Постанова

від 05.03.2009 по справі 12/40-д

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

12/40-Д

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 05 березня 2009 р.                                                                                    № 12/40-Д  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогосуддівШевчук С.Р.(доповідач),Барицької Т.Л.,Воліка І.М.

розглянувши  касаційну скаргу

на постанову

у справі

Центральної спілки споживчих товариств України

Житомирського   апеляційного господарського суду від 16.12.2008 р.№ 12/40-д

за позовом

до

про Першого заступника прокурора Житомирської області  в інтересах держави в особі Житомирської міської ради

Товариства з обмеженою відповідальністю  "Сорді",

Центральної спілки споживчих товариств України

визнання частково недійсним договору від 05.05.2004р. та визнання права власності

В судовому засіданні взяли участь представники:

- прокуратури: Попенко О.С. (посв. №203 від 17.12.07)

- позивача: Кукса М.А.(дов. № 26/25 від 12.01.2009р.), Грачова З.Г. (дов.          № 26/100 від 31.05.07р.), Стрякіна З.О. (дов. № 26/99 від 31.05.2007р.)

- відповідача1: не з'явився;

- відповідача2: Бідюк В.С. (дов. № 14-59 від 16.10.2006р.)

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2007 року перший заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської міської ради звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сорді", центральної спілки споживчих товариств України (Укоопспілка) про визнання недійсним договору купівлі - продажу об'єктів нерухомого майна від 05 травня 2004 року в частині продажу центральною спілкою споживчих товариств України товариству з обмеженою відповідальністю "Сорді" овочесховища з сараєм, дитячої площадки, двоповерхової будови дитячого садка, зовнішнього водопроводу,   благоустрою   території дитячого садка відповідно   до п.п.70-74, додатку №1 до договору та визнання права власності територіальної громади міста Житомира в особі  Житомирської міської ради на овочесховище з сараєм, дитячу площадку, двоповерхову будову дитячого садка, зовнішній водопровід, благоустрій дитячого садка по вулиці Слобідській,7 у місці Житомирі.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 09 липня 2008 року (суддя Сікорська Н.А.) у справі позов задоволено.

Визнано право власності територіальної громади міста Житомира в особі Житомирської міської ради на овочесховище з сараєм, дитячу площадку, двоповерхову будову дитячого садка, зовнішній водопровід, благоустрій дитячого садка за адресою: м.Житомир, вул.Слобідська,7.

Визнано недійсним договір від 05 травня 2004 року, укладений між центральною спілкою споживчих товариств України (Укоопспілка) та товариством з обмеженою відповідальністю "Сорді", в частині продажу центральною спілкою споживчих товариств України товариству з обмеженою відповідальністю "Сорді" овочесховища з сараєм, дитячої площадки, двоповерхової будови дитячого садка, зовнішнього  водопроводу, благоустрою території   дитячого   садка відповідно  до  п.п.70-74, додатку №1 до договору, що знаходиться за адресою: м.Житомир, вул.Слобідська,7.

Стягнуто з Центральної спілки споживчих товариств України (Укоопспілка) в доход Державного бюджету України 42,50 грн. державного мита та 59,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Сорді" в доход Державного бюджету України 42,50 грн. державного мита та 59,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 16.12.2008р. (колегія суддів у складі: Веденяпіна О.А.- головуючого, суддів Іоннікової І.А., Черпака Ю.К.) вказане рішення суду залишено без змін.

Центральна спілка  споживчих товариств України (Укоопспілка) не погоджуючись з постановою та рішенням  у справі  звернулася з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права,  просить постанову та рішення  у справі скасувати та прийняти нове рішення.

В судове засідання представники сторін не з'явилися. Враховуючи, що про час, дату  та місце судового розгляду  справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу  у відсутності зазначених представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Рішенням виконкому Житомирської міської ради депутатів трудящих №632 від 17 серпня 1965 року "Про відкриття дитячих ясел-садка №3 на території паперової фабрики" міському відділу народної освіти передано новобудівлі на території паперової фабрики для відкриття в ній дитячого дошкільного закладу на 90 місць.  Міський відділ народної освіти зобов'язано контролювати будівництво дитячого дошкільного закладу, обладнати інвентарем та приладдям, з 1 вересня 1965 року дозволено утримувати чотири штатні одиниці для організації дитячого закладу.

Наказом відділу народної освіти Житомирської міської ради депутатів трудящих від 29 вересня 1965 року №255 призначено завідуючу дитячими яслами-садком №3, розпочато його фінансування, яке забезпечується і на даний час.

Рішенням виконкому Житомирської міської Ради депутатів трудящих №133 від 01 березня 1966 року затверджено акт державної прийомки новозбудованого двоповерхового будинку дитячого садка-ясел на 90 місць, корисною площею 693 кв.м, с.Станишівка по вул. Поруб для Житомирської паперової фабрики. Адреса -  вул.Слобідська, 7 була присвоєна дитячому садку рішенням виконавчого комітету Житомирської   міської   ради   народних депутатів №81 від 13 лютого 1992 року (а.с.120-126,т.3). Попередня адреса - вул.Карла Маркса, 293, що підтверджено довідкою управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Житомирської міської ради від 31 жовтня 2007 року за  №12/1607.

В подальшому фінансування Житомирського дошкільного навчального закладу №3 по вул. Слобідська, 7 забезпечувало управління освіти Житомирської міської ради за кошти міського бюджету.

Відповідно  до  рішення  Житомирської  міської  Ради  народних депутатів від 22 жовтня 1992 року "Про формування комунальної власності міської Ради народних депутатів та передачу в управління виконкому майна міської Ради"  спірне приміщення дитячого садка №3 вирішено прийняти до комунальної власності міської Ради народних депутатів.

Зазначене рішення прийнято відповідно до Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1991 року №311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)", рішення міськвиконкому від 09 квітня 1992 року №219 "Про прийом в комунальну власність міста Житомира державного майна" та з урахуванням рішень обласної ради народних депутатів від 18 березня 1992 року "Про розмежування об'єктів комунальної власності між власністю обласної ради і власністю районних та міських (міст обласного підпорядкування) рад народних депутатів"  і 26 червня 1992 року "Про формування комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць області та передачу в управління обласній державній адміністрації майна обласної ради".

14 червня 2007 року за №457 виконавчим  комітетом   Житомирської   міської ради прийнято рішення "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна", видано свідоцтво про право власності від 14 червня 2007 року на будівлю дитячого садка та господарські будівлі та витяг з Реєстру права власності на нерухоме майно від 17.07.2007 року, згідно яких територіальна громада міста Житомира в особі міської ради є власником спірних будівель.

На час розгляду справи  рішення Житомирської міської ради від  22 жовтня 1992 року та від 14 червня 2007 року є чинними.

Згідно статутів дошкільного закладу №3 Житомирська міська рада являється його засновником та власником.

Водночас 26 листопада 1999 року на підставі рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 25 листопада 1999 року №664 Центральній спілці споживчих товариств України Кримспоживспілки обласних споживчих спілок видано свідоцтво про право власності на цілісний майновий комплекс, який розташований за адресою: м.Житомир, майдан Станішівський,7.

05 травня 2004 року Центральна спілка споживчих товариств України (Укоопспілка) та товариство з обмеженою відповідальністю "Сорді" уклали договір купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна, відповідно до якого ТОВ "Сорді" придбало будівлі Житомирського дошкільного навчального закладу №3 по вул.Слобідській,7, а саме: овочесховище з сараєм, дитячу площадку, двоповерхову будову дитячого садка, зовнішній водопровід, благоустрій території дитячого  садка  (п.п.70-74, додатку №1 до договору.)

За даними комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради дитячий садок не міг бути предметом договору від 05 травня 2004 року, оскільки право власності на нього за центральною спілкою споживчих товариств України (Укоопспілка)  не оформлялось.

Задовольняючи позовні вимоги  суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд,  зазначив, що належними доказами права власності на спірне приміщення є рішення Житомирської міської Ради народних депутатів від 22.10.1992 року "Про формування комунальної власності міської Ради народних депутатів та передачу в управління   виконкому  майна  міської  Ради"  та  свідоцтво  про  право  власності  від 14.06.2007 року, а тому власником спірного приміщення є Житомирська міська рада.

Враховуючи вищевикладене, судами попередніх інстанцій зроблені передчасні висновки, що договір купівлі-продажу від 05 травня 2004 року є таким, що  порушує публічний порядок, оскільки спрямований на порушення конституційного права власності та визнали   договір купівлі-продажу недійсним для  захисту права власника та унеможливлення подальшого використання вказаного договору заінтересованими особами.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з прийнятими судовими рішеннями, оскільки згідно постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення” від 29.12.76 №11 (із змінами та доповненнями) та ст.ст. 84, 105 ГПК України обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При цьому, відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Прийняті у даній справі судові рішення вказаним вимогам не відповідають, так як ні суд першої інстанцій, ні апеляційний господарський суд під час розгляду справи і вирішення спору по суті не з'ясували до кінця дійсні (правові) підстави для набуття права власності на оспорюване майно та не перевірили правовстановлюючі документи  в повному обсязі, а тому ухвалені у справі судові рішення не містять повного юридичного аналізу обставин справи, а правові висновки, що містяться в них, не ґрунтуються на конкретних матеріально-правових нормах.

Зокрема суди не звернули увагу, що підтверджувати наявність права власності на майно в суді  можуть правостановлюючі документи, перелік яких щодо нерухомого  майна наведено у додатку 1 до п.2.1 "Тимчасового положення  про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", затвердженого наказом  Міністерства  юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5.  

Відповідно до ч.3 ст. 215  ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із  сторін, або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним  (оспорюваний правочин).

Договір купівлі-продажу від 05 травня 2004 укладений центральною спілкою  споживчих товариств України (Укоопспілка) та товариством з обмеженою відповідальністю "Сорді, Житомирська міська рада просила визнати частково недійсним в частині спірного приміщення дитячого садка №3.

Суди  ж задовольняючи позов визнали договір купівлі-продажу від 05.05 2004  недійсним, не врахували та  не встановили, що  згідно п.1 договору об'єктом продажу був єдиний майновий комплекс.

Рішенням   виконавчого  комітету   Житомирської   міської  ради   від  29.01.04 року №48 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" право власності на цілісний майновий комплекс за адресою: м.Житомир, майдан Станішівський, 7 оформлено за Центральною спілкою споживчих товариств України та на свідоцтво про право власності (додаток №1), виданому на підставі зазначеного рішення, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно Житомирського обласного державного комунального підприємства по технічній інвентаризації від 30 квітня 2004 року та 18 травня 2004 року, оскільки засвідчують реєстрацію права власності на цілісний майновий комплекс.

Відтак ні суд першої, ні суд апеляційної інстанції не забезпечили всебічний розгляд справи, з оцінкою всіх доказів і доводів сторін в їх сукупності, як того вимагає ст. 43 ГПК України, щоб суттєво вплинуло на правильність встановлення дійсних обставин справи та, відповідно, на їх юридичну оцінку і правильність застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або  постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх,  Вищий господарський    суд   України   вважає   за  необхідне скасувати прийняті у справі рішення в повному обсязі з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти  основане на законі рішення.

Керуючись ст.ст.  1115, 1117, 1119- 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Центральної спілки споживчих товариств України (Укоопспілка) задовольнити частково.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 16.12.2008р. та рішення господарського суду Житомирської області від 09.07.2008р. у справі №12/40-Д  скасувати, а  справу передати на новий розгляд до господарського  суду Житомирської  області в іншому складі суду.

Головуючий                                                                                Шевчук С.Р.

С у д д я                                                                                         Барицька Т.Л.

С у д д я                                                                                    Волік І.М.