Рішення

від 05.10.2011 по справі 51/46

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

51/46

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  51/46

05.10.11

За позовом Державної екологічної інспекції у Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Блакитне Плесо”

за участю Міжрайонної природоохоронної прокуратури Київської області

про стягнення 119 790,00 грн.  

                                                                  Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

                                                                             Гулевець О.В.

                                                                             Спичак О.М.

Представники:

від прокуратури: не з'явились

від позивача: Дацько Я.О.

від відповідача: Колесник В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача збитків, завданих державі порушенням природоохоронного законодавства у розмірі 119 790, 00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані видобуванням відповідачем сипучого піску на землях водного фонду на території с. Погреби, Броварського району Київської області за відсутності спеціального дозволу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 28.02.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов?язано надати суду певні документи.

У процесі розгляду справи відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення тим, що під час проведення перевірки старшим державним інспектором не було дотримано норм законодавства України. Крім того, відповідач зазначає, що прокурором неправомірно застосовано методику розміру відшкодування збитків, заподіяних державі, оскільки остання застосовується при руйнування русел річок, струмків та водотоків.

Під час розгляду справи від Міжрайонної природоохоронної прокуратури Київської області надійшла заява про вступ у справіу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2011 р. продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2011 р. призначено  колегіальний розгляд справи № 51/46 у складі трьох суддів.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 15.04.2011 р. визначено склад суду для розгляду справи № 51/46 –Пригунова А.Б. (головуюча), Гулевець О.В. та Спичак О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2011 р. суддями Пригуновою А.Б. (головуюча), Гулевець О.В. та Спичак О.М. справу № 51/46 прийнято до свого провадження, призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін  та прокурора.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 30.06.2011 р. у зв'язку з перебуванням судді Спичака О.М. у відпустці, справу № 51/46 передано на розгляд колегії суддів у складі – суддя Пригунова А.Б. (головуюча), суддя Гулевець О.В. та суддя Ломака В.С.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2011 р. суддями Пригуновою А.Б. (головуюча), Гулевець О.В. та Ломака В.С. справу № 51/46 прийнято до свого провадження, призначено до розгляду у судовому засіданні на 01.08.2011 р. за участю представників сторін та прокуратури.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 10.08.2011 р. у зв'язку з перебуванням судді Ломаки В.С. у відпустці для розгляду справи № 51/46 визначено наступний склад суду –суддя Пригунова А.Б. (головуюча), Гулевець О.В. та Спичак О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2011 р. суддями Пригуновою А.Б. (головуюча), Гулевець О.В. та Спичак О.М. справу № 51/46 прийнято до свого провадження, призначено до розгляду у судовому засіданні на 10.08.2011 р. за участю представників сторін та прокуратури.

Розгляд справи переносився через нез'явлення у судове засідання прокурора та  повноважного представника позивача а також неналежне виконання сторонами вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача подав уточнення до позовної заяви, відповідно до яких просив стягнути з відповідача в доход Державного бюджету України та в доход місцевого бюджету 119 790, 00 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства України, з них: до спеціального фонду Державного бюджету України 35 937, 00 грн. –30 %; до сільського бюджету Погребської сільської ради Броварського району Київської області 59 895, 00 грн. –50 %, до спеціального фонду обласного бюджету Київської області 23 958, 00 грн. –20 %.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Прокурор на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.  

          Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками провадження у справі.

У судовому засіданні 05.10.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, Господарський суд міста Києва, ?

Встановив:

Відповідно до положення про Державну екологічну інспекцію в Київській області, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 55 від 19.02.2007 р., Державна екологічна інспекція в Київській області є спеціальним підрозділом Міністерства охорони навколишнього природного середовища, який підзвітний і підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції. Повноваження Державної екологічної інспекції в Київській області поширюється на територію Київської області.

Державна екологічна інспекція в Київській області є державним органом, який здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, у сфері поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органами виконавчої влади, суб'єктами господарювання, фізичними особами, та інше.

Здійснюючи покладені на позивача завдання Державна екологічна інспекція в Київській області наділена правом обстежувати в установленому порядку підприємства, установи і організації з метою перевірки додержання ними вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, та уживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів та подавати позови про відшкодування втрат і збитків, завданих унаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

Згідно ст.ст. 4, 5 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” природні ресурси України є власністю народу України, який має право на володіння, використання та розпорядження природними багатствами республіки, а державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 16 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” управління охороною навколишнього природного середовища полягає у здійсненні в цій галузі функцій спостереження, дослідження, екологічної експертизи, контролю, прогнозування, програмування, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності. Спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій.

Відповідно до статті 35 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється Радами та їх виконавчими і розпорядчими органами, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органами на місцях та іншими спеціально уповноваженими державними органами. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони республіки, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі. Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншим законодавством України.

Підпунктом 9 пункту 5 положення про Державну екологічну інспекцію в Київській області встановлено, що Державна екологічна інспекція в Київській області має право подавати позови про відшкодування втрат і збитків, завданих унаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього середовища.

Як вставлено судом, 02.08.2010 р. старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Київської області, відповідно до наказу Державної екологічної інспекції в Київській області від 08.06.2010 р. № 218,  позапланову перевірку дотримання вимог чинного природоохоронного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Блакитне плесо», за результатами якої складено акт, у якому зазначається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Блакитне плесо» у Броварському районі в адміністративних межах Погребської сільської ради та в межах с. Погреби вздовж водовідвідного каналу в заплаві річки Десна здійснюються гідронамивні роботи за допомогою земснаряду без опізнавальних знаків.

В акті також зазначається, що вказану діяльність відповідач здійснює на підставі інвестиційного договору № 231/1 від 12.03.2010 р. укладеного з Бортницьким міжрайонним управлінням водного господарства ім. М.А. Гаркуші.

При цьому, в акті зазначено, що дозвіл у відповідача на здійснення такої діяльності на землях водного фонду відсутній; пісок видобутий з каналу та грунт складаються вздовж каналу в межах прибережної захисної смуги.

Серед іншого, в акті вказується, що правовстановлюючі документи на земельну ділянку, на якій розміщено пісок та грунт у відповідача відсутні, однак у наявності проект реконструкції водовідводного каналу в заплаві річки Десна для ліквідації підтоплення сільськогосподарських угідь на території Погребської сільської ради, Броварського району з розділом ОВНС; висновки державної екологічної експертизи щодо даного проекту відсутні, проте відповідач надав рішення виконавчого комітету Погребської сільської ради «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації»№ 89 від 30.06.2010 р.

Вказаний акт з боку відповідача підписано заступником Генерального директора  Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Компанія «Блакитне плесо»Раком В.Б. без заперечень.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач порушив дотримання вимог природоохоронного законодавства, встановлених державою у зв'язку з чим відповідач заподіяв державі збитки у розмірі 119 790, 00 грн., які позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Листом № 2169вих10 від 29.07.2010 р. Міжрайонна природоохоронна прокуратура Київської області звернулась до Державної екологічної інспекції в Київській області, у якому зазначає, що за результатами обстеження земельної ділянки в затоці р. Десна на території с. Погреби, Броварського району, Київської області на площі 880, 00 кв. м  (що дорівнює 0, 088 га) об'єм намитого піску складає 2 200, 00 кв. м.  

Згідно з ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Відповідно до ст. 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.            

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 Водного кодексу України до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить, зокрема, встановлення порядку видачі дозволів на спеціальне водокористування, будівельні, днопоглиблювальні роботи, видобування піску і гравію, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду, а також розробки та затвердження нормативів скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти.

Відповідно до ст. 86 Водного кодексу України на земельних ділянках дна річок, озер, водосховищ, морів та інших водних об'єктів можуть проводитися роботи, пов'язані з будівництвом гідротехнічних споруд, поглибленням дна для судноплавства, видобуванням корисних копалин (крім піску, гальки і гравію в руслах малих та гірських річок), прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також бурові та геологорозвідувальні роботи. Місця і порядок проведення зазначених робіт визначаються відповідно до проектів, що погоджуються з державними органами охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології.

Відповідно до ст. 96 Водного кодексу України забороняється здійснення проектів господарської діяльності та іншої діяльності без оцінки їх впливу на стан води.

Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища».

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»одним із основних принципів охорони навколишнього природного середовища є компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»в порядку спеціального  використанняьприродних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і  організаціям  надаються  у володіння, користування або оренду природні ресурси  на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у  встановленому  порядку.

Статтею 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»встановлено економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, до яких, зокрема, відноситься відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Постановою  Кабінету  Міністрів України № 557  від 12.07.2005 року затверджений порядок  видачі  дозволів  на проведення  робіт на землях  водного фонду, згідно з яким роботи з видобування піску та гравію  проводяться  на підставі  дозволів, що видаються територіальними органами Держводгоспу за погодженням з територіальними органами Мінприроди.

Таким чином, видобування піску на земельних ділянках дна річок здійснюються суб'єктами господарювання відповідно до отриманих спеціальних, виданих територіальними органами Державного водного господарства за погодженням з територіальними органами Міністерство екології та природних ресурсів України

Разом з тим, як встановлено судом та не заперечується самим відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Компанія «Блакитне плесо»здійснювались гідронамивні роботи в заплаві річки Десна у Броварському районі в адміністративних межах Погребської сільської ради та в межах с. Погреби без спеціального дозволу.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що діяльність, яку здійснювало Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Блакитне Плесо»не потребує спеціального дозволу, оскільки роботи проводились в рамках виконання Регіональної програми захисту сільськогосподарських угідь на території населених пунктів Київської області від підтоплення, схваленої розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 31.03.2001 р. та затвердженої рішенням Київської обласної ради від 23.07.2009 р. № 491-25 та відповідно до укладеного з Бортницьким міжрайонним управлінням водного господарства ім. М.А. Гаркуші інвестиційного договору № 231/1 від 12.03.2010 р.

У відповідності до п. 2 Порядку  видачі  дозволів  на проведення  робіт на землях  водного фонду його дія не поширюється на випадки проведення робіт, пов'язаних з природоохоронною та протипаводковою діяльністю, яку провадять органи Держводгоспу, безпекою судноплавства на внутрішніх водних шляхах України, будівництвом і реконструкцією водних об'єктів у лісах для протипожежних цілей.

У процесі провадження у справі відповідача було зобов'язано надати суду проектно-кошторисну документацію, розроблену Державним підприємством «Укрводсервіс»та погоджену Київводгоспом (лист № 282 від 25.05.2010 р.); регіональну програму захисту сільськогосподарських угідь та територій населених пунктів Київської області від підтоплення Київської області від підтоплення в 2009-2013 роках та прогноз 2015 року, затвердженого рішенням Київської облради від 23.07.2009 р.; документально підтверджені відомості, що відповідачем на території с. Погреби, Броварського району Київської області проводились саме роботи, пов'язані з протипаводковою діяльністю; належним чином засвідчену копію інвестиційного договору № 231/1 від 12.03.2010 р.

У матеріалах справи міститься лист № 282 від 25.05.2010 р. Управляння водного господарства у місті Києві та Київській області, у якому зазначається про погодження Робочого проекту реконструкції водовідвідного каналу в заплаві р. Десна для ліквідації підтоплення сільськогосподарських угідь на території Погребської ради Броварського району 2010 року за умови включення до проекту додаткового розділу «Оцінка впливу на Деснянський водозабір питного водопостачання міста Києва від запроектованих заходів на період проведення будівельних робіт та подальшої експлуатації завершеного об?єкту». Крім того, у листі вказано, що погодження вважається недійсним при невиконанні зазначених умов.

Разом з тим, відповідачем не надано суду рішення Київської обласної ради від 23.07.2009 р. № 491-25, належним чином засвідчену копію інвестиційного договору № 231/1 від 12.03.2010 р., документально підтверджених відомостей, що відповідачем на території с. Погреби, Броварського району Київської області проводились саме роботи, пов'язані з протипаводковою діяльністю.

Відповідно до ч. 2 п. 1.6 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001 р. № 02-5/744 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища”позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами проведення гідронамивних робіт у Броварському районі в адміністративних межах Погребської сільської ради та в межах с. Погреби вздовж водовідвідного каналу в заплаві річки Десна саме в рамках виконання Регіональної програми захисту сільськогосподарських угідь на території населених пунктів Київської області від підтоплення.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності обставин, на які не поширюються положення постанои  Кабінету  Міністрів України № 557  від 12.07.2005 року «Про затвердження порядку  видачі  дозволів  на проведення  робіт на землях  водного фонду».

Тож, з огляду на відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю  «Компанія «Блакитне Плесо»спеціального дозволу на видобування піску, видного відповідним органом Держводгоспу за погодженням з органами Мінприроди, суд дійшов, що відповідачем порушено норми Водного кодексу України та Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Згідно норм статті 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України; відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Відповідно до норм статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Згідно норм статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Відповідно до статті 49 Господарського кодексу України підприємці зобов'язані не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати права та законні інтереси громадян і їх об'єднань, інших суб'єктів господарювання, установ, організацій, права місцевого самоврядування і держави. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Відповідно до статті 153 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання, здійснюючи господарську діяльність, зобов'язаний: використовувати природні ресурси відповідно до цільового призначення, визначеного при їх наданні (придбанні) для використання у господарській діяльності; ефективно і економно використовувати природні ресурси на основі застосування новітніх технологій у виробничій діяльності; здійснювати заходи щодо своєчасного відтворення і запобігання псуванню, забрудненню, засміченню та виснаженню природних ресурсів, не допускати зниження їх якості у процесі господарювання; своєчасно вносити відповідну плату за використання природних ресурсів; здійснювати господарську діяльність без порушення прав інших власників та користувачів природних ресурсів; відшкодовувати збитки, завдані ним власникам або первинним користувачам природних ресурсів. Законом можуть бути визначені й інші обов'язки суб'єкта господарювання щодо використання природних ресурсів у господарській діяльності.

Згідно із ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Склад збитків, що підлягають відшкодуванню у внутрішньогосподарських відносинах, визначається відповідними суб'єктами господарювання - господарськими організаціями з урахуванням специфіки їх діяльності.

Відповідно до ст. 226 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної  особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Як встановлено судом, станом на момент проведення позапланової перевірки дотримання вимог чинного природоохоронного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Блакитне плесо»діяла Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затверджена наказом Державного комітету України по водному господарству від 29.12.2001 р. № 290.

Вищевказана методика розроблена відповідно до статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 111 Водного кодексу України та Положення про здійснення органами Держводгоспу України контролю за раціональним використанням, охороною та відтворенням водних ресурсів, затвердженого наказом Держводгоспу України від 29 січня 2001 р. № 20 та встановлює єдиний порядок розрахунків відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення вимог водного законодавства.

При цьому, методика є обов'язковою для використання органами Держводгоспу України, які здійснюють контроль за раціональним використанням, охороною вод та відтворенням водних ресурсів, у порядку, встановленому законодавством України, і може застосовуватися спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органами на місцях та іншими державними органами відповідно до законодавства. Завдані збитки розраховуються органами Держводгоспу в тому випадку, якщо вони завдані суб'єктами господарювання, які використовують водні ресурси або виконують господарську діяльність на землях водного фонду (крім земель водного фонду, зайнятих морями та островами на них), а також суб'єктами, розташованими за межами земель водного фонду.

Так, відповідно до п. 9.1. збитки, завдані  внаслідок  самовільного  видобування  піску та гравію на землях  водного фонду визначаються за формулою З с.в. = х Ц, де W - об'єм добутих матеріалів, куб. м., а Ц - діюча на час порушення ціна на привізні будівельні матеріали, грн./м3.

Діючу ціну на пісок, що був видобутий відповідачем визначено на підставі вищевказаного листа з урахуванням густоти піску згідно класифікації пісків.

          Вміст піску в 1 куб. м.  згідно класифікації пісків у залежності від густини складає 1,65 т/куб. м. Таким чином, ціна піску за куб. м. становить 54,45 грн. (33,00х1,65 = 54,45).

Відповідно до лита Відкритого акціонерного товариства «Київський річковий портал»№ 01-29-777 від 05.08.2010 р. станом на 02.08.2011 р. ціна піску складає від 33, 00 грн. –до 45,00 грн. за 1 тонну.

При цьому суд відзначає, що застосування відповідальності у вигляді відшкодування, шкоди, заподіяної неправомірними діями можливе лише за наявності складу правопорушення, до якого входять наступні елементи: протиправна поведінка, наявність шкоди причинний зв'язок між протиправною поведінкою та настанням шкоди, а також вина.

Отже, однією з необхідних умов настання відповідальності є наявність безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями та школою. Тобто, мається на увазі, що протиправна дія правопорушника є причиною, а шкода, що виникли у потерпілої сторони, - наслідком протиправної поведінки правопорушника.

Таким чином, здійснення спеціального водокористування без відповідного на те дозволу є протиправною дією, а шкодою, заподіяною державі, є видобування піску без відповідного на те дозволу. Причиною шкоди є порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

Відповідач обставин, викладених позивачем, належними засобами доказування не спростував, доказів відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок самовільного водокористування, не надав, а відтак –з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, суд вважає вину відповідача доведеною.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»  грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, перераховуються на рахунок місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища. Республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди.

Суд зазначає, що у п. 7 ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України передбачено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків;

На момент прийняття рішення у даній справі діє Закон України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», у ст. 4 п. 35 якого встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2011 рік у частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а в ч. 2 ст. 20 вказаного закону установлено, з урахуванням положень ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України, що джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2011 році є, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Відповідно до статті 22 частини 1 Бюджетного Кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Частиною 2 цієї статті визначено, що головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: 1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників; 2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників; 3) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), головні управління, управління, відділи та інші самостійні структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Згідно частини 3 цієї норми головні розпорядники коштів Державного бюджету України визначаються відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті та затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень.

Відповідно до частини 4 вказаної норми головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет відповідно до пунктів 2 і 3 частини другої цієї статті.

Відповідно до розрахунку позивача суму збитків, заподіяних державі відповідачем внаслідок неправомірних дій становить 119 790, 00 грн.

          Наданий позивачем розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства України.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення 119 790,00 грн. збитків, заподіяної державі, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню відповідно до норм розподілу вказаних сум між бюджетами відповідно до положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»та Бюджетного кодексу України.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача в доход Державного бюджету України.

.             Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Блакитне плесо” (02068, м. Київ, вул. Вербицького, 1, ідентифікаційний код –33227630) до спеціального фонду Державного бюджету України 35 937 (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот тридцять сім) грн. 00 коп. –30% шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Блакитне плесо” (02068, м. Київ, вул. Вербицького, 1, ідентифікаційний код –33227630) до спеціального фонду сільського бюджету Погребської сільської ради Броварського району Київської області 59 895 (п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто п'ять) грн. 00 коп. –50% шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Блакитне плесо”  (02068, м. Київ, вул. Вербицького, 1, ідентифікаційний код –33227630) до спеціального фонду обласного бюджету Київської області 23 958 (двадцять три тисячі дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 00 коп. –20%  шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

5.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Блакитне плесо” (02068, м. Київ, вул. Вербицького, 1, ідентифікаційний код –33227630) до Державного бюджету України 1 197 ( одна тисяча сто дев'яносто сім) грн. 90 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Судді                                                                                            Пригунова А.Б. (головуюча)

                                                                                            Гулевець О.В.              

Спичак О.М.

Повне рішення складено: 10.10.2011 р.