Ухвала
від 28.10.2011 по справі б8/135-10
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

УХВАЛА

"28" жовтня 2011 р. Справа № Б8/135-10

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за заявою: Державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України», ідентифікаційний код 30518866, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1, поштова адреса: 03038, м. Київ-38, вул. Ямська буд. 32 (ініціюючий кредитор) (надалі за текстом «Кредитор»),

до боржника, - відкритого акціонерного товариства «Унавське», ідентифікаційний код 00448746, місцезнаходження: 08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Фомічова, буд. 1-А,

про банкрутство,

розпорядник майна Боржника –арбітражний керуючий Дорошенко Я.В.;

уповноважена особа акціонерів, - не заявилась;

Заявник 1 - Фастівська об’єднана державна податкова інспекція Київської області, ідентифікаційний код: 20619977, місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Кірова, буд. 28 (надалі за текстом «Заявник 1»);

Заявник 2 - відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», ідентифікаційний код: 30401456, місцезнаходження: 01023, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 16-а (надалі за текстом: (надалі за текстом «Заявник 2»);

Заявник 3 - товариство з обмеженою відповідальністю «Унавське», ідентифікаційний код: 35471947, місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Фомічова, буд. 1-А (надалі за текстом: «Заявник 3»);

Заявник 4 - фізична особа-підприємець ОСОБА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1 місце проживання фізичної особи-підприємця: АДРЕСА_1, місце проживання згідно паспорту громадянина України: м. Фастів, вул. Фомічова, буд. 110 (надалі за текстом: «Заявник 4»);

Заявник 5 - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ідентифікаційний код: НОМЕР_2 місце проживання фізичної особи-підприємця: АДРЕСА_2 (надалі за текстом: «Заявник 5»);

Заявник 6 - фізична особа –підприємець ОСОБА_3 ідентифікаційний код: НОМЕР_3, місцезнаходження: АДРЕСА_3) (надалі за текстом: «Заявник 6»),

за участю представників учасників судового провадження:

від Боржника –Голова правління ОСОБА_4., який діє на підставі статуту Відкритого акціонерного товариства «Унавське», затвердженого протоколом № 10 Загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Унавське»від 18 серпня 2008 року, державна реєстрація змін проведена 02 вересня 2008 року Фастівською районною державною адміністрацією Київської області та Протоколу № 8 від 03 грудня 2007 року Загальних Зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства «Унавське»(а.с. 48-49, 63, Т. 1); ОСОБА_5 який діє на підставі довіреності № 07 від 05 травня 2011 року (паспорт серії НОМЕР_4, виданий Московським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 21 вересня 1995 року);

від Кредитора (ініціюючого), - ОСОБА_6., який діє на підставі довіреності № 39 від 27 травня 2011 року;

розпорядник майна Боржника –арбітражний керуючий Дорошенко Я.В., яка діє на підставі ліцензії Державного департаменту з питань банкрутства серії НОМЕР_5, виданої 13 квітня 2007 року;

від Заявника 1: ОСОБА_7, яка діє на підставі довіреності № 4/9/10-032 від 04 січня 2011 року;

від Заявника 2: ОСОБА_8, яка діє на підставі довіреності № 14/20-40-11 від 11 січня 2011 року, паспорт серії НОМЕР_6, виданий Жидачівським РВ УМВС України у Львівській обл. 07 червня 1996 року;

від Заявника 3: ОСОБА_5 який діє на підставі довіреності № 01 від 15 серпня 2011 року (паспорт серії НОМЕР_4, виданий Московським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 21 вересня 1995 року); ОСОБА_9 який діє на підставі довіреності № 01 від 10 лютого 2011 року (паспорт серії НОМЕР_7, виданий Шевченківським РВ УМВС України в Запорізькій обл. 21 травня 2002 року); директор товариства з обмеженою відповідальністю «Унавське»ОСОБА_4., який діє на підставі статуту затвердженого протоколом № 1 від 10 лютого 2008 року затвердженого Рішенням наглядової ради ВАТ «Унавське», державну реєстрацію проведено 19 лютого 2008 року державним реєстратором виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області;

від Заявника 4: фізична особа-підприємець ОСОБА_1, особа якого посвідчена паспортом громадянина України серії НОМЕР_8;

від Заявника 5: ОСОБА_10, яка діє на підставі довіреності від 10 лютого 2011 року посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11. та реєстрованою за № 179, паспорт серії НОМЕР_9, виданий Білоцерківським РВ ГУ МВС України в Київській області 26 травня 2006 року;

від Заявника 6: ОСОБА_12, який діє на підставі довіреності від 10 лютого 2011 року посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13., зареєстрованої в реєстрі за № 324, -

ВСТАНОВИВ:

14 жовтня 2010 року ухвалою господарського суду Київської області порушено провадження у справі №Б8/135-10 на загальних підставах, передбачених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (надалі за текстом: «Закон про банкрутство») за заявою Державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України»(ідентифікаційний код 30518866, місцезнаходження: 03038, м. Київ-38, вул. Ямська буд. 32) («Кредитор», «ініціюючий кредитор») №138-10/5-16/20 від 04 жовтня 2010 року про порушення провадження у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Унавське»з підстав, передбачених ст. ст. 6, 7, 11, 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та з підстав, передбачених ст. 1 Господарського-процесуального кодексу України, п. 4 ст. 205, ч. 2 ст. 209, ст. 210 Господарського кодексу України та призначено розгляд справи у підготовчому засіданні на 01 листопада 2010 року; введено процедуру розпорядження майном Боржника, призначено арбітражного керуючого Борисова О.Ю. розпорядником майна Боржника; заборонено службовим особам боржника та уповноваженим ними особам укладати без згоди розпорядника майна угоди, якими передбачається відчуження (продаж, передача в оренду довірче управління чи у інший спосіб) активів боржника (рухомого чи нерухомого майна); заборонено власникові боржника будь-які дії по реорганізації або ліквідації боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

В судове засідання 01 листопада 2010 року представник Кредитора не з’явився, розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 10 листопада 2010 року.

В судовому засіданні 10 листопада 2010 року встановлено необхідність витребування у Боржника нових доказів, в зв’язку з чим, розгляд справи відкладено на 15 листопада 2010 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15 листопада 2010 року визнано безспірні грошові вимоги Кредитора (ініціюючого) - Державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України», ідентифікаційний код 30518866, місцезнаходження: 03038, м. Київ-38, вул. Ямська буд. 32 в сумі 398 998,80 грн. (триста дев’яносто вісім тисяч дев’ятсот дев’яносто вісім гривень 80 коп.) основного боргу; ухвалено перераховані Боржником Кредитору грошові кошти на виконання рішення господарського суду Київської області від 13 серпня 2009 року по справі № 10/120-08 2- жовтня 2010 року, 09 листопада 2010 року з порушенням п. 12 резолютивної частини Ухвали господарського суду Київської області від 14 жовтня 2010 року по справі № Б8/135-10, ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” учасникам провадження врахувати в подальшому провадженні по справі з дотриманням вимог чинного законодавства, в тому числі Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, прав кожного з кредиторів Боржника та Боржника; зобов’язано Кредитора подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради України «Голос України»чи Кабінету Міністрів України «Урядовий кур’єр» оголошення про порушення судом справи про банкрутство боржника, про що надати суду відповідні докази господарському суду; зобов’язано розпорядника майна вчинити низку дій, в тому числі до 21 січня 2011 року подати до суду попередній реєстр грошових вимог кредиторів; призначено справу до розгляду в попередньому засіданні на 11 лютого 2011 року, вирішено інші процедурні питання у справі.

17 січня 2011 року Боржником подано апеляційну скаргу на ухвалу судді господарського суду Київської області від 15 листопада 2010 року по справі Б8/135-10, в якій просив скасувати вказану ухвалу та припинити провадження у справі Б8/135-10.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2011 року у справі №Б8/135-10 апеляційну скаргу Боржника залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Київської області від 15 листопада 2010 року у справі Б8/135-10 –без змін, матеріали справи повернуто до господарського суду Київської області.

09 березня 2011 року від Боржника до Київського апеляційного господарського суду надійшла касаційна скарга по постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2011 року у справі № Б8/135-10.

Постановою Вищого господарського суду України від 13 квітня 2011 року у справі № Б8/135-10 касаційну скаргу Боржника на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2011 року та ухвалу господарського суду Київської області від 15 листопада 2010 року у справі № Б8/135-10 залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 лютого 2011 року та ухвалу господарського суду Київської області від 15 листопада 2010 року у справі № Б8/135-10 залишено без змін. Матеріали справи № Б8/135-10 повернуто до господарського суду Київської області.

Судом встановлено, що публікація оголошення про порушення провадження у справі №Б8/135-10 про банкрутство Боржника (ідентифікаційний код: 00448746) здійснена в газеті «Урядовий кур’єр»№ 240 від 22 грудня 2010 року. В газеті «Урядовий кур’єр»№ 242 від 24 грудня 2010 року опубліковано оголошення про виправлення описки у назві Боржника. Дослідивши подані докази публікації оголошення про порушення цієї справи, встановлено, що граничний строк для подачі заяв з конкурсними вимогами кредиторів, з урахуванням положень ст. ст. 50, 51 Господарського процесуального кодексу України, становить 24 січня 2011 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11 лютого 2011 року продовжено строки, встановлені п. 11 ст. 11 Закону про банкрутство на два місяці та 15 днів, зобов’язано розпорядника майна боржника до 05 квітня 2011 року подати попередній реєстр вимог кредиторів та на 29 квітня 2011 року призначено справу до розгляду у попередньому засіданні, вирішено інші процедурні питання у справі.

17 березня 2011 року від розпорядника майна Борисова О.Ю. надійшлов реєстр вимог кредиторів Боржника.

Ухвалою господарського суду Київської області у цій справі від 29 квітня 2011 року в зв’язку з не належним виконанням розпорядником майна покладених на нього обов’язків, не виконанням ним вимог ухвал господарського суду Київської області у даній справі, не наданням документів, які відображають проведену роботу стосовно Боржника, - усунено арбітражного керуючого Борисова О.Ю. від виконання ним обов'язків розпорядника майна Боржника та припинено його повноваження розпорядника майна Боржника у цій справі; встановлено, що поданий реєстр вимог кредиторів Боржника 17 березня 2011 року поданий з численими порушеннями вимог чинного законодавства, в зв’язку з чим не може бути затверджений судом та є не правомірним; призначено розпорядником майна Боржника у справі №Б8/135-10 ОСОБА_14 (ліцензія Державного департаменту з питань банкротства серії НОМЕР_5, ідентифікаційний номер: НОМЕР_10); продовжено строки, встановлені п. 11 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від вже продовжених строків на чотири місяці; зобов’язано розпорядника майна із посадовими особами боржника повторно розглянути заяви кредиторів про грошові вимоги, письмово повідомити їх про результати розгляду заяв та повідомити про дату попереднього засідання суду; зобов’язано до 07 серпня 2011 року подати до суду попередній реєстр грошових вимог кредиторів, призначено справу до розгляду в попередньому засіданні на 30 серпня 2011 року, вирішено інші процедурні питання у справі. 29 квітня 2011 року ухвалою господарського суду Київської області виправлено описку в ухвалі господарського суду Київської області у цій справі від 29 квітня 2011 року стосовно зазначення в резолютивній частині ухвали щодо відмови в задоволенні клопотання арбітражного керуючого Борисова О.Ю. б/№, б/дати (вх. № 3664 від 17 березня 2011 року).

Ухвалою господарського суду Київської області від 30 серпня 2011 року, в зв’язку з не повним виконанням вимог ухвали господарського суду Київської області та необхідністю подачі доказів для розгляду заяви Заявника 3, продовжено строки, встановлені абз. 3-5 п. 11 ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від вже продовжених строків на 84 дня, призначено попереднє засідання у справі на 28 жовтня 2011 року.

27 жовтня 2011 року розпорядником майна Боржника ОСОБА_14. подано до суду звіт розпорядника майна ВАТ «Унавське»від 26 жовтня 2011 року за № 853 (вхідний номер 14698 від 27 жовтня 2011 року).

З метою підготовки справи до розгляду, судом вжито низку заходів з встановлення майна Боржника, зокрема здійснено запити до територіального управління державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України в м. Києві та Київській обл., Головного управління статистики у Київській обл., до Головного управління агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації, до комунального підприємства Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, до державного нотаріуса Фастівської міської нотаріальної контори, тощо.

Провадження знаходиться в процедурі розпорядження майном боржника на стадії попереднього засідання.

Відповідно до п. 5 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч.ч. 1-3 п.п. 2.6. Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” № 04-5/1193 від 04 квітня 2004 року, у вирішенні питань процесуального характеру під час розгляду справ про банкрутство господарські суди мають виходити з такого. Згідно зі статтею 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом. Отже, господарські суди, розглядаючи справи про банкрутство, повинні керуватися Законом і застосовувати лише ті статті або відповідні частини статей ГПК України, які мають універсальний характер для будь-якої форми судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону Україну “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Згідно абз. абз. 1-4 ч. 2 ст. 15 Закону про банкрутство, у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; за результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, невикористаних та своєчасно не повернутих коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).

Частиною 2 п. 46 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року визначено, що відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону заяви цих кредиторів, щодо яких є заперечення боржника, розглядаються згідно з підсудністю, що встановлена Законом, тобто тим господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. За змістом абзацу третього частини шостої статті 14 Закону вимоги цих кредиторів встановлюються згідно із заявами таких кредиторів та даними обліку боржника.

В п. 47 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року визначено, що за змістом абзацу другого частини шостої статті 14 Закону кредитори, вимоги яких забезпечено заставою майна боржника, мають право подавати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника після порушення провадження у справі про банкрутство. Однак вимоги цієї категорії кредиторів незалежно від їх звернення із заявою встановлюються розпорядником майна згідно з даними обліку боржника, а також за даними державного реєстру застав.

Відповідно до ч. 9 ст. 13 Закону про банкрутство, розпорядник майна зобов'язаний: розглядати разом з посадовими особами боржника копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли до господарського суду у зв'язку з порушенням справи про банкрутство та надіслані боржнику в установленому цим Законом порядку; вести реєстр вимог кредиторів у встановленому порядку; повідомляти кредиторів про результати розгляду їх вимог боржником та включення визнаних вимог до реєстру вимог кредиторів або про відмову визнання вимог боржником; вживати заходів для захисту майна боржника; аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках; виявляти ознаки фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; скликати збори кредиторів; надавати державному органу з питань банкрутства відомості, необхідні для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено справу про банкрутство; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника; виконувати інші функції, передбачені цим Законом.

Згідно ч. 3 ст. 14 вказаного Закону, боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд.

Частиною 48 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№ 15 від 18 грудня 2009 року встановлено, що відповідно до частини третьої статті 14 Закону боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна письмово повідомляє заявників і господарський суд. Рішення боржника про невизнання вимог може бути оскаржене до господарського суду, що порушив провадження у справі про банкрутство.

Суд бере до уваги, що відповідно до п.п. 8.7. Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” №04-5/1193 від 04 квітня 2004 року передбачено, що боржник разом з розпорядником майна розглядає копії заяв кредиторів, які надійшли на їх адресу. Боржник може визнати вимоги повністю, частково або відхилити. Якщо вимоги боржником визнаються повністю, то вони включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Завдання розпорядника майна полягає в перевірці обґрунтованості визнання боржником грошових вимог. Розпоряднику майна не надано право самостійно включати до реєстру вимоги кредиторів, за виключенням випадків, коли керівник боржника ухиляється від розгляду вимог кредиторів або взагалі відсутній і місцезнаходження його невідоме. Про наслідки розгляду заяв розпорядник майна письмово повідомляє заявників та господарський суд. Якщо боржник не визнає вимоги кредитора або визнає частково, він зобов'язаний письмово обґрунтувати свої заперечення з посиланням на відповідні докази і норми закону, та подати ці докази і заперечення до господарського суду.

Відповідно до п.п. 8.10. Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” №04-5/1193 від 04 квітня 2004 року, вимоги кредиторів до боржника, щодо визнання яких розпорядником майна чи іншими кредиторами подані заперечення, розглядаються господарським судом з викликом боржника, кредитора, вимоги якого оспорюються та інших кредиторів, що заявили заперечення стосовно цих вимог. Якщо господарський суд дійде висновку, що спірні вимоги кредитора обґрунтовані та підтверджені відповідними документами, такі вимоги визнаються судом; в іншому випадку у задоволенні таких вимог суд відмовляє повністю або частково. Про визнання чи відмову у визнанні вимог кожного кредитора судом виноситься ухвала.

Частиною 1 п. 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року передбачено, що згідно з частиною шостою статті 14 Закону вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За змістом цієї норми до реєстру мають включатися визнані вимоги всіх конкурсних кредиторів, у тому числі безспірні вимоги кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) порушено справу про банкрутство.

Згідно з п. 74 зазначеної Постанови, у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний розглянути скарги усіх кредиторів, щодо вимог яких були заперечення боржника та які не були включені розпорядником майна до реєстру, і за результатами їх розгляду вирішити питання про включення або не включення цих вимог до реєстру з визначенням їх розміру. За результатами попереднього засідання господарський суд виносить ухвалу про розмір визнаних судом вимог кожного із кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначає дату проведення зборів кредиторів. За змістом припису частини другої статті 14 Закону цією ж ухвалою господарський суд затверджує реєстр вимог кредиторів.

24 жовтня 2011 року розпорядником майна Боржника ОСОБА_14. подано до суду Клопотання № 847 про долучення документів, в якому розпорядник майна просить суд долучити до матеріалів справи лист №45 від 11 жовтня 2011 року Боржника, адресований розпоряднику майна та реєстр вимог кредиторів, наданий Боржником розпоряднику майна на 4 арк., який не був підписаний розпорядником майна; також до вказаного клопотання розпорядником майна долучено клопотання про затвердження реєстру вимог кредиторів, до якого долучено реєстр вимог кредиторів складений розпорядником майна відповідно до методичних рекомендацій щодо заповнення реєстру вимог кредиторів (Додаток 1), підписаний розпорядником вимог Боржника. До зазначених клопотань розпорядника майна долучено докази направлення ним копії: листа-пропозиції розпорядника майна керівнику Боржника з проханням підписати реєстр вимог кредиторів № 705 з доказами направлення - копією квитанції УДППЗ «Укрпошта»Київ-33 № 3695, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу Р 01033 1052364 3 з відміткою про вручення представнику Боржника; другий лист-пропозиція № 810 адресований керівнику Боржника з повторним проханням підписати реєстр вимог кредиторів з доказами направлення Боржнику, - описом цінного листа 08885961, направленого 12 жовтня 2011 року; квитанція УДППЗ «Укрпошта»№ 2738; повідомлення розпорядника майна кожному з Заявників 1-6 з доказами вручення ( повідомлення №№: 704 –фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 з копію квитанції УДППЗ «Укрпошта»№ 3698 та копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, з відміткою про вручення відправлення Тягнибедіну; № 703 –Фастівській ОДПІ з копію квитанції УДППЗ «Укрпошта»№ 3693 та копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, з відміткою про вручення відправлення уповноваженому представнику; № 702 –фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2. з копію квитанції УДППЗ «Укрпошта»№ 3697; № 701 – ДП «Державний насіннєвий фонд України»з копію квитанції УДППЗ «Укрпошта»№ 3701 та копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, з відміткою про вручення відправлення уповноваженому представнику; № 700 –фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 з копію квитанції УДППЗ «Укрпошта»№ 3699 та копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, з відміткою про вручення відправлення Осадчуку; №699 –ВАТ «НАК «Украгролізинг»та копію квитанції УДППЗ «Укрпошта»№ 3698 з копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, з відміткою про вручення відправлення уповноваженому представнику; № 698 –ТОВ «Унавське»з копію квитанції УДППЗ «Укрпошта»№ 3696 та копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, з відміткою про вручення відправлення представнику), - про результати розгляду їх вимог з доказом їх направлення Заявникам 1-6 –список № 355 (форма № 103) згрупованих поштових відправлень виду –рекомендованих листів, квитанція УДППЗ «УКРПОШТА»№ 3677 від 19 вересня 2011 року; копію довідки про кредиторську заборгованість по ВАТ «Унавське»станом на 10 листопада 2010 року, видану Боржником.

Таким чином на підставі наявних матеріалів справи, судом встановлено, що на вимогу розпорядника майна боржником направлено розпоряднику майна Боржника підписаний ним (Боржником) реєстр вимог кредиторів, розглянувши який на підставі бухгалтерських документів Боржника з посиланням у наданих розпорядником майна запереченнях на розшифровку кредиторської заборгованості Боржника станом на 10 листопада 2010 року, надану Боржником на виконання вимог суду у цій справі, в ході перевірки розпорядником майна обґрунтованості визнання Боржником заявлених до нього грошових вимог лише частково визнав вимоги з заявлених кредиторських вимог, які були визнані Боржником, про що розпорядник майна повідомив суд.

За даними, вкладеними Боржником, Боржником визнано та включено до реєстру вимог кредиторів вимоги:

1. - Державне підприємство «Державний резервний насіннєвий фонд України», ідентифікаційний код 30518866: «заявлених кредитором вимог: 269 298,80 грн. (що не відповідає матеріалам справи)»; визнано Боржником: основний борг, - 269 298,80 грн., черговість задоволення не визначена; неустойка (пеня, штраф), - не включено до реєстру; судові витрати, - не включено до реєстру;

За даними, викладеними розпорядником майна, останнім включено до реєстру вимог кредиторів по ініціюючому кредитору: «заявлено: 398 998,80 грн. основного боргу; визнані розпорядником майна (Боржником): 269 298,80 грн. основного боргу, черговість задоволення, - 4 черга; неустойка (пеня, штраф), - не включено до реєстру; судові витрати, - не включено до реєстру;

2. - відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», ідентифікаційний код: 30401456:

- «заявлених кредитором вимог: 288 844,74 грн. основного боргу, 150 320,94 грн. неустойки (пені, штрафу); визнано Боржником: основний борг, - 288 844,74 грн., черговість задоволення не визначена; неустойка (пеня, штраф), - 150 320,94 грн., черговість не визначена; судові витрати, - не включено до реєстру;

За даними, вкладеними розпорядником майна, останнім запропоновано суду для затвердження до включення до реєстру вимог кредиторів: «288 844,74 грн. основного боргу, 150 320,94 грн. неустойки (пені, штрафу)»; визнані розпорядником майна (Боржником): 288 844,74 грн. основного боргу - четверта черга, 150 320,94 грн. неустойки (пені, штрафу) –6-та черга; судові витрати, - не включено до реєстру;

3. - Фастівська об’єднана державна податкова інспекція, ідентифікаційний код: 20619977:

- заявлених кредитором вимог: 3 621,23 грн. основного боргу, 33 686,90 грн. неустойки (пені, штрафу); визнано Боржником: основний борг, - 3 621,23 грн., черговість задоволення не визначена; неустойка (пеня, штраф), - 33 683,90 грн., черговість не визначена; судові витрати, - не включено до реєстру;

За даними, вкладеними розпорядником майна, останнім запропоновано суду для затвердження до включення до реєстру вимог кредиторів: «3 621,23 грн. основного боргу, 33 683,90 грн. неустойки (пені, штрафу)»; визнані розпорядником майна (Боржником): 3 621,23 грн. основного боргу –третя черга задоволення вимог кредиторів, 33 683,90 грн. неустойки (пені, штрафу), - шоста черга задоволення вимог кредиторів; судові витрати, - не включено до реєстру;

4. - фізична особа-підприємець ОСОБА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_11

- заявлених кредитором вимог: 294 400,00 грн. основного боргу, 10 562,10 грн. неустойки (пені, штрафу); визнані розпорядником майна (Боржником): основний борг, - 294 400,00 грн., черговість задоволення не визначена; неустойка (пеня, штраф), - 3 431,98 грн., черговість не визначена; судові витрати, - не включено до реєстру;

- За даними, вкладеними розпорядником майна, останнім вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не включені розпорядником майна до поданого на затвердження суду реєстру вимог кредиторів;

5. - товариство з обмеженою відповідальністю «Унавське», ідентифікаційний код: 35471947:

- заявлених кредитором вимог: 123 528,66 грн. основного боргу, 195 585,61 грн. неустойки (пені, штрафу); визнано розпорядником майна (Боржником): основний борг, - 123 528,66 грн., - четверта черга; неустойка (пеня, штраф), - 195 585,61 грн., - шоста черга; судові витрати, - не включено до реєстру;

За даними, вкладеними розпорядником майна, останнім запропоновано суду для затвердження до включення до реєстру вимог кредиторів: визнані розпорядником майна (Боржником): 123 528,66 грн. основного боргу, 195 585,61 грн. неустойки (пені, штрафу); судові витрати, - не включено до реєстру;

6. - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ідентифікаційний код: НОМЕР_12

- заявлених кредитором вимог: 131 400,00 грн. основного боргу, 28 513,80 грн. неустойки (пені, штрафу); визнано Боржником: основний борг, - 131 400,00 грн., черговість задоволення не визначена; неустойка (пеня, штраф), - 28 513,80 грн., черговість не визначена; судові витрати, - не включено до реєстру;

- За даними, вкладеними розпорядником майна, останнім вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 не включені розпорядником майна до поданого на затвердження суду реєстру вимог кредиторів;

7. - фізична особа –підприємець ОСОБА_3 ідентифікаційний код: НОМЕР_3:

- заявлених кредитором вимог: 460 000,00 грн. основного боргу; визнано Боржником: основний борг, - 460 000,00 грн., черговість задоволення не визначена; неустойка (пеня, штраф), - не визначена грн.; судові витрати, - не включено до реєстру;

- За даними, вкладеними розпорядником майна, останнім запропоновано суду для затвердження до включення до реєстру вимог кредиторів: вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 не включені розпорядником майна до поданого на затвердження суду реєстру вимог кредиторів.

За даними Боржника та розпорядника майна вимоги забезпечені заставою відсутні.

Поряд з вищевикладеним, від розпорядника майна 19 вересня 2011 року надійшли заперечення на заяви про визнання кредитором –фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1, в яких з посиланням на норми п. 10 ст. 13, ст. 14 Закону про банкрутство заперечення розпорядника майна Боржника мотивовані тим, що відповідно до актів звірки розрахунків Боржника з вказаними заявниками станом на 01 жовтня 2010 року, 10 жовтня 2010 року, 30 вересня 2010 року відповідно заборгованість Боржника перед фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 складала 153 562,50 грн.; заборгованість Боржника перед фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 складала 460 000,00 грн., заборгованість Боржника перед фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 складала 294 400,00 грн. Натомість у матеріалах справи (стор. 79) є перелік кредиторів Боржника станом на 10 листопада 2010 року, засвідчений підписом голови правлення та печаткою Боржника в якому заборгованість перед переліченими заявниками не відображена, тобто згідно даних Боржника заборгованість перед Заявниками 4, 5, 6 відсутня. Також розпорядник майна посилається на те, що керівником Боржника не надано підтверджуючих документів бухгалтерського обліку (з розшифровкою кредиторської заборгованості) з яких можна б було зробити вивід про наявність кредиторської заборгованості перед Заявниками 4, 5, 6.

Заслухавши представників ініціюючого кредитора, Заявників 1-6, розпорядника майна Боржника, представників Боржника, детально дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що наявних в справі доказів, документів достатньо для прийняття рішення у даному судовому засіданні про затвердження реєстру вимог кредиторів.

Включенню до реєстру вимог кредиторів підлягають грошові вимоги у розмірі, що визнані судом в даному судовому засіданні.

1. Розглянувши заяви Заявників:

1.1. Заявника 1, - Фастівської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області (ідентифікаційний код: 20619977, місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Кірова, буд. 28), якою в заяві про визнання кредитором у справі про банкрутство № Б8/135-10 відкритого акціонерного товариства «Унавське»№ 23/10/10-034 від 05 січня 2011 року (вх. № суду 552 від 17 січня 2011 року) заявлено вимоги до Боржника визнати її кредитором у справі про банкрутство № Б8/135-10 Боржника з майновими вимогами на загальну суму 37 305,13 грн.; судові витрати покласти на Боржника;

1.2. Заявника 2 - відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(ідентифікаційний код: 30401456, місцезнаходження: 01023, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 16-а), яким в заяві про визнання кредиторських вимог на суму 439 165,68 грн. № 14/78 від 17 січня 2011 року (вх. № 891 від 21 січня 2011 року) заявлено вимоги до Боржника: 1) прийняти заяву до розгляду; 2) визнати грошові вимоги відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»на суму 439 165 грн. 68 коп. до Боржника; 3) включити його грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів; 4) витрати Заявника 2 щодо сплати державного мита та витрати на інформаційне забезпечення покласти на Боржника;

1.3. Заявника 3 - товариства з обмеженою відповідальністю «Унавське»(ідентифікаційний код: 35471947, місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Фомічова, буд. 1-А), яким в заяві з вимогами до Боржника б/№, б/д (вх. № 1016 від 24 січня 2011 року) заявлено вимоги до Боржника: 1) визнати його вимоги до Боржника на суму 319 114,27 грн.; 2) включити його вимоги до Боржника на суму 319 114,27 грн. до реєстру вимог кредиторів;

1.4. Заявника 4 - фізичної особою-підприємцем (приватним підприємцем (суб’єктом підприємницької діяльності)) ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 місце проживання фізичної особи-підприємця: АДРЕСА_1), яким в заяві з вимогами до Боржника б/№ б/д (вх. № 1014 від 24 січня 2011 року) заявив вимоги до Боржника: 1) прийняти до розгляду його заяву з вимогами до Боржника; 2) визнати в повному обсязі його вимоги до Боржника на суму 304 962,10 грн. (триста чотири тисячі дев’ятсот шістдесят дві гривні 10 коп.); 3) включити його вимоги до Боржника на суму 304 962,10 грн. (триста чотири тисячі дев’ятсот шістдесят дві гривні 10 коп.) до реєстру вимог кредиторів;

1.5. Заявника 5 –Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2 місце проживання фізичної особи-підприємця: АДРЕСА_2), який в заяві з вимогами до Боржника б/№ від 22 січня 2010 року (вх. № 1186 від 26 січня 2011 року) заявив вимоги до Боржника: 1) визнати його вимоги до Боржника на суму 153 562,50 (сто п’ятдесят три тисячі п’ятсот шістдесят дві) грн. 50 коп.; 2) включити його вимоги до Боржника на суму 153 562,50 (сто п’ятдесят три тисячі п’ятсот шістдесят дві) грн. 50 коп. до реєстру вимог кредиторів;

1.6. Заявника 6 - фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний код: НОМЕР_3; місцезнаходження: АДРЕСА_4) який в заяві з вимогами до Боржника б/№ б/д (вх. № 1184 від 26 січня 2011 року) заявив вимоги до Боржника: 1) визнати повністю його вимоги до Боржника у розмірі 460 000,00 грн.; 2) включити його вимоги до Боржника у розмірі 460 000,00 грн. до реєстру вимог кредиторів,

- суд дійшов наступних висновків.

Як зазначено, відповідно до наданих документів, що засвідчують позицію Боржника та поданого на затвердження суду реєстру кредиторів розпорядником майна, згідно даних Боржника з заявлених Заявником 6 вимог Боржником визнано: основний борг, - 460 000,00 грн., черговість задоволення не визначена; неустойка (пеня, штраф), - не визначена; судові витрати, - не включено до реєстру. За даними, вкладеними розпорядником майна, вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 не включені розпорядником майна до поданого на затвердження суду реєстру вимог кредиторів та надано вищевказані заперечення, згідно яких в ході перевірки обґрунтованості визнання боржником грошових вимог заявлених кредиторів, керуючись даними обліку боржника, наявних в матеріалах справи, які були подані та підписані головою правління Боржника, зокрема поданої розшифровки про кредиторську заборгованість Боржника станом на 10 листопада 2010 року, розпорядником майна було заперечене визнання Боржником заявлених вимог Заявника 6 в повному обсязі.

Відповідно до ч. 9 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», розпорядник майна зобов'язаний: розглядати разом з посадовими особами боржника копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли до господарського суду у зв'язку з порушенням справи про банкрутство та надіслані боржнику в установленому цим Законом порядку; вести реєстр вимог кредиторів у встановленому порядку; повідомляти кредиторів про результати розгляду їх вимог боржником та включення визнаних вимог до реєстру вимог кредиторів або про відмову визнання вимог боржником; вживати заходів для захисту майна боржника; аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках; виявляти ознаки фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника; виконувати інші функції, передбачені цим Законом.

Відповідно до абз. 1 ч. 5, ч. 6 ст. 31 Закону України про банкрутство, арбітражний керуючий зобов’язаний здійснювати заходи щодо захисту майна боржника; при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України та чинного цивільного законодавства.

Відповідно до абз. 1, 3 ч. 1, ч. 2, абз. 1 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майном. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обгрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд.

Відповідно до ч. 6 ст. 14 Закону про банкрутство, вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Абзацами 1, 2 ч. 2 ст. 15 Закону України про банкрутство встановлено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Визначення терміну кредитор надається в ст. 1 вказаного Закону, це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

Отже, грошові вимоги, що заявляються до боржника, мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Підпунктами 1, 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України встановлено, що Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 2-3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 постанови від 29.12.76 р. № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Суд звертає увагу на те, що фактично, відповідно до ст. 15, ч. 2 ст. 14 Закону про банкрутство, у попередньому засіданні суду формується пасив боржника. Внаслідок винесення ухвали про визнання вимог заявник стає кредитором Боржника з визнаними судом його вимогами до останнього; на підставі розміру визнаних вимог кредиторів та включених судом до реєстру вимог кредиторів визначається кількість голосів, які належать кожному з кредиторів на зборах кредиторів, визначається право кредитора отримати задоволення своїх вимог за рахунок майна боржника, таким чином ухвала за результатами попереднього засідання має важливі правові наслідки для продовження процедури банкрутства, в першу чергу має визначальне значення у формуванні представницького органу кредиторів у справі про банкрутство, який в свою чергу має вирішальний вплив на подальшу долю активів боржника.

Крім того, суд бере до уваги та вважає такими, що мають істотне значення результати проведеного аналізу розпорядником майна Боржника, який дійшов висновку про те, що на підставі проведеного ним аналізу в межах встановлених Законом про банкрутство повноважень, що ним не визнано частину заявлених вимог частини заявників з тих причин, в тому числі, що частина з вимог заявників станом на 10 листопада 2010 року (згідно документів бухгалтерської звітності Боржника, наданих останнім), не перебували на бухгалтерському обліку Боржника, а надані документи заявниками з позиції розпорядника майна, в частині не підтверджують фактичність надання послуг / наявність грошових зобов’язань Боржника перед заявниками. Судом перевірено та встановлено, що дійсно Боржником було подано на вимогу господарського суду Київської області розшифровку кредиторської заборгованості – перелік визнаних станом на 10 листопада 2010 року кредиторів Боржника (а.с. 79 Т. 1), де згідно даних бухгалтерського обліку Боржника не обліковувалась кредиторська заборгованість Боржника перед: Заявником 1 –частково, Заявником 2 –в повному обсязі, Заявником 3 –частково, перед Заявниками 4-6 –в повному обсязі.

Також суд бере до уваги судову практику застосування норм процесуального права з питання повноважень господарського суду на стадії проведення попереднього засідання у провадженнях справ про банкрутство.

Зокрема, в постанові Вищого господарського суду України від 14 квітня 2009 року у справі № 9/83 (а. 2-3 постанови, Т. 10), колегія суддів Вищого господарського суду України вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів. Виходячи з вимог вказаної статті спеціального Закону, на господарський суд у попередньому засіданні покладається обов'язок розглянути реєстр вимог кредиторів, а також вимоги кредиторів, які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог, щодо яких були заперечення боржника. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Виходячи з викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що правову оцінку грошовим вимогам кредиторів, в процедурах банкрутства, виходячи з наданих повноважень, може надати лише господарський суд, який розглядає в попередньому засіданні поданий розпорядником майна реєстр вимог кредиторів боржника у повному обсязі.

В постанові Вищого господарського суду України від 08 квітня 2009 року у справі №Б11/314-07 (Т. 10), суд вказує на те, що згідно із ч. 2 ст. 15 Закону про банкрутство у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Отже, незважаючи на визнання боржником грошових вимог кредитора, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.

В постанові Вищого господарського суду України від 27 червня 2007 року у справі № 7/4-4/2 (Т. 10), Вищий господарський суд України вказує, що в силу ч. 2 вказаної статті господарський суд у попередньому засіданні розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Таким чином, у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний розглянути грошові вимоги кредиторів, перевірити обґрунтованість цих вимог до боржника та надати їм належну правову оцінку. В залежності від встановленого господарський суд має визнати (частково або повністю) або відхилити вимоги кредитора до боржника. Отже, відхиляючи частково чи повністю вимоги кредитора до боржника, суд в ухвалі зобов'язаний вказати підстави невизнання цих вимог.

Вищий господарський суд України у постанові від 14 вересня 2004 року у справі №14/78 (Т. 10) вказує таке: як вбачається з матеріалів справи, боржником були визнані повністю грошові вимоги ініціюючого кредитора Гайворонської МДПІ, управління Пенсійного фонду України в Голованівському районі, …, ТОВ "Декамерон". Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 26.06.2003 р. визнані та включені до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги вищевказаних кредиторів без перевірки змісту, розміру і підстав кредиторських вимог кожного кредитора. Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" /надалі - Закон/ конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону у попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів. Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Розглядаючи заявлені вимоги конкурсних кредиторів у справі про банкрутство та приймаючи відповідне рішення щодо визнання чи невизнання заявлених вимог, суд зобов'язаний керуватись загальними принципами судочинства, викладеними в ГПК. Зокрема, господарський суд зобов'язаний дотримуватись положень ст. 42, 43, 47 ГПК України щодо рівності сторін перед законом і судом, прийняття судового рішення за результатами обговорення всіх обставин справи. Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим. Застосування вищеперелічених норм ГПК України під час попереднього засідання у справі про банкрутство є обов'язковим і передбачає собою необхідність дослідження судом підстав виникнення майнових вимог, їх розмір, обґрунтованість, підтвердження відповідними документами та інше, тобто перевірку відповідності законодавству вимог кредиторів. Якщо вимоги кредиторів не підтверджуються відповідними документами, у суду відсутні підстави їх визнавати, навіть якщо вони не оспорюються боржником і включені до реєстру вимог кредиторів.

В постанові Вищого господарського суду України від 23 січня 2007 року у справі №21/21/06 (Т. 10) Вищий господарський суду України вказує, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 15 Закону у реєстрі вимог повинні міститься відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені). Ухвала є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному кредитору при прийнятті рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Як вбачається з тексту ухвали господарського суду від 05.07.2006 у справі N 21/21/06 та матеріалів справи, 13.04.2006 до суду надійшли відповіді (повідомлення) розпорядника майна та боржника про визнання та часткову відмову від задоволення вимог конкурсних кредиторів. Господарський суд визнав конкурсними кредиторами з грошовими вимогами до боржника: … (перелік визнаних кредиторів). Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що внаслідок винесення ухвали про визнання вимог кредитор набуває права брати участь у провадженні у справі про банкрутство і отримати задоволення своїх вимог за рахунок майна боржника, що за своїм правовим змістом дорівнює судовому рішенню про задоволення позову. На підставі розміру вимог кредиторів, зазначених у цій ухвалі, визначається кількість голосів, які належать кожному кредитору на зборах кредиторів, тобто ухвала за результатами попереднього засідання має істотні правові наслідки для продовження процедури банкрутства та формування представницького органу кредиторів у справі про банкрутство. В порушення вимог ч. 2 ст. 15 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд в ухвалі від 05.07.2006 року по суті не розглянув реєстр вимог кредиторів та не надав оцінки підставам виникнення грошових вимог до боржника щодо кожного окремого кредитора, чим підтверджує необхідність проведення зазначених дій.

У постанові Вищого господарського суду України від 14 серпня 2007 року у справі № 42/265б (Т. 10) викладена позиція, згідно якої, зокрема: аналіз наведених норм права (ч. 2 ст. 15 Закону) дозволяє зробити висновок, що ухвала попереднього засідання господарського суду Донецької області про затвердження в цілому реєстру вимог кредиторів є підсумковим процесуальним документом, прийнятим на стадії розпорядження майном боржника, яка визначає реєстр вимог кредиторів, кількість голосів конкурсних кредиторів. За приписами ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у підготовчому засіданні суддя оцінює документи, подані сторонами в обґрунтування їх вимог та заперечень. Обґрунтованість вимог кредиторів, незалежно від того, чи визнані вони в претензійному порядку чи оспорюються боржником, повинні бути перевірені судом. … Кредитор повинен довести свої грошові вимоги належними доказами. Тобто, грошові зобов'язання повинні бути доведені як по розміру, так і по суті. Вимоги кредиторів до боржника, щодо визнання яких розпорядником майна чи іншими кредиторами подані заперечення, розглядаються господарським судом з викликом боржника, кредитора, вимоги якого оспорюються та інших кредиторів, що заявили заперечення стосовно цих вимог. Якщо господарський суд дійде висновку, що спірні вимоги кредитора обґрунтовані та підтверджені відповідними документами, такі вимоги визнаються судом; в іншому випадку у задоволенні таких вимог суд відмовляє повністю або частково. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Визнання судом першої інстанції грошових вимог ТОВ "Соискатель" відбулося з порушенням вимог ст. ст. 33, 34, 43 ГПК України.

Таким чином, в зв’язку з наявністю вказаних заперечень розпорядника майна, відповідно спору, на підставі та керуючись вищенаведеними правовими нормами, в тому числі положеннями п. 5 ст. 5, ч.ч. 1, 6 ст. 14, абз. абз. 1, 2 ч. 2 ст. 15 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ч. 2 ст. 41, ч.ч. 2-3 ст. 43, ст. ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 постанови від 29.12.76 р. № 11 "Про судове рішення", врахувавши викладену судову практику, суд дійшов висновку про необхідність всебічного, повного, об'єктивного розгляду та перевірки в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, детального розгляду реєстру вимог кредиторів, встановлення фактичних обставин справи і перевірки правильного застосування законодавства на підставі поданих кредиторами (Заявниками 1-6) до господарського суду письмових заяв з вимогами до Боржника, а також документів, що їх підтверджують з метою встановлення грошових зобов'язань у Заявників до боржника, які підтверджені належними та допустимими доказами, за результатами чого господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, що підлягають включенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Суд окремо звертає увагу на таке. Боржником у цій справі є Відкрите акціонерне товариство «Унавське», головою правління якого є ОСОБА_4. В свою чергу, одним з Заявників Боржника у цій справі, - Заявником 3 є товариство з обмеженою відповідальністю «Унавське», власником якого є сам Боржник (100% статутного капіталу) згідно статуту Заявника 3 (Т. 3), затвердженого протоколом № 1 від 10 лютого 2008 року затвердженого Рішенням наглядової ради ВАТ «Унавське», державну реєстрацію проведено 19 лютого 2008 року державним реєстратором виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області; керівником Боржника та керівником Заявника 3 є одна й та сама фізична особа –ОСОБА_4.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство, заінтересованими особами стосовно боржника є юридична особа, створена за участю боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі і звільнені з роботи за рік до порушення провадження у справі про банкрутство, а також особи, які знаходяться у родинних стосунках із зазначеними особами та підприємцем (фізичною особою) - боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки. Для цілей цього Закону заінтересованими особами стосовно керуючого санацією чи кредиторів визнаються особи в такому ж переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника. На підставі ст. 1 Закону про банкрутство, судом встановлено, що Заявник 3 по відношенню до Боржника становить заінтересовану особу стосовно боржника, керівник Заявника 3 –ОСОБА_4., головний бухгалтер Заявника 3 є заінтересованими особами стосовно Боржника. В свою чергу судом встановлено, що в судові засідання у цій справ при розгляді вимог Заявника 3 інтереси Боржника представляли: Голова правління ОСОБА_4., ОСОБА_5 який діє на підставі довіреності № 07 від 05 травня 2011 року; водночас інтереси Заявника 3 представляли ОСОБА_5 який діє на підставі довіреності № 01 від 15 серпня 2011 року, ОСОБА_9 який діє на підставі довіреності № 01 від 10 лютого 2011 року, директор товариства з обмеженою відповідальністю «Унавське»ОСОБА_4. Тобто інтереси Заявника 3 при розгляді вимог до Боржника представляли одні й ті самі представники з боку Боржника та Заявника 3.

Як вказано, ч. 1 п. 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року передбачено, що згідно з частиною шостою статті 14 Закону вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За змістом цієї норми до реєстру мають включатися визнані вимоги всіх конкурсних кредиторів, у тому числі безспірні вимоги кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) порушено справу про банкрутство.

Судом встановлено, що вимоги Заявників 1, 3, 4, 5, 6 не включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів з вказаних вище мотивів. Факт направлення листів-відповідей розпорядником майна Боржника заявникам підтверджено долученими розпорядником майна доказами направлення копіями: листа-пропозиції розпорядника майна керівнику Боржника з проханням підписати реєстр вимог кредиторів № 705 з доказами направлення - копією квитанції УДППЗ «Укрпошта»Київ-33 № 3695, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення Р 01033 1052364 3 з відміткою про вручення представнику Боржника; другий лист-пропозиція № 810 адресований керівнику Боржника з повторним проханням підписати реєстр вимог кредиторів з доказами направлення Боржнику, - описом цінного листа 08885961, направленого 12 жовтня 2011 року; квитанцією УДППЗ «Укрпошта»№ 2738; повідомленням розпорядника майна кожному з Заявників 1-6 з доказами вручення (повідомлення №№: 704 –фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 з копію квитанції УДППЗ «Укрпошта» № 3698 та копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, з відміткою про вручення відправлення Тягнибедіну; № 703 –Фастівській ОДПІ з копію квитанції УДППЗ «Укрпошта»№ 3693 та копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, з відміткою про вручення відправлення уповноваженому представнику; № 702 –фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2. з копію квитанції УДППЗ «Укрпошта»№ 3697; № 701 –ДП «Державний насіннєвий фонд України»з копію квитанції УДППЗ «Укрпошта»№ 3701 та копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, з відміткою про вручення відправлення уповноваженому представнику; № 700 –фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 з копію квитанції УДППЗ «Укрпошта»№ 3699 та копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, з відміткою про вручення відправлення Осадчуку; №699 –ВАТ «НАК «Украгролізинг»та копію квитанції УДППЗ «Укрпошта»№ 3698 з копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, з відміткою про вручення відправлення уповноваженому представнику; № 698 –ТОВ «Унавське»з копію квитанції УДППЗ «Укрпошта» № 3696 та копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, з відміткою про вручення відправлення представнику), - про результати розгляду їх вимог з доказом їх направлення Заявникам 1-6 –список № 355 (форма № 103) згрупованих поштових відправлень виду –рекомендованих листів, квитанція УДППЗ «УКРПОШТА»№ 3677 від 19 вересня 2011 року.

Детально, всебічно, повно дослідивши матеріали справи, всі обставини справи в їх сукупності, в тому числі заяви про визнання кредиторами Заявників 1, 2, 3, 4, 5, 6, заяву ініціюючого кредитора з долученими до них документами, позицію Боржника викладену в реєстрі вимог кредиторів направленого розпоряднику майна, реєстр вимог кредиторів наданий розпорядником майна суду, копії листів останнього, адресованих відповідним Заявникам про результати розгляду заявлених вимог до Боржника, суд встановив, що вказаними Заявниками заяви подано до господарського суду в строки, встановлені Законом про банкрутство, а також суд дійшов наступних висновків за результатами розгляду вимог/заяв Заявників 1-6, ініціюючого кредитора з кредиторськими вимогами до Боржника.

В ході детального, всебічного, повного, об'єктивного дослідження та перевірки в судовому процесі обставин справи в їх сукупності, встановлюючи фактичні обставини справи на підставі поданих Заявником 6 до господарського суду письмової заяви Заявника 6 з вимогами до Боржника та документів на їх підтвердження, з метою встановлення грошових зобов'язань у Боржника перед Заявником 6, суд дійшов наступних висновків.

Заявник 6 в заяві з б/№ б/д (вх. № 1184 від 26 січня 2011 року) заявив вимоги до Боржника: 1) визнати повністю його вимоги до Боржника у розмірі 460 000,00 грн.; 2) включити його вимоги до Боржника у розмірі 460 000,00 грн. до реєстру вимог кредиторів. У вказаній заяві Заявник 6 вказує: «вимоги кредитора ФОП ОСОБА_3 підтверджують договором про надання інформаційно-консультаційних послуг від 01.01.2009 р., на підставі якого ФОП ОСОБА_3 надав Боржнику консультаційні та інші послуги пов’язані зі зміною цільового призначення земельних ділянок, якими користується ВАТ Унавське». Заявник вказує, що 10.10.2010 року сторонами було припинено згаданий договір і підписано акт виконаних робіт на суму 460 000,00 грн., але Боржник до цього часу (до дати подачі заяви) не сплатив дані кошти Заявнику 6. Заява Заявника 6 вмотивована нормою ст. 14 Закону про банкрутство.

Пунктом 2.1. Роз’яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Арбітражного процесуального Кодексу України" 01-6/244 від 25 лютого 1992 року визначено, що у відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 АПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами докази є недостатніми, арбітражний суд за клопотанням сторін або прокурора може витребувати їх від підприємств, посадових осіб та організацій, незалежно від їх участі у справі. Про витребування доказів від сторони, а також від інших підприємств, установ, організацій, державних органів арбітражний суд зазначає в ухвалі про порушення провадження у справі (статті 64 та 65 АПК) або в ухвалі про відкладення розгляду справи (стаття 77 АПК). Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 АПК). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись арбітражним судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами АПК. Якщо подані копії документів викликають сумніви, арбітражний суд має право витребувати оригінали цих документів.

З метою підготовки заяви Заявника 6 до розгляду та з’ясування законності підстав вимог Заявника 6, дійсних та фактичних обставин справи, ухвалою господарського суду Київської області від 28 січня 2011 року, зобов’язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 на призначене судове засідання надати суду: оригінали поданих документів для огляду в судовому засіданні; правове обґрунтування заявлених до Боржника вимог; виходячи з умов договору, на який посилається Заявник 6, - звіт по наданим послугам, в якому відображена інформація з питань, що цікавлять замовника, письмовий висновок Заявника 6, письмові надані замовнику рекомендації по договору на надання інформаційно-консультаційних послуг від 01 січня 2009 року (на виконання вимог п.п. 2.1.11. договору на надання інформаційно-консультаційних послуг від 01 січня 2009 року); оригінали для огляду у судовому засіданні та належним чином засвідчені копії для долучення до матеріалів справи: паспорта та ідентифікаційного номера Заявника 6; свідоцтва платника єдиного податку Заявника, чинного в період 2009-2010 роки; довідку про включення Заявника 6 до ЄДРПОУ; Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з заповненими всіма полями витягу; оригінал та належним чином засвідчену копію ліцензії на провадження господарської діяльності щодо проведення землевпорядних та землеоціночних робіт, видану Заявнику 6, діючу станом на дату укладення договору на надання інформаційно-консультаційних послуг - на 01 січня 2009 року; доказ наявності правомочності у Заявника 6 надавати з 01 січня 2009 року по 10 жовтня 2010 року інформаційно-консультаційні послуги, проводити інвентаризацію земель, забезпечувати отримання рішення сесії міської ради на дозвіл на розробку детального плану територій на землях Боржника; надати всі наявні документи, що підтверджують фактичне надання послуг, зазначених в Акті виконаних робіт від 10 жовтня 2010 року до договору на надання інформаційно-консультаційних послуг від 01 січня 2009 року, в тому числі: аналіз інформації, документів, що надані замовником виконавцю та стосуються предмету договору; докази надання повної юридичної, фінансової, організаційної та іншої інформації стосовно порядку, вартості, процедури і перспектив зміни цільового призначення земельної ділянки, що належить замовникові площею 145 га, з земель сільськогосподарського призначення на землі «під індивідуальне будівництво», з письмовим відображенням проведеної роботи; інвентаризаційні акти земель замовника, складені виконавцем (Заявником 6) за результатами проведення часткової інвентаризації земель Боржника; генплан міста Фастова; висновок за результатами проведеного виконавцем (Заявником 6) аналізу генплану м. Фастова; письмове обґрунтування доцільності зміни цільового призначення земельної ділянки ВАТ «Унавське»та внесення змін до генплану м. Фастова, з відміткою про подачу вказаного документа –«уповноваженим органам»; «проекти рішення сесії міської ради, необхідні для зміни цільового призначення земель, зазначених в предметі договору»,- договору на надання інформаційно-консультаційних послуг від 01 січня 2009 року, підготовлені Заявником 6; докази представництва інтересів Боржника в усіх державних органах, підприємствах, закладах, інститутах і т. д. по справам, які стосуються виконання договору на надання інформаційно-консультаційних послуг від 01 січня 2009 року та зміни цільового призначення земельної ділянки, що належить Боржнику площею 145 га, з земель сільськогосподарського призначення на землі «під індивідуальне житлове будівництво», в тому числі довіреності, витяги з протоколів засідань в яких брав участь Заявник 6 від імені Боржника –в повному обсязі; надати рішення сесії міської ради про дозвіл ВАТ «Унавське»на розробку детального плану території на землях площею 145 га; висновок Київського інституту землеустрою висновку про якість ґрунтів на земельній ділянці ВАТ «Унавське»; зобов’язано надати письмові пояснення з питань: 1) яким чином, у який спосіб виконавцем (Заявником 6) здійснено «забезпечення отримання Замовником рішення сесії міської ради про дозвіл ВАТ «Унавське»на розробку детального плану території на землях площею 145 га»; 2) яким чином, у який спосіб виконавцем (Заявником 6) здійснено «забезпечення отримання від Київського інституту землеустрою висновку про якість ґрунтів на земельній ділянці ВАТ «Унавське»; провести звірку розрахунків з Боржником по договору на надання інформаційно-консультаційних послуг від 01 січня 2009 року станом на поточну дату та надати акт звірки взаємних розрахунків суду на призначене судове засідання; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, відсутня справа між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав або є рішення цих органів з такого предмету, інші докази, що підтверджують викладені в заяві обставини. Цією ж ухвалою було зобов’язано Боржника на призначене судове засідання: надати суду належним чином засвідчені копії до 26 липня 2011 року включно оригінали для огляду в судовому засіданні за період з 1-го кварталу 2009 року по поточну дату: балансів (форма №1) Боржника, звіт про фінансові результати (форма № 2 або № 2-м), звітів про рух грошових коштів (форма № 3), звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість (форма N 1-Б), розшифровку балансу Боржника по дебіторській та кредиторській заборгованості; надати протокол вищого органу Боржника про обрання ОСОБА_4. головою правління Боржника, кадровий наказ про приступання ОСОБА_4. до обов’язків голови правління Боржника, в разі наявності в статуті чи в інших установчих документах Боржника обмежень щодо укладання головою правління договорів, - надати відповідний погоджувальний документ вищого органу товариства про уповноваження голови правління на укладення договору на надання інформаційно-консультаційних послуг від 01 січня 2009 року; надати оригінали та належним чино засвідчені копії для долученння до матеріалів справи надані Заявником 6 Боржнику на виконання договору на надання інформаційно-консультаційних послуг від 01 січня 2009 року: аналіз інформації, документів, що надані замовником виконавцю та стосуються предмету договору; докази надання повної юридичної, фінансової, організаційної та іншої інформації стосовно порядку, вартості, процедури і перспектив зміни цільового призначення земельної ділянки, що належить замовникові площею 145 га, з земель сільськогосподарського призначення на землі «під індивідуальне будівництво», з письмовим відображенням проведеної роботи; інвентаризаційні акти земель замовника, складені виконавцем (Заявником 6) за результатами проведення часткової інвентаризації земель Боржника; генплан міста Фастова (за наявності); висновок за результатами проведеного виконавцем (Заявником 6) аналізу генплану м. Фастова; письмове обґрунтування доцільності зміни цільового призначення земельної ділянки ВАТ «Унавське»та внесення змін до генплану м. Фастова, з відміткою про подачу вказаного документа –«уповноваженим органам»; «проекти рішення сесії міської ради, необхідні для зміни цільового призначення земель, зазначених в предметі договору», - договору на надання інформаційно-консультаційних послуг від 01 січня 2009 року, підготовлені Заявником 6; докази представництва інтересів Боржника в усіх державних органах, підприємствах, закладах, інститутах і т. д. по справам, які стосуються виконання договору на надання інформаційно-консультаційних послуг від 01 січня 2009 року та зміни цільового призначення земельної ділянки, що належить Боржнику площею 145 га, з земель сільськогосподарського призначення на землі «під індивідуальне житлове будівництво», в тому числі довіреності, витяги з протоколів засідань в яких брав участь Заявник 6 від імені Боржника –в повному обсязі; надати рішення сесії міської ради про дозвіл ВАТ «Унавське»на розробку детального плану території на землях площею 145 га; надати висновок Київського інституту землеустрою висновку про якість ґрунтів на земельній ділянці ВАТ «Унавське»; надати письмові пояснення з питань: 1) яким чином, у який спосіб виконавцем (Заявником 6) здійснено «забезпечення отримання Замовником рішення сесії міської ради про дозвіл ВАТ «Унавське»на розробку детального плану території на землях площею 145 га»; 2) яким чином, у який спосіб виконавцем (Заявником 6) здійснено «забезпечення отримання від Київського інституту землеустрою висновку про якість ґрунтів на земельній ділянці ВАТ «Унавське». Факт направлення ухвали учасникам справдження підтверджено відбитком канцелярії господарського суду Київської області від 07 липня 2011 року № 718.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, вказані вимоги Заявника 6 відхилені судом.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 2-3 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Дослідивши всебічно, повно, об'єктивно та детально договір на надання інформаційно-консультаційних послуг від 01 січня 2009 року укладений між Заявником 6 та Боржником на який посилається Заявник 6 як на підставу виникнення заборгованості у вказаному розмірі (надалі за текстом «Договір від 01 січня 2009 року»), перевіряючи в судовому процесі всі обставин справи в їх сукупності, встановлюючи фактичні обставини справи, перевіряючи правильність застосування законодавства на підставі поданих Заявником 6 до господарського суду письмової заяви та документів, на підтвердження вимог Заявника 6, з метою встановлення грошових зобов'язань у Заявника 6 до Боржника, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, а кредитором –юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Згідно з цією статтею вказаного Закону, під грошовим зобов'язанням слід розуміти - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідно до Рекомендацій Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»№05-5/1193 від 04 червня 2004 року, зокрема, п.п. 3.1.1., кредиторами у справі про банкрутство можуть бути будь-які юридичні або фізичні особи, які мають у встановленому порядку підтверджені відповідними доказами грошові вимоги до боржника, вимоги щодо виплати заробітної плати, а також щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Виходячи з наведеного, підставою вимог заявника повинні бути грошові зобов'язання, що виникли на підставі цивільно-правового договору, які повинні бути у встановленому порядку підтверджені документами, - відповідними доказами.

1. Відповідно до Розділу 1 Договору від 01 січня 2009 року (а.с. 10, Т. 7) замовник, яким виступив Боржник доручає, а виконавець, яким виступив Заявник 6, - фізична особа-підприємець ОСОБА_3 бере на себе зобов’язання по наданню інформаційно-консультаційних послуг, а замовник зобов’язується прийняти їх та оплатити їх (п.п. 1.1.). В межах даного договору надаються інформаційно-консультаційні послуги зі зміни цільового призначення земельних ділянок:

- площею 81,34 га, які належать Боржнику на праві постійного землекористування;

- площею 68,66 га, які належать Боржнику на праві колективної власності (надалі - земля)

на землі «під індивідуальну житлову забудову»(п.п. 1.2.).

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2., 4.1. вказаного Договору, за надання послуг, передбачених даним договором, замовник сплачує виконавцю 550 000,00 грн.; оплата по даному договору здійснюється шляхом перерахування суми, вказаної в п. 3.1., на розрахунковий рахунок виконавця протягом 30 банківських днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт; послуги виконавця повинні надаватись протягом 18 місяців з моменту підписання договору, також усіх необхідних документів та інформації, які повинен надати замовник для належного виконання виконавцем своїх обов’язків.

08 липня 2009 року між Боржником та Заявником 6 укладено додаткову угоду № 1 до договору на надання інформаційно-консультаційних послуг, яким внесено зміни до п.п. 3.1. договору, згідно яких за надання послуг, передбачених даним договором, замовник сплачує виконавцю 600 000,00 грн.; та внесено зміни до п.п. 4.1. договору, яким збільшено строк договору до 36 місяців. 10 жовтня 2010 року було укладено Додаткову угоду № 2 до договору від 01 січня 2009 року, якою розірвано Договір від 01 січня 2009 року та встановлено, що замовник зобов’язаний провести оплату фактично наданих послуг виконавця на підставі акта виконаних робіт.

Дослідивши предмет вказаного договору та долучені Заявником 6, Боржником документи, судом встановлено, по-перше,

щодо предмету Договору від 01 січня 2009 року № 1, - взятих Заявником 6 зобов’язань перед Боржником в частині надання інформаційно-консультаційних послуг зі зміни цільового призначення земельних ділянок: площею 81,34 га, які належать Боржнику на праві постійного землекористування на землі «під індивідуальну житлову забудову»: на підставі наданих Боржником доказів на підтвердження визнання ним вимог Заявника 6 судом встановлено, що Боржнику надано на підставі державного акту на право постійного користування землею І-КВ № 000340 у постійне користування для сільськогосподарського виробництва 125 га землі, рішенням Фастівської міської Ради народних депутатів від 26 серпня 1999 року (а.с. 35, Т. 7).

Відповідно до п.п. 2.1. Договору від 01 січня 2009 року, виконавець зобов’язаний: проаналізувати інформацію, документи та інші матеріали, надані Замовником та що стосуються предмету договору; надати замовнику повну та об’єктивну юридичну, фінансову, організаційну та іншу інформацію стосовно порядку, вартості, процедури та перспектив зміни цільового призначення землі, з землі сільськогосподарського призначення на землі «під індивідуальне житлове будівництво»; провести інвентаризацію земель Боржника; здійснити аналіз генплану міста Фастова; провести консультації та надати уповноваженим органам обгрунтування доцільності зміни цільового призначення землі та внесення змін в генплан міста Фастова; підготувати проекти рішень сесії міської ради, необхідних для зміни цільового призначення земель, вказаних в предметі договору; забезпечити отримання замовником рішення сієї міської ради про дозвіл Боржнику на розробку детального плану території на землях Боржника площею 145 га (п.п. 2.1.7.); забезпечити отримання від Київського інституту землеустрою висновку про якість грунтів на землі Боржника; представляти інтереси Боржника в усіх державних органах, підприємствах, організаціях, інститутах та ін. у справах, що стосуються виконання даного договору та зміни цільового призначення землі Боржника, з земель сільськогосподарського призначення на землі «під індивідуальне житлове будівництво»(п.п. 2.1.1.-2.1.9. Договору).

Детально дослідивши зміст Договору від 01 січня 2009 року, судом встановлено, що замовником за договором є особа Боржника, а виконавцем –Заявник 6; жодних положень які визначають, що вказаний договір укладений в інтересах третіх осіб, - договір від 01 січня 2009 року не містить.

Статтею 40 Земельного кодексу України «Земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва»(в ред. чинній станом на дату укладення договору від 01січня 2009 року (ред. від. 25 грудня 2008 року)) встановлено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами. Іншими нормами земельного законодавства не передбачено передачі юридичним особам земельних ділянок під індивідуальну житлову забудову.

Таким чином, виходячи з норми ст. 40 Земельного кодексу України, єдиним суб’єктом набуття (отримувачем земельної ділянки) земельних ділянок під індивідуальну житлову забудову може бути громадянин України, і відповідно юридична особа, якою є Боржником, не може виступати отримувачем земельної ділянки під індивідуальну житлову забудову, як передбачено предметом Договору від 01 січня 2009 року (ч. 1 п.п. 1.2.), в зв’язку з чим ч. 1 п.п. 1.2. Договору від 01 січня 2009 року є такою, що не відповідає нормам чинного земельного законодавства, зокрема протирічить нормі ст. 40 Земельного кодексу України. Отже, щодо земель площею 81,34 га., що перебувають у Боржника на праві постійного користування, згідно ст. 40 Земельного кодексу України не може бути змінено цільове використання на користь Замовника –Боржника на цільове використання –«під індивідуальне житлове будівництво», як визначено ч. 1 п.п. 1.2. Договору від 01 січня 2009 року та є не неправомірним.

Суд також взяв до уваги таке. Відповідно до п. 8 Розділу X «Перехідні положення»Земельного кодексу України (в ред. чинній станом на дату укладення договору від 01 січня 2009 року (ред. від. 25 грудня 2008 року)), сільськогосподарські підприємства, які до введення у дію цього Кодексу уклали з власниками земельних часток (паїв) договори оренди, можуть, за бажанням власників цих часток (паїв), замовити землевпорядній організації виконання землевпорядних робіт, необхідних для виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), видачі їх власникам державних актів на право власності на землю та оплатити виконання таких робіт.

Судом встановлено, що Договір від 01 вересня 2009 року не містить умови, визначені п. п. 8 Розділу X «Перехідні положення»Земельного кодексу України та суб’єктом правовідносин з виконання землевпорядних робіт, необхідних для виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), видачі їх власникам державних актів на право власності на землю не може бути особа Заявника 6, так як він не має статусу землевпорядної організації. Таким чином, судом встановлено, що Договір від 01 вересня 2009 року не містить обов’язкової вказаної ознаки (у Заявника 6 відсутні правовий статус землевпорядної організації), що свідчить про те, що реалізація Договору від 1 серпня 2009 року особисто Заявником 6 є протиправним в частині зміни цільового призначення вказаних земель на цільове призначення «під індивідуальну житлову забудову»та виконання Договору Заявником 6, - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 а відповідно як встановлено судом вище, умова ч. 1 п.п. 1.2. Договору від 01 вересня 2009 року в повній мірі протирічить ст. 40 Земельного кодексу України.

Відповідно до п.п. 4 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, до загальних засад цивільного законодавства належить свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 178 Цивільного кодексу України, об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи. Види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об'єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного Кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

На підставі вищенаведеного, керуючись ч. 1 ст. 215, п.п. 4 ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 4, абз. 2 ч. 3 ст. 6, 1 ст. 3, ст. 40, п. 8 Розділу X «Перехідні положення»Земельного кодексу України судом встановлено, що предмет договору, визначений ч. 1 п. 1.2. Договору від 01 січня 2009 року протирічить вимогам ст. 40 Земельного кодексу України, інтересам суспільства і держави, правочин в цій частині договору має ознаки недійсного.

По-друге, щодо ч. 2 п. 1.2. Договору від 01 січня 2009 року в частині предмету договору, який полягає в наданні Заявником 6 Боржнику інформаційно-консультаційних послуг зі зміни цільового призначення земельних ділянок площею 68,66 га, які належать Боржнику на праві колективної власності на землі «під індивідуальну житлову забудову», судом встановлено таке.

На підставі наданих Боржником доказів на підтвердження визнання ним вимог Заявника 6, Боржнику надано на підставі державного акту на право колективної власності на землю серії КВ 583,2 га землі для сільськогосподарського виробництва, рішенням Фастівської міської Ради народних депутатів від 26 серпня 1999 року (а.с. 32, Т. 7).

Як було встановлено судом, замовником за Договором від 01 січня 2009 року є Боржник, а виконавцем –Заявник 6; як встановлено вище жодних положень які визначають, що вказаний договір укладений в інтересах третіх осіб, - Договір від 01 січня 2009 року не містить.

Статтею 40 Земельного кодексу України (в ред. чинній станом на дату укладення договору від 01січня 2009 року (ред. від. 25 грудня 2008 року)) встановлено, що громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами. Іншими нормами земельного законодавства не передбачено передачі юридичним особам земельних ділянок під індивідуальну житлову забудову.

Таким чином, виходячи з норми ст. 40 Земельного кодексу України, єдиним суб’єктом набуття (отримувачем земельної ділянки) земельних ділянок під індивідуальну житлову забудову може бути громадяни України, і відповідно юридична особа, якою є Боржником, не може виступати отримувачем земельної ділянки під індивідуальну житлову забудову, як передбачено предметом Договору від 01 січня 2009 року, в зв’язку з чим ч. 2 п.п. 1.2. Договору від 01 січня 2009 року (зміна цільового призначення земельної ділянки, що належить Боржнику на праві колективної власності на землі під індивідуальну житлове будівництво) є таким, що не відповідає нормам чинного земельного законодавства та протирічить нормі ст. 40 Земельного кодексу України. Отже, цільове призначення земель площею 81,34 га (на які вказує Боржник), що перебувають у Боржника на праві колективної власності згідно ст. 40 Земельного кодексу України не може бути змінено на користь Замовника –Боржника на цільове використання «під індивідуальне житлове будівництво», - як визначено у предметі Договору, - ч. 2 п.п. 1.2. Договору від 01 січня 2009 року.

Крім того, відповідно до п. 8 Розділу X «Перехідні положення»Земельного кодексу України (в ред. чинній станом на дату укладення договору від 01 січня 2009 року (ред. від. 25 грудня 2008 року)), сільськогосподарські підприємства, які до введення у дію цього Кодексу уклали з власниками земельних часток (паїв) договори оренди, можуть, за бажанням власників цих часток (паїв), замовити землевпорядній організації виконання землевпорядних робіт, необхідних для виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), видачі їх власникам державних актів на право власності на землю та оплатити виконання таких робіт. Судом встановлено, що Договір від 01 вересня 2009 року не містить умов, визначених п. п. 8 Розділу X «Перехідні положення»Земельного кодексу України та суб’єктом правовідносин з виконання землевпорядних робіт, необхідних для виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), видачі їх власникам державних актів на право власності на землю не може бути особа Заявника 6, так як він не має статусу землевпорядної організації. Крім того, учасникам провадження не надано доказів укладення до введення у дію Земельного Кодексу України з власниками земельних часток (паїв) договорів оренди. Таким чином, судом встановлено, що Договір від 01 вересня 2009 року не містить обов’язкових вказаних двох ознак (у Заявника 6 відсутні правовий статус землевпорядної організації, відсутні докази наявності договорів оренди земельних часток-паїв), що свідчить про протиправність частини предмету Договору, встановлений ч. 2 п.п. 1.2. Договору від 01 вересня 2009 року, а відповідно як встановлено судом вище, умова ч. 2 п.п. 1.2. Договору від 01 вересня 2009 року в повній мірі протирічить ст. 40 Земельного кодексу України.

Відповідно до абз. 2 ч. 3ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

На підставі вищенаведеного, керуючись ч. 1 ст. 215, п.п. 4 ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 4, абз. 2 ч. 3ст. 6, 1 ст. 3 Земельного кодексу України, судом встановлено, що частина предмету договору, визначена ч. 2 п. 1.2. Договору від 01 січня 2009 року протирічить вимогам ст. 40 Земельного кодексу України, інтересам суспільства і держави, в зв’язку з чим, правочин в цій частині предмету договору має ознаки недійсного.

- Поряд з цим судом встановлено, що відповідно до Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» 1529/99 від 03 грудня 1999 року, з метою забезпечення реалізації державної аграрної політики, прискорення реформування та розвитку аграрного сектора економіки на засадах приватної власності, відповідно до частини четвертої статті 13 та керуючись статтею 102 Конституції України постановлено: Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним та Севастопольській міській державним адміністраціям здійснити організаційні заходи щодо: а) реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом: забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності (далі - приватні формування). Це право, гарантоване частиною другою статті 14 Конституції України, не може бути обмежено рішеннями загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств або будь-якими іншими рішеннями; запровадження обов'язкового укладання підприємствами, установами, організаціями, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, договорів оренди земельної частки (паю), майнового паю з власниками цих часток, паїв з виплатою орендної плати у натуральній або грошовій формах.

- Пунктами 15, 16 Розділу X «Перехідні положення»(в ред., що діяла станом на дату укладення Договору (в ред. від 25 грудня 2008 року)) Земельного кодексу України встановлено, що до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, але не раніше 1 січня 2012 року, не допускається: б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб. Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення). Громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.

Частиною 3 ст. 20 Земельного кодексу України встановлено, що зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено судом вище, по-перше, зміна на вказаний вид цільового призначення можлива виключно «під індивідуальну житлову забудову»за ініціативою громадянина, а не юридичної особи, якою є Боржник; по-друге, Заявником 6, Боржником не надано жодних доказів ініціювання зазначеного роду зміни цільового призначення власниками земельних ділянок (відповідних паїв); по-третє, відповідно до п. 8 Розділу X «Перехідні положення»Земельного кодексу України (в ред. чинній станом на дату укладення договору від 01січня 2009 року (ред. від. 25 грудня 2008 року)), сільськогосподарські підприємства, які до введення у дію цього Кодексу уклали з власниками земельних часток (паїв) договори оренди, можуть, за бажанням власників цих часток (паїв), замовити землевпорядній організації виконання землевпорядних робіт, необхідних для виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), видачі їх власникам державних актів на право власності на землю та оплатити виконання таких робіт. Учасникам провадження не надано доказів укладення до введення у дію Земельного Кодексу України з власниками земельних часток (паїв) договорів оренди. Договір від 01 вересня 2009 року не містить умови, визначені п. п. 8 Розділу X «Перехідні положення»Земельного кодексу України та суб’єктом правовідносин з виконання землевпорядних робіт, необхідних для виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), видачі їх власникам державних актів на право власності на землю не може бути особа Заявника 6, так як він не має статусу землевпорядної організації; Договір від 01 вересня 2009 року не містить обов’язкових вказаних ознак, що свідчить про те, що Договір від 01 серпня 2009 року укладений з метою зміни цільового призначення вказаних земель на цільове призначення «під індивідуальну житлову забудову»власників паїв Боржника, та умова ч. 2 п.п. 1.2. Договору від 01 вересня 2009 року в повній мірі протирічить ст. 40 Земельного кодексу України, ч. 3 ст. 20, п.п. 15, 16 Розділу X «Перехідні положення»Земельного кодексу України.

Отже на підставі вищевикладеного, судом встановлено, що в ході реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств, правонаступником якого є Боржник на засадах приватної власності на землю, всім членам колективних сільськогосподарських підприємств було забезпечено право вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності, і учасники Боржника отримали право вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями, власниками яких вони стали, укладати договори оренди земельної частки (паю) з підприємствами, установами, організаціями, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, з власниками цих часток (паїв), в зв’язку з чим на таких осіб поширює свою дію мораторій, введений п. 15 Розділу X «Перехідні положення»Земельного кодексу України на зміну цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства. Факт передачі землі Боржнику на праві колективної власності засвідчено актом на право колективної власності на землю серії КВ, згідно якого передана земля у колективну власність площею 583,2 га передана для сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб»від 11 квітня 2002 року, цей Порядок визначає механізм щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка перебуває у власності громадянина або юридичної особи. Зміна цільового призначення земельної ділянки проводиться за поданням заяви (клопотання) її власника до сільської, селищної, міської ради, якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, або районної держадміністрації, якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту. До заяви (клопотання) додаються: а) копія державного акта на право власності на земельну ділянку; б) для громадянина - власника земельної ділянки - копія паспорта (серія, номер паспорта, коли і ким виданий та місце проживання), для юридичної особи - власника земельної ділянки - копія статуту (положення) та копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи; в) документи щодо встановлених обмежень (обтяжень) та земельних сервітутів на використання земельної ділянки; г) обгрунтування необхідності зміни цільового призначення земельної ділянки із зазначенням її розміру. Сільська, селищна, міська рада або районна держадміністрація розглядає заяву (клопотання) і в разі згоди на зміну цільового призначення земельної ділянки дає дозвіл на підготовку проекту її відведення: складання проекту відведення земельної ділянки, якщо зміні цільового призначення підлягає її частина; перепогодження проекту відведення земельної ділянки з відповідними органами виконавчої влади, якщо зміні цільового призначення підлягає вся земельна ділянка. Проект відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється, складається державною або іншою землевпорядною організацією на замовлення власника земельної ділянки.

Таким чином, стосовно земельної ділянки, що перебувала у колективній власності Боржника та зміни її цільового призначення, судом встановлено, що предмет договору в ч. 2 п. 1.2. Договору від 01 вересня 2009 року в повній мірі за вищевикладеними ознаками протирічить. переліченим правовим нормам, в тому числі ст. 40 Земельного кодексу України, ч. 3 ст. 20, п.п. 15, 16 Розділу X «Перехідні положення»Земельного кодексу України.

Таким чином, на підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про те, що договір від 01 січня 2009 року є недійсним з підстав порушення вимог ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 178 Цивільного кодексу України, ст. 40 Земельного кодексу України, п.п. 15, 16 Розділу X «Перехідні положення»Земельного кодексу України.

2. Відповідно до п.п. 2.1.3. Договору від 01 січня 2009 року, виконавець (Заявник 6) взяв на себе зобов’язання провести інвентаризацію земель Боржника.

Відповідно до п.п. л) п.п. 2.1.1. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності щодо проведення землевпорядних та землеоціночних робіт, затверджених Наказом Держпідприємництва, Держкомзему України 13 лютого 2001 року № 28/18, ліцензійні умови поширюються на такі види землевпорядних та землеоціночних робіт: інвентаризація земель усіх категорій. Згідно п.п. 1.5. зазначених Ліцензійних умов, ліцензійні умови обов'язкові для всіх суб'єктів господарювання, які виконують землевпорядні та землеоціночні роботи на території України незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності (який був чинний на дату укладення Договору від 01 вересня 2009 року і до 5 серпня 2009 року).

Статтею 51 цивільного кодексу України встановлено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Частиною 1 п. 6 ст. 128 Господарського кодексу України встановлено, що громадянин-підприємець зобов'язаний: у передбачених законом випадках і порядку одержати ліцензію на здійснення певних видів господарської діяльності.

Відповідно до п.п. 1.3. акту виконаних робіт до Договору на надання інформаційно-консультаційних послуг від 10 жовтня 2010 року, Заявником 6 було здійснено частикове проведення інвентаризації земель Боржника (а.с. 15 Т. 7).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28 січня 2011року п. 3 резулятивної частини було витребувано у Заявника 6 оригінал для огляду в судовому засіданні та належним чином засвідчену копію ліцензії на провадження господарської діяльності щодо проведення землевпорядних та землеоціночних робіт, видану Заявнику 6, діючу станом на дату укладення договору; доказ наявності правомочності у Заявника 6 в період з 01 січня 2009 року по 10 жовтня 2010 року здійснювати діяльність/надавати послуги по інвентаризації земель, забезпечувати отримання рішення сесії міської ради на дозвіл на розробку детального плану територій на землях Боржника; зобов’язано Заявника 6 надати всі наявні документи, що підтверджують фактичне надання послуг, зазначених в Акті виконаних робіт від 10 жовтня 2010 року до договору на надання інформаційно-консультаційних послуг від 01 січня 2009 року, в тому числі: інвентаризаційні акти земель замовника, складені виконавцем (Заявником 6) за результатами проведення часткової інвентаризації земель Боржника, інші докази. Жодних з витребуваних судом вказаних документів Заявником 6 суду надано не було, в тому числі витребуваних ліцензії та інвентаризаційних актів. Заявником 6 було надано письмові пояснення б/№ б/дати (а.с. 74 Т. 7), в яких останній пояснює наступне: «2. Щодо доказів правомочності Кредитора надавати інформаційно-консультаційні послуги, проводити інвентаризацію земель, забезпечувати отримання рішень сесії міської ради»: «Протягом усього часу з моменту виконання набрання чинності договором про надання інформаційно-консультаційних послуг від 1.01.2009 р., Боржником було видано ряд довіреностей на ім’я Кредитора (копії містяться в оригіналах справи та додаються до даних пояснень), які забезпечували надавали останньому правомочність на вчинення юридично значимих дій. Вказані дії полягали не лише в аналізі та підготовці необхідних документів, а також в проведенні переговорів, поясненню доцільності зміни цільового призначення земельних ділянок Боржника відповідним уповноваженим особам». Однак, дослідивши долучену до заяви Заявника 6 копію акту виконаних робіт до договору від 01 січня 2009 року, згідно п. 1.3. вказаного акту Заявник 6 виконавець надав замовнику наступні інформаційно-консультаційні послуги в тому числі: часткове проведення інвентаризацію земель Боржника.

Частиною 1 ст. 227 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України «Стаття 203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину», особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 2 п. 6 листа Вищого арбітражного суду України "Про деякі приписи чинного законодавства, що регулює підприємницьку діяльність громадян" 01-8/556 від 23 жовтня 2000 року, якщо арбітражним судом буде встановлено, що підприємець, який є стороною у справі, належить до числа громадян, що відповідно до чинного законодавства не мають права займатися підприємницькою діяльністю, або у встановленому законом порядку позбавлені права нею займатись (чи певним видом її), чи займаються нею без законних підстав, арбітражний суд згідно із частиною першою статті 83 АПК визнає договір, укладений такою особою, недійсним повністю чи у певній частині, вирішуючи в такому разі питання про необхідність винесення окремої ухвали на адресу органу, що здійснив реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності (стаття 90 АПК).

Виходячи з наявних матеріалів справи, не виконання Заявником 6 вказаних вимог ухвали суду від 28 січня 2011 року, не надання витребуваних судом документів, з пояснень Заявника 6 судом встановлено, що по-перше, Заявником 6 не надано встановленого виду ліцензії на проведення інвентаризації земель, в зв’язку з чим, на підставі ч. 1 ст. 227 Цивільного кодексу України, частина договору від 01 січня 2009 року в частині зобов’язань взятих Заявником 6 щодо проведення інвентаризації земель Боржника є недійсною; по-друге, Заявником 6 не надано жодних належних доказів які підтверджують фактичність надання послуг з інвентаризації земель Боржника, які вказані у акті виконаних робіт від 10 жовтня 2010 року, як надана послуга «часткове проведення інвентаризація земель Боржника», в зв’язку з чим, судом встановлено, що Заявник 6 не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення правочину з надання ним послуг інвентаризації земель Боржника, Заявником 6 не доведено фактичність надання таких послуг Боржнику, в зв’язку з чим вимоги Заявника 6 в цій частині (за надані послуги за проведення інвентаризацію земель Боржника) не підлягають задоволенню та включенню до реєстру вимог кредиторів Боржника.

3. Судом взято до уваги таке. Ухвалою господарського суду Київської області про порушення цієї справи від 14 жовтня 2010 року у Боржника було витребувано низку доказів, в тому числі перелік (розшифровку балансу боржника на останню звіту дату) по всім дебіторам і кредиторам Боржника із зазначенням сум заборгованості, підстав їх виникнення.

На виконання вказаної вимоги суду Боржником було надано розшифровку кредиторської заборгованості Боржника станом на 10 листопада 2010 року (а.с. 79 Т.1), в якій за підписом голови правління Боржника ОСОБА_4. надано повний перелік кредиторів Боржника які обліковувались за даними бухгалтерського обліку останнього станом на 10 листопада 2010 року, серед яких, у бухгалтерському обліку Боржника відсутня у будь-якому розмірі кредиторська заборгованість перед Заявником 6. Також Боржником було надано довідку (розшифровку) дебіторської заборгованості перед Боржником станом на 10 листопада 2010 року, (Т. 1 с. 83)), згідно якої загальна сума дебіторської заборгованості становить на вказану дату 15 076 221,00 грн.

На підставі наявних матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_4. був належним чином призначений на посаду Голови правління Боржника. Довідка про кредиторську заборгованість Боржника станом на 10 листопада 2010 року підписана належною, уповноваженою посадовою особою Боржника, підпис якої скріпленою печаткою Боржника. Виходячи з такого, судом встановлено, що довідка - розшифровка кредиторської заборгованості Боржника станом на вказану дату (станом на 10 листопада 2010 року) є належним та допустимим доказом у цій справі. Даний факт, на який посилається розпорядник майна як на підставу невизнання вимог Заявника 6 ставить під сумнів фактичність надання Заявником 6 послуг Боржнику, на які він посилається у своїй заяві як на підставу виникнення кредиторської заборгованості Боржника перед Заявником 6. Досліджуючи вказану обставину суд встановив наступне.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16 липня 1999 року встановлено, що відповідно до ч. 1 ст. 2, цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством; відповідно до ст. 1 вказаного Закону, бухгалтерський облік визначено як процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; зобов'язанням є заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до ст. 4 вказаного Закону, бухгалтерський облік та фінансова звітність грунтуються на таких основних принципах: повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; послідовність - постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності; безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі.

Статтею 8 «Організація бухгалтерського обліку на підприємстві»у п.п. 1-4, 7 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації: введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером; користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи.

Відповідно до ч. 1, 8 ст. 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положеннями ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 14 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства (в тому числі в ред. Закону від 01 січня 2007 року). Підприємства зобов'язані подавати квартальну та річну фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено цим Законом. Органам виконавчої влади та іншим користувачам фінансова звітність подається відповідно до законодавства. Термін подання фінансової звітності встановлюється Кабінетом Міністрів України, а для банків - Національним банком України.

Відповідно до Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. № 87 визначено, що примітками до фінансових звітів є сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію і обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

Відповідно до п. 1-3 Наказу Міністерства фінансів України від 26 квітня 2000 року №91 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції», Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції" визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції, операції із спільної діяльності та її розкриття у фінансовій звітності. Норми Положення (стандарту) 12 застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ). Пунктом 3 Положення (стандарту) 12 визначено, що суттєвим впливом є повноваження брати участь у прийнятті рішень з фінансової, господарської та комерційної політики об'єкта інвестування без здійснення контролю цієї політики. Свідченням суттєвого впливу, зокрема, можуть бути: 1) володіння двадцятьма або більше відсотками акцій (статутного капіталу) підприємства; 2) представництво в раді директорів або аналогічному керівному органі підприємства; 3) участь у прийнятті рішень; 4) взаємообмін управлінським персоналом; 5) забезпечення підприємства необхідною техніко-економічною інформацією.

Положенням "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, встановлено, що Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи). Господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення (п. 1.2.). Згідно п.п. 2.1. Положення, - первинними документами є документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарськими операціями є це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Згідно п. 2.4. вказаного Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Відповідно до п. 2.13 вказаного Положення встановлено, що керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

Пунктом 5.1. зазначеного Положення встановлено, що з метою упорядкованості руху та своєчасного одержання для записів у бухгалтерському обліку первинних документів наказом керівника підприємства, установи встановлюється графік документообороту, в якому вказуються дата створення або одержання від інших підприємств та установ документів, прийняття їх до обліку, передача в обробку та до архіву.

На підставі вищенаведеного та довідки (розшифровки) про кредиторську заборгованість Боржника станом на 10 листопада 2010 року наданої Боржником, договір від 01 січня 2009 року становить первинний документ, який фіксує господарську операцію як факт підприємницької діяльності, що впливає на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів, який відсутній згідно довідки (розшифровки) про кредиторську заборгованість Боржника станом на 10 листопада 2010 року наданої Боржником у бухгалтерському обліку Боржника станом на 10 листопада 2010 року, тобто не перебував станом на вказану дату на бухгалтерському обліку Боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації „Вимоги до оформлення документів” (ДСТУ 4163-2003) (надалі за текстом також «ДСТУ 4163-2003»), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 р. № 55, відмітка про засвідчення копії документа складають зі слів „Згідно з оригіналом”, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Судом встановлено, що подані Боржником копії фінансової звітності не містять відміток про засвідчення копій документа, що складається зі слів „Згідно з оригіналом”, назви посади особи, яка засвідчує копію (окрім головного бухгалтера, де наявний підпис), її ініціалів та прізвища, дат засвідчення копії; при цьому документи подані Боржником не в оригіналах, а подані суду в знятих копіях (Т. 1, 3).

На підставі вищенаведеного дослідивши всебічно подані Боржником документи фінансової звітності судом встановлено, що істотне значення має наступне: дослідивши детально усю подану Боржником фінансову звітність на виконання вимог ухвал суду у цій справі, ухвалені з метою підготовки до розгляду кредиторських вимог Заявників 1-6 у цій справі, судом встановлено наступне. В ході розгляду кредиторських вимог Заявників 1-6 Боржником було надано документи з назвами: «баланс станом на 01 січня 2011 року», «Звіт про фінансові результати за 2010 рік»(Т. 10); копії документів: «Баланс на 1.07.2009 р.»(а.с. 71 Т. 3), «Звіт про фінансові результати за 6 міс. 2009 р.»; копію документу «баланс на 01 жовтня 2009 р.», копія документу «Звіт про фінансові результати за 9 міс. 2009 р.», копія документу Річний звіт «Баланс на 01.01.2010 р.»; копію документу «Звіт про фінансові результати за рік 2009 р.», копію документу «Звіт про рух грошових коштів (без дати, без періоду)», копію документу «Баланс на 01 липня 2010 р.», копія документу «Звіт про фінансові результати на ІІ кв. 2010 р.», копію документу «Баланс на 01.04.2010 р.», копію документу «Звіт про фінансові результати з І кв. 2010 р.», копію документу «Баланс на 1 жовтня 2010 року»; копію документу «Звіт про фінансові результати за ІІІ кв. 2010 р.», копію документу «Баланс на 01.01. 2011р.», копію документу «Звіт про фінансові результати за рік 2010 р.», копію документу «Звіт про рух грошових коштів за рік 2010 р.»(а.с. 106, Т. 3), Довідка про наявність дебіторської та кредиторської заборгованості з контрагентами по Боржнику станом на 01 січня 2011 року, розшифровка статті балансу Боржника «Виробничі запаси», «Незавершене будівництво», «Незавершене виробництво»станом на 01 січня 2011 року від 29 серпня 2011 року № 48.

Надаючи правову оцінку поданим Боржником переліченим доказам судом встановлено: копія документу «Баланс на 1.07.2009 р.», копія документу «Баланс на 01.04.2010 р.», копія документу «Звіт про фінансові результати з І кв. 2010 р.», «Звіт про рух грошових коштів за рік 2010»не є належними та допустимим доказами у цій справі з підстав: невідповідності вимогам ч. 1 ст. 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в зв’язку з відсутністю на первинному документі з якого знято копію та подано її суду підписів керівника та бухгалтера підприємств; оригінали поданих документів з яких знято копії не містять відбитків печатки Боржника (відповідно фінансові показники вказані у наданих копіях документів не скріплені підписами уповноважених посадових осіб Боржника, а їх підписи не скріплені печаткою Боржника); не відповідності вимогам ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації „Вимоги до оформлення документів” (ДСТУ 4163-2003), не містять відміток про засвідчення копій документів, що складаються зі слів „Згідно з оригіналом”, назви посади особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії; копія документу «Баланс на 1.07.2009 р.»не містить розбірливого позначення, що цей документ є свідченням бухгалтерської звітності саме Боржника (взято до уваги й факт наявності серед учасників провадження товариства з обмеженою відповідальністю «Унавське», де ОСОБА_4. також виступає керівником); фінансова звітність не містить відміток контролюючих органів про прийняття звітності, що ставить під сумнів й дійсність показників у поданих д документах; в зв’язку з тим, що копії не містять дати засвідчення, встановити належність другого підпису на копіях документів, крім підпису голови правління, в зв’язку з наявністю документів в матеріалах справи (Т. 3) про перебування на посадах бухгалтера, головного бухгалтера різних осіб, не можливо.

З аналогічних перелічених підстав не є належними доказами у цій справі: копія документів «Звіт про фінансові результати за 6 міс. 2009 р.», «баланс на 01 жовтня 2009 р.», «Звіт про фінансові результати за 9 міс. 2009 р.»(останній документ містить позначення про те, що документ посвідчує звітність Боржника), «Баланс на 01 липня 2010 р.», «Звіт про фінансові результати на ІІІ кв. 2010 р.», «Баланс на 1 жовтня 2010 року», «Звіт про фінансові результати за ІІ кв. 2010 р.», які на оригіналах документу з якого знімалась копія долучена до матеріалів справи в порушення вимог ч. 1 ст. 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не містять підпису керівника Боржника; не відповідають вказаним вимогам п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації „Вимоги до оформлення документів” (ДСТУ 4163-2003).

Копії документів «Баланс на 01.01.2010 р.», «Звіт про фінансові результати за рік 2009 р.», «Звіт про рух грошових коштів», - не відповідають вимогам п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації „Вимоги до оформлення документів” (ДСТУ 4163-2003), не містять відміток про засвідчення копії документа, що складається зі слів „Згідно з оригіналом”, назви посади особи, яка засвідчує копію, другі аркуші перших двох вказаних документів та копія документу «Звіт про рух грошових коштів»взагалі не містять оригіналів підпису особи, яка посвідчила подану суду копію, а містить лише ксерокопію такого підпису на оригіналі документів; не містять ініціалів та прізвищ осіб, що підписували первинний документ, не містіть дат засвідчення копій; копія документу «Звіт про рух грошових коштів»не містить ні дати складання, ні періоду за який складено документ. Фінансова звітність не містить відміток про подачу саме в такому вигляді звітності до контролюючих органів. Відсутні докази, що посвідчують особу, яка працювала на посаді бухгалтера чи головного бухгалтера станом на 01 січня 2010 року.

Поряд з цим, Боржником подано оригінал Балансу на 01.01.2011 року та звіту про фінансові результати за рік 2010 р. (Т. 10), які не містять прізвищ, ініціалів осіб, які підписали баланс, документи, що встановлюють призначення головного бухгалтера на таку посаду, в зв’язку з чим з наявних матеріалів справи є неможливим визначити кому належить другий підпис у графі «Головний бухгалтер», чи перебувала особа, яка підписала документ на цій посаді у Боржника. Також Боржником надано суду копію документу «Баланс на 01.01.2011 р.»(а.с. 101 Т. 3). Порівнявши оригінал та копію наданих вказаних суду документів (оригіналів балансу на 01.01.2011 року та звіту про фінансові результати за рік 2010 р.) та копій вказаних документів, судом встановлено, що подані копії документу за цей самий період на відміну від оригіналів, не містять підпису головного бухгалтера взагалі; копії вказаних документів не є належними доказами цій справі з підстав невідповідності вимогам ч. 1 ст. 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в зв’язку з відсутністю на первинному документі з якого знято копію підпису бухгалтера підприємства; не відповідністю вимогам ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації „Вимоги до оформлення документів” (ДСТУ 4163-2003), - не містять відмітки про засвідчення копії документа, що складаються зі слів „Згідно з оригіналом”, назви посади особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. Крім того наявні розбіжності й у змісті оригіналу та копії звіту про фінансові результати за рік 2010 р., зокрема, в розділі ІІІ Розрахунок показників прибутковості акцій: в оригіналі документу в графі «чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію»(код рядка 320) за звітний період складає показник «- 0,00003», за попередній період складає показник «-0,00003», - згідно поданої копії цього документу (а.с. 104 Т. 3) за це й звітний період в графі «чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію»(код рядка 320) за звітний період зазначений інший показник «- 0,02576», за попередній період складає показник «-0,00517»; Аналогічні розбіжності наявні і в показниках «Скорегованого чистого прибутку (збитку) на одну просту акцію (рядок 330)»: де згідно оригіналу за звітний період складає показник «- 0,00003», за попередній період складає показник «-0,00003», - згідно поданої копії цього документу за це й звітний період в графі «Скорегованого чистого прибутку (збитку) на одну просту акцію (рядок 330)»за звітний період зазначений інший показник «- 0,02576», за попередній період складає показник «-0,00517».

Крім того, суд звертає увагу на таке. Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в тому числі в ред. від 01 січня 2007 року), підприємства (крім бюджетних установ) зобов'язані подавати (надсилати рекомендованим листом) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи не пізніше ніж до 1 червня року, що настає за звітним періодом, фінансову звітність про господарську діяльність у складі балансу і звіту про річні фінансові результати. Жоден з поданих копій документів фінансової звітності Боржника не містить відбитку вхідного номеру чи інших належних доказів прийняття звітності органів, до сфери управління яких він належать. Наявність сукупності перелічених невідповідностей вимогам чинного законодавства поданих Боржником документів, відсутність вказаних відміток про прийняття бухгалтерської звітності Боржника контролюючими органами саме в такому вигляді наявність розбіжностей у показниках оригіналів та копій звітності ставить під сумів її дійсність, а самі документи з перелічених підстав не є належними та не є допустимим доказами у цій справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28 січня 2011року з метою підготовки справи до розгляду і Заяви Заявника 6 зокрема, судом було витребувано у Боржника: належним чином засвідчені копії, оригінали для огляду в судовому засіданні за період з 1-го кварталу 2009 року по поточну дату: балансів (форма №1) Боржника, звіт про фінансові результати (форма № 2 або № 2-м), звітів про рух грошових коштів (форма № 3), звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість (форма № 1-Б), розшифровку балансу Боржника по дебіторській та кредиторській заборгованості. Дослідивши подані Боржником документи на виконання вимог ухвали суду Боржником, навіть у не належній формі не було надано фінансової звітності за перший квартал 2009 року.

Боржником надано копію балансу Боржника на 01.01.2009 року, звіту про фінансові результати за 01 січня 2009 р. (а.с. 94-95, Т. 1), однак даний баланс не охоплює зобов’язання, які як стверджує Заявник 6 виникли на підставі Договору від 01 січня 2009 року (детально нижче). Вказана копія балансу подана з порушення вимог п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації „Вимоги до оформлення документів” (ДСТУ 4163-2003) (надалі за текстом також «ДСТУ 4163-2003»), не містить назви посади особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. При цьому беручи до уваги даний документ, судом встановлено, що станом на 01 січня 2009 року загальна сума зобов’язань Боржника –Довгострокових зобов’язань та поточних зобов’язань становило 1 316,0 тис. грн.

Також суд звертає увагу на те, що Боржником було двічі подано копію документів «баланс на 01.01.2010 р.»(а.с. 94 -95, Т. 1 та а.с. 81 Т. 3), «звіт про фінансові результати за рік 2009 р.»(а.с. 96, Т. 1 та а.с. 83 Т. 3) (правовий аналіз яким вже було надано судом вище), однак суд звертає увагу на те, що в оригіналі документів з яких було знято копію, які долучені до матеріалів цієї справи, наявні візуальні розбіжності у зовнішньому вигляді підписів головного бухгалтера, зовні підписи головного бухгалтера є різними, подані документи не становлять копії одного й того ж документу. Аналогічно не збігаються за зовнішнім виглядом копії звіту про фінансові результати за ІІ кв. 2010 р. (а.с. 97 Т. 1 та а.с. 89 Т. 3), копія якого також була подана двічі, де копія документу, яку було подано раніше містить на оригіналі з якого знята копія підпис керівника, а сама копія документу становить не копію оригіналу, а копію факсокопії документу, в той час як копія подана суду Боржником пізніше, - 26 липня 2011 року на оригіналу документу з якого знята копія не містить підпису керівника.

Дослідивши документи надані Боржником суд вважає істотним та бере до уваги наступне:

- Відповідно до довідки (розшифровки) дебіторської заборгованості перед Боржником станом на 10 листопада 2010 року (Т. 1 с. 83)), дебітором Боржника є ТОВ «Центропромкомплекс», де дебіторська заборгованість виникла на підставі векселя у сумі 15 000 000,00 грн., дата погашення –2011-2012 р., - де вказана довідка підписана керівником Боржника ОСОБА_4 Водночас, Голова правління Боржника у довідці № 44 від 15 серпня 2011 року дав письмові пояснення, що Боржник придбав у ТОВ «Центропромкомплекс»векселі на суму 15 000 000,00 грн., дата погашення настає у 2011 -2013 році. Підстав змін у даті погашення векселя, пояснень розбіжностей Боржником не надано;

- Пунктом 12 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 14 жовтня 2010 року було запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 12 Закону про банкрутство. Згідно поданого Боржником документу «копії балансу Боржника станом на 01 січня 2010 року»(а.с. 82, Т. 3) сума кредиторської заборгованості (сукупність зобов’язань згідно розділів ІІІ Довгострокові зобов’язання (0,00 грн.) та розділу IV «Поточну зобов’язання»балансу Боржника (1 336,00 тис. грн.)), на кінець звітного періоду складала: за довгостроковими зобов’язаннями –00,00 грн. за поточними зобов’язаннями 1336 000,00 грн. Станом на 10 листопада 2010 року згідно довідки (розшифровки) кредиторської заборгованості Боржника надана останнім (а.с. 79, Т. 1), загальна сума кредиторської заборгованості Боржника перед усіма визнаними ним кредиторами складала 575 443,15 грн. Згідно копії документу «Баланс станом на 01 січня 2011 року (а.с. 101-102, Т. 3) (без жодних відміток контролюючих органів, які засвідчують прийняття даного документів контролюючими органами, в якому станом на 01 січня 2011 року, загальний розмір кредиторської заборгованості (сукупність зобов’язань згідно розділів ІІІ Довгострокові зобов’язання та розділу IV «Поточну зобов’язання»балансу Боржника) на кінець звітного періоду становить: згідно розд. ІІІ «Довгострокові зобов’язання»(439,00 тис. грн.) та розділу IV «Поточні зобов’язання»(2 010,00 тис. грн.), що разом становить: 2 449,00 тис. грн. Таким чином за арифметичним підрахунком згідно наданих Боржником документів, кредиторська заборгованість за довгостроковими та поточними зобов’язаннями виросла за 61 календарний день при дії мораторію за період з 01 листопада 2010 року по 01 січня 2011 року з 575 443,15 грн. до 2 449 000,00 грн. Поряд з цим, відповідно до довідки № 41 від 15 серпня 2011 року про наявність дебіторської та кредиторської заборгованості з контрагентами по ВАТ «Унавське»станом на 01 січня 2011 року (а.с. 109, Т. 3), подану Боржником в судовому засіданні, кредиторська заборгованість Боржника станом на 01 січня 2011 року становить 1 864 534,77 грн. (а не 2 449,00 тис. грн., як вказано в документі фінансової звітності). (Таким чином, Боржником подано документи, які підтверджують станом на одну і ту саму дату 01 січня 2011 року, - наявність кредиторської заборгованості у сумі 1 864 534,77 грн. (згідно вказаної довідки № 41) та згідно балансу Боржника станом на 01 січня 2011 року у сумі 2 449 000,00 грн.) Підстави такої різкого збільшення кредиторської заборгованості, пояснень розбіжностей між сумами кредиторської заборгованості станом на одну й ту саму дату, - 01 січня 2011 року Боржником не надано. В судовому засіданні при розгляді вимог Заявника 3, Боржник на запитання щодо різниці сум, дав пояснення, згідно яких, за даними бухгалтерського обліку при видачі довідки (розшифровки) кредиторської заборгованості не було враховано нарахування пені. ) Водночас, суд звертає увагу на те, що згідно довідки (розшифровки) дебіторської заборгованості перед Боржником станом на 10 листопада 2010 року, (Т. 1 с. 83)), загальна сума дебіторської заборгованості становить на вказану дату 15 076 221,00 грн. Згідно довідки про наявність дебіторської заборгованості з контрагентами Боржника станом на 01 січня 2011 року, загальна сума дебіторської заборгованості складає 15 033 985,24 грн., тобто настільки істотно як кредиторська заборгованість, розмір дебіторської заборгованості не зазнали істотних змін.

Беручи до уваги вищевикладене, невідповідність перелічених документів наданих Боржником перерахованим правовим нормам (більшість копій зняті з документів, що не відповідають вимогам до оформлення фінансової звітності з відсутністю підпису керівника та в низці випадків бухгалтера Боржника, не належність засвідчення копій), - не належність документів у якості доказів; той факт, що вся надана Боржником на виконання ухвал суду фінансова (бухгалтерська) звітність Боржника надана в копіях документів без жодного доказу фактичного прийняття саме в цьому вигляді контролюючими органами звітності (засвідченої відбитком канцелярії контролюючого органу (управління статистики, податкового органу)), що свідчить про те, що саме в такому вигляді звітність подана Боржником; враховуючи без пояснень істотні коливання показників фінансової звітності (станом на 01 липня 2010 року –загальна кредиторська заборгованість становила 575 443,15 грн., станом на 01 січня 2011 року. –за різними документами Боржника - 2 449,00 тис. грн. та 1 864 534,77 грн. в частині кредиторської заборгованості, в тому числі відмінності грошових показників станом на одні й ті самі календарні дати, в тому числі –на 1 січня 2011 року, що разом з позиції суду ставить під сумнів дійсність (відповідність поданої до суду копій звітності фактично поданій) реальній фінансовій звітності Боржника; подана фінансова звітність з викладених підстав не є належними та допустимим доказами у цій справі.

4. Суд звертає увагу на таке. Відповідно до наданого Заявником 6 та підтвердженого Боржником Договору на надання інформаційно-консультаційних послуг, договір було укладено 01 січня 2009 року.

Відповідно ч.ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу законів про працю «Святкові і неробочі дні», встановлено такі святкові дні: 1 січня - Новий рік. У дні, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допускаються роботи, припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі підприємства, установи, організації), роботи, викликані необхідністю обслуговування населення. У ці дні допускаються роботи із залученням працівників у випадках та в порядку, передбачених статтею 71 цього Кодексу. Заявником 6, Боржником не надано суду жодних доказів наявності обставин, передбачених ч. 4 ст. 73 Кодексу законів про працю, які б обумовлювали роботу керівника Боржника ОСОБА_4., Заявника 6 у святковий день, - 01 січня 2009 року - виконання ними посадових обов’язків та відповідно, не надано доказів правомірності укладення правочинів у календарний святковий день, доказів уповноваження ОСОБА_4. виконувати посадові обов’язки голови правління Боржника у святковий день, володіння ОСОБА_4. дієздатністю посадової особи голови правління Боржника у відповідності з ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України у святковий день.

5. Виходячи з того, що станом на 10 листопада 2010 року згідно довідки (розшифровки) кредиторської заборгованості Боржником не обліковувалась у фінансовому (бухгалтерському обліку) Заборгованість перед Заявником 6 взагалі, що є свідченням відсутності у бухгалтерському обліку Боржника заборгованості Боржником перед Заявником 6 станом на 10 листопада 2010 року, в той час як Договір укладено 01 січня 2009 року, істотне значення має встановлення фактичності надання послуг Заявником 6 Боржнику. На підставі наявних матеріалів справи судом також встановлено, що матеріали справи не містять жодних документів, які підтверджують безспірність вимог Заявника 6 до Боржника, в зв’язку з чим вони підлягають доведенню Заявником 6.

На підставі наявних матеріалів справи, документів наданих Заявником 6, Боржником в ході дослідження останніх на предмет встановлення фактичності надання Заявником 6 Боржнику послуг на підставі Договору на надання інформаційно-консультаційних послуг від 01 січня 2009 року перелічених у акті виконаних робіт від 10 жовтня 2010 року до договору на надання інформаційно-консультаційних послуг, встановлено наступне.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28 січня 2011року також було зобов’язано Боржника надати на призначене судове засідання оригінали та належним чином засвідчені копії для долучення до матеріалів справи надані Заявником 6 Боржнику на виконання договору на надання інформаційно-консультаційних послуг від 01 січня 2009 року:

- надати всі наявні документи, що підтверджують фактичне надання послуг, зазначених в акті виконаних робіт від 10 жовтня 2010 року до договору на надання інформаційно-консультаційних послуг, в тому числі:

- аналіз інформації, документів, що надані замовником виконавцю та стосуються предмету договору;

- докази надання повної юридичної, фінансової, організаційної та іншої інформації стосовно порядку, вартості, процедури і перспектив зміни цільового призначення земельної ділянки, що належить замовникові площею 145 га, з земель сільськогосподарського призначення на землі «під індивідуальне будівництво», з письмовим відображенням проведеної роботи;

- інвентаризаційні акти земель замовника, складені виконавцем (Заявником 6) за результатами проведення часткової інвентаризації земель Боржника;

- генплан міста Фастова (за наявності);

- висновок за результатами проведеного виконавцем (Заявником 6) аналізу генплану м. Фастова;

- письмове обґрунтування доцільності зміни цільового призначення земельної ділянки ВАТ «Унавське»та внесення змін до генплану м. Фастова, з відміткою про подачу вказаного документа –«уповноваженим органам»;

- «проекти рішення сесії міської ради, необхідні для зміни цільового призначення земель, зазначених в предметі договору», - договору на надання інформаційно-консультаційних послуг від 01 січня 2009 року, підготовлені Заявником 6;

- докази представництва інтересів Боржника в усіх державних органах, підприємствах, закладах, інститутах і т. д. по справам, які стосуються виконання договору на надання інформаційно-консультаційних послуг від 01 січня 2009 року та зміни цільового призначення земельної ділянки, що належить Боржнику площею 145 га, з земель сільськогосподарського призначення на землі «під індивідуальне житлове будівництво», в тому числі довіреності, витяги з протоколів засідань в яких брав участь Заявник 6 від імені Боржника –в повному обсязі;

- рішення сесії міської ради про дозвіл ВАТ «Унавське»на розробку детального плану території на землях площею 145 га;

- надати висновок Київського інституту землеустрою висновку про якість ґрунтів на земельній ділянці ВАТ «Унавське»;

- надати письмові пояснення з питань: 1) яким чином, у який спосіб виконавцем (Заявником 6) здійснено «забезпечення отримання Замовником рішення сесії міської ради про дозвіл ВАТ «Унавське» на розробку детального плану території на землях площею 145 га»;2) яким чином, у який спосіб виконавцем (Заявником 6) здійснено «забезпечення отримання від Київського інституту землеустрою висновку про якість грантів на земельній ділянці ВАТ «Унавське»(а.с. 2-3 Т. 7).

Дослідивши подані Боржником документи, судом встановлено, що Боржником надано: копію рішення № 33-L-V від 26 березня 2009 року Фастівської міської ради Київської області про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Фастова, оригінали договору № 6375 на створення (передачу) технічної продукції від 27 листопада 2009 року, Протоколу угоди про договірну ціну на технічну продукцію –додаток № 6375 від 27 листопада 2009 року, кошторису на виконання проектно-вишукувальних робіт та оформлення документації –додаток до договору від 27 листопада 2009 року № 6375, акт здачі-прийняття технічної продукції (послуг) згідно договору № 6375 від 27 листопада 2009 року, копія документу «Договір № 6317 на створення (передачу) технічної продукції від 25 листопада 2009 року», копія документу «Протокол Угоди про договірну ціну на технічну продукцію»–додаток до договору № 6317 від 25 листопада 29009 року», копія документа «кошторис на проекті (вишукувальні) роботи»б/№, б/дати, копія документу «Довіреність № 3 від 14 січня 2010 року», копію документу «акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.08.2011 між Боржником та Заявником 6», копії з факсокопій документів «виписка …»за 20.11.09 (частина копії документу не читабельна) та з документа «платіжне доручення № 263 від 30 грудня 2009 року». Інших доказів з перелічених вище попередньому абзаці витребуваних судом у Боржника, останнім на виконання ухвали суду надано суду не було.

Вивчивши перелічені докази надані Боржником на підтвердження фактичності отримання послуг від Заявника 6, судом встановлено таке. Виходячи з того факту, що предметом Договору від 01 січня 2009 року виступило: зобов’язання взяте виконавцем, яким виступив Заявник 6 –фізична особа-підприємець ОСОБА_3 по наданню інформаційно-консультаційних послуг зі зміни цільового призначення земельних ділянок:

- площею 81,34 га, які належать Боржнику на праві постійного користування;

- площею 68,66 га, які належать Боржнику на праві колективної власності (надалі - земля)

на землі «під індивідуальну житлову забудову», встановлено, що

- копія рішення № 33-L-V від 26 березня 2009 року Фастівської міської ради Київської області «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Фастова»надана Боржником, по-перше, не є належним та допустимим доказом у цій справі з підстав невідповідності вимогам ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, - документ поданий у не засвідченій копії; не відповідності вимогам п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації „Вимоги до оформлення документів” (ДСТУ 4163-2003), - не містить відмітки про засвідчення копії документа складають зі слів „Згідно з оригіналом”, назви посади особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії; даний документ за своїм змістом не підтверджує жодних обставин, які мають відношення до предмету Договору від 01 січня 2009 року, а Боржником не надано жодних пояснень на підтвердження яких конкретних фактів ним надано вказану копію документу у якості доказу, яке має відношення вказаний документ до виконання договору Заявником 6, вказане рішення не містить також жодних посилань на Договір від 01 січня 2009 року чи на виконавця за ним; зміст вказаного рішення Фастівської міської ради Київської області стосується затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Фастова в цілому, а не конкретно визначених земель, які належать Боржнику на праві постійного користування та на праві колективної власності.

- оригінал договору № 6375 на створення (передачу) технічної продукції від 27 листопада 2009 року, Протокол угоди про договірну ціну на технічну продукцію –додаток № 6375 від 27 листопада 2009 року, кошторис на виконання проектно-вишукувальних робіт та оформлення документації –додаток до договору від 27 листопада 2009 року № 6375, акт здачі-прийняття технічної продукції (послуг) згідно договору № 6375 від 27 листопада 2009 року (а.с. 86, Т. 7), - не є належними доказами, не є доказами надання Заявником 6 послуг Боржнику за Договором від 01 січня 2009 року з тих причин, що по-перше,

Заявник 6 посилається на те, що підставою виникнення кредиторської заборгованості Боржника перед Боржником є договір на надання інформаційно-консультаційних послуг від 01 січня 2009 року. Статтями 901 «Договір про надання послуг», 902 «Виконання договору про надання послуг»Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Дослідивши матеріали справи та вказаний договір від 01 січня 2009 року, суд встановив, що п.п. 4.4. Договору передбачено умову, згідно якої виконавець може залучати третіх осіб для виконання даного договору, що не звільняє виконавця від відповідальності за якість наданих послуг, однак Заявником 6, Боржником та іншими учасниками провадження не надано жодних належних доказів наявності між Заявником 6 правовідносин з залученими на правових підставах третіми особами з метою виконання Договору від 01 січня 2009 року. Договір № 6375 на створення (передачу) технічної продукції від 27 листопада 2009 року, протокол до нього та вказаний акт здачі-прийняття технічної продукції (послуг) згідно договору № 6375 від 27 листопада 2009 року, - укладені безпосередньо, особисто Боржником в особі голови правління ОСОБА_4., підпис якого скріплено печаткою Боржника, який за договором № 6375 від 27 листопада 2009 року виступив особисто замовником складання технічної документації із землеустрою земельної ділянки за місцем розташування: м. Фастів Фастівська міськрада Київської області (п.п. 1.1. договорі № 6375) та директором «Київського інституту землеустрою»в особі ОСОБА_14, який виступив виконавцем особисто, де у вказаних документах, - договорі, протоколі, кошторисі, вказаному акті особа Заявника 6 взагалі не фігурує жодним чином та відсутні будь-які ознаки в них доказів виконання Заявником 6 умов Договору від 01 січня 2009 року; по-друге, договір № 6375 від 27 листопада 2009 року за своїм змістом не підтверджує жодних обставин, які мають відношення до предмету Договору від 01 січня 2009 року, до земель Боржника, які перебувають у колективній власності чи у постійному користуванні останнього, а Боржником не надано жодних пояснень на підтвердження яких конкретних фактів ним надано вказані документи у якості доказів, яке мають відношення вказані документи до виконання саме Заявником 6 договору від 01 січня 2009 року, вказані докази не містять жодних посилань на Договір від 01 січня 2009 року чи на виконання за ним, жодних посилань на Заявника 6, який би фігурував у вказаних документах на підставі Договору від 01 січня 2009 року. Таким чином, перелічені докази не доводять фактичність надання Заявником 6 умов Договору від 01 січня 2009 року. Крім цього в акті виконаних робіт до Договору на надання інформаційно-консультаційних послуг від 10 жовтня 2010 року у п. 1.3. вказано, що Заявник 6 особисто провів часткову інвентаризацію земель Боржника; по-третє, також суд бере до уваги те, що відсутні й жодні докази фактичного виконання робіт за договором № 6375 від 27 листопада 2009 року, а наданий Боржником акт здачі-прийняття технічної продукції (послуг) згідно договору № 6375 від 27 листопада 2009 року –не підписаний Боржником взагалі, не містить дати;

- копія документу «Договір № 6317 на створення (передачу) технічної продукції від 25 листопада 2009 року», копія документу «Протокол Угоди про договірну ціну на технічну продукцію»–додаток до договору № 6317 від 25 листопада 29009 року», копія документа «кошторис на проекті (вишукувальні) роботи»б/№, б/дати, - не є належними та допустимими доказами надання Заявником 6 послуг Боржнику за Договором від 01 січня 2009 року з причин, по-перше, невідповідності вимогам п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації „Вимоги до оформлення документів” (ДСТУ 4163-2003), - не містять відмітки про засвідчення копії документа, що складаються зі слів „Згідно з оригіналом”, назви посади особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії; невідповідно вимогам ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, - не є копіями оригіналів поданих документів, а становлять копії факсокопій документів; по-друге, договір № 6317 на створення (передачу) технічної продукції від 25 листопада 2009 року, протокол до нього, - укладені безпосередньо, особисто Боржником в особі голови правління ОСОБА_4., який за договором № 6317 від 25 листопада 2009 року виступив особисто замовником складання технічного звіту щодо якісної характеристики ґрунтового покриву (документації) земельної ділянки за місцем розташування: м. Фастів Фастівська міськрада Київської області (п.п. 1.1. договору № 6317) (а.с. 91, Т. 7) та директором ДП «Київського інституту землеустрою»в особі ОСОБА_14, який виступив виконавцем особисто, де у вказаних документах, - договорі, протоколі, кошторисі особа Заявника 6 взагалі не фігурує жодним чином та відсутні будь-які ознаки в них доказів виконання Заявником 6 умов Договору від 01 січня 2009 року; по-третє, договір № 6317 від 25 листопада 2009 року за своїм змістом не підтверджує жодних обставин, які мають відношення до предмету Договору від 01 січня 2009 року, до земель Боржника, які перебувають у колективній власності чи у постійному користуванні останнього, а Боржником не надано суду жодних пояснень на підтвердження яких конкретних фактів ним надано вказані документи у якості доказів, яке мають відношення вказані документи до виконання саме Заявником 6 умов Договору від 01 січня 2009 року, вказані докази не містять жодних посилань на Договір від 01 січня 2009 року чи на виконання за ним, не містять жодних посилань на Заявника 6, який би фігурував у вказаних документах на підставі Договору від 01 січня 2009 року. Таким чином, перелічені докази не доводять фактичність надання Заявником 6 послуг за Договором від 01 січня 2009 року; по-четверте, суд бере до уваги відсутність й жодних доказів фактичного виконання робіт за договором № 6317 від 25 листопада 2009 року;

- копія документу «Довіреність № 3 від 14 січня 2010 року», - не є належним та допустимим доказом надання Заявником 6 послуг Боржнику за Договором від 01 січня 2009 року з причин, по-перше, не відповідності вимогам ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, - документ поданий у не засвідченій копії; не відповідності вимогам п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації „Вимоги до оформлення документів” (ДСТУ 4163-2003), - не містить відмітки про засвідчення копії документа, що складається зі слів „Згідно з оригіналом”, назви посади особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії; по-друге, за результатом аналізу чинного законодавства України встановлено, що законодавство розрізняє правові статуси фізичної особи та фізичної особи-підприємця як суб’єкта господарювання, зокрема, у підр. 1 «Фізична особа»розд. ІІ Цивільного кодексу України»у гл. 4 «Загальні положення про фізичну особу»надано визначення поняття фізичної особи у ст. 24, зокрема: «Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою». Відповідно до ст. 25 Цивільного кодексу України, здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов'язки може пов'язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Главою 5 «Фізична особа-підприємець»розд. ІІ Цивільного кодексу України визначено, зокрема у ст. ст. 50, 51, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Статтею 128 Господарського кодексу України у ч.ч. 1, 2 визначено: Громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення. Таким чином вказані нормативно-правові акти однозначно відмежовують та розрізняють правовий статус фізичної особи та правовий статус громадянина як суб’єкта господарювання –фізичну особу-підприємця з відповідними правовими статусами. Дослідивши зміст Договору від 01 січня 2009 року, заяву Заявника 6 судом встановлено, що Договір від 01 січня 2009 року був укладений між Боржником та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, який здійснює свою підприємницьку діяльність пройшовши державну реєстрацію на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 серії В03 № 307452 (а.с. 70, Т. 7), виданого державним реєстратором Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області та який має власну печатку фізичної особи-підприємця. Дослідивши зміст копії документу «Довіреність № 3 від 14 січня 2010 року»судом встановлено, що вказана довіреність видана не на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3., а на фізичну особу ОСОБА_3.; в тексті довіреності відсутні будь-які посилання на те, що довіреність видана на виконання Договору від 01 січня 2009 року чи з посилання на нього; відсутні посилання в тексті довіреності, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 діє від імені Боржника на підставі Договору від 01 січня 2009 року; крім того, аналіз змісту довіреності вказує на те, що повноваження, якими наділено фізичну особу ОСОБА_3. виходять за предмет Договору від 01 січня 2009 року, зокрема, в довіреності уповноважено ОСОБА_3. представляти інтереси Боржника в усіх підприємствах, установах …., що пов’язані із захистом та реалізацією прав та інтересів Товариства (а не зміною цільового призначення земельних ділянок); для виконання представницьких функцій ОСОБА_3 надаються такі права: … посвідчувати вірність та відповідність оригіналам копій документів, що стосуються діяльності Товариства та виконання даної довіреності.

Таким чином, докази надані Боржником на підтвердження фактичності надання Заявником 6 послуг не є належними, допустимим у цій справі, не підтверджують фактичність надання вказаних послуг Заявником 6.

Встановлюючи фактичність надання Заявником 6 Боржнику послуг на підставі Договору від 01 січня 2009 року на підставі наданих Заявником 6 доказів, судом встановлено наступне.

На підтвердження факту виконання Договору від 01 січня 2009 року Заявником 6 надано акт від 10 жовтня 2010 року виконаних робіт до договору на надання інформаційно-консультаційних послуг (а.с. 15 Т. 7), згідно якого, Боржник та Заявник 6 склали вказаний акт виконаних робіт до договору на надання інформаційно-консультаційних послуг від 01 січня 2009 року про наступне: виконавець (Заявник 6) надав замовнику (Боржнику) наступні інформаційно-консультаційні послуги: аналіз інформації, документів наданих Замовником і що стосуються предмету договору (п.п. 1.1.); надання замовнику повної юридичної, фінансової, організаційної та іншої інформації стосовно порядку, вартості, процедури та перспектив змін цільового призначення земельної ділянки, що належить Боржнику, площею 145 га, з земель сільськогосподарського призначення на землі «під індивідуальне житлове будівництво»(п.п. 1.2.); часткове проведення інвентаризації земель Боржника (п.п. 1.3.); здійснення аналіз генплану міста Фастова (п.п. 1.4.); проведення консультацій та надання уповноваженим органам обґрунтування доцільності зміни цільового призначення земельної ділянки Боржника та внесення змін до генплану міста Фастова (1.5.); підготовка проектів рішень сесії міської ради, необхідних для зміни цільового призначення земель, вказаних в предметі договору (п.п. 1.6.); забезпечення отримання замовником рішення сесії міської ради про дозвіл Боржнику на розробку детального плану територій на землях площею 145 га. (п.п. 1.7.); забезпечення отримання від Київського інституту землеустрою висновку про якість ґрунтів на земельній ділянці Боржника (п.п. 1.8.); представництво інтересів Боржника в усіх державних органах, підприємствах, закладах, інститутах і т.п. у справах, що стосуються виконання даного договору та зміни цільового призначення земельної ділянки, що належить Боржнику, площею 145 га, з земель сільськогосподарського призначення на землі «під індивідуальне житлове будівництво»(п.п. 1.9.).

З метою встановлення фактичності надання Заявником 6 послуг на підставі Договору від 01 січня 2009 року Боржнику судом досліджено всі докази у сукупності надані Заявником 6, при цьому суд бере до уваги те, що з метою підготовки заяви Заявника 6 до розгляду та з’ясування законності підстав вимог Заявника, дійсних та фактичних обставин справи, як зазначено вище ухвалою господарського суду Київської області від 28 січня 2011 року, було зобов’язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 на призначене судове засідання надати суду: оригінали поданих документів для огляду в судовому засіданні; надати правове обґрунтування заявлених до Боржника вимог; надати суду звіт по наданим послугам, в якому відображена інформація з питань, що цікавлять замовника, письмовий висновок Заявника 6, письмові надані замовнику рекомендації по договору на надання інформаційно-консультаційних послуг від 01 січня 2009 року (на виконання вимог п.п. 2.1.11. договору на надання інформаційно-консультаційних послуг від 01 січня 2009 року); оригінали для огляду у судовому засіданні та належним чином засвідчені копії для долучення до матеріалів справи: паспорта та ідентифікаційного номера Заявника 6; свідоцтва платника єдиного податку Заявника, чинного в період 2009 - 2010 роки; довідку про включення Заявника 6 до ЄДРПОУ; Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з заповненими всіма полями витягу; надати оригінал та належним чином засвідчену копію ліцензії на провадження господарської діяльності щодо проведення землевпорядних та землеоціночних робіт, видану Заявнику 6, діючу станом на дату укладення договору на надання інформаційно-консультаційних послуг - на 01 січня 2009 року; доказ наявності правомочності у Заявника 6 надавати з 01 січня 2009 року по 10 жовтня 2010 року інформаційно-консультаційні послуги, проводити інвентаризацію земель, забезпечувати отримання рішення сесії міської ради на дозвіл на розробку детального плану територій на землях Боржника; надати всі наявні документи, що підтверджують фактичне надання послуг, зазначених в Акті виконаних робіт від 10 жовтня 2010 року до договору на надання інформаційно-консультаційних послуг від 01 січня 2009 року, в тому числі: аналіз інформації, документів, що надані замовником виконавцю та стосуються предмету договору; докази надання повної юридичної, фінансової, організаційної та іншої інформації стосовно порядку, вартості, процедури і перспектив зміни цільового призначення земельної ділянки, що належить замовникові площею 145 га, з земель сільськогосподарського призначення на землі «під індивідуальне будівництво», з письмовим відображенням проведеної роботи; інвентаризаційні акти земель замовника, складені виконавцем (Заявником 6) за результатами проведення часткової інвентаризації земель Боржника; генплан міста Фастова; висновок за результатами проведеного виконавцем (Заявником 6) аналізу генплану м. Фастова; письмове обґрунтування доцільності зміни цільового призначення земельної ділянки ВАТ «Унавське»та внесення змін до генплану м. Фастова, з відміткою про подачу вказаного документа –«уповноваженим органам»; «проекти рішення сесії міської ради, необхідні для зміни цільового призначення земель, зазначених в предметі договору»,- договору на надання інформаційно-консультаційних послуг від 01 січня 2009 року, підготовлені Заявником 6; докази представництва інтересів Боржника в усіх державних органах, підприємствах, закладах, інститутах і т. д. по справам, які стосуються виконання договору на надання інформаційно-консультаційних послуг від 01 січня 2009 року та зміни цільового призначення земельної ділянки, що належить Боржнику площею 145 га, з земель сільськогосподарського призначення на землі «під індивідуальне житлове будівництво», в тому числі довіреності, витяги з протоколів засідань в яких брав участь Заявник 6 від імені Боржника –в повному обсязі; надати рішення сесії міської ради про дозвіл ВАТ «Унавське»на розробку детального плану території на землях площею 145 га; надати висновок Київського інституту землеустрою висновку про якість грунтів на земельній ділянці ВАТ «Унавське»; зобов’язано надати письмові пояснення з питань: 1) яким чином, у який спосіб виконавцем (Заявником 6) здійснено «забезпечення отримання Замовником рішення сесії міської ради про дозвіл ВАТ «Унавське»на розробку детального плану території на землях площею 145 га»; 2) яким чином, у який спосіб виконавцем (Заявником 6) здійснено «забезпечення отримання від Київського інституту землеустрою висновку про якість грунтів на земельній ділянці ВАТ «Унавське»; провести звірку розрахунків з Боржником по договору на надання інформаційно-консультаційних послуг від 01 січня 2009 року станом на поточну дату та надати акт звірки взаємних розрахунків суду на призначене судове засідання; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, відсутня справа між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав або є рішення цих органів з такого предмету, інші докази, що підтверджують викладені в заяві обставини.

(Суд звертає увагу на те, що правочином є договір про надання інформаційно-консультаційних послуг, на підтвердження виконання обов’язків за яким було укладено акт виконаних робіт до договору на надання інформаційно-консультаційних послуг від 01 січня 2009 року, в той час як результат наданих послуг фіксується актом наданих послуг).

На підтвердження заявлених вимог Заявником 6 на виконання вказаної ухвали суду Заявником 6 було надано докази лише частково та надано «Письмові пояснення»б/№, б/дати, в ході дослідження яких на предмет встановлення фактичності надання послуг Заявником 6 Боржнику, судом встановлено наступне:

досліджуючи надані Боржником оригінал листа № 639 від 05 жовтня 2008 року (запис «2008 р.»виправлено від руки на «2009»рік, без засвідчення виправлення підписом Боржника, скріпленого печаткою останнього) (а.с. 18, Т. 7), оригінал листа № 639 від 05 жовтня 2009 року (а.с. 19, Т. 7), - дані листи не є належними доказами фактичності надання послуг Заявником 6 Боржнику на підставі Договору від 01 січня 2009 року, з підстав, що по-перше, листи складені Боржником, підписані головою правління останнього –ОСОБА_4., підпис якого скріплено печаткою Боржника та адресовані в.о. Фастівського міського голови ОСОБА_18, в яких відсутні будь-які посилання на Заявника 6, на Договір від 01 січня 2009 року, документи не містять будь-якої інформації стосовно виконання Заявником 6 умов Договору від 01 січня 2009 року; до листів не додано жодних доказів фактичного направлення Заявником 6 / отримання (вхідного номеру) вказаних документів адресатом (в.о. Фаствіського міського голови ОСОБА_18); по-друге, за змістом листи містять інформацію наступного змісту: «ВАТ «Унавське»в свій час передало Фастівській міській раді з власної площі землі земельну ділянку (зазначається на доданій схемі) для того, щоб Фастівська міська рада надавала працівникам Боржника земельні ділянки для будівництва житлових будинків. Однак Фастівська міська рада не дотрималася домовленості і стала надавати без дозволу товариства земельні ділянки для будівництва не працівникам Боржника. Прошу внести на розгляд сесії міської ради питання про заборону надання земельних ділянок для будівництва на вказаній місцевості не працівникам Боржника», - дослідивши зміст вказаних ідентичних за змістом документів, судом встановлено, що за змістом вони не містять жодної інформації, жодних фактів, які свідчать про виконання Заявником 6 Договору від 01 січня 2009 року щодо зміни цільового призначення земель які перебувають у колективній власності та у користуванні Боржника на землі зазначеного цільового призначення, тобто не стосуються предмету Договору від 01 січня 2009 року; по-третє, Заявником 6 не надано жодних пояснень на підтвердження яких конкретних фактів ним надано вказані документи у якості доказу, яке мають відношення вказані документи до виконання Договору Заявником 6; схеми на які містяться посилання у вказаному документі не долучені до листів; в документах порушені вимоги п.п. 5.16 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації „Вимоги до оформлення документів” (ДСТУ 4163-2003) від 07 квітня 2003 року, - не містять обов’язкового реквізиту документа - поштової адреси адресата.

Досліджуючи наданий Боржником оригінал листа без номера, без дати, без назви (а.с. 20 Т. 7), адресованого Начальнику Фастівського районного відділу земельних ресурсів Прикладовській Т.М., судом встановлено, що даний документ не є належним та допустимим доказом у цій справі з наступних підстав: 1) пунктами 1.1. Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації „Вимоги до оформлення документів” (ДСТУ 4163-2003) від 07 квітня 2003 року, встановлено, що цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи (далі - документи) - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності: - органів державної влади України, органів місцевого самоврядування; - підприємств, установ, організацій та їх об'єднань усіх форм власності (далі - організацій). Відповідно до ст. 51 Цивільного кодексу України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Згідно п.п. 4.4 ДСТУ 4163-2003 документи, що їх складають в організації, повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва організації (07), назва виду документа (10) (не зазначають на листах), дата (11), реєстраційний індекс документа (12), заголовок до тексту документа (19), текст документа (21), підпис (23). Вказаний документів не містить таких обов’язкових реквізитів як дату, реєстраційний індекс документа, заголовок до тексту документа. Відповідно до п.п. 5.16 ДСТУ 4163-2003, адресатами документа можуть бути організації, їхні структурні підрозділи, посадові особи та громадяни. У разі адресування документа організації або її структурному підрозділові без зазначення посадової особи їхні назви подають у називному відмінку. До реквізиту "Адресат" входить поштова адреса. Порядок і форма запису відомостей про поштову адресу установи мають відповідати Правилам надання послуг поштового зв'язку. Судом встановлено, що досліджуваний доказ не містить обов’язкового реквізиту документу - поштової адреси адресата. В зв’язку з відсутністю у документі дати його складання, реєстраційного індексу, назви, адреси адресата та жодних доказів фактичного направлення Заявником 6/отримання адресатом документу, - відсутні докази того, що цей документ виданий з метою виконання Договору від 01 січня 2009 року Заявником 6, в тому числі під час його чинності та був отриманий адресатом, він не є належним доказом у справі, не підтверджує фактів виконання Заявником 6 Договору; 2) документ підписаний ОСОБА_3 у якості фізичної особи з посиланням на те, що він діє у якості представника за довіреністю, а його підпис скріплений печаткою Боржника, - як вже встановлено судом вище, законодавство чітко розрізняє суб’єктів правовідносин –фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Договір від 01 січня 2009 року укладено ОСОБА_8. у якості фізичної особи-підприємця, а вказаний доказ –підписано не належною особою, - фізичною особою, а не стороною Договору від 01 січня 2009 року (фізичною особою-підприємцем), в зв’язку з чим даний доказ також є не належним; крім того, фізична особа-підприємець діє на підставі Договору від 01 січня 2009 року та має власну печатку фізичної особи-підприємця, скріплення підпису фізичної особи-підприємця печаткою іншої юридичної особи є протиправним та протирічить п. 5.26 ДСТУ 4163-2003, згідно якого відбитком печатки організації засвідчують на документі підпис відповідальної особи, в той час як за умовами Договору від 01 січня 2009 року Заявник є виконавцем - самостійною стороною договору, чий підпис засвідчується його печаткою; 3) документ за своїм змістом не підтверджує жодних обставин, які мають відношення до предмету Договору від 01 січня 2009 року, а Заявником 6 не надано жодних пояснень на підтвердження яких конкретних фактів ним надано вказаний документ у якості доказу, яке має відношення вказаний документ до виконання Договору Заявником 6, вказаний документ безпосередньо не містить також жодних посилань на те, що він складений на виконання Договору від 01 січня 2009 року; 4) документ не містить жодних доказів направлення/отримання (вх. №) адресатом, тобто доказів фактичності направлення документу адресату;

- досліджуючи надане Заявником 6 доручення від 03 лютого 2008 року (а.с. 21, Т. 7), судом встановлено, що даний документ не є належним та допустимим доказом у цій справі з підстав: 1) документ було видано 03 лютого 2008 року, в той час як Договір було підписано сторонами 01 січня 2009 року, тобто через більш ніж 10 місяців після видачі доручення; 2) доручення не містить жодних посилань на те, що видане на виконання Договору від 01 січня 2009 року; 3) доручення видане не на належного суб’єкта Договору від 01 січня 2009 року, оскільки суб’єктом –стороною Договору є фізична особа-підприємець ОСОБА_3, а доручення видано на фізичну особу ОСОБА_3.; 4) Главою 68 Цивільного кодексу України «Доручення»визначено правове регулювання правовідносин договору доручення, як самостійної підстави виникнення цивільних правовідносин, в зв’язку з чим, доручення від 03 лютого 2008 року, згідно якого довірителем, яким виступив Боржник доручено фізичній особі ОСОБА_3 вчинити певні дії, - не є належним доказом виконання іншого правочину – договору про надання послуг, укладеного 01 січня 2009 року між Боржником та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8.;

- досліджуючи листи без вихідних номерів, без дат, адресовані начальнику Відділу містобудування і архітектури м. Фастова ОСОБА_4, підписаного головою правління Боржника ОСОБА_4 Фастівського міського голови секретарю Фастівської міської ради ОСОБА_12, підписаного головою правління Боржника ОСОБА_4. (а.с. 24, Т. 7), двох листів адресованих директору ДП «Київський інститут землеустрою»ОСОБА_14., підписаних головою правління Боржника ОСОБА_4., - підпис якого не скріплено печаткою Боржника (а.с. 26, 27, Т. 7), судом встановлено, що перелічені документи за результатом їх правового аналізу за формою і за змістом не є належними та допустимими доказами у цій справі з наступних підстав: 1) листи складені Боржником, підписані головою правління останнього –ОСОБА_4., підпис якого скріплено печаткою Боржника (за виключенням листів адресованих директору ДП «Київський інститут землеустрою»ОСОБА_14., які не містять печатки Боржника), а не Заявником 6, в листах відсутні будь-які посилання на Заявника 6, на Договір від 01 січня 2009 року; документи не містять будь-якої інформації стосовно того, що вони направляються на виконання Заявником 6 Договору від 01 січня 2009 року; 2) дослідивши зміст документів, судом встановлено, що за змістом вони не містять інформації, фактів, які свідчать про виконання Заявником 6 Договору щодо зміни цільового призначення земель які перебувають у колективній власності та у користуванні Боржника на землі зазначеного цільового призначення, тобто не стосуються предмету Договору від 01 січня 2009 року; документи не містить жодних посилань на те, що він складений на виконання Договору від 01 січня 2009 року; 3) Заявником 6 не надано жодних пояснень на підтвердження яких конкретних фактів ним надано вказані документи у якості доказу, яке мають відношення вказані документи до виконання Договору Заявником 6; 4) в усіх документах, враховуючи норму ст. 51 Цивільного кодексу України порушені вимоги п.п. 1.1., 4.4., 5.16 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації „Вимоги до оформлення документів” (ДСТУ 4163-2003) від 07 квітня 2003 року, зокрема всі листи не містять таких обов’язкових реквізитів як дата, реєстраційний індекс документа, заголовок до тексту документа, обов’язкового реквізиту документу - поштової адреси адресата, що в свою чергу унеможливлює ідентифікацію документів за часом їх складання; 5) листи не містять жодних доказів їх фактичного направлення Заявником 6 адресатам/одержання ними (вх. №); 6) суд вважає істотним також зміст листа, адресованого Боржником директору ДП «Київський інститут землеустрою»ОСОБА_14., згідно якого Боржник звертається до останнього з проханням провести інвентаризацію земельних ділянок Боржника площею 145 га, в той час як згідно акту виконаних робіт до договору на надання інформаційно-консультаційних послуг від 01 січня 2009 року, частина інвентаризації земель Боржника була проведена безпосередньо Заявником 6, і як встановлено судом раніше, Заявником 6 не вимогу суду не надано ліцензії на проведення інвентаризації земель, що в свою чергу (лист) свідчить про зворотне, що саме особисто Боржник звертався саме до ДП «Київський інститут землеустрою»для проведення інвентаризації земель.

- досліджуючи Довіреність № 21 від 13 травня 2009 року, судом встановлено, що даний документ не є належним та допустимим доказом надання Заявником 6 послуг Боржнику за Договором від 01 січня 2009 року з причин, що по-перше, керуючись ст. ст. 24, 25, 50, 51 Цивільного кодексу України, судом встановлено, що вказана довіреність видана на суб’єкта, який не є стороною Договору від 01 січня 2009 року, зокрема, стороною договору у якості виконавця є фізична особа-підприємець ОСОБА_3, довіреність видана на фізичну особу ОСОБА_3., якою уповноважено ОСОБА_3. у якості фізичної особи на вчинення низки дій по виконанню представницьких функцій (детально розглянуто вище); в тексті довіреності відсутні будь-які посилання на те, що Довіреність видана з посиланням на договір від 01 січня 2009 року / з метою його виконання; відсутні посилання в тексті довіреності, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 діє від імені боржника на підставі Договору від 01 січня 2009 року; аналіз змісту довіреності вказує на те, що повноваження, якими наділено фізичну особу ОСОБА_3. не відповідають предмету Договору від 01 січня 2009 року та істотно виходять за межі предмету Договору від 01 січня 2009 року, зокрема, в довіреності уповноважено ОСОБА_3. представляти інтереси Боржника в усіх підприємствах, установах …., що пов’язані із захистом та реалізацією прав та інтересів Товариства (а не зміною цільового призначення земельних ділянок); для виконання представницьких функцій ОСОБА_3 надаються такі права: … посвідчувати вірність та відповідність оригіналам копій документів, що стосуються діяльності Товариства та виконання даної довіреності. В тексті довіреності підпис фізичної особи ОСОБА_3. засвідчено Головою правління Боржника ОСОБА_4. Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 має власну печатку фізичної особи-підприємця, якою й засвідчується його підпис, що сукупності вказує на те, що ОСОБА_3 був уповноважений не на виконання Договору від 01 січня 2009 року.

Досліджуючи надані Заявником 6 докази:

- копію рішення Фастівської міської ради Київської області № 10/6-1V-V від 03 червня 2006 року «Про вилучення земельної ділянки із землекористування ВАТ «Унавське»по вул. Фомічова, згідно якого 03 червня 2006 року вирішено вилучити із землекористування Боржника земельну ділянку площею 1,28 га по вул. Фомічова за згодою правління Боржника та зарахування її до земель запасу міської ради»(надалі –«рішення 1»), судом встановлено, що вказаний документ не є належним та допустимим доказом у цій справі з підстав: 1) документ - рішення 1 - винесене 03 червня 2006 року Фастівською міською радою Київської області, - більш як за два роки до моменту укладення Договору від 01 січня 2009 року; 2) доказ поданий з порушенням вимог п.п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації „Вимоги до оформлення документів” (ДСТУ 4163-2003) від 07 квітня 2003 року, - не містить назви посади особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії; 3) дослідивши зазначений зміст документа, за змістом він не містить жодних відомостей, які засвідчують фактичність виконання Заявником 6 Договору від 01 січня 2009 року та не має відношення до предмету Договору від 01 січня 2009 року –зміни цільового призначення земельних ділянок та за змістом не підтверджує жодних обставин, які мають відношення до предмету Договору від 01 січня 2009 року; натомість рішення містить пряму вказівку на те, що воно приймалось на звернення Боржника до ради про вилучення користування земельної ділянки по вул. Фомічова загальною площею 1,28 га за згодою Боржника, з метою надання в оренду даної земельної ділянки третій особі, - ТОВ «Нафта-ЛТД; Заявником 6 не надано суду жодних пояснень на підтвердження яких конкретних фактів ним надано вказані документи у якості доказів, яке мають відношення вказані документи до виконання саме Заявником 6 Договору від 01 січня 2009 року, вказані докази не містять жодних посилань на Договір від 01 січня 2009 року чи на виконання за ним, жодних посилань на Заявника 6, який би фігурував у вказаних документах на підставі Договору від 01 січня 2009 року. Таким чином, перелічені докази не доводять фактичність надання Заявником 6 умов Договору від 01 січня 2009 року.

- досліджуючи копію Рішення Фастівської міської ради Київської області № 2/41-XLII-V від 09 жовтня 2008 року «Про передачу в оренду земельної ділянки по вул. Фомічова для будівництва дитячого оздоровчого майданчика … ТОВ фірма «Нафта-ЛТД» (а.с. 29, Т. 7), згідно якого було прийнято рішення затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ фірма «Нафта ЛТЛ»по вул. Фомічова площею 1,2799 га для будівництва дитячого оздоровчого майданчика … перевести земельну ділянку площею 0,66 га з категорії земель сільськогосподарського призначення на категорію земель –землі рекреаційного призначення; передати земельну ділянку в оренду площею 1,2799 га терміном на 49 років ТОВ фірма «Нафта-ЛТД по вул. Фомічова … за рахунок земель запасу міської ради … (надалі –«рішення 2»), - судом встановлено, що вказаний документ не є належним та допустимим доказом у цій справі з підстав: 1) документ - рішення 2 - винесене 09 жовтня 2008 року Фастівською міською радою Київської області, - більш як за два місяці до моменту укладення Договору від 01 січня 2009 року; 2) доказ поданий з порушенням вимог ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, - взагалі не засвідчена копія та з порушеннями вимог п.п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації „Вимоги до оформлення документів” (ДСТУ 4163-2003) від 07 квітня 2003 року, - не містить відмітки про засвідчення копії документа, що складається зі слів „Згідно з оригіналом”, назви посади особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії; 3) дослідивши зазначений зміст документа, за змістом він не містить жодних відомостей, які засвідчують взагалі наявність правового зв’язку поданого документа з Заявником 6, Боржником; не містить жодних відомостей, які свідчать про фактичність виконання Заявником 6 Договору від 01 січня 2009 року та не має відношення до предмету Договору від 01 січня 2009 року –зміни цільового призначення земельних ділянок, - за змістом не підтверджує жодних обставин, які мають відношення до предмету Договору від 01 січня 2009 року; натомість рішення 2 містить пряму вказівку на те, що воно стосується передачі в оренду земельної ділянки сторонній юридичній особі - ТОВ фірма «Нафта-ЛТД»; Заявником 6 не надано суду жодних пояснень на підтвердження яких конкретних фактів ним надано вказаний документ у якості доказу, яке має відношення вказаний документ до виконання саме Заявником 6 Договору від 01 січня 2009 року, вказаний доказ не містить жодних посилань на Договір від 01 січня 2009 року чи на виконання за ним, не містить жодних посилань на Заявника 6, який би фігурував у вказаному документі на підставі Договору від 01 січня 2009 року. Таким чином, вказаний доказ не доводить фактичність надання Заявником 6 послуг Боржнику за Договором від 01 січня 2009 року.

Дослідивши копії документів (а.с. 30-38, Т. 7): два плани зовнішніх меж землекористування Відкритого акціонерного товариства «Унавське»не датовані (один з двох документів поданий з порушенням вимог ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, - у не засвідченій копії), державного акта на право колективної власності на землю серія КВ від 08 грудня 1999 року, державного акту на право постійного користування землею І-КВ №000340 від 08 грудня 1999 року, - вказані документи подані з порушенням вимог п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації „Вимоги до оформлення документів” (ДСТУ 4163-2003), - не містять відмітки про засвідчення копії документа, що складається зі слів „Згідно з оригіналом”, назви посади особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії; судом взято до уваги та досліджено перелічені докази, та встановлено, що вони є свідченням наявності на відповідних правових статусах земельних ділянок у Боржника, та не становлять доказів фактичного виконання Заявником 6 умов Договору від 01 січня 2009 року.

Дослідивши Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, судом встановлено, що даний доказ за змістом не містить жодних відомостей, які засвідчують наявність правового зв’язку поданого документа з Заявником 6, не містить жодних відомостей, які свідчать про фактичність виконання Заявником 6 Договору від 01 січня 2009 року; Заявником 6 не надано суду жодних пояснень на підтвердження яких конкретних фактів ним надано вказаний документ у якості доказу, яке має відношення вказаний документ до виконання саме Заявником 6 Договору від 01 січня 2009 року, вказаний доказ не містить жодних посилань на Договір від 01 січня 2009 року чи на виконання за ним Заявником 6, відсутнє жодне посилання на Заявника 6, який би фігурував у вказаному документі на підставі Договору від 01 січня 2009 року. Таким чином, вказаний доказ не доводить фактичність надання Заявником 6 послуг Боржнику за Договором від 01 січня 2009 року.

Заявник 6 на підтвердження своїх вимог надав копії з факсограми: Договору № 6317 на створення (передачу) технічної продукції від 25 листопада 2009 року, укладеного Боржником в особі голови правління ОСОБА_4. підпис якого скріплено печаткою Боржника, який виступив замовником за вказаним договором технічного звіту щодо якісної характеристики ґрунтового покриву (п.п. 1.1. договорі № 6375) та директором ДП «Київський інститут землеустрою»в особі ОСОБА_14, який виступив виконавцем особисто; протоколу Угоди про договірну ціну та технічну продукцію –додаток до договору № 6317 від 25 листопада 2009 р., кошторису на проекті (вишукувальні) роботи б/№, б/дати, без зазначення додатком до якого договору він є; копії: договору № 6375 на створення (передачу) технічної продукції від 27 листопада 2009 року, Протоколу угоди про договірну ціну на технічну продукцію –додаток № 6375 від 27 листопада 2009 року, кошторису на виконання проектно-вишукувальних робіт та оформлення документації –додаток до договору від 27 листопада 2009 року № 6375, акт здачі-прийняття технічної продукції (послуг) згідно договору № 6375 від 27 листопада 2009 року. Судом вже досліджено перелічені докази, які також було подано Боржником та надано їм правову оцінку, за наслідками якої судом встановлено, що перелічені документи не є належними доказами, не є доказами фактичності надання Заявником 6 послуг Боржнику за Договором від 01 січня 2009 року, документи складені безпосередньо між Боржником в особі уповноваженої особи Боржника та виконавцем за договорами –ДП «Київський інститут землеустрою» в особі директора в особі ОСОБА_14, де у вказаних документах, - договорі, протоколі, кошторисі, акті особа Заявника 6 взагалі не фігурує жодним чином, відсутні будь-які ознаки в них доказів виконання Заявником 6 умов Договору від 01 січня 2009 року; договір № 6375 від 27 листопада 2009 року за своїм змістом не підтверджує жодних обставин, які мають відношення до предмету Договору від 01 січня 2009 року, а Заявником 6 не надано суду жодних пояснень на підтвердження яких конкретних фактів ним надано вказані документи у якості доказів, яке мають відношення вказані документи до виконання саме Заявником 6 Договору від 01 січня 2009 рок; вказані докази не містять жодних посилань на Договір від 01 січня 2009 року чи на виконання за ним; не містять жодних посилань на Заявника 6, який би фігурував у вказаних документах на підставі Договору від 01 січня 2009 року; водночас суд звертає увагу на те, що в акті виконаних робіт до договору на надання інформаційно-консультаційних послуг від 10 жовтня 2010 року у п. 1.3. вказано, що Заявник 6 особисто провів часткову інвентаризацію земель Боржника; також суд бере до уваги те, що відсутні й жодні докази фактичного виконання робіт за договором № 6375 від 27 листопада 2009 року, а наданий Боржником акт здачі-прийняття технічної продукції (послуг) згідно договору № 6375 від 27 листопада 2009 року –не підписаний Боржником взагалі, не містить дати; з аналогічних, викладених вище підстав суд не визнає належними доказами й копію «Договору № 6317 на створення (передачу) технічної продукції від 25 листопада 2009 року», копія документу «Протокол Угоди про договірну ціну на технічну продукцію»–додаток до договору № 6317 від 25 листопада 29009 року», копію документа «кошторис на проекті (вишукувальні) роботи»б/№, б/дати. Досліджувані копії документів надані Заявником 6 суду з порушенням вимог ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, - не засвідчені копії, та вимог п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації „Вимоги до оформлення документів” (ДСТУ 4163-2003), - не містять відмітки про засвідчення копії документа, назви посади особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

На підтвердження заявлених вимог Заявником 6 також надано: копію рішення Фастівської міської ради Київської області №9/4-ХХІІ-ІІІ від 22 лютого 2001 року «Про зміну землекористування ВАТ «Унавське», яким прийнято рішення: із земель, наданих у колективну власність в районі вулиці Чичеріна перевести земельну ділянку площею 3,7 га в землі резервного фонду, що надані в постійне користування; компенсувати в колективну власність вилучену площу 3,7 га з резервного фонду, що знаходиться вдовж річки Унава; надано Заявником 6 рішення Фастівської міської ради Київської області №5/1-ХХІ-ІV від 25 березня 2004 року «Про вилучення земельної ділянки із землекористування ВАТ «Унавське»по вул. Зоряній, згідно якого вирішено вилучити із землекористування Боржника земельну ділянку площею 0,2 га на по вул. Зоряній за згодою правління Боржника та зарахувати земельну ділянку до земель запасу міської ради (а.с. 50, Т. 7); рішення Фастівської міської ради Київської області №3/4-ХХХVІ-ІV від 01 листопада 2005 року «Про вилучення земельної ділянки із користування Боржника по вул. Зоряній», згідно якого вирішено вилучити із землекористування Боржника земельну ділянку площею 0,2 га на по вул. Зоряній за згодою правління Боржника та зарахувати земельну ділянку до земель запасу міської ради (а.с. 51, Т. 7); рішення Фастівської міської ради Київської області №13/1-ХХХVІ-ІV від 08 вересня 2005 року «Про вилучення земельної ділянки із користування Боржника по вул. Зоряній», згідно якого вирішено вилучити із землекористування Боржника земельну ділянку площею 0,6 га на по вул. Зоряній за згодою правління Боржника та зарахувати земельну ділянку до земель запасу міської ради (а.с. 52, Т. 7); рішення Фастівської міської ради Київської області №2/1-ХХХ-ІV від 03 березня 2005 року «Про вилучення земельної ділянки із користування Боржника в м. Фастові по вул. Зоряній», згідно якого вирішено вилучити із землекористування Боржника земельну ділянку площею 0,3 га на по вул. Зоряній за згодою Боржника та зарахувати земельну ділянку до земель запасу міської ради (а.с. 53, Т. 7); рішення Фастівської міської ради Київської області №4/4-ХХІІІ-ІV від 23 липня 2004 року «Про вилучення земельної ділянки із користування Боржника по вул. Зоряній», згідно якого вирішено вилучити із землекористування Боржника земельну ділянку площею 0,4 га на по вул. Зоряній за згодою правління Боржника та зарахувати земельну ділянку до земель запасу міської ради (а.с. 54, т. 7); рішення Фастівської міської ради Київської області №18/2-ХХІІ-ІV від 26 травня 2004 року «Про вилучення земельної ділянки із користування Боржника по вул. Зоряній», згідно якого вирішено вилучити із землекористування Боржника земельну ділянку площею 0,3 га на по вул. Зоряній за згодою правління Боржника та зарахувати земельну ділянку до земель запасу міської ради; рішення Фастівської міської ради Київської області №3/1-ХХХX-ІV від 22 грудня 2005 року «Про вилучення земельної ділянки із користування Боржника по вул. Зоряній», згідно якого вирішено вилучити із землекористування Боржника земельну ділянку площею 0,1 га на по вул. Зоряній за згодою правління Боржника та зарахувати земельну ділянку до земель запасу міської ради. Дослідивши детально перелічені документи судом встановлено, що перераховані документи не є належними доказами у цій справі з таких підстав: вказані рішення винесені Фастівською міською радою Київської області в період з 25 березня 2004 року по 22 грудня 2005 року, - більш ніж за три роки до моменту укладення Договору від 01 вересня 2009 року, які на дату укладення вказаного договору вже були прийняті; 2) за змістом перелічені рішення Фастівської міської ради Київської області не мають правового зв’язку з предметом Договору від 01 січня 2009 року –зміни цільового призначення земельних ділянок Боржника, які перебувають у колективній власності Боржника та на праві постійного користування з земель сільськогосподарського призначення на землі під індивідуальне житлове будівництво; 3) за змістом всі рішення не містять жодних відомостей, які свідчать про фактичність виконання Заявником 6 Договору від 01 січня 2009 року та не мають відношення до предмету Договору від 01 січня 2009 року; 4) крім того, Заявником 6 не надано суду жодних пояснень на підтвердження яких конкретних фактів ним надано вказані документи у якості доказів, яке мають відношення вказані документи до виконання саме Заявником 6 Договору від 01 січня 2009 року, вказані докази не містять жодних посилань на Договір від 01 січня 2009 року чи на виконання за ним Заявником 6 умов вказаного договору, а також не містять жодних посилань на Заявника 6, який би фігурував у вказаних документах на підставі Договору від 01 січня 2009 року. Таким чином, вказані докази надані Заявником 6 на підтвердження заявлених ним вимог не є належними, не доводять фактичність надання Заявником 6 послуг Боржнику за Договором від 01 січня 2009 року.

Таким чином, серед наданих на підтвердження заявлених вимог Заявником 6 доказів, за наслідками їх дослідження та правової оцінки судом встановлено, що подані документи, за винятком копій правовстановлюючих документів на земельні ділянки, які перебувають у колективній власності та у постійному користуванні Боржника, не є належними доказами у цій справі, а й переважна частина з них не є допустимими доказами у цій справі; жоден з поданих Заявником 6 доказів не підтверджує в жодній частині фактичне виконання / надання послуг Заявником 6 Боржнику за Договором від 01 січня 2009 року та фактичність надання будь-якої з послуг, з тих які було зазначені як фактично надані Заявником 6 та прийнято їх виконання Боржником згідно акту виконаних робіт до договору на надання інформаційно-консультаційних послуг від 10 жовтня 2010 року; частина послуг на які посилається Заявник 6 потребує ліцензії станом на дату укладення договору від 01 січня 2009 року (проведення інвентаризації земель Боржника), володіння якою Заявник 6 не довів суду, належні докази не надав, зв’язку з чим судом не приймаються. Надані докази суд розцінює як такі, які надані з метою введення суду в оману в частині доведення фактичності надання Заявником 6 Боржнику послуг на підставі договору від 01 вересня 2009 року згідно вказаного акту виконаних робіт.

Суд звертає увагу на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Відповідно до п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України, усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Пунктом 6 ст. 128 Господарського кодексу України, громадянин-підприємець зобов'язаний: у передбачених законом випадках і порядку одержати ліцензію на здійснення певних видів господарської діяльності; повідомляти органи державної реєстрації про зміну його адреси, зазначеної в реєстраційних документах, предмета діяльності, інших суттєвих умов своєї підприємницької діяльності, що підлягають відображенню у реєстраційних документах; вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства; своєчасно надавати податковим органам декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію), інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов'язкових платежів; сплачувати податки та інші обов'язкові платежі в порядку і в розмірах, встановлених законом.

Пунктом 4 Указу президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" 727/98 від 03 липня 1998 року (в тому числі і в ред. від 03 червня 2005 року) передбачено, що форма книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України. За результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи подають до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що наступає за звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку, акцизного збору і, в разі обрання ними єдиного податку за ставкою 6 відсотків, розрахунок про сплату податку на додану вартість, а також платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів.

Відповідно до п. 8 Наказу Державної податкової Адміністрації «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі" № 559 від 29 жовтня 99 р., для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком № 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93 № 12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.93 за № 64. При цьому обов'язковому заповненню підлягають лише графи "період обліку", "витрати на виробництво продукції", "сума виручки (доходу)", "чистий доход".

У листі ДПА від 25.12.2009 р. №28923/7/23-7017/1485 «Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій до суб'єктів господарювання - платників єдиного податку», вказано, що Кабінетом Міністрів України на виконання ст. 9 Закону № 265/95-ВР прийнято постанову від 26.09.2001 р. № 1269 "Про затвердження Порядку ведення книги обліку доходів і витрат" (далі - Порядок). Відповідно до пунктів 1 та 5 Порядку Книга обліку доходів і витрат ведеться суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку). При цьому до Книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведенням витрат і/або отриманим доходом; суми витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день. Пунктом 3 Порядку визначено, що форма Книги обліку доходів і витрат затверджується Державною податковою адміністрацією України. 2. Щодо застосування Указу Президента України від 03.07.98 р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі - Указ N 727/98). Згідно з п. 4 Указу № 727/98 форма Книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України. На виконання Указу № 727/98 видано наказ ДПА України від 29.10.99 р. № 599 "Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі", який зареєстровано в Мін'юсті України 02.11.99 р. за № 752/4045. Згідно з п. 8 наказу N 599 для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно з додатком N 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93 р. № 12 та зареєстрованої в Мін'юсті України 09.06.93 р. за N 64. При цьому обов'язковому заповненню підлягають лише графи "період обліку", "витрати на виробництво продукції", "сума виручки (доходу)", "чистий дохід". Відповідно до п. 2 листа ДПА України від 05.11.97 р. № 17-0117/10-8886 у Книзі обліку доходів і витрат графи 4, 5 та 6 заповнюються підприємцем безпосередньо на місці реалізації після кожного факту продажу. Наприкінці робочого дня підбиваються підсумки всіх сум, отриманих за реалізований товар, і виводиться денна сума валового доходу, при цьому обліком є належним чином організована система збору, нагромадження, обробки, групування, узагальнення і реєстрації (фіксації) необхідної інформації або її сукупних даних, що відображають кількісну чи якісну характеристику подій, явищ, фактів, процесів, об'єктів тощо. Відтак з урахуванням вищезазначеного суб'єкти господарювання зобов'язані вести зазначений облік.

Судом встановлено, що Заявником 6 не надано суду книги обліку доходів і витрат як доказу обліку здійснених господарських операцій в тому числі наданих послуг Боржнику, на які посилається Заявник 6.

На виконання вимог суду на підтвердження заявлених вимог фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8. також надано «Письмові пояснення»б/№, б/дати (а.с. 74, Т. 7) в яких Заявник 6 вказує таке: 1. щодо наявності ліцензії на провадження господарської діяльності щодо проведення землевпорядних робіт, - Заявник 6 вказує, що він самостійно не здійснював діяльності, яка підлягала ліцензуванню, згідно чинного на той час законодавства; послуги Заявника 6 полягали у збиранні, замовленні, отриманні та аналізі документів, які необхідні для належного виконання укладеного договору. Зокрема, як зазначає Заявник 6, ним було забезпечено укладення двох договорів на створення (передачу) технічної продукції № 6317 віл 25 листопада 2009 р. та № 6375 від 27 листопада 2009 р. з Київським інститутом землеустрою. Усі інші послуги як пояснює Заявник мали також організаційний, інформативний та консультативний характер, а таму не потребували наявності будь-яких ліцензії.

Дослідивши матеріали справи, надаючи правову оцінку отриманим поясненням від Заявника 6 у зазначеній частині, судом встановлено, що на підтвердження факту виконання Договору від 01 січня 2009 року Заявником 6 надано акт від 10 жовтня 2010 року виконаних робіт до договору на надання інформаційно-консультаційних послуг, згідно якого, Заявником 6 надана послуга часткового проведення інвентаризації земель Боржника (п.п. 1.3.); здійснено аналіз генплану міста Фастова (п.п. 1.4.), що протирічить в повній мірі вказаним поясненням Заявника 6; судом вже встановлено, що відповідно до п.п. л) п.п. 2.1.1. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності щодо проведення землевпорядних та землеоціночних робіт, затверджених Наказом Держпідприємництва, Держкомзему України 13 лютого 2001 року № 28/18, ліцензійні умови поширюються на такі види землевпорядних та землеоціночних робіт: інвентаризація земель усіх категорій. Згідно п.п. 1.5. зазначених Ліцензійних умов, ліцензійні умови обов'язкові для всіх суб'єктів господарювання, які виконують землевпорядні та землеоціночні роботи на території України незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності (який був чинний на дату укладення Договору від 01 вересня 2009 року і до 5 серпня 2009 року). Жодних фактичних доказів надання таких послуг суду не надано; Договори на які посилається Заявник 6 проаналізовані вище, за наслідком чого судом встановлено, що вони укладались безпосередньо між Боржником та Державним підприємством «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», при цьому суд звертає увагу на те, що Заявник 6 в своїх поясненнях також не вірно вказує на сторону з якою Боржником укладались договори на створення (передачу) технічної продукції № 6317 віл 25 листопада 2009 р. та № 6375 від 27 листопада 2009 р., якою виступило Державне підприємство «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (згідно оригіналу відбутку печатки на договорах), а не з Київським інститутом землеустрою, - як вказує Заявник 6 у своїх поясненнях; крім того, судом встановлено, що Боржником та Заявником 6 не доведено наявність правового зв’язку між Договорами на створення (передачу) технічної продукції № 6317 віл 25 листопада 2009 р. та № 6375 від 27 листопада 2009 р. та предметом Договору від 01 січня 2009 року, вони не містять жодних посилань на Заявника 6, на Договір від 01 січня 2009 року, відсутні й будь-які докази наявності правовідносин між Заявником 6 з Державним підприємством «Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»з метою виконання Договору від 01 січня 2009 року.

Також Заявник 6 надав пояснення щодо доказів правомочності Заявника 6 надавати інформаційно-консультаційні послуги, проводити інвентаризацію земель, забезпечувати отримання рішень сесії міської ради, - Заявник 6 «протягом усього часу з моменту виконання набрання чинності договором від 01 січня 2009 року, Боржником було видано ряд довіреностей на ім’я кредитора (копії яких містяться в оригіналах справи та додаються до даних пояснень), які забезпечували надавали останньому правомочність на вчинення юридично значимих дій. Вказані дії полягали не лише в аналізі та підготовці необхідних документів, а також в проведенні переговорів, поясненню доцільності зміни цільового призначення земельних ділянок Боржника відповідним уповноваженим особам»(а.с. 74, Т. 7). Вивчивши вказані пояснення Заявника 6 судом встановлено, що по-перше, вказані довіреності видані не на Заявника 6, - фізичну особу-підприємця ОСОБА_3., а на фізичну особу ОСОБА_3. який, як встановлено, не є стороною Договору від 01 січня 2009 року, за змістом довіреності не мають жодних посилань на Договір від 01 вересня 2009 року, детально вказані довіреності було досліджені судом вище. Крім того, довіреності не містять уповноваження Боржником Заявника 6 на безпосереднє проведення інвентаризації земель Боржника, які як посилається Заявник 6 у своїй заяві, він частково провів згідно акту виконаних робіт. Крім того, довіреність від Боржника на вчинення юридично значимих дій не уповноважує іншу особу на здійснення господарської діяльності, яка підлягає ліцензуванню (детально судом досліджено раніше).

Заявник 6 щодо документів, які підтверджують фактичне надання послуг у зазначених в акті від 10 жовтня 2010 року виконаних робіт вказує, що результати аналізу інформації та документів, які були наявні у Боржника, а також отримувалися в процесі виконання Договору від 01 січня 2009 року надавалися Заявником 6 голові правління Боржника або його уповноваженим особам шляхом усних консультацій або певних планів щодо дій, які необхідно вчинити для кожного із проміжних етапів виконання договору. Двосторонні акти щодо результатів аналізу сторонами не підписувалися, однак Боржник не заперечує факту отримання вказаних результатів. Докази надання юридичної інформації, фінансової, організаційної та іншої інформації щодо виконання договору від 01 січня 2009 року надаються суду у вигляді двох актів приймання-передачі документації від Заявника 6 та Боржника (копії додаються), а також кількох висновків на яких є підпис уповноважених осіб Боржник щодо їх отримання (копії додаються). Така незначна кількість документів обумовлена тим фактом, що інформаційно-консультаційні послуги надавалися Заявником 6 в усній або в письмовій формі, однак без підписання відповідних двосторонніх документів. Крім того, внаслідок спливу значного періоду часу, у Кредитора не збереглися усі документи у повному обсязі. Документи щодо проведених заходів по інвентаризації земельних ділянок Заявника 6 (а не Боржника), а також усі фотографічні матеріали, в тому числі викопіювання з генплану м. Фастова, а також листи до уповноважених органів з відмітками про їх отримання передавалися Боржнику протягом усього часу виконання Договору від 01 січня 2009 року, зокрема згідно актів приймання-передачі від 18 червня 2009 року та від 20 квітня 2010 року.

Судом взято до уваги вказані пояснення Заявника 6, однак Заявником не надано жодного належного та допустимого доказу, що свідчить про фактичність надання послуг Боржнику за Договором від 01 вересня 2009 року за період з 01 січня 2009 року по 10 жовтня 2010 року; Заявник 6 стверджує про проведених заходів по інвентаризації земельних ділянок Заявника 6, посилається у поясненнях на наявність фотографічних матеріалів, в тому числі викопіювання з генплану м. Фастова, на листи до уповноважених органів з відмітками про їх отримання та на акт приймання-передачі документів, однак судом встановлено, що жодного з таких документів, в тому числі з доказами направлення, отримання адресатом суду не надано.

Долучені документи «Згідно ЗУ «Про планування та забудову територій», «Висновок»(«Согласно ЗУ «О планировании и застройке территории»та «Заключение»), - не містять дат, адрес, адресантів, посилання на Договір від 01 січня 2009 року, складені не стороною Договору від 01 січня 2009 року –фізичною собою –підприємцем ОСОБА_3 а фізичною особою; відсутні належні докази отримання Боржником, а підпис особи, який також стоїть на документах не містить позначень кому він належить. Предметно перший з документів не містить інформації, що стосується зміни цільового призначення земель. Дослідивши зміст «Висновку»(а.с. 82, Т. 7), на який Заявник 6 посилається на підтвердження надання ним послуг за Договором, судом встановлено, що текст даного висновку / документу є у повному обсязі текстом статті «Схемы изменения целевого назначения земли: риски и особенности», опублікована у журналі g", що підтверджено витягом з інтернет видання: офіційний сайт [Електронний ресурс]. –Режим доступу : http://blog.liga.net/user/pampuha/article/1903.aspx; статті від 08 серпня 2008 року, автор статті Геннадій Пампуха, Президент Європейської арбітражної Палати та МКАС при ЄАП (Бельгія). Крім того, за результатами дослідження доказів наданих Заявником 6 та Боржником на підтвердження наявності кредиторської заборгованості у Боржника перед Заявником 6 на підставі Договору від 01 січня 2009 року у сукупності та встановлення їх не належності та недопустимості у якості доказів у цій справі, розглядаючи наданий Заявником 6 акт звірки взаєморозрахунків станом на 01 серпня 2011 року між Боржником та Заявником 6, згідно якого Боржником визнано заборгованість перед Заявником 6 у сумі 460 000,00 грн., - суд керується нормою статті 43 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Щодо питання яким чином Заявник 6 забезпечував отримання від «Київського інституту землеустрою»висновку про якість ґрунтів на земельній ділянці Боржника,- Заявник 6 у наданих ним поясненнях вказує, що це здійснювалось шляхом організації зустрічі із спеціалістами Київського інститут землеустрою, Заявник 6 отримав у Київського інституту землеустрою проекти відповідних договорів, погоджував їх зміст та забезпечив їх підписання, забезпечував транспортом спеціалістів Київського інституту землеустрою та доставку їх до місцезнаходження земельних ділянок, допомагав при проведенні відбору ґрунтів, сприяв у виконанні інших зобов’язань Боржника, згідно договорів з Київським інститутом землеустрою. Заявник наголошує на тому, що з моменту підписання Договору від 01 січня 2009 року минуло більше ніж 2,5 роки і не всі документи збереглися у сторін. Крім того, між Боржником та Заявником 6 на час виконання договору існували партнерські відносини, які призводили до того, що практично завжди передача документів, а також проміжних консультацій здійснювалися без підписання відповідних документів.

Суд бере до уваги вказані пояснення. Жодних належних доказів фактичного виконання дій перелічених в поясненнях Заявником 6 не надано. Аналіз змісту договорів, на які посилається в поясненнях Заявник 6 здійснено судом вище. Дослідивши документи долучені до пояснень, судом встановлено, що копії актів приймання-передачі документів від 18 липня 2009 року та від 20 квітня 2010 року, - акти не містять жодних посилань на виконання Договору від 01 січня 2009 року, відсутні будь-які пояснення на підтвердження яких фактів потрібні копії документів, які передавались по акту приймання-передачі та не доведено правового зв’язку між Договором від 01 січня 2009 року та документами, які передавалися на підставі актів приймання-передачі, Боржником не надано суду жодного документу, які йому передавались на підставі вказаних актів.

Таким чином, всебічно дослідивши матеріали справи судом встановлено, як зазначено на початку, з метою становлення фактичності надання послуг Заявником 6 Боржнику на підставі Договору від 01 січня 2009 року, поданої Заявником 6 заяви та долучених до неї документів та документів наданих Боржником, судом було витребувано у Заявника 6 та Боржника низку відповідних доказів у справі. Судом встановлено, що переважна частина вимог суду не була виконана Заявником 6, в тому числі вимоги надати: правове обґрунтування заявлених до Боржника вимог; звіт по наданим послугам, в якому відображена інформація з питань, що цікавлять замовника, письмові надані замовнику рекомендації по договору на надання інформаційно-консультаційних послуг від 01 січня 2009 року (на виконання вимог п.п. 2.1.11. договору на надання інформаційно-консультаційних послуг від 01 січня 2009 року); ліцензію на провадження господарської діяльності щодо проведення землевпорядних та землеоціночних робіт, видану Заявнику 6, діючу станом на дату укладення договору на надання інформаційно-консультаційних послуг - на 01 січня 2009 року; доказ наявності правомочності у Заявника 6 надавати з 01 січня 2009 року по 10 жовтня 2010 року проводити інвентаризацію земель, забезпечувати отримання рішення сесії міської ради на дозвіл на розробку детального плану територій на землях Боржника; документів, що підтверджують фактичне надання послуг, зазначених в Акті виконаних робіт від 10 жовтня 2010 року до договору на надання інформаційно-консультаційних послуг від 01 січня 2009 року, в тому числі: аналіз інформації, документів, що надані замовником виконавцю та стосуються предмету договору; докази надання повної юридичної, фінансової, організаційної та іншої інформації стосовно порядку, вартості, процедури і перспектив зміни цільового призначення земельної ділянки, що належить замовникові площею 145 га, з земель сільськогосподарського призначення на землі «під індивідуальне будівництво», з письмовим відображенням проведеної роботи; інвентаризаційні акти земель замовника, складені виконавцем (Заявником 6) за результатами проведення часткової інвентаризації земель Боржника; генплан міста Фастова; висновок за результатами проведеного виконавцем (Заявником 6) аналізу генплану м. Фастова; письмове обґрунтування доцільності зміни цільового призначення земельної ділянки ВАТ «Унавське»та внесення змін до генплану м. Фастова, з відміткою про подачу вказаного документа –«уповноваженим органам»; «проекти рішення сесії міської ради, необхідні для зміни цільового призначення земель, зазначених в предметі договору», - договору на надання інформаційно-консультаційних послуг від 01 січня 2009 року, підготовлені Заявником 6; докази представництва Заявником 6 інтересів Боржника в усіх державних органах, підприємствах, закладах, інститутах і т. д. по справам, які стосуються виконання договору на надання інформаційно-консультаційних послуг від 01 січня 2009 року та зміни цільового призначення земельної ділянки, що належить Боржнику площею 145 га, з земель сільськогосподарського призначення на землі «під індивідуальне житлове будівництво», в тому числі довіреності, витяги з протоколів засідань в яких брав участь Заявник 6 від імені Боржника –в повному обсязі; надати рішення сесії міської ради про дозвіл ВАТ «Унавське»на розробку детального плану території на землях площею 145 га; надати висновок Київського інституту землеустрою про якість грунтів на земельній ділянці ВАТ «Унавське».

Суд бере до уваги той, факт, що згідно наявних матеріалів справи, предметом Договору від 01 січня 2009 року є інформаційно-консультаційні послуги по зміні цільового призначення земельних ділянок: площею 81,34 га, що належить Боржнику на праві постійного користування; площею 68,66 га, що належить Боржнику на праві колективної власності на землі «під індивідуальне житлове будівництво», водночас документів, що підтверджують отримання підтверджених документально результатів по зміні цільового призначення вказаних земельних ділянок Боржника за результатом виконання Договору від 01 січня 2009 року суду жодним учасником провадження не надано.

Підсумовуючи вищевикладене, керуючись загальними принципами судочинства, на підставі проведеного дослідження наявних матеріалів справи на предмет встановлення фактичності надання послуг, перевірки змісту, розміру і підстав заявленої Заявником 6 заборгованості до Боржника та визнаної останнім, заслухавши представників Боржника, Заявника 6, розпорядника майна Боржника, детально, всебічно дослідивши первинні документи, надані на підтвердження вимог Заявника 6, суд дійшов наступних висновків: 1) умови договору про предмет договору на надання інформаційно-консультаційних послуг від 01 січня 2009 року протирічить нормам законодавства, в тому числі цивільного (ст. 40 Земельного кодексу України, п. п. 8, 15 Розділу X «Перехідні положення»Земельного кодексу України, ч.2 ст. 178 Цивільного кодексу України), а договір від 01 січня 2009 року має ознаки недійного (є недійсним), з підстав порушення вимог ст. 203, 178 Цивільного кодексу України, ст. 40 Земельного кодексу України. (надання консультацій з приводу організації та забезпечення операцій, що прямо заборонені законом є протиправним, внаслідок чого майнові права не можуть виникати на підставі такої угоди); поряд з чим також частина договору в частині наданих послуг з часткового проведення інвентаризації земель Боржника має всі ознаки недійсності, що підлягав ліцензуванню на день укладення договору (інвентаризаційні акти суду не були надані, в зв’язку з чим встановити дату здійснення таких дій встановити не є можливим), в зв’язку з відсутністю у Заявника 6 ліцензії на проведення вище встановленого виду господарської діяльності, в зв’язку з чим, Заявник 6 не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення правочину з надання ним послуг інвентаризації земель Боржника; 3) судом встановлено невідповідність більшості наданих Боржником документів фінансової звітності правовим нормам, їх не належність, не допустимість документів у якості доказів у цій справі; встановлено факт, що вся надана Боржником на виконання ухвал суду фінансова (бухгалтерська) звітність Боржника надана в копіях документів без жодного доказу фактичного здавання саме в цьому вигляді до контролюючих органів звітності (засвідченої відбитком канцелярії контролюючого органу (податкової, управління статистики)), що свідчить про те, що саме в такому вигляді звітність подана Боржником; встановлено істотні коливання показників фінансової звітності (станом на 01 липня 2010 року –кредиторська заборгованість 575 443,15 грн., станом на 01 січня 2011 року. –за різними документами Боржника - 2 449,00 тис. грн. та 864 534,77 грн. в частині кредиторської заборгованості, встановлено відмінності грошових показників згідно фінансової звітності поданої Боржником станом на одну й ту саму календарну дату - 1 січня 2011 року, що разом з позиції суду ставить під сумнів дійсність (відповідність поданої до суду копій звітності фактично поданій) фінансовій звітності, дійсність показників. Судом встановлено відсутність станом на 10 листопада 2010 року у бухгалтерському обліку Боржника згідно фінансових документів Боржника заборгованості перед Заявником 6; доказів обліку наданих послуг Заявником 6 в документах первинного (оперативного) обліку результатів своєї роботи (книга обліку доходів і витрат) суду не надано; судом встановлено, що Договір на надання інформаційно-консультаційних послуг було укладено 01 січня 2009 року, - у святковий день та відсутність доказів правомірності укладення правочинів у календарний святковий день, доказів уповноваження ОСОБА_4. виконувати посадові обов’язки голови правління Боржника у святковий день, володіння ОСОБА_4. дієздатністю посадової особи голови правління Боржника у відповідності з ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України у святковий день; суд дійшов висновку на підставі наданих доказів на підтвердження фактичності надання послуг Заявником 6 Боржнику, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують фактичне надання послуг Заявником 6 у відповідності та на підставі Договору на надання інформаційно-консультаційних послуг від 01 січня 2009 року, в тому числі таких, що відповідають переліченим у акті виконаних робіт від 10 жовтня 2010 року до договору на надання інформаційно-консультаційних послуг; Заявник 6 у встановленому порядку 6 не довів у судовому провадженні факт надання ним інформаційно-консультаційних послуг Боржнику на підставі Договору на надання інформаційно-консультаційних послуг від 01 січня 2009 року, та відповідно не довів наявність заборгованості Боржника перед Заявником 6, в зв’язку з чим його вимоги підлягають відхиленню судом, отже вимоги Заявника 6 не обґрунтовані належними та допустимими доказами, в зв’язку з чим у суду відсутні правові підстави визнавати вимоги Заявника 6 до Боржника, в зв’язку з чим суд не приймає перелічені докази щодо яких встановлено неналежність та не відповідність та відмовляє у визнанні вимог Заявника 6 до Боржника у повному обсязі), а вимоги Заявника 6 не підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів. Виходячи з висновків отриманих судом в ході проведення дослідження наданих суду доказів при розгляді заяви Заявника 6, в тому числі фінансової звітності поданої Боржником, суд дійшов висновку про те, що зазначеного роду вимоги Заявника 6 до Боржника та їх повна безпідставність і визнання їх у повному обсязі Боржником без наявності належних доказів надання/отримання таких послуг, вказані дії суд вважає безпідставним збільшенням пасиву, (кредиторської заборгованості) Боржника, що в подальшому може вплинути на подальшу долю Боржника, інтереси інших кредиторів останнього.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_13 - Заявником 4»в заяві з вимогами до Боржника б/№ б/д (вх. № 1014 від 24 січня 2011 року) заявлено вимоги до Боржника: 1) прийняти до розгляду його заяву з вимогами до Боржника; 2) визнати в повному обсязі його вимоги до Боржника на суму 304 962,10 грн. (триста чотири тисячі дев’ятсот шістдесят дві гривні 10 коп.); 3) включити його вимоги до Боржника на суму 304 962,10 грн. (триста чотири тисячі дев’ятсот шістдесят дві гривні 10 коп.) до реєстру вимог кредиторів. У вказаній заяві Заявник 4 вказує, що між ним та Боржником 21 грудня 2009 року було укладено договір про надання юридичних та консультаційних послуг №12, згідно якого замовник доручає, а виконавче приймає на себе зобов’язання надавати замовнику юридичну допомогу та консультаційні послуги на умовах, передбачених цим договором. На виконання вказаного договору (п.п. 3.2.), сторонами був підписаний акт наданих послуг від 31 серпня 2010 року № 1, згідно якого Боржник без будь-яких заперечень прийняв від Заявника 4 послуги за період з 21 грудня 2009 року по 31 серпня 2010 року на загальну суду 294 400,00 грн. (а.с. 9-10, Т. 4), яка з позиції Заявника 4 підлягала перерахуванню на поточний рахунок Заявника 4 протягом 20 календарних днів (а саме до 20 вересня 2010 року включно) з моменту підписання акту наданих послуг від 31 серпня 2010 року, однак не була перерахована Боржником. Крім того, в заяві Заявник 4 просить визнати його вимоги до Боржника крім основного боргу у зазначеній сумі, 2 875,44 грн. пені за прострочення обов’язку перерахування коштів, 4 710,40 грн. втрат від інфляції і 2 976,26 грн., - 3 % річних, нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, де Заявник 4 посилається на те, що сума основного боргу підлягала сплаті згідно умов п. 3.2. договору до 20 вересня 2010 року, де кількість днів прострочення становить: при нарахуванні пені за невиконання зобов’язання щодо виплати зазначеної заборгованості становить 23 дні (а.с. 10 Т. 5), а при нарахуванні трьох процентів річних від простроченої суми заборгованості, - 123 дні (а.с. 11 Т. 5). Вимоги Заявника 4 обгрунтовані положеннями Договору від 21 грудня 2009 року про надання юридичних та консультаційних послуг №12, актом приймання-передачі від «31 серпня 2010 року»(згідно заяви Заявника 4 (а.с. 9, Т. 5), фактично до матеріалів долучено акт від 30 вересня 2010 року), положеннями ч. 1 ст. 193, ч. 1 ст. 126, ст. ст. 198, 216, 220, 230, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Дослідивши зміст договору про надання юридичних та консультаційних послуг № 12 від 21 грудня 2009 року (надалі за текстом «Договір 2»), судом встановлено, Договір 2 було укладено між Боржником, який виступив замовником та суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, що на момент укладення Договору 2 діяв на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В02 № 727156 видане Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією 24 листопада 2008 року, який виступив виконавцем за Договором 2. Відповідно до п.п. 1.1. замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов’язання надавати замовнику юридичну допомогу та консультаційні послуги (надалі - послуги) на умовах, передбачених Договором 2, а саме: консультувати замовника з юридичних питань; складати юридичні документи замовника; представляти інтереси замовника в державних органах; вести поточну юридичну діяльність замовника; надавати іншу юридичну допомогу; надавати замовнику консультації з питань оподаткування, ціноутворення тощо; здійснювати маркетингові дослідження ринку цінних паперів (продукція) в Україні та країнах СНД, а замовник зобов’язався оплатити послуги виконавця в строки та на умовах передбачених Договором 2 (п.п. 1.2. Договору 2). Серед обов’язків замовника сторони Договору 2 визначили обов’язок своєчасно забезпечувати послуги виконавця необхідними документами, матеріалами та іншими засобами, необхідними для виконання Договору 2; підписувати договори, укладати угоди, а також вчиняти будь-які інші юридично значимі дії, пов’язані з виконанням Договору 2 лише після письмового узгодження з виконавцем наслідків вчинюваної дії (п.п. 2.2.). Відповідно до п.п. 2.3. Договору 2 замовник для виконання договору 2 наділив виконавця низкою повноважень, в тому числі: вести від імені замовника переговори, стосовно питань, що стосуються статутної діяльності замовника; пред’являти позовні заяви, заяви, скарги до суду та підписувати їх, знайомитися з матеріалами справи; брати участь у судовому розгляді справи у суді першої інстанції; подавати докази, заявляти клопотання і відводи; збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази у справі, ознайомлюватися на підприємствах, організаціях з необхідними документами і матеріалами за винятком тих, таємниця яких охороняється законом; отримувати письмові висновки спеціалістів з питань, які вимагають спеціальних знань; оскаржувати рішення, ухвали суду у апеляційній, касаційній інстанціях та брати участь при розгляді скарг у цих інстанціях, оскаржувати рішення у зв’язку з нововиявленими та винятковими обставинами; складати договори, заяви, листи, відповіді на звернення до замовника, здійснювати представництво в державних органах та інших підприємствах, установах і організаціях з метою виконання Договору 2, тощо. Відповідно до п. 2.4. Договору 2, серед обов’язків виконавця передбачено обов’язок виконавця узгоджувати всі значимі юридичні дії із замовником. Пунктами 3.1.–3.3. Договору 2 сторонами встановлено, що вартість послуг встановлюється за домовленістю сторін на основі прайс-листа юридичних послуг Виконавця, що є невід’ємною частиною Договору 2; оплата послуг за Договором 2 здійснюється протягом 20 календарних днів на підставі виставленого виконавцем акту наданих послуг та рахунку за надані юридичні послуги, які пред’являються виконавцем в не частіше одного разу на 6 місяців, протягом календарного року, за фактично надані послуги і є невід’ємними частинами даного Договору 2; облік часу роботи виконавця та переліку наданих послуг і консультацій ведеться виконавцем самостійно і погоджується із замовником не рідше 1 разу на місяць.

Дослідивши документи надані Заявником 4 суд бере до уваги те, що як встановлено судом, між Заявником 4 та Боржником укладено прайс-лист юридичних послуг СПД ОСОБА_1, який не містить дати укладення, документ не містить жодного посилання на Договір 2, в тому числі на те, що сам прас лист є невід’ємною частиною саме Договору 2, а не іншого правочину. За змістом вказаний прайс-лист містить перелік послуг Заявника 4 та їх вартості у гривнях.

На підтвердження факту надання послуг за Договором 2 Заявником 4 до заяви - акт на який посилається Заявник 4 у своїй заяві від 31 серпня 2010 року № 1 не долучено, натомість долучено акт № 1 від 30 вересня 2010 року наданих послуг до Договору про надання юридичних послуг та консультаційних послуг № 12 від 21 грудня 2009 року, згідно якого Заявник 4 та Боржник в особі голови правління Боржника ОСОБА_4. уклали акт про те, що виконавець надав, а замовник прийняв юридичні та консультаційні послуги на загальну сумі 294 400,00 грн., а саме: консультування замовника з юридичних питань (загальна кількість годин - 954) на суму 178 800,00 грн.; консультування замовника з питань ведення бухгалтерського обліку (загальна кількість 127 висновків та 56 рекомендацій) на суму 48 000,00 грн.; складання податкової, статистичної та інших форм звітності, надання висновків щодо налагодження системи їх належного оформлення та подання (загальна кількість 96 год. та 14 висновки та рекомендації) на суму 23 100,00 грн.; складання договорів, протоколів розбіжностей тощо (на загальну суму 16 500,00 грн.); складання наказів, довідок, офіційних листів (відповідей на листи), звернень та інших юридично значущих документів (на загальну суму 9 700 грн.); аналіз ринку цінних паперів, державних облігацій та перспектив розміщення коштів (загальна кількість 34 год.) на суму 8 500,00 грн.; досудовий аналіз справи на предмет визначення його судової перспективи і форм подальшого співробітництва із замовником (на загальну суму 7 000,00 грн.); супровід ділових переговорів, правовий аналіз пропозицій партнерів та порядку їх реалізації, юридична аргументація намірів та пропозицій контрагентів (на загальну суму 2800,00 грн.), з зазначенням у акті, що претензії щодо наданих послуг у сторін відсутні.

Згідно даних наданих Боржником розпоряднику майна та позиції викладеної Боржником в судових засіданнях у справі, визнані Боржником: основний борг, - 294 400,00 грн., черговість задоволення не визначена; неустойка (пеня, штраф), - 3 431,98 грн., черговість не визначена; судові витрати, - не включено до реєстру. В свою чергу за даними, вкладеними розпорядником майна вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не включені розпорядником майна до поданого на затвердження суду реєстру вимог кредиторів. Заявником 4 заявлено крім суми основного боргу, - 2 875,44 грн. пені за прострочення обов’язку перерахування коштів, 4 710,40 грн. втрат від інфляції і 2 976,26 грн., - 3 % річних. Таким чином наявний спір між Заявником 4, Боржником щодо суми кредиторської заборгованості, в той час як розпорядником майна в ході перевірки обгрунтованості визнання Боржником вимог Заявника 4, наявність боргу заперечено. Судом взято до уваги істотні протиріччя визнаної Боржником заборгованості перед Заявником 4 наявним у матеріалах справи фінансовим документам Боржника (детально нижче). Так, аналогічно встановленому судом при дослідженні вимог Заявника 6, на підставі довідки (розшифровки) кредиторської заборгованості від 10 листопада 2010 року наданої Боржником, підписаної головою правління Боржника ОСОБА_4. станом на 10 листопада 2010 року у фінансовому (бухгалтерському обліку) Боржника не обліковувалась заборгованість перед Заявником 4 взагалі, що в свою чергу є свідченням не визнання наявності заборгованості Боржником перед Заявником 4 станом на вказану дату. На підставі зазначеної довідки - розшифровки кредиторської заборгованості Боржника від 10 листопада 2010 року, врахувавши наявність спору між Заявником 4, Боржником розміру заборгованості та невизнання розпорядником майна наявності цієї заборгованості в повному обсязі, керуючись положеннями ст. ст. 2, 4, 8, ч. 1, 8 ст. 9 «Організація бухгалтерського обліку на підприємстві»Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п. 2.1., 213. Положення "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, суд ставить під сумнів фактичність надання послуг Заявником 4 Боржнику на підставі Договору про надання юридичних та консультаційних послуг № 12 від 21 грудня 2009 року.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Істотне значення для розгляду вимог Заявника 4 має аналіз зобов’язань, які виникають на підставі Договору 2, їх суті, встановлення фактичності надання послуг Заявником 4 Боржнику, –чи надавались послуги Заявником 4 Боржнику, який обсяг послуг фактично було надано Заявником 4 Боржнику на виконання Договору 2, проведення оцінки доказів, наданих Заявником 4, Боржником на підтвердження своїх доводів. На підставі наявних матеріалів справи судом також встановлено, що матеріали справи не містять жодних документів, які підтверджують безспірність вимог Заявника 4 до Боржника, в зв’язку з чи факт надання послуг, розмір наданих послуг підлягають доведенню Заявником 4.

В ході підготовки заяви Заявника 4 до розгляду, в тому числі з метою встановлення фактичного обсягу наданих послуг, ухвалою господарського суду Київської області від 25 січня 2011 року було витребувано у Заявника 4 та Боржника необхідні для розгляду докази, зокрема: зобов’язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 на призначене судове засідання надати суду: оригінали поданих документів для огляду в судовому засіданні; пояснення стосовно арифметичної неузгодженості в розрахунку суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а саме: 294 400 грн. ? 100,5 % ? 100,3 % ?100,8 % = 299 133,70 грн., проте, Заявник 4 в заяві вказує суму 299 110,40 грн.; пояснення: чи укладались додаткові угоди, договори до Договору про надання юридичних та консультаційних послуг № 12 від 21 грудня 2009 року, якщо укладались –надати суду оригінали для огляду в судовому засіданні та копії для долучення до матеріалів справи; щомісячні акти погодження обліку робочого часу (відповідно до п.п. 3.3 розділу 3 «Оплата та порядок розрахунків»договору про надання юридичних та консультаційних послуг № 12 від 21 грудня 2009 року); оригінали для огляду в судовому засіданні та засвідчені копії для залучення до матеріалів справи: паспорта та ідентифікаційного коду Заявника 4; свідоцтво платника єдиного податку, що було чинне в період з 21 грудня 2009 року по 30 вересня 2010 року; документ Заявника 4 який підтверджує право Заявника 4 надавати юридичні та консультативні послуги, в тому числі здійснювати маркетингові дослідження; довідку про включення Заявника 4 до ЄДРПОУ; Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на Заявника 4 з заповненими всіма полями витягу; свідоцтво про здобуття вищої юридичної освіти, вищої економічної освіти Заявником 4; документ, що підтверджує право на здійснення маркетингових досліджень ринку цінних паперів в Україні та країнах СНД; надати наявні документи, що підтверджують фактичне надання послуг, зазначених в Акті №1 від 30 вересня 2010 року наданих послуг до Договору про надання юридичних та консультаційних послуг №12 від 21 грудня 2009 року, в тому числі: докази фактичного надання послуг Заявником 4 Боржнику з консультування замовника (Боржника) з юридичних питань (954 год.) (переписка за допомогою засобів електронного зв’язку, - електронна пошта, телефонні розмови, замовлення, тощо); надати оригінали для огляду та належним чином засвідчені копії 127 висновків та 56 рекомендацій, складених Заявником 4 для Боржника з питань ведення бухгалтерського обліку; надати оригінали для огляду та засвідчені копії всієї складеної Заявником 4 для Боржника податкової, статистичної звітності, інших форм звітності для Боржника, висновки, рекомендації щодо налагодження системи їх належного оформлення та подання (14 висновків); надати оригінали для огляду та засвідчені копії проектів договорів, протоколів розбіжностей, наказів, довідок, офіційних листів, звернень та інших юридично значимих документів складених Заявником 4 для Боржника; надати оригінали для огляду та засвідчені копії висновку за результатами проведеного аналізу ринку цінних паперів, державних облігацій та перспектив розміщення коштів; звіт / інший документ, складений за результатом досудового аналізу справ на предмет визнання його судової перспективи і форм подальшого співробітництва із Боржником; докази фактичного надання Заявником 4 Боржнику послуг супроводу ділових переговорів, проведення правого аналізу пропозицій партнерів та порядку їх реалізації, викладення юридичної аргументації намірів та пропозицій контрагентів, в тому числі документи, що відображають наданий Заявником 4 правовий аналіз пропозицій партнерів та порядку їх реалізації, документально засвідчену юридичну аргументацію намірів та пропозиції контрагентів з зазначенням організаційно-правової форми, назви, ідентифікаційного коду контрагентів. Зобов’язано провести звірку розрахунків з Боржником по договору про надання юридичних та консультаційних послуг № 12 від 21 грудня 2009 року станом на поточну дату та надати акт звірки взаємних розрахунків суду на призначене судове засідання. Крім того, вказаною ухвалою зобов’язано Боржника на призначене судове засідання: 1) надати суду належним чином засвідчені копії до 26 липня 2011 року включно оригінали для огляду в судовому засіданні за період з 4-го кварталу 2009 року по поточну дату: балансів (форма №1) Боржника, звіт про фінансові результати (форма № 2 або № 2-м), звітів про рух грошових коштів (форма № 3), звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість (форма N 1-Б), розшифровку балансу Боржника по дебіторській та кредиторській заборгованості; статистичну звітність за період з 4 –го кварталу 2009 року по 4 –й квартал 2010 року; надати протокол вищого органу Боржника про обрання ОСОБА_4. головою правління Боржника, кадровий наказ про приступання ОСОБА_4. до обов’язків голови правління Боржника, а в разі наявності в статуті чи в інших установчих документах Боржника обмежень щодо укладання головою правління договорів, - надати відповідний погоджувальний документ вищого органу товариства про уповноваження голови правління на укладення договору про надання юридичних та консультаційних послуг № 12 від 21 грудня 2009 року; надати акт звірки розрахунків по договору про надання юридичних та консультаційних послуг №12 від 21 грудня 2009 року на поточну дату;надати на призначене судове засідання оригінали та належним чином засвідчені копії штатних розписів Боржника за 2009 - 2010 роки; надати докази, документи, що підтверджують фактичне отримання послуг, зазначених в Акті №1 від 30 вересня 2010 року за Договором про надання юридичних та консультаційних послуг №12 від 21 грудня 2009 року, в тому числі: докази фактичного отримання послуг Заявника 4 Боржником з консультування боржника з юридичних питань (954 год.) (переписка в за допомогою засобів електронного зв’язку, - електронна пошта, телефонні розмови, замовлення, тощо); надати оригінали для огляду та засвідчені копії наданих Заявником 4 127 висновків та 56 рекомендацій Заявника 4 зроблених для боржника з питань ведення бухгалтерського обліку; надати оригінали для огляду та засвідчені копії всієї складеної Заявником 4 податкової, статистичної звітності, інших форм звітності для Боржника, висновки, рекомендації щодо налагодження системи їх належного оформлення та подання (14 висновків), - розроблених Заявником 4; надати оригінали для огляду та засвідчені копії договорів, протоколів розбіжностей, наказів, довідок, офіційних листів, звернень та інших юридично значимих документів складених Заявником 4 для Боржника; надати оригінали для огляду та засвідчені копії висновку за результатами проведеного Заявником 4 аналізу ринку цінних паперів, державних облігацій та перспектив розміщення коштів; надати звіт / інший документ, поданий Заявником 4 за результатом досудового аналізу справ на предмет визнання його судової перспективи і форм подальшого співробітництва із Боржником; надати докази фактичного отримання від Заявника 4 послуг супроводу ділових переговорів боржника, правового аналізу пропозицій партнерів та порядку їх реалізації, юридичної аргументації намірів та пропозиції контрагентів з зазначенням організаційно-правової форми, назви, ідентифікаційного коду контрагентів (а.с. 3-4, Т. 4).

Судом встановлено, що вимоги суду щодо надання суду витребуваних доказів, необхідних для розгляду заяви Заявника 4, не було виконано Заявником 4, Боржником в повному обсязі. Так Заявником 4 на підтвердження заявлених вимог, фактичності надання ним послуг на підставі Договору 2 надано суду: клопотання про залучення до матеріалів справи та наданих пояснень б/№, б/дати (а.с. 27, Т. 4); підтвердження про відсутність у провадженні господарських судів України, або іншого органу, справи між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав, рішення цих органів з такого предмету; копії стор. 1-3, 12-13 паспорту ОСОБА_1 серії НОМЕР_8; копія довідки про присвоєння ОСОБА_1 ідентифікаційного номеру; копію свідоцтва про сплату єдиного податку від 01 січня 2009 року серії Є №759862 з обох боків; копію свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В02 №727156 ОСОБА_1, місце проживання фізичної особи-підприємця АДРЕСА_5 копію довідки № 4727/08 головного управління статистики у м. Києві від 25 листопада 2008 року; копію диплома спеціаліста ХА №25917184 від 05 лютого 2005 року про здобуття вищої освіти; «акти обліку часу роботи виконавця та переліку наданих послуг і консультацій до договору про надання юридичних та консультаційних послуг № 12 від 21 грудня 2009 року»за січень 2010 року від 01 лютого 2010 року, за лютий 2010 року від 02 березня 2010 року, за березень 2010 року від 05 квітня 2010 року, за квітень 2010 року від 05 травня 2010 року, за травень 2010 року від 01 червня 2010 року, за червень 2010 року від 05 липня 2010 р., за липень 2010 року від 02 серпня 2010 року, за серпень 2010 року від 07 вересня 2010 року; документ «мирова угода»б/№, б/дати; оригінал довіреності № 12 від 01 листопада 2009 року на ОСОБА_1; текст документу «порядок денний»б/дати; копію протоколу № 12 загальних зборів Боржника від 12 травня 2010 року; документ «проекти рішень з питань порядку денного загальних зборів акціонерів Боржника»від 12 травня 2010 року; документ «статут приватного акціонерного товариства «Унавське»(нова редакція)», текст заяви про вчинення злочину (не підписаний) б/№, б/дати; ксерокопія креслення б/№, б/дати, б/назви; ксерокопія факсограми від 11 червня 2006 року зі списком фізичних осіб б/№, б/дати, б/назви; ксерокопія факсограми, що надійшло від Фастівського управління сільського господарства № 04465 51551 пересланої в вересні 2010 року зі списком зареєстрованих договорів в 2010 р., списом пролонгованих договорів в 2010 року; ксерокопія документу «зміни до схеми паювання поле № 4»; копія сторінки № 3-6, 8 «Результати жеребкування»зі списками фізичних осіб, б/№, б/дати»; не підписаний документ з переліком фізичних осіб б/№, б/дати, б/назви та посилання на інші документи; текст листа б/№, б/дати, б/адресата, б/назви; документ –текст листа адресований «Голові правління громадського об’єднання «…………………»ОСОБА_12. –б/№, б/дати з позначенням –2009 рік, б/назви; документ –шаблон договору оренди землі –б/№, б/дати, де орендодавець не визначений, а орендарем виступає ТОВ «Унавське»з позначенням на 2009 рік; текст апеляційної скарги на окрему ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 липня 2010 року по справі № 2-1135/10, згідно якої представником відповідача виступає громадянин ОСОБА_1 датована липнем 2010 року; текст апеляційної скарги на рішення господарського суду м. Києва від 18 лютого 010 року, текст датовано 01 березня 2010 року та не підписано; текст першої сторінки додаткової угоди № 1 до договору купівлі-продажу частини будівлі їдальні датована січнем 2010 року без конкретної дати, - без доказів укладення даної угоди, сторонами якої є Боржник у якості продавця та ОСОБА_17 (ід. код: НОМЕР_17) у якості покупця; текст листа адресований ОСОБА_13. б/№, б/дати, б/назви; текст листа адресованого «Міському голові Фастова ОСОБА_14»б/№, б/дати; текст протоколу правління Боржника б/дати, б/№; текст документа, адресованого голові правління Боржника від імені ревізора ВАТ «Унавське»ОСОБА_15 б/№, б/дати; «Висновок щодо спадщини на земельні ділянки»б/№, б/дати, б/підписів (2 арк.); «текст ст. 6 Закону України «Про плату за землю»; текст «Договору про надання поворотної фінансової допомоги»від 03 грудня 2009 року, б/№; оригінал «Відповіді на заяву ОСОБА_16 від 12 травня 2008 року»; документ /висновок «Щодо оподаткування земельних ділянок несільськогосподарського призначення»б/№, б/дати; документ / висновок «Щодо обліку нарахування орендної плати за земельні паї», б/№, б/дати; документ / висновок «Щодо наслідків заміни сертифіката на право на земельну частку (пай) на державний акт на право власності на землю»б/№, б/дати; документ / висновок «Оподаткування земель сільськогосподарського призначення»б/№, б/дати; документ / висновок без назви «Правове регулювання питань, пов‘язаних з проведенням грошової оцінки земель, земельних ділянок та землеоціночною діяльністю, визначено Законом України «Про оцінку земель»від 11.12.2003 р. №1378-IV», б/№, б/дати на 1 арк.; документ / висновок «Щодо включення до розрахунку ФСП площі під орендованими паями»б/№, б/дати; документ/висновок «Для окремих категорій платників та видів земель Законом № 2535-ХІІ»установлено пільги щодо сплати земельного податку»б/№, б/дати на 2 арк.; документ / висновок «Проект Податкового кодексу. Облік платників податків»б/№, б/дати на 1 арк.; документ / висновок «Відображення у фінансовій звітності суб’єктів малого підприємництва відстрочених податкових активів і зобов’язань»б/№, б/дати на 1 арк.; документ / висновок «Оцінка запасів при їх вибутті»б/№, б/дати на 2 арк.; документ / висновок «Відображення в бухгалтерському обліку повернення паю»б/№, б/дати на 1 арк.; документ / висновок «Порядок ведения налогового учета»б/№, б/дати на 7 арк.; документ / висновок б/назви, б№, б/дати «Відповідно до Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»від 01.07.2004 р. № 1955-IV, ст. 929 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV та ст. 316 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. №435-IV експедитор надає послуги з організації перевезення вантажу за дорученням клієнта і за його рахунок . …»на 2 арк.; документ / висновок «Переоцінка основних засобів (фондів)»б/дати, б/№ на 2 арк.; документ / висновок «Ведение СПД складського учета»б№, б/дати на 1 арк.; документ / висновок б/назви, б/№, б/дати «Для отримання реєстрації платника ФСП особа має подати відповідному податковому органу документи за переліком, який встановлюється за процедурою, визначеною законодавством для подання податкової звітності. … »на 1 арк.; документ / висновок «Давальницька сировина»б/№, б/дати на 1 арк.; документ / висновок «Облік виробників сільськогосподарської продукції» б/№, б/дати на 3 арк.; документ / висновок «Нарахування амортизації»б/№, б/дати на 2 арк.; документ / висновок «Облік транспортного засобу»б/№, б/дати на 3 арк.; документ/ висновок «Ошибки в трудових книжках»б/№, б/дати на 12 арк.; документ / висновок «Робота приватного підприємця за трудовим договором»б/№, б/дати на 2 арк.; документ / висновок без назви, б/№, б/дати «При приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, а також пенсіонерам …»на 1 арк.; документ / висновок «Оренда землі»б/№, б/дати на 1 арк.; документ / висновок «Строк сплати оренди»б/№, б/дати на 1 арк.; документ / висновок «Субаренда»б/№, б/дати на 1 арк.; документ / висновок «Торговля ценными бумагами»б/№, б/дати на 4 арк.; документ / висновок «Камеральні перевірки та здійснення контролю за справлянням податку на прибуток»б/№, б/дати на 3 арк.; документ / висновок «Нотаріальне посвідчення договору»б/№, б/дати на 1 арк.; документ / висновок без назви, б/№, б/дати на 1 арк. «Статтею 15 розділу V Закону України «Про стимулювання розвитку сільськогосподарського господарства на період 2001-2004 років від 18.01.2001 № 2238-ІІІ ….»; документ / висновок без назви «Порядок функціонування зборів на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій регулюють Закон України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування»від 26.06.97 р. №400/97-ВР …»на 1 арк.; документ / висновок «Валові витрати» б/№, б/дати на 1 арк. Інших документів Заявником 4 не було надано суду на виконання вимог ухвали суду та на підтвердження фактичності надання послуг відповідно до Договору 2. Суд звертає увагу на те, що Заявником 4 на вимогу суду не було надано: засвідчені копії для долучення до матеріалів справи: не надано свідоцтво платника єдиного податку, що було чинне в період з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року; Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на Заявника 4 з заповненими всіма полями витягу; свідоцтво про здобуття вищої економічної освіти Заявником 4; документ, що підтверджує право на здійснення маркетингових досліджень ринку цінних паперів в Україні та країнах СНД; на виконання вимог суду Заявником 4 надано лише частину документів на підтвердження фактичності надання ним послуг Боржнику на підставі Договору 2, які вказані в Акті №1 від 30 вересня 2010 року наданих послуг до Договору про надання юридичних та консультаційних послуг №12 від 21 грудня 2009 року (детальний аналіз проведено судом нижче); (зокрема, суду не надано: докази фактичного надання послуг Заявником 4 Боржнику з консультування замовника (Боржника) з юридичних питань (954 год.) (переписка за допомогою засобів електронного зв’язку, - електронна пошта, телефонні розмови, замовлення, тощо); оригінали для огляду та належним чином засвідчені копії 127 висновків та 56 рекомендацій (надано взагалі 36 документів щодо всіх наданих послуг, які визначені вказаним актом), складених Заявником 4 для Боржника з питань ведення бухгалтерського обліку; не надано оригінали для огляду та засвідчені копії всієї складеної Заявником 4 для Боржника податкової, статистичної звітності, інших форм звітності для Боржника, висновки, рекомендації щодо налагодження системи їх належного оформлення та подання (14 висновків); не надано оригінали для огляду та в повному обсязі засвідчених копій проектів договорів, протоколів розбіжностей, наказів, довідок, офіційних листів, звернень складених Заявником 4 для Боржника; не надано оригінали для огляду та засвідчені копії висновку за результатами проведеного аналізу ринку цінних паперів, державних облігацій та перспектив розміщення коштів; не надано звіту складеного за результатом досудового аналізу справ на предмет визнання його судової перспективи; доказів фактичного надання Заявником 4 Боржнику послуг супроводу ділових переговорів, проведення правого аналізу пропозицій партнерів та порядку їх реалізації, викладеної юридичної аргументації намірів та пропозицій контрагентів, в тому числі документи, що відображають наданий Заявником 4 правовий аналіз пропозицій партнерів та порядку їх реалізації, документально засвідчену юридичну аргументацію намірів та пропозиції контрагентів з зазначенням організаційно-правової форми, назви, ідентифікаційного коду контрагентів.

Боржником не було виконано в повному обсязі вимоги господарського суду Київської області від 25 січня 2011 року з усіх витребуваних доказів, Боржником надано суду: на виконання вимоги ухвали суду від 25 січня 2011 року надано копію акту звірки взаєморозрахунків станом на 01 серпня 2010 року між Боржником та Заявником 4, згідно яких Боржником та Заявником станом на вказану дату визнано заборгованість у загальній сумі 297 831,98 грн., з яких «рахунок № 1 від 11.08.2011 року –294400,00 грн. (без вказівки на підставі якого правочину); пеня на рахунок № 1 від 11 серпня 2010 року –2 875,44 грн., 3% річних на рахунок № 1 від 11.08.2010 року –556,54 грн., «обороти за період –297 831,98 грн.»; надано копії штатних розписів Боржника на 2010 рік та на 2009 рік. Фінансово-господарські документи були надані Боржником у обсязі дослідженому детально при дослідженні вимог Заявника 6 та проведена оцінка в повному обсязі зберігає своє значення й при дослідженні вимог Заявник 4. Таким чином Боржником не надано в повному обсязі фінансово-господарські документи на виконання вимог суду, а абсолютна більшість з поданих документів не становлять належні та допустимі докази у цій справі з вищевикладених підстав; Боржником не надано жодних документів / доказів на підтвердження фактичності одержання Боржником будь-яких послуг від Заявника 4, в тому числі жодних з витребуваних судом ухвалою суду у цій справі від 25 січня 2011 року.

Перш ніж перейти до всебічного дослідження змісту Договору 2, фактичності надання Заявником 4 послуг Боржнику, суд вважає істотним для розгляду вимог Заявника 4 таке.

Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.

На підставі наданих Заявником 4 документів судом встановлено, зокрема на підставі паспорту громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_8 виданого Ленінським РВ УМВС України в Луганській обл. 12 березня 1998 року, що по-перше, надані копії сторінок паспорту 1-3, 12-13, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1 від 27 листопада 1998 року, свідоцтва про сплату єдиного податку серії Є №759862 Державної пасткової адміністрації України від 01 січня 2009 року з терміном дії свідоцтва –2009 рік (з обох боків), - надані судом з порушенням вимог ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, - не засвідченими та не є допустимим доказами у справі. По-друге, Договір 2 було укладено 21 грудня 2009 року. Відповідно до стор. 12 та 13 паспорту Заявника 4 серії НОМЕР_14 виданого Ленінським РВ УМВС України в Луганській обл. 12 березня 1998 року (а.с. 30, 31, Т. 4), - 19 серпня 2003 року громадянин України ОСОБА_1 був зареєстрований Оболонським РУ ГУМВС України в м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Героїв Сталінграда, буд. 17 а, кв. 229, де на підставі ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" 24 листопада 2008 року набув статусу фізичної особи –підприємця - зареєстрований державним реєстратором Оболонської районної у м. Києві державної адміністрацією як фізична особа-підприємець, - за місцем свого проживання, що підтверджено свідоцтвом серії В02 № 727156. Відповідно за місцем свого проживання та державної реєстрації Заявнику 4 видано 01 січня 2009 року свідоцтво про сплату єдиного податку серії Є № 759862 на 2009 рік.

Відповідно до стор. 12 та 13 паспорту Заявника 4 серії НОМЕР_14 виданого Ленінським РВ УМВС України в Луганській обл. 12 березня 1998 року, Оболонським РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_1 був знятий з реєстраційного обліку та 21 листопада 2009 року Фастівським МРВ ГУ МВС України в Київській області було зареєстровано місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_6, що підтверджено записом у паспорті громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_15 (а.с. 31, Т. 4).

Відповідно до ст. 6. Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Згідно ст. ст. 8, 9 зазначеного Закону, реєстрація місця перебування здійснюється за заявою особи, яка зобов'язана подати її протягом семи днів після прибуття в місце перебування. При реєстрації місця перебування особи інформація про неї повідомляється до органу реєстрації за місцем проживання особи. Зняття з реєстрації місця перебування особи здійснюється за її повідомленням. Відповідальність за правдивість зробленого повідомлення покладається на таку особу. Орган реєстрації, отримавши повідомлення особи, знімає з реєстрації її місце перебування та повідомляє про це орган реєстрації, в якому зареєстроване її місце проживання. Відповідно до ч. 2 ст. 16. Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце проживання особи, яке на день набрання чинності цим Законом підтверджувалося пропискою або було відповідно зареєстроване, вважається зареєстрованим.

Пунктом 6 ст. 128 Господарського кодексу України встановлено, що громадянин-підприємець зобов'язаний: у передбачених законом випадках і порядку одержати ліцензію на здійснення певних видів господарської діяльності; повідомляти органи державної реєстрації про зміну його адреси, зазначеної в реєстраційних документах, предмета діяльності, інших суттєвих умов своєї підприємницької діяльності, що підлягають відображенню у реєстраційних документах.

Відповідно до п.п. 1, 3 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру; зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по батькові (далі - імені) або місця проживання фізичної особи - підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом. (в тому числі в ред. від 17 листопада 2009 року).

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 14 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", передача реєстраційних справ здійснюється в разі: зміни місцезнаходження юридичної особи, зміни місця проживання фізичної особи - підприємця, якщо нове місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця розташоване на території іншої адміністративно-територіальної одиниці; передача реєстраційних справ у випадку, який передбачено абзацом другим частини першої цієї статті, здійснюється на підставі державної реєстрації відповідних змін до установчих документів юридичної особи або державної реєстрації зміни місця проживання фізичної особи - підприємця. За наявності підстави, що передбачена абзацом другим частини першої цієї статті, державний реєстратор протягом десяти робочих днів з дати державної реєстрації зміни місцезнаходження юридичної особи, зміни місця проживання фізичної особи - підприємця зобов'язаний передати за описом реєстраційну справу державному реєстратору за новим місцезнаходженням юридичної особи або за новим місцем проживання фізичної особи - підприємця.

На підставі наявних матеріалів справи судом встановлено, що Заявник 4 станом на дату укладання та протягом дії Договору 2, згідно даних паспорту Заявника 4 був знятий 03 липня 2009 року з обліку за місцем реєстрації / проживання за адресою: АДРЕСА_7 (а.с. 31, Т. 4) та перереєструвався в іншій адміністративно-територіальний одиниці (м. Фастів, вул. Фомічова, буд. 110) та в порушення норм п. 6 ст. 128 Господарського кодексу України, ст. 4, 14 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" станом на поточну дату не здійснив перереєстрацію себе як фізичної особи-підприємця, що підтверджено Витягом з Єдиного з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців № 11129184 від 14 вересня 2011 року (місце проживання: АДРЕСА_8).

Згідно ч. 2 ст. 17 Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи:- види діяльності.

Відповідно до листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва "Про надання роз'яснень [щодо внесення змін до відомостей про фізичну особу - підприємця, пов'язаних зі зміною імені та/або місця проживання]"№ 5729 роз’яснено: «Статтею 6 Закону "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. При зміні місця проживання в межах адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюється повноваження органу реєстрації, особа, яка зареєструвала місце проживання, або її законний представник повинні письмово повідомити про це відповідний орган реєстрації протягом семи днів. Реєстрація місця перебування, відповідно до статті 8 Закону "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», здійснюється за заявою особи, яка зобов'язана подати її протягом семи днів після прибуття в місце перебування. … Звертаємо Вашу увагу на те, що статтею 15 Закону "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»встановлено, що особи, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть відповідальність згідно із законом. Отже, відповідно до діючого законодавства, фізична особа - громадянин України зобов'язана протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання, про що робиться відмітка у паспорті цієї фізичної особи, та, згідно із вимогами статті 9 Закону про реєстрацію, внести зміни до відомостей про фізичну особу - підприємця, що тягне за собою заміну свідоцтва про державну реєстрацію.».

У листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва "Про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця за місцем проживання" № 3697 від 25.04.2008 вказано, що з ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" випливає, що державна реєстрація фізичної особи-підприємця повинна здійснюватись державним реєстратором у відповідній адміністративно-територіальній одиниці виключно за місцезнаходженням даної фізичної особи, при цьому засвідчення самого факту місця проживання повинно підтверджуватись реєстраційними даними, внесеними до паспортного документу про місцезнаходження.

6. Суд звертає увагу на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Відповідно до п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України, усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Пунктами 1, 2 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03 липня 1998 року №727/98 (в ред., що була чинна станом на період дії договору (від 03 червня 2005 року)) встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень. Суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки. Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Наказом ДПА "Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі" 599 від 29 жовтня 1999 року визначено у п.п. 1-3, 9, що відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" в редакції від 28 червня 1999 року №746/99 суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом календарного року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік не перевищує 500 тис. гривень, мають право обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку (далі - Свідоцтво) за встановленою формою; підставою для видачі Свідоцтва є подання суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою письмової заяви згідно з додатком 1 до цього Порядку та платіжного документа (квитанція, копія платіжного доручення з відміткою банківської установи) про сплату (перерахування) єдиного податку за період не менше ніж календарний місяць. Заява має бути подана не пізніше ніж за 15 днів до початку кварталу, з якого він обирає спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів, термін сплати яких настав на дату подання заяви. Орган державної податкової служби за місцем державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи за наявності платіжного документа про сплату єдиного податку зобов'язаний протягом десяти робочих днів після отримання заяви безоплатно видати Свідоцтво або надати письмову мотивовану відмову. Якщо платник єдиного податку здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, то ним придбавається одне Свідоцтво і сплачується єдиний податок за більшою ставкою за цими видами діяльності, встановленою місцевою радою за місцем його державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності незалежно від того, здійснює він підприємницьку діяльність на всій території України чи лише за місцем державної реєстрації. Свідоцтво (Довідка) повинно знаходитися на робочому місці платника єдиного податку (найманого працівника, включаючи членів його сім'ї) та пред'являтися працівникам контрольних органів, які мають відповідні функціональні повноваження на здійснення перевірки. Протягом року для платника єдиного податку встановлюються звітні періоди, що дорівнюють кварталу. Протягом 5 днів після закінчення звітного періоду платник єдиного податку подає звіт згідно з додатком 3 до цього Порядку, який залишається у справі платника єдиного податку.

При розгляді вимог Заявника 4 до Боржника, суд вважає істотним наступне. З метою встановлення законності надання Заявник 4 послуг на які він посилається у своїй заяві, судом було зобов’язано п. 4 резолютивної частини ухвали суду від 25 січня 2011 року Заявника 4 надати суду свідоцтво платника єдиного податку Заявника 4, що було чинне в період з 21 грудня 2009 року по 30 вересня 2010 року, - період чинності Договору 2 та надання послуг на його підставі. На виконання вказаної вимоги суду Заявником 4 надано не засвідчену копію свідоцтва про сплату єдиного податку серії Є № 759862, виданого 01 січня 2009 року, з терміном дії свідоцтва –2009 рік. Дослідивши копію наданого доказу з обох боків судом встановлено, що будь-які відмітки про продовження терміну дії вказаного свідоцтва на ньому відсутні. Інших доказів наявності свідоцтва про сплату єдиного податку чи перебування на іншій системі оподаткування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. суду не надано, при цьому відповідно до наданих Заявником 4 актів обліку часу роботи та підставі Договору 2 безпосередньо послуги ним, як вказує сам Заявник 4 на підставі Договору 2 надавались саме в 2010 році, за який відсутні в матеріалах справи будь-які докази оформлення свідоцтва про сплату єдиного податку або інших документів, згідно яких Заявник 4 перебуває на обліку платників податків, сплата яких пов’язана із здійсненням ним господарської діяльності у 2010 році. Дана обставина може свідчити про те, що Заявник 4 взагалі не мав наміру здійснення господарської діяльності у 2010 році. Таким чином, судом встановлено, що Заявник 4 у 2009 році перебував на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку, що підтверджено свідоцтвом про сплату єдиного податку Серії НОМЕР_16 термін дії свідоцтва –2009 рік.

Крім того, п. 4 Указу президента "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" 727/98 від 03 липня 1998 року (в тому числі і в ред. від 03 червня 005 року) передбачено, що форма книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України. За результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи подають до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що наступає за звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку, акцизного збору і, в разі обрання ними єдиного податку за ставкою 6 відсотків, розрахунок про сплату податку на додану вартість, а також платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів.

Відповідно до п. 8 Наказу ДПА «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі", для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком № 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93 N 12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.93 за № 64. При цьому обов'язковому заповненню підлягають лише графи "період обліку", "витрати на виробництво продукції", "сума виручки (доходу)", "чистий доход".

У листі ДПА від 25 грудня 2009 року № 28923/7/23-7017/1485 «Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій до суб'єктів господарювання - платників єдиного податку», Статтею 6 Закону України від 06.07.95 р. №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон № 265/95-ВР) визначено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів. Згідно з п. 6 ст. 9 Закону № 265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого проводити державну регуляторну політику.

В свою чергу Кабінетом Міністрів України на виконання ст. 9 Закону № 265/95-ВР прийнято постанову від 26.09.2001 р. № 1269 "Про затвердження Порядку ведення книги обліку доходів і витрат" (далі - Порядок). Відповідно до пунктів 1 та 5 Порядку Книга обліку доходів і витрат ведеться суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку). При цьому до Книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведенням витрат і/або отриманим доходом; суми витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день. Пунктом 3 Порядку визначено, що форма Книги обліку доходів і витрат затверджується Державною податковою адміністрацією України.

У зазначеному листі Державної податкової Адміністрації від 25 грудня 2009 року № 28923/7/23-7017/1485 «Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій до суб'єктів господарювання - платників єдиного податку»зазначено таке. Згідно з п. 4 Указу № 727/98 форма Книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України. На виконання Указу № 727/98 видано наказ ДПА України від 29.10.99 р. № 599 "Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі", який зареєстровано в Мін'юсті України 02.11.99 р. за № 752/4045 (далі - наказ № 599). Згідно з п. 8 наказу №599 для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно з додатком № 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93 р. № 12 та зареєстрованої в Мін'юсті України 09.06.93 р. за №64. При цьому обов'язковому заповненню підлягають лише графи "період обліку", "витрати на виробництво продукції", "сума виручки (доходу)", "чистий дохід". Відповідно до п. 2 листа ДПА України від 05.11.97 р. № 17-0117/10-8886 у Книзі обліку доходів і витрат графи 4, 5 та 6 заповнюються підприємцем безпосередньо на місці реалізації після кожного факту продажу. Наприкінці робочого дня підбиваються підсумки всіх сум, отриманих за реалізований товар, і виводиться денна сума валового доходу.

Суд звертає увагу на те, що Заявником 4 не надавались суду книги обліку доходів і витрат за 2009-2010 роки як докази обліку здійснених господарських операцій в тому числі наданих послуг Боржнику на підставі Договору 2 за жоден з періодів надання послуг, на які посилається Заявник 4, зважаючи на надання ним актів обліку часу помісячних.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено низку суттєвих розбіжностей серед наданих Заявником 4 доказів, що стосуються обліку робочого часу виконавця, обсягу та видів наданих послуг, послуг надання яких передбачалось Договором 2, їх вартості, розбіжності у розрахунках вартості послуг, які суд бере до уваги. Зокрема, як встановлено судом, до предмету Договору 2 згідно п.п. 1.1. Договору 2 належить надання юридичної допомоги та консультаційні послуги, а саме: консультування з юридичних питань; складання юридичних документів Замовника; представництво інтересів замовника в державних органах; ведення поточної юридичної діяльності замовника; надання консультацій з питань оподаткування, ціноутворення тощо; здійснення маркетингових досліджень ринку цінних паперів (продукції) в Україні та країнах СНД.

Відповідно до ч.ч. 1, 3-5 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 189 Господарського кодексу України, ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 631 Цивільного кодексу України, договір набуває чинності з моменту його укладання. Згідно ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України, у письмовій формі належить вчиняти: правочини між юридичними особами.

Судом встановлено вище той факт, що безпосередньо Договір 2 не містить у тексті визначення ціни послуг, надання яких передбачено Договором 2, водночас, п.п. 3.1. Договору сторонами Договору 2 встановлено умову, згідно якої вартість послуг встановлюється за домовленістю Сторін на основі Прайс-листа юридичних послуг виконавця, що є невід’ємною частиною даного Договору. Дослідивши зміст Договору 2 встановлено, що визначення вартості послуг окремим документом є внесення змін до Договору 2, який (прас-лист) не містить позначення дати його укладення сторонами, не містить жодного посилання, жодної вказівки на те, що долучений до заяви «прас-лист»є невід’ ємною частиною саме Договору 2, а не іншого правочину, укладеного між Заявником 4 та Боржником в інший період часу, в зв‘язку з чим неможливо встановити дату набрання чинності зазначеним документом та те, що він встановлює ціну послуг саме за Договором 2, в зв’язку з чим, вказаний прас-лист не є належним доказом у цій справі. Тим не менш, суд при розгляді вимог Заявника 4 бере до уваги ціни, встановлені прайс-листом наданим Заявником 4, як невід’ємної частини Договору 2.

Стосовно виявлених розбіжностей, суд виходить з того, що предмет Договору 2 визначений сторонами у п.п. 1.1. Договору (перелічений вище). Так, Заявником 4 надано суду Акт № 1 наданих послуг до Договору 2, складений 30 вересня 2010 року, згідно якого виконавець надав, а замовник прийняв юридичні та консультаційні послуги на загальну суму 294 400,00 грн., а саме: консультування замовника з юридичних питань було проведено у кількості 954 годин на суму 178 000,00 грн.; консультування замовника з питань ведення бухгалтерського обліку проведено у вигляді 127 висновків та 56 рекомендацій на суму 48 000,00 грн.; складання податкової, статистичної та інших форм звітності, надання висновків щодо налагодження системи їх належного оформлення та подання у вигляді 96 годин та 14 висновків та рекомендацій на суму 23 100,00 грн.; складання договорів, протоколів розбіжностей тощо здійснено на загальну суму 16 500,00 грн.; складання наказів, довідок, офіційних лисів (відповідей на листи), звернень та інших юридично значущих документів –на загальну суму 9 700,00 грн.; проведено аналіз ринку цінних паперів, державних облігацій та перспектив розміщення коштів – надано 34 години на суму 8 500,00 грн.; проведено досудовий аналіз справи на предмет визначення її судової перспективи і форм подальшого співробітництва із замовником –на загальну суму 7 000,00 грн.; проведено супровід ділових переговорів, правовий аналіз пропозицій партнерів та порядку їх реалізації, юридична аргументація намірів та пропозицій контрагентів на загальну суму 2 800,00 грн.

На виконання вимоги ухвали господарського суду Київської області у цій справі від 25 січня 2011 року, Заявником 4 надано: акти обліку часу роботи виконавця та переліку наданих послуг і консультацій до Договору 2, зокрема від 01 лютого 2010 року за січень 2010 року; від 02 березня 2010 року за лютий 2010 року; від 05 квітня 2010 року за березень 2010 року; від 05 травня 2010 року за квітень 2010 року; від 01 червня 2010 року за травень 2010 року; від 05 липня 2010 року за червень 2010 року; від 02 серпня 2010 року за липень 2010 року; від 07 вересня 2010 року за серпень 2010 року (надалі за текстом разом «акт обліку часу»). Дослідивши зміст Акту № 1 наданих послуг до Договору 2 складений 30 вересня 2010 року (надалі за текстом «Акт № 1»), який відображає перелік всіх послуг, на підставі виконання яких, як посилається Заявник 4 у своїй заяві, виникла кредиторська заборгованість Боржника перед Заявником 4 у сумі 294 400,00 грн. та вище перелічених актів обліку часу роботи виконавця та переліку наданих послуг і консультацій до Договору 2 (надалі –«Акти обліку часу»), надані Заявником 4 на вимогу суду, що містять помісячні переліки послуг, які були задані Заявником 4 Боржнику, як вказує Заявник 4, - судом встановлено низку розбіжностей, в тому числі: відповідно до Акту № 1 за весь період дії Договору 2, Заявником 4 надано Боржнику послуги з консультування замовника з юридичних питань 954 години на суму 178 800,00 грн.; арифметичною перевіркою всіх помісячних актів обліку часу встановлено, що Заявник 4 вказує на надання ним та прийняття Боржником цього виду послуги: у січні 2010 року, - 47 годин, у лютому 2010 року, - 100 годин, у березні 2010 року - 115 годин, у квітні 2010 року, –120 годин, у травні 2010 року, - 132 години, у червні 2010 року, - 91 годину, у липні 2010 року –143 години, у серпні 2010 року, - 132 години, що разом становить 880 годин, на відміну від даних Акту № 1, де за весь час дії Договору 2 на надання цієї послуги з позиції Заявника 4 витрачено на 74 години більше, - 954 години на суму 178 800,00 грн.; крім того, взявши до уваги прайс-лист, на який посилається Заявник 4, - вартість усних консультацій з питань застосування законодавства України (назва послуги згідно складеного акту та прайс-листа –не збігаються) за 1 годину становить «від 300 грн. за годину», а письмові юридичні висновки, - «від 600 грн. за висновок». Акт № 1, Акти обліку часу не містять інформації чи це було надано усні чи письмові консультації. Суд виходить з того, що вказана послуга надавалась усно та проводить арифметичну перевірку за ціною 300,000 грн. за годину, виходячи з чого, судом також виявлено істотну розбіжність: відповідно до Акту № 1 надано 954 години послуг на 178 800,00 грн., згідно прайс-листа як зазначено суд виходить з вартості «від 300,00 грн.», виходячи з якого 954 годин послуг х 300,00 грн. = 286 200,00 грн., а не вказані Заявником 4 та погоджені Боржником, - 178 800,00 грн., При перерахунку вартості послуг згідно Актів обліку часу, встановлено загальну вартість = 880 х 300,00 грн.=264 000,00 грн., а не 178 800,00 грн. Крім того, зважаючи на істотні розбіжності у наведених розрахунках вартості послуг консультування з юридичних питань суд звертає увагу на таке. Відповідно до п.п. 3.1. Договору 2, вартість послуг встановлюється за домовленістю сторін на основі прайс-листа, що є невід’ємною частиною Договору 2. Відповідно до норм ч. ч. 1, 2 ст. 189 Господарського кодексу України, ціна є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), ціна є істотною умовою господарського договору, ціна зазначається в договорі у гривнях. Згідно ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Договором 2 не передбачено окремого порядку внесення змін до Договору 2 в тому числі змін його істотних умов. Заявником 4 не надано суду жодної додаткової угоди/договору про внесенні змін до Договору 2, а навпаки засвідчив зворотне, зокрема, що такі до Договору 2 додаткових угод немає. Що стосується вартості послуг консультування з юридичних питань, прайс-лист, який не містить жодних ознак правового зв’язку з Договором 2, - визначає вартість послуг з застереженням «від 300,00 грн.»або взагалі з позначенням «за домовленістю». Таким чином, ціна у прайс-листі є чітко не визначеною істотною умовою договору в частині ціни.

Вид послуги:

Дані згідно Акту № 1

Дані згідно актів обліку часу / годин

Разом за помісячними актами обліку часу:

1. Різниця між даними Акту № 1 від 30.09.2010 р. та актами обліку часу / 2. різниця у вартості послуг між Актом № 1 та згідно прайс-листа

Вартісна послуги за прас листом

Загальна вартісна згідно акту № 1

Підрахована вартісна згідно прас-листа

Січень 2010 р.

Лютий 2010

Березень 2010

Квітень

2010

Травень 2010

Червень 2010

Липень 2010

Серпень 2010

Консультування замовника з юридичних питань

954 годин, вартістю

178 800,00 грн.

47 год.

100 годин

115 год.

120 год.

132 год.

91 год.

143 год.

132 год.

880 годин

1.Різниця складає 74 години /

2.Згідно акта № 1 вартість послуг становить 178 800,00 грн. За підрахунок згідно прас листа: за 954 години, - 286 200,00 грн.; за 880 годин, - 264 000,00 грн.

«від 300,00 грн.»

954 годин, вартістю

178 800,00 грн.

954 години х 300,00 =286 200,00 грн.;

880 х 300,00 грн. = 264 000,00 грн.

Стосовно надання послуг консультування замовника з питань ведення бухгалтерського обліку, - згідно Акту № 1 Заявником 4 в межах надання цієї послуги надано 127 висновків та 56 рекомендацій на суму 48 000,00 грн. Відповідно до Актів обліку робочого часу арифметичною перевіркою всіх помісячних Актів обліку часу встановлено, що Заявник 4 вказує на надання ним та прийняття Боржником цього виду послуг: за січень 2010 року –14 висновків та 3 рекомендації, у лютому 2010 року, - 9 висновків та 6 рекомендацій, у березні 2010 року - 12 висновків та 7 рекомендацій, у квітні 2010 року, –30 висновків та 12 рекомендацій, у травні 2010 року, - 21 висновок та 12 рекомендацій, у червні 2010 року, - 12 висновків та 3 рекомендації, у липні 2010 року –9 висновків, у серпні 2010 року, - 13 висновків та 7 рекомендацій, що разом становить 120 висновків та 50 рекомендацій, на відміну від вказаних у Акті № 1 - 127 висновків та 56 рекомендацій. Крім того, судом встановлено, що в Акті № 1 та в Актах обліку часу не визначено, на якій підставі здійснено розрахунок вартості послуг з консультування замовника з питань ведення бухгалтерського обліку. Прайс-листом не передбачено окремо визначення вартості такого виду послуг, крім того, суд вважає істотним те, що в складених Актах обліку часу та Акті № 1 не визначено у годинах кількість годин витрачених на складання вказаних рекомендацій, а прайс- листом взагалі не передбачено визначення вартості складання однієї рекомендації. Таким чином застосована Заявником 4 та Боржником система визначення вартості наданих послуг за кількість складених рекомендацій при консультуванні замовника з питань ведення бухгалтерського обліку та рекомендацій є безпідставною, застосований метод розрахунку не відповідає прайс-листу, правильність нарахування вартості послуг по такому виду послуг перевити не можливо. При проведенні арифметичної перевірки розрахунків зазначеної послуги у категорії письмових висновків (юридичні довідки), судом встановлено, що згідно прайс-листа вартість 1 висновку становить «від 600 грн. за висновок» (а.с. 16, Т. 4), при цьому, згідно Акту № 1 Заявником 4 надано Боржнику в межах даного виду послуг 127 висновків на суму 48 000,00 грн., а згідно Актів обліку часу за всі місяці –120 висновків. При підрахунку даних за Актом № 1 вартість послуг за складання 127 висновків становило б 76 200,00 грн. (127 х 600=76 200,00 грн.), а не 48 00,00 грн.; а при підрахунку згідно Актів обліку часу –120 висновків х 600=72 000,00 грн. Тобто в повній мірі розрахунки наданих послуг за Актом № 1, за помісячними Актами обліку часу між собою істотно не співпадають; при визначенні вартості сукупності послуг за 127 висновків та 50 рекомендацій, Заявник 4 вказує на їх вартість у сукупності 48 000,00 грн., в той час як частину вартості вказаних послуг перевірити не можливо так як сторонами не встановлено домовленості щодо вартості 1 рекомендації, а вартість другої частини послуг –надання висновків, без врахування надання рекомендацій не збігається за Актом № 1 та Актами обліку часу між собою та істотно перевищує розмір послуг вказаний Заявником 4. Детально у табл.:

Вид послуги:

Дані згідно Акту № 1

Дані згідно Актів обліку часу / годин

Разом за помісячними актами обліку часу:

1. Різниця між даними Акту № 1 від 30.09.2010 р. та Актами обліку часу / 2. різниця у вартості послуг між Актом № 1 та згідно прайс-листа

Вартість послуги за прайс -листом

Загаль на вартісна згідно Акту № 1

Підрахована вартість згідно прайс-листа

Січень 2010 р.

Лютий 2010

Березень 2010

Квітень

2010

Травень 2010

Червень 2010

Липень 2010

Серпень 2010

Консультування Замовника з питань ведення бухгалтерського обліку

127 висновків та 56 рекомендацій, загальною вартістю

48 000,00 грн.

14 висновків та

3 рекомендацій

9 висновків та 6 рекомендації

12 висновків та 7 рекомендацій

30 висновків та 12 рекомендацій

21 висновків та 12 рекомендацій

12 висновків та 3 рекомендацій

9 висновків

13 висновків та 7 рекомендацій

120 висновків та 50 рекомендацій

1.Різниця складає 7 висновків та 6 рекомендацій/

2.Згідно акта № 1 вартість послуг 127 висновків +56 рекомендацій становить 48 000,00 грн. За підрахунком згідно прас листа: вартість рекомендацій взагалі не передбачена; за кожен висновок –«від 600,00 грн.», = за 127 висновків = 127 х 600= 76 200,00 грн.; за 120 висновків = 600 х 120=72 000,00 грн. Різниця у вартості тільки при підрахунків висновків складає: 76 200,00 грн. –48 000,00 грн. = 28 200,00 грн.; 72 000.00 грн. –48 000 грн. = 24 000,00 грн.

За складання рекомендацій, - взагалі не встановлена вартість таких послуг; за складання висновку

«від 600,00 грн.»

127 висновків та 56 рекомендацій, загальною вартістю

48 000,00 грн.

За рекомендації, - не передбачено визначення ціни; за 127 висновків, -76 200,00 грн. за 120 висновків, - 72 000,00 грн.

Стосовно надання послуги складання податкової, статистичної та інших форм звітності, надання висновків щодо налагодження системи їх належного оформлення та подання:

Вид послуги:

Дані згідно Акту № 1

Дані згідно актів обліку часу / годин

Разом за помісячними актами обліку часу:

Вартість послуги за прайс -листом

Загальна вартісна згідно Акту № 1

Підрахована вартісна згідно прайс-листа

Січень 2010 р.

Лютий 2010

Березень 2010

Квітень

2010

Травень 2010

Червень 2010

Липень 2010

Серпень 2010

Складання податкової, статистичної та інших форм звітності, надання висновків щодо налагодження системи їх належного оформлення та подання

96 годин. та 14 висновки та рекомендації на загальну суму 23 100,00 грн.

8 годин.

5 годин.

4 годин

14 годин.

11 годин.

09 годин

05 годин

07 годин

63 години «0»висновків

1.Різниця складає 33 години та 14 висновків та рекомендацій –згідно актів погодженого обліку менше годин та взагалі висновки та рекомендації не складались/

2.Згідно акта № 1 вартість послуг 96 годин + 14 висновків та рекомендацій становить 23 100,00 грн. За підрахунком згідно прайс -листа: вартість рекомендацій взагалі не передбачена; окремо не передбачена вартість зазначеної послуги, - складання податкової, статистичної звітності …; при цьому вартість складання юридично значимих документів становить «від 300 грн.»за документ, погодинна оплата не передбачена взагалі. 96 годин, 63 години, –не можна визначити вартість; 14 висновків = 14 х 300=4200,00 грн.

Вартість перевірити не можливо

За складання рекомендацій, - взагалі не встановлена вартість таких послуг; за складання висновку

«від 300,00 грн.»; вартість за 1 голину складання документів не передбачена.

96 годин. та 14 висновки та рекомендації на загальну суму 23 100,00 грн.

Не можливо здійснити підрахунок, так як погожого оплата за даним видом послуг не перед передбачена.

Таким чином, згідно Акту № 1 Заявником 4 надано Боржнику послуг зі складання податкової, статистичної та інших форм звітності, надання висновків щодо налагодження системи їх належного оформлення та подання - 96 годин. та 14 висновки і рекомендації на загальну суму 23 100,00 грн. Згідно Актів обліку часу висновки взагалі не надавались, а сумарно кількість годин протягом яких надавались послуги є 63 години (що на 33 години менше від даних Акта № 1), з яких у 2010 році надавались за даними Заявника 4: у січні, - 8 годин, у лютому, - 5 годин, у березні, - 4 год., у квітні, - 14 годин, у травні, - 11 годин, у червні –9 годин, у липні, - 5 годин, у серпні, - 7 годин. Згідно даних прайс-листа погодинна оплата за даний вид послуг непередбачена. Висновки згідно погоджених Актів обліку взагалі фактично не складались.

Щодо послуги складання договорів, протоколів розбіжностей судом встановлено, що згідно даних Акту № 1 Заявником 4 надано таких послуг на суму 16 500,00 грн. без даних про кількість складених документів чи витрачених годин. Також наявна інформація на надання послуг супроводу ділових переговорів, правового аналізу пропозицій партнерів та порядку їх реалізації, юридичної аргументації нормами та пропозицій контрагентів на загальну суму 2800,00 грн. без даних про кількість складених документів чи витрачених годин. Відповідно до даних Актів обліку часу, Заявник 4 посилається на надання таких послуг у 2010 році: у січні, -12 годин наданих послуг складання договорів, протоколів розбіжностей; крім того даний акт містить інформацію про надання окремо послуг складання договорів та додаткових угод до договорів, ведення переговорів з фізичними особами щодо укладення та пролонгації договорів, - 60 годин; у лютому, - 15 годин наданих послуг складання договорів, протоколів розбіжностей; крім того даний акт містить інформацію про надання окремо послуг складання договорів та додаткових угод до договорів, ведення переговорів з фізичними особами щодо укладення та пролонгації договорів, - 48 годин; у березні не надавались послуги з складання протоколів розбіжностей; надання послуг складання договорів та додаткових угод до договорів, ведення переговорів з фізичними особами щодо укладення та пролонгації договорів, - 41 година; у квітні не надавались послуги з складання протоколів розбіжностей; надання послуг складання договорів та додаткових угод до договорів, введення переговорів з фізичними особами щодо укладення та пролонгації договорів, - 47 годин; у травні –складання протоколів розбіжностей, договорів –21 година; у червні, липні, - лише надано послуги з супроводу ділових переговорів –7 годин та 5 годин відповідно; у серпні, - послуги з супроводу ділових переговорів – 17 годин. Разом згідно Актів обліку часу надано вказаних послуг: зі складання договорів, протоколів розбіжностей: 48 годин; послуг зі складання договорів та додаткових угод до договорів, ведення переговорів з фізичними особами щодо укладення та пролонгації договорів, - 225 год. Відповідно до даних прайс-листа, - складання проектів договорів оцінюється за кількістю документів –«складання проектів господарських договорів –«від 450 грн. (складання проекту договору, ціна визначається в залежності від складності поставленого питання)», погодинна оплата такого виду послуг прайс-листом не передбачена, в зв’язку з чим, перевірити вартість не можливо. Супровід ділових переговорів оцінено «від 300 грн. за 1 годину», де у Актах обліку робочого часу не відокремлено послуги зі складання договорів та ведення переговорів, в зв’язку з чим, визначення вартості послуги є неможливим. Варіть 225 годин надання послуг з супроводу ділових переговорів становить: 225,00 год. х 300,00 грн. = 67 500,00 грн., в той час як Заявником 4 вказано, що разом усі послуги за переліченими останніми двома категоріями надано на загальну суму 19 300,00 грн. Таким чином, за даними двома категоріями перевірити вартість наданих послуг не можливо, з причин, що частина з них надана у годинах, в той час як Договором 2 не передбачено визначення вартості таких послуг за погодинною оплатою.

Стосовно послуги складання наказів, довідок, офіційних листів (відповідей на листи), звернень та інших юридично значимих документів, - відповідно до Акту №1 Заявником 4 їх надано Боржнику на суму 9 700,00 грн. без зазначення кількості підготовлених доменів /годин роботи. За даними Актів обліку часу у 2010 році надано таких послуг Божнику: у січні, - 15 годин; у лютому, - 22 години; у березні, - 12 годин+7 годин (двічі прописано); у квітні, - 3 години + 8 годин (двічі прописано); у травні, - 13 годин + 5 годин (двічі прописано); у червні –12+12 годин (двічі прописано); в липні, - 23+18 годин (двічі прописано); в серпні, - 35+17 годин (двічі прописано), разом складають: 202 години. В прайс-листі передбачено, що складання наказів, довідок, офіційних листів, відповідей на листи, звернень та інших юридично-значимих документів їх вартість визначається за документ –«від 300,00 грн.», виходячи з чого, система оцінювання вартості визначена у прайс-листі не відповідає одиницям виміру визначеним у актах обліку робочого часу та не дозволяє перевірити та встановити дійсну вартість таких послуг, а вартість не є однозначно встановленою.

Стосовно послуги аналізу ринку цінних паперів, державних облігацій та перспектив розміщення коштів, - згідно Акту № 1 їх Заявником 4 надано Боржнику 34 години на суму 8 500,00 грн. Відповідно до Актів обліку робочого часу в 2010 році Заявником 4 було надано Боржнику послуги: у квітні місяці, - 15 годин; у травні, - 19 годин, разом –34 години. Прайс-листом не встановлено вартості оплати таких послуг, в зв’язку з чим визначення такої Заявником 4 у сумі 8 500,00 грн. є безпідставним. Суд також звертає увагу на те, що за змістом послуги проведення аналізу ринку цінних паперів, державних облігацій та перспектив розміщення коштів - не належать до юридичних послуг, а відноситься до предмету економіко-фінансових досліджень.

Стосовно послуг досудового аналізу справи на предмет визначення її судової перспективи і форм подальшого співробітництва із замовником, Заявник 4 вказує, що відповідно до Акту № 1 ним надано Боржнику вказаного виду послуг на загальну суму 7 000,00 грн. (а.с. 20, Т. 4). Відповідно до Актів обліку часу в 2010 році Заявником 4 надано Боржнику послуги: у лютому місяці –написання апеляційної скарги, підготовка справи до розгляду, - 14 годин; у травні місяці - 7 годин; у липні, - підготовка судових документів, - 17 годин; в серпні – 14 годин та підготовка судових документів –12 годин. Суд звертає увагу на те, що згідно Акту № 1 надано послуги досудового аналізу справи на предмет визначення її судової перспективи і форм подальшого співробітництва із замовником, яких за Актами обліку часу надано 21 година, інші послуги, - написання апеляційної скарги, підготовка справи до розгляду, підготовка судових документів, в загальному розмірі 43 години, - за змістом виходять за межі послуг, висвітлених у Акті № 1 які, як вказує Заявник 4, були надані Заявником 4 Боржнику, і є такими, що ввійшли до суми боргу. Перевіряючи розрахунок Заявника 4, відповідно до прайс-листа вартість послуг досудового аналізу справи на предмет визнання його судової перспективи і форм подальшого співробітництва з замовником визначено у розмірі «від 1 000,00 грн.»(а.с. 17, Т. 4), при цьому в прайс-листі не встановлено за яку одиницю виміру визначена вказана вартість, - за 1 годину роботи чи за один документ, в зв’язку з чим, перевірити правомірність та правильність розрахунку на підставі Акту № 1, помісячних Актів обліку часу, Договору 2 та прайс-листа є неможливим, крім того, вартість визначена у прайс-листі не є точною ціною послуг, а має неоднозначний характер з позначенням «від» 1000,00 грн. Жодних додаткових угод, інших доказів погодження точної вартості таких послуг суду не надано. Окремо перевіряючи вартість послуг - написання апеляційної скарги, підготовка справи до розгляду, підготовка судових документів на підставі вказаних документів, судом встановлено, що згідно прайс-листа вартість підготовки окремих процесуальних судових документів встановлена «за домовленістю (від 1 000 грн.)»(а.с. 17, Т. 4). Заявником 4, Боржником в судовому засіданні (23 серпня 2011 року) надано пояснення, що окрім вже наданих ними, зокрема Заявником 4 доказів, документів інших додаткових угод, договорів, інших документів, що стосуються надання послуг за Договором 2 вони не мають. Виходячи з такого судом встановлено, що вартість таких послуг не була погоджена сторонами та перевірити правомірність її нарахування виходячи з наявних матеріалів справи є не неможливим. Крім того, мінімальна вартість послуги вказана у прайс–листі не містить жодних вказівок за яку одиницю послуг встановлена вказана вартість, - за 1 годину роботи чи за документ.

Судом встановлено, що Акти обліку часу містять інформацію про надання Заявником 4 послуг, які не передбачені Актом № 1, зокрема, у квітні місяці, - надання висновків у сфері корпоративного права та підготовка документів загальних для зборів акціонерів, –24 години та в травні місяці –21 година; у квітні - консультування та складання документів у сфері кримінального права, - 9 годин; підготовка установчих документів у травні - 14 годин. Вартість вказаних послуг не визначена в Акті № 1 взагалі. Перевіряючи визначення вартості вказаних послуг, згідно прайс-листа, розуміючи надання висновків у сфері корпоративного права, консультування та складання документів у сфері кримінального права як письмові юридичні висновки, - вартість 1 висновку оцінено «від 600,00 грн. за висновок»(а.с. 16, Т. 4), оцінювання погодинне надання послуг прайс-листом не передбачено, в зв’язку з чим, визначити та перевірити вартість таких перелічених послуг є не неможливим в зв’язку з невідповідністю системи вимірювання обсягу послуг у Актах обліку часу та прайс-листу; вартість в прайс-листі зазначених послуг також має неоднозначну величину –«від загальних 600,00 грн. за висновок», яка передбачає її додаткове погодження (додаткові угоди, договори відсутні). Послуги підготовки документів для зборів акціонерів, підготовка установчих документів суд розглядає як складання юридично значущих документів, вартість яких визначена прайс-листом у розмірі «від 300,00 грн. за документ, що має юридичне значення». Аналогічно попереднім послугам судом встановлено, що вартість цієї послуги визначити/перевірити неможливо на підставі наявних документів з причин невизначеності кількості зданих документів.

Таким чином, провівши повне детальне дослідження усіх наданих учасниками провадження доказів в частині послуг на які посилається Заявник 4 на підставі Договору 2, судом встановлено, що при перевірці вартості послуг встановлено істотні, числені, повсемісні розбіжності у наданих та підписаних Заявником 4 та Боржником документах обліку наданих послуг, - в Акті № 1, в Актах обліку робочого часу, прайс-листі, - загальний обсяг та види послуг, на надання яких посилається Заявник 4, викладені у Акті № 1 від 30 серпня 2010 року по всім видам послуг, не співпадають з наданими послугами відповідно до помісячних Актів обліку робочого часу наданих Заявником 4 на вимогу господарського суду Київської області у цій справі; вартість частини послуг, які можливо визначити на підставі наданого Заявником 4 прайс-листа в повній мірі не співпадає з вартістю послуг, що визначена в Акті № 1 та розбіжності є істотними, де вартість послуг в рази відрізняється від встановленої прайс-листом вартості послуг, наявні істотні розбіжності у обсязі та видах наданих послуг згідно Акту № 1 та згідно Актів обліку робочого часу; в частині послуг взагалі неможливо ні визначити, ні перевірити правильність їх визначення з причин, що прайс-листом не передбачено обрахування вартості послуг в тих одиницях виміру, в яких їх зафіксовано у Актах обліку часу, Акті № 1. Крім того, суд бере до уваги те, що Заявником 4 та Боржником підтверджено (Заявником 4 - у клопотанні б/№ б/дати поданого до господарського суду Київської області 23 серпня 2011 року (вх. № 12655 від 23 серпня 2011 року –письмові пояснення), що жодних інших документів, доказів, в тому числі додаткових угод, договорів інших документів, що мають відношення до виконання Договору 2, внесення змін та доповнень до нього, вони більше не мають і всі наявні докази представлені суду.

Одним з завдань суду при розгляді вимог Заявника 4 до Боржника є встановлення фактичності та обсягу фактично наданих послуг Заявником 4 Боржнику. Провівши всебічне, детальне дослідження наданих учасниками провадження доказів судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Суд бере до уваги, що п. 15 Закону України "Про здійснення державних закупівель" встановлено, що консультаційними послугами є інтелектуальна, нематеріальна діяльність, результати якої не є фізично осяжними, у тому числі аудиторські, юридичні, консалтингові послуги, послуги, пов'язані з консультуванням, експертизою, оцінкою, підготовкою висновків і рекомендацій, послуги з навчання, підготовки спеціалістів.

Відповідно до ч. 1 п. 1 Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження № 1-послуги, річна "Звіт про обсяги реалізованих послуг", затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 17 червня 2004 р. № 382, послугами вважається діяльність суб'єктів, яка не набуває матеріально-речової форми і задовольняє певні потреби замовників - особисті, колективні, громадські. Вони є результатом різнорідної діяльності, що здійснюється виробником на замовлення будь-яких споживачів (окремих громадян, підприємств, організацій, підприємців), і, як правило, ведуть до зміни стану одиниць, які споживають ці послуги. Специфіка послуг як продукції полягає в тому, що послуги не накопичуються (за винятком окремих видів), не транспортуються, не існують окремо від виробників, тобто вони споживаються, в основному, в момент їх надання.

Згідно з державним класифікатором послуг ЗЕД (ГК 012-97), затвердженим наказом Держстандарту України від 02.06.97 р. №324, послуги - це результат трудової діяльності, що виявляється у корисному ефекті, особливій споживчій вартості.

На підставі аналізу вищевикладених норм, суд дійшов висновку, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. При цьому таким послугам характерне те, що надання юридичних та консультаційних послуг є інтелектуальною, нематеріальною діяльністю, результати якої не є фізично осяжними, які задовольняють певні потреби замовників, як правило, ведуть до зміни стану одиниць, які споживають ці послуги, не існують окремо від виробників, тобто вони споживаються, в основному, в момент їх надання, є результатом трудової діяльності, що виявляється у корисному ефекті для їх замовника, що передбачають взаємодію замовника і виконавця, процес надання послуг та їх споживання замовником. Ухвалою господарського суду у цій справі від 25 січня 2011 року було витребувано у Заявника 4 пояснення з питання чи укладались додаткові угоди, договори до Договору про надання юридичних та консультаційних послуг № 12 від 21 грудня 2009 року, якщо укладались –надати суду оригінали для огляду в судовому засіданні та копії для долучення до матеріалів справи, Заявник 4 у клопотанні б/№ б/дати поданого до господарського суду Київської області 23 серпня 2011 року (вх. № 12655 від 23 серпня 2011 року) (а.с. 27 Т. 4), надав письмові пояснення, що додаткові угоди до договору про надання юридичних та консультаційних послуг від 21 грудня 2009 року № 12 між сторонами не укладались.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При підготовці справи до розгляду ухвалою господарського суду Київської області від 25 січня 2011 року у цій справі було витребувано у Заявника 4 в тому числі з метою встановлення у передбаченому законодавством порядку обставин фактичності надання Заявником 4 Боржнику послуг на які Заявник 4 посилається докази виходячи з переліку наданих Заявником 4 послуг, викладеному у Акті № 1 від 30 вересня 2010 року: крім згаданих вище, щомісячні акти погодження обліку робочого часу (відповідно до п.п. 3.3 розділу 3 «Оплата та порядок розрахунків»договору про надання юридичних та консультаційних послуг № 12 від 21 грудня 2009 року); наявні документи, що підтверджують фактичне надання послуг, зазначених в Акті №1 від 30 вересня 2010 року наданих послуг до Договору про надання юридичних та консультаційних послуг №12 від 21 грудня 2009 року, в тому числі: докази фактичного надання послуг Заявником 4 Боржнику з консультування замовника (Боржника) з юридичних питань (954 год.) (переписка за допомогою засобів електронного зв’язку, - електронна пошта, телефонні розмови, замовлення, тощо); оригінали для огляду та належним чином засвідчені копії 127 висновків та 56 рекомендацій, складених Заявником 4 для Боржника з питань ведення бухгалтерського обліку; надати оригінали для огляду та засвідчені копії всієї складеної Заявником 4 для Боржника податкової, статистичної звітності, інших форм звітності для Боржника, висновки, рекомендації щодо налагодження системи їх належного оформлення та подання (14 висновків); оригінали для огляду та засвідчені копії проектів договорів, протоколів розбіжностей, наказів, довідок, офіційних листів, звернень та інших юридично значимих документів складених Заявником 4 для Боржника; оригінали для огляду та засвідчені копії висновку за результатами проведеного аналізу ринку цінних паперів, державних облігацій та перспектив розміщення коштів; звіт / інший документ, складений за результатом досудового аналізу справ на предмет визнання його судової перспективи і форм подальшого співробітництва із Боржником; докази фактичного надання Заявником 4 Боржнику послуг супроводу ділових переговорів, проведення правого аналізу пропозицій партнерів та порядку їх реалізації, викладення юридичної аргументації намірів та пропозицій контрагентів, в тому числі документи, що відображають наданий Заявником 4 правовий аналіз пропозицій партнерів та порядку їх реалізації, документально засвідчену юридичну аргументацію намірів та пропозиції контрагентів з зазначенням організаційно-правової форми, назви, ідентифікаційного коду контрагентів. Крім того, зобов’язано Боржника на призначене судове засідання в тому силі: надати докази, документи, що підтверджують фактичне отримання послуг, зазначених в Акті №1 від 30 вересня 2010 року за Договором про надання юридичних та консультаційних послуг №12 від 21 грудня 2009 року, в тому числі: докази фактичного отримання послуг Заявника 4 Боржником з консультування боржника з юридичних питань (954 год.) (переписка в за допомогою засобів електронного зв’язку, - електронна пошта, телефонні розмови, замовлення, тощо); оригінали для огляду та засвідчені копії наданих Заявником 4 127 висновків та 56 рекомендацій Заявника 4 зроблених для боржника з питань ведення бухгалтерського обліку; надати оригінали для огляду та засвідчені копії всієї складеної Заявником 4 податкової, статистичної звітності, інших форм звітності для Боржника, висновки, рекомендації щодо налагодження системи їх належного оформлення та подання (14 висновків), - розроблених Заявником 4; оригінали для огляду та засвідчені копії договорів, протоколів розбіжностей, наказів, довідок, офіційних листів, звернень та інших юридично значимих документів складених Заявником 4 для Боржника; оригінали для огляду та засвідчені копії висновку за результатами проведеного Заявником 4 аналізу ринку цінних паперів, державних облігацій та перспектив розміщення коштів; надати звіт / інший документ, поданий Заявником 4 Боржнику за результатом досудового аналізу справ на предмет визнання їх судової перспективи і форм подальшого співробітництва із Боржником; докази фактичного отримання від Заявника 4 послуг супроводу ділових переговорів боржника, правового аналізу пропозицій партнерів та порядку їх реалізації, юридичної аргументації намірів та пропозиції контрагентів з зазначенням організаційно-правової форми, назви, ідентифікаційного коду контрагентів.

Судом встановлено, вказаними учасниками провадження докази фактичності надання послуг за Договором 2, - Боржником не надавались; Заявником 4 були надані вже вище перелічені докази, які досліджуватимуться судом, крім того, Заявником 4 23 серпня 2011 року подано клопотання про залучення до матеріалів справи документів та наданих пояснень б№ б/дати (вх. №11655), в якому Заявник 4 на виконання вимог вказаної ухвали суду у цій справі від 25 січня 2011 року надав письмові пояснення, в тому числі, надав пояснення стосовно неузгодженості в розрахунку суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції; пояснення що додаткові угоди до договору про надання юридичних та консультаційних послуг від 21 грудня 2009 року № 12 між сторонами не укладалися; пояснення, що акти обліку часу роботи Заявника 4 та переліку наданих послуг і консультацій у кількості 8 екземплярів додаються до клопотання; у Заявника 4 відсутні документи, які підтверджують право на здійснення маркетингових досліджень ринку цінних паперів в Україні та країнах СНД; Заявник 4 надав пояснення стосовно вимог суду надати докази фактичності надання боржнику послуг на які він посилається як на підставу заявлених вимог, зокрема, Заявник 4 щодо доказів надання послуг Заявником 4 Боржнику згідно договору про надання юридичних та консультаційних послуг від 21 грудня 2009 року зазначає, що більшість із тих послуг, що надавалися Боржникові, являли собою усні консультації, які споживалися Боржником у момент їх отримання. Протоколів або інших документів під надання вказаних послуг сторони не вели. Час їх надання відображався сторонами у щомісячних актах обліку. Значну частину часу Заявник 4 проводив договірну роботу із фізичними особам пайовиками, орендодавцями та орендарями земельних ділянок. Вказана робота потребувала частих виїздів за місцем проживання зазначених осіб. Знов ж таки, облік проведеної роботи у даній сфері був практично неможливий у момент її здійснення, а тому підлягав включенню до щомісячних актів обліку часу. Такі послуги як аналіз документів, справ ринку цінних паперів також були надані шляхом пропозицій до вчинення інших дій, досягнення певних домовленостей, придбання або відчуження певних активів. Облік вказаних послуг здійснювався у відповідних щомісячних актах обліку. Консультації, висновки, рекомендації, схеми, проекти документів виготовлялися Кредитором у письмовій формі за бажанням Боржника. Документи, які зберігалися у Заявника 4 після завершення співпраці із Боржником, а саме: документи, що готувалися Заявником 4 на 84 аркушах та письмові консультації на 71 аркуші додаються до даного клопотання (а.с. 27 -28, Т. 4).

На підтвердження фактичності надання послуг Заявником 4 Боржнику на надання яких він посилається у своїй заяві зокрема, Заявником 4 надано суду частково (детальне дослідження яких проводитиметься далі) докази консультування замовника (Боржника) з юридичних питань (954 год.); не надано суду оригінали для огляду та належним чином засвідчені копії всіх 127 висновків та 56 рекомендацій складених Заявником 4 для Боржника з питань ведення бухгалтерського обліку, - детальний аналіз всіх наданих документів проводитиметься надалі, однак судом встановлено, що серед наданих документів відсутні на самих документах вказівки на те, які з них є висновками з тих чи інших питань, а які є рекомендаціями, відсутні будь-які замовлення Боржника на підтвердження предмету висновку чи рекомендації; не надано Заявником 4 жодного оригіналу для огляду, копії будь-якої складеної Заявником 4 для Боржника податкової, статистичної звітності, інших форм звітності для Боржника, висновки, рекомендації щодо налагодження системи їх належного оформлення та подання (де Заявник 4 посилається на надання 14 висновків такого роду); не надано жодного оригіналу для огляду, копії проектів договорів, протоколів розбіжностей; не надано жодного наказу, довідок, офіційних листів, звернень та інших юридично значимих документів складених Заявником 4 для Боржника; не надано суду жодного оригіналу для огляду та жодної засвідченої копії висновку за результатами проведеного аналізу ринку цінних паперів, державних облігацій та перспектив розміщення коштів, звіту, складеного Заявником 4 за результатом досудового аналізу справ на предмет визнання його судової перспективи і форм подальшого співробітництва із Боржником; не надано суду жодного доказу фактичного надання Заявником 4 Боржнику послуг супроводу ділових переговорів, проведення правого аналізу пропозицій партнерів та порядку їх реалізації, викладення юридичної аргументації намірів та пропозицій контрагентів, в тому числі документи, що відображають наданий Заявником 4 правовий аналіз пропозицій партнерів та порядку їх реалізації, документально засвідчену юридичну аргументацію намірів та пропозиції контрагентів з зазначенням організаційно-правової форми, назви, ідентифікаційного коду контрагентів. Як зазначено, Заявник 4 у наданих ним поясненнях вказує, що більшість із тих послуг, що надавалися Боржникові, являли собою усні консультації, які споживалися Боржником у момент їх отримання. Протоколів або інших документів під надання вказаних послуг сторони не вели. Час їх надання відображався сторонами у щомісячних актах обліку. Значну частину часу Заявник 4 проводив договірну роботу із фізичними особам пайовиками, орендодавцями та орендарями земельних ділянок, - жодних доказів не надано суду. Вказана робота потребувала частих виїздів за місцем проживання зазначених осіб (також жодних доказів на підтвердження таких фактів Заявник 4 суду не надав). Заявник 4 пояснив, що облік проведеної роботи у даній сфері був практично неможливий у момент її здійснення, а тому підлягав включенню до щомісячних актів обліку часу. Такі послуги як аналіз документів, справ ринку цінних паперів також були надані шляхом пропозицій до вчинення інших дій, досягнення певних домовленостей, придбання або відчуження певних активів (жодних доказів фактичності вчинення вказаних Заявником 4 дій не надано суду). Як вказує Заявник 4 консультації, висновки, рекомендації схеми, проекти документів виготовлялися Кредитором у письмовій формі за бажанням Боржника.

З метою встановлення фактичності надання Заявником 4 послуг Боржнику на підставі Договору 2, судом проведено детальне дослідження наданих Заявником 4 документів на підтвердження фактичності та обсягу наданих послуг, за наслідками чого встановлено наступне.

Відповідно до наявних матеріалів справи судом встановлено, що п.п. 2.2. Договору 2 сторонами Договору 2 встановлений обов’язок замовника своєчасно забезпечувати Виконавця необхідними документами, матеріалами та іншими засобами, необхідними для виконання договору, підписувати договори, укладати угоди, а також вчиняти будь-які інші юридично значимі дії, пов’язані з виконанням цього договору лише після письмового узгодження з Виконавцем наслідків вчинюваної дії.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами. Дослідивши наявні матеріали справи, судом встановлено, що жодним з учасників провадження, зокрема Заявником 4, Боржником не надано суду жодного доказу виконання вказаної умови Договору 2, - передачі Боржником Заявнику 4 будь-яких документів, матеріалів, інших засобів, необхідних для виконання Заявником 4 Договору 2, в тому числі - завдання; посилаючись на Акт №1, Акти обліку робочого часу, - Заявником 4 надавались послуги по складанню договорів та надавались інші юридично значимі документи, водночас, жодного доказу виконання вимоги п.п. 2.2. Договору 2, –попереднього письмового погодження Боржником з Заявником 4 наслідків кожної вчинюваної дії, - щодо підписання договорів, укладення угод, вчинення будь-яких інших юридично значимих дій, пов’язаних з виконанням Договору 2 суду не надано.

Відповідно до п.п. 2.3. Договору 2, Боржник для виконання Договору наділив Заявника 4 низкою повноважень, в тому числі: пред’являти позовні заяви, заяви, скарги до суду та підписувати їх, знайомитися з матеріалами справи, брати участь у судовому розгляді справи у суді першої інстанції; подавати докази, заявляти клопотання і відводи; отримувати документи або їх копії від підприємств, ознайомлюватися на підприємствах, в установах, організаціях з необхідними документами і матеріалами за винятком тих, таємниця яких охороняється законом; отримувати письмові висновки спеціалістів з питань, які вимагаються спеціальних знань, оскаржувати рішення, ухвали суду у апеляційній, касаційній інстанціях та брати участь при розгляді скарг у цих інстанціях, оскаржувати рішення у зв’язку з ново виявленими та винятковими обставинами; пред’являти виконавчі документи до виконання та брати участь у виконавчому провадженні; у випадку участі Заявника 4 у судовому засіданні за відсутності Боржника користуватися спеціальними правами, а саме: змінити предмет або підставу позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову, укласти мирову угоду, зокрема отримувати від протилежної сторони належні Боржнику кошти, які будуть присуджені останньому або будуть передані за результатами мирової угоди. При дослідженні обставин фактичності використання Заявником 4 наділеного вказаними положеннями повноваженнями, суд вважає істотним те, що Заявник 4 є фізичною особою-підприємцем, - відповідно до ч. 2 ст. 55, ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України, є самостійним суб’єктом господарювання, який у відносинах з третіми особами з приводу виконання умов Договору 2 діє на підставі Договору 2 та його представницькі функції можуть бути підтверджені виключно відповідними належними доказами. Вивчивши матеріали справи, судом встановлено, що в них відсутні належні та допустимі докази дії Заявника 4 від імені Боржника на виконання Договору 2 у відносинах з третіми особами при користуванні правами наділеними Боржником Заявника 4 п.п. 2.2. Договору 2, в тому числі відсутні протоколи судових засідань будь-якої інстанції, в яких брав участь Заявник 4 від імені Боржника на підставі Договору 2, відсутні позовні заяви, складені фізичною особою-підприємцем у якості представника Боржника на підставі Договору 2 з відміткою канцелярії відповідного суду про прийняття документу чи поштового відправлення, конвертів чи інших належних доказів, документів, що підтверджують фактичність виконання Заявником 4 представницьких функцій на підставі Договору 2.

Як було зазначено вище, Заявником 4 на підтвердження фактичності надання послуг Боржнику надано низку доказів (Т. 4), в тому числі документ «мирова угода»б/№, б/дати (а.с. 44, Т. 4); оригінал довіреності № 12 від 01 листопада 2009 року на ОСОБА_1; текст документу «порядок денний»б/дати; копія протоколу № 12 загальних зборів Боржника від 12 травня 2010 року; документ «проекти рішень з питань порядку денного загальних зборів акціонерів Боржника»від 12 травня 2010 року; документ «статут приватного акціонерного товариства «Унавське»(нова редакція)», текст заяви про вчинення злочину (не підписаний) б/№, б/дати; ксерокопія креслення б/№, б/дати, б/назви; ксерокопія факсограми від 11 червня 2006 року зі списком фізичних осіб б/№, б/дати, б/назви; ксерокопія факсограми від Фастівського управління сільського господарства № 04465 51551 пересланої в вересні 2010 р зі списком зареєстрованих договорів в 2010 р., списом пролонгованих договорів; ксерокопія документу «зміни до схеми паювання поле № 4»; копія сторінок № 3-6, 8 «Результати жеребкування»зі списками фізичних осіб, б/№, б/дати»; не підписаний документ з переліком фізичних осіб б/№, б/дати, б/назви та посилання на інші документи; текст листа б/№, б/дати, б/адресата, б/назви; документ –текст листа адресований «Голові правління громадського об’єднання «…………………»ОСОБА_12.. –б/№, б/дати з позначенням –2009 рік, б/назви; документ –шаблон договору оренди землі –б/№, б/дати, де орендодавець не визначений, а орендарем виступає ТОВ «Унавське»з позначенням на 2009 рік; текст апеляційної скарги на окрему ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 липня 2010 року по справі № 2-1135/10, згідно якої представником відповідача виступає громадянин ОСОБА_1 датована липнем 2010 року; текст апеляційної скарги на рішення господарського суду м. Києва від 18 лютого 2010 року, текст датовано 01 березня 2010 року, текс не підписано; текст першої сторінки додаткової угоди № 1 до договору купівлі-продажу частини будівлі їдальні датована січнем 2010 року без конкретної дати, - без доказів укладення даної угоди, сторонами якої є Боржник у якості продавця та ОСОБА_17 (ід. код: НОМЕР_17) у якості покупця; текст листа адресованого ОСОБА_13. б/№, б/дати, б/назви; текст листа адресованого «Міському голові Фастова ОСОБА_14»б/№, б/дати; текст протоколу правління Боржника б/дати, б/№; текст документа, адресованого голові правління Боржника від імені ревізора ВАТ «Унавське»ОСОБА_15 б/№, б/дати; «Висновок щодо спадщини на земельні ділянки»б/№, б/дати, б/підписів (2 арк.); «текст ст. 6 Закону України «Про плату за землю»; текст «Договору про надання поворотної фінансової допомоги» від 03 грудня 2009 року, б/№; оригінал «Відповіді на заяву ОСОБА_16 від 12 травня 2008 року»; документ /висновок «Щодо оподаткування земельних ділянок несільськогосподарського призначення»б/№, б/дати; документ / висновок «Щодо обліку нарахування орендної плати за земельні паї», б/№, б/дати; документ / висновок «Щодо наслідків зімни сертифіката на право на земельну частку (пай) на державний акт на право власності на землю»б/№, б/дати; документ / висновок «Оподаткування земель сільськогосподарського призначення»б/№, б/дати; документ / висновок без назви «Правове регулювання питань, пов‘язаних з проведенням грошової оцінки земель, земельних ділянок та землеоціночною діяльністю, визначено Законом України «Про оцінку земель»від 11.12.2003 р. №1378-IV», б/№, б/дати; документ / висновок «Щодо включення до розрахунку ФСП площі під орендованими паями»б/№, б/дати; документ/висновок «Для окремих категорій платників та видів земель Законом № 2535-ХІІ»установлено пільги щодо сплати земельного податку»б/№, б/дати; документ / висновок «Проект Податкового кодексу. Облік платників податків»б/№, б/дати; документ / висновок «Відображення у фінансовій звітності суб’єктів малого підприємництва відстрочених податкових активів і зобов’язань»б/№, б/дати на 1 арк.; документ / висновок «Оцінка запасів при їх вибутті»б/№, б/дати на 2 арк.; документ / висновок «Відображення в бухгалтерському обліку повернення паю»б/№, б/дати; документ / висновок «Порядок ведения налогового учета»б/№, б/дати на 7 арк.; документ / висновок б/назви, б№, б/дати «Відповідно до Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»від 01.07.2004 р. № 1955-IV, ст. 929 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV та …»; документ / висновок «Переоцінка основних засобів (фондів)»б/дати, б/№ на 2 арк.; документ / висновок «Ведение СПД складського учета»б№, б/дати на 1 арк.; документ б/назви, б/№, б/дати «Для отримання реєстрації платника ФСП особа має подати відповідному податковому органу документи за переліком, який встановлюється за процедурою, визначеною законодавством для подання податкової звітності. … »; документ / висновок «Давальницька сировина»б/№, б/дати на 1 арк.; документ / висновок «Облік виробників сільськогосподарської продукції»б/№, б/дати на 3 арк.; документ / висновок «Нарахування амортизації»б/№, б/дати на 2 арк.; документ / висновок «Облік транспортного засобу»б/№, б/дати ; документ/ висновок «Ошибки в трудових книжках»б/№, б/дати на 12 арк.; документ / висновок «Робота приватного підприємця за трудовим договором»б/№, б/дати; документ / висновок без назви, б/№, б/дати «При приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, а також пенсіонерам …»на 1 арк.; документ / висновок «Оренда землі»б/№, б/дати на 1 арк.; документ / висновок «Строк сплати оренди»б/№, б/дати на 1 арк.; документ / висновок «Субаренда» б/№, б/дати на 1 арк.; документ / висновок «Торговля ценными бумагами»б/№, б/дати на 4 арк.; документ / висновок «Камеральні перевірки та здійснення контролю за справлянням податку на прибуток»б/№, б/дати на 3 арк.; документ / висновок «Нотаріальне посвідчення договору» б/№, б/дати на 1 арк.; документ / висновок без назви, б/№, б/дати на 1 арк. «Статтею 15 розділу V Закону України «Про стимулювання розвитку сільськогосподарського господарства на період 2001-2004 років від 18.01.2001 № 2238-ІІІ ….»; документ / висновок без назви «Порядок функціонування зборів на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій регулюють Закон України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування»від 26.06.97 р. №400/97-ВР …»на 1 арк.; документ / висновок «Валові витрати»б/№, б/дати на 1 арк. Інших документів Заявником 4 не було надано суду на виконання вимог ухвали суду та на підтвердження фактичності надання послуг відповідно до Договору 2.

Провівши дослідження перелічених доказів наданих Заявником 4 на підтвердження фактичності надання ним юридичних та консультаційних послуг Боржнику, суд дійшов наступних висновків.

- Дослідивши «Висновок щодо спадщини на земельні ділянки»(а.с. 121-122, Т. 4) Заявника 4, - судом встановлено, що доданий висновок представляє собою текст статей –ст. ст. 1218, 1219, 1225, 1277, 1283, 1284, 1285 Цивільного кодексу України з ідентичним нормам Закону тексту без жодних самостійних висновків Заявника 4. Вказаний документ не підписаний Заявником 4, не скріплено його печаткою, наданий у оригіналі без жодних посилань на те, що документ розроблено на виконання Договору 2, без вказівки на предмет висновку, не містить жодних підтверджень того, що документ виконано саме Заявником 4 та жодних вказівок на те, що виконано документ на замовлення Боржника, не містить доказів передачі-прийому/направлення Боржнику, в зв’язку з чим не може бути допустимим та належним доказом у справі (факт повної ідентичності тексту висновку Заявника 4 тексту нормам Цивільного кодексу України підтверджено витягом з Цивільного кодексу України відповідних статей) (а.с. 1-3, Т. 5);

- дослідивши документ «Закон України про плату за землю»(а.с. 123, Т. 4), встановлено, що він має повністю аналогічні ознаки не належності та не допустимості у якості доказу у справі, в тому числі являє собою роздруківку частини ст. 6 Закону України «Про плату за землю»з ідентичним нормам Закону тексту без жодних самостійних висновків Заявника 4. Вказаний документ не підписаний Заявником 4, не скріплено його печаткою, наданий у оригіналі без жодних посилань на те, що документ розроблено на виконання Договору 2, без вказівки на предмет висновку, не містить жодних підтверджень того, що документ виконано саме Заявником 4 та жодних вказівок на те, що виконано документ на замовлення Боржника, в зв’язку з чим, не може бути допустимим та належним доказом у цій справі (факт повної ідентичності тексту висновку Заявника 4 тексту нормі ч.ч. 1-3 ст. 6 Закону України «Про плату за землю»підтверджено витягом з вказаного Закону (а.с. 4-5, Т. 5);

- текст «Договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики)»від 03 грудня 2009 року (а.с. 124, Т. 4) не є належним та допустимим доказом у цій справі з підстав, що договір датовано 03 грудня 2009 року, –датою до моменту укладення Договору 2, який було укладено 21 грудня 2009 року; текст надано в оригіналі, сам договір не є укладеним та не може бути належним та допустимим доказом виконання Заявником 4 Договору 2;

- дослідивши документ «Відповідь на заяву ОСОБА_16 від 12 травня 2008 року»(а.с. 126, Т. 4), судом встановлено, що документ складено та підписано 12 травня 2008 року, - до моменту укладення Договору 2, який було укладено 21 грудня 2009 року, крім того підписано не Заявником 4, а Боржником та не може бути належним та допустимим доказом виконання Заявником 4 Договору 2.

- дослідивши Висновок/рекомендацію надану Заявником 4 на підтвердження надання ним послуг за Договором 2 за замовленням Боржника «Щодо оподаткування земельних ділянок несільськогосподарського призначення»(а.с. 127, Т. 4) судом встановлено, по-перше, що текст наданий Заявником 4 є текстом у повному обсязі статті «Оподаткування земельних ділянок несільськогосподарського призначення»опублікованої у виданні «Вісник податкової служби України»№ 3 –16.01.2007 року, що підтверджено витягом з інтернет видання: «Вісник податкової служби України»№ 3 від 16 січня 2007 року [Електронний ресурс]. –Режим доступу : http://www.visnuk.com.ua/article/one/Opodatkuvа2138943.html (а.с. 6, Т. 5); наданий документ підписаний не стороною Договору 2 –суб’єктом господарювання –фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1., підпис якого засвідчується печаткою, а фізичною особою ОСОБА_1., документ не містить жодних самостійних висновків, наданий у оригіналі, без доказів його передачі-прийому/направлення Боржнику, документ не містить жодних посилань на те, що документ розроблено саме на виконання Договору 2 (правового зв’язку з Договором 2), без вказівки на предмет висновку/завдання, не містить жодних вказівок на те, що виконано документ на замовлення Боржника; не містить дати виконання документу, що унеможливлює встановлення факту, що документ виконано саме на виконання та за час дії Договору 2;

- дослідивши Висновок/рекомендацію надану Заявником 4 на підтвердження надання ним послуг за Договором 2 за замовленням Боржника «Щодо обліку нарахування орендної плати за земельні паї»(а.с. 128-129, Т. 4) судом встановлено, по-перше, що текст наданого Заявником 4 документу є у повному обсязі текстом частини статті «Бухгалтерський облік нарахування орендної плати за земельні паї», опублікованої у виданні «Вісник податкової служби України»травень, 2007 р., автор статті, - Руслана Чернецька, що підтверджено витягом з інтернет видання: «Вісник податкової служби України»травень 2007 рік [Електронний ресурс]. –Режим доступу : http://dpa-ch.org.ua/russian/roz/rubrik/rubrik/11/4/3.htm (а.с. 8-11, Т. 5); наданий документ підписаний не стороною Договору 2 –суб’єктом господарювання –фізичною особою–підприємцем ОСОБА_1., підпис якого засвідчується печаткою, а фізичною особою ОСОБА_1.; документ не містить жодних самостійних висновків, наданий у оригіналі без доказів його передачі-прийому/направлення Боржнику; документ не містить жодних посилань на те, що документ розроблено саме на виконання Договору 2 (правового зв’язку з Договором 2), без вказівки на предмет висновку/завдання Боржника, не містить жодних вказівок на те, що виконано документ на замовлення Боржника; не містить дати виконання документу, що унеможливлює встановлення факту, що документ виконано саме на виконання та за час дії Договору 2;

- дослідивши Висновок/рекомендацію надану Заявником 4 на підтвердження надання ним послуг за Договором 2 за замовленням Боржника «Щодо наслідків заміни сертифіката на право на земельну частку (пай) на державний акт на право власності на землю»(а.с. 130, Т. 4) судом встановлено, що текст наданого Заявником 4 документу є у повному обсязі текстом «Відповіді»Державної податкової адміністрації в Сумській області, яка опублікована на офіційному сайті Державної податкової адміністрації в Сумській області, - розділ «Питання-відповіді», - відповідь на запитання: «Чи може змінитися розмір земельного податку після заміни сертифіката на право на земельну частку (пай) на державний акт на право власності на землю?», що підтверджено витягом (а.с. 12-14, Т. 5) з інтернет видання: офіційний сайт Державної податкової адміністрації в Сумській області [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://www.rtax.sumy.ua/pyvy/rizne.php; наданий документ підписаний не стороною Договору 2 –суб’єктом господарювання –фізичною особою–підприємцем ОСОБА_1., підпис якого засвідчується печаткою, а фізичною особою ОСОБА_1.; документ не містить жодних самостійних висновків, наданий у оригіналі, без доказів його передачі-прийому/направлення Боржнику; документ не містить жодних посилань на те, що документ розроблено саме на виконання Договору 2 (правового зв’язку з Договором 2), без вказівки на предмет висновку/завдання Боржника, не містить жодних вказівок на те, що виконано документ на замовлення Боржника; не містить дати виконання документу, що унеможливлює встановлення факту, що документ виконано саме на виконання та за час дії Договору 2;

- дослідивши Висновок/рекомендацію надану Заявником 4 на підтвердження надання ним послуг за Договором 2 за замовленням Боржника «Оподаткування земель сільськогосподарського призначення»(а.с. 131-134, Т. 4) судом встановлено, що текст наданого Заявником 4 документу є у повному обсязі частиною тексту «Відповіді»на форумі «Бухгалтерський»(а.с. 15-24, Т. 5), в якій викладено стаття на тему «Оподаткування земель сільськогосподарського призначення» (а.с. 20-22, Т. 5), яка в свою чергу була опублікована у журналі «Справочник экономиста», січень 2010 р. № 1 (73) с. 64, автор статті - Головний редактор журналу «Справочник экономиста»Олександр Даниленко, стаття опублікована на сайті користувачем на тему «Оподаткування земель сільськогосподарського призначення», що підтверджено витягом з інтернет видання: [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://club.dtkt.com.ua/read.php?13,407501,407663; www.economist.net.ua (а.с. 20-22, Т. 5); наданий документ підписаний не стороною Договору 2 –суб’єктом господарювання –фізичною особою–підприємцем ОСОБА_1., підпис якого засвідчується печаткою, а фізичною особою ОСОБА_1.; документ не містить жодних самостійних висновків, наданий у оригіналі без доказів його передачі-прийому/направлення Боржнику; документ не містить жодних посилань на те, що документ розроблено саме на виконання Договору 2 (правового зв’язку з Договором 2), без вказівки на предмет висновку/завдання Боржника, не містить жодних вказівок на те, що виконано документ на замовлення Боржника; не містить дати виконання документу, що унеможливлює встановлення факту, що документ виконано саме на виконання та за час дії Договору 2;

- дослідивши Висновок/рекомендацію надану Заявником 4 на підтвердження надання ним послуг за Договором 2 за замовленням Боржника без назви «Правове регулювання питань, пов’язаних з проведенням грошової оцінки земель, земельних ділянок та землеоціночною діяльністю, визначено Законом України «Про оцінку земель»від 11 грудня 2003 року № 1378-IV…»(а.с. 135, Т. 4), - судом встановлено, що текст наданого Заявником 4 документу є частиною тексту «Відповіді»Державної податкової служби України, яка опублікована на офіційному сайті Державної податкової служби України 14 квітня 2010 року за результатами проведення в редакції «Вісника»гарячої телефонної лінії з питань особливостей обчислення плати за землю та місцевих податків і зборів за участю начальника відділу адміністрування платежів за землекористування та місцевих податків і зборів Департаменту адміністрування податку на прибуток та інших податків і зборів (обов’язкових платежів) ДПА України ОСОБА_2 (а.с. 25-32, Т. 5), де вказана відповідь Державної податкової служби України опубліковано після її звучання під час «гарячої лінії», - інформація з сайту, - у формі відповіді на запитання: «Починаючи із січня 2010 р. у м. Донецьку запроваджено нову грошову оцінку землі. Чи потрібно при розрахунку податкового зобов‘язання щодо земельного податку на 2010 рік застосовувати до нормативної грошової оцінки земельної ділянки коефіцієнт індексації такої оцінки за 2009 р. у розмірі 1,059?», що підтверджено витягом з інтернет видання: офіційний сайт Державної податкової адміністрації в Сумській області [Електронний ресурс]. –Режим доступу : http://www.sta.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=249765&cat_id=235055&sho... (а.с. 26, Т. 5); наданий документ підписаний не стороною Договору 2 –суб’єктом господарювання –фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1., підпис якого засвідчується печаткою, а фізичною особою ОСОБА_1.; документ не містить жодних самостійних висновків, наданий у оригіналі, без доказів його передачі-прийому/направлення Боржнику; документ не містить жодних посилань на те, що документ розроблено саме на виконання Договору 2 (правового зв’язку з Договором 2), без вказівки на предмет висновку/завдання Боржника, не містить жодних вказівок на те, що виконано документ на замовлення Боржника; не містить дати виконання документу, що унеможливлює встановлення факту, що документ виконано саме на виконання та за час дії Договору 2;

- дослідивши Висновок/рекомендацію надану Заявником 4 на підтвердження надання ним послуг за Договором 2 за замовленням Боржника «Щодо включення до розрахунку ФСП площі під орендованими паями»(а.с. 136, Т. 4), - судом встановлено, що текст наданого Заявником 4 документу є у повному обсязі текстом «Відповіді»Державної податкової адміністрації у Львівській області, яка опублікована на офіційному сайті Державної податкової адміністрації у Львівській області у вигляді відповіді на запитання «Чи повинні включатися до розрахунку ФСП площі під орендованими паями», що підтверджено витягом з інтернет видання: офіційний сайт Державної податкової адміністрації у Львівській області [Електронний ресурс]. –Режим доступу : http://www.sta.lviv.ua/index.php?id=30&tx_ttnews%5Bpointer%5D=188&tx_ttnews... (а.с. 33, Т. 5); наданий документ підписаний не стороною Договору 2 –суб’єктом господарювання –фізичною особою–підприємцем ОСОБА_1., підпис якого засвідчується печаткою, а фізичною особою ОСОБА_1.; документ не містить жодних самостійних висновків, наданий у оригіналі, без доказів його передачі-прийому/направлення Боржнику; документ не містить жодних посилань на те, що документ розроблено саме на виконання Договору 2 (правового зв’язку з Договором 2), без вказівки на предмет висновку/завдання Боржника, не містить жодних вказівок на те, що виконано документ на замовлення Боржника; не містить дати виконання документу, що унеможливлює встановлення факту, що документ виконано саме на виконання та за час дії Договору 2;

- дослідивши Висновок/рекомендацію надану Заявником 4 на підтвердження надання ним послуг за Договором 2 за замовленням Боржника без назви «Для окремих категорій платників та видів земель Законом № 2535-ХІІ установлено пільги щодо сплати земельного податку»(а.с. 137-138, Т. 4), - судом встановлено, що текст наданого Заявником 4 документу є у повному обсязі частиною статті авторів ОСОБА_2 (начальник відділу адміністрування платежів за землекористування та місцевих податків і зборів Департаменту адміністрування податку на прибуток та інших податків і зборів (обов’язкових платежів) ДПА України), ОСОБА_3 (головний державний податковий інспектор відділу) на тему: «Юридичні особи: особливості оподаткування земель сільськогосподарського призначення»(а.с. 34-38), опублікованої у виданні «Вісник податкової служби України»№ 12 від 26 березня 2010 року, яка опублікована на офіційному сайті Віснику податкової служби України, що підтверджено витягом з інтернет видання: офіційний сайт Віснику податкової служби України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.visnuk.com.ua/article/one/Kateryna _H2698459.html (а.с. 37-38, Т. 5); наданий документ підписаний не стороною Договору 2 –суб’єктом господарювання –фізичною особою–підприємцем ОСОБА_1., підпис якого засвідчується печаткою, а фізичною особою ОСОБА_1.; документ не містить жодних самостійних висновків, наданий у оригіналі, без доказів його передачі-прийому/направлення Боржнику; документ не містить жодних посилань на те, що документ розроблено саме на виконання Договору 2 (правового зв’язку з Договором 2), без вказівки на предмет висновку/завдання Боржника, не містить жодних вказівок на те, що виконано документ на замовлення Боржника; не містить дати виконання документу, що унеможливлює встановлення факту, що документ виконано саме на виконання та за час дії Договору 2;

- дослідивши Висновок/рекомендацію надану Заявником 4 на підтвердження надання ним послуг за Договором 2 за замовленням Боржника «Проект Податкового кодексу. Облік платників податків»(а.с. 139, Т. 4), - судом встановлено, що текст наданого Заявником 4 документу є ідентичним статті «Проект Податкового кодексу. Облік платників податків», опублікованого у виданні «Вісник податкової служби України», що підтверджено витягом з інтернет видання: [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/1_doc2.nsf/link1/DG101052.html; http:/www.visnuk.com.ua (а.с. 39, 40, Т. 5); наданий документ підписаний не стороною Договору 2 –суб’єктом господарювання –фізичною особою–підприємцем ОСОБА_1., підпис якого засвідчується печаткою, а фізичною особою ОСОБА_1.; документ не містить жодних самостійних висновків, наданий у оригіналі, без доказів його передачі-прийому/направлення Боржнику; документ не містить жодних посилань на те, що документ розроблено саме на виконання Договору 2 (правового зв’язку з Договором 2), без вказівки на предмет висновку/завдання Боржника, не містить жодних вказівок на те, що виконано документ на замовлення Боржника; не містить дати виконання документу, що унеможливлює встановлення факту, що документ виконано саме на виконання та за час дії Договору 2;

- дослідивши Висновок/рекомендацію надану Заявником 4 на підтвердження надання ним послуг за Договором 2 за замовленням Боржника «Відображення у фінансовій звітності суб’єктів малого підприємництва відстрочених податкових активів і зобов’язань»(а.с. 140, Т. 4), - судом встановлено, що текст наданого Заявником 4 документу є в повному обсязі текстом Листа Заступника Міністра фінансів України Єфименка Т. від 14 квітня 2010 року № 31-34000-20-27/8144 «Щодо відображення у фінансовій звітності суб’єктів малого підприємництва відстрочених податкових активів та зобов’язань»(а.с. 41, 42, 43, Т. 5), що підтверджено витягом Інформаційно-аналітичного центру «ЛІГА ЗАКОН»(а.с. 41, 42, 43, Т. 5); наданий документ підписаний не стороною Договору 2 –суб’єктом господарювання –фізичною особою–підприємцем ОСОБА_1., підпис якого засвідчується печаткою, а на документі наявний підпис без вказівки на прізвище, ім’я, по-батькові особи, яка поставила свій підпис, її посади; документ не містить жодних самостійних висновків, наданий у оригіналі, без доказів його передачі-прийому/направлення Боржнику; документ не містить жодних посилань на те, що документ розроблено саме на виконання Договору 2 (правового зв’язку з Договором 2), без вказівки на предмет висновку/завдання Боржника, не містить жодних вказівок на те, що виконано документ на замовлення Боржника; не містить дати виконання документу, що унеможливлює встановлення факту, що документ виконано саме на виконання та за час дії Договору 2;

- дослідивши два Висновки/рекомендації надані Заявником 4 на підтвердження надання ним послуг за Договором 2 за замовленням Боржника, - «Оцінка запасів при їх вибутті»(а.с. 141-142, Т. 4) та «Відображення в бухгалтерському обліку повернення паю»(а.с. 143, Т. 4), - судом встановлено, що тексти обох наданих Заявником 4 документів є частинами тексту однієї статті «Аспекти бухгалтерського обліку в роз’ясненнях Мінфіну України», автор – ОСОБА_4, опублікованої у виданні «Вісник податкової служби України»№ 26 від 19 липня 2010 року, яка опублікована на офіційному сайті Віснику податкової служби України, що підтверджено витягом з інтернет видання: офіційний сайт Віснику податкової служби України [Електронний ресурс]. –Режим доступу : http://www.visnuk.domino.net.ua/article/one/Orcana_SKI6166671.html (а.с. 44-47, Т. 5); надані документи підписані не стороною Договору 2 –суб’єктом господарювання–фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1., підпис якого засвідчується печаткою, а на документах наявний підпис особи без вказівки на прізвище, ім’я, по-батькові особи, яка поставила свій підпис, її посади; документи не містять жодних самостійних висновків, надані у оригіналі, без доказів їх передачі-прийому/направлення Боржнику; документи не містять жодних посилань на те, що вони розроблені саме на виконання Договору 2 (правового зв’язку з Договором 2), без вказівки на предмет висновку/завдання Боржника, не містять жодних вказівок на те, що виконано документи на замовлення Боржника; не містять дат виконання документів, що унеможливлює встановлення факту, що документи виконано саме на виконання та за час дії Договору 2;

- дослідивши Висновок/рекомендацію надану Заявником 4 на підтвердження надання ним послуг за Договором 2 за замовленням Боржника «Порядок ведения налогового учета»(а.с. 144-150, Т. 4) (рос.), - судом встановлено, що текст наданого Заявником 4 документу «Порядок ведения налогового учета»(рос.) є ідентичним тексту статті «Порядок ведения наголового учета»від 03 грудня 2010 року опублікованої «Спеціально для «ЛІГА:ЗАКОН», яка опублікована на сайті [Електронний ресурс]. –Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/1_doc2.nsf/link1/DG091298.html (а.с. 48-50, Т. 5); наданий документ містить підпис особи, без зазначення належності підпису; наданий у оригіналі, без доказів його передачі-прийому/направлення Боржнику; документ не містить жодних посилань на те, що документ розроблено саме на виконання Договору 2 (правового зв’язку з Договором 2), без вказівки на предмет висновку/завдання Боржника, не містить жодних вказівок на те, що виконано документ на замовлення Боржника; не містить дати виконання документу, що унеможливлює встановлення факту, що документ виконано саме на виконання та за час дії Договору 2;

- Дослідивши Висновок/рекомендацію надану Заявником 4 на підтвердження надання ним послуг за Договором 2 за замовленням Боржника без назви «Відповідно до Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність …»(а.с. 151-152, Т. 4), - судом встановлено, що текст наданого Заявником 4 документ є у повному обсязі частиною статті «Транспортно-експедиторська діяльність: бухгалтерський облік», автор –ОСОБА_5 компанія «ЕКСПЕРТ», опублікована 30 червня 2010 року ІПС «ЛІГА:ЗАКОН», публікація здійснена на сайті інтернет видання «Інформаційно-пошукова система «ЛІГА:ЗАКОН»»: [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.tax-expert.in.ua/index.php/uk/2010-02-09-18-44-03/89-1010-07-19-17-19... (а.с. 51-53, 54, Т. 5) (з зазначенням застереження на сайті: про те, що усі права на цей матеріал належить Консалтинговій компанії «ЕКСПЕРТ». Будь-яке копіювання, передрук, поширення цілком або частково допускається винятково з письмового дозволу правовласника); наданий документ підписаний не стороною Договору 2 –суб’єктом господарювання –фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1., підпис якого засвідчується печаткою, а на документах наявний підпис особи без вказівки її належності; документ не містить жодних самостійних висновків, наданий у оригіналі, без доказів його передачі-прийому/направлення Боржнику; документ не містить жодних посилань на те, що документ розроблено саме на виконання Договору 2 (правового зв’язку з Договором 2), без вказівки на предмет висновку/завдання Боржника, не містить жодних вказівок на те, що виконано документ на замовлення Боржника; не містить дати виконання документу, що унеможливлює встановлення факту, що документ виконано саме на виконання та за час дії Договору 2;

- дослідивши Висновок/рекомендацію надану Заявником 4 на підтвердження надання ним послуг за Договором 2 за замовленням Боржника «Переоцінка основних засобів (фондів)»(а.с. 153-154, Т. 4), - судом встановлено, що текст наданого Заявником 4 документу є частинами тексту статті «Переоцінка основних засобів (фондів) у бухгалтерському обліку», опублікована 04 червня 2010 року у Віснику податкової служби України, публікація здійснена на сайті інтернет видання «Інформаційно-пошукова система «ЛІГА:ЗАКОН»»: [Електронний ресурс]. –Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/1_doc 2.nsf/link1/DG100741.html (а.с. 55-57, Т. 5); наданий документ взагалі не підписаний жодною особою; документ не містить жодних самостійних висновків, наданий у оригіналі, без доказів його передачі-прийому/направлення Боржнику; документ не містить жодних посилань на те, що документ розроблено саме на виконання Договору 2 (правового зв’язку з Договором 2), без вказівки на предмет висновку/завдання Боржника, не містить жодних вказівок на те, що виконано документ на замовлення Боржника; не містить дати виконання документу, що унеможливлює встановлення факту, що документ виконано саме на виконання та за час дії Договору 2;

- дослідивши Висновок/рекомендацію надану Заявником 4 на підтвердження надання ним послуг за Договором 2 за замовленням Боржника «Ведение СПД складського учета»(а.с. 155, Т. 4), - судом встановлено, що текст наданого Заявником 4 документу є у повному обсязі частиною статті автора –експерта-аналітика Анастасії Кулик, опублікована на форумі газети «Часный предприниматель»на сайті інтернет видання: [Електронний ресурс]. –Режим доступу : http://www.chp.com.ua/fоrums/lofiversion/index.ptp/t12475.html (а.с. 58-61-62, Т. 5) (документ розміщено на форумі 27 жовтня 2010 року); наданий документ підписаний не стороною Договору 2 –суб’єктом господарювання –фізичною особою–підприємцем ОСОБА_1., підпис якого засвідчується печаткою, а фізичною особою ОСОБА_1.; документ не містить жодних самостійних висновків, наданий у оригіналі, без доказів його передачі-прийому/направлення Боржнику; документ не містить жодних посилань на те, що документ розроблено саме на виконання Договору 2 (правового зв’язку з Договором 2), без вказівки на предмет висновку/завдання Боржника, не містить жодних вказівок на те, що виконано документ на замовлення Боржника; не містить дати виконання документу, що унеможливлює встановлення факту, що документ виконано саме на виконання та за час дії Договору 2;

- дослідивши Висновок/рекомендацію надану Заявником 4 на підтвердження надання ним послуг за Договором 2 за замовленням Боржника без назви «Для отримання реєстрації платника ФСП особа має подати відповідному податковому органу документи за переліком, який встановлюється за процедурою, визначеною …»(а.с. 156, Т. 4), - судом встановлено, що текст наданого Заявником 4 документу є у повному обсязі частиною опублікованого у Віснику податкової служби України матеріалу «Фіксований сільськогосподарський податок (запитання-відповіді)»(а.с. 63-69, Т. 5), який було опубліковано у № 12 від 26 березня 2010 року, а саме – відповіді на питання: «Сільськогосподарське підприємство, що перебуває на податковому обліку в м. Києві має декілька земельних ділянок, розташованих у межах території декількох органів місцевої самоврядування іншої області. Як платних ФСП у 2009 р. згідно з вимогами чинного законодавства таке підприємство подало до органів ДПС податкові розрахунки на 2010 рік за місцезнаходженням платника податку і водночас за місцем розташування земельних ділянок. Чи повинен був платник податку разом із поданням розрахунків за місцем розташування земельних ділянок подавати до органів ДПС Довідку про підтвердження статусу платника податку та чи будуть вважатися правомірними дії органів ПДС у разі неприйняття такого розрахунку за відсутності такої Довідки?»(а.с. 64-65, Т. 5), яка опублікована на офіційному сайті Віснику податкової служби України, що підтверджено витягом з інтернет видання: офіційний сайт Віснику податкової служби України [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://www.visnuk.com.ua/article/one/Fuksovanyi6505179.html (а.с. 63-69, Т. 5); наданий документ не підписано жодною особою; документ не містить самостійних висновків, наданий у оригіналі, без доказів його передачі-прийому/направлення Боржнику; документ не містить жодних посилань на те, що документ розроблено саме на виконання Договору 2 (правового зв’язку з Договором 2), без вказівки на предмет висновку/завдання Боржника, не містить жодних вказівок на те, що виконано документ на замовлення Боржника; не містить дати виконання документу, що унеможливлює встановлення факту, що документ виконано саме на виконання та за час дії Договору 2;

- дослідивши Висновок/рекомендацію надану Заявником 4 на підтвердження надання ним послуг за Договором 2 за замовленням Боржника «Давальницька сировина»(а.с. 157, Т. 4), - судом встановлено, що текст наданого Заявником 4 документу є у повному обсязі текстом статті «Операції з передачі замовником давальницької сировини для перероблення не підлягають оподаткуванню. Підприємство планує займатися переробкою соняшникового насіння із сировини замовника. Як документально оформити такі операції та відобразити їх у податковому обліку?», опублікованої у Віснику податкової служби України № 10 від 12 березня 2010 року, яка також опублікована на офіційному сайті Віснику податкової служби України, що підтверджено витягом з інтернет видання: офіційний сайт Віснику податкової служби України [Електронний ресурс]. –Режим доступу : http://www.visnuk.com.ua/article/one/Operatsii_4473934.html (а.с. 70-71, Т. 5); наданий документ підписаний не стороною Договору 2 –суб’єктом господарювання –фізичною особою–підприємцем ОСОБА_1., підпис якого засвідчується печаткою, а фізичною особою ОСОБА_1.; документ не містить жодних самостійних висновків, наданий у оригіналі, без доказів його передачі-прийому/направлення Боржнику; документ не містить жодних посилань на те, що документ розроблено саме на виконання Договору 2 (правового зв’язку з Договором 2), без вказівки на предмет висновку/завдання Боржника, не містить жодних вказівок на те, що виконано документ на замовлення Боржника; не містить дати виконання документу, що унеможливлює встановлення факту, що документ виконано саме на виконання та за час дії Договору 2;

- дослідивши Висновок/рекомендацію надану Заявником 4 на підтвердження надання ним послуг за Договором 2 за замовленням Боржника «Облік виробників сільськогосподарської продукції»(а.с. 158-160, Т. 4), - судом встановлено, що текст наданого Заявником 4 документу ідентичний частині тексту статті «Податковий облік виробників сільськогосподарської продукції», автор статті Ніна Василюк, опублікованої у Віснику податкової служби України від 11 травня 2010 року, та № 12 від 26 березня 2010 року, яка опублікована в інтернет ресурсі Ліга:Закон, що підтверджено витягом з інтернет видання: [Електронний ресурс]. –Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/1_doc2.nsf/link1/DG100560.html; http://www.visnuk.domino.net.ua/article/one/Nina_VASYL1036343.html (а.с. 72-74, 75-77 Т. 5); http//www.visnik.com.ua; наданий документ підписаний не стороною Договору 2 –суб’єктом господарювання –фізичною особою–підприємцем ОСОБА_1., підпис якого засвідчується печаткою, а фізичною особою ОСОБА_1.; документ не містить жодних самостійних висновків, наданий у оригіналі, без доказів його передачі-прийому/направлення Боржнику; документ не містить жодних посилань на те, що документ розроблено саме на виконання Договору 2 (правового зв’язку з Договором 2), без вказівки на предмет висновку/завдання Боржника, не містить жодних вказівок на те, що виконано документ на замовлення Боржника; не містить дати виконання документу, що унеможливлює встановлення факту, що документ виконано саме на виконання та за час дії Договору 2;

- дослідивши Висновок/рекомендацію надану Заявником 4 на підтвердження надання ним послуг за Договором 2 за замовленням Боржника «Нарахування амортизації»(а.с. 161-162, Т. 4), - судом встановлено, що текст наданого Заявником 4 документу є у повному обсязі текстом частини попередньої статті «Податковий облік виробників сільськогосподарської продукції»(а.с. 75-79, Т. 5), автор статті оглядач ОСОБА_6, опублікованої у Віснику податкової служби України № 12 від 26 березня 2010 року, яка також опублікована на офіційному сайті Віснику податкової служби України, що підтверджено витягом з інтернет видання: офіційний сайт Віснику податкової служби України [Електронний ресурс]. –Режим доступу : http://www.visnuk.domino.net.ua/article/one/Nina_VASYL1036343.html (а.с. 77-79, Т. 5); наданий документ підписаний не стороною Договору 2 –суб’єктом господарювання –фізичною особою–підприємцем ОСОБА_1., підпис якого засвідчується печаткою, а фізичною особою ОСОБА_1.; документ не містить жодних самостійних висновків, наданий у оригіналі, без доказів його передачі-прийому/направлення Боржнику; документ не містить жодних посилань на те, що документ розроблено саме на виконання Договору 2 (правового зв’язку з Договором 2), без вказівки на предмет висновку/завдання Боржника, не містить жодних вказівок на те, що виконано документ на замовлення Боржника; не містить дати виконання документу, що унеможливлює встановлення факту, що документ виконано саме на виконання та за час дії Договору 2;

- дослідивши Висновок/рекомендацію надану Заявником 4 на підтвердження надання ним послуг за Договором 2 за замовленням Боржника «Облік транспортного засобу»(а.с. 163-165, Т. 4), - судом встановлено, що текст наданого Заявником 4 документу є у повному обсязі частиною тексту статті «Бухгалтерський облік отримання підприємством транспортного засобу», автор статті огляді Віснику податкової служби України ОСОБА_4, опублікованої у Віснику податкової служби України № 8 (580) лютий 2010 року, с. 2 (а.с. 80-87, Т. 5), яка також опублікована на офіційному сайті Віснику податкової служби України, що підтверджено витягом з інтернет видання: офіційний сайт Віснику податкової служби України [Електронний ресурс]. –Режим доступу : http://www.vs.com.ua/index.php?pageid=3499&forprint=1 (а.с. 80-85, Т. 5); www.visnuk.com.ua; наданий документ підписаний особою без зазначення належності підпису; документ не містить жодних самостійних висновків, наданий у оригіналі, без доказів його передачі-прийому/направлення Боржнику; документ не містить жодних посилань на те, що документ розроблено саме на виконання Договору 2 (правового зв’язку з Договором 2), без вказівки на предмет висновку/завдання Боржника, не містить жодних вказівок на те, що виконано документ на замовлення Боржника; не містить дати виконання документу, що унеможливлює встановлення факту, що документ виконано саме на виконання та за час дії Договору 2;

- дослідивши Висновок/рекомендацію надану Заявником 4 на підтвердження надання ним послуг за Договором 2 за замовленням Боржника «Ошибки в трудовых книжках»(а.с. 166-178, Т. 4), - судом встановлено, що текст наданого Заявником 4 документу є у повному обсязі текстом статті «Исправляем ошибки в трудових книжках»Сообщества кадровиков и специалистов по управлению персоналом HRЛига (а.с. 88-97, Т. 5), автор статті ОСОБА_7, опублікована у журналі «Кадровик України»та надана офіційному порталу HRЛига редакцією вказаного журналу, яка також опублікована на офіційному сайті HR-Лига, що підтверджено витягом з інтернет видання: сайт HRЛига [Електронний ресурс]. –Режим доступу : http://www.hrliga.com/index.php?module=prоfession&op=view&id=1200&print=true (а.с. 88-97, Т. 5); наданий документ підписаний без зазначення належності підпису особи, яка підписала документ; документ не містить жодних самостійних висновків, наданий у оригіналі, без доказів його передачі-прийому/направлення Боржнику; документ не містить жодних посилань на те, що документ розроблено саме на виконання Договору 2 (правового зв’язку з Договором 2), без вказівки на предмет висновку/завдання Боржника, не містить жодних вказівок на те, що виконано документ на замовлення Боржника; не містить дати виконання документу, що унеможливлює встановлення факту, що документ виконано саме на виконання та за час дії Договору 2;

- дослідивши Висновок/рекомендацію надану Заявником 4 на підтвердження надання ним послуг за Договором 2 за замовленням Боржника «Робота приватного підприємця за трудовим договором»(а.с. 178-179, Т. 4), - судом встановлено, що текст наданого Заявником 4 документу є у повному обсязі текстом статті «Робота приватного підприємця за трудовим договором», автор статті Таміла Радченко, опублікована у журналі «Кадровик України», квітень 2010 року, № 4 (40), с. 46 та в інтернет ресурсі, що підтверджено витягом з інтернет видання: [Електронний ресурс]. –Режим доступу : http://komuna/lviv/ua/conent/view/713/38/ (а.с. 98-99, 100-101, Т. 5); www.profpressa.com/KU.html; наданий документ підписаний не стороною Договору 2 –суб’єктом господарювання–фізичною особою–підприємцем ОСОБА_1., підпис якого засвідчується печаткою, а фізичною особою ОСОБА_1.; документ не містить жодних самостійних висновків, наданий у оригіналі, без доказів його передачі-прийому/направлення Боржнику; документ не містить жодних посилань на те, що документ розроблено саме на виконання Договору 2 (правового зв’язку з Договором 2), без вказівки на предмет висновку/завдання Боржника, не містить жодних вказівок на те, що виконано документ на замовлення Боржника; не містить дати виконання документу, що унеможливлює встановлення факту, що документ виконано саме на виконання та за час дії Договору 2;

- дослідивши Висновок/рекомендацію надану Заявником 4 на підтвердження надання ним послуг за Договором 2 за замовленням Боржника без назви «При приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки …»(а.с. 180 Т. 4), - судом встановлено, що текст наданого Заявником 4 документу є у повному обсязі текстом Відповіді наданої Володимиром Нороховим, заступником начальника управління місцевих, ресурсних, рентних та неподаткових платежів –начальник відділу моніторингу застосування нормативно-правових актів Департаменту, Віктора Фінашка, головним державним податковим ревізором-інспектором –надана на запитання мешканця м. Мартинюк, с. Степанівка Луганської області: «Чи може відповідна рада чи адміністрація, керуючись вимогами чинного законодавства, надавати в оренду земельну ділянку (пай), власник якої не реалізував свого права, тобто ця частка залишається не витребуваною. Якими мають бути дії власникам сертифіката земельної частки (паю) у разі його виявлення та який порядок сплати орендної плати на землю?», яка опублікована сайті інтернет видавника, що підтверджено витягом з інтернет видання: сайт [Електронний ресурс]. –Режим доступу : http://www.licasoft.com.ua/component/lica/?view=text&format=print&base=1&type=... (а.с. 102-103, Т. 5); наданий документ підписаний не стороною Договору 2 –суб’єктом господарювання –фізичною особою–підприємцем ОСОБА_1., підпис якого засвідчується печаткою, а фізичною особою ОСОБА_1.; документ не містить жодних самостійних висновків, наданий у оригіналі, без доказів його передачі-прийому/направлення Боржнику; документ не містить жодних посилань на те, що документ розроблено саме на виконання Договору 2 (правового зв’язку з Договором 2), без вказівки на предмет висновку/завдання Боржника, не містить жодних вказівок на те, що виконано документ на замовлення Боржника; не містить дати виконання документу, що унеможливлює встановлення факту, що документ виконано саме на виконання та за час дії Договору 2;

- дослідивши Висновок/рекомендацію надану Заявником 4 на підтвердження надання ним послуг за Договором 2 за замовленням Боржника «Оренда землі»(а.с. 181, Т. 4), - судом встановлено, що текст наданого Заявником 4 документа - висновку є у повному обсязі текстом відповіді заступника голови ДПА у Донецькій області ОСОБА_8. з питань плати за землю в ході «Гарячої лінії»на запитання: «Чи має право міська рада збільшувати розмір орендної плати за здану в оренду земельну ділянку у разі збільшення розміру земельного податку?», яка опублікована офіційному сайті Державної податкової адміністрації у Донецькій області, що підтверджено витягом з інтернет видання: сайт [Електронний ресурс]. –Режим доступу : http://www.dpa.dn.ua/s/241/407 (а.с. 104-108, 107, Т. 5); наданий документ підписаний без зазначення належності підпису; документ не містить жодних самостійних висновків, наданий у оригіналі, без доказів його передачі-прийому/направлення Боржнику; документ не містить жодних посилань на те, що документ розроблений саме на виконання Договору 2 (правового зв’язку з Договором 2), без вказівки на предмет висновку/завдання Боржника, не містить жодних вказівок на те, що виконано документ на замовлення Боржника; не містить дати виконання документу, що унеможливлює встановлення факту, що документ виконано саме на виконання та за час дії Договору 2;

- дослідивши Висновок/рекомендацію надану Заявником 4 на підтвердження надання ним послуг за Договором 2 за замовленням Боржника «Строк сплати оренди»(а.с. 182, Т. 4), - судом встановлено, що текст наданого Заявником 4 документа - висновку є у повному обсязі текстом відповіді заступника голови ДПА у Донецькій області ОСОБА_8. з питань плати за землю в ході «Гарячої лінії», з питання: «Суб’єкт господарювання розірвав договір оренди земельної ділянки з сільською радою. До якої дати такий суб’єкт має сплачувати орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності: до дати прийняття рішення відповідної ради про припинення договору оренди чи дати отримання даних державного земельного кадастру?», яка опублікована офіційному сайті Державної податкової адміністрації у Донецькій області, що підтверджено витягом з інтернет видання: сайт [Електронний ресурс]. –Режим доступу : http://www.dpa.dn.ua/s/241/407 (а.с. 109-113, 111-112, Т. 5); наданий документ підписаний не стороною Договору 2 –суб’єктом господарювання –фізичною особою–підприємцем ОСОБА_1., підпис якого засвідчується печаткою, а фізичною особою ОСОБА_1.; документ не містить жодних самостійних висновків, наданий у оригіналі, без доказів його передачі-прийому/направлення Боржнику; документ не містить жодних посилань на те, що документ розроблений саме на виконання Договору 2 (правового зв’язку з Договором 2), без вказівки на предмет висновку/завдання Боржника, не містить жодних вказівок на те, що виконано документ на замовлення Боржника; не містить дати виконання документу, що унеможливлює встановлення факту, що документ виконано саме на виконання та за час дії Договору 2;

- дослідивши Висновок/рекомендацію надану Заявником 4 на підтвердження надання ним послуг за Договором 2 за замовленням Боржника «Субаренда»(а.с. 183, Т. 4), - судом встановлено, що текст наданого Заявником 4 документа - висновку є у повному обсязі текстом статті - на запитання: «Предприятие (Арендатор) на общей системе налогообложения заключило договор аренды нежилого помещения, с условием проведения электромонтажных работ за средства Арендатора. В тоже время Арендатор сдает в субаренду это помещение и получает возмещение за проведенные электромонтажные работы от Субарендатора. Как должен основной Арендатор отразить улучшения арендованных основных фондов (далее - ОФ) (превышение 10% балансовой стоимости ОФ): отнести на отдельный объект ОФ либо, в связи с компенсацией понесенных затрат от Субарендатора, показать в Декларации по прибыле валове расходы, а при получении возмещения валове доходы?», - яка опублікована в журналі «Бухгалтер&зЗакон»№ 14 (45) 05.04.2010-11.04.2010, автор статті експерт-ОСОБА_9 та опубліковано в ітернет виданні, що підтверджено витягом з інтернет видання: сайт [Електронний ресурс]. –Режим доступу : http://www.vs.com/ua/index.ptp?pageid=3626&forprint=1 (а.с. 114-115, Т. 5); наданий документ підписаний без зазначення належності підпису; документ не містить жодних самостійних висновків, наданий у оригіналі, без доказів його передачі-прийому/направлення Боржнику; документ не містить жодних посилань на те, що документ розроблений саме на виконання Договору 2 (правового зв’язку з Договором 2), без вказівки на предмет висновку/завдання Боржника, не містить жодних вказівок на те, що виконано документ на замовлення Боржника; не містить дати виконання документу, що унеможливлює встановлення факту, що документ виконано саме на виконання та за час дії Договору 2;

- дослідивши Висновок/рекомендацію надану Заявником 4 на підтвердження надання ним послуг за Договором 2 за замовленням Боржника «Торговля ценными бумагами» (а.с. 184-187, Т.4), - судом встановлено, що текст наданого Заявником 4 документа - висновку є у повному обсязі текстом статті адвоката, кандидата юридичних наук, доцента кафедри цивільного та трудового права КНЕУ ім. В. Гетьмана Єфімова Олександра, АФ «Є.С. Адуит»на тему: «Могут ли физические лица бать профессиональными участниками рынка ценных бумаг?», - яка опублікована в інтернет виданні, що підтверджено витягом з інтернет видання: сайт [Електронний ресурс]. –Режим доступу : http://www.lfcontact.com.ua/content/view/463/91/ (а.с. 116-117, Т. 5); наданий документ підписаний не стороною Договору 2 –суб’єктом господарювання –фізичною особою–підприємцем ОСОБА_1., підпис якого засвідчується печаткою, а фізичною особою ОСОБА_1.; документ не містить жодних самостійних висновків, наданий у оригіналі, без доказів його передачі-прийому/направлення Боржнику; документ не містить жодних посилань на те, що документ розроблений саме на виконання Договору 2 (правового зв’язку з Договором 2), без вказівки на предмет висновку/завдання Боржника, не містить жодних вказівок на те, що виконано документ на замовлення Боржника; не містить дати виконання документу, що унеможливлює встановлення факту, що документ виконано саме на виконання та за час дії Договору 2;

- дослідивши Висновок/рекомендацію надану Заявником 4 на підтвердження надання ним послуг за Договором 2 за замовленням Боржника «Камеральні перевірки та здійснення контролю за справлянням податку на прибуток» (а.с. 188-190, Т. 4), - судом встановлено, що текст наданого Заявником 4 документа - висновку є у повному обсязі текстом статті на тему: «Зміни до порядку проведення камеральної перевірки та здійснення контролю за справлянням податку на прибуток», - яка опублікована в журналі «Вісник податкової служби України»від 05 лютого 2010 року та на офіційному сайті державної податкової адміністрації України, що підтверджено витягом з інтернет видання: сайт [Електронний ресурс]. –Режим доступу : http://dpa-ch.org.ua/rassian/roz/rubik/rubik/39/2.htm (а.с. 118-120, Т. 5); наданий документ підписаний не стороною Договору 2 –суб’єктом господарювання –фізичною особою–підприємцем ОСОБА_1., підпис якого засвідчується печаткою, а фізичною особою ОСОБА_1.; документ не містить жодних самостійних висновків, наданий у оригіналі, без доказів його передачі-прийому/направлення Боржнику; документ не містить жодних посилань на те, що документ розроблений саме на виконання Договору 2 (правового зв’язку з Договором 2), без вказівки на предмет висновку/завдання Боржника, не містить жодних вказівок на те, що виконано документ на замовлення Боржника; не містить дати виконання документу, що унеможливлює встановлення факту, що документ виконано саме на виконання та за час дії Договору 2;

- дослідивши Висновок/рекомендацію надану Заявником 4 на підтвердження надання ним послуг за Договором 2 за замовленням Боржника «Нотаріальне посвідчення договору»(а.с. 191, Т. 4), - судом встановлено, що текст наданого Заявником 4 документа - висновку є у повному обсязі текстом статті-відповіді адвоката, аудитора, кандидата юридичних наук ОСОБА_10 на тему: «Чи потрібно нотаріально посвідчувати договір оренди нерухомості (комунальної форми власності), який не посвідчується нотаріально при його укладенні, оскільки був укладений на 2 роки 11 місяців, при його продовженні відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні»від 15.12.2009 р. №1759-VI?», - яка опублікована в інтернет виданні, що підтверджено витягом з інтернет видання «ЛІГА:ЗАКОН»: сайт [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://www.yefimov-partners.com/view_post.php?id=21 (а.с. 121-132, Т. 5); наданий документ підписаний без вказівки на особу підписанта; документ не містить жодних самостійних висновків, наданий у оригіналі, без доказів його передачі-прийому/направлення Боржнику; документ не містить жодних посилань на те, що документ розроблений саме на виконання Договору 2 (правового зв’язку з Договором 2), без вказівки на предмет висновку/завдання Боржника, не містить жодних вказівок на те, що виконано документ на замовлення Боржника; не містить дати виконання документу, що унеможливлює встановлення факту, що документ виконано саме на виконання та за час дії Договору 2;

- дослідивши Висновок/рекомендацію надану Заявником 4 на підтвердження надання ним послуг за Договором 2 за замовленням Боржника без назви «Статтею 15 розділу V Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років»від …»(а.с. 192, Т. 4), - судом встановлено, що текст наданого Заявником 4 документа - висновку є у повному обсязі текстом статті-відповіді на тему: «Чи можливе віднесення збитків від стихійного лиха до валових витрат платника податку, якщо сільськогосподарське підприємство не скористалося можливістю застрахувати врожай сільськогосподарських культур?», опубліковану у журналі «Вісник податкової служби України»№ 28 (262), липень 2003 р. - відповідь підготовлено за сприяння ОСОБА_11 –Начальника відділу Департаменту оподаткування юридичних осіб ДПА України та ОСОБА_12 –Головного державного податкового ревізора-інспектора Департаменту та опубліковано на сайті інтернет ресурсу «Власна справа», що підтверджено витягом з інтернет видання: сайт [Електронний ресурс]. –Режим доступу : http://www.vlasnasprava.info/ua/faq.html?_m=faq&_t=faq&faq_id=539&_c=view&s... (а.с. 134, Т. 5); наданий документ підписаний не стороною Договору 2 –суб’єктом господарювання –фізичною особою–підприємцем ОСОБА_1., підпис якого засвідчується печаткою, а фізичною особою ОСОБА_1.; документ не містить жодних самостійних висновків, наданий у оригіналі, без доказів його передачі-прийому/направлення Боржнику; документ не містить жодних посилань на те, що документ розроблений саме на виконання Договору 2 (правового зв’язку з Договором 2), без вказівки на предмет висновку/завдання Боржника, не містить жодних вказівок на те, що виконано документ на замовлення Боржника; не містить дати виконання документу, що унеможливлює встановлення факту, що документ виконано саме на виконання та за час дії Договору 2;

- дослідивши Висновок/рекомендацію надану Заявником 4 на підтвердження надання ним послуг за Договором 2 за замовленням Боржника без назви «Порядок функціонування зборів на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій регулюють …»(а.с. 193, Т. 4), судом встановлено, що текст наданого Заявником 4 документа - висновку є ідентичним тексту статті на тему: «Сплата збору на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна», опубліковану у журналі «Вісник податкової служби України»та на сайті інтернет ресурсу «Ліга:Закон», що підтверджено витягом з інтернет видання: [Електронний ресурс]. –Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/I_doc2.nsf/link/DG100743.html (а.с. 135, Т. 5); наданий документ надано не підписаним жодною особою та не підтверджує собою жодних обставин у цій справі; документ не містить жодних самостійних висновків, наданий без доказів його передачі-прийому/направлення Боржнику; документ не містить жодних посилань на те, що документ розроблений саме на виконання Договору 2 (правового зв’язку з Договором 2), без вказівки на предмет висновку/завдання Боржника, не містить жодних вказівок на те, що виконано документ на замовлення Боржника; не містить дати виконання документу, що унеможливлює встановлення факту, що документ виконано саме на виконання та за час дії Договору 2, ким саме він виконаний;

- дослідивши Висновок/рекомендацію надану Заявником 4 на підтвердження надання ним послуг за Договором 2 за замовленням Боржника «Валові витрати» (а.с. 194, Т. 4), - судом встановлено, що текст наданого Заявником 4 документа - висновку є текстом статті «Обязан ли налогоплательщик-продавец приманять порядок урегулирования безнадежной задолженности», опубліковану у журналі «Вісник податкової служби України»лютий 2009 року № 6 (530), с. 9, статтю підготовлено за сприяння ОСОБА_13 –Заступника директора Департаменту податку на прибуток та інших податків і зборів (обов’язкових платежів ДПА України) та ОСОБА_14 –Заступника директора Департаменту –начальника відділу адміністрування податку на прибуток та податкових платежів, та розміщено на сайті інтернет ресурсу, що підтверджено витягом з інтернет видання: сайт [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://www.ifcontact.com.ua/content/view/155/88/ (а.с. 136, 137, Т. 5); наданий документ підписаний не стороною Договору 2 –суб’єктом господарювання –фізичною особою–підприємцем ОСОБА_1., підпис якого засвідчується печаткою, а фізичною особою ОСОБА_1.; документ не містить самостійних висновків, наданий у оригіналі, без доказів його передачі-прийому/направлення Боржнику; документ не містить жодних посилань на те, що документ розроблений саме на виконання Договору 2 (правового зв’язку з Договором 2), без вказівки на предмет висновку/завдання Боржника, не містить жодних вказівок на те, що виконано документ на замовлення Боржника; не містить дати виконання документу, що унеможливлює встановлення факту, що документ виконано саме на виконання та за час дії Договору 2.

Детально вивчивши перелічені документи надані Заявником 4 на підтвердження фактичності виконання Договору 2 Заявником 4 у відповідній його частині, - надання висновків, рекомендацій, суд дійшов висновку про те, що серед викладених вище документів відсутній жоден документ, який мстить самостійні висновки Заявника 4 за результатом його інтелектуальної самостійної праці, що стосуються безпосередньо господарської діяльності Боржника, виконані на виконання та в порядку передбаченому Договором 2 та спожиті в ході його діяльності, суд дійшов висновку про те, що досліджені докази є не належними та не допустимими доказами фактичності виконання Заявником 4 саме Договору 2, - не належними доказами у цій справі та про те, що вказані документи не підтверджують собою жодних обставин у цій справі, а становлять витяги тих чи інших статей фахівців в сферах переважно оподаткування та бухгалтерського обліку, часто взяті з одного видання, надані з метою введення суду в оману з метою представлення у якості своєї інтелектуальної праці з метою збільшення кредиторської заборгованості Боржника.

Досліджуючи перелічені документи надані Заявником 4 суду на підтвердження розроблення ним висновків, рекомендацій стосовно боржника, суд бере до уваги таке. Статтею 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права" визначено, що об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме: 1) літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо); 12) ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності; 14) похідні твори; 15) збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини; 17) інші твори. Охороні за цим Законом підлягають всі твори, зазначені у частині першій цієї статті, як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо). Статтею 21 вказаного Закону встановлено, що запозичення без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається: 1) використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою, в тому числі цитування статей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору, до якого цитати включаються; вільне використання цитат у формі коротких уривків з виступів і творів, включених до фонограми (відеограми) або програми мовлення та інше встановлене цією статтею запозичення.

Підпунктом в ч. 1 ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права" визначено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є: плагіат - оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору.

Дослідивши надані Заявником 4 документи на підтвердження надання ним послуг за Договором 2 за замовленням Боржника: «Мирова угода»б/№, б/дати (а.с. 44, Т. 4); Довіреність № 12 від 01 листопада 2009 року видану на ОСОБА_1; порядок денний б/дати; текст протоколу № 12 Загальних зборів акціонерів Боржника від 12 травня 2010 року; документ «Проекти рішень з питань порядку денного загальних зборів акціонерів Боржника»від 12 травня 2010 року; документ «статут приватного акціонерного товариства «Унавське»2010 р.; Заяву про вчинення злочину б/№, б/дати; креслення б/№, б/дати; факсокопію від 11 червня 2006 року з списком осіб б/№, б/дати; факсокопію б/№, б/дати «список зареєстрованих договорів в 2010 році»; креслення б/№, б/дати; стор. 3-6 документу «Результати жеребкування»б/№, б/дати; список осіб б/№, б/дати; документ б/№, б/дати, без адресату; документ б/№, б/дати, адресований «Голові правлення громадського об’єнання «……»ОСОБА_12.»(Цит.); текст документа «договір оренди землі»б/№, б/дати (2009 р.) не укладеного; текст документу «апеляційна скарга на окрему ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05.07.2010 р. по справі № 2-1135/10»б/№, б/дати (липень 2010 р.), підписаний громадянином ОСОБА_1.; текст документу «Апеляційна скарга на рішення Господарського суду міста Києва від 18 лютого 2010 року»б/№, від 01 березня 2010 року; текст документу б/№, б/дати адресований ОСОБА_13., текст документа б/№, б/дати, адресований Міському Голові м. Фастова ОСОБА_15 текст протоколу б/№, б/дати боржника; документ б/№, б/дати, адресований голові правління Боржника ОСОБА_4 від ревізора ВАТ «Унавське»ОСОБА_15; текст першої сторінки Додаткової угоди № 1 до договору купівлі-продажу частини будівлі їдальні б/№, б/дати (січень 2010 року), суд дійшов наступних висновків: по-перше, подані докази не відповідають вимогам ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України –копії доказів не засвідчені, або взагалі не становлять ані оригінал, ані копію доказу; документи не містять доказів направлення / приймання-передачі документів Боржником, відсутні будь-які посилання на те, що документи виконані саме на виконання Договору 2, а також переважна більшість, - що виконані Заявником 4, а також, судом встановлено, дослідивши зміст документу «Мирова угода»б/№, б/дати (а.с. 44, Т. 4), пункт 4.1. мирової угоди містить умову згідно якої сторони мирової угоди (Боржник та ініціюючий кредитор у цій справі) дійшли згоди з метою врегулювання спору, що виник з договору сортозаміни № 2/1 укладеного між вказаними сторонами 16 січня 2006 року та на виконання рішення господарського суду Київської області від 15 травня 2008 року по справі № 10/120-08 та ухвали господарського суду Київської області від 13 серпня 2009 року по справі № 10/120-08, боржник зобов’язався перерахувати, а ініціюючий кредитор зарахувати грошові кошти згідно наступного графіку, де перший транш грошових коштів повинен був сплачений до 20 грудня 2009 року у розмірі 5 000,00 грн. (а.с. 44, Т. 4). Водночас, зміст п.п. 4.1. вказаної мирової угоди спростовує посилання Заявника 4 на те, що саме він на підставі Договору 2 розробив текст мирової угоди, в зв’язку з тим, що сам Договору 2 був укладений 21 грудня 2009 року, - вже після настання запланованої дати перерахування першої частини грошових коштів; крім того, суд звертає увагу на те, що документ-доказ поданий не підписаний жодною особою, не становить не оригінал, не копію документа –не відповідає вимогам ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України; Довіреність № 12 від 01 листопада 2009 року видана на ОСОБА_1 (а.с. 48, Т. 4) не є належним та допустимим доказом у справі та відхиляється судом з причин, що вона видана до моменту укладення Договору 2 від 21 грудня 2009 року, - 01 листопада 2009 року; поряд з цим, довіреність видана без посилання на Договір 2 та видана виходячи з положень ч. 2 ст. 55, п. 1 ст. 128 Господарського кодексу України та самого Договору 2, - на іншого суб’єкта, - не на суб’єкта господарювання –фізичну особу-підприємця що є стороною Договору 2, що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, а на громадянина України ОСОБА_1; порядок денний б/дати (а.с. 49, Т. 4) - поданий не підписаний жодною особою, не становить ані оригінал, ані копію документа-доказу; текст протоколу № 12 Загальних зборів акціонерів Боржника від 12 травня 2010 року, - не є належним доказом у справі, так як поданий з порушенням вимог ст. 36 Господарського процесуального кодексу України – копія документу не засвідчена.

Досліджуючи документи надані Заявником 4 з посиланням на надання послуг в обсязі, на який посилається останній в своїй заяві, суд звертає увагу на таке. Відповідно до п. 5 Перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства»від 17 вересня 2008 року, статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом. Приведенням діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність із цим Законом є здійснення таких дій: 1) внесення змін до статуту товариства, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого або закритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство чи з відкритого або закритого акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство за умови, що кількість акціонерів на дату внесення таких змін не перевищує 100 осіб, а також виконання всіх інших вимог цього Закону у статуті товариства; 2) приведення внутрішніх положень товариства у відповідність із вимогами цього Закону. Часткове виконання вимог абзацу першого цього пункту не є виконанням вимог цього Закону.

Відповідно до Роз'яснення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 8 «Щодо порядку застосування окремих положень розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про акціонерні товариства" у зв'язку з набранням ним чинності" від 14 липня 2009 року, - починаючи з 30.04.2009 року всі акціонерні товариства, в тому числі ті, що ще не привели свою діяльність у відповідність із Законом України "Про акціонерні товариства", зобов'язані керуватись у своїй діяльності нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні", Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" та Закону України "Про управління об'єктами державної власності", в тому числі тими, що внесені до зазначених законодавчих актів розділом XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про акціонерні товариства". Крім того, починаючи з 01.05.2011 року всім акціонерним товариствам необхідно виконувати всі вимоги Закону України "Про акціонерні товариства" в повному обсязі, в тому числі, положення частини другої статті 20 щодо виключно бездокументарної форми існування акцій.

Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

На підставі поданих документів Заявником 4, зокрема на підставі Протоколу № 12 загальних зборів акціонерів Боржника від 12 травня 2010 року, п. 19 порядку денного на порядок денний винесено питання про внесення змін до статуту Боржника шляхом викладення в новій редакції з метою приведення у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства», де згідно вказаного протоколу рішення не було прийнято в зв’язку з тим, що проти проголосувало 62 317 916 шт. актів,що становить 99,93% голосів та є таким що протирічить нормі п. 5 Перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства»від 17 вересня 2008 року, є протизаконним, а Заявник 4 як він сам зазначає, здійснював оформлення такого протизаконного рішення зборів акціонерів. Продовжуючи дослідження доказів, наданих Заявником 4 суд дійшов наступних висновків: документ «Проекти рішень з питань порядку денного загальних зборів акціонерів Боржника»від 12 травня 2010 року, документ «статут приватного акціонерного товариства «Унавське»2010 р.,- подані з порушенням вимог ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, - не підписані жодною особою та не засвідчені; «Заява про вчинення злочину»: не містить вихідного номеру, дати, що унеможливлює встановлення належності за часом її складення, поряд з цим, документ поданий з порушенням вимог ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, - не є оригіналом документа, не підписаний жодною особою, не засвідчений, документ не є завершеним документом, Заявником 4 не надано жодних доказів фактичного використання вказаного документу, зокрема відсутній відбиток канцелярії Фастівського МРВ ГУ МВС України в Київській області про отримання Заяви про вчинення злочину, також доказ не містить жодних ознак, що виконаний саме Заявником 4 та на підставі Договору 2; надані Заявником 4 креслення б/№, б/дати, факсокопія від 11 червня 2006 року з списком осіб б/№, б/дати, факсокопія б/№, б/дати «список зареєстрованих договорів в 2010 році», креслення б/№, б/дати; стор. 3-6 документу «Результати жеребкування»б/№, б/дати, список осіб б/№, б/дати, - вказані документи подані з порушенням вимог ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, - не підписані, не є засвідченими копіями та за змістом не містять жодної інформації, яка підтверджує чи спростовує надання Заявником 4 послуг за Договором 2 та не мають відношення до предмету спору, відсутні в їх змісті жодні докази того, що вказані документи виконані на підставі Договору 2 в період його дії та саме Заявником 4, поряд з цим, більшість з перелічених документів не є копіями документів, а становлять копії з факсокопій; документ б/№, б/дати, без адресату, - поданий з порушенням ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, - не становить завершеного документу, поданий не підписаний та не засвідчений, документ не містить дати, що унеможливлює його ідентифікацію у якості доказу виконання Договору 2, при цьому документ містить напис «отримав», однак не містить жодної інформацію ким документ отриманий,- посади, представника якої особи, дати, вказівки на прізвище, ім’я та по-батькові; аналогічні ознаки окрім останньої містить документ б/№, б/дати, адресований «Голові правленні громадського об’єнання «……»ОСОБА_12.» (Цит.); текст документа «договір оренди землі» б/№, б/дати (2009 р.) –наданий з порушенням ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, - не є оригіналом та не є копією письмового доказу, документ не містить дати, при цьому документ містить напис «отримав», однак не містить жодної інформації ким документ отриманий,- посади, представника якої особи, дати, вказівки на прізвище, ім’я та по-батькові, за змістом документ є не заповненим типовим шаблоном договору оренди землі без зазначення сторін, відсутні докази, що документ виконаний саме Заявником 4 на виконання Договору 2 і за час дії вказаного Договору 2; текст документу «апеляційна скарга на окрему ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05.07.2010 р. по справі № 2-1135/10»б/№, б/дати (липень 20101 р.)», підписаний громадянином ОСОБА_1., - по-перше, містить в собі пряму вказівку на те, що ОСОБА_1 є представником відповідача як фізична особа, на відміну від Договору 2, за яким він діє як суб’єкт господарювання –фізична особа-підприємець, скарга надана з порушення вимог ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, - не становить ні оригіналу, ні копії письмового доказу; текст документу «Апеляційна скарга на рішення Господарського суду міста Києва від 18 лютого 2010 року»б/№, від 01 березня 2010 року, підписана головою правління Боржника має аналогічні ознаки попередньому документу та не містить жодних доказів виконання документа саме Заявником 4 та на виконання Договору 2; текст першої сторінки Додаткової угоди № 1 до договору купівлі-продажу частини будівлі їдальні б/№, б/дати (січень 2010 року), - досліджуючи вказаний доказ суд звертає увагу на таке: відповідно до наданої Заявником 4 Додаткової угоди № 1 датованої січнем 2010 року Боржник виступає продавцем, а фізична особа ОСОБА_17 виступає покупцем, предметом договору є право власності на 9/25 частин будівлі їдальні, що знаходиться в м. Фастові, вул. Фомічова, буд. 100; згідно п. 3 даної додаткової угоди примірник залишається у справах нотаріуса ОСОБА_16 що вказує на нотаріальну форму такої додаткової угоди. Судом встановлено, водночас відповідно до Витягу з Державного реєстру правочинів № 10136371 від 15 липня 2011 року, наданого на запит органу державної влади –господарського суду Київської області, здійсненого з метою підготовки справи до розгляду, 21 листопада 2007 року приватним нотаріусом ОСОБА_16 було посвідчено договір купівлі-продажу, предметом якого виступила будівля їдальні (у повному обсязі без застережень), що розташована за адресою: Київська обл., м. Фастів, вул. Фомічова, будинок 100, де відчужувачем виступив Боржник, а набувачем, - ОСОБА_17, номер правочину 2509205. Відповідно до вказаного Витягу з Державного реєстру правочинів № 10136371 від 15 липня 2011 року, жодних інших правочинів щодо вказаного об’єкту, - будівлі їдальні (у повному обсязі без застережень), що розташована за адресою: Київська обл., м. Фастів, вул. Фомічова, будинок 100 в Державному реєстрі правочинів не реєструвалось, в тому числі правочинів, що стосувались повернення вказаного об’єкта до Боржника. Покупець за договором купівлі-продажу ОСОБА_17, збігається з особою покупця згідно документу наданого Заявником 4, як і приватний нотаріус, що фігурує як особа що посвідчувала правочин. Згідно ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в тій самій формі, що й договір. На підставі вищенаведеного судом встановлено, що Заявником 4 надано у якості виконання ним Договору 2 та складання на заявку Боржника тексту 1 сторінки (сторінки 1) Додаткової угоди № 1 - частини тексту Додаткової угоди № 1 до договору купівлі-продажу частини будинку, датованої січнем 2010 року, - предмет договору за яким вже було відчужено 21 листопада 2007 року на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, - тій самій особі, доказів нотаріального посвідчення змін до договору суду не надано, обов’язковість чого випливає з норми ст. 654 Цивільного кодексу України, а згідно Державного реєстру правочинів таких дій не відбувалось, в зв’язку з чим, суд дійшов висновку про те, що наданням такого роду доказу Заявник 4 намагається ввести суд в оману; поряд з цим суд бере до уваги те, що суду надано лише частину у вигляді лише першої сторінки документа –документ не завершений, поданій з порушенням вимог ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, - доказ не становить ні оригіналу письмового доказу ні його копію, документ не підписаний і не засвідчений; текст документу б/№, б/дати адресований ОСОБА_13., текст документа б/№, б/дати адресований Міському голові м. Фастова ОСОБА_15., текст протоколу б/№, б/дати боржника; документ б/№, б/дати адресований голові правління Боржника ОСОБА_4 від ревізора ВАТ «Унавське»ОСОБА_15, - надані з порушенням вимог ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, які надано не в копіях, та не в оригіналах, не підписні, не містять вихідних номерів, дат, доказів направлення або вручення доказів адресатам, не містять жодних ознак того, що виконанні саме Заявником 4 та на виконання Договору 2, крім того, документ б/№, б/дати адресований голові правління Боржника ОСОБА_4 складений від імені ревізора ВАТ «Унавське»ОСОБА_15

Таким чином, перелічені документи не є належними та не є допустимими доказами у цій справі з наступних причин: всі документи подані з порушенням вимог ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, - не підписані ні ким, та подані у не засвідчених копіях, в зв’язку з чим, не є допустимими доказами у цій справі; частина з зазначених документів надана лише у фрагментах; документи не містять доказів їх погодження з Боржником за змістом, а декілька документів, що містять підпис, не містять жодних вказівок належності цього підпису; жоден документ не містить доказів їх фактичного направлення або одержання особам/установам, яким адресовані / їх фактичного використання у господарській діяльності Боржника; переважна більшість документів не містять дат та вихідних номерів Заявника 4, вхідних номерів Боржника; перелічені документи не містять жодних посилань, доказів того, що документи розроблені саме Заявником 4, а не іншими особами; не містять жодних посилань на те, що вони розроблені на виконання саме Договору 2; відсутні будь-які вказівки на предмет завдання; переважна більшість документів не містять дат виконання документу, що унеможливлює встановлення факту, що документ виконано саме на виконання та під час дії Договору 2. Також суд бере до уваги те, що надані документи не містять жодного свідчення фактичності виконання Заявником 4 обов’язків на підставі Договору 2, а становлять окремі документи, що мають відношення до Боржника, більшість з яких взагалі не є оформленими, надані документи не містять будь-яких доказів їх споживання боржником в процесі їх отримання, - зокрема відсутні будь-які докази того, що вказані документи фактично використовувались боржником, наприклад, документи не містять доказів того, що договори були фактично підписаними між конкретними особами; протокол загальних зборів акціонерів наданий без відмітки (вхідного номеру) територіального органу комісії з цінних апретів та фондового ринку про їх здавання серед річної звітності; частина документів взагалі не містить жодних відомостей, що підтверджують чи спростовують ті чи інші факти та не мають значення для вирішення спору.

Детально дослідивши всі подані Заявником 4 докази на виконання Договору 2, встановивши, що жоден з поданих доказів не є належним доказом, частина доказів –висновки, рекомендації становлять частину чи повні тексти науково-практичних статей, роз’яснень посадових осіб податкових органів, фахівців, експертів-аналітиків та не містять самостійних висновків Заявника 4 стосовно діяльності Боржника, відсутні докази споживання послуг Заявника 4 Боржником в ході його діяльності; подані докази не містять правового зв’язку між Заявником 4 та Договором 2, посилань, на нього як на підставу їх створення, виконання; всі докази подані з порушенням вимог ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, - або взагалі нім ким не підписані, або подані у не належним чином засвідчених копіях; відсутні будь-які докази надання Боржником відповідних завдань, наслідком виконання яких є надані Заявником 4 документи, відсутні будь-які належні докази погодження «зроблених висновків», тощо з Боржником, відсутні будь-які докази направлення, приймання-передачі фактичних документів на виконання Договору 2 від Заявника 4 Боржнику, та передачі документів необхідних для виконання договору 2 від Боржника –Заявнику 4; всі надані акти обліку робочого часу, акт № 1 приймання-передачі послуг за Договором 2 містять повсемісні, числені суперечності стосовного обсягу, видів, вартості послуг, одиниць вимірювання наданих послуг; надані послуги не були відображені у бухгалтерському обліку Боржника згідно з наданими останнім документами, а Заявником 4 не надано доказів їх обліку, ведення якого покладено на нього; судом встановлено згідно наданих Заявником 4 документів, що в ході дії Договору 2 ним було змінено адресу свого місця проживання, однак ним порушено низку вимог щодо перереєстрації як суб’єкта господарювання, - фізичної особи-підприємця - по місцю свого нового проживання/реєстрації; відсутні будь-які докази споживання послуг Боржником в процесі їх надання. Конкретних завдань Боржника встановити з наявних матеріалів справи не можливо (стосовно кожного з доказів); докази фактичного надання послуг та споживання Боржником таких послуг в процесі господарської діяльності відсутні. Виходячи з вищевикладеного, суд вважає вищевказані посилання Заявника 4 на виконання ним Договору 2 з вказівкою на долучені ним докази, безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, відповідно до п.п. 3.2. Договору 2, оплата послуг здійснюється на підставі виставленого виконавцем акту наданих послуг та рахунку за надані юридичної послуги, які пред’являються виконавцем не частіше одного разу на 6 місяців, протягом календарного року, за фактично надані послуги і є невід’ємними частинами даного договору. Ні Заявником 4, ні іншими учасниками провадження не надано суду передбачених п.п. 3.2. рахунків, виставлених Заявником 4 Боржнику у порядку визначеному Договором 2 на оплату послуг за Договором 2 ні інших доказів виставляння вказаних рахунків на оплату послуг.

Відповідно до ч.1 ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Виходячи з вищенаведеного, відсутність належних правових наслідків виконання Договору 2 вказує на те, що Договір 2 укладався без наміру їх створення, які обумовлені Договором 2, що становить ознаку фіктивного правочину згідно ч. 1 ст. 234 Цивільного кодексу України.

З цього приводу істотне значення має те, що Заявником 4 не було надано доказів на підтвердження того, що вказані ним документи було отримано Боржником/направлялись остатньому та іншими особам, на які посилається Заявник 4 безпосередньо у документах. Зі змісту перелічених вище документів наданих Заявником 4 не можливо дійти висновку, який кінцевий результат вказаних послуг, відсутні будь-які підстави для висновку про наявність правового зв’язку з наданими Заявником 4 документами та Договором 2, - документи подані з порушеннями вимог ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, не містять жодних посилань на те, що взагалі виконані Заявником 4, посилань, що виконані на виконання Договору 2, відсутні належні та допустимі докази фактичності надання Заявником 4 послуг на підставі Договору 2, встановлено числені та повсемісні розбіжності між актом № 1 від 30 вересня 2010 року, актами обліку робочого часу, Договором 2 та прайс-листом щодо обсягу наданих послуг на які посилається Заявник 4, їх видів, систем виміру наданих послу, вартості, вартість послуг визначена з порушенням законорачих вимог, - на підставі проведеного аналізу суд дійшов висновку про відсутність підстав для висновку про те, що послуги дійсно надані Заявником 4 Боржнику за Договором 2, надані в повному обсязі, належним чином. Дані обставини –фактичність надання Заявником 4 Боржнику послуг, на які він посилається, не доведені суду Заявником 4. Заявником 4 не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження фактичного надання ним послуг викладених у акті № 1 Боржнику на підставі Договору 2 у порядку, встановленому останнім, в зв’язку з чим, суд всебічно перевіривши обставини справи, проаналізувавши зміст зобов’язань, всі у сукупності та окремо кожен з наданих учасниками провадження докази фактичного надання Заявником 4 послуг на підставі Договору 2, дослідивши дієздатність, фінансово-бухгалтерський облік учасників зобов’язання; перевіривши на предмет чи відповідає сутність зобов’язань згідно акту № 1, актів погодинного обліку часу змісту Договору 2 та фактично здійсненим діям Заявника 4, визначаючи дійсну волю осіб, що укладали Договір 2, поведінку, мету правочину, з якою він укладався, дійшов висновку про те, що відсутні належні та допустимі докази надання Заявником 4 послуг Боржнику, на які посилається Заявник 4, відсутні докази надання Боржником Заявнику 4 необхідних документів для виконання Заявником 4 взятих на себе Договором 2 обов’язків, таким чином Заявником 4 фактично не виконані умови договору, на які він посилається; вимоги Заявника 4 до Боржника в заяві б/№, б/дати є необґрунтованими, безпідставними та не підлягають задоволенню, а Заява підлягає відмові у повному обсязі. Беручи до уваги вищенаведене, встановивши намагання Заявника 4, Боржника, що визнав отримання ним послуг, на які посилається Заявник 4 у своїй заяві повному обсязі, - ввести суд в оману вказаними вище окремими доказами, числені протиріччя в наданих документах щодо видів, обсязі, вартості наданих послуг, періоду в якому надавались ті чи інші послуги тощо, суд також дійшов висновку про те, що метою укладенням Договору 2 між Заявником 4 та Боржником є безпідставне збільшення пасиву (кредиторської заборгованості) Боржника в цій справі про банкрутство, що в подальшому може вплинути на подальшу долю боржника, майна Боржника, інтереси інших кредиторів останнього.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Унавське» (ідентифікаційний код: 35471947, місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Фомічова, буд. 1-А) (Заявником 3), надійшла заяви б/№, б/дати (вх. № 1016 від 24 січня 2011 року), яким в заяві з вимогами до Боржника заявлено вимоги до Боржника: 1) визнати його вимоги до Боржника на суму 319 114,27 грн.; 2) включити його вимоги до Боржника на суму 319 114,27 грн. до реєстру вимог кредиторів. У вказаній заяві Заявник 3 вказує, що між ним та Боржником 22 червня 2009 року було укладено договір купівлі-продажу, предметом якого виступала пшениця продовольча 2 класу врожаю 2009 року у кількості 149 тон 930 кг. (а.с. 9, Т. 3). Заявник вказує в своїй заяві, що в період з 22 червня 2009 року до 06 серпня 2009 року Заявник 3 належним чином здійснив передплату грошовими коштами та нафтопродуктами, де станом на 06 серпня 2009 року, які він вказує, повністю сплатив договірну вартість пшениці, перерахувавши Боржникові 149 328,66 грн. Заявник 3 вказує, що Боржник порушуючи взяті зобов’язання згідно п.п. 4.1. Договору купівлі-продажу від 22 червня 2009 року (надалі за текстом «Договір 3») передав Заявнику 3 лише частину обумовленого об’єму пшениці, а саме на суму 25 800,00 грн. згідно видаткової накладної № 50 від 30 листопада 2009 року. Внаслідок цього Заявником 3 були нараховані Боржнику штрафні санкції у розмірі 20% та пені у розмірі 0,3% за кожен день прострочення, разом у сумі 195 585,61 грн.

Дослідивши зміст договору купівлі-продажу б/№ від 22 червня 2009 року (Договір 3), судом встановлено, що відповідно до тексту Договору 3 він укладався між Боржником, - Відкритим акціонерним товариством «Унавське», в особі заступника голови правління ОСОБА_16 що діяв на підставі статуту, яке виступило продавцем та товариством з обмеженою відповідальністю «Унавське»в особі директора ОСОБА_4., яке виступило покупцем. Відповідно до змісту Договору 3, - п.п. 1.1., продавець приймає на себе зобов’язання передати, а покупець –прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію в порядку та на умовах, визначених Договором 3, де під сільськогосподарською продукцію розуміється пшениця продовольча 2 класу врожаю 2009 року, вимоги щодо якості сільськогосподарської продукції встановлюються Договором 3 відповідно до чинного законодавства України (п.п. 1.2. Договору 3). Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. Договору 3, ціна однієї залікової тони складає 996 грн., загальна вартість Договору складає 149 328 грн. Положенням п. 4.1. Договору 3 визначено, що строк передачі товару встановлюється покупцем і являє собою 3 робочих дня з моменту здійснення розрахунку за товар. Відповідно до п. 5.1. Договору 3, покупець здійснює оплату 100% вартості всього товару шляхом перерахування коштів на банківський рахунок чи в касу продавця у відповідності до реквізитів, зазначених у договорі, протягом 45 банківських днів від дати укладення цього договору. Покупець за згодою продавця може здійснити часткову оплату за товар дизельним пальним та бензином. Положенням п.п. 6.2. Договору 3 встановлено, що у випадку, якщо продавець прострочив передачу сільськогосподарської продукції згідно з терміном передбаченим п. 4.1. розділу 4, продавець зобов’язується повернути сплачену покупцем суму за товар у розмірі передбаченому пунктами 1.4., 3.2. цього договору, а також сплатити штраф у розмірі 20% від цієї суми. Продавець сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,3% від вартості непоставленої сільськогосподарської продукції за кожен день прострочення. На виконання вимог ухвали господарського суду Київської області від 25 січня 2011 року, Заявник 3 надав заяву-пояснення до розрахунку заборгованості Боржника перед Заявником 3, зокрема, в них директор Заявника 3 –ОСОБА_4. пояснює, що «передплата за пшеницю у період з 22 червня 2009 року по 06 серпня 2009 року становила: грошовими коштами: 3 701,70+20221,20+25000,00+19892,40+13924,00+3024,00+4941,00+11000,00=101704,30 грн.; паливно-мастильними матеріалами:=32252,36+15372,00=47624,36 грн., що разом передплата складає 149 328,66 грн.; Штрафні санкції у розмірі 20% згідно договору купівлі-продажу від 22 червня 2009 року за несвоєчасну поставку пшениці: = 149328,66х20% = 29865,74 грн.; Пеня 0,3% за кожен день прострочення згідно Договору 3 (за період 09.08.2009-30.11.2009 р.) = 149 328,66 х 0,3% х 111 днів = 49 726,45 грн.; часткова поставка пшениці 30.11.2009 р. = 25 800,00 грн. Залишок заборгованості (без врахування штрафних санкцій та пені) = 149 328,66-25 800,00 =123528,66 грн. Пеня 0,3% за кожен день прострочення згідно договору купівлі-продажу від 22 червня 2009 року (за період 01.12.2009 –13.10.2010 р.) = 123528,66 х 0,3% х 313 днів = 115 993,42 грн.». Всього заявлено Заявником 3 до Боржника кредиторські вимоги у сумі: 123 528,66 + 29865,74 + 49726,45+115 993,42 = 319 114,27 грн. (а.с. 139, Т. 3).

На підтвердження виконання Заявником 3 взятих на себе зобов’язань Заявник 3 до свої заяви надав: акт звірки взаєморозрахунків станом на 13 жовтня 2010 року між Заявником 3 та Боржником, згідно якого Боржником визнано заборгованість заявлену Заявником 3 у повному обсязі на суму 319 114,27 грн.

Відповідно до наданого Боржником розпоряднику майна реєстру вимог кредиторів, Боржником визнано з заявлених вимог Боржника: 123 528,66 грн. основного боргу, 195 585,61 грн. неустойки (пені, штрафу). За даними, вкладеними розпорядником майна, останнім визнано: 123 528,66 грн. основного боргу –4 черга задоволення вимог кредиторів, 195 585,61 грн. неустойки (пені, штрафу), - 6 чергу задоволення вимог кредиторів; судові витрати, - не включено до реєстру.

Досліджуючи вимоги Заявника 3, судом взято до уваги істотні протиріччя визнаної Боржником станом на 13 жовтня 2010 року заборгованості наявним фінансовим документам Боржника (детально нижче). Аналогічно, як вже було встановлено судом при дослідженні вимог Заявників 6, 4, на підставі довідки (розшифровки) кредиторської заборгованості від 10 листопада 2010 року наданої Боржником, підписаної головою правління Боржника ОСОБА_4. станом на 10 листопада 2010 року у фінансовому (бухгалтерському обліку) Боржника обліковувалась заборгованість Боржника перед Заявником 3 у сумі відмінній від суми акту звіряння розрахунків від 13 листопада 2010 року на суму 319 114, 27 грн. (станом на 13 жовтня 2010 року), в той час як майже через місяць від дати проведення звіряння розрахунків станом на 10 листопада 2010 року, як вказує Боржник, заборгованість перед Заявником 3 істотно зменшилась та обліковувалась у розмірі 123 988,00 грн., з позначенням причина виникнення (предмет), - «кошти»(а не Договір 3, як посилається Заявник 3 та визнає Боржник).

В свою чергу на підставі зазначеної вище довідки про кредиторську заборгованість Боржника станом на 10 листопада 2010 року надану суду головою правління Боржника ОСОБА_4., керуючись положеннями ст. ст. 2, 4, 8, ч. 1, 8 ст. 9 «Організація бухгалтерського обліку на підприємстві»Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п. 2.1., 213. Положення "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, врахувавши наявність низки розбіжностей у наданих учасниками провадження доказах на підтвердження тих чи інших обставин у справі (детально нижче), суд ставить під сумнів дійсність та фактичність перерахування Заявником 3 Боржнику коштів, передачу паливно-мастильних матеріалів Заявником 3 Боржнику саме на підставі Договору б/№ від 22 червня 2009 року, - Договору 3.

Істотне значення для розгляду вимог Заявника 3 має аналіз дійсності Договору 3, аналіз зобов’язань, які виникають на підставі Договору 3, встановлення фактів передачі Заявником 3 Боржнику коштів, передачі паливно-мастильних матеріалів Заявником 3 Боржнику на підставі Договору б/№ від 22 червня 2009 року,- чи підтверджено такі факти належними та допустимим доказами, який фактично обсяг коштів, поливно-мастильних матеріалів було передано/перераховано Заявником 3 Боржнику на підставі Договору 3, проведення оцінки доказів наданих Заявником 3, Боржником на підтвердження своїх доводів. На підставі наявних матеріалів справи судом також встановлено, що матеріали справи не містять жодних документів, які підтверджують безспірність вимог Заявника 3 до Боржника, в зв’язку з чим факт надання послуг, розмір наданих послуг підлягають доведенню Заявником 3 та перевіркою судом.

В ході підготовки заяви Заявника 3 до розгляду, в тому числі з метою встановлення фактичного обсягу наданих послуг, їх обсягу, ухвалою господарського суду Київської області від 25 січня 2011 року було витребувано у Заявника 3 та Боржника необхідні для розгляду докази, зокрема (а.с. 2-3, Т. 3): оригінали поданих документів для огляду в судовому засіданні; детальний розрахунок заявлених Заявником 3 кредиторських вимог, в тому числі - основного боргу, пені, штрафу, з детальним розрахунком періоду за який нараховано пеню, детальний розрахунок штрафу; оригінали для огляду у судовому засіданні та належним чином засвідчені копії для долучення до матеріалів справи: видаткової накладної № 50 від 30 листопада 2009 року; належним чином засвідчені копії для долучення до матеріалів справи та оригінали для огляду у судовому засіданні за 2-й та 3-й квартали 2009 року, 4-й квартал 2010 року: балансів (форма №1), звіт про фінансові результати (форма N 1-Б), розшифровку балансу Заявника 3 по дебіторській заборгованості; статути Заявника 3 –в останній редакції та в редакції, що була чинна станом на 22 червня 2009 року; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про знаходження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Заявника 3 з заповненими всіма полями витягу станом на дату після одержання даної ухвали; протокол вищого органу Заявника 3 про обрання ОСОБА_4. на посаду директора Заявника 3; в разі наявності в статуті чи інших установчих документах Заявника 3 обмежень щодо укладання директором правочинів, - надати відповідний погоджувальний документ вищого органу товариства про уповноваження директора на укладання договору купівлі-продажу від 22 червня 2009 року; в разі укладення змін, доповнень до договору купівлі-продажу від 22 червня 2009 року –надати суду відповідні додаткові угоди, договори; докази сплати коштів згідно п. 1.4 договору купівлі-продажу від 22 червня 2009 року, в тому числі: належним чином засвідчені копії платіжних доручень на перерахування коштів; копії банківських виписок з підтвердженням перерахування коштів за договором купівлі-продажу від 22 червня 2009 року, належним чином завірених банком за період з 22 червня 2009 року по 06 серпня 2009 року; докази узгодження оплати за товар дизельним паливом, бензином; акти приймання-передачі дизельного палива, бензину згідно п. 5.1 договору купівлі-продажу від 22 червня 2009 року; докази купівлі Заявником дизельного палива, бензину, яким проведено подальші розрахунки з Боржником; акт приймання-передачі пшениці від 22 червня 2009 року з Боржником; журнал реєстрації договорів Заявника 3 за 2009 рік –оригінал для огляду у судовому засіданні та належним чином засвідчені копії сторінок №№1, 2, останньої сторінки, та сторінки з реєстрацією договору купівлі-продажу від 22 червня 2009 року; провести звірку розрахунків з Боржником по договору купівлі-продажу від 22 червня 2009 року станом на поточну дату та надати акт звірки взаємних розрахунків суду; надати докази правомірності підписання бухгалтером Боржника документів у відносинах із третіми особами. Поряд з цим було зобов’язано Боржника (а.с. 3, Т. 3) на призначене судове засідання надати суду: належним чином засвідчені копії на призначене судове засідання оригінали для огляду в судовому засіданні за період з 2-го кварталу 2009 року по поточну дату: балансів (форма №1) Боржника, звіт про фінансові результати (форма № 2 або № 2-м), звітів про рух грошових коштів (форма № 3), звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість (форма N 1-Б), розшифровку балансу Боржника по дебіторській та кредиторській заборгованості; надати доказ призначення ОСОБА_16 на посаду заступника голови правління Боржника; кадровий наказ про приступання ОСОБА_16 до виконання обов’язків заступника голови правління Боржника; в разі наявності в статуті чи в інших установчих документах Боржника обмежень щодо укладання заступником голови правління договорів, - надати відповідний погоджувальний документ вищого органу товариства про уповноваження заступника голови правління на укладення договору купівлі-продажу від 22 червня 2009 року; бухгалтерський документ, що підтверджує станом на 22 червня 2009 року, наявність у власності боржника пшениці продовольчої 2-го класу врожаю 2009 року, яка відповідала вимогам ДСТУ №3769-98; акт приймання-передачі пшениці від 22 червня 2009 року з Заявником 3; акт приймання-передачі нафтопродуктів в період з 22 червня 2009 року по 06 серпня 2009 року; журнал реєстрації договорів Боржника за 2009 рік –оригінал та належним чином засвідчені копії сторінок №№1, 2, останньої сторінки, та сторінки з реєстрацією договору купівлі-продажу від 22 червня 2009 року; належним чином засвідчені виписки по рахунку відповідного банка (банка, що обслуговував Боржника) за період з 22 червня 2009 року по 06 серпня 2009 року із відображенням перерахувань коштів від Заявника 3 Боржнику; положення про заступника голови правління Боржника; кадровий наказ про призначення ОСОБА_15. на посаду бухгалтера Боржника. Судом встановлено, що в судових засіданнях не були надані в повному обсязі Заявником 3 та Боржником оригінали всіх поданих учасниками провадження доказів (окремо нижче детально); всі копії балансів (форма №1), звітів про фінансові результати (форма N 1-Б) витребувані судом та подані Заявником 3 –всі подані з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 14 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", - оригінали вказаної поданої суду бухгалтерської звітності не підписані жодними посадовими особами Заявника 3, а суду надано копію не засвідчених документів. Крім того, на оригіналах документів бухгалтерської звітності копії яких подано Заявником 3 відсутні відбитки контролюючих органів про прийняття їх у якості звітності, - податкових органів, органів статистики. Так, положеннями ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 14 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства. Підприємства зобов'язані подавати квартальну та річну фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено цим Законом), що у сукупності ставить під сумнів достовірність даних, що міститься у поданій звітності. Подана фінансова звітність Заявника 3 на підставі вищенаведеного, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 14 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не є належними доказами у цій справі. Суд звертає увагу на те, що протокол вищого органу Заявника 3 про обрання ОСОБА_4. на посаду директора Заявника 3, - витяг з протоколу наглядової ради ВАТ «Унавське»№ 1 від 10 лютого 2008 року, - було надано Боржником, а не Заявником 3, як вимагалося зазначеною ухвалою суду; Заявником 3 не надано суду погоджувального документу вищого органу товариства про уповноваження на укладання договору купівлі-продажу від 22 червня 2009 року; в судовому засіданні 30 серпня 2011 року щодо укладення змін, доповнень до договору купівлі-продажу від 22 червня 2009 року, Заявником 3 надано пояснення згідно яких зміни до Договору 3 не вносились, відповідно ніяких угод, договорів до Договору 3 між Боржником та Заявником 3 не укладалось. Крім того, Заявником 3 надана довідка № 1 від 15 серпня 2011 року, відповідно до якої протягом 2009 року на ТОВ «Унавське»журнал реєстрації договорів не вівся; Заявником 3 надано докази сплати Боржнику коштів, аналіз яких суд проводитиме надалі.

Боржником на виконання вимог господарського суду Київської області від 25 січня 2011 року надано частину з витребуваних документів, серед яких бухгалтерські документи, аналіз копій яких вже проведено судом вище; судом встановлено, що Боржником не надано кадровий наказ про приступання ОСОБА_16 до виконання обов’язків заступника голови правління Боржника; не надано погоджувального документу вищого органу товариства про уповноваження заступника голови правління на укладення договору купівлі-продажу від 22 червня 2009 року; не надано бухгалтерський документ, що підтверджує станом на 22 червня 2009 року наявність у власності Боржника пшениці продовольчої 2-го класу врожаю 2009 року, яка відповідала вимогам ДСТУ №3769-98, натомість Боржником надано письмові пояснення з цього приводу б/№, б/дати, відповідно до яких, станом на 22 червня 2009 року Боржник ще не приступив до збору урожаю пшениці 2009 року, який відбувся в липні-серпні 2009 року (а.с. 125, Т. 3). Крім того, Боржником надано низку документів на підтвердження факту проплати Заявником 3 коштів Боржнику, на які посилається Заявник 3, докази отримання ним дизпалива і бензину та інші докази, детальний правовий аналіз яких проведено судом нижче. Крім того, Боржником надано суду наказ від 01 жовтня 2010 року про призначення ОСОБА_15. 01 жовтня 2010 року на посаду бухгалтера № 7/1 (а.с. 61, Т. 3); наказ від 03 грудня 2007 року № 25/1 про призначення ОСОБА_16 03 грудня 2007 року заступником голови правлення на підставі його заяви, - за підписом / рішенням директора ВАТ «Унавське»ОСОБА_4. (а.с. 62, Т. 3); витяг з протоколу наглядової ради ВАТ «Унавське»№ 1 від 10 лютого 2008 року; довідку № 40 від 15 серпня 2011 року про те, що на підприємстві немає положення про заступника голови правління; довідку № 43 від 15 серпня 2011 року про те, що на підприємстві Боржника з 01 жовтня 2010 року на посаді головного бухгалтера ніхто не працював; наказ по відкритому акціонерному товариству «Унавське»від 01 жовтня 2010 року згідно якого звільнено головного бухгалтера ОСОБА_2 з 01 жовтня 2010 року за власним бажанням; довідку № 45 від 15 серпня 2011 року згідно якої з 26 лютого 2011 року посада бухгалтера вільна, тому у штаті підприємства немає бухгалтера (а.с. 70, Т. 3).

Досліджуючи обставину викладену в довідці № 43 від 15 серпня 2011 року про те, що на підприємстві Боржника з 01 жовтня 2010 року на посаді головного бухгалтера ніхто не працював, відповідно до наказу по відкритому акціонерному товариству «Унавське»від 01 жовтня 2010 року –звільнено головного бухгалтера ОСОБА_2 з 01 жовтня 2010 року за власним бажанням, - судом встановлено, що по-перше, вказана довідка, як і довідка № 45 від 15 серпня 2011 року, не містять повної назви посади, яку займає ОСОБА_4. у ВАТ «Унавське», - Голови правління, а містить лише позначення «Голова ВАТ «Унавське», по-друге, дані відомості протирічать іншим доказам наявним у матеріалах справи. Відповідно до акту № 30-31/82 від 19 листопада 2010 року Головного контрольно-ревізійного управління України контрольно-ревізійного управління у Київській області Контрольно-ревізійного відділу в м. Фастові і Фастівському районі (а.с. 141, Т. 3) - акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Відкритого акціонерного товариства «Унавське» за період з 01 березня 2004 року по 31 березня 2010 року, в ході ревізії було встановлено, що посадовими особами, яким було надано право розпоряджатися рахунками та підписувати розрахункові документи у період, що підлягав ревізії були: з правом другого підпису: за період з 04 квітня 2006 року по 25 жовтня 2010 року –головний бухгалтер ОСОБА_2, в.о. головного бухгалтера ОСОБА_15. –за період з 26 жовтня 2010 року та станом на момент завершення ревізії (19 листопада 2010 року).

Суд бере до ваги наступну обставину. Частиною 2 ст. 3 Господарського кодексу України визначено, що господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 2.1. та 4.1. Договору купівлі-продажу від 22 червня 2009 року, - продавець (Боржник) приймає на себе зобов’язання передати, а покупець (Заявник 3) –прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію в порядку та на умовах, визначених цим договором. Для цілей Договору під сільськогосподарською продукцією розуміється пшениця продовольча 2 класу врожаю 2009 року. Вимоги щодо якості сільськогосподарської продукції встановлюються цим договором відповідно до чинного законодавства України. Загальна кількість сільськогосподарської продукції, яку продавець зобов’язується передати покупцеві складає 149 тон 930 кг. Строк передачі товару встановлюється покупцем і являє собою 3 робочих дня з моменту здійснення розрахунку за товар. При цьому суд вважає істотним пояснення Боржника б/№, б/дати надані на вимогу суду щодо наявності продукції у Боржника на момент укладення Договору 3 зважаючи на те, що у п.п. 6.2. Договору 3 сторони дійшли згоди про те, що в разі простроченні передачі товару згідно з терміном передбаченим вказаним п.п. 4.1. Договору 3, - 3 робочих дня з моменту здійснення покупцем розрахунку за товар, - продавець зобов’язався повернути сплачену покупцем суму за товар а також сплатити штраф у розмірі 20% від цієї суми та також продавець сплачує покупцю пеню в розмірі 0,3% від вартості непоставленої сільськогосподарської продукції за кожен день прострочення. Згідно пояснень Боржника, - ним на вимогу суму не надано бухгалтерський документ, що підтверджує станом на 22 червня 2009 року, - на дату укладення Договору 3, наявність у власності боржника пшениці продовольчої 2-го класу врожаю 2009 року, яка відповідала вимогам ДСТУ №3769-98, натомість Голова правління ОСОБА_4. вказує, що станом на 22 червня 2009 року Боржник ще не приступив до збору урожаю пшениці 2009 року, який відбувся в липні-серпні 2009 року (а.с. 125, Т. 3). Таким чином, укладаючи Договір 3 Боржник не мав в наявності предмету договору, –пшениці встановленого у Договорі 3 виду, –2 класу 2009 року врожаю, при цьому достовірно розуміючи сезонний характер сільськогосподарського виробництва свого товариства знав про термін збору вражаю пшениці визначеного Договором 3 виду, - свідомо укладав Договір 3 узгоджуючи в умовах Договору 3 високі розміри декількох штрафних санкцій (штраф 20% від вартості сплаченої продукції та пеня в розмірі 0,3% від вартості непоставленої сільськогосподарської продукції за кожен день прострочення) за прострочення поставки продукції, усвідомлюючи неможливість належного виконання умов Договору 3 у встановлений строк, що суперечить вимозі ст. 42 Господарського кодексу України, - отримання прибутку, при цьому переслідуючи мету збільшення кредиторської заборгованості Боржника.

Поряд з цим, суд бере до уваги таке.

Частиною 22 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено поняття «заінтересованих осіб стосовно боржника», якими є: юридична особа, створена за участю боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі і звільнені з роботи за рік до порушення провадження у справі про банкрутство, а також особи, які знаходяться у родинних стосунках із зазначеними особами та підприємцем (фізичною особою) - боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки.

Пунктом 1.26. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено поняття пов'язаної особи, - як особи, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак, в тому числі: юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї. Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного капіталу платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного капіталу платника податку.

Поряд з цим, відповідно до п. 1-3 Наказу Міністерства фінансів України від 26 квітня 2000 року №91 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції», Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції" застосовується підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ). Пунктом 3 Положення (стандарту) 12 визначено, що суттєвим впливом є повноваження брати участь у прийнятті рішень з фінансової, господарської та комерційної політики об'єкта інвестування без здійснення контролю цієї політики. Свідченням суттєвого впливу, зокрема, можуть бути: 1) володіння двадцятьма або більше відсотками акцій (статутного капіталу) підприємства; 2) представництво в раді директорів або аналогічному керівному органі підприємства; 3) участь у прийнятті рішень; 4) взаємообмін управлінським персоналом; 5) забезпечення підприємства необхідною техніко-економічною інформацією.

Відповідно до протоколу № 8 Загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства «Унавське»від 03 грудня 2007 року, рішенням загальних зборів акціонерів було прийнято рішення про обрання головою правління Боржника – ВАТ «Унавське» ОСОБА_4. (а.с. 49, Т.1). Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Факт перебування ОСОБА_4. на посаді керівника Боржника підтверджено Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АЕ №323901, згідно якого станом на 08 листопада 2010 року (а.с. 34, Т. 1) керівником Боржника є ОСОБА_4

Відповідно наданого Боржником копії витягу з протоколу наглядової ради ВАТ «Унавське»№ 1 від 10 лютого 2008 року (а.с. 64, Т. 3), вказаним органом було прийнято рішення створити товариство з обмеженою відповідальністю «Унавське», призначити директором ТОВ «Унавське»ОСОБА_4 Відповідно до наданої Заявником 3 копії Наказу про призначення директора ТОВ «Унавське»№ 1-К від 10 лютого 2008 року (а.с. 63, Т. 3), ОСОБА_4. приступив з 10 лютого 2008 року до виконання обов’язків директора ТОВ «Унавське», - Заявника 3. Факт перебування ОСОБА_4. на посаді керівника Заявника 3, - товариства з обмеженою відповідальністю «Унавське»підтверджено Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АЖ №020101 (а.с. 65, Т. 3), згідно якого станом на 25 липня 2011 року керівником Заявника 3, - ТОВ «Унавське»є ОСОБА_4

На підставі вищенаведеного встановлено, що керівником Боржника та керівником Заявника 3 є одна й та сама особа –ОСОБА_4., при цьому товариство з обмеженою відповідальністю «Унавське», відповідно до п.п. 5.9. статуту ТОВ «Унавське»(а.с. 42, Т. 3), державну реєстрацію якого проведено 19 лютого 2008 року, затвердженого рішенням наглядової ради ВАТ «Унавське»протоколом № 1 від 10 лютого 2008 року (надалі за текстом, - Статут ТОВ «Унавське») та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АЖ №020101, єдиним засновником, власником ТОВ «Унавське»є ВАТ «Унавське», виходячи з чого, відповідно до ч. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", виходячи з того, що Боржник є єдиним учасником Заявника 3, - Заявник 3 є заінтересованою особою стосовно Боржника; а згідно п.п. 1.26. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», - ТОВ «Унавське»- Заявник 3 та ВАТ «Унавське», - Боржник, є пов’язаними особами, де в обох підприємствах керівником є одна й та сама особа –ОСОБА_4

Дослідивши детально, об’єктивно, всебічно заяву Заявника 3 з доданими документами, суд дійшов наступних висновків.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що Договір 3, - договір купівлі-продажу без номера, без дати укладався, як вказують Боржник та Заявник 3 - 22 червня 2009 року, де зокрема Договір 3 укладався відкритим акціонерним товариством «Унавське», що вступило продавцем в особі заступника голови правління ОСОБА_16 що діє на підставі статуту (згідно Договору 3), - з однієї сторони та товариством з обмеженою відповідальністю «Унавське», яке виступило покупцем, в особі директора –ОСОБА_4 Здійснюючи перевірку правомочності представників Заявника 3 та Боржника укладати Договір 3 суд дійшов наступних висновків. Відповідно до статуту ТОВ «Унавське»- п.п. 6.1.2. Статуту Заявника 3 (а.с. 43, Т. 3), органами управління товариства є: у тому числі Директор товариства. Згідно п.п. 7.2.4. п.п. 7.2. Статуту ТОВ «Унавське», до виключної компетенції Зборів Учасників товариства належить призначення та звільнення директора. Як вже було встановлено судом, відповідно до копії витягу з протоколу наглядової ради ВАТ «Унавське»№ 1 від 10 лютого 2008 року, вказаним органом було прийнято рішення створити товариство з обмеженою відповідальністю «Унавське», призначити директором ТОВ «Унавське»Бережного Володимира Павловича; відповідно до наказу про призначення директора ТОВ «Унавське»№ 1-К від 10 лютого 2008 року, ОСОБА_4. приступив з 10 лютого 2008 року до виконання обов’язків директора ТОВ «Унавське», - Заявника 3. Факт перебування ОСОБА_4. на посаді керівника Заявника 3, - товариства з обмеженою відповідальністю «Унавське»підтверджено Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АЖ №020101, - ТОВ «Унавське»є ОСОБА_4

В свою чергу, згідно Договору 3 від імені Боржника –відкритого акціонерного товариства «Унавське»Договір купівлі-продажу від 22 червня 2009 року б/№, б/дати підписаний «заступником голови правління Семенцем Василем Петровичем»(а.с. 14, Т. 3). З метою встановлення правомірності укладання Договору 3 від імені Боржника заступником голови правління ОСОБА_16, п.п. 2. п. 4 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 25 січня 2011 року у цій справі, судом було зобов’язано Боржника надати доказ призначення ОСОБА_16 на посаду заступника голови правління Боржника; кадровий наказ про приступання ОСОБА_16 до виконання обов’язків заступника голови правління Боржника; в разі наявності в статуті чи в інших установчих документах Боржника обмежень щодо укладання заступником голови правління договорів, - надати відповідний погоджувальний документ вищого органу товариства про уповноваження заступника голови правління на укладення договору купівлі-продажу від 22 червня 2009 року. На виконання вказаних вимог суду не було надано кадровий наказ про приступання ОСОБА_16 до виконання обов’язків заступника голови правління Боржника; не надано погоджувальних документів вищого органу товариства про уповноваження заступника голови правління на укладення договору купівлі-продажу від 22 червня 2009 року та надано у якості документу, що підтверджує призначення ОСОБА_16 на посаду заступника голови правління Боржника –копію кадрового наказу Відкритого акціонерного товариства «Унавське»№ 25/1 від 03 грудня 2007 року (а.с. 62, Т. 3), який підписано Директором відкритого акціонерного товариства ОСОБА_4., згідно якого наказано призначити ОСОБА_16 03 грудня 2007 року заступником правління з оплатою відповідно до штатного розпису з посиланням на те, що підставою призначення ОСОБА_16 є заява ОСОБА_16 від 03 грудня 2007 року, при тому, що копія наказу ВАТ «Унавське»засвідчено печаткою товариства з обмеженою відповідальністю «Унавське», а не суб’єкта, що видав наказ, - Відкритого акціонерного товариства «Унавське».

Детально дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновків про те, що копія кадрового наказу Відкритого акціонерного товариства «Унавське»№ 25/1 від 03 грудня 2007 року, не є належним та допустимим доказом призначення ОСОБА_16 на посаду заступника голови правління Боржника з наступних підстав: по-перше, відповідно до Протоколу № 8 загальних зборів ВАТ «Унавське»від 03 грудня 2007 року (а.с. 48, Т. 1), статутів Боржника (а.с. 63, Т. 1), наявних матеріалів справи, в тому числі акту Контрольно-ревізійного відділу в м. Фастові і Фастівському районі Контрольно-ревізійного управління у Київській області Головного контрольно-ревізійного управління України, - акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Відкритого акціонерного товариства «Унавське»за період з 01 березня 2004 року по 31 січня 2010 року (а.с. 140, Т. 3), - органом управління товариства є правління товариства, яке є виконавчим органом товариства, керує роботою якого голова правління, - а не «Директор», яким підписано наказ № 25/1 від 03 грудня 2007 року про призначення ОСОБА_16 заступником голови правління; по-друге, надана копія не є належним доказом у справі в зв’язку з тим, що документ надано у копії, засвідченій не належним суб’єктом, - юридичною особою, яка його не видавала та не має жодного відношення до змісту документу, - печаткою не Відкритого акціонерного товариства «Унавське», а печаткою «товариства з обмеженою відповідальністю «Унавське», що в свою чергу ставить під сумнів взагалі дійсність поданого документу про призначення ОСОБА_16, в той час як в порушення вимог ДСТУ 4163-2003, засвідчуваний напис не містять посади, прізвища, ім’я та по-батькові особи, яка поставила свій підпис.

Судом також встановлено, що Боржником було надано на вимогу суду копію статуту в редакції, затвердженій протоколом загальних зборів акціонерів ВАТ «Унавське»№10 від 18 серпня 2008 року (а.с. 63, Т. 1) та протоколу № 8 загальних борів акціонерів ВАТ «Унавське»від 03 грудня 2007 року, які надано суду з порушенням вимог ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України –у не засвідчених належним чином копіях, внаслідок чого вони є не належними доказами у справі. Відповідно до п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації „Вимоги до оформлення документів” (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 р. № 55, відмітка про засвідчення копії документа складаються зі слів „Згідно з оригіналом”, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії (згідно п. 1.1. Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації „Вимоги до оформлення документів” (ДСТУ 4163-2003) цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи (далі - документи) - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності: - органів державної влади України, органів місцевого самоврядування; - підприємств, установ, організацій та їх об'єднань усіх форм власності (далі - організацій). Копія статуту подана Боржником не містить в порушення вимог п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації „Вимоги до оформлення документів” (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня2003 р. № 55 відмітки про засвідчення копії документа „Згідно з оригіналом”, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. Довідка державного комітету статистики України № 144407 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видана Боржнику (а.с. 78, Т. 1) –надана суду на вимогу останнього у цій справі, - надано не в повному обсязі, де відсутній другий аркуш довідки, який дає можливість визначити дату проведення державної реєстрації інформації про призначення головою правління ОСОБА_4., Боржником не доведено те, що станом на 03 грудня 2007 року він був правомочним на підставі належних документів виконувати обов’язки голови правління. (суд бере до уваги те, що лише 03 грудня 2007 року на загальних зборах Протоколом № 8 від 03 грудня 2007 року, ОСОБА_4. було обрано на посаду голови правління Боржника). Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Відповідно до ч. 2 ст. 17 зазначеного Закону, в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи, в тому числі: повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності; центральний чи місцевий орган виконавчої влади, до сфери управління якого належить державне підприємство або частка держави у статутному капіталі юридичної особи, якщо ця частка становить не менше 25 відсотків; відомості про органи управління юридичної особи; прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори. Виходячи з норми ч. 1 ст. 18 вказаного Закону відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру надувають чинності з моменту внесенні до реєстр змін про зміну таких відомостей. Належних доказі в проступанні до виконання обов’язків голови правління ОСОБА_4. Станом на 07 грудня 2007 року суду не надано та не доведено.

Відповідно до ст. 7 Господарського кодексу України, відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 Цивільного кодексу України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 7 ст. 82 Господарського кодексу України, до установчих документів можуть бути включені також відомості щодо інших умов діяльності господарського товариства, які не суперечать закону.

Відповідно до п.п. г, ж ч. 5 ст. 41 Закону України «Про господарські товариства»(в ред. від 24 квітня 2007 року, від 31 жовтня 2008 року), до компетенції загальних зборів належить: г) утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства; ж) затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства. Повноваження, передбачені пунктами б", "в", "г", "д", "е", "ї", "й", належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів і не можуть бути передані іншим органам товариства. Відповідно до ч. 1 ст. 48 вказаного Закону, голова правління акціонерного товариства вправі без довіреності здійснювати дії від імені товариства. Інші члени правління також можуть бути наділені цим правом згідно із статутом.

Виходячи з Протоколу № 8 загальних зборів акціонерів ВАТ «Унавське», який як встановлено судом не належним доказом у справі, однак суд бере до уваги дані, що він містить, згідно яких ОСОБА_16 було обрано членом правління Боржника, однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази обрання ОСОБА_16 на посаду заступника голови правління, в тому числі рішенням загальних зборів акціонерів, в той час як відповідно до п.п. г, ж ч. 5 ст. 41 Закону України «Про господарські товариства»в ред. що діяли станом на 03 рудня 2007 року, на 22 червня 2009 року, - і відкликання виконавчого та інших органів товариства є виключними повноваженнями загальних зборів Боржника, які належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів і не можуть бути передані іншим органам товариства, в зв’язку з чим, призначення заступника голови правління на підставі його заяви рішенням не належної особи «директора» не є правомірним та є таким, що суперечить п. г, ж ч. 5 ст. 41 Закону України «Про господарські товариства»в ред. що діяли станом на 03 рудня 2007 року, на 22 червня 2009 року.

Поряд з цим, відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи, в тому числі: відомості про органи управління юридичної особи; прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори. Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЕ №323901, - в графі «прізвище, ім’я та по батькові осіб, які мають право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи», - у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстровано інформацію про те, що вказаними правами наділена лише одна особа - ОСОБА_4 Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не містить інформації про наявність у ОСОБА_16 права вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи - Боржника без довіреності, у тому числі підписувати договори та наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи - Боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. На підставі вищевикладеного, ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості вказані у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вважаються достовірними.

Поряд з цим суд бере до уваги те, що станом на укладення Договору 3 в Договорі 3 вказано, що ОСОБА_16, діяв на підставі статуту у якості заступника голови правління - діяв на підставі статуту в ред., затвердженій Протоколом № 10 від 18 серпня 2008 року Загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Унавське»(судом встановлено, що копію даного документу подано з порушенням вимог ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України в зв’язку з чим він не є належним доказом у справі, однак суд бере його до уваги). Судом встановлено, що статутом Боржника, що діяв на дату укладення Договору не передбачено право інших окремих членів правління укладати від імені товариства без довіреності правочини. Відповідно до вказаного статуту, зокрема. п. 7.4.10., Голова правління має право делегувати частину цих повноважень заступнику у разі його призначення. Належні докази призначення заступника голови правління уповноваженим на такі дії органу Боржника, - як вже встановлено судом, - суду не надано, виходячи з усього вищенаведеного, Боржником не доведено суду правомірність підписання Договору 3 ОСОБА_16

Таким чином, на підставі наданих Боржником документів на підтвердження правомірності призначення ОСОБА_16 на посаду заступника голови правління, усіх досліджених вище матеріалів справи, п.п. г, ж ч. 5 ст. 41 Закону України «Про господарські товариства»в ред. що діяли станом на 03 рудня 2007 року, на 22 червня 2009 року, наявного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на Боржника, ст. ст. 17, 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", акту контрольно-ревізійного відділу в м. Фастів Фастівського району в Київській області від 19 листопада 2010 року № 30-31/82, статуту Боржника, суд дійшов висновку про те, що відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_16 був належним чином у порядку встановленому чинним законодавством (в тому числі п.п. г, ж ч. 5 ст. 41 Закону України «Про господарські товариства») призначений на посаду заступника голови правління Боржника та відсутні жодні належні та допустимі докази уповноваження ОСОБА_16, заступника голови правління на укладення від імені та в інтересах Боржника правочинів, зокрема –в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до якого відповідно до вимог ст. 17 України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" підлягають обов’язковому внесенню (реєстрації) відомості про прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, - які вважаються достовірними (відомості з реєстру) не містяться такі відомості. В Договорі 3 вказано застереження про те, що ОСОБА_16 діяв у якості заступника голови правління на підставі статуту Боржника. Крім вищевикладеного, судом встановлено, що статут Боржника не містить положень якими наділено повноваженнями заступника голови правління укладати правочини від імені Боржника без довіреності. Також суд звертає увагу на те, що Боржником надано документи на підтвердження призначення ОСОБА_16 на посаду заступника голови правління, який діє згідно застереження у Договорі 3 тільки на підставі статуту. На вимогу суду викладену в ухвалі від 25 січня 2011 року щодо надання уповноважуючи документи на укладання договору 3, - Боржник не надав жодних документів. Жодних посилань, належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_16 виконував обов’язки голови правління в зв’язку з неможливістю виконання головою правління своїх прямих обов’язків або був відсутній - суду не надано, заяв про такі факти не робилось жодним з учасників провадження та належні, допустимі докази цього суду не подано; довіреностей на вчинення таких правочинів не подавалось. Суд також звертає увагу й на те, що з боку покупця за Договором 3 укладався директором Заявника 3 –ОСОБА_4. Відповідно до довідки № 40 від 15 серпня 2011 року, на підприємстві немає положення про заступника голови правління Боржника. Відповідно до Довідки № 1 від 15 серпня 2011 року, протягом 2009 року на ТОВ «Унавське»журнал реєстрації договорів не вівся. Відповідно до довідки № 39 від 15 серпня 2011 року, протягом 2009 року на ВАТ «Унавське»журнал реєстрації договорів не вівся.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази призначення ОСОБА_16 на посаду заступника голови правління Боржника, документи надані Боржником не є належними та допустимими доказами, зокрема, призначення заступника голови правління Боржника кадровим наказом суперечить нормам п.п. г, ж ч. 5 ст. 41 Закону України «Про господарські товариства»; наказ підписано не належною посадовою особою, існування якої не передбачено статутними документами Боржника, - директором, в той час як керівником Боржника було визначено - голову правління; в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази того факту, хто станом на 03 грудня 2007 року згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців був керівником боржника; копія вказаного кадрового наказу засвідчена особою, яка не видала вказаного документу (оригінал) та не має права засвідчення його копії, - копія засвідчена печаткою товариства з обмеженою відповідальністю «Унавське»та підписом не визначеної особи; поряд з цим відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ОСОБА_16 не був уповноважений на укладення Договору 3 чи будь-яких інших правочинів від імені та в інтересах Боржника. На вимогу суду викладену в ухвалі від 25 січня 2011 року щодо надання уповноважуючих документів на укладання Договору 3, - Боржник не надав жодних документів; надані Боржником копії статуту та протоколу № 8 не засвідчені Боржником, в зв’язку з чим, вони не є належними доказами у цій справі. Таким чином, на підставі викладеного суд дійшов висновку про те, ОСОБА_16 не був уповноваженим на укладення Договору 3 в тому числі статутом Боржника, - не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення від імені Відкритого акціонерного товариства «Унавське»Договору купівлі-продажу без номеру, без дати - 22 червня 2009 року та не перебував на посаді заступника голови правління Боржника станом на 22 червня 2009 року.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з того, що судом встановлено відсутність у ОСОБА_16 необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення Договору 3 від імені Боржника, що становить недодержання Боржником в момент вчинення правочину, –укладення Договору 3 вимоги, встановленої ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, - в зв’язку з чим на підставі ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України та вищевикладеного Договір без номера купівлі-продажу від 22 червня 2009 року, на підставі якого Заявник 3 висуває кредиторські вимоги до Боржника у цій справі є недійсним.

Частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України встановлено, недійсним правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Досліджуючи проведені розрахунки між Заявником 3 та Боржником стосовно Договору 3 судом встановлено наступне.

Як було зазначено, на виконання вимог ухвали господарського суду Київської області від 25 січня 2011 року Заявник 3 надав суду заяву-пояснення до розрахунку заборгованості Боржника перед Заявником 3, зокрема, в них директор Заявника 3 пояснює наступне: «передплата за пшеницю у період з 22 червня 2009 року по 06 серпня 2009 року становила: грошовими коштами: 3 701,70+20221,20+25000,00+19892,40+13924,00+3024,00+4941,00+11000,00=101704,30 грн.; паливно-мастильними матеріалами:+32252,36+15372,00=47624,36 грн., що разом передплата складає 149 328,66 грн.; штрафні санкції у розмірі 20% згідно договору купівлі-продажу від 22 червня 2009 року за несвоєчасну поставку пшениці: = 149328,66х20% = 29865,74 грн.; пеня 0,3% за кожен день прострочення згідно Договору 3 (за період 09.08.2009-30.11.2009 р.) = 149 328,66 х 0,3% х 111 днів = 49 726,45 грн.; часткова поставка пшениці 30.11.2009 р. = 25 800,00 грн. Залишок заборгованості (без врахування штрафних санкцій та пені) = 149 328,66-25 800,00 =123528,66 грн. Пеня 0,3% за кожен день прострочення згідно договору купівлі-продажу від 22 червня 2009 року (за період 01.12.2009 –13.10.2010 р.) = 123528,66 х 0,3% х 313 днів = 115 993,42 грн.». Всього заявлено Заявником 3 до Боржника кредиторські вимоги у сумі: 123 528,66 + 29865,74 + 49726,45+115 993,42 = 319 114,27 грн.

На підтвердження факту проплати на підставі Договору 3 Заявником 3 на виконання вимог ухвали господарського суду Київської області від 25 січня 2011 року надано копії двох товарних накладних № 1 від 01 серпня 2009 року на загальну суму 32 252,33 грн. та № 2 від 01 серпня 2009 року на загальну суму 15 372, 00 грн. Оригінали вказаних накладних суду не було надано для огляду. Крім того, Заявником 3 надано суду копії платіжних доручень: № 2 від 17 червня 2009 року, №5 від 15 липня 2009 року; № 9 від 04 серпня 2009 року; № 10 від 06 серпня 2009 року; №4 від 23 червня 2009 року; № 3 від 22 червня 2009 року; №8 від 30 червня (не розбірливо) 2009 року; № 7 від 24 липня 2009 року; видаткової накладної №РН-000411 від 16 червня 2009 року; товарної накладної № 50 від 30 листопада 2009 року; копія факсокопії документу б/назви від 15 липня 2009 року (а.с. 51, Т. 3), копія квитанції до прибуткового касового ордеру № 102 (оригінал не надано суду для огляду), копію листа б/№ від 15 червня 2009 року; довідку про наявність дебіторської заборгованості з контрагентами по ТОВ «Унавське» станом на 01 січня 2011 року (а.с. 108, Т. 3).

В свою чергу Боржником на підтвердження наявності заборгованості Боржника перед Заявником 3 надано копію акту приймання-передачі продукції від 01 серпня 2009 року –дизпалива, акт приймання-передачі продукції від 30 листопада 2009 року –пшениці (а.с. 112-112, Т. 3); копію товарної накладної № 50 від 30 листопада 2009 року, акт звірки взаєморозрахунків станом на 01 серпня 2011 року між Боржником –в особі заступника голови правлінні –ОСОБА_17 (доказів призначення останнього на посаду заступника голови правління у установленому законом порядку Боржником не надано суду) та Заявником 3; також Боржник надав копії товарних накладних № 1, 2 від 01 серпня 2009 року на дизпаливо та бензин на загальні суми 32 252,36 грн. та 15 372,00 грн. відповідно; копію документу без назви від 15 липня 2009 року; копію частини прибуткового касового ордеру № 102 від 15 липня 2009 року (частина); платіжне доручення № 4 від 23 червня 2009 року, платіжне доручення № 3 від 22 червня 2009 року; платіжні доручення № 8, 7 від 30 липня 2009 року від 24 липня 2009 року відповідно; платіжне доручення № 5 від 15 липня 2009 року; платіжне доручення № 10 від 06 серпня 2009 року, платіжне доручення № 9 від 94 серпня 2009 року.

Детально дослідивши подані Заявником 3 та Боржником докази у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч. 4 вказаного Закону, бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах: повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 5, 8 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до ч. ч. 4, 7 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації: самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися, та в бюджетних установах. Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер): забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Судом встановлено, що Боржник належить до категорії підприємств звітність яких повинна оприлюднюватися, в зв’язку з чим, самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства –не може застосовуватись Боржником.

Положеннями ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 14 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства (в тому числі в ред. Закон від 01 січня 2007 року). Підприємства зобов'язані подавати квартальну та річну фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до листа Державного казначейства України від 20 лютого 2009 року № 15-08/527-2652, кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Якщо законодавством не встановлені типові форми первинних документів, оформлення господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити, визначені вищезазначеними Законом України та Положенням.

Положенням "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88 встановлено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення (п. 1.2.). Згідно п.п. 2.1. Положення, - первинними документами є документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарськими операціями є це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Згідно п. 2.4. вказаного Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Відповідно до п. 2.13 вказаного Положення, керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

В судовому засіданні 16 серпня 2011 року Заявник 3 надав копії двох товарних накладних, - накладної № 2 від 01 серпня 2009 року та № 1 від 01 серпня 2009 року. Боржником 30 серпня 2011 року у судовому засіданні надано також копії двох товарних накладних, - накладної № 2 від 01 серпня 2009 року та № 1 від 01 серпня 2009 року. Ані Заявником 3, ані Боржником оригінали вказаних документів на вимогу ухвали суду від 25 січня 2011 року суду не було надано. Згідно накладної № 2 від 01 серпня 2009 року відпущено Заявником 3 та одержано Боржником через ОСОБА_15 згідно графи «довіреність»з вказівкою «позичково» бензин у кількості 2 520 л на суму 15 372,00 грн. з зазначенням: в графі «Всього без ПДВ»- 15 372,00 грн., в графі «Загальна сума з ПДВ»- 15 372 (без зазначення валюти), ПДВ - «-». Згідно накладної № 1 від 01 серпня 2009 року відпущено Заявником 3 та одержано Боржником через ОСОБА_15, згідно графи «довіреність»з вказівкою «позичково» дизпаливо у кількості 5 929 кг, з зазначенням: в графі «ціна без ПДВ»- «5,44»; в графі «Всього без ПДВ» - 32 252,36; в графі «Загальна сума з ПДВ»- 32 252,36 (без зазначення валюти), в графі «ПДВ»- «-».

Судом встановлено, що копії надані Заявником 3 накладних № 2, 1 не є належними та допустимими доказами у цій справі з підстав, по-перше, надані з порушенням вимог ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України та з порушенням вимог п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації „Вимоги до оформлення документів” (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня2003 р. № 55, зокрема, вказані копії надані не засвідчені у встановлений спосіб, не містять відмітки про назву посади, позначення особи, яка поставила особистий підпис на копії, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. Також поданий Заявником 3 документ не є копією з оригіналу документу, а становить копію з факсограми від 21 січня 2011 року. По-друге, оригінали накладних, оформлених 01 серпня 2009 року не підписані жодними посадовими особами ані Заявника 3, ані Боржника, підписи уповноважених осіб не скріплені печатками.

Відповідно до ст. 1, ч.ч. 1-3, 5, 8 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", товарні накладні є первинним бухгалтерським документом –підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, які фіксують факти здійснення господарських операцій, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції; як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Як встановлено у ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, первинні повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Подані Заявником 3 копії Накладних № 1, 2 взагалі не містять обов’язкових реквізитів в порушення норми ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", - особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; місце складання. По-третє, істотним є те, що безпосередньо накладні № 1, 2 не містять реквізитів довіреностей на підставі яких відбувалось приймання-передача цінностей, не містять вказівки на виконання якого правочину/договору здійснюється вказане приймання-передача та обидва документи мають пряму вказівку на те, що передача цінностей здійснюється не на виконання Договору 3, а «позичково».

Як встановлено у ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ повинен бути складний під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Копії наданих Боржником накладних №№ 1, 2 також датовані 01 серпня 2009 року, відповідно повинні були оформлені у зазначену дату, копії документів поданих заявником 3 та Боржником повинні бути ідентичними. Дослідивши вказані документи суд встановив, що вказані документи не є ідентичними. Відмінність копій одних й тих же документів, копії яких надані як Заявником 3, так і Боржником полягають у наступному: на екземплярах Заявника 3 відсутні підписи будь-яких посадових осіб, в тому числі головного бухгалтера; на копіях накладних наданих Боржником наявні підписи осіб, посади яких не визначено в накладних 1, 2, скріплені печатками Заявника 3 та Боржника; на екземплярах Боржника наявні написи на накладній № 2 «203 15 372,00»; на накладній № 1, - «203 32 252,33»(а.с. 19, Т. 3), копіях накладних наданих Заявником 3 (а.с. 19, Т. 3) вказані написи відсутні. В порушення норми ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", копії накладних № 1, 2 не містять місце складання документа; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Розбіжності встановлені вище судом між копіями накладних №№ 1, 2 наданих Заявником 3 та Боржником, що полягають у відсутності печаток та підписів посадових осіб у документах Заявника 3, та їх поява у копіях Боржника свідчить про те, що вказані документи складалися при подачі їх в суд.

Крім того, судом встановлено, що надані Боржником копії накладних № 1, 2 не відповідають в повній мірі вимогам ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України - не є засвідченими копіями та вимогам п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації „Вимоги до оформлення документів” (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 р. № 55, зокрема не містять підписів посадової особи, відміток про назву посади, позначення особи, яка поставила особистий підпис на копії, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Таким чином суд відхиляє вказані докази в зв’язку з вищевикладеним, невідповідністю встановленим вимогам первинних документів бухгалтерського обліку; істотних розбіжностей між копіями одних й тих самих документів, відсутністю будь-якого правового зв’язку накладних № 1, 2 з Договором 3 та прямою вказівкою на те, цінності передані «позичково», а не на виконання Договору 3; всі копії надані з порушеннями вимог ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації „Вимоги до оформлення документів” (ДСТУ 4163-2003) та з інших викладених підстав.

Поряд з цим, досліджуючи наданий Заявником 3 на вимогу п. 3 резолютивної частини Ухвали господарського суду Київської області від 25 січня 2011 року надати докази узгодження оплати за товар дизельним паливом, бензином лист б/№ від 15 червня 2009 року (а.с. 54, Т. 3), судом встановлено, що вказаний документ не є допустимим доказом у цій справі з наступних підстав: Договір купівлі-продажу на який посилається Заявник 3 як на підставу кредиторської заборгованості Боржника перед ним –укладений 22 червня 2009 року. На вказану вимогу суду Заявник 3 надав суду лист, адресований ОСОБА_16 від імені Боржника адресований директору Заявника 3 –ОСОБА_4, датований 15 червня 2009 року (на шість днів раніше за дату укладення договору купівлі-продажу), в якому Боржник звертається до уповноваженої особи Заявника 3 з проханням в зв’язку з проведенням заходів зі збору врожаю, в рахунок оплати по договору б/н від 22 червня 2009 року надати паливо–мастильні матеріали, а саме, дизельне паливо у кількості 7042 л загальною вартістю 32 252,36 грн. в тому числі НДС –5 375,39 грн. Таким чином, вказаний лист було складено на шість днів раніше укладення самого Договору 3. Окрім цього, відповідно до п. 5.1. Договору 3, Покупець за згодою Продавця може здійснити часткову оплату за товар дизельним паливом та бензином. Саме вказаний лист надано Заявником 3 на підтвердження згоди Боржника на проведення часткової оплати за товар дизельним паливом. Як встановлено, предмет та ціна договору, відповідно до норм ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, є істотними умовами договору. Згідно ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Пунктом 9.3. Договору 3 встановлено, що всі зміни та/або доповнення до нього Договору дійсні лише у випадку, якщо вони зроблені в письмовій формі та підписані уповноважені уповноваженими представниками Сторін. Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Умовами Договору 3 сторонами не була визначена ціна дизельного палива та бензину за якими здійснюватимуть розрахунок по Договору 3, в зв’язку з чим, такі зміни до Договору потребують узгодження між сторонами Договору 3 у порядку встановленому Пунктом 9.3. Договору 3. На підставі наявних матеріалів справи, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні докази узгодження у порядку встановленому п.п. 9.3. Договору 3 вартості бензину та дизельного палива по яким Продавець може здійснити часткову оплату за Договором 3. Натомість суд звертає увагу на ту обставину, згідно якої, - відповідно до вказаного листа б/№ від 15 червня 2009 року Боржник звертається до уповноваженої особи Заявника 3 з проханням в зв’язку з проведенням заходів зі збору врожаю, в рахунок оплати по договору б/н від 22 червня 2009 року надати паливо–мастильні матеріали, а саме, дизельне паливо у кількості 7042 л загальною вартістю 32 252,36 грн. в тому числі НДС –5 375,39 грн. в той час як, Заявник 3 посилається на те, що часткова оплата дизельним паливом здійснена відповідно до накладної № 1 від 01 серпня 2009 року у кількості 5 292 кг. за ціною без ПДВ 5,44 грн. на загальну суму 32 252,36 грн., всього без ПДВ 32 252,36 грн., загальна сума з ПДВ = 32 252,36 грн., де вартість дизельного палива з податком на додану вартість та без податку на додану вартість становить одну суму 32 252,36 грн. При цьому 7042 л дизельного палива становить 5 915,28 кг дизельного палива (з розрахунку 1 кг. дизельного палива = 0,84 л. дизельного палива) (7042 х 0,84 / 1= 5 915,28 кг.), в той час як фактично було продано 5 929 кг.

Дослідивши надані Заявником 3 копії платіжних доручень № 5 від 15 липня 2009 року на суму 19 892,40 грн. з призначенням платежу: «за пшеницю зг. рах. № 53 від 15 липня 2009 року в т.ч. ПДВ 3 315,40 грн., платник –ТОВ «Унавське»; № 9 від 04 серпня 2009 року на суму 4 941,08 грн. з призначенням платежу: «за пшеницю зг. рах. № 63 від 04 серпня 2009 року в т.ч. ПДВ 823,50 грн., платник – Заявник 3; № 10 від 06 серпня 2009 року на суму 11 000,00 грн. з призначенням платежу: «за пшеницю зг. рах. № 64 від 06 серпня 2009 року в т.ч. ПДВ 1833,33 грн., платник –Заявник 3, одержувач - Боржник; № 4 від 23 червня 2009 року на суму 20 221,20 грн. з призначенням платежу: «за пшеницю зг. рах. № 44 від 23 червня 2009 року в т.ч. ПДВ 3 368,70 грн., платник –Заявник 3, отримувач - Боржник; № 3 від 22 червня 2009 року на суму 3 701,70 грн. з призначенням платежу: «за пшеницю зг. рах. № 43 від 22 червня 2009 року в т.ч. ПДВ 616,95 грн., платник –Заявник 3, отримувач - Боржник; № 8 від 30 липня 2009 року на суму 3 024,00 грн. з призначенням платежу: «за пшеницю зг. рах. № 55 від не розбірливо дата (30) липня місяця 2009 року в т.ч. ПДВ 504,00 грн., платник –Заявник 3; № 7 від 24 липня 2009 року на суму 13 924,00 (не розбірливо) грн. з призначенням платежу: «за пшеницю зг. рах. № 54 від 24 липня 2009 року в т.ч. ПДВ 2 320,67 грн., платник –Заявник 3. Судом встановлено, що вказані платіжні доручення не є копіями з оригіналу документу, а становлять копію з факсокопії від 21 січня 2011 року, що становить порушення вимог ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши перелічені доручення надані Заявником 3 та надані Боржником: платіжне доручення № 4 від 23 червня 2009 року на суму 20 221,20 грн. з призначенням платежу: «за пшеницю зг. рах. № 44 від 23 червня 2009 року в т.ч. ПДВ 3 368,70 грн., платник –Заявник 3, отримувач –Боржник; № 3 від 22 червня 2009 року на суму 3 701,70 грн. з призначенням платежу: «за пшеницю зг. рах. № 43 від 22 червня 2009 року в т.ч. ПДВ 616,95 грн., платник –Заявник 3, отримувач –Боржник; № 8 від 30 липня 2009 року на суму 3 024,00 грн. з призначенням платежу: «за пшеницю зг. рах. № 55 від 30 липня місяця 2009 року в т.ч. ПДВ 504,00 грн., платник –Заявник 3, отримувач –Боржник; №7 від 24 липня 2009 року на суму 13 924,00 грн. з призначенням платежу: «за пшеницю зг. рах. № 54 від 24 липня 2009 року в т.ч. ПДВ 2 320,67 грн., платник – Заявник 3, отримувач - Боржник; № 5 від 15 липня 2009 року на суму 19 892,40 грн. з призначенням платежу: «за пшеницю зг. рах. № 53 від 15 липня 2009 року в т.ч. ПДВ 3 315,40 грн., платник –ТОВ «Унавське», отримувач –Боржник; №10 від 06 серпня 2009 року на суму 11 000,00 грн. з призначенням платежу: «за пшеницю зг. рах. № 64 від 06 серпня 2009 року в т.ч. ПДВ 1833,33 грн., платник –Заявник 3, одержувач - Боржник; № 9 від 04 серпня 2009 року на суму 4 941,08 грн. з призначенням платежу: «за пшеницю зг. рах. № 63 від 04 серпня 2009 року в т.ч. ПДВ 823,50 грн., суд дійшов наступних висновків:

Пунктом 1.31. ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»визначено, що платіжним інструментом є засіб певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія інформації, використання якого ініціює переказ коштів з відповідного рахунка платника. До платіжних інструментів відносяться документи на переказ та спеціальні платіжні засоби. Згідно п.п. 1.30. ст. 1 вказаного Закону, платіжним дорученням є розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Частинами 4, 5 ст. 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність»встановлено, що банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення, векселі, чеки, банківські платіжні картки та інші дебетові і кредитові платіжні інструменти, що застосовуються у міжнародній банківській практиці. Платіжні інструменти мають бути оформлені належним чином і містити інформацію про їх емітента, платіжну систему, в якій вони використовуються, правові підстави здійснення розрахункової операції і, як правило, держателя платіжного інструмента та отримувача коштів, дату валютування, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення банком розрахункової операції, що цілком відповідають інструкціям власника рахунку або іншого передбаченого законодавством ініціатора розрахункової операції.

Дослідивши перераховані платіжні доручення судом встановлено, що безпосередньо у вказаних платіжних дорученнях як платіжних інструментах вказано правову підставу здійснення всіх перелічених розрахункових операцій - призначення платежу «за пшеницю згідно рахунку № від ___». Таким чином, по-перше, посилання Заявника 3 та Боржника на вказані платіжні доручення як на докази проведених розрахункових операцій саме на підставі Договору 3, не відповідають дійсності, зокрема, всі платіжні доручення не містять жодного правового зв’язку з Договором купівлі-продажу від 22 червня 2006 року, - а підставою проведених перерахунків є конкретні всі різні рахунки виписані у різний час №№: рах. № 44 від 23 червня 2009 року; рах. № 43 від 22 червня 2009 року, рах. № 55 від 30 липня місяця 2009 року, рах. № 54 від 24 липня 2009 року, рах. № 53 від 15 липня 2009 року, рах. № 64 від 06 серпня 2009 року, рах. № 63 від 04 серпня 2009 року, а не Договір купівлі-продажу від 22 червня 2006 року про що безпосередньо вказано у кожному з платіжних доручень. Також суд бере до уваги й те, що перерахунки коштів здійснювались не на підставі одного рахунку, а на підставі низки перелічених рахунків різних дат виписання. Суд звертає увагу на те, що на вимогу суму Боржник та Заявник 3 підтвердили, що жодних інших доказів на підтвердження виникнення кредиторської заборгованості Боржника перед Заявником 3 вони не мають та суду інші докази надано не було. Таким чином керуючись нормами ч.ч. 4, 5 ст. 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність», п. 1.31. ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», дослідивши платіжні документи наданні Заявником 3 та Боржником на підтвердження факту перерахування коштів на виконання Договору купівлі-продажу від 22 червня 2006 року, суд дійшов висновку, що вони не мають жодного правового зв’язку з виконанням вказаного договору, містять пряму вказівку на інші підставі здійснення перерахунків коштів та не становлять належних та допустимих доказів в цій частині виконання Договору 3 Заявником 3; докази –документи надані Заявником 3 не є допустимими доказами також з підстав невідповідності вимогам ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України та становлять копії факсограм, а не копії зняті з оригіналів документів, надані копії не містять доданих позначень не містять жодних відміток про назву посади, позначення особи, яка поставила особистий підпис на копії, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копій; факт наявності заборгованості Боржника перед Заявником 3 за Договором купівлі-продажу від 22 червня 2006 року в частині вказаних платіжних доручень не доведений суду вказаними учасниками провадження, зокрема Заявником 3.

Заявником 3 на підтвердження виконання Боржником перед Заявником 3 частково взятих зобов’язань на підставі Договору купівлі-продажу від 22 червня 2006 року надано копію товарної накладної № 50 від 30 листопада 2009 року (а.с. 23, Т. 3), відповідно до якої Боржником Заявнику 3 без жодної вказівки на правову підставу передано пшеницю 10 750 кг. по ціні 2,40 грн. за кг на загальну суму 25 800,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 4300,00 грн. Копію цієї товарної накладної № 50 від 30 листопада 2009 року також надав Боржник (а.с. 113, Т. 3). Дослідивши ці докази судом встановлено наступне. Копія надана Боржником не відповідає вимогам п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації „Вимоги до оформлення документів” (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 р. № 55, зокрема, не містить відмітки про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", про назву посади, позначення особи, яка поставила особистий підпис на копії, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії; копія надана Заявником 3 містить аналогічні невідповідності встановленим вимогам, окрім відмітки про засвідчення копії. Крім того, на самій копії наданої Боржником в графі «прийняв»проставлено підпис не визначеної особи. На копії, наданої Заявником 3 вказаний підпис відповідно відсутній. Дослідивши зміст вказаної товарної накладної № 50 судом встановлено, що вказана накладна не є доказом часткового виконання Боржником Договору 3 з наступних підстав: по-перше, накладна не містить посилання на Договір 3 як на правову підставу передачі пшениці, не містить жодних вказівок на якість пшениці, яка чітко обумовлена умовою п.п. 2.3. Договору 3 (підпис на накладній не відповідає підпису ОСОБА_4.); по-друге, п.п. 1.4. Договору 3 встановлено, що для цілей цього договору сума Договору 3 складає 149 328 грн. (а.с. 14, Т. 3); відповідно до п.п. 3.1. Договору 3 ціна однієї залікової тони складає 996,00 грн.; відповідно до п.п. 3.2. Договору 3, вартість Договору складає 149 328,00 грн. Згідно вказаної накладної № 50 ціна товару складає 2,40 грн. за 1 кг., відповідно вартість 1 тони становить 2 400,00 грн., виходячи з чого пшениця передана згідно накладної № 50 коштувала 2 400,00 грн. за тону, що в повній мірі не відповідає умовам Договору 3, - п.п. 3.1. згідно якого вартість залікової тони складає 996,00 грн. (що в 2,4 рази дешевше ціни, вказаної у накладній № 50 від 30 листопада 2009 року). Жодних належних доказів зміни ціни товару, - істотної умови Договору 3, які відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України є правомірними виключно в такій самій формі, що й договір, - відповідно в письмовій формі, від жодних учасників провадження суду не надано. Аналіз вищевикладеного вказує на те, що накладна № 50 не має відношення, правового зв’язку з Договором 3 та не становить належного доказу у цій справі.

Крім того, Заявником 3 також надано акт приймання-передачі продукції від 30 листопада 2009 року щодо передачі пшениці (а.с. 112, Т. 3), за результатами дослідження якого встановлено, що він не містить жодного посилання на Договір 3 та не має жодного правового зв’язку Договором 3, а спеціально призначеній графі акту: «комісія у складі … склала цей акт приймання-передачі відповідно до Договору № ___»не міститься жодних посилань на Договір 3. Таким чином, учасниками провадження не доведено суду факту, що передана пшениця згідно вказаного акту була передана на виконання саме Договору 3, в той час як передача пшениці здійснена за ціною, відмінною від встановленої в Договорі 3.

Заявник 3 посилається на те, що 25 000,00 грн. у якості передоплати за предмет Договору 3 ним було сплачено Боржнику. На підтвердження виконання своїх зобов’язань за Договором 3 в частині сплати Боржнику 25 000,00 грн. через касу підприємства Заявником 3 надано суду: факсокопії «Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт»(а.с. 51, Т. 3), згідно якого 15 липня 2009 року ОСОБА_4. (ТОВ «Унавське») прозвітував про те, що отримав через касу підприємства 25 000,00 грн. До вказаного звіту долучено копію корінця квитанції до прибуткового касового ордеру № 102 з цілим відбитком прямокутної печатки, належність печатки –не розбірлива (вірогідно Боржника) розмірами 1,8 мм х 5,7 мм, згідно якого від ТОВ «Унавське»без вказівки в особі кого конкретно прийнято аванс на пшеницю 25 000,00 грн. ___ (день не читабельний) липня 2009 року без жодного посилання на правову підставу внесення коштів та на уповноважену особу, яка вносила кошти. В свою чергу Боржником надано на підтвердження отримання коштів на підставі Договору 3 від Заявника 3 у сумі 25 000,00 грн., - частину прибуткового касового ордеру № 102 (а.с. 129, Т. 3) з відбитком повним прямокутної печатки Боржника розмірами 1,8 мм х 5,7 мм, та копією фрагменту касової книги з відображенням, що на підставі документа № 223 в графі «від кого отримано чи кому видано», - позначення «ОСОБА_4 ф.д.», 25 000,00 грн. (в графі видаток).

Дослідивши вказані докази суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637, це Положення розроблено відповідно до статті 33 Закону України "Про Національний банк України", визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою. Згідно вказаного Положення приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Документи надані Заявником 3, - факсокопія Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт та квитанції до прибуткового касового ордеру № 102 не є належним доказом з підстав невідповідності вимогам ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України та п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації „Вимоги до оформлення документів” (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 р. № 55, зокрема, наданий документ не є копією знятої з оригіналу документу, а є копією факсограми від 21 січня 2011 року, не містить відмітки про назву посади, позначення особи, яка поставила особистий підпис на копії, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. Копії документів наданих Боржником містять аналогічні невідповідності встановленим вимогам, та також в порушення п. 5.27 ДСТУ 4163-2003 не містять відмітки про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом". Поряд з цим, судом встановлено, що надана копія Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, - складений за формою встановленою наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження «Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт»від 19 вересня 2003 р. №440 «Про затвердження форми Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, та Порядку складання вказаного Звіту»(в первісній ред., що діяла станом на дату оформлення звіту - від 19 вересня 2003 р.). Судом встановлено, що наданий документ - звіт не відповідає вимогам встановленої форми. Зокрема, відповідно до п. 6 Порядку складання Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, - звіт про використання коштів, наданий на відрядження або під звіт, складається фізичними особами, що отримали такі кошти на підприємствах всіх організаційно-правових форм або у фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності. Фізична особа, що отримала такі кошти, заповнює всі графи Звіту, крім: "Звіт перевірено", "Залишок внесений (перевитрата видана) у сумі за касовим ордером", бухгалтерських проводок, розрахунку штрафу та суми утриманого податку за несвоєчасно повернуті витрачені кошти на відрядження або під звіт, які заповнюються особою, що надала такі кошти; доцільності проведених витрат та "Звіт затверджено", які підписуються керівником (податковим агентом).

Детально вивчивши вказаний Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт наданий Заявником 3, судом встановлено, що документ в порушенням вимог Наказу ДПА України № 440 від 19 вересня 2003 року не підписаний особою, що отримала кошти, відсутня дата отримання коштів (у нижньому лівому кутку), необхідність якої визначена Наказом ДПА України № 440 від 19 вересня 2003 року; звіт не містить ідентифікаційного коду підприємства на якому здійснюється видача коштів, відсутня вказівка на посаду особи, яка отримала кошти, відсутня вказівка на призначення авансу –отриманих коштів; не надано суду невід’ємну частину звіту –звороту, який згідно встановленої форми містить вказівку на те, кому, за що і на підставі якого документа заплачено, підпис підзвітної особи та дату складання звіту; не містить підтвердження посадовою особою підприємства доцільності проведеної витрати, - відсутній підпис уповноваженої особи, дати прийняття такого рішення; резолюція бухгалтера підприємства.

Відповідно до п. 2 Порядку складання Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку завершує таке відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт. Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, - наданий Заявником 3 не містить такої істотної обставини яка вказує на те, на виконання якої дії, в т.ч, цивільно-правової, за чиїм дорученням надавались кошти підприємством.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що документ - Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт від 15 липня 2009 року (а.с. 51, Т. 3) оформлено з численими істотними порушеннями, не відповідає встановленим вимогам до його оформлення, в тому числі не підписаний особою, що отримувала кошти та не має жодного правового зв’язку з виконанням Договору 3, не відповідає вимогам ч.ч. 1-3, 5, 8 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" як до первинного документу бухгалтерського обліку.

Крім того суд зауважує, що на вимогу суду ні Заявником 3, ні Боржником оригінали вказаних двох документів суду не було надано для огляду в судових засіданнях.

Досліджуючи у сукупності надані Заявником 3 копію корінця квитанції до прибуткового касового ордера № 102 та надані Боржником копію прибуткового касового ордера № 102 та фрагмент з касової книги, суд дійшов наступних висновків.

Порядок оформлення прибуткового касового ордеру на підприємстві врегульовано Постановою Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»№ 637 від 15 грудня 2004 року (в ред., що діяла станом на дату оформлення ордеру № 102, - від 29 квітня 2009 року), якою затверджено «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні». Вказаним положенням у Додатку 2 (а.с. 163, Т. 3) до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затверджено Типову форму № КО-1, якою встановлено типову форму прибуткового касового ордеру.

Положеннями п.п. 1.2., 2.6., 3.1., 3.3., 3.10., 3.12., 3.13. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні визначено, що касовим ордером є первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Форми касових ордерів, що використовуються спеціалізованими підприємствами та установами Національного банку України, які не мають оборотної каси, установлюються відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України та встановлено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися (2.6.). Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. Касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів (п.п. 3.1.). Приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником (п. 3.3.). Прибуткові касові ордери і квитанції до них, а також видаткові касові ордери і видаткові відомості мають заповнюватися бухгалтером чорнилом темного кольору чорнильною або кульковою ручкою, за допомогою друкарських машинок, комп'ютерних засобів чи іншими способами, які забезпечили б належне збереження цих записів протягом установленого для зберігання документів терміну. У касових ордерах зазначається підстава для їх складання і перелічуються додані до них документи. Видача касових ордерів і видаткових відомостей на руки особам, що вносять або одержують готівку, забороняється (3.10.); Під час одержання касових ордерів або видаткових відомостей касир зобов'язаний перевірити: наявність і справжність на документах відповідних підписів, а на видатковій відомості - дозвільного напису керівника підприємства або осіб, які ним уповноважені; правильність оформлення документів, наявність усіх реквізитів; наявність перелічених у документах додатків. У разі невиконання хоча б однієї із зазначених вимог касир повертає документи для відповідного оформлення. Касові ордери або видаткові відомості одразу ж після одержання або видачі за ними готівки підписуються касиром, а на доданих до них документах ставиться відбиток штампа або напис "Оплачено" із зазначенням дати (число, місяць, рік) (3.12.). Касові документи після складання касиром звіту та оброблення цього звіту комплектуються в хронологічному порядку, нумеруються, переплітаються в окремі папки та зберігаються відповідно до законодавства України відповідальною особою, на яку керівником покладено обов'язок щодо їх зберігання (3.13.). Згідно п.п. 4.2. Положення усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі (додаток 5). Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів). Записи в касовій книзі здійснюються у двох примірниках (через копіювальний папір) чорнилом темного кольору чорнильною або кульковою ручкою. Перші примірники, що є невідривною частиною аркуша касової книги - "Вкладні аркуші касової книги", залишаються в касовій книзі. Другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги - "Звіт касира", є документом, за яким касири звітують щодо руху грошей у касі. Перші і другі примірники мають однакові номери.

Вказаним Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні як вказано, затверджено Типову форму № КО-1, якою встановлено типову форму прибуткового касового ордеру, яка згідно п.п. 3.3 Положення встановлена для приймання готівки в каси. Детально дослідивши подані Заявником 3 та Боржником частини прибуткового касового ордеру та фрагмент касової книги, судом встановлено наступне: надана Заявником 3 квитанція до прибуткового касового ордеру №102 становить лише фрагмент /частину квитанції до прибуткового касового ордеру встановленої Типової форми № КО-1 (а.с. 164, Т. 3, а.с. 51 Т. 3) та не містить у встановленому місці (поряд з ліні цією відрізу нижче рядку «сума») відбитку печатки підприємства, що прийняло готівку; не містить граф «головний бухгалтер (підпис, прізвище, ініціали)»та «касир (підпис, прізвище, ініціали)», - відповідно не містить і безпосередньо вказаних реквізитів –підписів, прізвищ та ініціалів головного бухгалтера Боржника та касира». Поряд з цим, квитанція до прибуткового касового ордеру № 102 містить пряму вказівку на те, що підставою прийняття коштів є «аванс за пшеницю». Жодних посилань на Договір 3 як на правову підставу приймання коштів квитанція до прибуткового ордера № 102 не містить та не доводить, що вказані кошти вносились на оплату пшениці саме за цим Договором 3 на його умовах, при цьому суд також бере до уваги товарну накладу № 50 від 30 листопада 2009 року, згідно якої Боржником було передано Заявнику 3 пшеницю за іншою вартістю ніж вартість, про яку дійшли згоди Заявник 3 та Боржник в Договорі 3, що вказує на наявність більш ніж одного правочину між Заявником 3 та Боржником з приводу купівлі-продажу пшениці.

Таким чином в порушення п.п. 3.10. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, прибутковий касовий ордер і квитанція до нього не містять взагалі підставу для їх складання, переліку доданих до них документів, обов’язкових для даноного документів реквізитів.

Окремо досліджуючи надану Боржником копію прибуткового касового ордеру № 102 від 15 листопада 2009 року судом встановлено, що в порушення вищевикладених вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, в тому числі вимог типової форми Додатка 2, відсутній ідентифікаційний код Боржника, відсутня будь-яка вказівка на те, від кого конкретно прийнято кошти, в зв’язку з тим, що юридична особа безпосередньо не може передати кошти в касу підприємства і реалізація таких операцій здійснюється через уповноважену особу юридичної особи, яка не визначена у ордері № 102, що в свою чергу унеможливлює встановлення правомочності ТОВ «Унавське»внесення коштів до каси Боржника. Аналогічний недолік наявний і в квитанції до прибуткового касового ордеру №102. Поряд з цим, касовий ордер наданий учасниками провадження не містить у встановленому місці відбитку печатки Боржника, що засвідчує факт прийняття коштів до каси підприємства; відсутній обов’язковий до заповнення код цільового призначення внесення коштів; підстава внесення коштів - аванс за пшеницю. Таким чином, доказ наданий Боржником – частина касового ордера № 102 також не містить жодного правового зв’язку ордеру з Договором 3.

Поряд з цим судом встановлено наступне. Окремо на обох наданих Заявником 3 та Боржником копіях прибуткового касового ордера № 102 та квитанції до прибуткового касового ордеру № 102 окремо на кожному наявний в верхній частині документів відбитки прямокутних штампів, - на доказі, наданому Боржником, - відбиток штампу Боржника, на квитанції наданій Заявником 3 –штамп не розбірливий, - штамп має форму прямокутника розмірами 1,8 мм х 5,7 мм. Пунктом 3.3. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні встановлено вимогу наявності засвічення факту приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами відбитком печатки цього підприємства на квитанції (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) у встановленому формою місці (однієї).

В свою чергу, відповідно до Інструкції Міністерства Внутрішніх справ України «Про затвердження Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів" № 17 від 11 січня 1999 року в редакції від 07 вересня 2005 року, що діяла станом на оформлення доказів наданих Заявником 3 та Боржником, зокрема відповідно до п.п. 3.2.6. Інструкції, підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки. Якщо в діяльності зазначених організацій недостатньо використання однієї печатки, то є припустимим - у відповідності з наказом, розпорядженням або рішенням по них - виготовлення додаткових печаток з цифрами "1", "2" і т. д., а також простих круглих печаток та різних штампів для: секретаріатів; секретних відділів (спецчастини); канцелярії (загального відділу); управлінь справами; адміністративно-господарських управлінь (відділів); управлінь (відділів) кадрів; а також інших, які передбачені статутом, положенням або наказом по цих підприємствах. Пунктом 3.3. вказаної інструкції № 17 від 11 січня 1999 року (як і в редакції Інструкції від 11 січня 1999 року) визначено, що проста печатка виготовляється круглою або трикутною. Напис на печатках і штампах повинен відповідати назві, яка зазначена в свідоцтві про державну реєстрацію. Відповідно до п.п. 3.3.8. Інструкції № 17 від 11 січня 1999 року, усі види печаток і штампів слід виготовляти за прийнятими розмірами: печатка круглої форми з текстом однією мовою діаметр 38 - 40 мм; печатка круглої форми з текстом двома мовами діаметр 40 - 45 мм; трикутна печатка розмір сторони 45 х 45 мм; кутовий штамп розмір сторони не менше 40 х 60 мм; мала кругла печатка діаметр 20 - 25 мм.

Аналогічним чином, Інструкцією Міністерства внутрішніх справ "Інструкція про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів № 643 від 18.10.1993 в ред. 20 березня 1996 року, що діяла до набрання чинності Інструкцією № 17, в тому числі на час державної реєстрації Боржника, згідно п.п. 4.3. Інструкції, проста печатка виготовляється круглої або трикутної форми. Згідно п.п. 4.7. Інструкції, всі види печаток і штампів повинні виготовлятися за прийнятими стандартними розмірами: печатка круглої форми з текстом однією мовою - 38-40 мм; печатка круглої форми з текстом двома мовами - 40-45 мм; трикутна печатка 45х45 мм; кутовий штамп - 55х70 мм.

Таким чином, зважаючи на те, що згідно вказаних норм суб’єкти підприємницької діяльності можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки, - печатки, відтиск яких наявний на наданих Заявником 3 та Боржником на прибутковому касовому ордері № 102 та на квитанції до прибуткового касового ордеру не відповідають встановленим видам діючих на території України печаток, якими мають право користуватися суб’єкти підприємницької діяльності, вони не відповідають за встановленими формою та розміром. Відбитки прямокутних штампів Боржника розміщені у не встановленому для відбитку печатки місці в порушення вимог Додатка 2 Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (форма № КО-1). Крім того, суд бере до уваги той факт, що всі документ надані Боржником скріплені іншою круглою печаткою. Зважаючи на надання учасниками провадження копій документів, дотримання інших вимог при оформленні прибуткового касового ордера № 102 та квитанції до прибуткового касового ордеру № 102, є неможливим.

Досліджуючи наданий Боржником документ від 15 липня 2009 року (а.с. 128, Т. 3), що має ознаки касової книги суд встановив наступне.

Відповідно до п.п. 1.2. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, книгою обліку є касова книга, книга обліку доходів і витрат, книга обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей або книга обліку розрахункових операцій; книгою обліку доходів і витрат є документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки. Форму відповідної книги обліку доходів і витрат установлено Державною податковою адміністрацією України. Згідно п.п. 4.2. Положення, усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі (додаток 5). Аркуші касової книги мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені відбитком печатки підприємства (юридичної особи). Кількість аркушів у касовій книзі засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера підприємства (юридичної особи). Записи в касовій книзі здійснюються у двох примірниках (через копіювальний папір) чорнилом темного кольору чорнильною або кульковою ручкою. Перші примірники, що є невідривною частиною аркуша касової книги - "Вкладні аркуші касової книги", залишаються в касовій книзі. Другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги - "Звіт касира", є документом, за яким касири звітують щодо руху грошей у касі. Перші і другі примірники мають однакові номери.

Документ наданий суду датований 15 липня 2009 року має ознаки аркуша касової книги.

Дослідивши вказаний документ судом встановлено, що він не є належним та допустимим доказом у цій справі з наступних підстав: суду не було надано для огляду в судових засіданнях оригінал касової книги Боржника за 2009 рік, в той час як надана копія фрагменту документу / документ наданий у вигляді який унеможливлює встановлення належності, законності ведення касової книги Боржника; копія доказу не містить жодних ознак того, що аркуші касової книги пронумеровані, прошнуровані, - нумерація на поданому доказі –«аркуш 01»- станом на 15 липня 2009 року, в той час як копії першої та останнього аркушів касової книги суду не надано.

Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (Додаток № 5) від 15 грудня 2004 року, затвердженої Постановою Національного банку України № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" затверджено Типову форму № КО-4 –касової книги, –в редакції від 29 квітня 2009 року, що діяла станом на дату оформлення операції, - в примітках до якої вказано, що ця типова форма застосовується для обліку руху грошей у касі, кожна сторінка касової книги складається з двох рівних частин: одна з них (з горизонтальним лініюванням) заповнюється касиром як перший примірник та залишається в книзі, друга (без горизонтального лініювання) заповнюється з лицьового і зворотного боків через копіювальний папір і як звіт касира є відривною частиною аркуша. Перші та другі примірники сторінок нумеруються однаковими номерами. Дослідивши використану Боржником форму касової книги, вставлено її істотну невідповідність вищевказаній Типовій форм № КО-4 Касової книги, зокрема, відсутнє будь-яке посилання на номер документа, «від кого отримано чи кому видано»; встановлено невідповідне встановленим розташування полів та відсутність поля «лінія відрізу».

На підставі вищевикладеного аналізу, судом встановлено, що надані Заявником 3 та Боржником докази внесення через касу Боржника Заявником 3 на виконання Договору 3 25 000,00 грн. не доведені вказаними учасниками провадження; подані ними докази надані з порушенням вимог по наданню учасниками провадження доказів у справі; подані документи надані з численими істотними вище переліченими порушеннями вимог чинного законодавства; відсутня у встановлено місці належна печатка Боржника на прибутковому касовому ордері; відсутні підписи, прізвища, ініціала уповноважених посадових осіб, обов’язковість яких встановлена вказаними нормативно-правовими актами; невідповідність документів встановленим нормативно-правовими актами формам; відсутність конкретних осіб, якими вносились кошти до каси підприємства, які у сукупності є підставою для висновку про недопустимість їх як доказів у цій справі; судом встановлено відсутність будь-якого правового зв’язку між вказаними вивченими документами та фактичним виконанням Заявником 3 умов Договору купівлі-продажу від 22 червня 2009 року.

Поряд з цим, положеннями п.п. 1.2. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні визначено, що касовим ордером є первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер). Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. В порушення вказаних вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", надані Заявником 3 та Боржником частини касового ордеру не відповідають вимогам до первинного документу та не містять обов'язкових реквізитів: місця складання; обсягу господарської операції; за змістом господарської операції документи не містять жодних підтверджень, що кошти вносились на виконання Договору 3; не містять одиниці виміру господарської операції; посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення (квитанція до ордеру надана заявником); особистих підписів або інших даних окремих перелічених вище осіб, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши детально, об’єктивно, всебічно заяву Заявника 3 з доданими документами, пояснення Боржника з наданими ним документами суд дійшов наступних висновків.

За результатами вивчення у сукупності доказів та позицій Заявника 3 та Боржника, суд бере до уваги те, що як встановлено, що:

- Боржник розуміючи сезонний характер сільськогосподарського виробництва свого товариства знав про термін збору вражаю пшениці визначеного Договором 3 виду, - свідомо укладав Договір 3 узгоджуючи в умовах Договору 3 високі розміри декількох штрафних санкцій (штраф 20% від вартості сплаченої продукції та пеня в розмірі 0,3% від вартості непоставленої сільськогосподарської продукції за кожен день прострочення) за прострочення поставки продукції, усвідомлюючи неможливість належного виконання умов Договору 3 у встановлений строк, що суперечить вимозі ст. 42 Господарського кодексу України, - отримання прибутку, при цьому переслідуючи мету збільшення кредиторської заборгованості Боржника;

- Боржником є єдиним 100%-им учасником Заявника 3, - Заявник 3 становить заінтересовану особу стосовно Боржника; згідно п.п. 1.26. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ТОВ «Унавське»- Заявник 3 та ВАТ «Унавське», - Боржник, є пов’язаними особами, де в обох підприємствах керівником є одна й та сама особа –Бережний Володимир Павлович;

- суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_16 не був уповноваженим у встановлений законом спосіб на укладення Договору 3, в тому числі статутом Боржника; не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення від імені Відкритого акціонерного товариства «Унавське» Договору купівлі-продажу без номеру, без дати - 22 червня 2009 року, не був належним чином у належний спосіб призначений на посаду заступника голови правління Боржника станом на 22 червня 2009 року в зв’язку з цим, Договір 3 на підставі якого Заявник 3 висуває кредиторські вимоги до Боржника у цій справі (на підставі ч. 2 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України та вищевикладеного в частині дослідження вимог Заявника 3) має всі належні ознаки недійсного договору;

- дослідивши всі подані докази проведення розрахунків за Договором 3, докази фактичності виконання Договору 3 сторонами, суд дійшов висновків про те, що докази подані з численими порушеннями вимог ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації „Вимоги до оформлення документів” (ДСТУ 4163-2003), докази подані Заявником 3 не є копіями з оригіналів документів, а становлять копії з факсограми документів; серед поданих Заявником 3 і Боржником копій одних і тих же документів наявні істотні розбіжності між ними (накладні № 1, 2 датовані 01 серпня 2009 року копії яких подані Заявником 3 не підписані жодними посадовими особами ані Заявника 3, ані Боржника, підписи уповноважених осіб не скріплені печатками, в той час як на копіях тих самих документів поданих Боржником наявні відбитки печаток та підписи осіб, що в свою чергу свідчить про те, що вказані документи складалися при подачі їх в суд); за змістом подані первинні бухгалтерські документи складені з істотними численими порушеннями вимог чинного законодавства, частина з яких не містить підписів уповноважених осіб, відбитків печаток сторін; частина документів надані фрагментально; документи не містять визнаних обов’язковими реквізитів, що є підставою для відхилення доказів як належних та допустимих доказів у цій справі;

- судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази погодження у порядку встановленому Договором 3 часткової оплати пшениці дизпальним та бензином, в ході встановлення чого виявлені докази, прохання оплатити за Договором 3 дизпаливом датовані на 6 днів раніше дати укладання Договору 6;

- відповідно до наданих первинних документів бухгалтерського обліку Боржник з Заявником 3 посилаються на той факт, що Боржником частково виконано зобов’язання перед Заявником 3, в свою чергу судом встановлено, що надані на підтвердження такого факту документи вказують, що пшениця передавалась від Боржника Заявнику 3, однак за іншими цінами та без посилання на виконання зобов’язань за Договором 3, при цьому судом встановлено, що жодних додаткових угод, догорів чи інших будь-яких документів про внесення змін до Договору 3 суду не надавалось, а вказані сторони підтвердили, що такі документи вістуні;

- судом встановлено, що жоден з поданих доказів не містить посилань на Договір 3, правового зв’язку з Договором 3, вказівок на те, що оформлені на виконання Договору 3; більшість документів містять прямі посилання на інші підстави їх оформлення, ніж на виконання Договору 3 (документи мають пряму вказівку на те, що передача цінностей здійснюється «позичково»тощо). Таким чином, суд дійшов висновку про те, що подані докази Заявником 3 та Боржником не містять жодного фактичного та правового зв’язку між Заявником 3 та Договором 3, посилань, на нього як на підставу перерахування коштів, поставки пшениці. Надані документи Заявником 3 та Боржником не містять жодного свідчення фактичності виконання Заявником 3 обов’язків на підставі Договору 3 та Боржником перед Заявником 3 за Договором 3, зокрема передачі дизельного палива чи бензину, на які посилаються учасники провадження, а становлять окремі документи, що не мають відношення до виконання Договору 3, на якій посилаються обидва учасника –Заявник 3 та Боржник як на підставу виникнення кредиторської заборгованості Боржника перед Заявником 3; всі подані докази не відповідають встановлених законодавчім вимогам до їх оформлення, в тому числі як первинних бухгалтерських документів. На підставі та керуючись вищевикладеним, суд вважає вищевказані посилання Заявника 3 разом з Боржником на виконання ними Договору 3 з вказівкою на долучені ними докази безпідставними та необґрунтованими, що у сукупності вказує на намагання вказаних учасників провадження ввести суд в оману з метою збільшення кредиторської заборгованості Боржника.

Виходячи з вищенаведеного, відсутність належних правових наслідків виконання Договору 3, вказують на те, що Договір 3 укладався без наміру їх створення, які обумовлені Договором 3, що становить ознаку фіктивного правочину згідно ч. 1 ст. 234 Цивільного кодексу України.

Аналіз змісту перелічених вище документів наданих Заявником 3 вказує на те, що жоден з них не є належним та допустимим доказом фактичного перерахування на виконання Договору 3, коштів чи проведення у інший належним чином встановлений спосіб розрахунків з Боржником за пшеницю, яка є предметом Договору 3 та в свою чергу відсутні будь-які належні докази отримання саме на виконання Договору 3 Боржником таких коштів чи інших матеріальних цінностей; відсутні належні та допустимі докази передачі саме на виконання зобов’язань за Договором 3 Боржником перед Заявником 3 по передачі пшениці. Відсутні будь-які підстави для висновку про наявність правового зв’язку Договору 3 з розрахунками, докази проведення яких надані учасниками провадження, тобто відсутні підстави для висновку про те, що кошти, матеріальні цінності дійсно передавались Заявником 3 Боржнику за Договором. Обставини фактичності перерахування коштів, передачі товарно-матеріальних цінностей на які посилаються і Заявник 3 і Боржник на підставі Договору 3 не доведені суду Заявником 3 та Боржником. Отже, суд всебічно перевіривши обставини справи, проаналізувавши зміст зобов’язань, всі у сукупності та окремо кожен з наданих учасниками провадження доказів, дослідивши дійсність, та правову природу Договору 3, правоздатність та правомочність представників Заявника 3 та Боржника укладати Договір 3, перевіривши на предмет чи відповідає сутність зобов’язань наданим доказам та фактично здійсненим діям Заявника 3, Боржника 4, визначаючи дійсну волю осіб, що укладали Договір 3, поведінку, мету правочину з якою він укладався, дійшов висновку про те, що відсутні належні та допустимі докази виконання Договору 3 жодних з його сторін, в зв’язку з чим вимоги Заявника 3 до Боржника в заяві б/№, б/дати є необґрунтованими, безпідставними та в повному обсязі не підлягають задоволенню, а Заява підлягає відмові у повному обсязі.

Беручи до уваги вищенаведене, зміст наданих документів, наявні підстави вважати що в діях Заявника 3 та Боржника наявне намагання ввести суд в оману вказаними вище доказами у їх сукупності, в той час як метою укладення Договору 3 між Заявником 3 та Боржником є безпідставне збільшення пасиву (кредиторської заборгованості) Боржника в цій справі про банкрутство, що в подальшому може вплинути на подальшу долю Боржника, майно Боржника, інтереси інших кредиторів останнього.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2 місце проживання фізичної особи-підприємця: АДРЕСА_2) («Заявник 5») в заяві з вимогами до Боржника б/№ від 22 січня 2010 року (вх. № 1186 від 26 січня 2011 року) заявлено вимоги до Боржника - відкритого акціонерного товариства «Унавське»(ідентифікаційний код: 00448746, місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Фомічова, буд. 1-А), зокрема, Заявник 5 просить: 1) визнати його вимоги до Боржника на суму 153 562,50 (сто п’ятдесят три тисячі п’ятсот шістдесят дві) грн. 50 коп.; 2) включити його вимоги до Боржника на суму 153 562,50 (сто п’ятдесят три тисячі п’ятсот шістдесят дві) грн. 50 коп. до реєстру вимог кредиторів. У вказаній заяві Заявник 5 вказує, що між ним та Боржником був укладений договір суборенди нежилих приміщень від 01 серпня 2010 року № 47, де вказані приміщення знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 5 ЗАТ ЕПКТБ «Підприємство «Будпластик». Заявник 5 вказує, що 01 серпня 2010 року нежилі приміщення були передані Боржнику, але Боржник порушуючи умови договору суборенди не перерахував орендну плату за перший та останній місяці оренди та не сплачував орендні платежі, а 01 жовтня 2010 року на його вимогу Боржник підписав акт звірки, яким підтвердив наявність боргу з орендної плати 136 500 грн. та пені 17 062,50 грн., у загальному розмірі 153 562,50 грн. (а.с. 6 Т. 6). На підтвердження фактичності виконання Договору суборенди нежитлових приміщень № 47 від 01 серпня 2010 року (надалі за текстом «Договір № 47») Заявник 5 надав копії Договору № 47, акт від 01 серпня 2010 року приймання-передачі приміщень до Договору № 47, акт звірки взаєморозрахунків станом на 01 жовтня 2010 року між Боржником та Заявником 5.

Відповідно до реєстру вимог кредиторів, наданих Боржником розпоряднику майна, - позиції Боржника, - «заявлених кредитором вимог: 131 400,00 грн. основного боргу, 28 513,80 грн. неустойки (пені, штрафу); визнано Боржником: основний борг, - 131 400,00 грн., черговість задоволення не визначена; неустойка (пеня, штраф), - 28 513,80 грн., черговість не визначена; судові витрати, - не включено до реєстру. За даними, вкладеними розпорядником майна, останнім вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 не включені розпорядником майна до поданого на затвердження суду реєстру вимог кредиторів (Т. 10) мотивуючи відсутністю підставі для їх включення, так як в бухгалтерському обліку Боржника згідно бухгалтерських документів останнього станом на 10 листопада 2010 року (розшифровка кредиторської заборгованості), вона не обліковувалась. Судом встановлено, що дані, викладені Боржником у наданому ним розпоряднику майна реєстрі вимог кредиторів щодо розміру заявлених кредиторських вимог Заявником 5 не відповідають матеріалам справи, а в заяві з вимогами до Боржника б/№ від 22 січня 2010 року (вх. № 1186 від 26 січня 2011 року) Заявником 5 заявлено вимоги до Боржника: визнати його вимоги до Боржника на суму 153 562,50 (сто п’ятдесят три тисячі п’ятсот шістдесят дві) грн. 50 коп. з яких 136 500,00 грн. основного боргу та 17 062,50 грн. пені (а.с. 6, Т. 6). Суд бере до уваги й істотні протиріччя у визнаній Боржником заборгованості за наявними фінансовими документами Боржника. Аналогічно, як вже було встановлено судом при дослідженні вимог Заявників 6, 4 на підставі довідки (розшифровки) кредиторської заборгованості від 10 листопада 2010 року наданої Боржником, підписаної головою правління Боржника ОСОБА_4. станом на 10 листопада 2010 року у фінансовому (бухгалтерському обліку) Боржника не обліковувалась Заборгованість перед Заявником 5 взагалі, в свою чергу є свідченням не визнання наявності заборгованості Боржником перед Заявником 4 станом на 10 листопада 2010 року. Враховуючи наявний спір між Заявником 5, Боржником та позицію розпорядника майна, вимоги Заявника 5 підлягають доведенню Заявником 5.

В свою чергу на підставі зазначеної довідки від 10 листопада 2010 року, керуючись положеннями ст. ст. 2, 4, 8, ч. 1, 8 ст. 9 «Організація бухгалтерського обліку на підприємстві»Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п. 2.1., 213. Положення "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, суд ставить під сумнів фактичне виконання зобов’язань сторонами за Договором № 47. Істотне значення для розгляду вимог Заявника 5 має аналіз зобов’язань, які виникають на підставі Договору № 47, їх суті, встановлення фактичності виконання сторонами Договору № 47, фактичного обсягу та строку виконання договору, проведення оцінки доказів, наданих Заявником 5, Боржником на підтвердження своїх доводів. На підставі наявних матеріалів справи судом також встановлено, що матеріали справи не містять жодних документів, які підтверджують безспірність вимог Заявника 4 до Боржника.

В ході підготовки справи до розгляду Заявника 5 та Боржника ухвалою господарського суду Київської області від 28 січня 2011 року було зобов’язано надати суду низку доказів з метою розгляду вимог Заявника 5 до Боржника, на виконання якої Заявником 5, Боржником лише частково виконано вимоги ухвали суду та частково надано документи.

Дослідивши зміст Договору суборенди нежитлових приміщень № 47 від 01 серпня 2010 року (надалі за текстом «Договір № 47») наданий Заявником 5 з посиланням на нього як на правову підставу виникнення кредиторських вимог до Боржника, судом встановлено, що Договір № 47 було укладено між Боржником, який виступив суборендарем та суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2, що на момент укладення Договору 47 діяв на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В03 № 639449 виданого Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 05 серпня 2009 року, який виступив орендарем за Договором 47. Відповідно до п.п. 1.1. Договору 47, орендар передає суборендарю в тимчасове платне користування (суборенду) нежилі приміщення (виробниче приміщення), яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 5 ЗАТ ЕКПКТБ «Будпластик», загальною площею 650 кв.м. (а.с. 8, Т. 6). Відповідно до п.п. 1.3. Договору № 47, зазначене приміщення перебуває в оренді у орендаря на підставі договорів оренди. Як встановлено судом, вказані договори оренди укладені між ЗАТ ЕПКТБ «Будпластик», яке виступає орендодавцем в особі директора Солодаренка П.І. та Заявником 5 особисто, який виступив орендарем (а.с. 22, Т. 6). Згідно п.п. 1.6. Договору № 47 нежилі приміщення передаються суборендарю для цілей використання приміщень в його господарській діяльності в якості виробничих приміщень. Пунктами 2.3., 2.3.1., 2.5. Договору № 47 передбачено, що орендна плата за передані для використання площі нараховується з моменту підписання сторонами акту прийому –передачі та сплачуються незалежно від їх фактичного використання та результатів фінансово-господарської діяльності суборендаря. Оплата проводиться наступним чином: орендна плата за перший та останній місяць сплачується протягом 10 днів з дати підписання Договору згідно виставленого рахунку; оплата за другий та наступні місяці підлягає сплаті до 5 числі місяця, за який вона сплачується. На час підписання цього Договору розмір орендної плати за один квадратний метр наданих в оренду приміщень становить: виробниче приміщення, загальною площею 650 м. кв. –45 500 грн., вартість за 1 кв.м. складає 70 грн. До складу орендної плати входить плата за комунальні послуги, послуги зв’язку, охоронні послуги й експлуатаційні витрати. Відповідно до п.п. 4.1. Договору № 47 цей договір укладено на 4 місяці та діє до 01 грудня 2010 року. Умовами п.п. 6.1, ч. 1 п.п. 6.2. Договору № 47 передбачено, що відносини, які не регулюються цим договором, регулюються нормами діючого законодавства України; невиконання або несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов’язань, що передбачені цим договором, тягне зобов’язання суборендаря сплатити на користь орендаря: пеня, що нараховується у розмірі 0,3% суми наявного боргу за кожний день прострочення платежу; збитки у відповідності до чинного Цивільного кодексу України.

Керуючись нормами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, вимоги Заявника 5 розглядаються за наявними в справі матеріалами, детально, всебічно дослідивши які суд дійшов наступних висновків.

Дослідивши Договір № 47, його зміст, правомочність сторін на його укладення, судом вже було встановлено, що в тому числі станом на 01 серпня 2010 року ОСОБА_4. дійсно перебував на посаді голови правління Боржника та був правомочним укладати Договір №47. В свою чергу, судом встановлено, що Заявник 5 –фізична особа-підприємець Хлопячий І.В. був зареєстрований як фізична особа-підприємець 05 серпня 2009 року, станом на дату звернення до суду із своєю заявою та на дату укладення Договору № 47 перебував у цьому статусі, та станом на поточну дату є зареєстрованим, що підтверджено Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 18 жовтня 2011 року за запитом №11411454; станом на 01 серпня 2010 року мав право на укладення Договору № 47. Відповідно до вказаного витягу до основних видів діяльності зареєстровано види економічної діяльності, в тому числі управління нерухомими майном (70.32.0.), діяльність агентств нерухомості (70.31.0.), надання інших комерційних послуг (74.87.0).

Статтею 774 Цивільного кодексу України встановлено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Судом встановлено, що на вимогу суду Заявником 5 суду надано докази перебування у нього в наймі приміщень, які були передані в суборенду Боржнику, в тому числі договори оренди нежилих приміщень, укладені між ЗАТ ЕПКТБ «Підприємство «Будпластик», ідентифікаційний код: 05524883, який виступив орендодавцем та Заявником 5, що виступає орендарем, в тому числі договорів № 110/10 від 11 липня 2010 року, акту приймання-передачі від 11 липня 2010 року (а.с. 22, Т. 6), договір 109/10 від 27 липня 2010 року (а.с. 31, Т. 6) та акт приймання-передачі приміщень до вказаного договору від 27 липня 2010 року, договір № 112/10 від 27 липня 2010 року та акт приймання-передачі до нього від 27 липня 2010 року, інші докази, оригінали яких були надані Заявником 5 суду для огляду. Відповідно до п.п. 1.6., 1.7. всіх вказаних договорів (ідентичні за змістом) орендодавець та Заявник 5 дійшли згоди про те, що нежилі приміщення передаються орендарю для цілей використання приміщень в його господарській діяльності в якості виробничих, офісних, складських приміщень, а також з метою передачі даних у суборенду третім особам, за умови використання їх суборендарями згідно їх цільового призначення (а.с. 22, Т. 6). Використання переданих в оренду приміщень в інших цілях, ніж передбачено договором, без письмового погодження з орендодавцем забороняється. Пунктами вказаних договорів, зокрема п.п. 4.1. встановлено строк дію договорів, - до 11-27 липня 2011 року. Таким чином, голова правління Боржника ОСОБА_4. та Заявник 5 були повноважними на укладення Договору № 47, нежилі приміщення були орендовано Заявником 5 до дати укладення Договору № 47; строк дії Договору 47 не перевищує строків дії договорів/ оренди на підставі яких перебувають приміщення в оренді у Заявника 5. Крім того, суд бере до уваги те, що на підтвердження правомірності укладення Договору № 47 Заявником 5 надано суду оригінал листа (а.с. 87, Т. 6) б/№, б/дати в.о. керівника ЗАТ ЕПКТБ «Будпластик»Кулеши С.В., в якому на запит Заявника 5 він повідомляє, що згода ЗАТ ЕПКТБ «Будпластик»на укладання договору суборенди приміщень, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Будіндустрії, 5 площею 876 м. кв. між Заявником 5 та Боржником була надана 28 червня 2010 року. На підставі Спеціального Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за запитом № 11418916, судом встановлено, що станом на 18 жовтня 2011 року виконуючим обов’язки керівника Закритого акціонерного товариства Експериментальне проектно-конструкторське технологічне бюро «БУДПЛАСТИК»(ЗАТ ЕПКТБ «БУДПЛАСТИК»), ідентифікаційний код: 05524883, є Кулеша Сергій Володимирович (а.с. 104, Т. 6). Поряд з цим при підготовці справи до розгляду господарським судом Київської області було направлено запит до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна з метою встановлення власника будівель за адресою м. Київ, вул. Будіндустрії, 5, на який Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна надало відповідь № 35413 (И-2011) від 20 липня 2011 року (а.с. 19, Т. 6), згідно якої у період з 01 серпня 2010 року по 31 грудня 2010 року на праві власності за адресою м. Київ, вул. Будіндустрії, 5 зареєстровано низка майнових комплексів, серед яких майновий комплекс з 8 частин (за літерами Б, В, Г, а, Д, З, Ж, М) загальною площею, що істотно перевищує площу передану в суборенду на підставі Договору 47 за ЗАТ «Експерементальне проектно-конструкторське технологічне бюро «Будпластик», який належить останньому на підставі свідоцтва про право власності виданого 24 лютого 2000 року, що підтверджує правомочність останнього надати в оренду Заявнику 5 приміщення. На підставі наведеного суд дійшов висновку про укладеність, законність укладення Договору № 47.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до п.п. 1.1. Договору № 47, предметом договору суборенди виступило нежитлове приміщення площею 650 кв.м. В свою чергу, на вимогу суду Боржник надав письмові пояснення б/№, б/дати, згідно яких Боржник взяв в суборенду приміщення площею 876 м.кв. (а.с. 79, Т. 6). Вказані відомості не підтверджені жодними доказами, а письмові пояснення, хоч і викладені письмо, однак не підписані уповноваженим представником Боржника, хоча й пояснення скріплені печаткою Боржника.

Поряд з цим, на виконання вимог суду Боржником надано суду копію акту приймання-передачі (повернення) приміщень від 01 листопада 2010 року (а.с. 86, Т. 6). У вищевказаних поясненнях Боржник на виконання вимог суду стосовно фактичності виконання Договору № 47 вказує, що Боржник взяв в суборенду приміщення вказаною площею з метою зберігання сільськогосподарської техніки та іншого устаткування, в зв’язку з планами вирощування сільськогосподарських культур в Бориспільському районі, але в зв’язку з тим, що договори на оренду паїв не було укладено, приміщення фактично не використовувались. В складах деякий термін знаходились автомашини Боржника.

Пунктом 2.3. Договору № 47 передбачено, що орендна плата за передані для використання площі нараховується з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі та сплачується незалежно від їх фактичного використання та результатів фінансово-господарської діяльності суборендаря.

Заявник 5 просить суд визнати його вимоги до Боржника на суму 153 562,50 грн., серед яких борг на оренду приміщення складає 136 500,00 грн. та пені –17 062,50 грн., які визнаються Боржником, - в сумі основного боргу, - в частині 131 400,00 грн., в сумі пені, - Боржником визнано 28 513,80 грн. Водночас, відповідно до даних акти звірки взаєморозрахунків станом на 01 жовтня 2010 року між Заявником 5 та Боржником, останнім визнано заборгованість в загальному розмірі 153 562,50 грн., в той час як згідно даних довідки про кредиторську заборгованість Боржника станом на 10 листопада 2010 року, - заборгованість Боржника перед Заявником 5 взагалі не обліковувалась. При вирішенні даних суперечностей суд виходить з наявних матеріалів справи.

Жодним з учасників провадження, зокрема а ні Заявником 5, а ні Боржником не надано суду жодних доказів, інформації про забезпеченість вимог Заявника 5 заставою.

На підставі матеріалів справи встановлено, що приміщення площею 650 м.кв. за адресою м. Київ, вул. Будіндустрії, 5 були прийнято від Заявника 5 Боржником на підставі акту приймання-передачі від 01 серпня 2010 року. Як вказує Боржник, на підставі акту приймання-передачі саме ці приміщення було повернуто на підставі акту приймання-передачі Заявнику 5 - 01 листопада 2010 року. Таким чином фактично приміщення перебувало у користуванні Боржника з 01 серпня 2010 року по 01 листопада 2010 року, що становить 3 місяці. Детально перевіривши розрахунок заборгованості Боржника перед Заявником 5, на підставі умов п.п. 1.1., 2.3.1., 2.3., 6.2. Договору, перевіркою достовірності та правильності розрахунку Заявника 5 заборгованості за Договором № 47, суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і таким, що відповідає умовам Договору № 47, на підставі чого, суд визнає вимоги Заявника 5 до Боржника в повному обсязі, з яких відповідно до ст. 31 Закону України про банкрутство, сума основного Боргу підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів Боржника в четверту чергу вимог кредиторів в сумі 136 500,00 грн., а сума пені, - 17 062,50 грн. підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів Боржника у шосту чергу вимог кредиторів Боржника.

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито покладається: суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача. Керуючись абз. 1 ч. 6 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, в зв’язку з задоволенням вимог Заявника 5, судові витрати - державне мито в сумі по 85,00 гривень, плата за внесення до Єдиної бази інформації щодо кредитора та його грошових вимог в сумі 40,00 грн. покласти на Боржника та на підставі п.п. г ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство, вони підлягають задоволенню першу чергу.

Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (ідентифікаційний код: 30401456, місцезнаходження: 01023, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 16-а) («Заявник 2») в заяві № 14/78 від 17 січня 2011 року (вх. № 891 від 21 січня 2011 року) про визнання кредиторських вимог заявлено вимоги до Боржника на суму 439 165,68 грн., зокрема, Заявник 2 просить: 1) прийняти заяву до розгляду; 2) визнати грошові вимоги відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»на суму 439 165 грн. 68 коп. до Боржника; 3) включити його грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів; 4) витрати Заявника 2 щодо сплати державного мита та витрати на інформаційне забезпечення покласти на Боржника (а.с. 6, Т. 9). У вказаній заяві Заявник 2 вказує на те, що між Заявником 2 та Боржником було укладено договір № 10-04-562 фл від 23 березня 2004 року (надалі за текстом «Договір 4»), на підставі якого Боржнику була надана сільськогосподарська техніка за кошти Державного бюджету України. Заявник 2 вказує, що відповідно до договору лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, що є власністю лізингодавця та у визначений у додатку до Договору 4 «Кількість, ціна і вартість предмету лізингу», за умови сплати лізингоодержувачем лізингових платежів, черговість, розмір і строки сплати яких встановлюються графіком сплати лізингових платежів. За Договором 4 зазначає Заявник 2, Боржник взяв на себе зобов’язання своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі, натомість умови Договору 4 Боржник повністю не виконав, внаслідок чого Заявник 2 звернувся до суду з позовом та рішенням у справі № 3/253-08 було задоволено вимоги Заявника 2 до Боржника за вказаним Договором 4. 08 січня 2009 року господарським судом Київської області видано наказ № 3/253-08 про стягнення з Боржника заборгованості, а постановою ДВС Фастівського міськрайонного управління юстиції від 20 липня 2009 року було відкрито виконавче провадження, але кошти на рахунок Заявника 2 не надходили. На підставі наведеного Заявник 2 заявив вказані вимоги до Боржника.

Відповідно до наданого Боржником розпоряднику майна реєстру вимог кредиторів, визнано Боржником: основний борг, - 288 844,74 грн., черговість задоволення не визначена; неустойка (пеня, штраф), - 150 320,94 грн., черговість не визначена; судові витрати, - не включено до реєстру. За даними, вкладеними розпорядником майна, визнані розпорядником майна (Боржником): 288 844,74 грн. основного боргу - четверта черга, 150 320,94 грн. неустойки (пені, штрафу) –6-та черга; судові витрати, - не включено до реєстру.

Розглядаючи заяву Заявника 2 до Боржника суд дійшов наступних висновків. Беручи до уваги істотні протиріччя у визнаній Боржником заборгованості та наявними фінансовими документам Боржника, - судом встановлено на підставі довідки (розшифровки) кредиторської заборгованості від 10 листопада 2010 року наданої Боржником, підписаної головою правління Боржника ОСОБА_4., станом на 10 листопада 2010 року у фінансовому (бухгалтерському обліку) Боржника не обліковувалась Заборгованість перед Заявником 2 взагалі, в свою чергу є свідченням не визнання наявності заборгованості Боржником перед Заявником 2 станом на 10 листопада 2010 року. Згідно вказаного реєстру, наданого Боржником, останній визнав заборгованість перед Заявником 2 у вказаному розмірі. Провівши оцінку доказів, пояснень наданих Заявником 2, Боржником на підтвердження своїх доводів, перевіривши законність вимог Заявника 2 судом встановлено, що в матеріалах справи наявні докази безспірності вимог Заявника 2, які були наявні і станом на 10 листопада 2010 року.

В ході підготовки справи до розгляду Заявника 2 та Боржника ухвалою господарського суду Київської області від 24 січня 2011 року було зобов’язано надати суду низку доказів з метою розгляду вимог Заявника 2 до Боржника, на виконання якої Заявником 2 було надано відповідні докази, Боржником лише частково виконано вимоги ухвали суду та частково надано документи. Керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає вимоги та заяву Заявника 2 на підставі наявних матеріалів у справі.

Заявник 2 вказує, що заборгованість Боржника перед Заявником 2 виникла на підставі договору № 10-04-562 фл від 23 березня 2004 року, за умовами п.п. 1.1. якого Заявник 2 передає Боржнику у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається Боржником у власність у постачальника та визначений у додатку до Договору «Кількість. Ціна і вартість Предмету лізингу», за умови сплати Лізингоодержувачем (Боржником) лізингових платежів. Факт перебування Заявника 2 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджено Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 647893 серії АЄ станом на 28 липня 2011 року. Факт укладеності, законності укладення між Боржником та Заявником 2 Договору № 10-04-562 фл від 23 березня 2004 року було встановлено рішенням господарського суду Київської області у справі №3/253-08 від 20 листопада 2008 року (а.с. 87, Т. 9), яке відповідно до наказу господарського суду Київської області № 3/253-08 від 08 січня 2009 року, набрало законної сили 04 січня 2009 року (а.с. 40, Т. 9).

Частиною 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. На підставі ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти встановлені вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили не доводяться знову при розгляді цієї справи, в тому числі факт та законність укладення Договору 4. Поряд з цим вказаним рішенням господарського суду Київської області у справі №3/253-08 від 20 листопада 2008 року, яке набрало законної сили було встановлено факт порушення / невиконання умов Боржником Договору 4 та вирішено стягнути з Боржника на користь Заявника 2: 288 844,74 грн. боргу, 7 870,02 грн. пені; 132 488,25 інфляційний втрат та 9 962,67 грн. –три відсотки річних; (а також 4 391,65 грн. державного мита; 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) (а.с. 91, Т. 9), де інфляційні втрати, 3% річних нараховано на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, пеня нарахована на підставі п.п. 7.1. Договору № 10-04-562 фл від 23 березня 2004 року (а.с. 90, Т. 9).

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно п. 1 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про судове рішення», на підставі статті 124 Конституції України, частини першої статті 84 АПК судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.

Частиною 2 п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року визначено, що безспірність вимог кредитора (кредиторів) за грошовими зобов'язаннями та щодо виплати заборгованості із заробітної плати підтверджується виконавчими документами, виключний перелік яких передбачено у статті 3 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно п. 3 ч. 1, 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: судові накази.

Безспірність вимог Заявника 2 до Боржника у заявленій Заявником 2 сумі підтверджено: рішенням господарського суду Київської області у справі №3/253-08 від 20 листопада 2008 року (а.с. 88, Т. 9) та наказом господарського суду Київської області № 3/253-08 від 08 січня 2009 року (у справі № 3/253-08), згідно якого вирішено стягнути з Боржника на користь Заявника 2, в тому числі: 288 844,74 грн. боргу, 7 870,02 грн. пені; 132 488,25 інфляційний втрат та 9 962,67 грн. –три відсотки річних.

Суд не погоджується з визначеною розпорядником майна черговістю задоволення вимог Заявника 2 виходячи з наступного.

Згідно ч. 7 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі, зобов'язання боржника - фізичної особи - підприємця, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов'язаних із здійсненням таким боржником підприємницької діяльності.

Згідно з статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до абз. 7 п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року, до складу грошових вимог кредитора зараховується заборгованість за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів та позики з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, а також індекс інфляції від суми основного боргу та три проценти річних від простроченої суми, нараховані відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. В абзаці 5 п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року вказано, що вирішуючи питання про склад вимог з податками і зборами (обов'язковими платежами) при порушенні справ про банкрутство суди мають виходити з того, що суми пені, штрафів та інших фінансових санкцій враховуються окремо в реєстрі вимог кредиторів і задовольняються у шосту чергу в порядку черговості, встановленої статтею 31 Закону.

Таким чином на підставі вищенаведеного, судом встановлено, що вимоги Заявника 2 в частині вимог на загальну суму 439 165,68 грн. є безспірними та визнаються судом, які складаються: 288 844,74 грн. боргу, 7 870,02 грн. пені; 132 488,25 інфляційних втрат та 9 962,67 грн. –три відсотки річних. Заборгованість у частині інфляційних втрат та 3% річних нараховані на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Заявником 2 не надано суду жодних доказів та відомостей про забезпеченість вимог Заявника 2 заставою. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство, сума основного боргу 288 844,74 грн., а також керуючись ст. 1 Закону про банкрутство, ст. 625 Цивільного кодексу України, абзацом 5 п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року, сума 132 488,25 інфляційний втрат та 9 962,67 грн. - три відсотки річних, – підлягають задоволенню в четверту чергу; 7 870,02 грн. пені, - в шосту чергу.

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито покладається: суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача. Керуючись абз. 1 ч. 6 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, в зв’язку з задоволенням вимог Заявника 2, судові витрати - державне мито в сумі по 85,00 гривень, плату за внесення до Єдиної бази інформації щодо кредитора та його грошових вимог в сумі по 40,00 грн. покласти на Боржника та на підставі п.п. г ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство, вони підлягають задоволенню першу чергу.

Фастівською об’єднаною державною податковою інспекцією Київської області (ідентифікаційний код: 20619977, місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Кірова, буд. 28) («Заявник 1») в заяві про визнання кредитором у справі про банкрутство № Б8/135-10 відкритого акціонерного товариства «Унавське»№ 23/10/10-034 від 05 січня 2011 року (вх. № 552 від 17 січня 2011 року) заявлено вимоги до Боржника: визнати її кредитором у справі про банкрутство № Б8/135-10 Боржника з майновими вимогами на загальну суму 37 305,13 грн.; судові витрати покласти на Боржника (а.с. 6, Т. 8). У вказаній заяві Заявник 1 вказує, що станом на 05 січня 2011 року (оголошення про порушення справи вийшло 22 грудня 2010 року), податковий борг Боржника складається: по податку на додану вартість, - 436,48 грн.; по податку з доходів найманих працівників (акти), - 36 497,70 грн., в тому числі пеня –33 683,90 грн., сума штрафний санкцій 2 813,80 грн. (а.с. 5, 6, Т. 8), по фіксованому сільськогосподарському податку, - 370,95 грн. На підтвердження податкової заборгованості Заявником 1 надано документальні докази. Відповідно до наданого Боржником розпоряднику майна реєстру вимог кредиторів, Боржником визнано: основний борг, - 3 621,23 грн., черговість задоволення не визначена; неустойка (пеня, штраф), - 33 683,90 грн., черговість не визначена; судові витрати, - не включено до реєстру. За даними, вкладеними розпорядником майна, визнані розпорядником майна (Боржником): 3 621,23 грн. основного боргу – третя черга задоволення вимог кредиторів, 33 683,90 грн. неустойки (пені, штрафу), - шоста черга задоволення вимог кредиторів; судові витрати, - не включено до реєстру. В судовому засіданні 26 липня 2011 року Боржник надав усні пояснення, згідно яких голова правління Боржника ОСОБА_4. вказав, що частково Боржником було погашено заборгованість перед Заявником 1, при цьому на запитання суду чи відомо Боржнику про запровадження ухвалою про порушення цієї справи мораторію на задоволення вимог кредиторів та порушення частковим погашенням вимог Заявника 1 правил мораторію, - ОСОБА_4. надав пояснення, що йому відомо про дію вказаного мораторію та він розуміє порушення його правил своїми діями у вигляді часткового погашення вимог Заявника 1.

Суд бере до уваги, що відповідно до довідки (розшифровки) кредиторської заборгованості від 10 листопада 2010 року наданої Боржником, підписаної головою правління Боржника ОСОБА_4., станом на 10 листопада 2010 року у фінансовому (бухгалтерському обліку) Боржника обліковувалась заборгованість перед Заявником 1 у розмірі 20 111,15 грн. Водночас, відповідно до наданого Боржником балансу станом на 01 січня 2011 року розмір поточних зобов’язань перед бюджетом (рядок 550) станом на вказану дату складав 109 тис. грн., а на початок звітного періоду, - 113 тис. грн. відповідно до наданої копії балансу Боржника станом на 01 січня 2009 року розмір поточних зобов’язань перед бюджетом (рядок 550) станом на вказану дату складав 103 тис. грн. (а.с. 81, Т. 1); відповідно до балансу наданого Боржником станом на 01 жовтня 2010 року (а.с. 96, Т. 3) (не належність та не допустимість вказаного доказу встановлена судом вище, однак суд бере до уваги відомості, що містяться у вказаному документі) розмір поточних зобов’язань перед бюджетом (рядок 550) станом на 01 жовтня 2010 року складав 177,0 тис. грн., де сума перекреслена. Зважаючи на суперечності позиції Боржника фінансовим документам останнього, зокрема станом на 10 листопада 2010 року згідно розшифровки кредиторської заборгованості Боржника станом на 10 листопада 2010 року, суд вважає необхідним перевірити законність, обсяг вимог Заявника 1 до Боржника, при чому суд не погоджується з позицією розпорядника майна щодо черговості задоволення вимог кредитора з наступних підстав.

Розглядаючи вимоги Заявника 1 до Боржника суд дійшов наступних висновків. Провівши оцінку доказів, пояснень наданих Заявником 1, Боржником на підтвердження своїх доводів, перевіривши законність вимог Заявника 1 судом встановлено наступне. В судовому засіданні від Заявника 1 надійшли письмові пояснення від 25 липня 2011 р. № 3889/10/10-034 (а.с. 63, Т. 8) в яких Заявник 1 вказує, що станом на 25 липня 2011 року податковий борг Боржника перед Заявником 1 зменшився та становить 36 934,18 грн., зменшення виникло за рахунок сплати фіксованого с/г податку в повному розмірі. Пояснення складені уповноваженим представником Заявника 1 –ОСОБА_7, повноваження якої підтверджено довіреністю Боржника №4/9/10-032 від 04 січня 2011 року. Також від Заявника 1 надійшла довідка № 3894/10/10 від 25 липня 2011 року (а.с. 68, Т. 8) про те, що Боржник має загальну заборгованість перед бюджетом в сумі 36 934,18 грн. по слідуючих податках: податок з доходів найманих працівників (акти) –36 497,7 грн., в т.ч. пені 33 683,90 грн.; податок на додану вартість –436,48 грн., в тому числі пеня, - 0,00 грн.

Поряд з цим від Боржника надішли акти звіряння розрахунків Боржника з Заявником 1 з бюджетом за період з 01 липня 2011 року по 01 серпня 2011 року по: фіксованому сільськогосподарському податку, по податку на додану вартість по вітчизняних товарах; по «прибутковому податку акти»; по «іншим зборам за забруднення навколишнього природного»; по «прибутковому податку з робітників і службовців, включаючи»; по податку з юридичних осіб-власників транспортних засобів (за період з 01 січня 2011 року по 01 серпня 2011 року). Дослідивши перелічені акти звіряння судом встановлено, що акти складені за період, що відноситься до поточної заборгованості Боржника та не впливає на заборгованість, порядок заявлення по якій визначений вимогами ст. 14 Закону про банкрутство, в зв’язку з чим, при розгляді заяви Заявника 1 до уваги не беруться, при цьому, по податку з юридичних осіб-власників транспортних засобів, де надано за період з 01 січня 2011 року по 01 серпня 2011 року, - за період, який входить до вимог Заявника 1 як конкурсного кредитора, - розбіжності між Боржником та Заявником 1 відсутні; вказані акти з боку Заявника 1 підписані особою, посадове становище якої не підтверджено, доказів правомочності надання вказаною особою такого роду документів суду не надано.

В ході підготовки справи до розгляду ухвалою господарського суду Київської області від 18 січня 2011 року зобов’язано Боржника та Заявника 1 надати низку доказів, проте в повному обсязі Заявник 1 та Боржник не виконали вимог суду, в тому числі, не надано суду актів звірки розрахунків Заявника 1 з Боржником по заявленій Заявником 1 заборгованості. Керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи істотні протиріччя між даними фінансово-бухгалтерських документів наданих Боржником та позицією висловленою Боржником, суд розглядає вимоги та заяву, вимоги Заявника 1 на підставі наявних матеріалів у справі.

Судом встановлено, що відповідно до довідки № 2123 від 06 лютого 2008 року Боржника було взято на облік платників податків, та який згідно довідки №17/10/10 від 05 січня 2011 року Заявника 1, знаходиться на податковому обліку Фастівської ОДПІ; відповідно до свідоцтва № 100199143 серії НБ №026222 виданого Державною податковою адміністрацією України, Боржник 30 червня 1997 року був зареєстрований платником податку на додану вартість, а з 01 березня 2009 року зареєстрований у якості суб’єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до п. 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року, у разі подання органами державної податкової служби заяв про порушення справи про банкрутство безспірними слід вважати лише вимоги про стягнення податкового боргу (недоїмки), визначення якого наведено в пункті 1.3 статті 1 Закону України від 21 грудня 2000 р. N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Безспірність вимог щодо стягнення недоїмок зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) має підтверджуватися документами про узгодження суми податкового зобов'язання. Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації (пункт 5.1 статті 5 цього Закону). Податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення. Якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв рішення з порушенням законодавства, податкове зобов'язання вважається узгодженим з дня прийняття рішення в адміністративному чи судовому порядку (пункт 5.2.2 статті 5 та пункт 16.2 статті 16). Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 цього Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків (пункт 5.4.1 статті 5).

Детально дослідивши вимоги Заявника 1 та долучені на їх підтвердження докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог Заявника 1. Суд бере до уваги те, що визнав вимоги Заявника 1 в повному обсязі. Відзиву на вимоги Заявника 1, жодних документів Боржник не надав, жодних доказів оскарження вимог, рішень Заявника 1, в тому числі в адміністративному порядку жоден з учасників провадження суду не надав.

На підтвердження узгодженості заборгованості Боржника перед Заявником 1 по податку з доходів фізичних осіб Заявником 1 надано копії корінців першої податкової вимоги форми «Ю1»від 02 листопада 2009 року № 1/456, відповідно до якої станом на 02 листопада 2009 року загальні сума податкового боргу Боржника за узгодженим податком зобов’язанням станом на вказану дату становить 33 670,64 грн. за пенею, вказана податкова вимога отримана представником Боржника (бухгалтером ОСОБА_16 02 листопада 2009 року); також Заявником 1 надано копію корінця другої податкової вимоги від 04 грудня 2009 року №2/501, згідно якої станом на 04 грудня 2009 року загальна сума податкового боргу Боржника за узгодженим податком зобов’язанням станом на вказану дату становить 35 359,08 грн., в тому числі за основним платежем –1 629,75 грн., за штрафними санкціями –3 259,50 грн., за пенею 30 459,83 грн.; податкова вимога отримана особисто головним бухгалтером Боржника ОСОБА_2 04 грудня 2009 року (а.с. 17, Т. 8). Також на підтвердження підстав нарахування податкової заборгованості у сумі 33 670,64 грн. по податку з доходу фізичних осіб Заявником 1 надано Довідку № 37/1702-00448746 від 22 жовтня 2009 року Про результати планової виїзної документальної перевірки Боржника з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за період з 01 липня 2006 року по 30 червня 2009 року (а.с. 36-46, Т. 8). Перевіривши викладене вище судом встановлено, що перелічена заборгованість є узгодженою. З метою підтвердження узгодженості податкової заборгованості по фіксованому сільськогосподарському податку Заявником 1 надано податковий розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку за 2010 рік (а.с. 58, Т. 8), податковий розрахунок Боржника по фіксованому с/г податку, зворотний бік облікової картки платника, скорочена форма станом на 31 грудня 2010 року, на 04 січня 2011 року (а.с. 56, 57, Т. 8), згідно яких на підставі декларації виставлено розрахунок № 9000127896 від 03 лютого 2010 року, недоїмка за яким становить визнану Боржником суму –370,95 грн. Поряд з цим Заявником 1 надано розрахунок податкової заборгованості суб’єкта підприємницької діяльності –Боржника за період з 30 вересня 2009 року по 30 грудня 2010 року та зворотній бік облікової картки платника, - скорочена форма станом на 31 грудня 2009 року, 31 грудня 2010 року. Відповідно до двох останніх документів 13 листопада 2009 року Заявником 1 було донараховано по «прибутковому податку: акти»основного платежу за актом перевірки та виставлено податкове повідомлення-рішення № 0000261702 від 30 жовтня 2009 року у сумі 1629,75 грн., в свою чергу 09 листопада 2009 року, 09 грудня 2009 року Боржником було частково погашено заборгованість Заявнику 1 у сумах 3 213,99 грн. та 5 644,55 грн. відповідно; 09 грудня 2010 року Заявником 1 нараховано у порядку встановлено ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" пені у розмірі 6,31 грн. за період з 14 листопада 2009 року по 09 грудня 2009 року на податкове повідомлення-рішення № 0000261702 від 30 жовтня 2009 року; 25 січня 2010 року Заявником 1 донараховано Боржнику штрафні санкції у сумі 78,08 грн. та виставлено податкове повідомлення-рішення №000021702 від 13 січня 2010 року (а.с. 53, Т. 8); 28 січня 2010 року Боржником частково сплачено податковий борг у сумі 2 874,74 грн.; 28 січня 2010 року Заявником 1 нараховано пені у сумі 10,08 грн., 4,73 грн. за період з 14 листопада 2009 року по 28 січня 2010 року на підставі ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" на борг на податкове повідомлення-рішення (форма Р) №0000261702 від 30 жовтня 2009 року; 23 лютого 2010 року Боржником частково погашено заборгованість перед Заявником 1 у сумі 1000,00 грн. та у сумі 859,50 грн. відповідно; (відповідно до зворотного боку картки платника податків станом на 31 грудня 2010 року, - 28 січня 2010 року Заявником 1 зменшено пені КОР минулих років з 14 грудня 2009 року по 02 січня 2011 року на суми 14,11 грн., 22,10 грн.); 02 квітня 2010 року Заявником 1 донараховано штрафні санкції та виставлено податкове повідомлення-рішення №0000121702/0 від 02 лютого 2010 року у сумі 80,81 грн. (а.с. 53, Т. 8); 02 квітня 2010 року Заявником 1 донараховано штрафні санкції та виставлено податкове повідомлення-рішення №0000401702/0 від 23 березня 2010 року у сумі 70,25 грн. (а.с. 53, Т. 8); 02 червня 2010 року –перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший (висновок № 334 від 11 травня 2010 року) за результатами якого частково зменшена заборгованість Боржника перед Заявником 1 на суму 7 779,00 грн. у частині пені, що підтверджено висновком Заявника 1 від 02 червня 2010 року; 02 червня 2010 року Заявником 1 нараховано пені за період з 14 листопада 2009 року по 11 травня 2010 року у сумі 18,16 грн., 49,33 грн. на підставі ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" на податкове повідомлення-рішення № 0000261702 від 30 жовтня 2009 року; 21 жовтня 2010 року донараховано штрафні санкції за невчасну сплату узгодженої суми податкового зобов’язання (повідомлення-ріш. № 0001031702/0 від 11 жовтня 2010 року) на суму 152,22 грн. (а.с. 53, зворотний бік).

Узгодженість сум податкової заборгованості, викладеної в розрахунках також підтверджено: копіями корінця податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0000261702/0 від 30 жовтня 2009 року, направлене на підставі акту перевірки № 488/47/2301-00448746 від 22 жовтня 2009 року.

На підтвердження узгодженості податкової заборгованості по податку на додану вартість Заявником 1 надано копію корінця першої податкової вимоги від 05 листопада 2010 року № 1/134 (а.с. 18, Т. 8) згідно якої загальні сума податкового боргу Боржника за узгодженим податком зобов’язанням станом на вказану дату становить за основним платежем 436,48 грн. Вказана копія корінця податкової вимоги містить доказ її отримання. Поряд з цим також Заявником 1 надано доказ узгодженості зобов’язання по податку на додану вартість, - копію податкової декларації з податку на додану вартість (а.с 26, Т. 8) з відміткою про отримання Заявником 1 № 9475 від 20 жовтня 2010 року, відповідно до якої Боржником самостійно було задекларовано суму ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду у сумі 437 грн. В судовому засіданні Боржником визнано заборгованість перед Заявником 1 в повному заявленому останнім обсязі, жодних доказів оскарження Боржником сум податкового зобов'язання / прийнятих Заявником 1 рішень з нарахованих податкових зобов’язань суду не надано.

Дослідивши перелічені нарахування, судом встановлено, що Заявником 1 надано докази узгодженості податкових зобов’язань, а саме: копії корінця податкового повідомлення-рішення форми «Р»від 30 жовтня 2009 року, складеного на підставі акта перевірки № 488/47-2301-00448746 від 22 жовтня 2009 року, який наявний в матеріалах справи на загальну суму 4889,25 грн., з яких: 1629,75 грн. суми боргу за основним платежем та 3 259,50 грн. за штрафними санкціями. Факт направлення податкового повідомлення-рішення підтверджено копіями повідомлення про вручення поштового відправлення № 339001, яке було вручене 03 листопада 2009 року Семенець (секр) –уповноваженому представнику Боржника та копією фіскального чеку поштового відділення №8723 від 30 жовтня 2009 року (а.с. 52, Т. 8); корінець податкового повідомлення-рішення форми «Ш»№ 0000401702/0 від 23 березня 2010 року, виставлене на підставі п. 17.1.7. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за податком з доходів фізичних осіб у сумі 70,25 грн., де факт отримання уповноваженою особою Боржника податкового повідомлення-рішення підтверджено підписом головного бухгалтера Боржника ОСОБА_2 23 березня 2010 року (а.с. 53, Т. 8); корінець податкового повідомлення-рішення форми «Ш»№ 0000121702/0 від 02 лютого 2010 року, виставлено на підставі п. 17.1.7. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за податком з доходів фізичних осіб у сумі 80,81 грн., де факт отримання уповноваженою особою Боржника податкового повідомлення-рішення підтверджено підписом головного бухгалтера Боржника ОСОБА_2 02 лютого 2010 року; корінець податкового повідомлення-рішення форми «Ш»№ 0000021702/0 від 13 січня 2010 року, виставлено на підставі п. 17.1.7. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за податком з доходів фізичних осіб у сумі 78,08 грн., де факт отримання уповноваженою особою Боржника податкового повідомлення-рішення підтверджено підписом головного бухгалтера Боржника ОСОБА_2 13 січня 2010 року (а.с. 53, Т. 8); корінець податкового повідомлення-рішення форми «Ш»№ 0001031702/0 від 11 жовтня 2010 року, виставлено на підставі п. 17.1.7. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за податком з доходів фізичних осіб у сумі 152,22 грн., де факт отримання уповноваженою особою Боржника податкового повідомлення-рішення підтверджено підписом бухгалтера Боржника Симинець. Суд звертає увагу на те, що податкове повідомлення-рішення форми «Ш»№ 0001031702/0 було виставлено від 11 жовтня 2010 року –до порушення провадження у цій справі та запровадження судом мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 12 Закон про банкрутство. Таким чином, детально дослідивши перелічені вимоги Заявника 1 до Боржника з долученими до заяви Заявника 1 доказами, керуючись вищевикладеним, в тому числі ст. ст. 1, 4, 5, 16, 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п. 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство», а також врахувавши повне визнання вимог Заявника 1 Боржником, відсутність жодних заперечень, доказів оскарження рішень Заявника 1, суд дійшов висновків про те, що перелічені вище вимоги Заявника 1 підлягають сплаті та визнаються судом у розмірі: 15 704,39 грн. податкової заборгованості по пені, яка підлягає задоволенню відповідно до п.п. 6) п. 1 ст. 31 Закону про банкрутство, у шосту чергу; 2813,80 грн. податкової заборгованості по нарахованим штрафним санкціям, яка підлягає задоволенню відповідно до п.п. 6) п. 1 ст. 31 Закону про банкрутство, у шосту чергу; 370,95 грн. по фіксованому сільськогосподарському податку, яка підлягає задоволенню відповідно до п.п. 3) п. 1 ст. 31 Закону про банкрутство, у третю чергу; 436,48 грн. по податку на додану вартість, яка підлягає задоволенню відповідно до п.п. 3) п. 1 ст. 31 Закону про банкрутство, у третю чергу; арифметичною перевіркою встановлено, що розрахунок Заявника 1 в цій частині є вірним, а перелічені вимоги нараховані Боржнику без порушень правил мораторію на задоволення вимог кредиторів запровадженого господарським судом Київської області у цій справі 14 жовтня 2010 року.

Крім того, як зазначено, п. 12 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 14 жовтня 2010 року керуючись та на підставі ч.1 ст. 11, ч.ч. 4-7 ст. 12 Закону про банкрутство, було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с. 4, Т.1).

Частиною 1 ст. 11 Закону про банкрутство встановлено, що суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п'ятий день з дня її надходження виносить і направляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не передбачено цим Законом, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Згідно ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, мораторієм на задоволення вимог кредиторів є зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частинами 4, 5, 7 ст. 12 Закону про банкрутство встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виникли у зв'язку з відмовою боржника від виконання зобов'язань, у порядку, передбаченому частиною десятою статті 17 цього Закону. Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону. Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Згідно п. 40 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року, дія мораторію поширюється на задоволення вимог кредиторів, які подали заяви згідно зі статтею 14 Закону, і на вимоги кредиторів, що не подавали таких заяв, включаючи кредиторів, котрими в установленому порядку пред'явлені до виконання виконавчі документи.

Пунктом 70 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року та ч. 4 п. 8.2. Рекомендацій Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” № 04-5/1193 від 04 квітня 2004 року вказано, що часткове задоволення боржником грошових вимог ініціюючого кредитора вже після порушення провадження у справі про банкрутство не є законною підставою для припинення провадження у справі. Такі дії боржника порушують правила мораторію.

Відповідно до п.п. 1.2. Рекомендацій Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” №04-5/1193 від 04 квітня 2004 року, господарські суди мають враховувати, що встановлення в Законі особливого порядку задоволення майнових вимог кредиторів не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку (оскільки статтею 12 Закону передбачено введення мораторію на задоволення вимог кредиторів одночасно з порушенням провадження у справі), а спрямоване на забезпечення визначеності об'єму його майна протягом усієї процедури банкрутства, створення необхідних умов як для подолання неплатоспроможності боржника, так і для більш повного задоволення вимог кредиторів, що проявляється у забезпеченні усіх кредиторів рівними правовими можливостями при задоволенні їх вимог, реалізації їх прав і законних інтересів, забезпеченні конституційного принципу рівності усіх перед законом, у тому числі й в умовах, коли майна боржника недостатньо для повного задоволення усіх вимог кредиторів. За таких умов у справі про банкрутство вирішується завдання справедливого і пропорційного розподілу серед кредиторів майнової (конкурсної) маси боржника. Отже, господарські суди не повинні допускати під час провадження у справі про банкрутство індивідуального задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника, яке входить до конкурсної маси, як такого, що порушує права і законні інтереси інших кредиторів та учасників провадження у справі про банкрутство і суперечить встановленому законом спеціальному регулюванню. Виключення з цього правила можуть бути встановлені лише самим Законом, зокрема, у разі задоволення вимог поточних кредиторів, вимог щодо оплати (стягнення) заробітної плати та інших вимог, на які не розповсюджується дія мораторію.

На підставі вищенаведеного, той факт, що Боржником було частково погашено податкову заборгованість перед Заявником 1 в частині заборгованості по фіксованому сільськогосподарському порядку про що заявив в судовому засіданні Боржник та даний факт підтверджено письмовими поясненнями № 3880/10/10-034 від 25 липня 2011 року Заявника 1 (а.с. 64, Т. 8), зокрема останній вказує, що на момент подання Заяви про визнання кредитором у справі про банкрутство № Б8/135-10 від 05 січня 2011 року податковий борг Боржника становив 37 305,13 грн., а саме: по податку на додану вартість –436,48 грн.; по податку з доходів найманих працівників (акти) –36 497,70 грн., - в тому числі пеня –33 683,90 грн., фіксований с/г податок –370,95 грн., а станом на 25 липня 2011 року податковий борг зменшився та становить 36 934,18 грн. Зменшення виникло за рахунок сплати фіксованому с/г податку в повному обсязі; факт погашення заборгованості по фіксованого сільськогосподарському податку в повному обсязі підтверджено Заявником 1 Довідкою № 3894/10/10від 25 липня 2011 року (а.с. 68, Т. 8), відповідно до якої Фастівська об’єднана державна податкова інспекція повідомляє про те, що Боржник має загальну заборгованість перед бюджетом в сумі 36 934,18 грн. по слідуючих податках: податок з доходів найманих працівників, - 36 497,7 грн., в .ч. пеня 33 683,90 грн.; податок на додану вартість –436,48 грн., в тому числі пеня, - 0,00 грн. Таким чином, Заявником 1 визнано проплату Боржником, здійснену в період з 05 січня 2011 року по 25 липня 2011 року заборгованості по фіксованому сільськогосподарському податку у сумі 370,95 грн. На підставі вищевикладеного, судом встановлено, що вимоги Заявника 1 до Боржника по сплаті заборгованості по фіксованому сільськогосподарському податку підпадають під дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, а факт проплати Боржником Заявнику 1 податкової заборгованості на фіксованому сільськогосподарському податку у сумі 370,95 грн. є порушенням Боржником правил мораторію на задоволення вимог кредиторів запровадженого п. 12 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 14 жовтня 2010 року. Кошти сплачені Боржником Заявнику 1 у сумі 370,95 грн. були сплачені після порушення справи про банкрутство № Б8/135-10 з порушенням п. 12 резолютивної частини Ухвали господарського суду Київської області від 14 жовтня 2010 року по справі № Б8/135-10, ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, - чим Боржник порушив правила мораторію на задоволення вимог кредиторів Боржника. Сплачені Боржником Заявнику 1 грошові кошти у загальній сумі 370,95 грн. з порушенням п. 12 резолютивної частини Ухвали господарського суду Київської області від 14 жовтня 2010 року по справі № Б8/135-10, ст. 1 Закону про банкрутство суд зобов’язує учасників провадження врахувати в подальшому провадженні у справі з дотриманням вимог чинного законодавства, в тому числі Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та прав кожного з кредиторів Боржника та Боржника.

Також згідно наданого Заявником 1 розрахунку - 11 листопада 2010 року «нараховано попередньо пені» (а.с. 30, Т. 8) у сумі 295 грн., нараховано пені з 26 січня 2010 року по 11 листопада 2010 року у сумі 7,63 грн., нараховано пені за період з 03 квітня 2010 року по 11 листопада 2010 року у сумі 5,99 грн., нараховано пені з 03 квітня по 11 листопада 2010 року у сумі 5,21 грн., нараховано пені за період з 22 жовтня 2010 року по 11 листопада 2010 року у сумі 0,81 грн. та 30 грудня 2010 року донараховано пені за актом перевірки № 38/709-170 б/дати по довідці про результати док. Перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету без номеру та без дати –17 663,96 грн. (а.с. 34, Т. 8).

Досліджуючи вимоги Заявника 1 у переліченій частині суд дійшов наступних висновків.

По-перше, як зазначено вище, п. 12 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 14 жовтня 2010 року керуючись та на підставі ч.1 ст. 11, ч.ч. 4-7 ст. 12 Закону про банкрутство, було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с. 4, Т.1). Факт направлення ухвали про порушення цієї справи Заявнику 1 підтверджено відбитком канцелярії господарського суду Київської області №874, а факт отримання уповноваженим представником Заявника 1 підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення № Р 01032 2613702 9, вручене 29 жовтня 2010 року Мамченко, таким чином станом на дату подачі заяви № 23/10/10-034 від 05 січня 2011 року до відома Заявника 1 у належний спосіб було доведено про запровадження мораторію у цій справі про банкрутство Боржника ухвалою про порушення цієї справи від 14 жовтня 2010 року.

Як зазначено, згідно ч. 1 ст. 11 Закону про банкрутство, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів здійснюється судом при порушенні справи про банкрутство.

Суд звертає увагу й на те, що положення ч. 6 ст. 12 Закону про банкрутство містить виключний перелік вимог, на які дія мораторію не поширюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 40 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство», дія мораторію поширюється на задоволення вимог кредиторів, які подали заяви згідно зі статтею 14 Закону, і на вимоги кредиторів, що не подавали таких заяв, включаючи кредиторів, котрими в установленому порядку пред'явлені до виконання виконавчі документи.

Частинами 3-5 п. 17, п.п. 38 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року встановлено, що згідно з абзацом четвертим частини четвертої статті 12 Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За змістом статті 12 Закону мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю. Вирішуючи питання про склад вимог з податками і зборами (обов'язковими платежами) при порушенні справ про банкрутство суди мають виходити з того, що суми пені, штрафів та інших фінансових санкцій враховуються окремо в реєстрі вимог кредиторів і задовольняються у шосту чергу в порядку черговості, встановленої статтею 31 Закону. Відповідно до статті 1 Закону термін "мораторій на задоволення вимог кредиторів" (далі - мораторій) визначено як зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Згідно з частиною першою статті 11 та частиною четвертою статті 12 Закону мораторій вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Згідно з частиною сьомою статті 12 Закону дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство. Тому суди мають враховувати, що дія мораторію триває протягом усього строку провадження у справі про банкрутство, включаючи усі його процедури, за винятками, передбаченими Законом.

Суд також звертає увагу на те, що п. 44 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року встановлено, що не нараховуються штрафні санкції (штрафи) та пеня за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), про які йдеться у частині четвертій статті 12 Закону, передбачені статтями 16 та 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". До інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання цих зобов'язань, на які поширюється дія мораторію, слід віднести адміністративний арешт активів, передбачений статтею 9 зазначеного Закону.

Зокрема, ст. 16, 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що був чинним станом на дату запровадження мораторію у цій справі (в ред. Закону від 08 липня 2010 року), регламентовано правові засади нарахування, стягнення пені та штрафних санкцій (штрафів).

На підставі п. 12 резолютивної частини ухвали господарського суду Київської області від 14 жовтня 2010 року, керуючись та на підставі ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 1, ч. 1 ст. 11, ч.ч. 4, 5, 7 ст. 12 Закону про банкрутство, п.п. 17, 38, 40, 44 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №15 «Про судову практику в справах про банкрутство», ст. 16, 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", суд дійшов висновку, про те, що нарахування 11 листопада 2010 року, 30 грудня 2010 року пені на яку посилається Заявник 1 у своїй заяві у частині «11 листопада 2010 року «нараховані попередньо пені»у сумі 295,91 грн., нараховано пені з 26 січня 2010 року по 11 листопада 2010 року у сумі 7,63 грн., нараховано пені за період з 03 квітня 2010 року по 11 листопада 2010 року у сумі 5,99 грн., нараховано пені з 03 квітня по 11 листопада 2010 року у сумі 5,21 грн., нараховано пені за період з 22 жовтня 2010 року по 11 листопада 2010 року у сумі 0,81 грн. та 30 грудня 2010 року донараховано пені за актом перевірки № 38/709-170 б/дати по довідці про результати док. Перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету без номеру та без дати, –17 663,96 грн.»(а.с. 34, Т. 8), - здійснено (нарахування пені) після запровадження 14 жовтня 2010 року мораторію на задоволення вимог кредиторів та з порушенням норм, що регулюють дію мораторію, - нарахування пені здійснено 11 листопада 2010 року (по сплину 27 днів з запровадження мораторію, - 14 жовтня 2010 року) та 30 грудня 2010 року (по сплину 76 днів після запровадження мораторію), в зв’язку з чим, вимоги Заявника 1 в вказані частині не підлягають задоволенню.

По-друге, суд вважає істотним наступне.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п.п. 5 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити: виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

В долучених до заяви Заявника 1 матеріалах містяться відомості про те, що: 11 листопада 2010 року «нараховані попередньо пені»у сумі 295,91 грн., нараховано пені з 26 січня 2010 року по 11 листопада 2010 року у сумі 7,63 грн., нараховано пені за період з 03 квітня 2010 року по 11 листопада 2010 року у сумі 5,99 грн., нараховано пені з 03 квітня по 11 листопада 2010 року у сумі 5,21 грн., нараховано пені за період з 22 жовтня 2010 року по 11 листопада 2010 року у сумі 0,81 грн. та 30 грудня 2010 року донараховано пені за актом перевірки № 38/709-170 б/дати по довідці про результати док. Перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету без номеру та без дати –17 663,96 грн. Детально дослідивши докази долучені Заявником 1 на підтвердження узгодженості, законності вимог, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутній акт перевірки за номером 38/709-170; заявлена вимога по пені у сумі 17 663,96 грн. не містить дати вказаного акту; на зворотному боці картки платника податків наявне посилання на те, що нарахування здійснено за актом перевірки № 38/709-170 б/дати по довідці про результати док. Перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету, яка не містить посилання на помер та дату такого документу –ідентифікуючи знаки.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18 січня 2011 року у ході підготовки справи до розгляду було зобов’язано Заявника 1 на 26 липня 2011 року надати суду надати письмові пояснення стосовно підстав нарахування, перерахування, періоду за які нараховано, належні докази узгодженості нарахованої Заявником 1 податкової заборгованості у сумах: «30.12.10 нараховано пені 17 663,96 грн. (в зв’язку з веденням процедури мораторію)»(а.з. 3), провести звірку розрахунків з Боржником по заявленій Заявником 1 заборгованості та надати акт звірки розрахунків суду на призначене судове засідання.

Заявником 1 не виконано вказані вимоги ухвали суду. В поясненнях № 3889/10/10-034 від 25 липня 2011 року Заявник 1 з приводу нарахування пені 30 грудня 2010 року надав пояснення: «в зв’язку з введенням процедури мораторію в автоматичному режимі нараховано пені на акт перевірки в сумі 17 633,96 грн.», - без жодних пояснень на який конкретно акт, на яких правових підставах, жодних доказів узгодження вказаної заборгованості суду Заявником 1 не надано.

Зазначена частина вимог в заяві Заявника 1 не містить викладу обставин, на яких ґрунтуються вимоги, відсутні належні та допустимі докази, що підтверджують вимоги Заявника 1 в цій частині; відсутній обґрунтований розрахунок сум, та відсутнє законодавство, на підставі якого подана вказана частина вимог Заявника 1 до Боржника у загальному розмірі 17 979,51 грн.; Заявником 1 не надано доказів узгодження податкової заборгованості у цій частині, відсутні будь-які докази виставлення вказаних вимог Боржнику.

Таким чином, вимоги Заявника 1 в частині пені нарахованої Боржнику після запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів з порушенням правил мораторію, - 11 листопада та 30 грудня 2010 року у загальній сумі 17 979,51 грн. не доведені суду, є не обгрунтованими, не підтверджені належними та допустимим доказами та не підлягають задоволенню, включенню до реєстру вимог кредиторів Боржника.

В заяві Заявник 1 просить суд судові витрати покласти на Боржника.

Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

На підставі абз. 4 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про те, що вимога Заявника 1 судові витрати покласти на Боржника підлягає задоволенню пропорційно розміру задоволених вимог Заявника 1, які стягується з Боржника в доход бюджету. Частина задоволених вимог Заявника 1 становить 19 325,62 грн., в зв’язку з чим, стягнути з Боржника в дохід державного бюджету 44,03 грн. держаного мита, де вказані вимоги підлягають задоволенню та включенню до реєстру вимог кредиторів відповідно ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство, до першої черги.

В заяві № 138/10/5-16/20 від 04 жовтня 2010 року ініціюючого кредитора, - Державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України», ідентифікаційний код 30518866 (а.с. 7-8, Т. 1), крім вимог порушення провадження у справі та визнання кредитором Боржника у сумі 398 998,80 грн., ініціюючим кредитором заявлено вимоги включити його грошові вимоги у сумі 398 998,80 грн. до черги реєстру кредиторів, судові витрати покласти на боржника. Ухвалою господарського суду Київської області у цій справі від 15 листопада 2010 року (а.с 137-152, Т. 1) визнано безспірні грошові вимоги кредитора Державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України», ідентифікаційний код 30518866 у сумі 398 998,80 грон. основного борг, а перераховані Боржником Кредитору грошові кошти на виконання рішення господарського суду Київської області від 13 серпня 2009 року по справі №10/120098 20 жовтня 2010 року, 09 листопада 2010 року з порушенням п. 12 резолютивної частини Ухвали господарського суду Київської області від 14 жовтня 2010 року по справі № Б8/135-10, ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” учасникам провадження врахувати в подальшому провадженні по справі з дотриманням вимог чинного законодавства, в тому числі Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, прав кожного з кредиторів Боржника та Боржника.

Відповідно до реєстру вимог кредиторів, наданого Боржником розпоряднику майна Боржника, Боржник вказує, що ініціюючим кредитором заявлено вимоги в розмірі 269 298,80 грн. основного боргу, з які повністю визнані Боржником - у сумі 269 298,80 грн. Відповідно до наданого розпорядником майна реєстру вимог кредиторів, ініціюючим кредитором заявлено вимоги в розмірі 398 998,00 грн., які були визнані господарським судом, з яких визнані розпорядником майна (боржником) 269 298,80 грн.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що відомості, наведені Боржником щодо розміру заявлених вимог ініціюючим кредитором не відповідають заяві № 138/10/5-16/20 від 04 жовтня 2010 року ініціюючого кредитора, згідно якої як зазначено, останнім заявлено вимоги до Боржника у розмірі 398 998,00 грн.

В судовому засідання від ініціюючого кредитора надійшла довідка (Т. 10), згідно якої за даними бухгалтерського обліку ініціюючого кредитора станом на 04 жовтня 2010 року заборгованість Боржника перед ініціюючим кредитором складала 399 380,00 грн. Згідно заяви № 138/10/5-16/20 від 04 жовтня 2010 року ініціюючого кредитора останнім заявлено вимоги до Боржника у розмірі 398 998,00 грн. Вказаною довідкою підтверджено, що Боржник 21 жовтня 2010 року було сплачено ініціюючому кредитору по договору від 16 січня 2006 року «С-мін 2/1 борг»в сумі 50 000,00 грн. та 10 листопада 2010 року Боржником сплачено борг по вказаному договору в сумі 79 700,00 грн. Таким чином згідно довідки ініціюючого кредитора останнім визнано проплату Боржником 129 700,00 грн.

Абзацом 4 п.п. 45 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року встановлено, що кредитор (кредитори), за заявою якого (яких) порушено справу про банкрутство, не подає (подають) заяв після опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення цієї справи. Вимоги ініціюючих кредиторів вважаються визнаними і після їх перевірки у підготовчому засіданні підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру.

Судом встановлено, що ініціюючим кредитором не надано жодних доказів забезпеченості його вимог, в тому числі частково заставою.

На підставі п.п. 1, 2 ухвали господарського суду Київської області у цій справі від 15 листопада 2010 року, абз. 4 п.п. 45 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№15 від 18 грудня 2009 року, ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство, вимоги ініціюючого кредитора визнані судом у встановленому порядку у розмірі 398 998,80 грн. основного боргу підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів Боржника у четверту чергу з урахуванням сплати Боржником з порушенням мораторію на задоволення вимог кредиторів, запровадженого ухвалою господарського суду Київської області від 14 жовтня 2010 року 129 700,00 грн. в подальшому провадженні у цій справі.

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито покладається: суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача. Керуючись абз. 1 ч. 6 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, в зв’язку з задоволенням вимог ініціюючого кредитора, - Державного підприємства «Державний резервний насіннєвий фонд України», ідентифікаційний код 30518866, судові витрати - державне мито в сумі по 85,00 гривень, збір за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. покласти на Боржника та на підставі п.п. г ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство, вони підлягають задоволенню першу чергу.

Таким чином, заслухавши представників кредиторів –Заявників, ініціюючого кредитора, розпорядника майна Боржника, представників Боржника в тому числі керівника –голову правління ВАТ «Унавське»ОСОБА_4., суд дійшов висновку, що наявних в справі документів достатньо для прийняття рішення у даному судовому засіданні про затвердження реєстру вимог кредиторів.

Включенню до реєстру вимог кредиторів підлягають грошові вимоги у розмірі, що вище визнані судом в даному судовому засіданні. За результатами розгляду справи в попередньому засіданні суд прийшов до висновку про затвердження реєстру вимог кредиторів.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 1, 5, 7, 11, 12, 13, 14, 15, 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. ст. 22, 28, 32, 33, 34, 35, 36, 41, 43, 49, 54, 86 Господарського процесуального кодексу України, ст. 16, 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Постановою Пленуму Верхового Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»від 18 грудня 2009 року № 15, Рекомендаціями Президії Вищого господарського Суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 04 червня 2004 року №05-5/1193, суд –

УХВАЛИВ:

1. Визнати вимоги кредиторів, включити до реєстру кредиторів боржника та затвердити реєстр вимог кредиторів боржника –відкритого акціонерного товариства «УНАВСЬКЕ», ідентифікаційний код: 00448746, в наступному складі та обсязі:

- Державне підприємство «Державний резервний насіннєвий фонд України», ідентифікаційний код 30518866 в сумі 398 998,80 грн. (триста дев’яносто вісім тисяч дев’ятсот дев’яносто вісім гривень 80 коп.), - четверта черга задоволення вимог кредиторів; 85,00 гривень (вісімдесят п’ять грн. 00 коп.) держаного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) збору за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, - перша черга задоволення вимог кредиторів).

Всім учасникам провадження, в тому числі розпоряднику майна Боржника, ліквідатору, санатору в подальшому провадженні у справі, зокрема при здійсненні задоволення вимог кредиторів Боржника врахувати перераховані (сплачені) Боржником Державному підприємству «Державний резервний насіннєвий фонд України»(ідентифікаційний код 30518866) грошові кошти у сумі 129 700,00 грн. на виконання рішення господарського суду Київської області від 13 серпня 2009 року по справі №10/120-08 20 жовтня 2010 року, 09 листопада 2010 року з порушенням правил мораторію на задоволення вимог кредиторів - п. 12 резолютивної частини Ухвали господарського суду Київської області від 14 жовтня 2010 року по справі № Б8/135-10, ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»в подальшому провадженні у справі з дотриманням вимог чинного законодавства, в тому числі Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, прав кожного з кредиторів Боржника та Боржника.

- Фастівська об’єднана державна податкова інспекція Київської області, ідентифікаційний код: 20619977, в сумі: 15 704,39 грн. (п’ятнадцять тисяч сімсот чотири гривні 39 коп.) податкової заборгованості по пені (нарахованої по податку на доходи фізичних осіб), - шоста черга задоволення вимог кредиторів; 2813,80 грн. (дві тисячі вісімсот тринадцять гривень 80 коп.) податкової заборгованості по нарахованим штрафним санкціям, - шоста черга задоволення вимог кредиторів; 370,95 грн. (триста сімдесят гривень 95 коп.) по фіксованому сільськогосподарському податку, - третя черга задоволення вимог кредиторів; 436,48 грн. (чотириста тридцять шість гривень 48 коп.) по податку на додану вартість, - третя черга задоволення вимог кредиторів; стягнути з Боржника в дохід державного бюджету 44,03 грн. (сорок чотири грн. 03 коп.) держаного мита, які підглядають включенню до реєстру вимог кредиторів у першу чергу задоволення вимог кредиторів. В іншій частині заяви Фастівської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області № 23/10/10-034 від 05 січня 2011 року відмовити.

Всім учасникам провадження, в тому числі розпоряднику майна Боржника, ліквідатору, санатору в подальшому провадженні у справі, зокрема при здійсненні задоволення вимог кредиторів Боржника врахувати перераховані (сплачені) Боржником Фастівській об’єднаній державній податковій інспекції Київської області (ідентифікаційний код: 20619977) грошові кошти на погашення податкової заборгованості по фіксованому сільськогосподарському податку в сумі 370,95 грн. з порушенням правил мораторію на задоволення вимог кредиторів - п. 12 резолютивної частини Ухвали господарського суду Київської області від 14 жовтня 2010 року по справі № Б8/135-10, ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в подальшому провадженні у справі з дотриманням вимог чинного законодавства, в тому числі Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, прав кожного з кредиторів Боржника та Боржника.

- Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», ідентифікаційний код: 30401456, в сумі: 431 295,66 грн. (чотириста тридцять одна тисяча двісті дев’яносто п’ять гривень 66 коп.), - четверта черга задоволення вимог кредиторів; 7 870,02 грн. (сім тисяч вісімсот сімдесят грн. 02 коп.) пені, - шоста черга задоволення вимог кредиторів; стягнути з Боржника 125,00 грн. (сто двадцять п’ять гривень 00 коп.), що складаються з державного мита та плати за внесення до Єдиної бази інформації щодо кредитора, які підглядають включенню до реєстру вимог кредиторів у першу чергу задоволення вимог кредиторів;

- Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ідентифікаційний код: НОМЕР_18 в сумі: 136 500,00 грн. (сто тридцять шість тисяч п’ятсот гривень 00 коп.), - четверта черга задоволення вимог кредиторів; 17 062,50 грн. (сімнадцять тисяч шістдесят дві грн. 50 коп.), - шоста черга задоволення вимог кредиторів; стягнути з Боржника 125,00 грн. (сто двадцять п’ять гривень 00 коп.), що складаються з державного мита та плати за внесення до Єдиної бази інформації щодо кредитора, які підглядають включенню до реєстру вимог кредиторів у першу чергу задоволення вимог кредиторів;.

2. Відмовити у задоволенні наступних заяв в повному обсязі:

- б/№, б/д (вх. № 1016 від 24 січня 2011 року) товариства з обмеженою відповідальністю «Унавське», ідентифікаційний код: 35471947;

- б/№, б/д (вх. № 1014 від 24 січня 2011 року) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1

- б/№, б/д (вх. № 1184 від 26 січня 2011 року) фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, ідентифікаційний код: НОМЕР_3.

Судові витрати заявників, визначених в цьому пункті резолютивної частини ухвали покласти на останніх.

Вимоги заявників, вказаних в цьому пункті, у заявлених ними розмірах, які встановлені судом у цій ухвалі не включаються до реєстру вимог кредиторів Боржника.

3. Встановити, що конкурсні вимоги всіх кредиторів, що заявлені до Боржника після 24 січня 2011 року або не заявлені взагалі по даній справі, відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” –вважаються погашеними. В подальшому боржник є вільним від всіх вказаних у цьому пункті ухвали зобов’язань.

4. Провести перші збори кредиторів до 04 листопада 2011 року.

5. Призначити підсумкове судове засідання в процедурі розпорядження майном на 08 січня 2011 року на 11 год. 00 хв., яке відбудеться в приміщенні господарського суду Київської області (м. Київ, вул. Комінтерну, буд. 16).

6. Явка представників, крім розпорядника майна та голови комітету кредиторів, - не обов’язкова.

7. Копію ухвали надіслати: відкритому акціонерному товариству «Унавське»(08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Фомічова, буд. 1-А), Державному підприємству «Державний резервний насіннєвий фонд України»(на дві адреси: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1; 03038, м. Київ-38, вул. Ямська буд. 32); розпоряднику майна Боржника –арбітражному керуючому Дорошенку Я.В. (на дві адреси: АДРЕСА_9); Фастівській ОДПІ Київської області (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Кірова, буд. 28), відкритому акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(01023, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 16-а), товариству з обмеженою відповідальністю «Унавське»(08500, Київська область, м. Фастів, вул. Фомічова, буд. 1-А), фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (на дві адреси: АДРЕСА_1; АДРЕСА_10); фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (АДРЕСА_2), фізичній особі–підприємцю ОСОБА_3 (АДРЕСА_4), в прокуратуру Київської області (01601, м. Київ, б-р Лесі Українки, буд. 27/2), Фастівській міжрайонній прокуратурі Київської області (08500, м. Фастів, вул. Суворова, буд. 3), ДПІ Оболонського району м. Києва (04213, м. Київ-213, вул. Героїв Сталінграда, 58), Аудиторській фірмі "Е.С.Аудит" (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 24-в, оф. 51).

Суддя Скутельник П.Ф.


Суд	Господарський суд Київської області
Дата ухвалення рішення	28.10.2011
Оприлюднено	16.11.2011
Номер документу	19110307
Судочинство	Господарське

Скутельник П.Ф.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Ухвалавід 28.10.2011 по справі б8/135-10ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —б8/135-10

Ухвала
від 28.10.2011 по справі б8/135-10
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ