Ухвала

від 07.03.2012 по справі 38/26

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

07 березня 2012 р. № 38/26

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Демидової А.М. суддів:Владимиренко С.В. Малетича М.М. Панової І.Ю. Шевчук С.Р.

розглянувши заяву Закритого акціонерного товариства "Фінансова компанія Сантанна" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 02.11.2011 у справі№ 38/26 за позовом Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до 1.Державного підприємства Міністерства оборони України "Управління капітального будівництва та інвестицій"; 2.Малого приватного підприємства "Будівельна компанія "Антар"; 3. Закритого акціонерного товариства "Фінансова компанія "Сантанна"; 4.Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Антар" провизнання недійсним договору від 10.12.2004 № 338

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.06.2011 у справі № 38/26, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2011, у задоволенні позову про визнання недійсним договору про пайову участь у будівництві житлового будинку задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2011 у справі № 38/26 касаційну скаргу залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2011 -без змін.

Закрите акціонерне товариство "Фінансова компанія Сантанна" звернулось з заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 02.11.2011 у справі № 38/26, в якій заявник просить скасувати зазначену постанову, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 25.06.2007 у справі № 23/581, від 17.02.2009 у справі № 2-5/6858.2-08(2-21/619.1-2006,2-21/2547.1-05, 2-19/16870-04) мотивовано неоднаковим застосуванням судами одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень статей 20, 125, 126 Земельного кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи № 38/26 до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Зі змісту постанови суду касаційної інстанції, про перегляд якої просить заявник, та доданих до заяви постанов Вищого господарського суду України від 25.06.2007 у справі № 23/581, від 17.02.2009 у справі № 2-5/6858.2-08(2-21/619.1-2006,2-21/2547.1-05, 2-19/16870-04) вбачається, що судові рішення в цих справах прийнято і, відповідно, застосовано норми матеріального права в залежності від встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи щодо відсутності підстав для визнання недійсним договору про спільну діяльність у будівництві житла.

Зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 02.11.2011 у справі № 38/26 вбачається що, суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання договору про пайову участь у будівництві житлового будинку недійсним, оскільки судами не встановлено, що органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування приймалося рішення про зміну цільового призначення зазначеної в договорі земельної ділянки чи відведення її під забудову, у зв'язку з чим порушено спеціальний правовий режим земель, які відносяться до земель оборони. Крім того, судами встановлено, що гранична частка житла згідно Положення про інвестування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей, введеного в дію Указом Президента України "Про інвестування будівництва та придбання житла для військовослужбовців Збройних сил України та членів їх сімей", яка може бути передана інвестору в рахунок погашення інвестицій, становить до 35 відсотків від загальної площі побудованого на інвестиційні кошти житла (в окремих випадках дозволено збільшувати частку житла до 50 відсотків), при цьому за умовами спірного договору відповідачу належатиме 80 відсотків приміщень будинку, а замовнику лише 20 відсотків приміщень будинку. Таким чином, судами вірно враховано, що спірний договір суперечить вимогам чинного законодавства.

Водночас, приймаючи постанови від 25.06.2007 у справі № 23/581 та від 17.02.2009 у справі № 2-5/6858.2-08(2-21/619.1-2006,2-21/2547.1-05,2-19/16870-04), на які також посилається заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання договорів про спільну діяльність у будівництві житла недійсними, оскільки судами встановлено, що відповідно до умов договорів передбачено право забудовника розпочати будівельні роботи лише після оформлення землевпорядної документації (в тому числі і оформлення зміни цільового призначення земельної ділянки), і що законодавством не заборонено укладати договори про спільну діяльність у будівництві житла до оформлення вказаних документів.

Тобто, відповідні правові висновки, покладені в основу згаданих постанов суду касаційної інстанції, не можна розцінювати як ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки при їх прийнятті суд касаційної інстанції виходив з різних фактичних обставин справи .

З огляду на викладене Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Закритому акціонерному товариству "Фінансова компанія Сантанна" у допуску справи № 38/26 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяА.Демидова СуддіС.Владимиренко М.Малетича І.Панова С.Шевчук

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)