Рішення

від 09.07.2008 по справі 12/40-д

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/40-Д

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "09" липня 2008 р.                                                     Справа № 12/40-Д

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді  

                         судді Сікорська Н.А.

                         судді  

за участю представників сторін

від позивача Грачова З.Г. - дов. № 26/100 від 31.05.07р.    Стрякіна  З.О. - дов. № 26/99  від 31.05.07р.

                          Кукса М.А. - дов. № 26/194-4 від 29.12.07р.                           

від відповідача 1) Весельська М.О. - дов. № 2 від 03.01.08р.      1) Самусько Л.М. - дов. №15 від 11.06.08р. (в с/з 11.06.08р. та  

                              від 24.06.08р., )

                              2) Бідюк В.С. - дов. № 14-59/21  від 16.10.06р.

від третьої особи: Сечін С.М. - дов. № 3086  від 03.01.07р. (в с/з від 11.06.08р., від 08.07.08р. та від 09.07.08р.)

прокурор: Чирко Н.В. - посв. № 25 (в с/з 11.06.08р.)

                 Новосад Л.П. - посв. № 27 (в с/з від 24.06.08р., від 08.07.08р. та від

                 09.07.08р.)

приймали участь:

експерт з дослідження бухгалтерських документів - Забавська С.М. (в с/з від 24.06.08р.)

директор ТОВ "Сорді" - Карпеко О.О.;

за клопотанням голови батьківського комітету дошкільного навчального закладу № 3 в залі судового засідання  08.07.08 та 09.07.08 були присутні члени батьківського комітету, представники преси, телебачення, обласного радіомовлення.    

розглянув справу за позовом Першого заступника прокурора Житомирської області в інтересах державив особі  Житомирської міської Ради (м. Житомир)

до 1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Сорді" (м. Житомир)  2) Центральної спілки споживчих товариств України (Укоопспілки) (м. Київ)  

Третя особа: на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги: Комунальне підприємство "Житомирське обласне бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради (м. Житомир).

про визнання частково недійсним договору від 05.05.2004р. та визнання права власності

У відповідності до ч.4 ст.69 ГПК України, спір вирішується у більш тривалий строк, ніж предбачено ч.1 цієї статті.

В судовому засіданні від 11.06.08р., у відповідності до ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 10:00 год. 24.06.08р., до 16:30 год 08.07.08р. та до 14:00 год. 09.07.08р.

В судовому засіданні здійснювався аудіозапис.

Прокурором пред"явлено позов про визнання частково недійсним договору  від 05.05.2004р. в частині продажу Центральною спілкою споживчих товариств України Товариству з обмеженою відповідальністю "Сорді" овочесховища з сараєм, дитячої площадки, двоповерхової будови дитячого садка, зовнішнього водопроводу, благоустрою території дитячого садка відповідно до п.п. 70-74, додатку №1 до договору та визнання права власності територіальної громади м. Житомира в особі  Житомирської міської ради на овочесховище з сараєм, дитячу площадку, двоповерхову будову дитячого садка, зовнішній водопровід, благоустрій дитячого садка за адресою м. Житомир, вул. Слобідська,7.

Представники позивача та прокурор позовні вимоги підтримали в повному обсязі, з викладених у позовній заяві та письмових поясненнях позивача підстав (а.с. 2-5, 55, т.1, а.с.116-117, т.2 а.с.124-133, т.4, 82-93, 102-105 т.6).

Представники 1-го та 2-го відповідачів проти позову заперечили. Надано письмові пояснення відповідачів по справі (а.с.33-35, 38-39, т.1, а.с.101-110, т.3, а.с.35-39, 134-135, т.4, а.с.109-110, 5, 43-44, т.6).

Представник 2-го відповідача також заперечує стосовно обраного позивачем способу захисту в частині визнання договору купівлі-продажу недійсним, надав клопотання про припинення провадження у справі в цій частині позовних вимог (а.с.39, 136-137, т.4), що не суперечить ст. 22 ГПК України.

Вказане клопотання відхиляється господарським судом, оскільки ст. 80 ГПК України не передбачає припинення провадження у справі у зв'язку з обранням позивачем невірного способу захисту своїх прав та інтересів.

Представником третьої особи на стороні відповідача надано пояснення  по суті спору та оригінали інвентаризаційних справ №  18569 на будівлю дитячого садка по вул. Слобідській, 7 у м. Житомирі та № 9559 на будівлю по майд. Станишівському, 7 в м. Житомирі, які оглянуто в судовому засіданні.

Експерт з дослідження  бухгалтерських документів, яка викликалась в судове засідання для дачі пояснень в порядку ст. 30 ГПК України, надала  пояснення стосовно даних, які відображені в доданих сторонами до справи бухгалтерських документах (а.с.80-81, т.6).

Оскільки в судовому засіданні від 24.06.08р. суд оголошував перерву до 08.07.08р. для виготовлення повного тексту рішення, однак 03.07.08р. на адресу суду надійшло клопотання позивача (а.с.102-105), в якому останній просить задовольнити позовні вимоги з викладених раніше підстав та 07.07.08р. - клопотання першого відповідача про відкладення розгляду справи(а.с.113, т.6). та про зупинення провадження у справі (а.с.115-116 т.6),  для вирішення заявлених клопотань, суд оголосив перерву до 09.07.08р.

Вказані клопотання заявлені у відповідності до ст. 22 ГПК України.

Клопотання позивача суд розцінює як додаткові пояснення по справі.

Щодо клопотань відповідача 1, то за ч.1 ст. 77 ГПК України, господарський  суд відкладає  розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема є: нез'явлення  в  засідання  представників  сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів.

Як вбачається з вищезазначеного клопотання, воно мотивовано тим, що першому відповідачу  необхідний час для пошуку інших документів на підтвердження права власності на спірне нерухоме майно за Укоопспілкою, які за його припущеннями можуть існувати.

Керуючись ст.ст. 43, 77 ГПК України, суд вважає, що підстави для відкладення її розгляду відсутні, тому клопотання першого відповідача про відкладення розгляду справи відхиляється.

Що стосується клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи за адміністративним позовом ТОВ "Сорді" до Житомирської міської ради про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 14.06.07р. №457 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна", то за ч. 1 ГПК України, господарський   суд  зупиняє  провадження  у  справі  в  разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної  з  нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Слід зазначити, що пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі, через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслівдок: непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог.

Однак, проаналізувавши клопотання позивача, суд не встановив підстав для його задоволення, оскільки вважає, що розгляд даної справи та  збирання всіх необхідних доказів, які мають значення для вирішення спору, можливі і до винесення рішення за адміністративним позовом ТОВ "Сорді" до Житомирської міської ради про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 14.06.07р. №457 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна".

Водночас суд встановив, що справу за адміністративним позовом  ТОВ "Сорді", якій присвоєно № 2а-466/07, 11.01.08р. Корольовським районним судом м. Житомира, направлено до Київського апеляційного адміністративного суду у зв'язку з оскарженням виконавчим комітетом Житомирської міської ради ухвали Корольовського районного суду м. Житомира від 25.12.07р., якою було відмовлено в задоволенні письмового клопотання міськвиконкому про закриття провадження у справі (а.с. 85-88, т.4).

Крім того, слід враховувати, що у відповідності до ст. 112 ГПК України, господарський суд  може  переглянути  прийняте   ним   судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення  для  справи  і  не  могли  бути  відомі заявникові.

З огляду на викладене, клопотання першого відповідача про зупинення провадження у справі також відхиляється, як необгрунтоване.  

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу та з'ясувавши позицію прокурора, господарський суд

ВСТАНОВИВ

Як вбачається з позовної заяви та письмових пояснень позивача (а.с. 2-5, 55, т.1, а.с.116-117, т.2 а.с.124-133, т.4, 82-93, 102-105 т.6), проведеною прокуратурою області перевіркою виявлено факт незаконного вибуття із комунальної власності м.Житомира будівлі дитячого садка №3 та належних йому будівель  по вул. Слобідська, 7.

Встановлено, що рішенням виконкому Житомирської міської ради депутатів трудящих №632 від 17.08.1965 року "Про відкриття дитячих ясел-садка №3 на території паперової фабрики" міському відділу народної освіти передано новобудівлі на території паперової фабрики для відкриття в ній дитячого дошкільного закладу на 90 місць.  Міський відділ народної освіти зобов'язано контролювати будівництво дитячого дошкільного закладу, обладнати інвентарем та приладдям, встановлено штатні одиниці з 1 вересня 1965 року для організації дитячого закладу з 4 осіб (а.с.62, т.1).

В наступному фінансування Житомирського дошкільного навчального закладу №3 по вул. Слобідська, 7 забезпечувало управління освіти Житомирської міської ради за кошти міського бюджету.

Позивач вказав, що наказом по відділу народної освіти Житомирської міської ради депутатів трудящих від 29.09.1965р. №255 (а.с.63, т.1) було призначено завідуючу дитячими яслами-садком №3, розпочато його фінансування, яке забезпечується і на час вирішення спору.

Утримання приміщення дошкільного закладу в належному технічному стані, благоустрій його території, оплату комунальних платежів по його утриманню більше 41-го року забезпечує управління освіти Житомирської міської ради за кошти міського бюджету, які належать територіальній громаді м. Житомира. Все обладнання цього закладу, його штати знаходяться на балансі управління освіти Житомирської міської ради.

Вказав, що за період з 1994 року по 2000 рік до комунальної власності міста на підставі ряду постанов Кабінету Міністрів України були передані безкоштовно 18 дошкільних навчальних закладів, які будувалися за кошти різних підприємств, тривалий час перебували у відомстві цих підприємств та ними фінансувалися. Надано рішення Житомирської міської Ради народних депутатів від 22.10.92р. "Про формування комунальної власності міської Ради народних депутатів та передачу в управління виконкому майна міської Ради" (а.с.9 -19, т.3), згідно якого спірне приміщення дитячого садка №3 вирішено прийняти до комунальної власності міської Ради народних депутатів.

Зазначив, що згідно Статутів дошкільного закладу №3 м. Житомира (а.с.1-6, т.4, а.с.145-151, т.3) Житомирська міська рада являється його засновником та власником.

Враховуючи вищезазначене, позивач вважає, що будівля дитячого садка і належні до неї будівлі для обслуговування садка є комунальною власністю та належить територіальній громаді міста.

Однак, незважаючи на вказані обставини, 05.05.04р. Центральна спілка споживчих товариств України та ТОВ "Сорді" уклали договір купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна (а.с.11-14), відповідно до якого ТОВ "Сорді" придбало, зокрема, будівлі Житомирського дошкільного навчального закладу №3 по вул. Слобідська 7, а саме: овочесховище з сараєм, дитячу площадку, двохповерхову будову дитячого садка, зовнішній водопровід, благоустрій території дитячого садка (п.п. 70-74, додатку №1 до договору.)

Згідно довідки комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради 08.06.04р., ТОВ "Сорді" звернулось з замовленням про виготовлення технічного паспорту на будівлю дитячого садка. 12.07.04р. замовлення було виконано (а.с.7-8, т.1, а.с. 74-87, т.3).

На підтвердження позовних вимог позивачем надано також рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 14.06.07р. №457 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна", Свідоцтво про право власності від 14.06.07р. (а.с. 3-5, т.3) та витяг з Реєстру права власності на нерухоме майно від 17.07.07р. (а.с.92, т.3).

Перший і другий відповідачі позов заперечують та просять відмовити в його задоволенні. Крім того, надано заперечення стосовно обраного позивачем способу захисту в частині визнання договору купівлі-продажу недійсним з клопотанням про припинення провадження у справі в цій частині позовних вимог, оскільки другий відповідач вважає, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, в якій така особа не є стороною. Захист прав такої особи можливий шляхом подання віндикаційного позову (а.с.39, 136-137, т.4).

У письмових відзивах на позовну заяву (а.с.33-35, 38-39, т.1, а.с.101-110, т.3, а.с.35-39, 134-135, т.4, а.с.109-110, 5, 43-44, т.6) не заперечили факт укладення договору купівлі-продажу від 05.05.04р. Зазначили, що будівництво спірного приміщення розпочалося у 1963 році за рахунок "Житомирської паперової фабрики", на земельній ділянці, відведеній рішенням №626 від 04. 07.1958 року Виконавчим комітетом Житомирської обласної ради депутатів трудящих "Про відведення 4,50 га землі з колгоспу ім. "40-річчя Жовтня - села Слобода Селець, Станишівської сільради, Житомирського району Житомирській обласній спілці споживчих товариств "Укоопспілки" під будівництво паперової фабрики.

Вказали, що Рішенням виконкому Житомирської міської Ради депутатів трудящих №133 від 01.03.1966 року "Про затвердження акту державної прийомки новозбудованого будинку дитсадка-ясел на 90 місць для Житомирської паперової фабрики в м. Житомирі, с. Станишівка було затверджено акт державної прийомки новозбудованого 2-х поверхового будинку дитячого садка-ясел на 90 місць корисною площею 693 кв.м., с. Станишівка по вул. Поруб для Житомирської паперової фабрики (а.с. 199, т.3).

Адреса вул. Слобідська, 7 була присвоєна дитячому садку рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради народних депутатів №81 від 13.02.1992 року (а.с. 120-126, т.3). Попередня адреса - вул. Карла Маркса, 293, що підтверджено довідкою від 31.10.07р. №12/1607 (а.с.138, т.3).

Зазначили, що вказаний дошкільний заклад розташований на землях, які належать до комунальної власності міста і, які Житомирська міська рада здала в довгострокову  оренду та отримує за це орендну плату.

Заперечують проти посилань позивача на рішення Житомирської міської ради депутатів трудящих №632 від 17.08.1965 року, як на підтвердження права власності останнього на ясла-садок №3, оскільки в останньому не йдеться про набуття права власності та не надано перелік об'єктів комунального майна, в якому зазаначалась би споруда за адресою, майдан Станишівський, 7, відсутній акт приймання - передачі спірного об'єкта.

Вказали, що позивач здійснював утримання лише юридичної особи, шляхом виплати заробітної плати працівникам та виділення коштів на харчування дітей, а утримання будови та прилеглих територій здійснювалося ТОВ "Сорді" за власний рахунок.

Заперечення на позовні вимоги обгрунтовано також листами позивача і відділу освіти Житомирської міської ради, в яких останні неодноразово зверталися до Підприємства Укоопспілки "Житомирської паперової фабрики" з пропозицією безоплатно передати у комунальну власність міста приміщення дошкільного закладу по вул. Слобідська, 7 (а.с.36-37, т.1).

Пояснили, що відповідно до рішення виконкому Житомирської міської ради від 29.01.04р. №48, у зв'язку із реорганізацією СП "Житомирська паперова фабрика" в Підприємство Укоопспілки "Житомирська паперова фабрика" право власності на цілісний майновий комплекс переоформлене на Центральну спілку споживчих товариств України (а.с.75-80, т.5), а саме 26.11.1999 року виконавчим комітетом Житомирської міської ради Центральній спілці споживчих товариств України Кримспоживспілки обласних споживчих спілок видано свідоцтво про право власності на цілісний майновий комплекс, який розташований за адресою: м.Житомир, майдан Станішівський,7. Вказане свідоцтво видано на підставі рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 25.11.1999р. № 664 (а.с. 40, т.1, а.с.106-110, т.6).

Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 29 січня 2004 року №48 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомога майна" (а.с. 41, т.1) право власності на цілісний майновий комплекс за адресою: м.Житомир, майдан Станішівський, 7 оформлено за Центральною спілкою споживчих товариств України. Вважають, що до складу вказаного цілісного майнового комплексу входило і спірне приміщення дитячого садка з господарськими будівлями.

Таким чином відповідачі вважають, що Житомирська міська рада визнала право власності на спірні об'єкти нерухомості за Центральною спілкою споживчих товариств України.

Водночас зазначили, що рішенням господарського суду Житомирської області від 08.04.04р. у справі № 6/91"НМ" право власності на вищезазначений цілісний майновий комплекс, в тому числі на дитячий садок, визнано за Центральною спілкою споживчих товариств України (а.с. 42-46, т.1).

Мотивуючи вищевикладеним, відповідачі вважають, що на день укладення договору купівлі-продажу від 05.05.04р., власником спірних об'єктів нерухомості була Центральна спілка споживчих товариств України, яка на законних підставах відчужила їх ТОВ "Сорді".

Представник третьої особи на стороні відповідача повідомив, що майновий комплекс за адресою майдан Станишівський, 7 в м. Житомирі (підприємство Укоопспілки "Житомирська паперова фабрика) дійсно зареєстровано за першим відповідачем, однак дитячий садок за адресою вул. Слобідська, 7 не може бути у власності ТОВ "Сорді", так як право власності на нього не оформлялось. Підтвердив вказані позивачем дані про те, що лише 12.07.04р., за замовленням ТОВ "Сорді", було виготовлено технічний паспорт на будівлю дитячого садка №3.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд вважає, що позов є обгрунтованим та підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 328 Цивільного Кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.   

Згідно статті 392 Цивільного Кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою  особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Метою використання вказаного позову є усунення невизначеності відносин власності щодо індивідуально-визначеного майна, власником якого є позивач або отримання документа, що засвідчує його право власності та був раніше втрачений. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені не до відповідача, а до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на відповідне майно.

Визнання права власності спрямовано на усунення перешкод у здійсненні  власником свого права та виключення домагань на приналежне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Підставою такого позову є  обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності  чи іншого права на майно. Необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання служить підтвердження позивачем  своїх прав на майно.

Згідно ст. 32 ГПК України, такими доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Слід зазначити, що насамперед підтверджувати наявність права власності на майно в суді можуть правовстановлюючі документи, перелік яких щодо нерухомого майна наведено у додатку 1 до п. 2.1 "Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5.

Не є доказом права власності юридичної особи на майно факт його перебування на її балансі, оскільки останній є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату і тому не визначає підстав перебування майна у власності (володінні) юридичної особи, про що зазначено в роз'ясненнях Вищого Арбітражного Суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності" від 29.04.1994р.

Сторонами надано ряд  фінансово-бухгалтерських, організаційно-розпорядчих та інших документів, які були оглянуті господарським судом та, з яких вбачаються їх відношення з приводу фінансових вкладень в будівлю дошкільного закладу.

Зокрема, в підтвердження свого права власності на дошкільний заклад по вул. Слобідська, 7 позивачем надано:

- рішення Житомирської міської Ради народних депутатів від 22.10.92р. "Про формування комунальної власності міської Ради народних депутатів та передачу в управління виконкому майна міської Ради" (а.с.9-19, т.3), згідно якого спірне приміщення дитячого садка №3 вирішено прийняти до комунальної власності міської Ради народних депутатів (Додаток №1).

Зазначене рішення прийнято відповідно до Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991р. №311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю), рішення міськвиконкому від 09.04.1992 року №219 "Про прийом в комунальну власність міста Житомира державного майна" та з урахуванням рішень обласної ради народних депутатів від 18.03.92р. "Про розмежування об'єктів комунальної власності між власністю обласної ради і власністю районних та міських (міст обласного підпорядкування) рад народних депутатів" (а.с.21-29, т.6) і 26.06.92р. "Про формування комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць області та передачу в управління обласній державній адміністрації майна обласної Ради (а.с.30, т.6);

- Свідоцтво про право власності від 14.06.07р. (а.с. 5, т.3), видане 14.06.07р. на підставі рішення виконкому Житомирської міської ради від 14.06.07р. №557 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" (а.с.3-4, т.3), згідно якого власником будівлі дитячого садка з господарськими будівлями, що знаходиться в м. Житомирі по вул. Слобідській, 7, являється територіальна громада м. Житомира в особі міської ради.

Право власності останнього на вказане майно 17.07.07р. зареєстровано Комунальним підприємством "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (а.с.92, т.3).

На час розгляду справи  рішення Житомирської міської ради від 22.10.92р. та від 14.06.07р. №557 є чинними.

Водночас, відповідачами  надано Свідоцтво про право власності на цілісний майновий комплекс, який розташований за адресою: м. Житомир, майдан Станішівський,7, видане 26.11.1999 року виконавчим комітетом Житомирської міської ради Центральній спілці споживчих товариств України Кримспоживспілки обласних споживчих спілок (а.с. 40, т.1), яке суд не може розцінювати як належний доказ права власності другого відповідача на спірне майно, оскільки воно підтверджує право власності на цілісний майновий комплекс, не конкретизуючи включені до його складу об'єкти нерухомості.

В рішенні  виконавчого комітету Житомирської міської ради від 29 січня 2004 року №48 (а.с.41, т.1) "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомога майна", на підставі якого видано вищевказане Свідоцтво про право власності (Додаток №1), теж не оговорено, що приміщення дошкільного закладу №3 входить до цілісного майнового комплексу за адресою: м.Житомир, майдан Станішівський, 7 (а.с. 158, 159 т.1).

Не вказують на приналежність на праві власності відповідачам будівлі дошкільного закладу і надані до справи витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно Житомирського обласного державного комунального підприємства по технічній інвентаризації від 30.04.04р. та 18.05.04р. (а.с.148-149, т.1), оскільки засвідчують реєстрацію права власності на цілісний майновий комплекс, де дошкільний заклад №3 не згадується.

Слід зазначити, що адреса цілісного майнового комплексу, власником якого згідно вищевказаних документів до укладення договору купівлі-продажу від 05.05.2004р. (а.с.11-18, т.1), являвся другий відповідач, м. Житомир, майдан Станишівський, 7, що не співпадає з адресою спірного приміщення дитячого садка №3.

Вказаним висновкам суду відповідає також інформація, надана КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради (а.с.7-8, т.1), згідно якої дитячий садок не міг бути предметом договору від 05.05.04р., оскільки право власності на нього не оформлялось.

Крім того, твердження відповідачів стосовно віднесення спірного приміщення дитячого садка до складу цілісного майнового комплексу суперечать положенням ст. 191 ЦК України, згідно якої підприємство  є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності; до складу  підприємства  як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні  ділянки,  будівлі,  споруди,   устаткування,   інвентар, сировину,  продукцію,  права  вимоги,  борги,  а  також  право  на торговельну марку або інше позначення та інші права,  якщо інше не встановлено договором або законом.

Що стосується рішення господарського суду Житомирської області від 08.04.04р. у справі № 6/91"НМ", на яке також посилаються відповідачі в підтвердження своїх заперпечень та, яким право власності на вищезазначений цілісний майновий комплекс, в тому числі на дитячий садок, визнано за Центральною спілкою споживчих товариств України (а.с. 42-46, т.1), то воно було скасовано постановою Вищого господарського суду від 11.07.07р. (а.с. 102-104, т. 3) і справу передано на новий розгляд до господарського суду Житомирської області. Ухвалою від 13.12.07 позов Центральної спілки споживчих товариств Укоопспілка  залишено без розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст. 43 ГПК України, суд дійшов висновку, що належними доказами права власності на спірне приміщення являються надані позивачем рішення Житомирської міської Ради народних депутатів від 22.10.92р. "Про формування комунальної власності міської Ради народних депутатів та передачу в управління виконкому майна міської Ради" (а.с.9-19, т.3), оскільки на його підставі видається свідоцтво про право власності та Свідоцтво про право власності від 14.06.07р. (а.с. 5, т.3).

Останнє у відповідності до наказу Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5  „Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно”, відносяться до переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна. Тобто вказаними правовстановлюючими документами в повній мірі підтверджено правомірність набуття позивачем права власності на  дитячий садок за адресою м. Житомир, вул. Слобідська,7 та спростовано заперечення відповідачів щодо вказаного факту.

Документів, які вказують, що правовстановлюючі документи позивача є недійсними або скасованими відповідачами не надано.

Враховуючи, що саме вищевказані документи підтверджують приналежність майна тій чи іншій особі на праві власності, інші, надані сторонами документи, не впливають на встановлення факту права власності.

За ч.2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З огляду на викладене, власником спірного приміщення, як на день укладення договору купівлі-продажу від 05.05.04р. так і на день розгляду справи, дійсно являвся та являється позивач, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про визнання частково недійсним договору від 05.05.04р., то за загальним правилом, відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін, або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В даному випадку, заінтересованою особою є Житомирська міська рада, яка, на думку суду, не позбавлене права ставити поряд з вимогою про визнання права власності вимогу про визнання недійсним договору, за яким її майно без законних підстав (в порушення ст.41 Конституції України, ст.ст.317, 319, 321 ЦК України) перейшло до іншої особи, не вимагаючи при цьому застосування реституційних наслідків.

Також суд бере до уваги й приписи п.1 ст. 83 ГПК України, згідно яких господарський суд має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Як уже зазначалося, в порушення ст.41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 321 ЦК України, згідно яких власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном і здійснює він вказані повноваження на власний розсуд, а його право власності є непорушниим, спірне майно вибуло з володіння позивача поза його волею.

Тобто договір купівлі-продажу від 05.05.04р. є таким, що  порушує публічний порядок, оскільки спрямований на порушення конституційного права власності та на підставі ст.228 ЦК України є нікчемним.

Однак, враховуючи норму п.1 ст. 83 ГПК України, вимогу позивача, а також наведене вище порушення, вчинене другим відповідачем при укладанні договору від 05.05.04р. з першим відповідачем, суд  вважає доцільним визнати договір купівлі-продажу від 05.05.04р. недійсним задля  захисту права власника та  унеможливлення подальшого використання вказаного договору, в тому числі представлення його перед третіми особами заінтересованими особами.

За вказаних обставин заперечення другого відповідача в цій частині позовних вимог є безпідставними (а.с.39, 136-137, т.4).

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позов обгрунтований та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідачів у рівних долях.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд  

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати право власності територіальної громади м. Житомира в особі Житомирської міської ради (10014, м.Житомир, майдан Рад 4/2, код 02143235) на овочесховище з сараєм, дитячу площадку, двоповерхову будову дитячого садка, зовнішній водопровід, благоустрій дитячого садка за адресою м. Житомир, вул. Слобідська,7.

3. Визнати недійсним договір від 05.05.2004р., укладений між Центральною спілкою споживчих товариств України (Укоопспілка) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 7/11, код 00012635) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сорді" (10019, м. Житомир, майдан Станишівський, 7, код 32886099) в частині продажу Центральною спілкою споживчих товариств України Товариству з обмеженою відповідальністю "Сорді" овочесховища з сараєм, дитячої площадки, двоповерхової будови дитячого садка, зовнішнього водопроводу, благоустрою території дитячого садка відповідно до п.п. 70-74, додатку №1 до договору, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Слобідська,7.

4. Стягнути з Центральної спілки споживчих товариств України (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 7/11, код 00012635) в дохід Державного бюджету України

- 42,50 грн. державного мита;

- 59,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процессу.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сорді" (10019, м. Житомир, майдан Станишівський, 7, код 32886099) в дохід Державного бюджету України

- 42,50 грн. державного мита;

- 59,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процессу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. 

Суддя                                                                       Сікорська Н.А.  

Віддрукувати:

1 - в справу

2,4 - сторонам

5-третій особі

6,7-прокурору