Постанова

від 22.05.2008 по справі 48/298

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 22 травня 2008 р.                                                                                   

№

48/298 

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

-судді

Дерепи

В.І.

суддів

:

Грека

Б.М. -(доповідача у справі) Стратієнко Л.В.

розглянувши

у відкритому судовому засіданні касаційні скарги

Товариства

з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма

"Елерон", Державного підприємства "Завод Арсенал"

на

постанову

Київського

апеляційного господарського суду від 06.02.08

у

справі

№ 48/298

господарського

суду

м. Києва

за

позовом

Товариства

з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Елерон"

до

Державного

підприємства "Завод Арсенал"

треті

особи

ОСОБА_1,

ОСОБА_2, ОСОБА_3

про

стягнення

152346,96 грн.

 за участю представників від:

позивача

не

з'явилися, були належно повідомлені

відповідача

не

з'явилися, були належно повідомлені

В С Т А Н О В И В :

Рішенням  господарського суду міста Києва від 19.12.07

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма

"Елерон" до Державного підприємства "Завод Арсенал" та

третіх осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено частково, зокрема, стягнуто

основний борг в сумі 77469,60 грн. та 7051,16 грн. пені, 17765,15 грн.

інфляційних нарахувань, 5291,28 грн. -три відсотки річних. В іншій частині

позову відмовлено.

Постановою

Київського апеляційного господарського суду від 06.02.08 рішення господарського

суду міста Києва від 19.12.07 скасовано в частині стягнення з Державного

підприємства "Завод Арсенал" 7051,16 грн. пені, 17765,15 грн.

інфляційних нарахувань, 5291,28 грн. 3% річних. В іншій  частині судове рішення залишено без змін.

Товариство

з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Елерон"

вважає, що постанова Київського апеляційного господарського суду в частині

відмови в стягненні пені 7051,16 грн., інфляційних 17765,15 грн., 3% річних -

5291,28 грн. є необґрунтованою, такою, що не відповідає вимогам матеріального і

процесуального права України, фактичним обставинам справи, а тому підлягає

скасуванню.

Державне

підприємство завод "Арсенал" вважає, що рішення господарського суду

міста Києва в частині стягнення заборгованості по договору ухвалене із

порушенням норм матеріального права та процесуального права, що є підставою для

скасування рішення та відмови в задоволенні позову.

Перевіривши

юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши

правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права,

колегія суддів Вищого господарського суду України вважає,  що касаційна 

скарга Товариства  з обмеженою

відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Елерон"  підлягає задоволенню, а скарга Державного

підприємства "Завод Арсенал" 

підлягає залишенню без задоволення 

з наступних підстав.

Як

слідує з матеріалів справи та встановлено в судових актах, між сторонами

укладено угоду № 1 «Про передачу 

науково-технічної продукції»від 07.05.04 з додатками № 1 та № 2. Предметом

зазначеної угоди  є передача відповідачу

за винагороду виключного права, що поширюється 

на всю територію України для використання на умовах, викладених в угоді,

винаходу, що охороняється патентом України № 53776 та технічної документації на

продукцію, що виготовляється  на підставі

патенту.

Судами

обох інстанцій встановлено, що на виконання укладеної угоди та додатків  для неї, згідно з пунктом 3.4.1 угоди

відповідач перерахував  авансовий платіж,

визначений сторонами в угоді та  додатках

до неї. Згідно з актами № 1 від 29.07.04, № 2 від 10.08.04, № 3 від 10.08.04, №

4 від 19.08.07, № 5 від 19.08.07, № 6 від 30.08.04, № 7 від 30.08.04 третіми

особами було передано, передбачену в угоді, конструкторську документацію.

Відповідно

до акту № 8 від 30.08.04 здавання-приймання робіт по етапу-1, позивач та

відповідач засвідчили  виконання та

прийняття робіт, передбачених  в пункті

2.2.1 угоди. Судами обох інстанцій встановлено, що позивач  виконав належним чином пункт 2.3.3  угоди, а саме, передав відповідачеві паспорт

продукції, технічні умови  на продукцію,

інструкцію з експлуатації продукції, що підтверджується актом № 9.

Окрім

того, судами встановлено той факт, що відповідно до пункту 3.4.2 угоди,  у відповідача виникло  зобов'язання сплатити позивачеві  кошти в сумі 77469,60 грн., в тому числі ПДВ,

протягом 5 днів  з часу підписаним

відповідачем акту № 9 від 23.03.05, який є доказом  виконання позивачем пункту  2.3.3 угоди, укладеної між сторонами. Таким

чином, судами  встановлений факт

виконання робіт по угоді та передачі 

виконаних робіт по акту.

Згідно

зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися

належним  чином відповідно до умов  договору та вимог цього кодексу. Отже, суди

першої та апеляційної інстанцій, приймаючи рішення про стягнення заборгованості

по договору в частині основного боргу, встановили  факт невиконання зобов'язання, дату

виникнення зобов'язання  по оплаті.

Колегія

суддів вважає, що висновки судів  щодо

встановлення підстав стягнення основної заборгованості та її погашення  відповідають фактичним  обставинам, отже є вірними. Суди першої та

апеляційної інстанцій обґрунтовано відхилили 

вимоги відповідача щодо відсутності обов'язку по сплаті за виконані

роботи, які були передані по акту № 9 від 23.03.05.

При

реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері  господарювання, та задовольняючи вимоги про

стягнення пені, індексу інфляції та 3% річних суд першої інстанції визнав їх

обґрунтованими на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та  частини 6 статті 232 Господарського кодексу

України.

Колегія

суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, оскільки

якщо сторона не виконує своєчасно зобов'язання по сплаті заборгованості по

договору, позивач вправі вимагати стягнення 

вартості  виконаних робіт  із застосуванням  господарської відповідальності. В той же час,

висновки суду апеляційної  інстанції щодо

відмови в стягненні пені, інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних є

невірним та суперечливим встановленим обставинам в їх сукупності.

Так,

апеляційний  господарський  суд  в

обґрунтування підстав для відмови в стягненні штрафних санкцій, а також індексу

інфляції і 3% річних, посилається на той факт, що акти приймання виконаних

робіт  датовані серпнем 2007 року, в той

же час  господарські санкції  застосовано з червня 2006 року, що є

помилковим та протиправним.

Так,  як слідує 

із встановлених судом  першої та

апеляційної  інстанції обов'язок

відповідача  сплатити борг позивачеві

виник 28.03.05, (тобто з часу підписання акту № 9) тому інфляційні нарахування

та три  відсотки річних було (як слідує

із рішення суду першої інстанції) розраховано з часу  невиконання зобов'язання - квітень 2005 року.

Статтею

232 Господарського кодексу України визначений порядок застосування  штрафних санкцій та обмеження щодо періоду їх

нарахування. Зокрема, частиною 6 цієї статті передбачено, що нарахування  штрафних санкцій за  прострочення виконання зобов'язань, якщо  інше не встановлено Законом або договором,

припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, судом першої інстанції вірно визначено період стягнення пені та розмір.

Таким

чином, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо стягнення

пені, індексу  інфляції та 3% річних

відповідають приписам  статті 526

Цивільного кодексу України, де відмічено, що зобов'язання має виконуватись

належним чином відповідно до умов договору, статті  530 Цивільного кодексу України, яка вказує,

що зобов'язання повинно виконуватись у строк, встановлений в ньому, статті 611

Цивільного кодексу України, яка визначає, що у разі порушення стороною

зобов'язання настають правові наслідки, а саме, сплата неустойки та

відшкодування шкоди, статті 625 Цивільного кодексу України, якою  встановлене право кредитора вимагати від

боржника  сплати боргу з урахуванням

індексу інфляції та 3% річних.

Судами  по справі відмовлено у стягненні збитків та

стягнуто адвокатські витрати, втім в цій частині суб'єкти касаційного

оскарження судові  акти не оскаржують, а

отже, вони не перевіряються господарським судом касаційної інстанції.

Враховуючи

викладене, колегія суддів вважає,  що

рішення суду першої інстанції  прийнято у

відповідності з нормами матеріального та процесуального права, в той же час,

постанова апеляційного суду щодо відмови в стягненні пені, 3% річних,

інфляційних втрат підлягає скасуванню, оскільки відсутні підстави для відмови в

позові у цій частині.

Враховуючи

викладене і керуючись ст.ст. 1115, 1117, 11111

Господарського  процесуального

кодексу  України,  Вищий   

господарський    суд   України 

П О С Т А Н О В И 

В   :

Касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма

"Елерон" задовольнити. Касаційну скаргу Державного підприємства завод

"Арсенал" залишити без задоволення.

Постанову

Київського апеляційного господарського суду 

від 06.02.08 по справі № 48/298 скасувати в частині відмови у стягненні

7051,16 грн. пені, 17765,15 грн. інфляційних нарахувань, 5291,28 грн. - три

відсотки річних, в іншій частині залишити без змін. Рішення господарського суду

міста Києва від 19.12.07 по справі № 48/298 залишити без змін.

Головуючий

- суддя                                                                     

В. Дерепа

Судді                                                                                                    Б.

Грек

Л. Стратієнко