Рішення

від 08.07.2009 по справі 12/40-д

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/40-Д

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "08" липня 2009 р. Справа № 12/40-Д

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді  

                         судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

                         судді  

за участю представників сторін

від позивача Кукса М.А. - довіреність №26/201 від 24.06.09

                        Стрякіна З.О. - довіреність №26/100 від 31.05.07

                        Грачова З.Г. - довіреність №26/99 від 31.05.07

від відповідача-1 не з'явився (Весельська М.О. - в судовому засіданні 24.06.09)

від відповідача-2: Бідюк В.С. - довіреність №14-59/21 від 16.10.06

від третьої особи: не з'явився

від прокурора: Новосад Л.П. - сл.посвідчення №65  

Розглядув справу за позовом Першого заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської міської ради (м. Житомир)   

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сорді" (м. Житомир)

Центральної спілки споживчих товариств України (Укоопспілки) (м. Київ)  

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги: Комунальне підприємство "Житомирське обласне бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради (м. Житомир)   

про визнання частково недійсним договору від 05.05.2004р. та визнання права власності

В судовому засіданні оголошувалась перерва у відповідності до ст. 77 ГПК України з 24.06.2009р. до 15:00 години 08.07.2009р.

Прокурором пред'явлено позов про визнання частково недійсним договору від 05.05.2004р., укладеного між Центральною спілкою споживчих товариств України  та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сорді" в частині продажу овочесховища з сараєм, дитячої площадки, двоповерхової будови дитячого садка, зовнішнього водопроводу, благоустрою території дитячого садка відповідно до п.п. 70-74 додатку №1 до договору та визнання права власності територіальної громади м. Житомира в особі Житомирської міської ради на овочесховище з сараєм, дитячу площадку, двоповерхову будову дитячого садка, зовнішній водопровід, благоустрій дитячого садка за адресою: м. Житомир, вул. Слобідська,7.

Представники позивача та прокурор позовні вимоги підтримали в повному обсязі з викладених у позовній заяві та письмових поясненнях позивача підстав (а.с. 2-5, 55 т.1, а.с.116-117 т.2, а.с.124-133 т.4, 82-93, 102-105 т.6, 15-18 т.8).

Представники 1-го та 2-го відповідачів проти позову заперечили. Заперечення викладені в письмових поясненнях (а.с.33-35, 38-39, т.1, а.с.101-110, т.3, а.с.35-39, 134-135, т.4, а.с.109-110, 5, 43-44, т.6).

Після перерви представник відповідача-1 в судове засідання не з'явився, направив клопотання про відкладення розгляду справи в з'вязку з її зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Суд, заслухавши думку прокурора та представників позивача, які заперечують проти відкладення, та представника відповідача-2, яка підтримала клопотання, відхиляє клопотання представника відповідача-1 про відкладення розгляду справи, оскільки в судовому засіданні, яке відбулось 24.06.09, суд з'ясував позицію по суті спору всіх учасників процесу з дослідженням матеріалів справи, явку сторін не визнавав обов'язковою, а ненадання відповідачем оригіналу оскаржуваного договору не позбавляє можливості вирішити спір, так як в матеріалах справи міститься весь пакет документів, наданих нотаріусом, на підставі яких посвідчувався спірний договір.

Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглянута за наявними в ній документами.

Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, дослідивши матеріали справи, господарський суд     

ВСТАНОВИВ:

Як зазначено в позовній заяві та письмових поясненнях позивача (а.с. 2-5, 55, т.1, а.с.116-117, т.2 а.с.124-133, т.4, 82-93, 102-105 т.6), проведеною прокуратурою області перевіркою виявлено факт незаконного вибуття із комунальної власності м. Житомира будівлі дитячого садка №3 та належних до нього будівель, розташованих по вул. Слобідська,7.

Позивач зазначає, що згідно рішення виконкому Житомирської міської ради депутатів трудящих №632 від 17.08.1965 року "Про відкриття дитячих ясел-садка №3 на території паперової фабрики" міському відділу народної освіти передано новобудівлі на території паперової фабрики для відкриття дитячого дошкільного закладу на 90 місць.  Міський відділ народної освіти зобов'язано контролювати будівництво дитячого дошкільного закладу, обладнати інвентарем та приладдям, встановлено штатні одиниці з 1 вересня 1965 року для організації дитячого закладу з 4 осіб (а.с.62, т.1).

В подальшому фінансування Житомирського дошкільного навчального закладу №3 по вул. Слобідська, 7 забезпечувало управління освіти Житомирської міської ради за кошти міського бюджету.

Утримання приміщення дошкільного закладу в належному технічному стані, благоустрій його території, оплату комунальних платежів по його утриманню більше 41-го року забезпечує управління освіти Житомирської міської ради за кошти міського бюджету, які належать територіальній громаді м. Житомира. Все обладнання цього закладу, його штати знаходяться на балансі управління освіти Житомирської міської ради.

Зазначив, що згідно Статутів дошкільного закладу №3 м. Житомира (а.с.1-6, т.4, а.с.145-151, т.3) Житомирська міська рада являється його засновником та власником.

Враховуючи вищезазначене, позивач вважає, що будівля дитячого садка і належні до неї будівлі для обслуговування садка є комунальною власністю та належить територіальній громаді міста.

Однак, незважаючи на вказані обставини, 05.05.04р. Центральна спілка споживчих товариств України та ТОВ "Сорді" уклали договір купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна, відповідно до якого ТОВ "Сорді" придбало, зокрема, будівлі Житомирського дошкільного навчального закладу №3 по вул. Слобідська 7, а саме: овочесховище з сараєм, дитячу площадку, двохповерхову будову дитячого садка, зовнішній водопровід, благоустрій території дитячого садка, які зазначені в пп. 70-74 додатку №1 до договору.

На обґрунтування позовних вимог позивачем надано також рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 14.06.07р. №457 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна", свідоцтво про право власності від 14.06.07р. та витяг з Реєстру права власності на нерухоме майно від 17.07.07р., згідно яких власником будівлі дитячого садка та господарських будівель по вул. Слобідській, 7 в м. Житомирі є територіальна громада м. Житомира в особі міської ради  (а.с.89-92, т.3).

Перший і другий відповідачі проти позову заперечують та просять відмовити в його задоволенні. Вважають, що позивачем невірно обрано спосіб захисту в частині визнання договору купівлі-продажу недійсним, оскільки права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, в якій така особа не є стороною. Захист прав такої особи можливий шляхом подання віндикаційного позову (а.с.39, 136-137, т.4).

У письмових відзивах на позовну заяву (а.с.33-35, 38-39, т.1, а.с.101-110, т.3, а.с.35-39, 134-135, т.4, а.с.109-110, 5, 43-44, т.6)  зазначили, що будівництво спірного приміщення розпочалося у 1963 році за рахунок Житомирської паперової фабрики, на земельній ділянці, відведеній рішенням №626 від 04. 07.1958 року виконавчим комітетом Житомирської обласної ради депутатів трудящих "Про відведення 4,50 га землі з колгоспу ім. "40-річчя Жовтня - села Слобода Селець, Станишівської сільради, Житомирського району Житомирській обласній спілці споживчих товариств "Укоопспілки" під будівництво паперової фабрики.

Вказали, що рішенням виконкому Житомирської міської Ради депутатів трудящих №133 від 01.03.1966 року «Про затвердження акту державної прийомки новозбудованого будинку дитсадка-ясел на 90 місць для Житомирської паперової фабрики в м. Житомирі, с. Станишівка» було затверджено акт державної прийомки новозбудованого 2-х поверхового будинку дитячого садка-ясел на 90 місць корисною площею 693 кв.м., с. Станишівка по вул. Поруб для Житомирської паперової фабрики (а.с.119, т.3).

Адреса вул. Слобідська, 7 була присвоєна дитячому садку рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради народних депутатів №81 від 13.02.1992 року (а.с.120-126, т.3). Попередня адреса - вул. Карла Маркса, 293, що підтверджено довідкою від 31.10.07р. №12/1607 (а.с.138, т.3).   

Пояснили, що на підставі рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 25.11.1999р. № 664 Центральній спілці споживчих товариств України Кримспоживспілки обласних споживчих спілок видано свідоцтво про право власності на цілісний майновий комплекс, який розташований за адресою: м. Житомир, майдан Станішівський,7 (а.с.40 т.1). Відповідно до рішення виконкому Житомирської міської ради від 29.01.04р. №48 свідоцтво про право власності на майновий комплекс  Житомирської паперової фабрики видано Центральній спілці споживчих товариств України (а.с.52-53 т.5). Вважають, що до складу вказаного цілісного майнового комплексу входило і спірне приміщення дитячого садка з господарськими будівлями.

Мотивуючи вищевикладеним, відповідачі вважають, що на день укладення договору купівлі-продажу від 05.05.04р. власником спірних об'єктів нерухомості була Центральна спілка споживчих товариств України, яка на законних підставах відчужила їх ТОВ "Сорді".

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, господарський суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.  

Згідно ст.328 Цивільного Кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою  особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Метою використання вказаного позову є усунення невизначеності відносин власності щодо індивідуально-визначеного майна, власником якого є позивач або отримання документа, що засвідчує його право власності та був раніше втрачений. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені не до відповідача, а до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на відповідне майно.

Визнання права власності спрямовано на усунення перешкод у здійсненні  власником свого права та виключення домагань на приналежне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Підставою такого позову є  обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності на майно, та ст.16 Цивільного кодексу України, яка передбачає визнання права як способу захисту цивільних прав та інтересів. Необхідною умовою задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів, що підтверджують його право власності на майно.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України такими доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Насамперед, доказами підтвердження права власності на майно можуть бути правовстановлюючі документи, перелік яких щодо нерухомого майна наведено у додатку 1 до п. 2.1 "Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5 (зі змінами та доповненнями).

Не є доказом права власності юридичної особи на майно факт його перебування на її балансі, оскільки останній є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату і тому не визначає підстав перебування майна у власності (володінні) юридичної особи, про що зазначено в роз'ясненнях Вищого Арбітражного Суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності" від 29 квітня 1994 року.

Як зазначалось вище, рішенням виконкому Житомирської міської ради депутатів трудящих №632 від 17 серпня 1965 року "Про відкриття дитячих ясел-садка №3 на території паперової фабрики" міському відділу народної освіти передано новобудівлі на території паперової фабрики для відкриття в ній дитячого дошкільного закладу на 90 місць.  Міський відділ народної освіти зобов'язано контролювати будівництво дитячого дошкільного закладу, обладнати інвентарем та приладдям, з 1 вересня 1965 року дозволено утримувати чотири штатні одиниці для організації дитячого закладу (а.с.62, т.1).

Наказом відділу народної освіти Житомирської міської ради депутатів трудящих від 29 вересня 1965 року №255 (а.с.63, т.1) призначено завідуючу дитячими яслами-садком №3, розпочато його фінансування, яке забезпечується і на даний час.

Рішенням виконкому Житомирської міської Ради депутатів трудящих №133 від 01 березня 1966 року затверджено акт державної прийомки новозбудованого двоповерхового будинку дитячого садка-ясел на 90 місць, корисною площею 693 кв. м, с. Станишівка по вул. Поруб для Житомирської паперової фабрики. Адреса -  вул. Слобідська, 7 була присвоєна дитячому садку рішенням виконавчого комітету Житомирської   міської   ради   народних депутатів №81 від 13 лютого 1992 року (а.с.120-126,т.3). Попередня адреса - вул. Карла Маркса, 293, що підтверджено довідкою управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Житомирської міської ради від 31 жовтня 2007 року за  №12/1607 (а.с.138, т.3).

В подальшому фінансування Житомирського дошкільного навчального закладу №3 по вул. Слобідська, 7 забезпечувало управління освіти Житомирської міської ради за кошти міського бюджету.

Відповідно  до  рішення  Житомирської  міської  Ради  народних депутатів від 22 жовтня 1992 року "Про формування комунальної власності міської Ради народних депутатів та передачу в управління виконкому майна міської Ради" (а.с.9 -19, т.3) спірне приміщення дитячого садка №3 вирішено прийняти до комунальної власності міської Ради народних депутатів.

Зазначене рішення прийнято відповідно до Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 1991 року №311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)", рішення міськвиконкому від 09 квітня 1992 року №219 "Про прийом в комунальну власність міста Житомира державного майна" та з урахуванням рішень обласної ради народних депутатів від 18 березня 1992 року "Про розмежування об'єктів комунальної власності між власністю обласної ради і власністю районних та міських (міст обласного підпорядкування) рад народних депутатів" (а.с.21-29, т.6) і 26 червня 1992 року "Про формування комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць області та передачу в управління обласній державній адміністрації майна обласної ради" (а.с.30,т.6).

14 червня 2007 року за №457 виконавчим  комітетом   Житомирської   міської ради прийнято рішення "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна", видано свідоцтво про право власності від 14 червня 2007 року на будівлю дитячого садка та господарські будівлі (а.с.3-5, т.3) та 17.07.07 зареєстровано право власності на вказане нерухоме майно за територіальною громадою міста Житомира в особі міської ради (а.с.89-92, т.3).

На час розгляду справи  рішення Житомирської міської ради від  22 жовтня 1992 року та від 14 червня 2007 року є чинними.

Згідно Статутів дошкільного закладу №3 (а.с.1-6,т.4,а.с.145-151,т.3) Житомирська міська рада являється його засновником та власником.

Водночас, на підставі рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 25 листопада 1999 року №664 центральній спілці споживчих товариств України Кримспоживспілки обласних споживчих спілок видано свідоцтво про право власності на цілісний майновий комплекс, який розташований за адресою: м. Житомир, майдан Станішівський, 7 (а.с.40, т.1, а.с.106-110, т.6).

Рішенням виконавчого комітету  Житомирської   міської  ради   від  29   січня  2004 року №48 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна" (а.с.41,т.1) право власності на майновий комплекс Житомирської паперової фабрики за адресою: м. Житомир, майдан Станішівський, 7 оформлено за центральною спілкою споживчих товариств України (а.с.52-53 т.5).

Слід зазначити, що вищезазначене рішення не є належним та допустимим доказом права власності центральної спілки споживчих товариств України на спірне майно, оскільки воно підтверджує право власності на цілісний майновий комплекс, розташований в м. Житомирі по майдану Станішівському, 7  без зазначення переліку об'єктів нерухомості та іншого майна, яке входить до його складу.

У свідоцтві про право власності (додаток №1), виданому на підставі зазначеного рішення, також не оговорено, що приміщення дошкільного закладу №3, яке розташоване в м. Житомирі по вул. Слобідській, 7,  входить до складу цілісного  майнового комплексу за адресою: м. Житомир, майдан Станішівський, 7.

Не вказують на приналежність на праві власності відповідачам будівлі дошкільного закладу і надані до справи витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно Житомирського обласного державного комунального підприємства по технічній інвентаризації від 30 квітня 2004 року та 18 травня 2004 року (а.с.148-149 т.1, а.с.53-54 т.5), оскільки вони засвідчують реєстрацію права власності на майновий комплекс, де дитячий садок не згадується.

05 травня 2004 року центральна спілка споживчих товариств України (Укоопспілка) та товариство з обмеженою відповідальністю "Сорді" уклали договір купівлі-продажу підприємства (єдиного майнового комплексу) Укоопспілки «Житомирська паперова фабрика», згідно якого предметом продажу, зокрема, є об'єкти нерухомого майна, зазначені в п.п. 1-29 додатку №1 до договору, та інше майно згідно додатку №1 до цього договору, який є невід'ємною частиною договору, що розташоване за адресою: м. Житомир,   майдан   Станішівський,  7 (а.с.38-41, т.5).

Натомість, в п.п.70-74 додатку №1 до договору зазначено наступне майно: овочесховище з сараєм, дитяча площадка, двоповерхова будова дитячого садка, зовнішній водопровід, благоустрій території дитячого садка. Вказаний додаток сторони договору доповнили рукописним текстом, зокрема, в п.70 (овочесховище з сараєм) та в п.72 (двоповерхова будова дитячого садка) зазначили адресу: м. Житомир, вул. Слобідській, 7 (а.с.41 на звороті, т.5).     

За даними комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради (а.с.7-8, т.1) дитячий садок не міг бути предметом договору купівлі-продажу від 05 травня 2004 року, оскільки право власності на нього за Центральною спілкою споживчих товариств України (Укоопспілка)  не оформлялось.

Твердження відповідачів стосовно віднесення спірного приміщення дитячого садка до складу цілісного майнового комплексу суперечать положенням ст.191 Цивільного кодексу України, згідно якої підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності; до складу  підприємства  як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні  ділянки,  будівлі,  споруди,   устаткування,   інвентар, сировину,  продукцію,  права  вимоги,  борги,  а  також  право  на торговельну марку або інше позначення та інші права,  якщо інше не встановлено договором або законом.

Використання дитячого садка не пов'язано з діяльності паперової фабрики, знаходиться за іншою адресою, ніж майновий комплекс, та на іншій земельній ділянці.

Що   стосується   рішення  господарського  суду  Житомирської   області  від   08 квітня 2004 року у справі № 6/91"НМ", яким право власності на вищевказаний цілісний майновий комплекс, в тому числі на дитячий садок, визнано за Центральною спілкою споживчих товариств України (а.с.42-46,т.1), на яке також посилаються відповідачі в підтвердження своїх доводів,  слід зазначити, що цей судовий акт було скасовано  постановою  Вищого господарського  суду  України  від  11 липня 2007 року, справу передано   на  новий  розгляд  до  господарського   суду   Житомирської    області  (а.с.102 -104, т. 3). Ухвалою господарського суду Житомирської  області від 13 грудня 2007 року позов Центральної спілки споживчих товариств (Укоопспілка) у цій справі залишено без розгляду.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна  сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на  підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, Укоопспілка не довела свого права власності на спірні об'єкти нерухомості та не підтвердила свої доводи належними і допустимими доказами.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 ЦК України).

За обставинами справи заінтересованою особою є Житомирська міська рада, яка не позбавлена права ставити поряд з вимогою про визнання права власності вимогу про визнання недійсним договору, за яким її майно без законних підстав  перейшло до іншої особи, не вимагаючи при цьому застосування реституційних наслідків.

В порушення ст.41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 321 Цивільного кодексу України, згідно яких власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, Укоопспілка, не будучи власником будівлі дитячого садка та овочесховища з сараєм, що знаходяться за адресою: м. Житомир, вул. Слобідська,7, незаконно продала їх ТОВ «Сорді».

Відповідно до ст.217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Оскільки будівля дитячого садка та овочесховище з сараєм зазначені в п.п.70 та 72 додатку №1 до договору,  який є невід'ємною частиною цього договору, то договір купівлі-продажу від 05.05.04, укладений між відповідачами, є недійсним саме в частині продажу цих об'єктів нерухомості. Визнання договору частково недійсним не є наслідком його недійсності в цілому.

Стосовно визнання права власності на овочесховище з сараєм, дитячу площадку, двохповерхову будову дитячого садка, зовнішній водопровід та благоустрій території дитячого садка за територіальною громадою м. Житомира суд зазначає наступне.

В судовому засіданні встановлено, що власником овочесховища з сараєм  та двоповерхової будови дитячого садка, що знаходяться за адресою: м. Житомир, вул. Слобідська,7, є територіальна громада м. Житомира в особі Житомирської міської ради, що підтверджується рішенням Житомирської міської Ради народних депутатів від 22 жовтня 1992 року "Про формування комунальної власності міської Ради народних депутатів та передачу в управління виконкому  майна  міської  Ради"  та  свідоцтвом  про  право  власності від 14 червня 2007 року (а.с.5, т.3).

Вказані об'єкти нерухомості вказані і в інвентарній справі №18569 (а.с.76-84 т.3). Дитяча площадка, зовнішній водопровід та благоустрій території дитячого садка в інвентарній справі не зазначені. Не значаться вони і у рішеннях ради. Матеріали справи не містять будь-яких характеристик вказаних об'єктів чи їх родових ознак.

З огляду на викладене, суд визнає право власності на овочесховище з сараєм  та двоповерхову будівлю дитячого садка, що знаходяться за адресою: м. Житомир, вул. Слобідська,7, за територіальною громадою м. Житомира в особі Житомирської міської ради. В частині визнання права власності на дитячу площадку, зовнішній водопровід та благоустрій території дитячого садка, та визнання недійсним договору від 05.05.04 в частині їх продажу відмовляє за недоведеністю.

Судові витрати по справі покладаються на відповідачів в рівних частинах.

Стосовно розміру державного мита, яке підлягає стягненню, слід зазначити наступне.

Предмет спору у даній справі складається з вимоги немайнового характеру - визнання частково недійсним договору купівлі-продажу від 05 травня 2004 року та вимоги майнового характеру - визнання права власності на овочесховище з сараєм, дитячу площадку, двоповерхову будову дитячого садка, зовнішній водопровід, благоустрій дитячого садка по вулиці Слобідській,7 у місті Житомирі.

Відповідно до підпунктів "а","б" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" №7-93 від 21 січня 1993 року розмір ставки державного мита із заяв, що подаються до господарських  судів становить:

- із заяв майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6  неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

-  із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного - 5  неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 29 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року №15 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 травня 1993 року за №50, встановлено, що у випадку, коли позивач у заяві не вказує суму позову або встановити точно його ціну неможливо, суддя, приймаючи позовну заяву, попередньо встановлює розмір належного до сплати мита, виходячи з приблизної ціни позову. Якщо при винесенні судом рішення загальна сума позову збільшується, мито обчислюється виходячи зі збільшеної суми позову. При цьому різниця, що утворилася, підлягає стягненню з позивача або при повному задоволенні позову - з відповідача.

Згідно звіту про оцінку майна ринкова вартість спірної будівлі дитячого садка становить 3 129 771,00 грн. (а.с.88, т.7).

Враховуючи викладене та положення пункту 30 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита з відповідачів зі спору майнового характеру слід стягнути в доход Державного бюджету України по 12750,00 грн. з кожного, а немайнового характеру  - по 42,50грн. з кожного, всього по 12792,50грн. з кожного.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд  

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати частково недійсним договір купівлі-продажу підприємства (єдиного майнового комплексу) Укоопспілки «Житомирська паперова фабрика» від 05 травня 2004 року, укладений між Центральною спілкою споживчих товариств України (Укоопспілка) (01001,  м. Київ, вул. Хрещатик, 7/11, код 00012635) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сорді" (10019,  м. Житомир, майдан Станишівський, 7, код 32886099) в частині продажу  овочесховища з сараєм та двоповерхової будови дитячого садка, що знаходяться за адресою: м. Житомир, вул. Слобідська,7, та зазначені в пунктах 70 і 72 додатку №1, який є невід'ємною частиною вказаного договору купівлі-продажу від 05.05.2004р.

3. Визнати за територіальною громадою м. Житомира в особі Житомирської міської ради (10014,  м. Житомир, майдан Рад 4/2, код 02143235) право власності на овочесховище з сараєм та двоповерхову будову дитячого садка, що знаходяться за адресою:  м. Житомир, вул. Слобідська,7.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Стягнути з Центральної спілки споживчих товариств України (01001,  м. Київ, вул. Хрещатик, 7/11, код 00012635) в доход Державного бюджету України  -12792,50грн. державного мита та 59,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сорді" (10019,  м. Житомир, майдан Станишівський, 7, код 32886099) в доход Державного бюджету України - 12792,50грн. державного мита та 59,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України. 

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Дата підписання рішення: 13 липня 2009 року  

Віддрукувати:  

1 - в справу

2,3,4,5 - сторонам

6 - прокурору