Рішення

від 12.10.2011 по справі 28/154

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

28/154

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

12.10.11 р.                                                                                 Справа № 28/154                               

Господарський суд Донецької області у складі судді  Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Дороховій Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Заступника прокурора Оболонського району м.Києва в інтересах держави в особі:

1)Міністерства фінансів України

2)Публічного акціонерного товариства „Родовід Банк”, м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „МБС Импорт”, м. Донецьк

про стягнення 9 211 818,05 грн.

Представники сторін:

Від прокурора: Кравцов В.І.

Від Міністерства фінансів України: не прибув

Від ПАТ „Родовід Банк”: Абрамова О.В.

Від відповідача: не прибув

СУТЬ СПРАВИ:

           Заступник прокурора Оболонського району м.Києва в інтересах держави в особі: Міністерства фінансів України, Публічного акціонерного товариства „Родовід Банк”, м.Київ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „МБС Импорт”, м. Донецьк, про стягнення 9 211 818,05 грн.

  В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором №22.1/38-К-07 від 28.02.2007р. Оскільки 99,99% акцій позивача-2 належать державі в особі Міністерства фінансів України, прокурор вважає, що невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором є таким, що порушує інтереси держави, у зв'язку з чим подає позов одночасно в інтересах Міністерства фінансів України та ПАТ „Родовід Банк”.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 19.08.2011р. порушив провадження у справі № 28/154.

06.09.2011р. через канцелярію суду позивачем-1 були надані письмові пояснення, в яких він підтримав позицію прокурора щодо обґрунтованості подання ним позову в інтересах банківської установи із значної держаною часткою, зазначивши, що неодержання банком прибутку від виконання банківських операцій може призвести до погіршення фінансового стану установи, що негативно вплине на повернення грошових коштів його численним вкладникам, а також може призвести до зменшення надходжень до бюджету, можливості кредитування вітчизняного виробника, розвитку банківського сектору економіку, всебічного банківського обслуговування юридичних та фізичних осіб, що порушує інтереси держави.

В судових засіданнях прокурор підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, позивач-2 наполягав на задоволенні позову, відповідно до листа б/н від 12.10.2011р., що наявні в матеріалах справи.

        Відповідач в засідання суду не з'явився,  витребувані судом документи не надав.

Ухвали господарського суду Донецької області направлялись сторонам рекомендованою кореспонденцією на адреси, що вказані у позовній заяві (згідно штампу канцелярії на зворотному боці вказаних ухвал).

        Як встановлено судом, позивачем у позовній заяві було вказано адресу відповідача: 83059, м.Донецьк, вул. Сеченова, 3.

        Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 09.06.2011р. юридичною адресою відповідача є: 83059, м.Донецьк, вул. Сеченова, 3.

        Згідно з довідкою з Головного управління статистики у Донецькій області станом на 30.08.2011р. юридичною адресою відповідача є: 83059, м.Донецьк, вул. Сеченова, 3.

        Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду по цій справі, але у судові засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, поважних причин невиконання вимог суду не представив.

Враховуючи вищевикладене, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника прокурора, позивача 2 було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 29 Господарського процесуального кодексу України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши в засіданні пояснення представника прокурора, позивача 2, господарський суд встановив:  

28.02.2007р. між Відкритим акціонерним товариством „Родовід Банк” (правонаступником якого є позивач 2,  банк)  та Товариством з обмеженою відповідальністю „МБС Импорт” (далі –позичальник) був укладений кредитний договір №22.1/38-К-07 (далі –кредитний договір).

Відповідно до п.1.1 кредитного договору, банк, на умовах цього договору, зобов'язується надати позичальнику кредит в сумі 555 000,00 євро, а позичальник зобов'язується повернути кредит не пізніше 26.02.2010р. та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, передбачених цим договором.

Процентна ставка за користування кредитом встановлюється в розмірі 10% річних і підлягає коригуванню банком в односторонньому порядку при збільшенні офіційного курсу Національного банку України більше 5,10 грн. за 1 дол. США під час дії цього договору на кратність такого збільшення. Курс гривні до долара США розраховується як середньозважений за поточний звітний період, вказаний в п.2.6.2 цього договору. При цьому скоригована процентна ставка застосовується при нарахуванні та сплаті процентів за поточний звітний період (п.2.5 договору). Порядок нарахування та сплати процентів узгоджений сторонами в п.2.6 кредитного договору.

Згідно з п.5.1, кредитний договір набуває чинності з дня його підписання і діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором та припиняється належним виконанням його умов.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором кредиту, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України та  ст.345-346  ГК України.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України).

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Як вбачається зі змісту кредитного договору, сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаного правочину, відсутні докази його визнання у встановленому порядку недійсним. З наведеного суд робить висновок, що вищевказаний кредитний договір наразі є дійсним та обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі –ГК України), ст.ст.525,526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, банком на виконання кредитного договору були перераховані позичальнику грошові кошти в сумі 555 000,00 євро, повернення яких, відповідно виписки з особливого рахунку, останнім не здійснено.

Водночас позивачем-2 відповідно до кредитного договору, здійснювалось нарахування відсотків за користування кредитними коштами, які наразі залишились не сплаченими відповідачем в сумі 166652,06 євро.

         Під час судового розгляду справи  відповідачем не надано доказів повного та своєчасного повернення грошових коштів, отриманих за кредитним договором, як не надано доказів повної та своєчасної сплати відсотків за користування ними, з чого суд дійшов висновку про наявність у відповідача заборгованості з повернення кредиту в сумі 555 000,00 євро (що еквівалентно станом на 27.04.2011р. 6 461 878,88 грн.), простроченої заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом в сумі 166 652,06 євро (що еквівалентно станом на 27.04.2011р. 1 940 334,10 грн.).

        Крім того, позивачем нарахована пеня за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 53477,67 євро (що еквівалентно станом на 27.04.2011р. 622 641,85 грн.), пеня за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 16057,96 євро (що еквівалентно станом на 27.04.2011р. 186963,22 грн.) за період з 01.03.2010р. по 01.09.2010р.   

За умовами п.3.4.8 кредитного договору, у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом та/або процентами за користування ним, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню за кожний день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, за умови її нарахування банком.

        Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними    санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Суд, здійснивши перерахунок пені вважає, що розрахунок здійснений правомірно.

Відповідно до ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру”, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч.2 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 зазначив, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції спірних відносинах.

З огляду на це, обґрунтовуючи у позовній заяві необхідність захисту інтересів держави та зазначаючи орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, прокурор, а вирішуючи питання про порушення справи за позовними заявами прокурора і суд, повинні враховувати, що закріплені нормами Конституції України та іншими правовими актам інтереси держави у своїй основі потребують здійснення загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих і захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства тощо і можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді або держава може вбачати свої інтереси і в діяльності приватних підприємств, товариств.

 Обґрунтовуючи порушення інтересів держави невиконанням ТОВ „МБС Импорт”  зобов'язань за кредитним договором, прокурор вказує на те, що відповідач 2 капіталізовано шляхом придбання 99,99% статутного капіталу державою в особі Міністерства фінансів України (Постанова Кабінету Міністрів України  від 10 червня 2009 р. N 580  „Про капіталізацію публічного акціонерного товариства "Родовід Банк"), тому позов пред'явлено в інтересах Міністерства фінансів України та Публічного акціонерного товариства „Родовід Банк”, м.Київ. Порушення позичальником  кредитних відносин призводить до погіршення платоспроможності банку та до збільшення невиконаних ним зобов'язань перед кредиторами, в тому числі перед державою, фізичними та юридичними особами.

Враховуючи, що прокурором в позовній заяві визначено в чому полягає порушення інтересів держави, суд вважає, що наявні підстави для розгляду даного позову по суті є законними і обґрунтованими.

Прокурором заявлений позов про стягнення заборгованості  в національній валюті.

Відповідно до ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, валюта України (гривня) є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України, що цілком кореспондується з приписами ст.99 Конституції України, п.3.3 ст.3 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”. Встановлений законодавцем обов'язок   приймати  на території України  виконання будь-яких зобов'язань в національній валюті, на погляд суду, дає право кредитору  заявляти вимоги в валюті України за зобов'язаннями, вираженими в іноземній валюті. Оскільки у суду відсутні заперечення з цього приводу з боку відповідача, суд вважає можливим та законним задоволення вимог  в цій частині.

На підставі вищевикладеного, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

    Враховуючи, що за висновками суду, з боку відповідача встановлено наявність неправильних дій, внаслідок яких виник спір по цій справі, судові витрати підлягають стягненню з відповідача в доход державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 20, 22, 29, 47, 49, 75, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

         Задовольнити позов Заступника прокурора Оболонського району м.Києва в інтересах держави в особі: Міністерства фінансів України, Публічного акціонерного товариства „Родовід Банк”, м.Київ, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „МБС Импорт”, м. Донецьк.

        Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „МБС Импорт” (83059, м.Донецьк, вул. Сеченова, 3,  ЄДРПОУ 31872415, п/р 260096655 в АТ „Родовід Банк”, МФО 321712) на користь Публічного акціонерного товариства „Родовід Банк” (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 1-3, ЄДРПОУ 14349442, кор. рахунок №32008171201 в ГУ НБУ по Києву і Київській області, МФО 321712) заборгованість з повернення кредиту в сумі 6461878,88 грн., заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом в сумі 1940334,10 грн., пеня в розмірі 809605,07 грн.

        Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „МБС Импорт” (83059, м.Донецьк, вул. Сеченова, 3,  ЄДРПОУ 31872415, п/р 260096655 в АТ „Родовід Банк”, МФО 321712) в доход державного бюджету витрати по сплаті державного мита в сумі 25500,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.  

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

       У судовому засіданні 12.10.2011р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення буде складено та підписано 14.10.2011р.

Суддя                                                               Курило Г.Є.           

< Список >                                                                  < Довідник >     

< Список >                                                                  < Довідник >    

Повний текст рішення складено та підписано 14.10.2011р.