Ухвала

від 29.11.2012 по справі 2/286

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2/286 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" листопада 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Літвіної Н.М.

Суддів: Хрімлі О.Г.

Коротких А.Ю.

при секретарі Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості у розмірі 43699,95 грн.,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 серпня 2012 року адміністративний позов ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС до СПД-ФО ОСОБА_3 про стягнення заборгованості у розмірі 43 699, 95 грн. -задоволено частково.

Надано ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС дозвіл на примусове стягнення заборгованості перед бюджетом в розмірі 42 849, 95 грн. з СПД-ФО ОСОБА_3

Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем в 2003 році проведено документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування СПД-ФО ОСОБА_3 за період з 01 липня 2000 року по 30 червня 2003 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 240/17-04 від 10 жовтня 2003 року, яким встановлено порушення податкового законодавства, а саме: неналежне ведення обліку доходів та витрат; донараховано прибутковий податок з заробітної плати найманих працівників у розмірі 120,58 грн.; не подання до ДПІ податкових декларацій по ПДВ за квітень, травень, липень, серпень, жовтень, листопад 2001 року, січень, лютий, квітень, травень, липень, серпень, жовтень, листопад 2002 року, січень, лютий, квітень, травень 2003 року; донараховано податку на додану вартість в розмірі 22909 грн.; несвоєчасна сплата податку на додану вартість.

На підставі вказаного акту податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002621704/0 від 14 жовтня 2003 року, яким відповідачу нараховано суму податкового зобов'язання за несплату податку на додану вартість в розмірі 22 909 ,00 грн., та суму штрафних санкцій в розмірі -13 867, 50 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення надіслано поштою за юридичною адресою платника податків та вручено останньому 14 жовтня 2003 року, про що свідчить підпис на корінці податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до вимог п.п. 5.4.1. п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно п.п. 6.2.1. п. 6.1 ст. 6 вказаного Закону - у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

З урахуванням викладеного, а також з огляду на вимоги абз. 1 п.п. 6.2.3. т а абз. 3 п.п. 6.2.4. п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» , відповідачеві надіслано податкові вимоги.

Так, податковим органом направлено першу податкову вимогу № 1/195 від 07 лютого 2003 року, яка отримана відповідачем 12 лютого 2003 року.

Проте, податковий борг відповідачем не погашено, а тому винесено другу податкову вимогу № 2/368 від 20 березня 2003 року та направлено поштою за юридичною адресою боржника, яка отримана ним 01 квітня 2003 року. Однак, вчинення позивачем відповідних дій, не призвели до погашення податкового боргу.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.

Згідно п.п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 вказаного Закону - право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.

На виконання вищезазначеної норми позивачем застосовано до СПД-ФО ОСОБА_3 податкову заставу, про що внесено запис № 2128-5857 від 23 червня 2004 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Між тим, відповідач так і не погасив суму податкового боргу.

В січні 2009 року СПД-ФО ОСОБА_3 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0002621704/0 від 14 жовтня 2003 року.

За наслідками розгляду вказаного позову Окружним адміністративним судом м. Києва постановлено ухвалу, якою позовну заяву СПД ОСОБА_3 залишено без розгляду. Дана ухвала суду набрала законної сили.

Враховуючи те, що з 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (далі ПК України ), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, правовідносини щодо стягнення суми боргу регулюються нормами даного Кодексу.

Згідно до п. 56.1 ст. 56 ПК України - рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Абзацом 5 п. 56.18 ст. 56 ПК України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до п.п. 58.1, 58.3 ст. 58 ПК України - у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V ПК України , такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Виходячи з положень п. 95.1 ст. 95 ПК України - орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 93.5 ст. 95 ПК України - стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Органи державної податкової служби згідно п. 20.1.8 ст. 20 ПК України мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податкове повідомлення-рішення № 0002621704/0 від 14 жовтня 2003 року, перша та друга податкові вимоги -відповідачем отримані. Хоча відповідач і оскаржила в судовому порядку вказане податкове повідомлення-рішення, однак по суті позовних вимог судом адміністративний позов розглянуто не було.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що податкове повідомлення-рішення № 0002621704/0 від 14 жовтня 2003 року є узгодженим, а тому сума податкового боргу підлягає стягненню.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 1271740/0 від 05 червня 2007 року, яким відповідачу нараховано штрафні санкції з податку на додану вартість в розмірі 850,00 грн., то дана сума не підлягає стягненню, виходячи з наступних підстав.

У зв'язку з закриттям СПД-ФО ОСОБА_3 в 2007 році позивачем проведено документальну перевірку на дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування, на підставі якої винесено акт перевірки № 63-1740 від 23 травня 2007 року. Відповідно до даного акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 1271740/0 від 05 червня 2007 року, яким відповідачу нараховано штрафні санкції з податку на додану вартість в розмірі 850, 00 грн.

Надіслане відповідачу податкове повідомлення-рішення № 1271740/0 від 05 червня 2007 року, останньому вручено не було, а тому воно є неузгодженим.

А тому позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій з податку на додану вартість в розмірі 850,00 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 серпня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 06 грудня 2012 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Хрімлі О.Г.

Коротких А. Ю.