Рішення

від 18.10.2011 по справі 16/419

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  16/419

18.10.11

За позовом   Військового прокурора Київського гарнізону  в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до     1) Державного підприємства Міністерства оборони України "Управління капітального будівництва"  (м.Київ)

               2) Малого приватного підприємства "Будівельна компанія "Антар"

               3) Приватного акціонерного товариства "Фінансова компанія "Сантанна"

               4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Антар"

про         визнання недійсним договору  №39 про пайову участь у будівництві та будівництво житлового будинку від 10.12.2004р. та додаткових угод до нього

Суддя   Ярмак О.М.

Представники:

Від прокуратури   Погорєлов А.А.  посв.  НОМЕР_1 від 19.07.11

Від позивача         ОСОБА_1 за дов.

Від відповідачів 1,2,3,4  не з‘явились

          Обставини справи:

Пред’явлені вимоги про визнання недійсним з моменту укладення договору №39 про пайову участь у будівництві та будівництво житлового будинку від 10.12.2004р., укладеного між Управлінням капітального будівництва  Міністерства оборони України (м.Київ), Закритим акціонерним товариством "Фінансова компанія "Сантанна" та Малим приватним підприємством "Будівельна компанія "Антар".

Позовні вимоги мотивовані тим, що при укладенні договору №39 про пайову участь у будівництві та будівництві житлового будинку від 10.04.2004р. не були дотримані вимоги законодавства України, тому позивач, посилаючись на ст.ст. 203, 215 ч. ЦК України, просить суд визнати недійсним договір №39 про пайову участь у будівництві та будівництві житлового будинку від 10.04.2004р. з моменту його укладення.

У судовому засіданні 18.10.2011р. прокурором подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить визнати недійсною угоду №39 від 10.12.2001р. про пайову участь у будівництві та додаткові угоди до неї, які є її невід'ємними частинами.

Представник позивача позовні вимоги підтримав.

17.10.2011р. через канцелярію суду відповідачем 3 подані клопотання про витребування доказів, про зміну найменування сторони у справі, а також заявлено про застосування строку позовної давності.

17.10.2011р. відповідачем 3 через канцелярію суду також подане клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю забезпечення явки уповноваженого представника, яке судом не задовольняється, оскільки відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК України.  Провадження у справі №16/419 порушено ухвалою суду від 10.08.2011р. та розгляд справи призначено на 04.10.2011р. Ухвалою суду від 04.10.2011р. розгляд справи №16/419 було відкладено на 18.10.2011р., що свідчить про достатність часу для підготовки сторонами до судового розгляду справи, подання відповідачем відзиву на позов та інших доказів в обґрунтування своєї позиції.

У відзиві на позовну заяву відповідач 3 вказує, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки на думку відповідача 3, спірний договір не містить елементів договору про спільну діяльність, жодна з умов договору не передбачає передачі земельної ділянки щодо будівництва, в якості внеску за договором №39, як в своїх обґрунтуваннях стверджує позивач. Ні прокурором, ні позивачем не надано суду жодного належного доказу на підтвердження того, що земельна ділянка за договором №39 належить до складу земель оборони. Твердження прокурора про невідповідність умов договору №39 в частині відсоткового розподілу житла вимогам Положення про інвестування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил України, відповідач заперечує, спираючись на те, що Міністерство оборони України не є учасником договору №39 від 10.12.2004р., а вказане Положення не може бути застосоване до правовідносин між сторонами спірного правочину.

17.10.2011р. відповідачем 4 через канцелярію суду подана заява про застосування позовної давності та відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову, у зв'язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Відповідачі 1,2 відзиви на позов не надали, своїх представників в судове засідання не направили, про час і місце його проведення повідомлялись належним чином, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.   

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, Господарський суд міста Києва,  –

ВСТАНОВИВ:

10 грудня 2004 року між відповідачем 1 - Управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (м. Київ),  відповідачем 2 - Малим приватним підприємством "Будівельна компанія "Антар" та Закритим акціонерним товариством "Фінансова компанія "Сантанна", правонаступником якого є відповідач- 3 було укладено  договір №39 про пайову участь у будівництві та будівництво житлового будинку, предметом якого (п.1.1) є фінансування будівництва та будівництво житлового будинку у м.Києві, Солом'янському районі, вулиці Народного Ополчення, 3 (вулиця Аеровокзальна,3), військове містечко 168, з метою забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом, а також отримання сторонами у власність частини приміщень у вказаному будинку у визначених договором розмірах.

Згідно пп. 1.2, 1.3 договору, пайовик зобов'язався здійснити у повному обсязі фінансування будівництва будинку, а замовник в свою чергу зобов'язався після здачі вказаного будинку в експлуатацію, передати пайовику або зазначеним ним третім особам у власність, визначену згідно з цим договором частину приміщень у будинку. При цьому генпідрядник зобов'язався за рахунок коштів, отриманих ним від пайовика, повністю будувати згідно з проектною документацією і здати замовнику "під ключ" в строк, визначений договором, будинок, а замовник зобов'язався надати генпідряднику будівельний майданчик для будівництва названого будинку, проектно-кошторисну документацію, прийняти такий будинок у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Додатковою угодою №1 від 03.03.2005р. до договору №39 від 10.12.2004р. сторони погодили здійснити заміну сторони у зобов'язанні, що виникло на підставі спірного правочину та передати всі права первісного генпідрядника - МПП "Антар" новому генпідряднику - ТОВ "БК"Антар".

Відповідно до п. 2.1. договору відповідач - 2 здійснює фінансування  всіх стадій будівництва  об’єкту, в тому числі оплата підрядних робіт, пов'язаних з будівництвом будинку; витрат, пов'язаних з введенням будинку в експлуатацію; та інших витрат, необхідних для будівництва Будинку та його подальшої здачі в експлуатацію.

В редакції додаткової угоди №2 від 04.08.2005р. до договору №39 від 10.12.2004р., загальна кошторисна вартість будівництва орієнтовно склала 80 308 771,00 грн. Пайовик перераховує замовнику грошові кошти за надані послуги замовником на підставі виставлених ним рахунків, протягом 10 банківських днів від дня отримання від замовника такого рахунку на оплату, але у випадку порушення терміну виконання замовником зобов'язань, вказаному у додатку №3 до договору, пайовик має право припинити перераховувати грошові кошти замовнику та звернутись з вимогою повернути перераховані раніше грошові кошти та відшкодувати йому завдані збитки.

Додатками №1-3 до додаткової угоди №2 від 0408.2005р., сторони погодили попередні характеристики будинку, здійснили розрахунок кошторисної вартості будинку, визначили календарний план робіт та графік оплати витрат по договору.

Додатковою угодою №3 від 03.10.2005р. до договору, спірний правочин був доповнений п.2.9, яким визначено, що у зв'язку з тим, що до укладання цього договору замовник здійснив певні витрати на одержання погоджень, висновків, дозволів, проектно-вишукувальні, підготовчі та інші роботи та витрати, пов'язані з відведенням земельної ділянки під будівництво житла на території військового містечка, пайовик зобов'язується протягом 10 (десяти) банківських днів від дня отримання від Замовника відповідних підтверджуючих платіжних документів, здійснити оплату цих отриманих платіжних документів, згідно графіку, наведеного у додатку №3 до договору".

Пунктом 3.1 договору передбачено, що розподіл між відповідачем 1 (замовником) та відповідачем 3 (пайовиком)  житлових приміщень об’єкту, побудованих за цією угодою , здійснюється  після введення  об’єкту в експлуатацію та наступним чином:

замовнику - 20 % приміщень будинку  (п.3.1.2),

пайовику - 80% приміщень будинку, що  визначена в пункті 3.1.1 договору.

15.12.2005р. додатковою угодою №5 до договору сторони доповнили договір пунктами 3.7 та 3.8, зі змісту яких випливає, що пайовик вправі доручити генпідряднику здійснити передачу квартир Замовнику на виконання пункту 3.6 договору. У цьому випадку замовник приймає від генпідрядника квартири, запропоновані генпідрядником за пайовика, і з моменту такої передачі вважатиметься, що частка пайовика (підпункт 3.1.1 пункту 3.1. цього договору) також збільшуватиметься, а частка замовника (підпункт 3.1.2 пункту 3.1. цього договору) відповідно також зменшуватиметься пропорційно площам квартир, переданих генпідрядником замовнику за пайовика в інших будинках, у співвідношенні 1:1 (за правилом "один кв. метр на один кв. метр"). Порядок, строки та інші умови щодо здійснення Пайовиком компенсації генпідряднику за передані ним замовнику квартири згідно з пунктом 3.7. цього договору визначатимуться пайовиком та генпідрядником самостійно." (п.3.8 договору).

Крім того, пунктом 2 додаткової угоди замовник, пайовик та генпідрядник визначили, що генпідрядник до 31-го березня 2006 року передаватиме безпосередньо Замовнику 27 (двадцять сім) квартир №№ 1,2,3,4,19,22,24,25,26,27,28,29,30,31,32,33,36, 49, 50,51, 52, 60,68,69,70,71 та 72 загальною площею 1 864,6 (одна тисяча вісімсот шістдесят чотири цілих шість десятих) квадратного метра, розташованих у місті Чернігові (будівельна адреса: м. Чернігів, вул. Белова, 25-А; поштова адреса: м. Чернігів, вул. Белова, 29) для безквартирних військовослужбовців гарнізону міста Чернігів, в рахунок збільшення, частки пайовика згідно з пунктом 3.7. договору, яким текст договору було доповнено цією додатковою угодою.           Генпідрядник до 31-го березня 2006 року повинен подати до Чернігівської міської ради лист про оформлення права власності на квартири, зазначені у пункті 2 цієї додаткової угоди, для безквартирних військовослужбовців гарнізону міста Чернігів. (п.6 додаткової угоди №5).

Відповідач 1 зобов’язаний укладати з КМР договір оренди земельної ділянки для будівництва будинку, забезпечити одержання вихідних даних на проектування, розробку і узгодження проекту; замовлення та виконання робочої документації будівництва, вирішення та узгодження з місцевими органами влади питання, що пов'язані з будівництвом Будинку та своєчасним наданням всіх необхідних дозволів згідно з встановленим законодавством України порядком та отриманням комплексного висновку державної інвестиційної експертизи; передати Генпідряднику по акту будівельний майданчик для будівництва Будинку; забезпечити здачу Будинку в експлуатацію та не пізніше двох місяців з моменту такої здачі забезпечити передачу Будинку експлуатаційній організації, що здійснюватиме його подальше утримання, забезпечити у повному обсязі фінансування будівництва Будинку згідно з умовами цього Договору  (п.п.7.1.1. –7.1.10.).

Зобов’язання  пайовика передбачені  пунктом 7.2  договору.

Зазначений договір за своєю правовою природою є змішаним договором, який містить в собі елементи договору про спільну діяльність та інвестиційного договору, що регулюються главою 77 Цивільного кодексу України та Законом України «Про інвестиційну діяльність».

Згідно з ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до ч.1 ст.1133 ЦК України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.

Частина 1 ст. 1134 даного Кодексу встановлює, що внесене учасниками майно, яким вони володіли на підставах інших, ніж право власності, використовується в інтересах усіх учасників і є їхнім спільним майном.

Враховуючи норми Цивільного кодексу України, за спірним договором учасники об'єднують свої вклади, після чого ці вклади набувають статусу спільного майна та використовуються в інтересах усіх учасників.

Однак, Управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (м. Київ) не може бути надана як внесок у спільну діяльність земельна ділянка, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання користувачем документа, що посвідчує це право, яким є державний акт. Приступати до використання земельної ділянки до одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Укладенням вищезазначеного договору сторонами фактично змінено цільове призначення земельної ділянки - з земель оборони на землі житлової та громадської забудови. Це суперечить вимогам ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України, якою встановлено, що зміна цільового призначення земель проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Наслідками порушення порядку зміни цільового призначення земель, відповідно до п. б ст. 21 зазначеного кодексу, є визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність" інвестиційними є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери, рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні, цінності), а також права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права.

Згідно із ст. 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Відповідно до ст. 9 вказаного Закону укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності, але тільки у випадку, що вони не суперечать законодавству України.

За таких умов, Відповідачі відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність" є суб'єктами інвестиційної діяльності. Тобто фактично Відповідач - 2 є інвестором.

Між тим, Указом Президента України «Про інвестування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей" від 01,07.1993р. № 240\93 введено в дію відповідне Положення про інвестування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних. Сил України, яким запроваджено спеціальний механізм здійснення такого будівництва. Цей Указ є актом цивільного законодавства України, регулює питання визначення зобов'язань у договорах, за якими здійснюється інвестування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей, визначає частки житла, які передаються після закінчення будівництва інвестору та Міністерству оборони  України. Відповідно до п. 6 зазначеного Указу кошти інвесторів використовуються виключно на спорудження жилих будинків і внутрішньо- квартирних інженерних комунікацій до них.

Комплексною програмою забезпечення житлом, військовослужбовців та членів їх сімей, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.1999р. № 2166 передбачено, що для її фінансового забезпечення передбачено залучення, у т. ч., інвестицій, згідно із Указом Президента України «Про інвестування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей»від 01.07.1993р. № 240. У додатку № 3 до цієї Комплексної програми «Обсяги фінансування та будівництва (придбання) житла для військовослужбовців Збройних Сил України" зазначено розрахунок надходження активів на її виконання, у т.ч. за рахунок інвестицій, відповідно до Указу Президента України № 240/93.

Згідно із п. 1 Положення про інвестування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей, введеного в дію вказаним Указом, джерелами інвестування будівництва житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей є кошти українських та іноземних юридичних і фізичних осіб (інвесторів), вкладені у будівництво та придбання жилих будинків, у спорудження інженерних комунікацій, зведення споруд соціально-побутового та торговельного призначення; пайові внески інвесторів у будівництво разом з житлом споруд соціально-побутового, торговельного та інше.

Пунктом 3 цього Положення зазначено, що інвестор може набути у власність 35 відсотків від загальної площі побудованого на інвестиційні кошти житла. Цим же пунктом Положення передбачено, що в окремих випадках можливо збільшувати частку житла, яка передається у власність інвестора до 50 відсотків.

Відповідно до пункту 5 Положення житло, побудоване за рахунок інвестицій, крім житла, переданого інвесторам відповідно до пункту 3 цього Положення, становить загальнодержавну власність і перебуває у віданні Міністерства оборони України.

Оскільки після введення Об'єкту в експлуатацію Міністерству оборони України планується розподілити лише 20 відсотків від загальної площі житла в Будинку, то недоотримання сторонами відсоткового співвідношення, згідно п. 3 зазначеного вище Положення, при майбутньому розподілі житла призведе до зменшення загальнодержавної частки житла, чим може бути спричинено шкоду економічним інтересам держави, а також суперечити моральним засадам суспільства.

Крім цього, як вбачається із змісту Договору сторонами при його укладанні не було погоджено усіх істотних умов договору, а саме предмет Договору.

Відповідно ч. 7 до ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь -якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до розділу 1 Договору предметом договору є фінансування будівництва та будівництво житлового будинку у м.Києві, Солом'янському районі, вулиці Народного Ополчення, 3 (вулиця Аеровокзальна,3), військове містечко 168, з метою забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом, а також отримання сторонами у власність частини приміщень у вказаному будинку у визначених договором розмірах.

Відповідно до п.3.1.2 Договору після введення об'єкту в експлуатацію Замовник отримує житло, загальна площа якого становить 20 % приміщень Будинку.

Відповідно до ч.ч. 2, 7 ст. 180 Господарського кодексу України умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Як вбачається із положень Договору сторонами не було досягнуто згоди щодо предмету Договору та строків виконання зобов'язань: не було визначено загальна площа житла, площа квартир, адресного переліку квартир, які Замовник отримує безпосередньо в Об'єкті із зазначенням поверху, номера квартири, під'їзду тощо та визначенням строків такої передачі.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені ст. 203 ЦК України, згідно якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що для чинності договору є необхідною вимога щодо змісту договору, який не може суперечити чинному законодавству.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, при укладанні договору №39 від 10.12.2004 року про пайову участь у будівництві житла та додаткових угод до нього, не були дотримані усі вимоги, передбачені Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Земельним кодексом України, Законами України «Про інвестиційну діяльність», «Про використання земель оборони», «Про оборону»та «Про Збройні Сили України», Указу Президента України «Про інвестування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей»від 01.07.1993р. № 240\93, у зв'язку з чим він підлягає визнанню недійсним з підстав, передбачених ст.ст. 203,215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, одним із завдань прокуратури України є представництво інтересів громадян та держави в суді у випадках, визначених Законом.

Статтею 36- 1 Закону України «Про прокуратуру»встановлено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійснені прокуратурами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист в суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених Законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовними заявами про захист прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави.

Відповідно до резолютивної частини Конституційного Суду України №3- рп/99 від 08.04.1999 по справі №1 - 1/99, прокурори вправі  звертатися з позовами  в інтересах держави та самостійно визначати та обґрунтовувати порушення інтересів держави.

Відповідно до Положення «Про Міністерство оборони України», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1080 від 03.08.2006 року, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, що уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Статтею 14 Закону України «Про Збройні Сили України»визначено, що майно військових частин Збройних Сил України є державною власністю та належить їм на праві оперативного управління.

Органи, які здійснюють управління військовим майном, згідно зі ст. 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», є Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України. При цьому до компетенції Кабінету Міністрів України віднесено вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також прийняття рішень щодо його вилучення і передачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади.

Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України, здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Твердження відповідачів 3, 4 про те, що спірний договір не містить елементів договору про спільну діяльність, оскільки в учасників договору №39 відсутня спільна мета, яку б вони намагались досягти, не приймаються судом до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1132 ЦК України, за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Укладаючи спірний договір та додаткові угоди до нього, сторони переслідували спільну мету: забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом, а також отримання сторонами у власність частини приміщень у вказаному будинку у визначених договором розмірах.  Для досягнення вказаної мети умовами договору та додаткових угод було здійснено розподіл обов'язків у спільній діяльності.

Інші заперечення відповідачів 3,4  також спростовуються наявними у справі матеріалами.

Відповідачем 4 заявлено про застосування строку позовної давності до вказаного спору, посилаючись на ст.ст.  257, 267 ЦК України.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Зі змісту статті 267 ЦК України випливає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При зверненні з позовом Військовий прокурор Київського гарнізону  в інтересах держави в особі Міністерства оборони України просив поновити строк позовної давності, оскільки про укладення спірного договору військова прокуратура Київського гарнізону дізналась у ході проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використанні земель Міністерства оборони у лютому 2011 року. Вказана причина визнана судом поважною.

Згідно ч.4 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що позовні вимоги  прокурора є обґрунтованими та підлягають  задоволенню.

Враховуючи викладене вище, керуючись ст.ст. 22, 29, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

1. Поновити строк позовної давності.

2. Позов задовольнити повністю.

2.1. Визнати недійсним з моменту укладення договір №39 на пайову участь у будівництві житла укладеного Управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 08228659), Закритим акціонерним товариством "Фінансова компанія "Сантанна" (01135, м.Київ, вул. Андрющенка, 4-Д, код ЄДРПОУ 32921709) та Малим приватним підприємством "Будівельна компанія "Антар" (10014, м.Житомир, вул. Старовільська, 7, код ЄДРПОУ 13562107) від 11 грудня 2004 року та додаткові угоди до нього, які є невід'ємними частинами договору.

2.2. Стягнути з Управління капітального будівництва Міністерства оборони України (03051, м. Київ, вул. Вінницька, 14/39, код ЄДРПОУ 08228659) в доход Державного бюджету України  21 (двадцять одну) грн. 25 коп. державного мита, 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2.3. Стягнути з Малого приватного підприємства "Будівельна компанія "Антар" (10014, м.Житомир, вул. Старовільська, 7, код ЄДРПОУ 13562107) 21 (двадцять одну) грн. 25 коп. державного мита, 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2.4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Фінансова компанія "Сантанна" (01135, м.Київ, вул. Андрющенка, 4-Д, код ЄДРПОУ 32921709) 21 (двадцять одну) грн. 25 коп. державного мита, 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2.5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Антар" (01135, м.Київ, вул. Андрющенка, 4-Д, код ЄДРПОУ 33350516) 21 (двадцять одну) грн. 25 коп. державного мита, 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати  відповідно до ст. 116 ГПК України.

       Суддя                                                                                                                         О.М.Ярмак

Повне рішення складено 26.10.2011р.