповідачу за договором № 1-ВЛ/Ч на транспортування природного газу від 10 лютого 2004 року.

При новому розгляді справи 2/286 господарському суду Закарпатської області було подано зареєстровану державним реєстратором 25 січня 2011 року  нову редакцію статуту  дочірньої компанії  «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтобаз України»  щодо правонаступництва внаслідок приєднання ДП «Нафтогазмережі»та зареєстровану державним реєстратором 15 листопада 2010 року нову редакцію статуту публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз», п.1.1.1. якого визначено, що публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз»є новим найменуванням відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз»відповідно до вимог закону України «Про акціонерні товариства».

Господарський суд  Чернівецької області  в оскаржуваному рішенні встановив,  що 10 лютого 2004 року між позивачем (постачальник)  та ВАТ  «Чернівцігаз»( замовник) було укладено договір №1-ВЛ/Ч на транспортування природного газу, за яким позивач надає відповідачу-2 (замовнику) послуги по одоризації, редукуванню та транспортуванню природного газу для власних та виробничо-технологічних витрат відповідача.

За п. 4.1 вказаного договору кількість перетранспортованого газу ДК “Укртрансгаз” замовником щомісячно підтверджується актами, складеними ДК “Укртрансгаз” і замовником на підставі показників контрольно-вимірюваних приладів ДК “Укртрансгаз”.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що кількість протранспортованого газу позивачем для власних та виробничо-технологічних потреб відповідача 2 щомісячно підтверджується актами, складеними позивачем і відповідачем 2 на підставі розрахунків згідно „Порядку нормування виробничо-технологічних витрат у сфері транспортування, постачання і споживання природного газу в системах газопостачання України”, затвердженого наказом Держнафтогазпрому від 29.07.1998 року №169.

Згідно з п. 6.1 договору оплата послуг по транспортуванню газу здійснюється замовником на підставі актів прийому передач газу та тарифу, що зазначений у п. 4.2 даного договору, грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок ДК «Укртрансгаз»вартості послуг, що були надані у звітному місяці транспортування газу, до 10 числа, наступного за звітним місяцем.  Невиставлення або несвоєчасне виставлення рахунків на оплату не є підставою для затримки або відмови від розрахунку.

Згаданий договір підписаний сторонами з протоколом розбіжностей, в якому у пункті 4.1 договору слово „Замовником” замінено словом „Чернівецькою філією ДК „Газ України”, а пункт 6.1 договору викладено в наступній редакції: „Оплата послуг по транспортуванню газу здійснюється Замовником (відповідачем 1 у справі) на підставі актів прийому-передачі газу по тарифу, що зазначений у пункті 4.1 даного договору, грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок ДК «Укртрансгаз»(позивача у справі) вартості послуг, що були надані ним у звітному місяці транспортування газу до 10 числа, наступного за звітним місяцем”.

Протокол розбіжностей підписаний позивачем  без застережень.

Додатковою угодою № 1 від 02 квітня  2004 року сторони внесли зміни до п. 1.1 договору, за яким предметом договору є надання ДК “Укртрансгаз” послуг по одоризації, редукуванню та транспортуванню природного газу для власних та виробничо-технологічних витрат замовника, включаючи нормовані виробничо-технологічні витрати (Наказ Мінпаливенерго від 25.02.2004 року № 112) по передачі природного газу в мережі замовника, далі за текстом договору.

На  виконання договірних зобов»язань позивач  впродовж  січня-квітня 2008 року  надав відповідачу послуги з транспортування природного газу  на загальну суму  3899,86 грн.

Факт отримання  відповідачем природного газу  підтверджується   актом визначення обсягу споживання природного газу від 31 січня 2008 року, де кількість спожитого та отриманого відповідачем-2 газу становить: за січень 2008 року 347,494 тис. м. куб.; згідно актів від 03.03.2008 року та інформації про реалізацію природного газу споживачам ВАТ “Чернівцігаз” за лютий 2008 року становить 445,793 тис. м. куб.; згідно актів від 03.04.2008 року та інформації про реалізацію природного газу споживачам ВАТ “Чернівцігаз” за березень 2008 року становить 439,509 тис. м. куб.; згідно реєстру реалізації природного газу за квітень 2008 року по ВАТ “Чернівцігаз” населенню, бюджетним установам та організаціям, підприємствам комунальної теплоенергетики та котельням промислових підприємств які відпускають теплову енергію зазначеним споживачам становить 383,597 тис. м. куб. Всього позивачем протранспортовано ВАТ “Чернівцігаз” протягом січня –квітня 2008 року 1232,796 тис. м. куб. газу  загальною  вартістю  3491,41 грн.

Також  згідно реєстрів споживання природного газу споживачами Чернівецької області за січень 2008 року   ВАТ “Чернівцігаз”  спожив газу на власні потреби, а саме: у січні  2008 року 64,254 тис. м. куб., в лютому  2008 року 65,252 тис. м. куб., у березні 2008 року 35,939 тис. м. куб. та у квітні 2008 року 23,654 тис. м. куб., що в загальній сумі становить 165,445 тис. м. куб.  вартістю 2408,45 грн.

Отже  загальна сума боргу ВАТ “Чернівцігаз”  перед позивачем за  надані послуги з транспортування газу  впродовж січня - квітня 2008 року  становить 3899,86 грн.

Позиція скаржника про необхідність складення між ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»та ВАТ «Чернівцігаз»актів про кількість транспортованого газу як підстав для проведення оплати виходячи з п.п. 4.1, 6.1 договору  відхилена  судом першої інстанції з урахуванням редакції п.6.1. договору №1-ВЛ/Ч від 10  лютого 2004 року, викладеній у підписаному сторонами протоколі розбіжностей.

Крім того, постановляючи рішення суд прийняв до уваги той факт, що частина заявлених позовних вимог у сумі 3192,57 грн., яка нарахована позивачем за період з травня по грудень 2007 року стягнута рішенням господарського суду Чернівецької області від 15 червня 2009 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09 вересня 2009 року у справі №12/302. Вищий господарський суд України постановою  від 23 червня 2010 року  підтвердив законність рішень суду першої та апеляційної інстанцій по справі № 12/302. У зв»язку з цим позивач уточнив позовні вимоги щодо підстави позовних вимог до ВАТ  по газопостачанню і газифікації «Чернівцігаз» і зменшив суму позову  та відмовився від позову до дочірнього підприємства «Нафтогазмережі»НАК «Нафтобаз України»в особі Чернівецької філії про стягнення боргу в сумі 6683,98 грн.

Виходячи з викладених фактичних обставин справи суд першої інстанції  прийняв відмову від позову і  на підставі п.4 ст.80 ГПК України припинив провадження у справі № 2/286  за позовом до дочірнього підприємства «Нафтогазмережі»НАК «Нафтобаз України»в особі Чернівецької філії про стягнення боргу в сумі 6683,98 грн.  

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У ст. 526 Цивільного кодексу України зазначено що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Подібні приписи містить і Господарський кодекс України. Так, відповідно до ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання  або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Статтею 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

За приписами ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання  зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У наданому суду першої інстанції відзиві та в апеляційній скарзі ПАТ «Чернівцігаз»  позовні вимоги заперечує з тих підстав, що відсутні акти прийому-передачі газу, укладені між позивачем і відповідачем  2, як це передбачено п.4.2. договору «Чернівцігаз», оскільки оплата наданих послуг  здійснюється виключно на підставі актів прийому-передачі газу; позивач не надав доказів надання відповідачеві 2 послуг по транспортуванню газу, а реєстри споживання газу за січень-квітень 2008 року такими доказами не є, оскільки складені без участі відповідача 2 та підписані Чернівецькою філією ДП «Укргазмережі», яка не є стороною договору.

 Проте в матеріалах справи відсутні будь-які  спростування чи заперечення відповідачем 2  самого факту   надання позивачем  впродовж січня –квітня 2008 року послуг відповідачу 2 з транспортування природного газу  за договором  №1-ВЛ/Ч на транспортування природного газу  від 10 лютого 2004 року, обсягів та вартості цих послуг. ПАТ «Чернівцігаз»не заперечує й факту споживання  ним послуг з транспортування газу  в період з січня  до квітня 2008 року. При цьому ПАТ «Чернівцігаз» не називає іншої особи, яка надавала в цей період послуги з транспортування газу, не надає договору на виконання таких послуг. Адже в силу закону послуги з транспортування газу повинні надаватись виключно на договірній основі  особами, які мають ліцензію на надання таких послуг.

Тому виходячи із таких засад цивільного законодавства, як добросовісність, розумність і справедливість, господарський суд Чернівецької області  дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача  3899,86 грн.  вартості  наданих  впродовж січня-квітня 2008 року послуг з транспортування газу.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що господарський суд Чернівецької області врахував  вказівки постанови Вищого господарського суду України від 03  березня 2011 року та на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів і приписів закону встановив фактичні обставини справи, дав їм  юридичну оцінку, а відтак рішення господарського суду Чернівецької області від 31 травня 2011 року у справі №2/286 постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 82-1, 99, 101, 103, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Чернівецької області від 31 травня 2011 року у справі №2/286 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                    Гриців В.М.

суддя                                                                    Давид Л.Л.

                    суддя                                                                    Кордюк Г.Т.