Постанова

від 02.11.2011 по справі 38/26

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2011 р. Справа № 38/26

Вищий господарський суд України у складі колегії суд дів:

головуючого судді:

суддів: Козир Т.П.,

Іванової Л.Б.,

Губенко Н.М.,

розглянувши матеріали ка саційної скарги Закритого акціонерного товариства "Фінансова компа нія "Сантанна"

на рішення

та постанову Господарського суду м іста Києва від 07.06.2011

Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2011

у справі № 38/26 Господарського су ду міста Києва

за позовом Військового прокурора Ки ївського гарнізону в інтерес ах держави в особі Міністерс тва оборони України

до відповідачів Державного підприємства Міністерства оброни України "Управління капітального бу дівництва та інвестицій",

Малого приватного підприє мства "Будівельна компанія "А нтар",

Закритого акціонерного то вариства "Фінансова компанія "Сантанна",

Товариства з обмеженою від повідальністю "Будівельна ко мпанія "Антар"

про визнання недійсним догов ору від 10.12.2004 № 38

за участю представників ст орін:

прокуратури: ОСОБА_1, до в. від 25.08.2011 № 3254,

Яговдік С.М., прокурор відді лу Генеральної прокуратури У країни, посв. №264

позивача: ОСОБА_2, дов. від 05.01.2011 № 220/17/д

відповідача-1: не з' яви лися

відповідача-2: не з' яви лися

відповідача-3: ОСОБА_3 , дов. від 12.10.2011 б/н

відповідача-4: ОСОБА_3 , дов. від 23.06.2009 б/н

ВСТАНОВИ В:

Військовий прокуро р Київського гарнізону зверн увся до Господарського суду міста Києва в інтересах держ ави в особі Міністерства обо рони України з позовом до Дер жавного підприємства Мініст ерства оборони України "Упра вління капітального будівни цтва та інвестицій", Малого пр иватного підприємства "Будів ельна компанія "Антар" та Закр итого акціонерного товарист ва "Фінансова компанія “Сант анна" про визнання недійсною угоди від 10.12.2004 № 38 про пайову (до льову) участь у будівництві, з моменту її укладання.

Ухвалою Господарсько го суду міста Києва від 15.03.2011 у с праві № 38/26 залучено до участі у справі іншого відповідача - Т овариство з обмеженою відпов ідальністю "Будівельна компа нія "Антар".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2011 у спр аві № 38/26 (суддя Власов Ю.Л.), зали шеним без змін постановою Ки ївського апеляційного госпо дарського суду від 25.08.2011 у цій с праві (колегія суддів: Шапран В.В - головуючий суддя, судді Моторний О.А., Кошіль В.В.) позов задоволено повністю, визнан о недійсним договір від 10.12.2004 № 38 про пайову участь у будівниц тві та будівництво житлового будинку, укладений між Держа вним підприємством Міністер ства оборони України "Управл іння капітального будівницт ва та інвестицій", Закритим ак ціонерним товариством "Фінан сова компанія "Сантана", Малим приватним підприємством "Ан тар" та Товариством з обмежен ою відповідальністю "Будівел ьна компанія "Антар", стягнуто з відповідачів в дохід Держа вного бюджету України держав не мито в сумі 21,25 грн. та витрат и на інформаційно-технічне з абезпечення судового процес у в сумі 59,00 грн.

Не погоджуючись із в казаними судовими актами, За крите акціонерне товариство "Фінансова компанія "Сантанн а" звернулося до Вищого госпо дарського суду України із ка саційною скаргою, в якій, поси лаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм ма теріального та процесуально го права, просило скасувати п останову Київського апеляці йного господарського суду ві д 25.08.2011 та рішення Господарсько го суду міста Києва від 07.06.2011 у с праві № 38/26; прийняти нове рішен ня, яким відмовити в задоволе нні позову.

Сторони згідно з при писами статті 1114 Господарськ ого процесуального кодексу У країни були належним чином п овідомлені про день, час і міс це розгляду касаційної скарг и, однак, відповідачі 1 та 2 не ск ористалися передбаченим зак оном правом на участь у перег ляді справи в касаційній інс танції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обго воривши доводи касаційної ск арги, проаналізувавши на під ставі фактичних обставин спр ави застосування норм матері ального та процесуального пр ава при ухваленні оскаржуван ого судового акту, вважає кас аційну скаргу такою, що не під лягає задоволенню, з огляду н а наступне.

Як встановлено суда ми попередніх інстанцій та п ідтверджується наявними мат еріалами справи, 10.12.2004 між відп овідачами 1, 2, 3 укладений догов ір № 38 про пайову участь у буді вництві та будівництво житло вого будинку (далі - Договір).

Предметом Договору є фінансування будівництва та будівництво житлового будин ку, зазначеного у п. 1.4 цього Дог овору (житловий будинок, який будуватиметься на земельній ділянці орієнтовною площею 0,68га, за адресою: місто Київ, Ше вченківський район, вул. Дегт ярівська, 11 (вул. Зоологічна, 6), в ійськове містечко №31. План роз ташування названої земельно ї ділянки та її межі зазначаю ться у додатках до цього дого вору), з метою забезпечення ві йськовослужбовців та їх сіме й житлом, а також отримання ст оронами у власність частини приміщень у вказаному будинк у у визначених цим Договором розмірах.

Згідно з п. 1.3 Договору в ідповідач - 4 зобов' язався за рахунок коштів, отриманих ни м від відповідача - 3, повністю збудувати згідно з проектно ю документацією і здати відп овідачу - 1 "під ключ" (без чистов ого оздоблення, за виключенн ям частки відповідача- 1) в стр ок, визначений цим Договором , будинок, зазначений у п. 1.4. цьо го Договору, а відповідач - 1 зо бов' язався надати відповід ачу- 4 будівельний майданчик д ля будівництва названого буд инку, проектно-кошторисну до кументацію, прийняти такий б удинок у порядку та на умовах , визначених цим Договором.

Відповідач-3 відповідно до п. 2.1 цього Договору зобов' яз ався здійснити у повному обс язі фінансування будівництв а будинку, як-то: оплата підряд них робіт, пов' язаних з буді вництвом будинку; витрат, пов ' язаних з введенням будинку в експлуатацію; ті інших витр ат, необхідних для будівницт ва будинку та його подальшої здачі в експлуатацію.

У відповідності до пункту 7. 1 Договору відповідач -1 зобов' язаний, в тому числі, укласти з Київською міською радою дог овір оренди земельної ділянк и для будівництва будинку; пе редати відповідачу - 4 по акту будівельний майданчик для бу дівництва будинку.

В подальшому між сто ронами укладались додаткові угоди до вказаного вище Дого вору. Так, 03.03.2005 між відповідача ми 1, 2, 3 та 4 укладена додаткова у года № 1 до вказаного вище Дого вору, якою сторони погодили з дійснити заміну сторони у зо бов' язанні, яке виникло на п ідставі Договору від 10.12.2004 № 38 пр о пайову участь у будівництв і та будівництво житлового б удинку, за умовами якої відпо відач -2 відступає відповідач у -4 всі права та переводить на нього всі обов' язки, які вин икли у відповідача- 2 на підста ві укладеного Договору.

Судами попередніх інстан цій встановлено, що в червні 20 05 року відповідач - 3 на виконан ня умов спірного Договору сп латив відповідачу -1 пайовий в несок в сумі 3813,82 грн.

Предметом спору у цій справ і є вимоги про визнання догов ору від 10.12.2004 № 38 недійсним, з мом енту його укладення, з підста в його невідповідності, на ду мку позивача, нормам Цивільн ого кодексу України, Земельн ого кодексу України, Закону У країни "Про інвестиційну дія льність", Закону України "Про в икористання земель оборони".

Визнання договору недійсн им є одним із способів захист у, який застосовується судом у випадку та порядку, визначе ному цивільним законодавств ом.

Відповідно до частини 1 стат ті 215 Цивільного кодексу Украї ни підставою недійсності пра вочину є недодержання в моме нт вчинення правочину сторон ою (сторонами) вимог, які встан овлені частинами першою - тре тьою, п'ятою та шостою статті 2 03 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодек су України встановлені загал ьні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності пра вочину. Зокрема: 1) зміст право чину не може суперечити цьом у Кодексу, іншим актам цивіль ного законодавства, а також м оральним засадам суспільств а; 2) особа, яка вчиняє правочин , повинна мати необхідний обс яг цивільної дієздатності; 3) в олевиявлення учасника право чину має бути вільним і відпо відати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у фо рмі, встановленій законом; 5) п равочин має бути спрямований на реальне настання правови х наслідків, що обумовлені ни м.

Судами попередніх і нстанцій встановлено, що на ч ас укладання спірного догово ру земельна ділянка, орієнто ваною площею 0,68 га по вул. Зооло гічна, 6, Шевченківського райо ну в м. Києві, яку відповідач - 1 зобов'язався внести як частк у за договором про пайову уча сть у будівництві житлового комплексу, знаходиться на те риторії в межах військового містечка №31 та належить до зем ель оборони, що підтверджуєт ься рішенням виконавчого ком ітету Київської міської ради депутатів трудящих від 30.06.1976 №1 8-с, відповідно до якого, вказа на земельна ділянка відведен а в користування квартирно-е ксплуатаційній частині Київ ського військового округу.

У відповідно до части н 1, 2 та 4 статті 77 Земельного код ексу України, землями оборон и визнаються землі, надані дл я розміщення і постійної дія льності військових частин, у станов, військово-навчальних закладів, підприємств та орг анізацій Збройних Сил Україн и, інших військових формуван ь, утворених відповідно до за конодавства України. Землі о борони можуть перебувати у д ержавній та комунальній влас ності. Порядок використання земель оборони встановлюєть ся законом.

Згідно статті 14 Закону Укр аїни "Про Збройні Сили Україн и" Збройні Сили України можут ь здійснювати господарську д іяльність згідно із законом. Земля, води, інші природні рес урси, а також майно, закріплен е за військовими частинами, в ійськовими навчальними закл адами, установами та організ аціями Збройних Сил України, є державною власністю, належ ність їм на праві оперативно го управління та звільняютьс я від сплати усіх видів подат ків.

Статтею 4 Закону України "Пр о використання земель оборон и" визначено вичерпний перел ік використання земель оборо ни в господарських цілях, а са ме, військові частини за пого дженням з органами місцевого самоврядування або місцевим и органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабі нетом Міністрів України, мож уть дозволяти фізичним і юри дичним особам вирощувати сіл ьськогосподарські культури , випасати худобу та заготовл яти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. Над ання земель оборони в якості пайового внеску даною нормо ю не передбачено.

Частиною 4 статті 84 Земельно го кодексу України передбаче но, що до земель державної вла сності, які не можуть передав атись у приватну власність, н алежать, зокрема, землі оборо ни.

Відповідно до частини 2 стат ті 20 Земельного кодексу Украї ни зміна цільового призначен ня земель провадиться органа ми виконавчої влади або орга нами місцевого самоврядуван ня, які приймають рішення про передачу цих земель у власні сть або надання у користуван ня, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеу строю або приймають рішення про створення об'єктів приро доохоронного та історико-кул ьтурного призначення.

Судами попередніх інстанц ій не встановлено на підстав і належних доказів, що органа ми виконавчої влади або орга нами місцевого самоврядуван ня приймалися рішення про зм іну цільового призначення за значеної вище ділянки чи від ведення її під забудову.

Таким чином, уклавши спірний Договір про пайову (д ольову) участь у будівництві житлового комплексу на земе льній ділянці, яка відносить ся до земель оборони, сторони цього Договору порушили вст ановлений законом спеціальн ий правовий режим земель ціє ї категорії.

Згідно зі статтею 1130 Ци вільного кодексу України за договором про спільну діяльн ість сторони (учасники) зобов 'язуються спільно діяти без с творення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Вкладом учасника вважаєт ься все те, що він вносить у сп ільну діяльність (спільне ма йно), в тому числі грошові кошт и, інше майно, професійні та ін ші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ді лові зв'язки (ч. 1 ст. 1133 Цивільног о кодексу України).

Частиною 1 ст. 1134 Цивільного к одексу України визначено, що внесене учасниками майно, як им вони володіли на праві вла сності, а також вироблена у ре зультаті спільної діяльност і продукція та одержані від т акої діяльності плоди і дохо ди є спільною частковою влас ністю учасників, якщо інше не встановлено договором прост ого товариства або законом.

Таким чином, землі об орони серед інших категорій земель мають спеціальний ста тус та призначені для розміщ ення і постійної діяльності військових частин та інших в ійськових формувань, утворен их відповідно до Законів Укр аїни. Цільове призначення зе мель оборони на виконання ни ми специфічних соціально-еко номічних функцій обумовлює ї х перебування виключно у дер жавній власності, а у певних випадках і в комунальній вла сності (ч. 3 ст. 84 Земельного код ексу України). У приватну влас ність землі оборони передава тись в жодному разі не можуть (ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу Ук раїни), а, отже, зазначена вище земельна ділянка не може вик ористовуватись в інтересах в ідповідача-2 як учасника спіл ьної з відповідачем-1 діяльно сті по будівництву житлового комплексу.

Комплексною програмо ю забезпечення житлом військ овослужбовців та членів їх с імей, затвердженою Постаново ю Кабінету Міністрів України від 29.11.1999 № 2166, передбачено, що для її фінансового забезпечення передбачено залучення, у том у числі інвестицій, згідно із Указом Президента України "П ро інвестування будівництва та придбання житла для війсь ковослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей".

Відповідно до пункту 1 Пол оження про інвестування буді вництва та придбання житла д ля військовослужбовців Збро йних Сил України та членів їх сімей, введеного в дію вказан им вище Указом Президента Ук раїни, джерелами інвестуванн я будівництва житла для війс ьковослужбовців Збройних Си л України та членів їх сімей є кошти українських та інозем них юридичних і фізичних осі б (інвесторів), вкладені у буді вництво та придбання жилих б удинків, у спорудження інжен ерних комунікацій, зведення споруд соціально-побутового та торговельного призначенн я; пайові внески інвесторів у будівництво тощо.

За змістом пункту 3 ць ого Положення погашення інве стицій інвесторам, зазначени м у підпункті 1 пункту 1 цього П оложення, виконується шляхом набуття ними у власність до 35 % від загальної площі побудов аного на інвестиційні кошти житла, а також забудованих за їх кошти споруд соціально-по бутового і торговельного при значення. При цьому, дозволен о замовникам будівництва - мі ністерствам та іншим централ ьним органам державної викон авчої влади, які мають військ ові формування, в окремих вип адках збільшувати частку жит ла, яка передається у власніс ть інвестора, до 50%. З навед ених норм вбачається, що гран ична частка житла, яка може бу ти передана інвестору в раху нок погашення інвестицій - до 50 відсотків від загальної пло щі побудованого на інвестиці йні кошти житла, а також збудо ваних за їх кошти споруд соці ально-побутового і торговель ного призначення.

Судами попередніх ін станцій встановлено, що за ум овами пункту 3.1 вказаного вище Договору, розподіл приміщен ь будинку, будівництво якого буде фактично профінансован е відповідачем-3, здійснювати меться таким чином: пайовику (відповідачу-3) належатиме 80 ві дсотків приміщень будинку (ч астка відповідача -3), а замовн ику (відповідачу- 1) належатиме 20 відсотків приміщень будинк у (частка відповідача -1).

З огляду на викладене , суди попередніх інстанцій д ійшли обґрунтованого виснов ку, що спірний договір супере чить вищевказаним нормам чин ного законодавства.

Разом з тим, судами пер шої та апеляційної інстанцій мотивовано не взято до уваги посилання відповідача- 3 на пр опуск прокурором строку позо вної давності для звернення до суду із даним позовом.

Посилання скаржника в кас аційній скарзі не спростовую ть правових висновків судів попередніх інстанцій, а звод яться до намагання встановит и інші обставини справи та на дати їм оцінку відмінну від т ієї, що надана господарським судом, що суперечить вимогам ст.ст. 1115,1117 Господарського проц есуального кодексу України.

Інші доводи, викладе ні в касаційній скарзі, не мож уть бути підставою для скасу вання судового акту, оскільк и ґрунтуються на переоцінці судом доказів.

Колегія суддів Вищог о господарського суду Україн и вважає, що вищезазначені ви сновки суду апеляційної інст анції зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 43, 47, 43, Господарсько го процесуального кодексу Ук раїни щодо повного і всебічн ого встановлення усіх обстав ин справи та правильного зас тосування законодавства під час розгляду справи.

Відповідно до частини 2 ст атті 1117 Господарського процес уального кодексу України кас аційна інстанція не має прав а встановлювати або вважати доведеними обставини, що не б ули встановлені у рішенні чи постанові господарського су ду чи відхилені ним, вирішува ти питання про достовірність того чи іншого доказу, про пер евагу одних доказів над інши ми, збирати нові докази або до датково перевіряти їх.

Твердження скаржника в к асаційній скарзі про поруш ення і неправильне застосув ання судами першої та апеляц ійної інстанцій норм закон одавства при прийнятті оска ржуваних судових актів не знайшли свого підтверджен ня, в зв' язку з чим колегі я суддів визнає, що рішення суду першої інстанції та п останова суду апеляційної і нстанції прийнята з дотриман ням вимог чинного законодавс тва, у зв' язку з чим залишают ься без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Госп одарського процесуального к одексу України, Вищий господ арський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закрито го акціонерного товариства " Фінансова компанія "Сантанна " залишити без задоволення.

Рішення Господарського с уду міста Києва від 07.06.2011 та по станову Київського апеляцій ного господарського суду від 25.08.2011 у справі № 38/26 залишити без з мін.

Головуючий с уддя: Козир Т.П.

судді: Іванова Л.Б.

Губенко Н.М.