Рішення

від 20.09.2011 по справі 2/278

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/278

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

20.09.11 р.                                                                                 Справа № 2/278                               

Колегія суддів господарського суду Донецької області у складі головуючого судді

Мартюхіної Н.О., суддів Риженко Т.М., Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія - Гарант”,                     м. Одеса

до відповідача: Закритого акціонерного товариства „Термінал Т-К”, м. Авдіївка  

про: стягнення 1150490,76грн.

За участю

представників сторін:

від позивача:       не з'явився

від відповідача:   не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія - Гарант”, м. Одеса звернувся до господарського суду Донецької області позовом до Закритого акціонерного товариства „Термінал Т-К”, м. Авдіївка про стягнення 1150490,76грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договорів фінансового лізингу №1708-06/82Ф від 17.08.2006р., №0210-06/87Ф від 02.10.2006р., №0210-06/88Ф від 02.10.2006р., №0210-06/89Ф від 02.10.2006р. та №0210-06/90Ф від 02.10.2006р., у зв'язку з чим просить стягнути заборгованість в розмірі 1150490,76грн. Як на правові підстави заявленого позову позивач посилається на ст. 16, 526, 611 Цивільного кодексу України, ст.. 193, 216, 222, 230 Господарського кодексу України.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, у відзиві на позовну заяву зазначає, що у зв'язку із різким падінням на ринку по наданню послуг з перевезення легкового автотранспорту, підприємство не мало можливості використовувати лізингову техніку за цільовим призначенням.

Як видно з матеріалів справи позивачем змінено форму власності. Зокрема на підтвердження позивачем надано копію Свідоцтва про державну реєстрацію, копії Довідок з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та копію Статуту  Приватного підприємства „Термінал Т-К”, сел. Ласточкине, відповідно до яких вбачається, що Закрите акціонерне товариство „Термінал Т-К”, м. Авдіївка є правонаступником всіх прав та зобов'язань Приватного підприємства „Термінал Т-К”,  сел. Ласточкине.

У зв'язку з чим суд вважає за необхідне змінити назву позивача з Закритого акціонерного товариства „Термінал Т-К” на Приватне підприємство „Термінал Т-К”.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.10.2009р. строк розгляду справи було продовжено.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.11.2009р. провадження у справі було зупинено.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 09.08.2010р. справу передано на розгляд колегії суддів.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.08.2010р. провадження у справі було поновлено.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.09.2010р. провадження у справі було зупинено.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.08.2011р. провадження у справі було поновлено.

Представник позивача після поновлення провадження у справі у жодне судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення на його адресу рекомендованих листів з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач надав заяву від 02.09.2011р., де просить розгляд справи здійснювати без присутності представника  Панова О.В.   

Розглянувши матеріали справи та дослідивши наявні в матеріалах справи документи суд ВСТАНОВИВ:

17.08.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія - Гарант” (Лізингодавець) в особі генерального директора Коленченко Бориса Олександровича, що діяв на підставі Статуту товариства та Закритим акціонерним товариством „Термінал Т-К” (Лізингоотримувач) в особі директора Асеева Олексія Іванович, що діяв на підставі Статуту товариства був укладений договір фінансового лізингу № 1708-06/82Ф.

За цим договором Лізингодавець зобов'язується придбати та передати в користування Лізингоотримувачу на умовах фінансового лізингу майно з наступною передачею права власності на це майно Лізингоодержувачу після повної оплати останнім його вартості на умовах Договору.   

Пунктом 1.2. договору встановлено, що предметом лізингу вважаються напівпричепи-автовози, що надаються в лізинг відповідно Договору, та передані Лізингодавцем Лізингоодержувачу за Актом приймання-передачі Предмета лізингу.

Відповідно до п. 1.3. договору Строк лізингу складає 36 місяців. Перебіг строку лізингу починається з дня передачі Предмету лізингу. Строк лізингу може бути змінено тільки за згодою сторін. Закінчення строку лізингу вважається останнього лізингового платежу.

Угодами № 1 від 17.08.2006р., № 2 від 01.06.2007р., № 3 від 03.01.2008р., № 4 від 03.11.2008р. про зміну договору фінансового лізингу № 1708-06/82Ф сторони вносили зміни до умов договору.

На виконання п.п. 2.1.1. та п.п. 2.1.2. договору, раніше не бувші в експлуатації Напівпричепи, які відповідають технічним умовам, в заводській комплектації, без зовнішніх пошкоджень та з дієздатними механізмами були передані відповідачу, що підтверджується Актами приймання-передачі предмету лізингу.

02.10.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія - Гарант” (Лізингодавець) в особі генерального директора Коленченко Бориса Олександровича, що діяв на підставі Статуту товариства та Закритим акціонерним товариством „Термінал Т-К” (Лізингоотримувач) в особі директора Асеева Олексія Іванович, що діяв на підставі Статуту товариства був укладений договір фінансового лізингу № 0210-06/87Ф.

За цим договором Лізингодавець зобов'язується придбати та передати в користування Лізингоотримувачу на умовах фінансового лізингу майно з наступною передачею права власності на це майно Лізингоодержувачу після повної оплати останнім його вартості на умовах Договору.   

Пунктом 1.2. договору встановлено, що предметом лізингу вважаються напівпричепи спеціальні для перевезення легкових автомобілів, що надаються в лізинг відповідно Договору, та передані Лізингодавцем Лізингоодержувачу за Актом приймання-передачі Предмета лізингу.

Відповідно до п. 1.3. договору Строк лізингу складає 35 місяців. Перебіг строку лізингу починається з дня передачі Предмету лізингу. Строк лізингу може бути змінено тільки за згодою сторін. Закінчення строку лізингу вважається останнього лізингового платежу.

Угодою № 1 від 02.10.2006р., № 2 від 03.01.2008р., № 3 від 03.11.2008р. про зміну договору фінансового лізингу № 0210-06/87Ф сторони вносили зміни до умов договору.

Відповідно до умов п.п. 2.1.1. та п.п. 2.1.2. договору, раніше не бувші в експлуатації Напівпричепи спеціальні, які відповідають технічним умовам, у заводській комплектації, без зовнішніх пошкоджень та з працездатними механізмами були передані відповідачу, що підтверджується Актами приймання-передачі предмету лізингу, що додані до матеріалів справи.

02.10.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія - Гарант” (Лізингодавець) в особі генерального директора Коленченко Бориса Олександровича, що діяв на підставі Статуту товариства та Закритим акціонерним товариством „Термінал Т-К” (Лізингоотримувач) в особі директора Асеева Олексія Іванович, що діяв на підставі Статуту товариства був укладений договір фінансового лізингу № 0210-06/88Ф.

За цим договором Лізингодавець зобов'язується придбати та передати в користування Лізингоотримувачу на умовах фінансового лізингу майно з наступною передачею права власності на це майно Лізингоодержувачу після повної оплати останнім його вартості на умовах Договору.   

Пунктом 1.2. договору встановлено, що предметом лізингу вважаються напівпричепи спеціальні для перевезення легкових автомобілів, що надаються в лізинг відповідно Договору, та передані Лізингодавцем Лізингоодержувачу за Актом приймання-передачі Предмета лізингу.

Відповідно до п. 1.3. договору Строк лізингу складає 35 місяців. Перебіг строку лізингу починається з дня передачі Предмету лізингу. Строк лізингу може бути змінено тільки за згодою сторін. Закінчення строку лізингу вважається останнього лізингового платежу.

Угодою № 1 від 01.06.2007р., № 2 від 03.01.2008р., № 3 від 03.11.2008р. про зміну договору фінансового лізингу № 0210-06/88Ф сторони вносили зміни до умов договору.

Відповідно до умов п.п. 2.1.1. та п.п. 2.1.2. договору, раніше не бувші в експлуатації Напівпричепи спеціальні, які відповідають технічним умовам, у заводській комплектації, без зовнішніх пошкоджень та з працездатними механізмами були передані відповідачу, що підтверджується Актами приймання-передачі предмету лізингу, що додані до матеріалів справи.

02.10.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія - Гарант” (Лізингодавець) в особі генерального директора Коленченко Бориса Олександровича, що діяв на підставі Статуту товариства та Закритим акціонерним товариством „Термінал Т-К” (Лізингоотримувач) в особі директора Асеева Олексія Іванович, що діяв на підставі Статуту товариства був укладений договір фінансового лізингу № 0210-06/89Ф.

За цим договором Лізингодавець зобов'язується придбати та передати в користування Лізингоотримувачу на умовах фінансового лізингу майно з наступною передачею права власності на це майно Лізингоодержувачу після повної оплати останнім його вартості на умовах Договору.   

Пунктом 1.2. договору встановлено, що предметом лізингу вважаються вантажні автомобілі, що надаються в лізинг відповідно Договору, та передані Лізингодавцем Лізингоодержувачу за Актом приймання-передачі Предмета лізингу.

Відповідно до п. 1.3. договору Строк лізингу складає 35 місяців. Перебіг строку лізингу починається з дня передачі Предмету лізингу. Строк лізингу може бути змінено тільки за згодою сторін. Закінчення строку лізингу вважається останнього лізингового платежу.

Угодою № 1 від 01.11.2006р., № 2 від 01.06.2007р., № 3 від 03.01.2008р., № 4 від 03.11.2008р. про зміну договору фінансового лізингу № 0210-06/89Ф сторони вносили зміни до умов договору.

Відповідно до умов п.п. 2.1.1. та п.п. 2.1.2. договору, раніше не бувші в експлуатації вантажні автомобілі, які відповідають технічним умовам, у заводській комплектації, без зовнішніх пошкоджень та з працездатними механізмами були передані відповідачу, що підтверджується Актами приймання-передачі предмету лізингу, що додані до матеріалів справи.

02.10.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія - Гарант” (Лізингодавець) в особі генерального директора Коленченко Бориса Олександровича, що діяв на підставі Статуту товариства та Закритим акціонерним товариством „Термінал Т-К” (Лізингоотримувач) в особі директора Асеева Олексія Іванович, що діяв на підставі Статуту товариства був укладений договір фінансового лізингу № 0210-06/90Ф.

За цим договором Лізингодавець зобов'язується придбати та передати в користування Лізингоотримувачу на умовах фінансового лізингу майно з наступною передачею права власності на це майно Лізингоодержувачу після повної оплати останнім його вартості на умовах Договору.   

Пунктом 1.2. договору встановлено, що предметом лізингу вважаються вантажні автомобілі, що надаються в лізинг відповідно Договору, та передані Лізингодавцем Лізингоодержувачу за Актом приймання-передачі Предмета лізингу.

Відповідно до п. 1.3. договору Строк лізингу складає 35 місяців. Перебіг строку лізингу починається з дня передачі Предмету лізингу. Строк лізингу може бути змінено тільки за згодою сторін. Закінчення строку лізингу вважається останнього лізингового платежу.

Угодою № 1 від 01.06.2007р., № 2 від 03.01.2008р., № 3 від 03.11.2008р. про зміну договору фінансового лізингу № 0210-06/90Ф сторони вносили зміни до умов договору.

Відповідно до умов п.п. 2.1.1. та п.п. 2.1.2. договору, раніше не бувші в експлуатації вантажні автомобілі, які відповідають технічним умовам, у заводській комплектації, без зовнішніх пошкоджень та з працездатними механізмами були передані відповідачу, що підтверджується Актами приймання-передачі предмету лізингу, що додані до матеріалів справи.

Згідно до розділів 4 договорів, відповідач незалежно від результатів своєї господарської діяльності і будь-яких інших обставин, пов'язаних з роботою чи простоєм напівпричепів, напівпричепів спеціальних та автомобілів і економічною ефективністю їх роботи протягом строку лізингу, зобов'язується за користуваннями ними сплачувати Позивачу основні лізінгові платежі.

Однак, як вказує позивач у порушення умов договорів заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті основних лізингових платежів, станом на 10.08.2009р. складає 808290,95грн., а саме:

-          за договором № 1708-06/82Ф від 17.08.2006р. – 105709,58грн. (заборгованість по сумі, яка відшкодовує відповідну частину вартості напівпричепів – 70632,19грн.; комісія за надання напівпричепів, нарахована на їх вартість 35077,39грн.);

-          за договором № 0210-06/87Ф від 02.10.2006р.  – 213733,19грн.  (заборгованість по сумі, яка відшкодовує відповідну частину вартості напівпричепів спеціальних – 131831,40грн.; комісія за надання напівпричепів спеціальних, нарахована на їх вартість 81901,79грн.);

-          за договором № 0210-06/88Ф від 02.10.2006р. – 211458,75грн.  (заборгованість по сумі, яка відшкодовує відповідну частину вартості напівпричепів спеціальних – 139067,67грн.; комісія за надання напівпричепів спеціальних, нарахована на їх вартість 72391,08грн.);

-          за договором № 0210-06/89Ф від 02.10.2006р. – 150143,48грн. (заборгованість по сумі, яка відшкодовує відповідну частину вартості автомобілів – 122431,49грн.; комісія за надання автомобілів, нарахована на їх вартість 27711,99грн.);

-          за договором № 0210-06/90Ф від 02.10.2006р. – 127245,95грн. (заборгованість по сумі, яка відшкодовує відповідну частину вартості автомобілів – 89507,87грн.; комісія за надання автомобілів, нарахована на їх вартість 37738,08грн.).

Також, відповідно до п. 2.2.2 і п. 4.5. договорів відповідач взяв на себе зобов'язання сплачувати позивачу додаткові лізингові платежі. У зв'язку з чим, як вказує позивач відповідачу були виставлені рахунки № 220, № 222, № 223, № 224 від 30.12.2008р., № 90 від 02.03.2009р., № 192, № 193 від 31.03.2009р., № 302 від 01.06.2009р., № 362, № 363 від 30.06.2009р. на оплату лізингових платежів.

Проте, позивач вказує, що вказані рахунки оплачувалися Відповідачем не в повному обсязі, у зв'язку з чим станом на 10.08.2009р. заборгованість відповідача по сплаті додаткових лізингових платежів складає 217846,38грн., а саме:

-          за договором № 1708-06/82Ф від 17.08.2006р. - 678,61грн.;

-          за договором № 0210-06/87Ф від 02.10.2006р.  – 1140,75грн.;

-          за договором № 0210-06/88Ф від 02.10.2006р. – 856,18грн.;

-          за договором № 0210-06/89Ф від 02.10.2006р. – 114383,97грн.;

-          за договором № 0210-06/90Ф від 02.10.2006р. – 100786,87грн.

Крім того, позивачем за несвоєчасну сплату лізингових платежів на підставі ст. 230 Господарського кодексу України та п.п. 11.2. договорів нараховано пеню у розмірах:

-          за договором № 1708-06/82Ф від 17.08.2006р. – 7923,60грн.;

-          за договором № 0210-06/87Ф від 02.10.2006р.  – 16031,33грн.;

-          за договором № 0210-06/88Ф від 02.10.2006р. – 15864,31грн.;

-          за договором № 0210-06/89Ф від 02.10.2006р. – 5590,48грн.;

-          за договором № 0210-06/90Ф від 02.10.2006р. – 11152,98грн.

Також позивач за неправомірне користування грошовими коштами, відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, ст.. 536 Цивільного кодексу України та п. 11.3. договорів просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі 25% річних від суми заборгованості за весь час користування грошовими коштами, у розмірі:

-          за договором № 1708-06/82Ф від 17.08.2006р. – 8677,46грн.;

-          за договором № 0210-06/87Ф від 02.10.2006р.  – 17556,01грн.;

-          за договором № 0210-06/88Ф від 02.10.2006р. – 17372,45грн.;

-          за договором № 0210-06/89Ф від 02.10.2006р. – 12039,30грн.;

-          за договором № 0210-06/90Ф від 02.10.2006р. – 12145,51грн.

З матеріалів справи видно, що позивачем з приводу невиконання умов договорів фінансового лізингу було направлено на адресу відповідача претензію № 04-26/06 від 26.06.2009р., яка зі сторони відповідача залишена без відповіді та задоволення.

З огляду на викладене позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача заборгованість за договорами фінансового лізингу № 1708-06/82Ф від 17.08.2006р., № 0210-06/87Ф від 02.10.2006р., № 0210-06/88Ф від 02.10.2006р., № 0210-06/89Ф від 02.10.2006р.,              № 0210-06/90Ф від 02.10.2006р. в загальному розмірі 1150490,76грн.

Проаналізувавши надані сторонами судового процесу докази та пояснення, дослідивши та з'ясувавши всебічно та у повній мірі обставини справи, з якими закон пов'язує право на стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

В силу статей 4-2, 4-3, 4-7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до вимог статей 32-33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також, інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про фінансовий лізинг” фінансовий    лізинг -   це   вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за  договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Донецької області від 05.07.2011р. по справі № 2/219пд за позовом Приватного підприємства „Термінал Т-К” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія-Гарант” визнаного недійсними договір фінансового №1708-06/82Ф від 17.08.2006р. укладений між ЗАТ „Термінал Т-К” та ТОВ „Лізингова компанія - Гарант”; договір фінансового №0210-06/87Ф від 02.10.2006р. укладений між ЗАТ „Термінал Т-К” та ТОВ „Лізингова компанія - Гарант”; договір фінансового №0210-06/88Ф від 02.10.2006р. укладений між ЗАТ „Термінал Т-К” та ТОВ „Лізингова компанія - Гарант”; договір фінансового №0210-06/89Ф від 02.10.2006р. укладений між ЗАТ „Термінал Т-К” та ТОВ „Лізингова компанія - Гарант”; договір фінансового №0210-06/90Ф від 02.10.2006р. укладений між ЗАТ „Термінал Т-К” та ТОВ „Лізингова компанія - Гарант”.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду Донецької області від 16.08.2011р. по справі № 2/219пд рішення господарського суду Донецької області від 05.07.2011р. у справі № 2/219пд залишено без змін.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 „Совтрансавто-Холдинг” проти України”, а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 „Брумареску проти Румунії” встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Оскільки в силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є приоритетним джерелом права для національного суду, суд вважає безсумнівними встановлені рішення господарського суду у справі № 2/219пд факти, причому ці факти не можуть ставитися судом під сумнів та є такими, які знімають необхідність додаткового доведення зазначених обставин та фактів.

За приписами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.  

За таких обставин, з огляду на встановлений рішенням господарського суду Донецької області від 05.07.2011р. по справі № 2/219пд факту недійсності договорів фінансового лізингу № 1708-06/82Ф від 17.08.2006р., № 0210-06/87Ф від 02.10.2006р., № 0210-06/88Ф від 02.10.2006р., № 0210-06/89Ф від 02.10.2006р., № 0210-06/90Ф від 02.10.2006р., суд виходить з наступного.   

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують цивільні права та обов'язки. Підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним,  якщо його  недійсність  прямо  не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Підставою позову визнаються фактичні обставини, на яких позивач ґрунтує свою вимогу та докази, якими позивач стверджує позов, зокрема, факти матеріально-правового характеру, їх виникнення, зміну, припинення.

Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.

Із матеріалів справи вбачається, що предметом позову є вимога позивача про  стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1150490,76грн.

Підставою даного позову є невиконання відповідачем умов договір фінансового лізингу № визнання недійсним кредитного договору № 1708-06/82Ф від 17.08.2006р., № 0210-06/87Ф від 02.10.2006р., № 0210-06/88Ф від 02.10.2006р., № 0210-06/89Ф від 02.10.2006р., № 0210-06/90Ф від 02.10.2006р.

Проте, як встановлено судом вище рішенням господарського суду Донецької області від 05.07.2011р. по справі № 2/219пд за позовом Приватного підприємства „Термінал Т-К” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія-Гарант” визнаного недійсними договір фінансового №1708-06/82Ф від 17.08.2006р. укладений між ЗАТ „Термінал Т-К” та ТОВ „Лізингова компанія - Гарант”; договір фінансового №0210-06/87Ф від 02.10.2006р. укладений між ЗАТ „Термінал Т-К” та ТОВ „Лізингова компанія - Гарант”; договір фінансового №0210-06/88Ф від 02.10.2006р. укладений між ЗАТ „Термінал Т-К” та ТОВ „Лізингова компанія - Гарант”; договір фінансового №0210-06/89Ф від 02.10.2006р. укладений між ЗАТ „Термінал Т-К” та ТОВ „Лізингова компанія - Гарант”; договір фінансового №0210-06/90Ф від 02.10.2006р. укладений між ЗАТ „Термінал Т-К” та ТОВ „Лізингова компанія - Гарант”.

Вказане рішення господарського суду Донецької області залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.08.2011р.

Статтею 216 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсний  правочин  не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

 У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Інших судових рішень та доказів оспорювання або скасування рішення господарського суду Донецької області від 05.07.2011р. по справі № 2/219пд сторонами до матеріалів справи не надано та матеріалами справи не підтверджено.   

З огляду на викладене у суду відсутні підстави для стягнення заборгованості в розмірі 1150490,76грн., яка утворилася у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договорами фінансового лізингу № 1708-06/82Ф від 17.08.2006р., № 0210-06/87Ф від 02.10.2006р., № 0210-06/88Ф від 02.10.2006р., № 0210-06/89Ф від 02.10.2006р., № 0210-06/90Ф від 02.10.2006р., з огляду на недійсність договорів фінансового лізингу № 1708-06/82Ф від 17.08.2006р., № 0210-06/87Ф від 02.10.2006р., № 0210-06/88Ф від 02.10.2006р., № 0210-06/89Ф від 02.10.2006р., № 0210-06/90Ф від 02.10.2006р., у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Судові витрати, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає  на  позивача.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 77, 82 - 85 Господарського процесуального Кодексу України, колегія суддів господарського суду, -

                                                                В И Р І Ш И Л А:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія - Гарант”, м. Одеса до Приватного підприємства „Термінал Т-К”, с. Ласточкине про стягнення заборгованості в розмірі 1150490,76грн. на підставі договорів фінансового лізингу  № 1708-06/82Ф від 17.08.2006р., № 0210-06/87Ф від 02.10.2006р., № 0210-06/88Ф від 02.10.2006р., № 0210-06/89Ф від 02.10.2006р., № 0210-06/90Ф від 02.10.2006р. – відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні прийняття рішення.

Головуючий суддя                                                               Мартюхіна Н.О.           

Суддя                                                                  Курило Г.Є.     

Суддя                                                                  Риженко Т.М.    

< Текст >