Рішення

від 13.10.2011 по справі 30/200

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  30/200

13.10.11

За позовом  Приватного підприємства «Альянс»

До                 Товариства з обмеженою відповідальністю «Крампромпекспорт»

Про               визнання договору ренти розірваним

                                                                                Судді: Ващенко Т.М. (головуюча)

                                                                                            Сівакова В.В.

                                                                                    Мудрий С.М.                                                                                                                                                  

Представники сторін:

Від позивача         ОСОБА_1 –представник за довіреністю № б/н від 06.07.11.

Від відповідача     не з’явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства «Альянс»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крампромекспорт»про визнання розірваним Договору ренти від 22.11.06., укладеного між позивачем та відповідачем, який посвідчено приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_2, та зареєстрований в реєстрі за № 4514.

Позов мотивовано тим, що внаслідок ухилення відповідача від нотаріального посвідчення Додаткової угоди від 11.11.09. про розірвання Договору ренти, позивач позбавлений здійснити державну реєстрацію майна в Бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.11. порушено провадження у справі № 30/200, розгляд справи  призначено на 18.08.11. о 11-20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.11. розгляд справи               № 30/200 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 06.09.11. о 10-40.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.11. продовжено строк вирішення спору у справі № 30/200 на п’ятнадцять днів; розгляд справи було відкладено на 20.09.11. о 9-50.

Позивач в судовому засіданні 15.09.11. подав заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої заявник просить суд визнати Додаткову угоду про розірвання Договору ренти від 22.11.06., укладену між сторонами 11.11.09. дійсною.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.11. судом за власною ініціативою призначено колегіальний розгляд справи № 30/200.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 20.09.11. доручено здійснювати розгляд даної справи колегіально у наступному складі суддів: Ващенко Т.М. (головуюча), Сівакова В.В., Мудрий С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.11. 28.09.11. розгляд справи № 30/200 призначено на 13.10.11. о 14-30.

В судовому засіданні 13.10.11. представник позивача підтримав свої уточнені позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 13.10.11. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 28.09.11. у справі № 30/200 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про час місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЄ № 733986 від 01.09.11.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/200.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -  

                                       ВСТАНОВИВ:

22.11.06. між Приватним підприємством «Альянс»(Одержувач ренти) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крампромекспорт» (Платник ренти) укладено Договір ренти (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Одержувач ренти передає у власність, а Платник ренти отримує у власність частку експериментально-лабораторного комплексу на умовах цього Договору.

Згідно п. 1.2 Договору визначено, що частка експериментально-лабораторного комплексу, що відчужується за даним Договором, розташована в місті Краматорську, Донецької області, по вул. Орджонікідзе, 10-А.

У відповідності до п. 1.3 Договору встановлено, що частка експериментально-лабораторного комплексу належить Одержувачу ренти на праві приватної власності та була отримана ним згідно з Договором купівлі-продажу, посвідченого 10.01.06. приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу, ОСОБА_2, за реєстром № 78, зареєстрованого в Краматорському міському бюро технічної інвентаризації, 16.01.06., номер витягу: 9573628, номер запису: 346-Н/Ф в книзі: 3, реєстраційний номер: 12409606.

З матеріалів справи вбачається, що Договір 22.11.06. було посвідчено приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_2

11.11.09. між сторонами було укладено Додаткову угоду про розірвання Договору ренти від 22.11.06.(далі –Додаткова угода).

Позивач зазначає, що 12.11.09. відбулась фактична передача майна, що підтверджується актом приймання-передачі, який підписано з боку обох сторін та скріплено печатками.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що під час підписання Додаткової угоди сторони домовились про її подальше нотаріальне посвідчення, як того вимагає чинне законодавство України, але на даний час зазначена Додаткова угода нотаріально не посвідчена.

Позивач зазначає, що ним на адресу відповідача надсилались листи № 03/01-10 від 28.01.10. та № 21/06-10 від 21.06.10. з проханням визначитись з часом та місцем проведення нотаріального посвідчення Додаткової угоди від 11.11.09. про розірвання Договору ренти.

Але як зазначає позивач, Товариством з обмеженою відповідальністю «Крампромпекспорт» не було надано відповіді на зазначені вище листи Приватного підприємства «Альянс».

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 731 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін цього зобов'язується періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в іншій формі.

Згідно ст. 732 Цивільного кодексу України встановлено, що договір ренти укладається у письмовій формі. Договір ренти підлягає нотаріальному посвідченню, а договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти підлягає також державній реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, Договором ренти від 22.11.06. було передано у власність відповідача частку експериментально-лабораторного комплексу, тобто нерухоме майно,  в зв’язку з чим вказаний Договір ренти у відповідності до норм ст. 732 Цивільного кодексу України підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, що також вказано в п. 7.5 Договору.

Згідно п. 3.1 Договору, сторонами погоджено строк ренти –15 років.

Пунктом 6.2.1 Договору ренти передбачено право позивача щодо розірвання Договору, у випадках, передбачених законом.

Судом встановлено, що між сторонами 11.11.09. було укладено Додаткову угоду про розірвання Договору ренти, відповідно до якої, в зв’язку з наявністю у сторін взаємних претензій щодо неналежного виконання умов Договору ренти, сторони дійшли згоди про його розірвання.

Позивач на підставі ст. 220 Цивільного кодексу України просить суд визнати дійсною, в зв’язку з ухиленням відповідача від нотаріального посвідчення вказаної вище Додаткової угоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Таким чином, на підставі ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України суд може визнати дійсним лише такий правочин, який було укладено сторонами.

Згідно норм ст. 732 Цивільного кодексу України передбачено, що договір ренти про передачу нерухомого майна під виплату ренти укладається в письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації –з моменту державної реєстрації.

Отже, правочин, момент укладення якого пов’язується з моментом державної реєстрації (зокрема, договір ренти нерухомого майна), не може бути визнано дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, оскільки  такий правочин є неукладеним.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України, який у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06.11.09. № 9 роз’яснив, що, вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст.ст. 210 та 640 Цивільного кодексу України пов'язується з державною реєстрацією, а тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Враховуючи те, що Додаткова угода від 11.11.09. про розірвання Договору ренти є невід’ємною частиною Договору ренти від 22.11.06., вона також підлягає державній реєстрації, в зв’язку з чим суд дійшов висновку, що в даному випадку норма ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України не застосовується, оскільки вказана вище Додаткова угода про розірвання Договору підлягає державній реєстрації і є вчиненою лише з моменту її здійснення.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов‘язок доведення покладається законом на позивача.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, з наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи –позивача у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем належними засобами доказування не доведено суду порушення з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Крампромпекспорт» законних та охоронюваних інтересів Приватного підприємства «Альянс».

З огляду на недоведеність порушення прав та охоронюваних законом інтересів Приватного підприємства «Альянс», суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 32, 33, 44, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          В задоволенні позову Приватного підприємства «Альянс»відмовити.

2.           Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуюча суддя                                                                                                       Т.М. Ващенко

Судді                                                                                                            В.В. Сівакова

                                                                                                                      С.М. Мудрий

Дата підписання

рішення 20.10.11.