Постанова

від 25.10.2011 по справі 5020-5/418

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "25" жовтня 2011 р.                                                                                    

Справа № 5020-5/418  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. –головуючого,

Кочерової Н.О.,

Саранюка В.І.,

розглянувши  матеріали касаційної скарги

Заступника військового прокурора

Військово-Морських Сил України в інтересах держави

в особі Міністерства оборони України

на постанову

Севастопольського апеляційного господарського суду

від 13 липня 2011 року

у справі

№ 5020-5/418

господарського суду

міста Севастополя

за заявою

Заступника військового прокурора

Військово-Морських Сил України в інтересах держави

в особі Міністерства оборони України

про

перегляд рішення за новоявленими обставинами

за позовом

Приватного підприємства "Фірма "Ескулап"

до

Державного підприємства "Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове)"

в особі філії "Укроборонбуд"

про

визнання права власності

за участю

від позивача –Романенко Ю.М.

Прокурор Коцура А.В.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 21.09.2007 у справі          №20-5/418 з урахуванням уточнення позовних вимог позов задоволено повністю. За Приватним підприємством "Фірма "Ескулап" визнано право власності на майно, розташоване на території військового містечка № 503 "Джоуль", за адресою: АР Крим, м. Севастополь, вул. Щитова, 40. Підставою для задоволення позову та визнання права власності на нерухоме майно став укладений між Міністерством оборони України та Приватним підприємством "Фірма "Ескулап" інвестиційний договір №11/002/03-061/КДщ від 15.03.2006 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка №503 "Джоуль" (АР Крим, м. Севастополь, вул. Щитова, 40), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін та договір №11/004/03-062/КДщ від 23.03.2006 про викуп (компенсацію пайової участі) (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі від 15.03.2006 № 11/002/03-061/КДщ.

18.04.2011 заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до господарського суду міста Севастополя із заявою № 3/1401вих.11 від 14.04.2011 про перегляд судового рішення у справі № 20-5/418 за нововиявленими обставинами та просив суд прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Фірма "Ескулап" відмовити повністю.

За результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення господарського суду міста Севастополя від 21.09.2007 у справі №20-5/418, господарським судом міста Севастополь винесено рішення від 19.05.2011, яким заяву №3/1401вих.11 від 14.04.2011 заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України задоволено, а рішення господарського суду міста Севастополя від 21.09.2007 у справі №20-5/418 скасовано. Суд прийняв до уваги наявність вироку Шевченківського районного суду м. Києва, яким визнано винною у скоєні злочину особу, яка підписала інвестиційний договір та договір про компенсацію пайової участі. Цю обставину суд визнав нововиявленою та такою, що має значення, оскільки зазначений договір підписаний неповноважною особою, тобто підстава позову є недійсною в силу статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.07.2011 рішення господарського суду міста Севастополя від 19.05.2011 скасовано, заяву №3/1401вих.11 від 14.04.2011 заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про перегляд судового рішення господарського суду міста Севастополя від 21.09.2007 за нововиявленими обставинами залишено без задоволення, рішення господарського суду міста Севастополя від 21.09.2007 у справі № 20-5/418 залишено без змін, оскільки в даному випадку нововиявлені обставини відсутні, жодна зі сторін не оспорювала законність угод, а тому вони вважаються дійсними і такими, що створюють правові наслідки, передбачені угодами, так як ст.204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину.

Не погоджуючись з постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.07.2011 у справі № 5020-5/418, заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.07.2011, а рішення господарського суду міста Севастополя від 19.05.2011 залишити без змін. Касаційну скаргу мотивовано тим, що постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.07.2011 у справі № 5020-5/418 прийнята з порушенням норм ст.ст. 43, 83, 104 ГПК України та ст.ст. 215, 220, 330, 640, 657, 658 ЦК України.                

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.09.2011 у справі               №5020-5/418 порушено касаційне провадження.

          Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 24.10.2011 у справі №5020-5/418 призначено наступний склад колегії суддів: головуючий Самусенко С.С.- доповідач, судді Кочерова Н.О., Саранюк В.І.

          Стаття 1117 ГПК України передбачає, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм процесуального та матеріального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 112 ГПК України встановлено, що господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

Апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що вказаний прокурором факт - визнання судом винною особу, що підписала інвестиційний договір та договір про компенсацію паю, дійсно мав місце, однак, це не є нововиявленою обставиною, яка могла б вплинути на вирішення спору у даній справі.

Касаційна інстанція погоджується з таким висновком апеляційного господарського суду з огляду на наступне.

В даному випадку розглядається процесуальне питання наявності чи відсутності нововиявлених обставин у справі згідно Розділу ХІІІ ГПК України.

Вищий господарський суд України враховує, що судами у даній справі розглядався позов про визнання права власності на майно, тобто предметом позову у даній справі не є недійсність правочину. У даній справі не розглядалося питання відповідності угод закону.

Апеляційний господарський суд правильно звертає увагу на те, що вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 20.10.2010 у справі №1-1081/2010 за обвинуваченням директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України "Укроборонбуд" не може бути доказом недійсності правочину. Угоди, які укладено між сторонами і покладено в основу судового рішення від 21.09.2007, не визнавалися недійсними в судовому порядку.

Згідно статті 204 ЦК України угода є правомірною, якщо її недійсність прямо не встановлена законом або якщо вона не визнана судом недійсною.

Правочин - правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону. У випадках, прямо не передбачених у законодавстві, презумпція правомірності правочину може бути спростована судом.

Слід погодитися з висновком апеляційного господарського суду про те, що передчасним є висновок місцевого господарського суду, що договори про компенсацію та про спільну діяльність є недійсними правочинами, так як він не ґрунтується на встановлених обставинах справи та суперечить приписам статті 204 ЦК України.

Спосіб захисту порушеного права та інтересу в даному випадку з огляду на відсутність новивиявлених обставин в розумінні Розділу ХІІІ ГПК України у даній справі обрано заявником неправильно.

З огляду на предмет спору у даній справі та вищенаведене касаційна інстанція не вбачає порушення апеляційним господарським судом ст.ст. 43, 83, 104 ГПК України та ст.ст. 215, 220, 330, 640, 657, 658 ЦК України, на які вказано в касаційній скарзі.                

          Відповідно до ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судом апеляційної  інстанції обставинами у даній справі. Апеляційним господарським судом правильно застосовано норми Розділу ХІІІ ГПК України, тому його постанову від 13.07.2011 у справі №5020-5/418 слід залишити без змін.

Враховуючи вказане, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

          Касаційну скаргу Заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України залишити без задоволення.

          Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.07.2011 у справі № 5020-5/418 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                                   С. Самусенко

Судді:                                                                                                        Н. Кочерова

                                                                                                                    В. Саранюк