Рішення

від 19.10.2011 по справі 13/309

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа №  13/309

19.10.11

За позовом Київської транспортної прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного

                    майна України

до                  Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт"    

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

              1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Річкове пасажирське екскурсійне агентство;

              2. Державне підприємство "Адміністрація річкових портів"

про            припинення сервітуту        

Суддя  Курдельчук І.Д.  

Представники у часників судового процесу:

Прокурор Бондарчук І.П. –посвідчення № 179 від 16.06.2011 р.

від позивача ОСОБА_2 –дов. № 497 від 31.12.2010 р.,

                    ОСОБА_3 –дов. № 496 від 31.12.2010 року

від відповідача ОСОБА_4 –дов. № 01-29-794 від 20.07.2011 р.

від третьої особи-1 ОСОБА_5 –дов. № б/н від 21.09.2010 р.

від третьої особи-2 ОСОБА_6 –дов. 3 01/05-147Д від 02.09.2011р.

в судовому засіданні 19.10.11 року, відповідно до ст.85 ГПК України, оголошену вступну та резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ  СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ

Прокурор звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порту»про припинення сервітуту встановленого рішенням Господарського суду міста Києва №6/451 від 10.03.09.

Позов мотивований заборгованістю з оплати за користування майном та використання майна всупереч умов сервітуту –не для здійснення основної мети діяльності відповідача та з порушенням інтересів держави.

Ухвалою Господарського суду міста Києва №13/309 від 29.08.11 порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято до розгляду,  залучено до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ "Річкове пасажирське екскурсійне агентство" та в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ДП "Адміністрація річкових портів"; зобов'язано прокурора направити копію позовної заяви з доданими документами на адреси третіх осіб копії позовної заяви з додатками; зобов’язано прокурора та позивача подати суду: - письмові пояснення чи підтримує позивач позовні вимоги, заявлені Прокурором. - Договір фрахту № 4411, укладений між ПАТ "Київський річковий порт" та ТОВ "Річкове пасажирське екскурсійне агентство"; - документи, якими передбачено розмір плати за користування майном щодо якого встановлено сервітут; - докази виставлення рахунків та наявності боргу; - докази використання майна щодо якого встановлено сервітут, оскільки понтон не входить до переліку майна; - докази можливості внесення грошей в визначеному розмірі на депозит нотаріуса; - роз'яснення Головного управління юстиції у м. Києві щодо переліку нотаріусів та нотаріальних контору яких відкриті такі рахунки; - розрахунок плати за період з 10.03.2009 по 25.08.2011; - реквізити для внесення плати. Зобов’язано відповідача подати суду ґрунтовний відзив, розгляд справи призначено на 14.09.11

14.09.11 о 09:00 через канцелярію суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Річкове екскурсійне агентство" подало клопотання про відкладення розгляду справи, зазначивши, що не отримало копії позовної заяви з додатками та не має можливості направити єдиного свого представника у судове засідання на 10:15.  

14.09.11 в судове засідання з'явились представники Київського транспортного прокурора та представники позивача, відповідача та третьої особи-2 .

Представник третьої особи -1 в судове засідання не з’явився.

Вимоги ухвали суд прокурором не виконані, примірники позовної заяви третім особам не надіслані, витребувані документи і пояснення не надані.

Перед початком розгляду справи представників учасників судового процесу, які з’явились у судові засідання ознайомлено з їх правами та обов’язками, відповідно до ст.ст. 20, 21, 22, 27, 29, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач надав письмові пояснення по суті позову підтримуючи його.

Відповідач надав відзив заперечуючи проти його задоволення, як безпідставно пред'явленого, оскільки відповідач не маючи реквізитів для сплати портового збору і не знаючи його розміру не має змоги сплачувати платежі.   

Третя особа -2 підтримала позов, вказуючи на його обґрунтованість невиконанням відповідачем його зобов'язань і порушенням прав і інтересів держави.

Крім того встановлено, що обґрунтовуючи позову прокурор посилається на  Договір фрахту № 4411, укладений між ПАТ "Київський річковий порт" та ТОВ "Річкове пасажирське екскурсійне агентство". Втім такий договір у прокурора та позивача відсутній, тому не з'ясованим залишалось питання умов договору, які на думку заявника порушили інтереси держави.

Розглянувши клопотання третьої особи-1, заслухавши думку учасників судового процесу суд в зв’язку з частковим виконанням вимоги ухвали про порушення провадження у справі позивачем та неявкою представника третьої особи-1 суд відклав розгляд справи на 28.09.11, зобов’язано транспортного прокурора виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі. Зобов’язано транспортного прокурора та позивача  надати пояснення про висновки щодо порушення інтересів держави, які є наслідком укладеного Договору фрахту № 4411, за умови відсутності примірника  такого договору у заявника та позивача. Зобов’язано позивача подати суду:- Договір фрахту № 4411, укладений між ПАТ "Київський річковий порт" та ТОВ "Річкове пасажирське екскурсійне агентство"; - документи, якими передбачено розмір плати за користування майном щодо якого встановлено сервітут; - докази виставлення рахунків та наявності боргу; - докази використання майна щодо якого встановлено сервітут, оскільки понтон не входить до переліку майна;- докази можливості внесення грошей в визначеному розмірі на депозит нотаріуса; - роз'яснення Головного управління юстиції у м. Києві щодо переліку нотаріусів та нотаріальних контору яких відкриті такі рахунки; - розрахунок плати за період з 10.03.2009 по 25.08.2011; - реквізити для внесення плати.  Зобов’язано третіх осіб надати - ґрунтовний відзив.

27.09.11 через канцелярію суду третя особа - 1 подала відзив на позовну заяву.

28.09.11 в судове засідання з'явились представник Київського транспортного прокурора та представники позивача, відповідача та третьої особи-2.

Представник третьої особи -1 в судове засідання не з’явився. Вимоги ухвали суд прокурором не виконані, примірники позовної заяви третім особам не надіслані, витребувані документи і пояснення не надані.

Керуючись ст.77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відклав розгляд справи у судовому засіданні на 19.10.11, зобов’язано транспортного прокурора виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі. Зобов’язано позивача подати суду:- документи, якими передбачено розмір плати за користування майном щодо якого встановлено сервітут; - докази виставлення рахунків та наявності боргу; - докази використання майна щодо якого встановлено сервітут, оскільки понтон не входить до переліку майна; - докази можливості внесення грошей в визначеному розмірі на депозит нотаріуса; - роз'яснення Головного управління юстиції у м. Києві щодо переліку нотаріусів та нотаріальних контору яких відкриті такі рахунки; - розрахунок плати за період з 10.03.2009 по 25.08.2011; - реквізити для внесення плати. Зобов’язано третю особу-2 надати - ґрунтовний відзив.

30.09.11 через канцелярію суду третя особа -2 подала письмові пояснення по суті позовної заяви та клопотання яким просила залучити до участі у справі Міністерства інфраструктури України та визначити статус особи.

19.10.11 через канцелярію суду позивачем подано клопотання про розгляд справи господарським судом у складі колегії суддів.

19.10.11 в судове засідання з'явились представники всіх учасників судового процесу.

Вимоги ухвали суду не в повній мірі виконані, витребувані документи не надані.

Клопотання позивача про розгляд справи колегією суддів аргументоване тим, що даний позов пред’явлений в інтересах держави та щодо припинення обмеження держави як власника розпоряджатись 27 об’єктами, які мають загальнодержавне значення .

Прокурор та позивач та третя особа-2 підтримали клопотання, Відповідач та третя особа –1 заперечили проти нього.

Відповідно до положень ст. 4-6 ГПК України будь-яку справу, що відноситься до підсудності господарського суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Матеріали справи вказують на звичайну складність даної справи, що не потребує її розгляду колегіально у складі трьох суддів. Отже, клопотання про колегіальний розгляд справи відхилено.

Клопотання третьої особи -2 про залучення до участі у справі Міністерства інфраструктури України та визначити статус особи аргументоване тим, що Міністерство є органом управління майном щодо якого встановлено сервітут.

Прокурор та позивач підтримали клопотання, Відповідач та третя особа –1 заперечили проти нього.

Заявник посилається, що Міністерство інфраструктури України відповідно до розпорядження КМУ від 25.11.09 №1485-р та на підставі Положення про міністерство, затвердженого Указом Президента України №581/2011 є органом управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів відповідача та ВАТ «Кременчуцький річковий порт».

Як вбачається з розпорядження КМУ від 25.11.09 №1485-р Міністерство інфраструктури України повинно було провести в установленому порядку інвентаризацію зазначених у пункті 1 цього розпорядження об'єктів державної власності та вирішити питання щодо їх подальшого використання.

До клопотання не подано доказів інвентаризації та доказів вирішення питання щодо їх подальшого використання, тому суд не може обґрунтовувати залучення Міністерства як учасника процесу.

Суд звертає увагу, що відповідно до п. 5 Положення про міністерство, затвердженого Указом Президента України №581/2011 Міністерство з метою організації своєї діяльності здійснює відповідно до законодавства функції з управління об'єктами державної власності, майном підприємств, установ, організацій, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за діяльністю господарських структур.

Водночас, із Статуту ДП "Адміністрація річкових портів" код ЄДРПОУ 33404067 (нова редакція) затвердженого наказом Мінтрансзв'язку №752 від 09.07.09 зареєстрованого 10.07.09 Подільською РДА у м.Києві номер запису 10711050012002279, вбачається, що підприємство створено з метою забезпечення ефективного використання державного майна річкових портів (гідротехнічні споруди, причали, судноплавні споруди, плавзасоби та інше майно), надання відповідних послуг (п.2.1), а до основних напрямків діяльності підприємства віднесено стягнення та забезпечення цільового використання усіх видів зборів у річкових портах (п.2.2.1).

Крім того, пред’являючи позов прокурор вже визначив орган уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах –функції контролю за використанням державного майна –ФДМ УКраїни.

Отже, третьою особою -2 не доведено, що рішення у даній справі може впливати на права та обов’язки Міністерства інфраструктури України, тому клопотання про залучення Міністерства у невизначеному статусі до участі у справі не підлягає задоволенню.

В ході розгляду справи прокурор та позивач підтримали позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях, крім того, пояснили, що безоплатне використання державного майна всупереч положень сервітуту завдає матеріальної шкоди державі, а передача відповідачем цього майна третім особам перешкоджає державі у повній мірі здійснювати повноваження власника –розпоряджатись, користуватись, володіти ним, а тому просили позов задовольнити  повністю.

Із позовної заяви вбачається, що прокурор вказував на право Порту вносити плату за користування на депозит нотаріуса.  

Також позивач зазначив, що на виконання вомп ухвали представлений лист Головного управління юстиції у м. Києві від 06.10.11 в якому роз’яснюється порядок внесення коштів на депозит нотаріуса та повідомляється про перелік нотаріусів, які мають депозитні рахунки для реалізації заінтересованими особами права визначеного ст.537 ЦК України.  

Відповідач заперечив проти позову з підстав викладених у відзиві та додаткових поясненнях, вказав що не мав можливості вносити плату оскільки не володів інформацією про розмір плати та реквізити для перерахування, а на даний час має фінансові труднощі.

Третя особа-1 у відзиві просила у позові відмовити оскільки предметом угод між відповідачем та третьою особою -1 не є майно щодо якого судовим рішенням встановлено сервітут,  а також не надано доказів перешкоджання державі у користуванні, розпорядженні і володінні таким майном.

Третя особа-2 у відзиві та письмових поясненнях просила позов задовольнити з підстав викладених у ньому, додатково вказувала, що зловживаючи своїми цивільними правами позивач фактично передав у користування третій особі-1 майно щодо якого встановлено сервітут і використовує його у спосіб, що обмежує конкуренцію і зловживає монопольним становищем на ринку послуг з здійснення місцевих, приміських і внутрішньоміських перевезень пасажирів, обслуговування транзитного пасажировантажобігу.

Витребувані ухвалою суду - документи, якими передбачено розмір плати за користування майном щодо якого встановлено сервітут; - докази виставлення рахунків та наявності боргу; - докази використання майна щодо якого встановлено сервітут, оскільки понтон не входить до переліку майна;- докази можливості внесення грошей в визначеному розмірі на депозит нотаріуса; а також  розрахунок плати за період з 10.03.2009 по 25.08.2011; і реквізити для внесення плати суду не надані.

Замість витребуваних доказів суду представлено пояснення відповідно до якого ФДМ України не має повноважень на отримання коштів, розмір портового збору у річкових портах України не встановлений, розмір плати не відомий, доказів наявності рахунків представити не має можливості, але Порт міг вносити плату в порядку ст.537 Цивільного кодексу України на депозит нотаріуса.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши і з’ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення учасників судового процесу, які з’являлись в судові засідання, господарський суд -    

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 121 Конституції України прокуратура покликана захищати інтереси держави та реалізовувати ці повноваження.

Рішенням Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Згідно зі ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»підставою представництва прокурором у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних, та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або державою. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво на будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом. Однією із форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Захищаючи інтереси держави прокурор подав позов в якому зазначив, що відповідач, використовуючи безоплатно державне нерухоме майно, щодо якого судом встановлено платний сервітут та передаючи за плату право користування цими причальними спорудами третім особам, порушує інтереси держави, завдаючи їй збитків та порушуючи право розпоряджатись своїм майном.

Прокурором визначено орган уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах –функції контролю за використанням державного майна –Фонд державного майна України.

Відповідно до ст. 403 Цивільного кодексу України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном, може бути встановлений без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Він не підлягає відчуженню. Водночас сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

Згідно до ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно до норми статті 406 Цивільного кодексу України сервітут припиняється у разі: 1) поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом; 2) відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут; 3) спливу строку, на який було встановлено сервітут; 4) припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту; 5) невикористання сервітуту протягом трьох років підряд; 6) смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут.

Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Власник має право вимагати припинення сервітуту, якщо він перешкоджає використанню майну за його цільовим призначенням. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.

Як встановлено господарським судом між позивачем та відповідачем виникли правовідносини сервітуту нерухомого майна на підставі рішення суду.

Так, Рішенням Господарського суду міста Києва №6/451 від 10.03. 09 яке набрало законної сили 27.05.09 у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства “Київський річковий порт” до Фонду державного майна України за участю Київської транспортної прокуратури про встановлення сервітуту, встановлення права та зобов’язання утриматись від вчинення дій , позов задоволений частково, встановлено сервітут відкритого акціонерного товариства “Київський річковий порт” щодо наступних об’єктів нерухомості: 1.гідротехнічні споруди в с. Трипілля Обухівського р-ну Київської обл.; 2.пасажирський причал, Київське водосховище; 3.причал “Парк Примакова”, вул. Набережне шосе, м. Київ, Печерський р-н; 4.причал “Березняки”, вул. Дніпровська Набережна, м. Київ, Харківський р-н; 5.берегоукріплення району відстійного пункту (РОП), Рибальський півострів, м. Київ, Подільський р-н; 6.пасажирська набережна, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька (причали №№ 7-14); 7.берегоукріплення р. Дніпро, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька (причали №№ 1,2 і 5-6); 8.набережна вантажного причалу, вул. Адмірала Петренка, 4, м. Ржищів  Київської обл.; 9.пасажирський причал, вул. Адмірала Петренка, 43, м. Ржищів Київської обл.; 10.берегоукріплення, вул. Адмірала Петренка, 43, м. Ржищів Київської обл.; 11.устаткування території пристані “Ржищів”,  вул. Адмірала Петренка, 43, м. Ржищів Київської обл.; 12.пасажирський причал, вул. Об’їзна, 8, м. Переяслав-Хмельницький Київської обл.; 13.берегоукріплення, вул. Об’їзна, 8, м. Переяслав-Хмельницький, Київської обл.; 14.берегоукріплення ланів фільтрації, м. Переяслав-Хмельницький Київської обл.; 15.берегоукріплення на вантажному причалі, вул. Об’їзна, 8, м. Переяслав-Хмельницький Київської обл.; 16.вантажні причали, вул. Об’їзна, 8, м. Переяслав-Хмельницький Київської обл.; 17.набережна пасажирських причалів біля станції метро “Дніпро”, 380 м/п,  вул. Набережне шосе, 1, м. Київ, Печерський –р-н; 18.причальна набережна 2-го вантажного р-ну, 704 м/п, вул. Набережно-Хрещатицька, 14, м. Київ, Подільський р-н; 19.          набережна кварцитного причалу, вул. Набережно-Лугова, 4, м. Київ, Подільський р-н; 20.          причальна набережна 3-го вантажного р-ну, вул. Електриків, 12 –12-а, м. Київ, Подільський р-н; 21.берегоукріплення 3-го вантажного р-ну з боку ТЕЦ, пров. Електриків, м. Київ, Подільський р-н; 22.          берегоукріплення лівого берега р. Десна в с. Літки Броварського р-ну Київської обл.; 23.зупиночний пункт “Високовольтна”, вул. Садова, 104, м. Київ, Дарницький р-н;  24.підпірна стінка причалу “Остер”в м. Остер Козелецького р-ну Чернігівської обл.; 25.естакада причалу “Остер”в м. Остер Козелецького р-ну Чернігівської обл.; 26.бункерна база нафтопричалу, вул. Електриків, 16, м. Київ,  Подільський р-н; 27.пасажирський причал “Русанівські Сади”, вул. Садова, 5, м. Київ, Дніпровський р-н, (далі –Майно) з наступними умовами:

Відкрите акціонерне товариство “Київський річковий порт” з 27.05.09 набуло наступних прав щодо користування майном:

- право безперешкодного користування майном, щодо якого встановлено сервітут для здійснення основної діяльності за переліком, наведеним у статуті ВАТ “Київський річковий порт”від 29.08.2008 р., зареєстрованого державним реєстратором 16.09.2008 р. за № 10711050012000366, а саме: приймання, зберігання й видача вантажів, що прибувають річковим, залізничним та автомобільним транспортом, виконання перевантажувальних робіт, здійснення місцевих, приміських і внутрішньо міських перевезень пасажирів, обслуговування транзитного пасажировантажообігу, обробка вантажного флоту по комплексному обслуговуванню транзитного флоту, а також усіх суден України та інших держав, агентування і фрахтування морського та річкового вантажного, торгівельного і пасажирського транспорту, організація вантажних перевезень у приміському, міжміському сполученні річковим флотом та закордонних перевезень суднами “ріка-море”плавання, комерційне обслуговування перевезень вантажів та їх перевантаження, експлуатація та ремонт портових споруд, флоту, перевантажувальних механізмів, отримання транспортної продукції, залучення пасажирів та вантажів для перевезення флотом, здійснення перевезень вантажів та пасажирів на комерційній основі, виконання будівельно-монтажних робіт та реконструкції об’єктів, використання споруд та території порту з найбільшою ефективністю, навантаження з дна річищ, водосховищ нерудних будівельних матеріалів у судна і їх доставка споживачам на причали загального і не загального користування з наступним перевантаженням на залізничний і автомобільний транспорт, здійснення міжнародних перевезень вантажів із залученням суден “ріка-море”плавання і морських суден та їх забезпечення;

- право використовувати майно щодо якого встановлено сервітут для вивантаження, навантаження, складання та зберігання піску, каміння, щебеню, інших будівельних матеріалів, а також будь-які інших вантажів;

- право здійснювати власними силами й за власний рахунок ремонти, усунення окремих несправностей і пошкоджень майна щодо якого встановлено сервітут, проходження технічних оглядів, розробку та погодження технічної документації, отримання відповідних документів щодо придатності майна щодо якого встановлено сервітут до експлуатації за призначенням у випадках, коли володілець не здійснює таких дій своєчасно або коли за обставинами такі дії повинні бути здійснені невідкладно для забезпечення безперебійної роботи ВАТ “Київський річковий порт”з наступним відшкодуванням за рахунок володільця обґрунтованих витрат, понесених ВАТ “Київський річковий порт”у зв’язку з виконанням таких дій, у порядку, передбаченому законодавством. При цьому ВАТ “Київський річковий порт”має право вступати у відносини з контролюючими органами та службами, класифікаційними товариствами та іншими особами як експлуатуюча організація щодо підтримання експлуатаційної придатності майна щодо якого встановлено сервітут, пред’явлення майна до оглядів і обстежень, надання та отримання відповідних документів;

- право встановлювати в межах компетенції експлуатуючої організації правила поведінки третіх осіб (судновласників, капітанів суден та членів суднових команд, вантажовідправників, вантажоодержувачів та їх представників, пасажирів, працівників підрядних підприємств, установ та організацій тощо) при здійсненні будь-яких дій, бездіяльності, операцій на причалах,  біля причалів та іншого Майна;

-  право встановлювати і обслуговувати навігаційні знаки, стовпчики, вогні, будь-які інші попереджувальні знаки та оголошення для забезпечення безпеки судноплавства тощо;

- право  вчиняти всі дії, що можуть бути необхідними для роботи ВАТ “Київський річковий порт”у зв’язку із зазначеним вище.

Сервітут встановлено без визначення строку і він не підлягає відчуженню, не позбавляє власника майна права володіння, користування та розпорядження майном щодо якого встановлено сервітут, а також зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності (господарського відання, оперативного управління) чи зміни органу управління  майном, його поділу, перейменування, об’єднання в один інвентарний об’єкт з іншим майном, зміни поштової адреси, а також у разі поєднання в одній особі власника й володільця майна щодо якого встановлено сервітут. В останньому випадку такий власник несе зобов’язання, що випливають із цього сервітуту для них обох.

Визначено, що ВАТ “Київський річковий порт” вносить плату за користування майном щодо якого встановлено сервітут в порядку та розмірах, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 р. № 1544 “Про портові збори”.

Також визначено, що збитки, завдані ВАТ “Київський річковий порт” власникові (володільцеві) майна щодо якого встановлено сервітут, відшкодовуються на загальних підставах, а збитки, завдані порушенням власником чи володільцем прав ВАТ “Київський річковий порт”, встановлених цим сервітутом, відшкодовуються так само на загальних підставах.

Судовим рішенням визнано право ВАТ “Київський річковий порт включити право сервітуту до складу його єдиного майнового комплексу.

Зобов’язано Фонд державного майна України не вчиняти будь-яких дій чи бездіяльності та не дозволяти вчиняти третім особам будь-яких дій, що перешкоджають відкритому акціонерному товариству “Київський річковий порт” користуватися майном, щодо якого встановлено сервітут, в межах прав, наданих йому сервітутом, а також приводити чи допускати приведення майна, щодо якого встановлено сервітут, в стан, непридатний для користування за цільовим призначенням, включаючи закінчення дії документів, що дають право на експлуатацію майна.

Рішення місцевого господарського суду залишене без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.09 та Постановою Вищого господарського суду України від 23.10.09.

Ухвалою Верховного Суду України від 17.12.09 відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 23.10.09.

ВАТ «Київський річковий порт»25.06.09 листом №01-29-449, та від 04.08.09 листом №01-29-613 звернувся до ФДМ України про надання реквізитів для  внесення плати за користування майном щодо якого встановлено сервітут.

05.08.09 листом №10-14-11467 ФДМ України повідомив  про надання реквізитів за умови одержання згоди Міністерства фінансів України.

15.09.09 листом №10-14-13417 ФДМ України запропонував Порту звернутись за роз’ясненням до суду.   

ВАТ «Київський річковий порт»02.04.10 листом №01-29-263 втретє звернувся до ФДМ України  про надання реквізитів для  внесення плати за користування майном щодо якого встановлено сервітут.

06.05.10 листом №10-25-5373 ФДМ України запропонував Порту звернутись за роз’ясненням до Господарського суду міста Києва аргументуючи, що законом не встановлено ні розміру, ні порядку справляння плати за користування майном щодо якого встановлено сервітут.

У липні 2010 року ВАТ «Київський річковий порт»звернулось до окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України про визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у не наданні позивачу рахунків та інших реквізитів для внесення плати за користування державним майном щодо якого встановлено сервітут згідно рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2009р. по справі 6/451 та зобов’язання негайно надати рахунки та інші реквізити для внесення плати за користування державним майном щодо якого встановлений сервітут.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 27.09.10, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.11 року, та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.04.11 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду №6/451 від 20.01.11 відмовлено Фонду державного майна України у задоволенні скарги на дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Поставною Київського апеляційного господарського суду від 10.03.11. вказану ухвалу залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.05.11 постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2011 р. у справі № 6/451 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва №6/451 від 19.09.11 заяву Фонду державного майна України про роз’яснення рішення господарського суду міста Києва № 6/451 від 10.03.09 залишено без задоволення з підстав невідповідно до приписам ст.89 ГПК України, так зазначено, що ФДМ України просить роз'яснити, яким чином він повинен виконувати рішення суду.

12.04.11 між ВАТ «Київський річковий порт», як власником судна, та ТОВ «Річкове пасажирське екскурсійне агентство», як фрахтувальником, укладено договір №4411 відповідно до умов якого відповідач передав, а третя особа-1 прийняла у фрахт для перевезення пасажирів пасажирські судна відповідно до додатку №1 та понтони для швартування пасажирських суден для посадки і висадки пасажирів відповідно до додатку №1.

Додатком № 1 визначено перелік майна: т/х «М.Островський», т/х «Ай-Петрі», т/х «Н.Ужвій», т/х «Каштан», т/х «Еверест», т/х «Т.Подій», т/х «Валдай», т/х «Альпи», т/х «М.Дудка», т/х «Москвич-1», т/х «А.Хачатурян», т/х «Говерла», т/х «ПТ-73»та т/х «Т-53», а також понтони ПП-502, ПП-505(КИЕ-850-К), ПП-507, ПП-517 (КИЕ-849-К), ПП-513 (КИЕ 851-К), ПП-521 (КИЕ-848-К).  

Додатками № 2 та №3 погоджено суму фрахту та визначено порядок і строки оплати.

Актами приймання –передачі (додатками до договору №4411 від 12.04.11), складеними 12.04.11 підтверджено передачу Фрахтувальнику переліченого майна.

Як встановлено господарським судом, жоден з перелічених у договорі №4411 об’єктів та переданих на його виконання за актами приймання-передачі не є об’єктом, щодо якого Рішенням Господарського суду міста Києва №6/451 від 10.03.09  встановлено сервітут.

Відповідно до довідки АА №03090 з ЄДРПОУ, виписки з ЄДРПОУ ААБ №433515 та Статуту Публічного акціонерного товариства «Київський річковий порт» код ЄДРПОУ 03150071 (нова редакція), затверджена Рішенням Загальних зборів акціонерів ВАТ «Київський річковий порт», зареєстрованого Подільською РДА у м. Києві 29.06.11 номер запису 10711050022000366 відповідач  Публічне акціонерне товариство «Київський річковий порт» є новим найменуванням ВАТ «Київський річковий порт».

Підставою позову для припинення сервітуту є: - укладення договору фрахту всупереч вимог законодавства та рішення суду №6/451; використання майна щодо якого встановлено сервітут не для здійснення основної діяльності відповідача; - використання сервітуту зловживаючи своїм правом з метою отримання прибутку; - непогашена заборгованість з плати за користування майном щодо якого встановлено сервітут та використання майна щодо якого встановлено сервітут порушуючи майнові права та інтереси держави.

Оцінюючи подані сторонами докази та надані пояснення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 401 Цивільного кодексу України визначає, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Згідно до статті 404 названого кодексу право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Відповідно до ст. 402 цього кодексу сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

В силу ст. 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном, може бути встановлений без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Він не підлягає відчуженню. Водночас сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.

Згідно до норми статті 406 Цивільного кодексу України сервітут припиняється у разі: 1) поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом; 2) відмови від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут; 3) спливу строку, на який було встановлено сервітут; 4) припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту; 5) невикористання сервітуту протягом трьох років підряд; 6) смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут.

Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Власник земельної ділянки має право вимагати припинення сервітуту, якщо він перешкоджає використанню цієї земельної ділянки за її цільовим призначенням. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.

Отже, при розгляді спору щодо припинення сервітуту на вимогу власника суд має враховувати обставини, які мають істотне значення (наприклад, порушення умов використання об’єкту сервітуту); інші випадки припинення сервітуту визначені в статті 406 Цивільного кодексу України.

Підставою для встановлення сервітуту при вирішенні спору у справі №6/451 було здійснення ВАТ «Київський річковий порт»статутної діяльності.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодекс України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до п. 2.3. статуту ВАТ “Київський річковий порт”, затвердженого протоколом № 12 від 29.08.08 загальних зборів акціонерів та зареєстрованого державним реєстратором 16.09.08 за № 10711050012000366, а так само - до п. 3.1 статуту ПАТ “Київський річковий порт”, затвердженого протоколом б/н від 17.06.11 метою діяльності порту є одержання прибутку , а предметом діяльності позивача є: приймання, зберігання й видача вантажів, що прибувають річковим, залізничним та автомобільним транспортом; виконання перевантажувальних робіт на вантажних дільницях порту, пристанях, клієнтурних причалах; здійснення місцевих, приміських і внутрішньо міських перевезень пасажирів на економічно вигідних умовах; обслуговування транзитного пасажиро вантажообігу; обробка вантажного флоту по комплексному обслуговуванню транзитного флоту, а також усіх суден України та інших держав, що заходять у порт; агентування і фрахтування морського та річкового вантажного, торгівельного і пасажирського транспорту; організація вантажних перевезень у приміському, міжміському сполученні річковим флотом та закордонних перевезень суднами “ріка-море” плавання; комерційне обслуговування перевезень вантажів та їх перевантаження; експлуатація та ремонт портових споруд, флоту, перевантажувальних механізмів, отримання транспортної продукції; залучення пасажирів та вантажів для перевезення флотом; здійснення перевезень вантажів та пасажирів на комерційній основі; виконання будівельно-монтажних робіт та реконструкції об’єктів; використання споруд та території порту з найбільшою ефективністю; навантаження з дна річищ, водосховищ нерудних будівельних матеріалів у судна і їх доставка споживачам на причали загального і не загального користування з наступним перевантаженням на залізничний і автомобільний транспорт; вивчення кон’юнктури перевезень вантажів у міжнародному сполученні; здійснення міжнародних перевезень вантажів із залученням суден “ріка-море” плавання і морських суден та їх забезпечення.

Статутна діяльність Порту не змінена.

Безспірні підстави визначені частиною 1 ст.406 ЦК України в даному випадку відсутні.

За таких обставин суд розглядає позовні вимоги з підстав визначених частиною 2 статті 406 ЦК України.

Серед таких обставин слід виділити: порушення умов сервітуту, використання всупереч його встановлених прав і обов’язків, порушення меж користування, способу тощо, якщо сервітут перешкоджає використанню цього майна за цільовим призначенням.

Встановлення сервітуту не повинно супроводжуватися значним обмеженням прав власника майна.

Як вбачається з судового рішення права і обов’язки сторін визначені відповідно до приписів ст. 403 Цивільного кодексу України і не супроводжуються обмеженням прав власника майна в особі уповноваженого органу.

Відповідно до п. 3.4.2. статуту ПАТ “Київський річковий порт”, затвердженого протоколом б/н від 17.06.11 для досягнення статутної мети товариство може виробничо-господарську діяльність у виді оренди та надання у користування рухомого і нерухомого майна.

Отже, передача власного майна відповідачем третій особі не суперечить ні вимогам закону, ні моральним засадам суспільства, ні правам і обов’язкам  сторін, що випливають із рішення Господарського суду міста Києва №6/451 від 10.03.09 у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства “Київський річковий порт” до відповідача Фонду державного майна України за участю Київської транспортної прокуратури про встановлення сервітуту.

Ухвалами суду на прокурора, позивача та ДП «Адміністрація річкових портів»покладався обов’язок надати розрахунок плати за період з 10.03.2009 по 25.08.2011; - реквізити для внесення плати; - документи, якими передбачено розмір плати за користування майном щодо якого встановлено сервітут; - докази виставлення рахунків та наявності боргу; - докази можливості внесення грошей в визначеному розмірі на депозит нотаріуса; - роз'яснення Головного управління юстиції у м. Києві щодо переліку нотаріусів та нотаріальних контору яких відкриті такі рахунки; - розрахунок плати за період з 10.03.09 по 25.08.11; - реквізити для внесення плати.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов‘язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Всупереч названим нормам законодавства, докази заподіяння збитків не надано, доказів безпосереднього використання майна щодо якого встановлено сервітут третьою особою-1 не надано, оскільки ні понтони ні теплоходи не входять до переліку цього майна, доказів перешкоджання відповідачем діяльності третьої особи - 2 чи Фонду державного майна України в реалізації прав власника (користування, розпорядження, володіння) майном щодо якого встановлено сервітут не надано, а існування боргу з плати за користування майном щодо якого встановлено сервітут не доведено.

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Пунктом 1 статті 225 ЦК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, зокрема наявність протиправної  поведінки, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, в ході розгляду справи в її матеріали не представлено ні фактів, які ьб свідчили про протиправної поведінки, дії чи бездіяльності відповідача, ні фактів, що вказують на наявність шкідливого результату такої поведінки, а отже не було доведено, що внаслідок діяльності відповідача при користуванні сервітутом державі заподіяно збитки.

До позовної заяви приєднано договір №73/НП/01-09 від 19.09.07 укладений між ДП «Адміністрація річкових портів»та ТОВ «Столична судноплавна компанія»про надання послуг по обслуговуванню плавзасобів. Строк дії з 19.09.07 по 19.09.22.

Доказів того, що договір №73/НП/01-09 від 19.09.07 стосується використання майна щодо якого встановлено сервітут суду не надано.

Доказів неможливості невиконання цього договору через неправомірні дії Відповідача у справі суду не надано.

Посилання на те, що фрахт понтонів, що виконують функцію причальної споруди вказує на передачу майна щодо якого встановлено сервітут є безпідставним оскільки понтон є власністю Порту і його використання не є обмеженим сервітутом.

Протидії відповідача державі, а так само третім особам –контрагентам ДП «Адміністрація річкових портів»- користуватись причальними спорудами не вказано і доказів не представлено.

Як зазначали позивач та третя особа-2 борг визначити не можливо з огляду на відсутність порядку та розміру справляння портових зборів у річкових портах.

При цьому господарський суд звертає увагу, що згідно до Статуту (нова редакція) ДП "Адміністрація річкових портів" код ЄДРПОУ 33404067 затвердженого наказом  Мінтрансзв'язку №752 від 09.07.09 зареєстрованого 10.07.09 Подільською РДА у м.Києві номер запису 10711050012002279, вбачається, що підприємство створено з метою забезпечення ефективного використання державного майна річкових портів (гідротехнічні споруди, причали, судноплавні споруди, плавзасоби та інше майно), надання відповідних послуг (п.2.1), а до основних напрямків діяльності підприємства віднесено стягнення та забезпечення цільового використання усіх видів зборів у річкових портах (п.2.2.1).

Суд зазначає, що Рішенням Господарського суду міста Києва №6/451 від 10.03.09 визначено, що збитки, завдані ВАТ “Київський річковий порт” власникові (володільцеві) майна щодо якого встановлено сервітут, відшкодовуються на загальних підставах,

Крім того, Фонд державного майна України зобов’язано не вчиняти будь-яких дій чи бездіяльності та не дозволяти вчиняти третім особам будь-яких дій, що перешкоджають відкритому акціонерному товариству “Київський річковий порт” користуватися майном, щодо якого встановлено сервітут, в межах прав, наданих йому сервітутом.

Статтею 612 частиною 4 ЦК України передбачено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Проаналізувавши вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, суд приходить до висновку, що саме за спільної ініціативи Порту та ФДМ України сторони мали визначити порядок та розміри плати за користування майном щодо якого встановлено сервітут.

З представлених суду документів також вбачається, що ПАТ «Київський річковий порт», як платник звертався і до ФДМУ і до адміністративного суду (справа) для визначення порядку і сум для внесення плати за користування майном щодо якого встановлено сервітут.

Як вбачається з представлених матеріалів, Порт діяв ініціативно, втім листування з ФДМ України та застосований судовий захист позитивних наслідків не принесли, водночас ФДМ України з свого боку, на думку господарського суду, не сприяв виконанню обов’язків сторін сервітуту чим виявив бездіяльність у виконанні рішення господарського суду, яким встановлений сервітут.

За таких обставин, доводи позову про використання майна щодо якого встановлено сервітут всупереч закону, моральним засадам суспільства та Господарського суду міста Києва №6/451 від 10.03.09 та наявності непогашеної заборгованості за користування майном щодо якого встановлено сервітут є безпідставними.

Слід окремо зазначити, що при зверненні до господарського суду про припинення сервітуту позов містить посилання лише щодо майна у абз.7 п. 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва №6/451 від 10.03.09, втім вимоги стосуються всього переліку майна щодо якого встановлено сервітут рішення м суду.

Щодо внесення плати за користування на депозит нотаріуса.

Відповідно до ст. 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі: 1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов'язання; 2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; 3) відсутності представника недієздатного кредитора.

Реалізація законодавчо закріпленого положення здійснюється у порядку визначеному Розділом 31 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мінюсту від 03.03.2004, № 20/5 із подальшими змінами.

Як вбачається з п.277 та 278 Інструкції нотаріус у випадку визначеному ч.1 ст.537  передбачених законодавством України приймає від боржника у депозит грошові суми для передавання їх кредитору. Заява боржника має містити відомості: щодо особи, від якої прийнято внесок у депозит, а також щодо особи, для передавання якій його внесено, а сааме для юридичних осіб: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, реквізити поточного рахунку, відкритого в установі банку (якщо місцезнаходження або інші відомості щодо особи, для передавання якій робиться внесок, невідомі, то в заяві вказуються останні відомі особі, що звернулася до нотаріуса, відомості); щодо мети чи виконання якого зобов'язання зроблено внесок; щодо причин, з яких зобов'язання не може бути виконане безпосередньо. боржник.

Оскільки не визначено порядку внесення плати за користування майном щодо якого встановлено сервітут Порт не має інформації для повідомлення нотаріусу, на виконання п.278 Інструкції.

Таким чином у зв’язку з відсутністю об’єктивної інформації про суму, яка має бути сплачена та реквізити на які така сума має бути внесена, Платник –Порт не має можливості внести таку плату за користування майном щодо якого встановлено сервітут ні ФДМ України, ні на депозит нотаріуса взагалі.

З урахуванням не доведення наявності суми заборгованості посилання на не внесення  плати за користування майном щодо якого встановлено сервітут в т.ч. на депозит нотаріусу є неприйнятним.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги належним чином не доведені, вимоги позивача є безпідставними, а отже, є такими, що  не  підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на Позивача.

Керуючись ст.ст. 22, 27, 29, 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

                  Суддя                                                                                                           І.Д. Курдельчук

              дата складення 19.10.11.