Постанова

від 15.07.2008 по справі 35/464

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

35/464

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 15.07.2008                                                                                           № 35/464

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Шипка  В.В.

 суддів:             

 За участю представників:

 від позивача - Бориславський В. А.,

 від відповідача - не з'явились,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-середземноморськіавіалінії"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 14.11.2007

 у справі № 35/464  

 за позовом                               Закритого акціонерного товариства "Видавництво "Київські Відомості"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-середземноморськіавіалінії"

 про                                                  стягнення 6620,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2007р. у справі             № 35/464 позов задоволено повністю.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою на вказане рішення, в якій просив його скасувати та зупинити виконавче провадження. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що судом порушено норми процесуального права; засновниками відповідача було прийняте рішення щодо реорганізації ТОВ “Українсько-середземноморські Авіалінії” шляхом виділу, а тому суд зобов'язаний відповідно до положень статті 79 ГПК України зупинити провадження.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Апеляційним господарським судом встановлено, що 01.01.2006р. між ЗАТ “Видавництво “Київські відомості” (видавець) та ТОВ “Українсько-середземноморські Авіалінії” (розповсюджувач) було укладено договір № 257, відповідно до п. п. 1.1., 2.1., 3.2., 4.1., 4.2., 8.1. якого видавець постачає розповсюджувачу газету “Киевские ведомости” на умовах цього договору; видавець зобов'язується протягом строку дії цього договору щоденно (крім неділі) постачати розповсюджувачу газету згідно з п. 3 цього договору, в кількості 300 примірників; здача-приймання підтверджується підписом одержувача (уповноваженого представника розповсюджувача) на супровідних накладних; відпускна ціна примірників газети становить 0,10 грн. (без ПДВ); розповсюджувач щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за завітним, здійснює оплату видавцю вартості отриманого тиражу газети за безготівковим розрахунком на підставі рахунку видавця; цей договір набирає чинності з “01” березня 2006р. і діє по “30” квітня 2006р.

28.04.2006р. сторони уклали додаткову угоду до договору № 257 від 01.01.2006р., якою продовжили дію договору до 31.12.2007р.

28.09.2007р. ЗАТ “Видавництво “Київські відомості” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ “Українсько-середземноморські Авіалінії” про стягнення 6 450 грн. 00 коп. основного боргу, 129 грн. 54 коп. інфляційних відшкодувань, 40 грн. 82 коп. трьох відсотків річних. Позов обґрунтований тим, що в порушення умов договору № 257 від 01.01.2006р. позивач частково розрахувався за поставлений товар, внаслідок чого сума несплачених коштів разом із збитками від інфляції та 3 % річних підлягають стягненню з відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2007р. у справі             № 35/464 позов задоволено повністю.

Апеляційний господарський суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду – скасуванню, враховуючи наступне.     

Згідно із ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що позивач свої вимоги не довів.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки  продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність  покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином договір № 257 від 01.01.2006р. за своєю юридичною природою є договором поставки.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Відповідно до п. 3.1. договору № 257 від 01.01.2006р. здача-приймання тиражу газети проводиться за супровідними документами (накладними видавця), що складаються в 2-х примірниках із змістом про найменування видання, дати випуску, кількості примірників.

Обґрунтовуючи суму боргу, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаними вище господарським договором, позивач вказує на те, що ним було поставлено товар відповідачу на суму 11 400 грн. 00 коп., що підтверджується видатковими накладними.

Однак провівши власний розрахунок вартості товару, який був поставлений відповідачу та підтверджується наявними в матеріалах справи накладними, колегія суддів встановила, що вона складає лише 10 620 грн. 00 коп.

Згідно із п. 4.2. договору № 257 від 01.01.2006р. розповсюджувач щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, здійснює оплату видавцю вартості отриманого тиражу газети за безготівковим розрахунком на підставі рахунку видавця.

В ході апеляційного провадження позивачем було надано рахунки, які виставлялись відповідачу на виконання зазначеного пункту.

Як вірно розраховано позивачем, загальна сума, на яку були виставлені рахунки складає 10 920 грн. 00 коп., що є відмінною від суми, визначеної на підставі накладних.

Виконавши порівняння сум, зазначених в рахунках та накладних, апеляційним господарським судом встановлено значну невідповідність у цих сумах:

- рахунки-фактури № 519 від 13.06.2006 року, № 817 від 07.09.2006 року, № 944 від 10.10.2006 року, № 1017 від 13.11.2006 року були виставлені відповідачу на суму 780 грн. 00 коп. кожна, однак накладних, які б підтверджували поставку відповідачу товару саме на таку суму лише дві - № КВ-10102 від 31.10.2006 року, № КВ-12099 від 31.12.2006 року;

- рахунки № 100 від 20.02.2006 року, № 717 від 13.07.2006 року, № 784 від 04.08.2006 року, № 752 від 10.08.2006 року на суму 750 грн. 00 коп. кожен, проте накладних на таку суму лише три - № КВ 03103 від 31.03.2006 року, № КВ-07102 від 31.07.2006 року, № КВ-09102 від 30.09.2006 року;

- накладні № КВ-01103 від 31.01.2006 року, № КВ-04092 від 30.04.2007 року на суму 570 грн. 00 коп., рахунок який виставлявся відповідачу на таку суму лише один за № 317 від 11.04.2007 року;

- накладні № КВ-02001 від 28.02.2006 року, № КВ-08101 від 31.08.2006 року на суму 720 грн. 00 коп., проте рахунки на таку суму відповідачу не виставлялись.

Також, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач окрім накладних та рахунків також посилається на акт звірки від 12.07.2007 року, відповідно до якого товар був поставлений відповідачу на зовсім іншу суму - 11 400 грн. 00 коп.

Окремо слід зазначити, що акт звірки не є належним доказом у справі, оскільки по-перше відповідно до ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України” не є первинним документом, а по-друге підписаний не встановленими особами.

Відповідно до п. 2.3. договору № 257 від 01.01.2006р. сторони щомісяця проводять звірку наданих один одному послуг і складають акт виконаних робіт.

Однак відповідні акти виконаних робіт сторонами надані не були.

Крім того, зазначаючи про часткову оплату відповідачем поставленого товару, позивач не надає належних доказів такої оплати (виписки з банківських рахунків тощо), без яких неможливо точно встановити, коли і які суми були перераховані відповідачем, внаслідок цього неможливо перевірити достовірність періодів нарахування збитків від інфляції та річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні  чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи кількість суперечностей в поясненнях та доказах, наданих позивачем,  апеляційний господарський суд вважає, що в матеріалах справи відсутні будь-які підтвердження правомірності позовних вимог, а тому в позові має бути відмовлено.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом положень ст. 79 ГПК України щодо обов'язку суду зупинити провадження у справі не є обґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації.

У даному випадку питання щодо зупинення провадження у справі є правом суду, а не його обов'язком, тобто вирішується судом на власний розсуд.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 96, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2007р. у справі № 35/464 скасувати повністю.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Видавництво “Київські відомості” (ідентифікаційний код 19121172; 04060, м. Київ, вул. Ольжича, 29) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Українсько-середземноморські Авіалінії” (ідентифікаційний код 30180773; 03055, м. Київ, вул. Шулявська, б. 7) 51 грн. 00 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

Наказ на виконання даної постанови доручити видати Господарському суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 23.07.08 (відправлено)