Постанова

від 02.11.2011 по справі 40/49пд

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2011 р. Справа № 40/49пд

Вищий господарський су д України у складі колегії су ддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Новікової Р.Г.

Саранюка В.І.

за участю представників:

Позивача: ОСОБА_2 дов. від 22.02.2010 року, №1/2202/10.

Відповідача: не з'явився.

розглянувши каса ційну скаргу товар иства з обмеженою відповідал ьністю "Мрія-Реєстр" на постан ову Донецького апеляційного господарського суду від 17.08.2011 року

у справі № 40/49пд господ арського суду Донецької обла сті

за позовом товариств а з обмеженою відповідальніс тю "Мрія-Реєстр"

до фізичної особи-під приємця ОСОБА_3

про визнання догово рів недійсними та застосуван ня двосторонньої реституції

В С Т А Н О В И В:

У березні 2011 року товариство з обмеженою відповідальніст ю "Мрія-Реєстр" звернулося до г осподарського суду Донецьк ої області з позовом до фізич ної особи-підприємця ОСОБА _3, просило визнати договори оренди нежитлового приміщен ня, розташованого за адресою : АДРЕСА_1 від 02.01.2008 року та ві д 01.12.2008 року, укладених між фізи чною особою підприємцем О СОБА_3 та товариством з обме женою відповідальністю фір ма “Мрія-Реєстр”, недійсними та застосувати двосторонню реституцію - зобов' язати в ідповідача сплатити позивач у 13 890,00грн., перераховані в якос ті орендної плати.

Заперечуючи проти позову, ф ізична особа-підприємець О СОБА_3 зазначила, що у справі №37/123пд було прийнято рішення п ро відмову у позові про визна ння недійсними договорів оре нди від 02.01.2008 року та від 01.12.2008 рок у (а.с. 45-46, том 1).

13.05.2011 року позивачем до госпо дарського суду було подано з аяву в порядку ст. 22 ГПК Україн и про зміну позовних вимог, в я кій останній просив місцевий господарський суд визнати д оговори оренди нежитлового п риміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 від 02.01.2008 ро ку та від 01.12.2008 року, укладених м іж фізичною особою підприємц ем ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальніст ю фірма “Мрія-Реєстр”, недійс ними та повернути позивачу р аніше сплачене держмито за с пір майнового характеру в су мі 138,90грн.(а.с. 67, том 1).

Рішенням господарського с уду Донецької області від 07.06. 2011 року (суддя Підченко Ю.О.) поз овні вимоги задоволені частк ово, визнано договори оренди нежитлового приміщення б/н в ід 02.01.2008 року та від 01.12.2008 року, укл адені між товариством з обме женою відповідальністю фірм а “Мрія-Реєстр” та фізичною о собою-підприємцем ОСОБА_3 недійсними, у задоволенні ви мог позивача про застосуванн я двосторонньої реституції в ідмовлено.

Рішення суду мотивоване ти м, що відповідач ввів позивач а в оману , оскільки діяв при у кладанні договорів від свого імені, а не за дорученням ВКС №048363 в інтересах ОСОБА_4, з о гляду на що такі правочини є н едійсними.

Постановою Донецького апе ляційного господарського су ду від 17.08.2011 року (головуючий Бу дко Н.В., судді Акулова Н.В., Бойк о І.А.) рішення господарського суду Донецької області від 07. 06.2011 року у справі №40/49пд скасова не частково. У задоволенні по зовних вимог товариства з об меженою відповідальністю фі рма “Мрія-Реєстр” до фізично ї особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання договорів неді йсними та застосування двост оронньої реституції відмовл ено у повному обсязі.

Постанова суду мотивована тим, що позивачем не доведено введення його в оману стосо вно власника орендованого п риміщення.

Не погодившись з постаново ю суду апеляційної інстанції , товариство з обмеженою відп овідальністю "Мрія-Реєстр" зв ернулося з касаційною скарг ою, просило скасувати оскарж ену постанову, залишити в сил і рішення місцевого суду, пос илаючись на статтю 232 Цивільн ого кодексу України, відпові дно до якої правочин, який вчи нено внаслідок зловмисної до мовленості представника одн ієї сторони з другою стороно ю, визнається судом недійсни м. Крім того, заявник касаційн ої скарги зазначає, що право п ередання майна у найм має вл асник речі або особа, якій на лежить майнові права.

У судове засідання 02 листоп ада 2011 року представник відпо відача не з'явився, причин нея вки суду не повідомив.

Стаття 22 Господарського про цесуального кодексу України зобов'язує сторони добросов існо користуватись належним и їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засід ання представників сторін - ц е право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх уча сті, якщо нез'явлення цих пред ставників не перешкоджає вир ішенню спору.

Статтею 77 Господарського пр оцесуального кодексу Україн и передбачено, що господарсь кий суд відкладає в межах стр оків, встановлених статтею 69 ц ього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спі р не може бути вирішено в дано му засіданні.

Відкладення розгляду спра ви є правом та прерогативою с уду, основною умовою для яког о є не відсутність у судовому засіданні представників сто рін, а неможливість вирішенн я спору у відповідному судов ому засіданні.

З врахуванням вищенаведен ого судова колегія визнала з а можливе розглянути справу у відсутність представника в ідповідача.

Колегія суддів, обговоривш и доводи касаційної скарги, д ослідивши правильність заст осування господарським судо м першої та апеляційної інст анцій норм матеріального і п роцесуального права, вважає, що касаційна скарга не підл ягає задоволенню з наступни х підстав.

Судами попередніх інстанц ій встановлено, що 02.01.2008 року мі ж фізичною особою-підприємце м ОСОБА_3 (орендодавцем) та товариством з обмеженою від повідальністю фірмою “Мрія -Реєстр”(орендарем) було укла дено договір оренди нежитлов ого приміщення №б/н, за умовам и якого орендодавець передав , а орендар прийняв в строкове платне користування частину нежитлового приміщення, що з находиться за адресою: АДРЕ СА_1, та належить орендодавц ю на праві власності на підст аві договору купівлі-продажу ВЕВ №181517 від 10.08.2006 року та доручен ня ВКС №048363, для розміщення ді лового офісу.

В подальшому, 01.12.2008 року між ф ізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендодавцем) та т овариством з обмеженою відп овідальністю фірмою “Мрія-Р еєстр”(орендарем) було уклад ено договір оренди нежитлово го приміщення №б/н, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування частину нежитлового приміщення, що з находиться за адресою: АДРЕ СА_1, та належить орендодавц ю на праві власності на підст аві договору купівлі-продажу ВЕВ №181517 та доручення ВКС №048363, д ля розміщення ділового офісу .

Згідно витягу про реєстрац ію права власності на нерухо ме майно №11600115 від 19.08.06 року комун ального підприємства “Рівне нське міське бюро технічної інвентаризації” власником приміщення офісу за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 на під ставі договору купівлі-прода жу ВЕВ 181517 від 10.08.06р. (а.с. 38 об., том 1).

Звертаючись до суду, позива ч мотивував позов тим, що дого вори оренди були укладені п ід впливом оману, посилаючис ь на порушення статей 230, 238 Циві льного кодексу України та ви знання правочинів недійсним и на підставі статей 203, 215 Цивіл ьного кодексу України.

Відповідно до статті 230 Циві льного кодексу України якщо одна із сторін правочину нав мисно ввела другу сторону в о ману щодо обставин, які мають істотне значення (частина пе рша статті 229 цього Кодексу), та кий правочин визнається судо м недійсним.

Обман має місце, якщо сторон а заперечує наявність обстав ин, які можуть перешкодити вч иненню правочину, або якщо во на замовчує їх існування.

Стаття 238 Цивільного кодекс у України передбачає, що пред ставник може бути уповноваже ний на вчинення лише тих прав очинів, право на вчинення яки х має особа, яку він представл яє.

Представник не може вчинят и правочин, який відповідно д о його змісту може бути вчине ний лише особисто тією особо ю, яку він представляє.

Представник не може вчинят и правочин від імені особи, як у він представляє, у своїх інт ересах або в інтересах іншої особи, представником якої ві н одночасно є, за винятком ком ерційного представництва, а також щодо інших осіб, встано влених законом.

Судом апеляційної інстанц ії було досліджено копію сві доцтва про укладення шлюбу НОМЕР_1, відповідно якого 11.05. 1975р. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ук лали шлюб, після чого їм було п рисвоєно прізвища ОСОБА_3 .

Крім того, судом апеляційно ї інстанції було правомірно встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхнь ою сумісною власністю, якою в они володіють та користуютьс я спільно. Розпорядження так им майном здійснюється за зг одою всіх власників. Тому пра вомірним є висновок, що у зв' язку зі здійсненням відпові дачем підприємницької діяль ності з використанням спільн ого майна подружжя та за відс утності заперечень чоловіка - ОСОБА_4, відсутнє навми сне введення в оману стосовн о власника орендованого прим іщення.

Стаття 627 Цивільного кодекс у України зазначає, що відпов ідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладен ні договору, виборі контраге нта та визначенні умов догов ору з урахуванням вимог цьог о Кодексу, інших актів цивіль ного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розу мності та справедливості.

Крім того, позивач, як юриди чна особа , під час укладення с пірних договорів оренди не б ув позбавлений можливості п еревірити повноваження та/аб о довіреності фізичної особи -підприємця ОСОБА_3.

Відповідно до статті 111-7 Госп одарського процесуального к одексу України переглядаюч и у касаційному порядку судо ві рішення, касаційна інстан ція на підставі встановлених фактичних обставин справи п еревіряє застосування судом першої чи апеляційної інста нції норм матеріального і пр оцесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вва жати доведеними обставини, щ о не були встановлені у рішен ні або постанові господарськ ого суду чи відхилені ним, вир ішувати питання про достовір ність того чи іншого доказу, п ро перевагу одних доказів на д іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти до кази.

У касаційній інстанції не п риймаються і не розглядаютьс я вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інста нції.

Доводи заявника касаційно ї скарги, що правочини вчинен о в результаті зловмисної д омовленості представника о днієї сторони з другою стор оною є неспроможними, оскіль ки такі підстави позову були предметом розгляду у справі № 37/123пд за позовом товариства з обмеженою відповідальніст ю "Мрія-Реєстр" до фізичної ос оби-підприємця ОСОБА_3, фі зичної особи-підприємця О СОБА_4 про визнання укладе них договорів оренди нежитл ового приміщення від 02.01.2008 рок у та від 01.12.2008 року недійсними, у задоволенні якого було відм овлено.

З урахуванням наведених пр авових положень та встановле них судом апеляційної інстан ції обставин справи колегія суддів Вищого господарськог о суду України вважає, що дово ди, викладені заявником у кас аційній скарзі є необґрунтов аними, оскільки вони фактичн о стосуються переоцінки док азів у справі, що виходить за межі компетенції суду касац ійної інстанції, тому підста ви для скасування оскаржено ї постанови відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Госп одарського процесуального к одексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товарист ва з обмеженою відповідальні стю "Мрія-Реєстр" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апел яційного господарського су ду від 17.08.2011 року у справі № 40/49пд залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К.Прокопанич

Судді: Р.Г.Нові кова

В.І.Саранюк