Постанова

від 07.08.2008 по справі 15/45пн

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/45пн

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

07.08.2008  року                                                            Справа № 15/45пн

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Парамонової Т.Ф.

суддів          :                                        Баннової Т.М.

Єжової С.С.

секретар судового засідання           Антонова І.В.

за участю представників сторін:

від позивача:                              Попов Є.В., дов. б/н  від 11.03.08,  

від відповідача:                              представник не прибув,

від третьої особи:                              Галахова Г.В., дов. № 23-юр  від 02.01.08

розглянувши

апеляційну скаргу                              ТОВ „Руно-С”, м. Сєвєродонецьк

на рішення

господарського суду                    Луганської області

від                                                  13.06.08

у справі                                        № 15/45пн (суддя Пономаренко Є.Ю.)

за позовом                                        ТОВ „Руно-С”, м. Сєвєродонецьк

до відповідача                              Комунального підприємства „Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації”, м. Сєвєродонецьк

третя особа, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору,

на стороні позивача                     Сєвєродонецьке державне виробниче підприємство „Об'єднання „АЗОТ”, м. Сєвєродонецьк

про                                                  визнання права власності та зобов”язання зареєструвати право власності

В С Т А Н О В И В :

ТОВ „Руно-С” звернулося до господарського суду Луганської області від 13.06.2008 з позовом до Комунального підприємства „Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації” з вимогами: визнати за позивачем право власності на об'єкт нерухомості, що розташований за адресою: м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Енергетиків, 34; зобов'язати відповідача зареєструвати право власності за позивачем на об'єкт нерухомості, що розташований за адресою: м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Енергетиків, 34.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 16.04.2008 у справі № 15/45пн порушено провадження у справі та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Сєвєродонецьке державне виробниче підприємство „Об”єднання АЗОТ”.

Заявою від 27.05.2008 позивач відмовився від позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача зареєструвати право власності за позивачем на об'єкт нерухомості, що розташований за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 34.

Відмова позивача від позову прийнята судом та позивачу роз'яснені наслідки відмови від позову, передбачені ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням господарського суду Луганської області від 13.06.2008 у справі № 15/45пн у задоволенні позову відмовлено частково. Відмовлено у задоволенні вимоги про визнання права власності на об'єкт нерухомості, що розташований за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 34. В решті позовних вимог по зобов'язанню відповідача зареєструвати право власності за позивачем на об'єкт нерухомості, що розташований за адресою: м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Енергетиків, 34 провадження у справі припинено. Судові витрати покладені на позивача.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, ТОВ „Руно-С” звернулось до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення повністю та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

Третя особа у відзиві на апеляційну скаргу повідомила, що не є власником спірного майна, а тому не претендує на нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції (ч.2 ст.99 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач у судове засідання не прибув, листом від 06.08.08 № 01/646 просив розглянути справу без свого представника та зазначив, що проти вимог позивача щодо визнання права власності на нерухоме майно не заперечує.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, присутніх у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позовні вимоги мотивовані тим, що позивач придбав спірне нерухоме майно у третьої особи 25.05.1989 на підставі усного договору та до цього часу користується ним. Позов про визнання права власності на майно подано до Міського комунального підприємства "Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації".

Відповідач не оспорює право власності позивача на майно. У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що не заперечує проти вимоги про визнання за позивачем права власності.

Судом першої інстанції зроблено висновок, що Міське комунальне підприємство "Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації” є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки воно згідно Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, здійснює лише державну реєстрацію об'єктів нерухомого майна.

Як зазначив суд першої інстанції, Міське комунальне підприємство "Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації” взагалі не може бути відповідачем за позовами про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна.

Крім того, судом зазначено, що позивач, вказуючи, що набув права власності на спірне нерухоме майно, придбавши його у Сєвєродонецького державного виробничого підприємства “Об'єднання АЗОТ”, не надав належного правовстановлюючого документу, який би підтверджував вказану обставину.

Належних доказів укладення письмової угоди купівлі-продажу між позивачем та третьою особою у справі не надано.

Доказів передачі спірного майна від підприємства третьої особи у справі на користь позивача теж суду не надано.

Крім того, суду не доведено факту сплати коштів за придбане на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, оскільки рахунок-фактура, на який посилається позивач, не підтверджує наявність вказаних обставин, необхідних для вирішення питання набуття права власності.

Таким чином, на підставі викладеного та, посилаючись на ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції дійшов до висновку, що Міське  комунальне підприємство “Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації”, не є належним відповідачем за позовом про визнання права власності й право власності позивача не підтверджується належними засобами доказування, тому у задоволенні даної позовної вимоги відмовив.

ТОВ „Руно-С” вважає рішення незаконним і необґрунтованим, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та неправильно застосовані норми матеріального права.

Заявник не погодився з висновком суду, що КП „Сєвєродонецьке БТІ” є неналежним відповідачем у справі. Предметом позову є визнання права власності за позивачем, оскільки відповідач не визнав право власності на спірний об'єкт та не оформив його, він і є, на думку скаржника, належним відповідачем у даному позові.

Суд не зробив висновок щодо доказів позивача, а саме: рахунку фактури № 2 від 25.05.1989, пояснень позивача, листу Сєвєродонецької міської ради від 05.06.2008 № 2555.

Скаржник вважає, що на підставі ст. 344 Цивільного кодексу України позивач може набути право власності на об'єкт нерухомості та судова інстанція затверджує вказаний факт рішенням суду, однак суд при розгляді даних доводів не визначив їх у рішенні суду.

Суд не звернув уваги на те, що позивач користується спірним майном з 1989 року до теперішнього часу.

Доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті до уваги судом апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що Міське комунальне підприємство “Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації” не є належним відповідачем у справі, а також досліджено матеріали справи і зроблено висновок, що документально право власності позивача не підтверджено. У рахунку-фактурі від 25.05.1989 № 2 також не вказано і адреси будівлі. Крім того, слід зазначити, що як третя особа, так і відділ робітничого постачання, від імені якого виписано рахунок-фактуру, станом на 1989 рік були державними підприємствами, а відтак майно на праві власності належало державі.  

Не може бути прийнято до уваги і посилання позивача на те, що згідно зі ст. 344 Цивільного кодексу України він став власником майна за набувальною давністю. Цивільний кодекс України набув чинності з 01.01.2004. Згідно п. 8 Прикінцевих та перехідних Положень Цивільного кодексу України правила статті 344 цього кодексу про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Таким чином для набуття права власності на нерухоме майно за набувальною давністю (10 років) повинно минути не менше як сім років з дня набрання чинності Цивільного Кодексу України, з урахуванням володіння майном протягом трьох років до 01.01.2004 (тобто не раніше 01.01.2011). Попередній час володіння майном зарахований бути не може, оскільки відповідна норма на той час у законодавстві була відсутня.

Така правова позиція була висловлена і Верховним судом України (постанова Верховного суду України від 16.08.2005 у справі № 8/509).

З огляду на викладене, апеляційна скарга ТОВ „Руно-С” задоволенню не підлягає, суд першої інстанції з'ясував всі обставини справи і, приймаючи рішення, не допустив порушення норм матеріального та процесуального права. Рішення господарського суду Луганської області слід залишити без змін.

          Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу повертаються заявнику апеляційної скарги, оскільки їх справляння при зверненні до апеляційного господарського суду не передбачені.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 43, 44, 47, 49, 99, 101, ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд

п о с т а н о в и в :   

1. Апеляційну скаргу ТОВ „Руно-С” на рішення господарського суду Луганської області від 13.06.2008 у справі № 15/45пн залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 13.06.2008 у справі № 15/45пн залишити без змін.

3. Повернути ТОВ „Руно-С”, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 34, ідентифікаційний код 20175531 помилково сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачені квитанцією № QS1582043 від 24.06.2008 у розмірі 118 грн., видавши її з матеріалів справи.  

Головуючий суддя                                        Т.Ф. Парамонова

Суддя                                                                      Т.М. Баннова

Суддя                                                            С.С. Єжова