Постанова

від 29.05.2008 по справі 15/421-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 29 травня 2008 р.                                                                                   

№

15/421-07 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:

І.

Воліка, Н. Дунаєвської, І. Плюшка,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні

касаційну

скаргу

Акціонерного

товариства закритого типу (АТЗТ) "Сумська швейна фабрика

"Спецодяг"

на

постанову

від

12.02.2008

Харківського

апеляційного господарського суду

у

справі

№

15/421-07

за

позовом

АТЗТ

"Сумська швейна фабрика "Спецодяг"

до

Фізичної

особи - підприємця ОСОБА_1

про

визнання

недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності

В

судове засідання прибули представники сторін:

позивача

Манохіна

І.А. (дов. від 24.01.2008 б/н);

відповідача

ОСОБА_2(дов.

від 23.01.2008 № 511)

ВСТАНОВИВ:

          Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами.

16.07.2004

між АТЗТ "Сумська швейна фабрика "Спецодяг" та суб'єктом

підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 було укладено договір

купівлі-продажу частини нежитлового приміщення цілісного майнового комплексу

АТЗТ "Сумська швейна фабрика Спецодяг", що знаходиться в місті Суми

по вулиці Горького, 12.

Згідно

з п. 1.1. вказаного договору у власність відповідача було передано               2 приміщення фабрики за

загальною ціною 170 000,00 грн., а саме: нежитлове приміщення (контора) за

літерою "Л" площею 963 кв. м. та цех (будівля 3-ї дільниці) за

літерами "К, к" площею 474,6 кв. м.

Позивач

вважає, що вищезазначений договір купівлі-продажу від 16.07.2004 має бути

визнаний недійсним, у зв'язку з тим, що в момент вчинення даного правочину

сторонами допущені чисельні порушення вимог чинного законодавства України, а

також установчих документів товариства.

Так,

по-перше, спірний договір був укладений від імені підприємства

неуповноваженою особою, а саме, головою правління АТЗТ "Сумська швейна

фабрика "Спецодяг" - ОСОБА_3, який на момент укладання оскаржуваного

правочину фактично не мав правових підстав для здійснення таких дій.

Рішенням

правління АТЗТ "Сумська швейна фабрика "Спецодяг" від 12.07.2004

(протокол № 9) об'єкти нерухомості товариства - цех під літерою "К,

к" (приміщення дільниці № 3) та будівля під літерою "Л"

(приміщення контори) були

Доповідач:

Волік І.М.

винесені

на продаж. Проте, дане рішення, на думку позивача, було попереднім та

потребувало затвердження його спостережною радою відповідно до її компетенції,

що передбачена установчими документами товариства.

Однак,

будь-які докази в підтвердження факту звернення голови правління АТЗТ

"Сумська швейна фабрика "Спецодяг" до

спостережної ради товариства в 2004 році з приводу вирішення питання про

затвердження рішення правління (протоколу № 9 від 12.07.2004) про продаж

нежитлових приміщень підприємства відсутні.

Також

позивач в обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що протокол

наглядової ради № 4 від 13.07.2004, яким зазначене вище рішення правління було

нібито затверджене, та яким голова правління керувався в своїх діях при

укладенні оскаржуваного договору, рішенням господарського суду Сумської області

від 25.07.2007 по справі №14/315-07 визнаний недійсним.

За

наведених обставин, АТЗТ "Сумська швейна фабрика "Спецодяг"

вважає, що голова правління товариства в момент укладення договору

купівлі-продажу не мав правової підстави для реалізації нерухомості АТЗТ

"Сумська швейна фабрика "Спецодяг", тобто не мав згоди

спостережної ради товариства на відчуження об'єктів нерухомості, оформленої в

порядку передбаченому чинним законодавством України та вимогами установчих

документів.

По-друге,

нерухоме майно -нежитлове приміщення (контора) за № "Л" та цех

(будівля 3-ої дільниці) за № "К, к", яке було передане у власність

відповідачу входить до статутного фонду АТЗТ "Сумська швейна фабрика

"Спецодяг", про що свідчить схематичний план АТЗТ «Сумської швейної

фабрики «Спецодяг», виготовлений в БТІ.

Влітку

2004 року загальні збори акціонерів товариства не скликалися для розгляду

питання про зменшення статутного фонду шляхом відчуження нерухомості фабрики.

Крім того, дане питання також не розглядалося на загальних зборах акціонерів,

що відбулися в листопаді 2004 року, про що свідчить протокол зборів від

02.11.2004. З врахуванням зазначеного, позивач вважає, що статутний фонд

товариства було зменшено з порушенням встановленого порядку.

По-третє,

в момент укладення оскаржуваного договору АТЗТ "Сумська швейна фабрика

"Спецодяг" перебувало в процедурі банкрутства в стадії розпорядження

майном боржника, про що свідчать ухвали господарського суду Сумської області

від 19.05.2003 та від 28.07.2004.

Позивач

зазначає, що листом б/н та б/д розпорядник майна АТЗТ "Сумська швейна

фабрика "Спецодяг" надав згоду на легалізацію нерухомого майна в

межах чинного законодавства України та за умови, що кошти отримані від його

реалізації будуть спрямовані виключно на поточні зобов'язання підприємства щодо

сплати податків та погашення заборгованості працівникам по заробітній платі.

Однак, загальна сума надходжень від оренди з квітня по грудень 2004

становила                           111

168,94 грн., прибуток від попередньої оплати та оплати за продукцію, а також

від інших видів діяльності, склав майже один мільйон гривень, що було достатнім

для погашення заборгованості по заробітній платі без продажу об'єктів

нерухомого майна та зменшення статутного фонду підприємства.

Крім

того, відсутні будь-які офіційні документи про оцінку вартості нерухомого

майна, публікацію в засобах масової інформації, залучення відповідних фахівців

або реалізацію нерухомості через аукціон, що б сприяло її продажу на конкурсній

основі.

Рішенням

господарського суду Сумської області від 15.10.2007 по справі                № 15/421-07 (суддя Резниченко

О.Ю.) позов задоволено частково, визнано недійсним договір АТЗТ "Сумська

швейна фабрика "Спецодяг" на користь фізичної особи - підприємця

ОСОБА_1 170 000 грн.; зобов'язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 повернути

АТЗТ "Сумська швейна фабрика "Спецодяг" нежитлове приміщення

(контора) за літерою "Л" площею 96,3 кв. м. та цех (будівля 3-ї

дільниці) за літерами "К,к" площею 474,6 кв, м.; стягнуто з фізичної

особи - підприємця ОСОБА_1 на користь АТЗТ "Сумська швейна фабрика

"Спецодяг" 1 785 грн. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, стягнуто з АТЗТ

"Сумська швейна фабрика "Спецодяг" в доход державного бюджету

України 1700 грн. державного мита; в іншій частині - позов залишено без

задоволення; скасовано ухвалу суду від 09.08.2007 про вжиття заходів забезпечення

позову.

Приймаючи

рішення у справі місцевий господарський суд виходив з наступних обставин, що

встановлені в ході судового розгляду.

За

заявою кредиторів - фізичних осіб (92 чол.), які об'єднали свої вимоги до

боржника АТЗТ «Сумська швейна фабрика «Спецодяг», ухвалою господарського суду

Сумської області від 19.05.2003 порушена справа про банкрутство № 7/44, введено

процедуру розпорядження майном боржника та призначено за пропозицією кредиторів

розпорядником майна - арбітражного керуючого - ОСОБА_4.

Ухвалою

господарського суду Сумської області від 28.07.2004 по даній справі затверджено

мирову угоду від 18.05.2004, з якою звернувся голова комітету кредиторів АТЗТ

«Сумська швейна фабрика «Спецодяг»ОСОБА_3, між                       АТЗТ «Сумська швейна

фабрика «Спецодяг»та комітетом кредиторів АТЗТ «Сумська швейна фабрика

«Спецодяг», відповідно до якої передбачено погашення заборгованості перед

кредиторами - працівниками АТЗТ «Сумська швейна фабрика «Спецодяг»протягом

шести місяців, починаючи з 01.07.2004.

Розпорядник

майна ОСОБА_4 в листі до голови правління АТЗТ «Сумська швейна фабрика

«Спецодяг»повідомив, що не заперечує проти реалізації нерухомого майна в рамках

чинного законодавства України та за умови, що кошти отримані від його

реалізації будуть спрямовані виключно на поточні зобов'язання підприємства щодо

сплати податків та погашення заборгованості працівникам по заробітній платі.

16.07.2004

між позивачем в особі директора ОСОБА_3, який діяв на підставі статуту,

зареєстрованого розпорядженням голови Сумської міської ради народних депутатів

28.11.1994 за № 506-р, змін та доповнень до статуту, зареєстрованих відділом

державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності Сумської міської ради

13.10.2000 за № 5427, 16.07.2002 за №7299, та відповідачем був укладений

договір купівлі-продажу частини нежитлового приміщення.

Статтею

4 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що

акціонерні товариства створюються і діють на підставі установчого договору і

статуту. Управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання

(призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства (ст. 23 цього ж

Закону)

Відповідно

п. п. 14 п. 8.3.2 змін та доповнень до статуту, зареєстрованих відділом

державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності Сумської міської ради

16.07.2002 за № 7299, які затверджені загальними зборами акціонерів позивача

(протокол загальних зборів № 8 від 26.06.2002), спостережна рада товариства в

межах своїх повноважень затверджує рішення правління товариства про операції з

нерухомим майном товариства.

Підпункт

8.4.8 п. 8.4 вказаних змін та доповнень встановлює, що у випадках, передбачених

цим статутом та внутрішніми локально-нормативними актами голова правління

зобов'язаний надавати на затвердження рішення (договори, угоди, контракти та

інше) спостережній раді товариства. Спостережна рада товариства повинна

якнайшвидше прийняти рішення стосовно зазначеного питання. Рішення виноситься у

письмовій формі для пред'явлення його особі з якою укладається угода. Укладання

такого договору, без погодження з спостережною радою товариства, не породжує

юридичних наслідків для товариства.

13.07.2004

на засіданні наглядової ради АТЗТ "Сумська швейна фабрика

"Спецодяг" прийняте рішення про затвердження рішення правління АТЗТ

"Сумська швейна фабрика "Спецодяг" № 9 від 12.07.2004 про продаж

частини нежитлового приміщення від цілісного майнового комплексу будівель та

споруд розташованих в м. Суми, вул. Горького, 12, -нежитлового приміщення

(контори) за № "Л" та цеху (будівлі 3-ої дільниці) за №

"К,к".

Рішенням

господарського суду Сумської області від 25.07.2007 по справі              № 14/315-07 визнано недійсним

даний протокол засідання наглядової ради                АТЗТ "Сумська швейна

фабрика "Спецодяг".

Вказаним

рішенням встановлено, в 2004 році голова правління АТЗТ "Сумська швейна

фабрика "Спецодяг" не звертався до голови ради та членів ради з

питанням надати дозвіл, розглянути на засіданні спостережної ради питання про

затвердження рішення правління про продаж частини нежитлового приміщення від

цілісного майнового комплексу будівель та споруд розташованих в м. Суми, вул.

Горького, 12 - нежитлового приміщення (контори) за № "Л" та цеху

(будівлі 3-ої дільниці) за № ""К,к". Спостережена рада

товариства не збиралася в 2004 році на засідання для вирішення питання про

відчуження нерухомого майна АТЗТ "Сумська швейна фабрика

"Спецодяг", в тому числі шляхом його продажу іншим особам.

Крім

того, місцевий господарський суд зауважує, що відповідно до п. 1 ч. 2               ст. 159 ЦК України, п. «б»ч. 4

ст. 41 Закону України «Про господарські товариства», п. п. «і»п. 8.2.3 змін та

доповнень до статуту, зареєстрованих відділом державної реєстрації суб'єктів

підприємницької діяльності Сумської міської ради 24.06.1998 за № 3312, які

затверджені загальними зборами акціонерів позивача (протокол № 5 від

03.03.1998), внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру

його статутного капіталу належить до виключної компетенції загальних зборів

акціонерів, однак дана законодавча вимога не була дотримана.

Так,

за свідченням позивача влітку 2004 року загальні збори акціонерів товариства не

скликалися для розгляду питання про зменшення статутного фонду шляхом

відчуження нерухомості фабрики, також дане питання не розглядалося на загальних

зборах акціонерів в листопаді 2004 року (протокол зборів № 10 від 02.11.2004р).

Відповідно

до ст. 179 Господарського кодексу України спірний договір є господарським

договором, що породжує господарські зобов'язання.

Відповідно

до ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються

відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей,

передбачених цим Кодексом.

Таким

чином, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про наявність

правових підстав для застосування до спірної угоди положень ст. ст. 207, 208 ГК

України, ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України.

Згідно

зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу

України, іншим актам цивільного законодавства. Статтею 215 ЦК України

передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог,

встановлених ст. 203 ЦК України, є підставою недійсності правочину.

Відповідно

до ст. 236 ЦК України, за загальним правилом, правочин, визнаний судом

недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином

права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у

майбутньому припиняється.

Згідно

із ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків,

крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна

із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала

на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, зокрема

тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій

послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які Існують на

момент відшкодування.

Враховуючи

вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що договір

купівлі-продажу частини нежитлового приміщення від 16.07.2004, укладений між

позивачем та відповідачем підлягає визнанню недійсним, сторони по договору

поверненню в первісний стан, що існував до моменту його укладення, а

відповідача зобов'язано повернути вказані приміщення.

Позовна

вимога про визнання за АТЗТ "Сумська швейна фабрика "Спецодяг"

права власності на нежитлове приміщення (контора) за літерою «Л»площею 96,3

кв.м. та цех (будівля 3-ї дільниці) за літерами «К,к»площею 474,6 кв.м.

відповідно до п. 5 ч. 1 ст.81 ГПК України залишена без розгляду.

Постановою

Харківського апеляційного господарського суду від 12.02.2008 (колегія

суддів: М. Токар, В. Івакіна, В. Фоміна) рішення господарського суду Сумської

області від 15.10.2007 по справі № 15/421-07, крім пункту 9 резолютивної

частини, що стосується скаржника заходів забезпечення позову, скасовано та              прийнято нове рішення, яким у

задоволені позову відмовити повністю.

Так,

обґрунтування прийнятої у справі постанови, апеляційний господарський суд

зазначає, що приймаючи рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу

від 16.07.2004, господарський суд першої інстанції виходив з того, протокол

наглядової ради від 13.07.2004, яким було затверджено рішення правління АТЗТ

"Сумська швейна фабрика "Спецодяг", рішенням господарського суду

Сумської області від 25.07.2007 по справі № 14/315-07 визнаний недійсним;

спірний договір підписаний головою правління підприємства з перевищенням

повноважень, однак з такими висновками погодить не можна.

12.07.2004

рішенням правління АТЗТ "Сумська швейна фабрика "Спецодяг"

(протокол № 9) винесені на продаж цех під літерою "К" (приміщення

дільниці № 3) та будівлю (приміщення контори) під літерою "Л".

16.07.2004

АТЗТ "Сумська швейна фабрика "Спецодяг" та суб'єкт

підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 уклали договір

купівлі-продажу частини нежитлового приміщення цілісного майнового

комплексу               АТЗТ

"Сумська швейна фабрика Спецодяг", що знаходиться в місті Суми по

вулиці Горького, 12, згідно з умовами якого у власність відповідача було

передано 2 приміщення фабрики за загальною ціною 170 000,00 грн., а саме:

нежитлове приміщення (контора) за літерою "Л" площею 96,3 кв, м, та

цех (будівля 3-ї дільниці) за літерами "К, к" площею 474,6 кв, м.

Спірний

договір був укладений від імені підприємства головою правління АТЗТ

"Сумська швейна фабрика "Спецодяг" ОСОБА_3, який у межах

повноважень наданих йому згідно до п. 8.4.7 змін та доповнень до статуту (а. с.

13-16) без довіреності мав вчиняти будь-які дії від імені АТЗТ "Сумська

швейна фабрика "Спецодяг"; укладати та підписувати договори, угоди,

контракти. Обмежень щодо укладання договорів керівником підприємства статутом

позивача не передбачено, на думку апеляційного господарського суду.

При

цьому, господарський суд апеляційної інстанції зауважує, що                       АТЗТ "Сумська швейна фабрика

"Спецодяг" під час укладення угоди знаходилось в процедурі

банкрутства, про що свідчать ухвали господарського суду Сумської області про

порушення провадження у справі № 7/44 від 19.05.2003 та від 28.07.2004 про затвердження

мирової угоди та припинення провадження у справі про банкрутство.

Для

підприємств що знаходяться в процедурі банкрутства першочерговим є застосування

положень передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності

боржника або визнання його банкрутом".

Згідно

статті 1 вказаного закону передбачено, що стадія розпорядження майном є

системою заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням

майном боржника, з метою забезпечення збереження та ефективного використання

майнових активів боржника та проведення аналізу його фінансового становища.

Відповідно

до ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або

визнання його банкрутом" господарським судом одночасно з порушенням

19.05.2003 справи про банкрутство № 7/44, введено процедуру розпорядження

майном божника та призначено за пропозицією кредиторів розпорядником майна -

арбітражного керуючого ОСОБА_4

На

розпорядника майна покладено повноваження щодо нагляду та контролю за

управлінням та розпорядженням майном боржника на період провадження у справі

про банкрутство в порядку, встановленому цим Законом.

У

відповідності з ч. 13 ст. 13 Закону України "Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" керівник або орган

управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає

угоди, зокрема, щодо передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення

зазначеного майна як внеску до статутного фонду господарського товариства або

розпорядження таким майном іншим чином. Тобто, на розпорядника майна покладено

всі ті функції які виконувались наглядовою радою при здійсненні підприємством

звичайної господарської діяльності коли до нього не застосовувалась процедура

банкрутства.

Розпорядником

майна АТЗТ "Сумська швейна фабрика "Спецодяг" відповідно до

листа б/н і б/д, було надано згоду на відчуження нерухомого майна в рамках

чинного законодавства України та за умови, що кошти отримані від його

реалізації будуть спрямовані виключно на поточні зобов'язання підприємства щодо

сплати податків та погашення заборгованості працівникам по заробітній платі (а.

с. 26).

Грошові

кошти відповідачем були сплачені в повному обсязі платіжними дорученнями в

безготівковій формі: 13.04.2004 перераховано 5 000,00 грн. та 16.04.2004 -165

000,00 грн.

За

наведених обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що

оспорюваний договір у справі укладений у порядку, передбаченому Законом України

"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом".

Щодо

рішення господарського суду Сумської області по справі № 14/315-07, яким

протокол наглядової ради № 4 від 13.07.2004 визнаний недійсним, то апеляційний

суд зауважує, що постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2007

зазначене рішення скасоване, тобто на даний час протокол є чинним.

Крім

того, господарський суд апеляційної інстанції зауважує, що акціонери,

засновники (учасники) товариства згідно з Законом України "Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" як власники

підприємства не є стороною у справі, а тому рішення які вони приймають на

загальних зборах або на наглядовій раді, що не пов'язані з відновленням

платоспроможності боржника та їх участю у якості інвесторів, на правові

підстави укладання угод впливу не мають.

Відповідно

до п. 8.3.2. статуту АТЗТ "Сумська швейна фабрика "Спецодяг"

передбачено, що спостережна рада лише затверджує рішення правління про операції

з нерухомим майном товариства, а не дає згоди на укладення договорів, угод,

контрактів.

Також

апеляційний господарський суд зазначає, що за загальним правилом передбачені

установчими документами обмеження повноважень особи щодо укладення угод у

порівнянні з визначеними у довіреності, законі не повинні впливати на відносини

підприємства, установи, організації, від імені якої укладено угоду, з іншими

особами. Винятком є випадки, коли сторона знала чи повинна була знати про

існуючі обмеження. Позивачем не доведено суду, що відповідач знав чи повинен

був знати про будь-які обмеження повноважень голови правління АТЗТ

"Сумська швейна фабрика "Спецодяг" ОСОБА_3 на укладення договору

купівлі-продажу.

Твердження

позивача, що кошти отримані за договором від 16.07.2004 витрачені не на

погашення заробітної плати працівникам АТЗТ "Сумська швейна фабрика

"Спецодяг", не є підставою для визнання угоди недійсною, оскільки

відповідач сплатив кошти, чим виконав свої зобов'язання за договором в повному

обсязі, а розпорядником отриманих коштів був сам позивач.

Відповідно

до ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну

оціночну діяльність" на час укладення договору були відсутні правові

підстави для проведення обов'язкової оцінки майна, отже відсутність офіційних

документів про оцінку вартості нерухомого майна, яке продане за договором від

16.07.2004, не може бути підставою визнання його недійсним.

Крім

того, в оскаржуваній постанові вказано, що позовні вимоги про визнання права

власності в порушення вимог ст. 33 ГПК України не підтверджені документально, а

отже, за висновком господарського суду апеляційної інстанції місцевий

господарський суд мав відмовити в їх задоволенні, а не залишати без розгляду.

Не

погоджуючись з прийнятою у справі постановою, позивач звернувся до Вищого

господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову

скасувати, а рішення у справі залишити без змін. В обґрунтування своїх вимог

скаржник посилається на те, що господарським судом апеляційної інстанції

неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми

процесуального права, що призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Перевіряючи

юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту,

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, пояснення

представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши правильність

застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм

матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга

підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно

до п. 1 постанови Верховного Суду України “Про судове рішення” № 11 від

29.12.1976 (із змінами) рішення є законним 

тоді,  коли  суд, 

виконавши  всі вимоги

процесуального  законодавства  і всебічно перевіривши обставини, вирішив

справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають

застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону,

що регулює  подібні  відносини, або виходячи із загальних засад і

змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно

відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про

встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і

підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Приймаючи

рішення про відмову в задоволенні позовних вимог АТЗТ "Сумська швейна

фабрика "Спецодяг", господарський суд апеляційної інстанції виходив з

того, що спірна угода була укладена з порядку, передбаченому Законом України

"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом", а тому застосовувати, в першу чергу, необхідно положення цього

Закону.

Однак,

при прийнятті постанови апеляційний господарський суд допустив неправильне

застосування вимог даного Закону, а саме ст. 13 - п. 8, 9, 10, 15, 17, ст. 16

п. 8, ст. 3-1 п. 5, 31 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або

визнання його банкрутом».

Так,

на стадії санації або ліквідації на підставі ст. 17 п. 4 Закону дійсно

припиняються повноваження органів управління боржника, проте висновок, що на

розпорядника майна було покладено всі ті функції, які виконувались наглядової

радою при здійсненні підприємством звичайної господарської діяльності, коли до

нього не застосовувалась процедура банкрутства суперечать фактичним обставинам,

так як господарський суд Сумської області протягом всієї процедури банкрутства

не виносив ухвали про припинення повноважень керівника боржника або його

органів управління та передачу розпоряднику майна їх повноважень.

Крім

того, процедура банкрутства підприємства була припинена укладанням мирової

угоди саме на стадії розпорядження майном боржника.

При

прийнятті оскаржуваної постанови у справі не з'ясовано коли саме -до продажу

майна або після цього, була отримана згода арбітражного керуючого ОСОБА_4 на

відчуження нерухомого майна позивача, так як цей лист не оформлено належним чином,

тобто не має дати, номеру вихідної реєстрації арбітражного керуючого та дати,

номеру вхідної реєстрації та вхідного штампу підприємства боржника, а також не

перевірено фактичне спрямовування цього листа до боржника, а також до

нотаріуса, яким затверджувалася ця угода, а вимоги цього листа в подальшому не

були дотримані, що дає підстави для сумнівів стосовно затвердження угоди

купівлі-продажу нерухомого майна

Також

апеляційним господарським судом не з'ясовано підтвердження факту розгляду на

засіданні комітету кредиторів питань необхідності продажу майнових активів

підприємства - боржника для погашення за їх рахунок грошових зобов'язань перед

кредиторами, розподілу отриманих від реалізації нерухомості коштів, розгляду

звіту розпорядника майна відносно укладеної угоди.

Разом

з тим, з матеріалів справи не вбачається, що члени комітету взагалі були

повідомлені про її укладення, що порушує норму ст. 16 п. 8 Закону, яка саме до

компетенції комітету кредиторів відносить надання згоди на укладання

арбітражним керуючим значних угод боржника чи угод боржника, щодо яких є

заінтересованість.

Господарський

суд другої інстанції залишив також без уваги той факт, що приватному нотаріусу

ОСОБА_5 для перевірки повноважень сторін за оспорюваним договором надавався

саме протокол наглядової ради № 4 від 13.07.2004 та установчі документи

товариства, а не вказаний вище лист розпорядника майна ОСОБА_4 та ухвали суду

про порушення провадження у справі про банкрутство та призначення розпорядника

майна, про що свідчить лист ОСОБА_5 № 14 від 28.01.2008.

Крім

того, приватний нотаріус ОСОБА_5 підтвердила своїм листом № 14 від 28.01.2008,

що при посвідченні договору купівлі-продажу, а отже в присутності обох сторін

договору, повноваження представника АТЗТ "Сумська швейна фабрика

"Спецодяг" були перевірені на підставі установчих, документів,

зокрема змін та доповнень до статуту від 16.07.2002, що містили обмеження на

укладення головою правління договорів, а також на підставі протоколу наглядової

ради № 4 від 13.07.2004, який фактично являвся дозволом на оформлення та

укладення цієї угоди головою правління.

За

наведених обставин не вбачається необізнаність відповідача про наявність певних

обмежень у керівника підприємства на укладення договору купівлі-продажу

нерухомості фабрики.

Суд

порушив вимоги ст. ст. 32-34, 36, 43 ГПК України, п. п. 1, 3 ст. 92, ст. ст.

16Г 203, 215 ЦК України, п. п. 4, 7 ст. 179 ГК України, 47 Закону

України"Про господарські товариства", оскільки не в повному обсязі

дослідив та не надав юридичної оцінки доказам, що були надані стороною по

справі в підтвердження обґрунтованості своїх вимог, а саме: безпідставно зробив

висновок про відсутність в статуті АТЗТ

"Сумська швейна фабрика "Спецодяг" обмежень щодо укладання договорів

керівником підприємства.

Згідно

п. п. 8.3.2. змін та доповнень до статуту від 16.07.2002 спостережна рада в

межах своїх повноважень затверджує рішення правління про операції з нерухомим

майном.

Відповідно

до л. п. 8.4.8. зазначених змін та доповнень у випадках, передбачених статутом

голова правління зобов'язаний надавати на затвердження рішення (договори,

угоди) спостережній раді товариства, яка повинна якнайшвидше прийняти рішення

стосовно зазначеного питання. Рішення виноситься в письмовій формі для

пред'явлення його особі, з якою укладається угода. Укладення такого договору,

без погодження з спостереженою радою, не породжує юридичних наслідків для

товариства.

Господарський

суд апеляційної інстанції, пославшись на ст. 7 Закону України "Про оцінку

майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність", не з'ясував, що

питання визначення ціни, способу та умов продажу нерухомості товариства, не

вирішувалося ні розпорядником майна ОСОБА_4, ні комітетом кредиторів, ні

колегіально будь-яким органом управління товариства.

Разом

з тим, при прийнятті рішення та постанови у справі поза увагою господарських

судів залишені питання щодо з'ясування правового статусу майна, що

відчужувалося за оспорюваним договором, зокрема форма власності та належність

його до цілісного майнового комплексу.

Оскільки

касаційна інстанція позбавлена в силу вимог ст. 1117 ГПК України

збирати нові докази, вирішувати питання про їх достовірність, встановлювати

обставини справи, суд касаційної інстанції позбавлений можливості прийняти

рішення по суті заявлених позовних вимог, а тому справа підлягає поверненню до

суду першої інстанції на новий розгляд.

Під

час нового розгляду господарському суду необхідно забезпечити виконання вимог

процесуального законодавства щодо оформлення доказів, витребувати оригінали

документів в разі необхідності, застосувати до спірних правовідносин норми

матеріального права, які підлягають застосуванню, та вирішити спір з

врахуванням процесуальних прав сторін.

Керуючись

ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11112

Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну

скаргу АТЗТ "Сумська швейна фабрика "Спецодяг" задовольнити

частково.

Постанову

Харківського апеляційного господарського суду від 12.02.2008 та рішення

господарського суду Сумської області від 15.10.2007 у справі                    № 15/421-07 скасувати.

Справу

направити на новий розгляд до господарського суду Сумської області в іншому

складі суду.

Головуючий,

суддя                                                               

І. Волік

Судді:                                               

                                              Н.

Дунаєвська

І. Плюшко