Постанова

від 23.08.2012 по справі 2/286

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 серпня 2012 року № 2/286

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 43699,95 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач -Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва -звернулась до суду з вимога про стягнення з відповідача заборгованість перед бюджетом на загальну суму 43699,95 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на Закони України «Про державну податкову службу в Україні»та «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»і зазначає, що за відповідачем рахується борг з податку з доходів найманих працівників, податку на додану вартість. рім того, представник позивача зазначає, що позивачем вжито заходи, передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»з погашення податкового боргу відповідача, які не дали позитивного результату. Відповідач -суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа-підприємець ОСОБА_1 -заперечувала проти задоволення позовних вимог та зазначила, що акт перевірки оформлено з порушеннями, а висновки акту сфальсифіковані. Крім того відповідач зазначає, що податкові повідомлення-рішення не були їй вручені, а відтак є неузгодженими.

Ухвалою від 02.03.2011 провадження у справі зупинено до вирішення Окружним адміністративним судом м. Києва справи №2а-19102/10/2670.

Ухвалою від 17.07.2012 провадження у справі №2/286 поновлено та призначено судове засідання.

Відповідач в судове засідання не прибула, хоча була належним чином повідомлена про час, дату та місце судового розгляду справи, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового повідомлення, яке повернулось з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

23.04.2012 в судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання стосовно доцільності розгляду справи в порядку письмового провадження у зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача. Представник позивача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання в судове засідання не прибув, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведено документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування приватного підприємця ОСОБА_1 за період з 01.07.2000 по 30.06.2003, за результатом якої складено акт від 10.10.2003 №240/17-04 (а.с. 20-36).

Як вбачається з акту перевірки позивачем донараховано відповідачу прибутковий податок з заробітної плати найманих працівників в розмірі 120,58 грн.; встановлено неподання до податкового органу податкових декларацій по податку на додану вартість за квітень, травень, липень, серпень, жовтень, листопад 2001 року, січень, лютий, квітень, травень, липень, серпень, жовтень, листопад 2002 року, січень, лютий, квітень, травень,2003 року, (разом 18 періодів); донараховано податок на додану вартість в розмірі 22909,0 грн.

На підставі акту перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.10.2003 №0002621704/0, яка отримана відповідачем 14.10.2003, про що свідчить підпис на корінці податкового повідомлення-рішення (а.с. 12).

Крім того, позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.06.2007 №1271740/0 (а.с. 15).

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази вручення відповідачу податкового повідомлення-рішення від 05.06.2007 №1271740/0.

Відповідно до вимог п.п. 5.4.1. п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно п.п. 6.2.1. п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

З урахуванням викладеного, а також з огляду на вимоги абз. 1 п.п. 6.2.3. т а абз. 3 п.п. 6.2.4. п. 6.2. ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" відповідачеві виставлено податкові вимоги.

Відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ відповідачу винесено першу податкову вимогу від 07.02.2003 №1/195, яка отримана відповідачем 12.02.2003, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового повідомлення адресату (а.с. 8-9) та другу податкову вимогу від 20.03.2003 №2/368 (а.с. 10-11).

Враховуючи те, що з 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (далі ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, правовідносини щодо стягнення суми боргу регулюються нормами даного Кодексу.

Відповідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.14.1.156. ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 58.1 ПК України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V ПК України, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 58.3. ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази вручення відповідачу податкового повідомлення-рішення від 05.06.2007 №1271740/0, не надано таких доказів і на запит суду.

Згідно з пунктом 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Абзацом 5 п. 56.18 ст. 56 ПК України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені вище податкові повідомлення-рішення відповідачем оскаржені не були, відтак визначені податковим органом податкові зобов'язання, відповідно до пп. 56.17.5, п. 56.18 ст. 56 ПК України, вважаються узгодженими.

Враховуючи викладене, оскільки в матеріалах справи відсутні докази вручення відповідачу податкового повідомлення-рішення від 05.06.2007 №1271740/0 суд дійшов висновку, що податкове зобов'язання визначене податковим повідомленням-рішенням від 05.06.2007 №1271740/0, яким відповідачу нараховано штрафні санкції з податку на додану вартість в сумі 850 грн., суд дійшов висновку, що вказане податкове зобов'язання є неузгодженим, а тому позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій з податку на додану вартість в сумі 850 грн. -не підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що за ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва, яка набрала законної сили, позовну заяву ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва повернуто позивачу без розгляду. Ухвала суду набрала законної сили.

Згідно з пунктом 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Абзацом 5 п. 56.18 ст. 56 ПК України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені вище податкові повідомлення-рішення відповідачем оскаржені не були, відтак визначені податковим органом податкові зобов'язання, відповідно до пп. 56.17.5, п. 56.18 ст. 56 ПК України, вважаються узгодженими.

З аналізу викладеного, суд дійшов висновку, на час розгляду справи в суді відповідач має податковий борг в сумі 42849,95 грн.

Згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

Судом встановлено, що позивачем винесено першу податкову вимогу від 07.02.2003 №1/195, (а.с. 8-9) та другу податкову вимогу від 20.03.2003 №2/368 (а.с. 10-11), які отримані відповідачем, про що свідчить наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового повідомлення адресату.

Податковим кодексом України та Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1037, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за № 1432/18727 передбачено направлення платнику лише першої податкової вимоги при наявності у нього податкового боргу.

Згідно п. 6.3. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1037, якщо сума податкового боргу збільшується внаслідок його адміністративного оскарження, раніше надіслана податкова вимога не відкликається. На суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.

Оскільки податковий борг Відповідача до цього часу не переривався та не погашено в повному обсязі, то нові вимоги прийняттю не підлягали.

У зв'язку з тим, що відповідач не відреагував на вищезазначену вимогу та не погасив заборгованість, інші вимоги податковим органом не формувались.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування вищенаведених доводів позивача, в тому числі доказів погашення боргу.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Виходячи з положень п. 95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 93.5 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Органи державної податкової служби згідно п. 20.1.8 ст. 20 ПК України мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Беручи до уваги встановлені судом обставини, враховуючи те, що вжиті позивачем заходи щодо стягнення податкового боргу не призвели до позитивного результату, наявність у відповідача заборгованості підтверджується матеріалами справи, враховуючи, що податкове зобов'язання в сумі 850,0 грн. на час прийняття рішення у справі є неузгодженим суд дійшов висновку щодо доцільності часткового задоволення позовних вимог та надання дозволу на стягнення з відповідача заборгованості в сумі 42849,95 грн.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, ч. 4 ст. 94, 160-162, 167, 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Надати дозвіл Державній податковій інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на примусове стягнення заборгованості перед бюджетом в розмірі 42849 (сорок дві тисячі вісімсот сорок дев'ять) грн. 95 коп. з суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог в іншій частині.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда