Постанова

від 13.06.2007 по справі 15/45пн

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

15/45пн

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

13 червня 2007 р.                                                                                   № 15/45пн  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Невдашенко Л.П. –головуючий,

Михайлюка М.В.,

Дунаєвської Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Пернік" на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2007 року у справі № 15/45пн Господарського суду Луганської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квантум", м. Донецьк, до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Пернік", м. Луганськ, за участю третіх осіб на стороні позивача: 1) Мельникової Юлії Олександрівни, м. Луганськ; 2) Відкритого акціонерного товариства "Луганськголовпостач", м. Луганськ, про витребування майна з чужого незаконного володіння,

за участю представників сторін:

позивача –ТОВ "Квантум" –Віскунов О.В. (дов. б/н від 15.04.2007 р.);

відповідача –ТОВ фірми "Пернік" –не з'явилися;

третьої особи –Мельникової Ю.О. –Тітов О.М. (дов. № 682 від 18.05.2005 р.); 

третьої особи –ВАТ "Луганськголовпостач" –ліквідатор Воронько О.О.;

встановив:

У січні 2007 року позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Квантум" пред'явив у господарському суді позов до відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Пернік" про витребування майна з чужого незаконного володіння,

Вказував, що між ним та Мельниковою Юлією Олександрівною 1 грудня 2006 року був укладений договір оренди впорядкованої літньої площадки з торговим кіоском, розташованої за адресою: м. Луганськ, вул. Совєтска, 60 в, загальною площею 227 м2, з яких площа торгового кіоску –10,4 м2, а впорядкованої літньої площадки –216,6 м2.

Посилаючись на ту обставину, що на орендованій позивачем території знаходиться майно Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Пернік", яке займає орендоване позивачем майно без правової підстави, позивач просив витребувати майно з чужого незаконного володіння.

Заявою від 2 березня 2007 року про збільшення позовних вимог позивач змінив предмет позову та просив суд, крім раніше заявлених вимог, зобов'язати ТОВ фірму "Пернік" передати ТОВ "Квантум" впорядковану літню площадку з торгівельним кіоском, розташованої за адресою: м. Луганськ, вул. Совєтска, 60 в, загальною площею 227 м2.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 13 березня 2007 року (суддя: Пономаренко Є.Ю.) позов задоволено.

Постановлено витребувати з незаконного володіння ТОВ фірми "Пернік" майно, що складається з впорядкованої літньої площадки з торговим кіоском загальною площею 227 м2, розташованого за адресою: м. Луганськ, вул. Совєтска, 60 в. та зобов'язано ТОВ фірму "Пернік" передати вказане майно до ТОВ "Квантум".

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2007 року (колегія суддів у складі: Парамонової Т.Ф. –головуючий, Єжової С.С., Семендяєвої І.В.) рішення залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач є правомірним користувачем (орендарем) спірного майна – впорядкованої літньої площадки з торговим кіоском у м. Луганськ, вул. Совєтска, 60 в, загальною площею 227 м2, тоді як відповідач володіє ним без належних правових підстав.

У касаційній скарзі ТОВ фірма "Пернік", посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права, просить скасувати судові рішення у даній справі та прийняти нове рішення.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого та постанова апеляційного суду відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 1 грудня 2006 року між Мельниковою Ю.О., (орендодавцем) та ТОВ "Квантум" (орендарем) укладено договір оренди впорядкованої літньої площадки з торгівельним кіоском, розташованої за адресою: м. Луганськ, вул. Совєтска, 60 в, загальною площею 227 м2, з яких площа торгового кіоску –10,4 м2, а впорядкованої літньої площадки –216,6 м2.

Вирішуючи питання про правомірність набуття (орендодавцем) Мельниковою Ю.О. права власності на спірне майно, місцевий господарський суд виходив з наявних у справі судових рішень у справах № 2-1648, № 14/539пн та № 16/170пн.

Відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 19 лютого 2004 року у справі № 2-1648 спірне майно, яке Мельникова Ю.О. придбала на аукціоні 6 січня 2004 року з продажу майна підприємства банкрута –ВАТ "Луганськголовпостач" належить їй на праві приватної власності. Також рішенням визнано дійсним договір купівлі-продажу спірного майна від 26 січня 2004 року, укладеного між Мельниковою Ю.О. та ВАТ "Луганськголовпостач".

Дане право приватної власності зареєстровано за Мельниковою Ю.О. Міським комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації м. Луганська" 13 травня 2004 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 3561631 від 13 травня 2004 року.

Факт передачі спірного майна орендодавцем орендарю підтверджується актом приймання-передачі від 1 грудня 2006 року, що відповідає умовам пункту 4.2. договору, відповідно до якого об'єкт оренди вважається переданим з моменту підписання акту.

Відповідно до ч. 1 ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ "Квантум" стверджує, що він є правомірним користувачем (орендарем) спірного майна, оскільки орендує його у Мельникової Ю.О. на підставі договору від 1 грудня 2006 року термін дії якого становить 10 місяців з моменту прийняття об'єкта що орендується, а тому орендоване ним майно перебуває у володінні відповідача –ТОВ фірми "Пернік" без належних правових підстав.

В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій також встановлено, що відповідач –ТОВ фірма "Пернік" орендував спірне майно, до укладення договору оренди між позивачем –ТОВ "Квантум" та третьою особою –Мельниковою Ю.О. за договором оренди від 1 грудня 2006 року, у ВАТ "Луганськголовпостач" на підставі договору оренди № 71 від 25 листопада 1998 року, а потім на підставі договору від 10 квітня 2002 року та додаткової угоди до нього від 17 червня 2002 року № 1.

Як встановлено судом, відповідач користується спірним майном, що підтверджується актом обстеження орендованої території від 16 лютого 2007 року та вважає, що строк дії договору оренди № 71 від 25 листопада 1998 року не сплив.

Вирішуючи спір, місцевим господарським судом встановлено, що договір оренди нежитлового приміщення № 71 від 25 листопада 1998 року, укладеного між ВАТ "Луганськголовпостач", як орендодавцем та ТОВ фірмою "Пернік", як орендарем, строком до 25 листопада 2001 року.

Згодом між цими ж сторонами укладено договір оренди нежитлового приміщення від 10 квітня 2002 року та додаткову угоду до нього № 1 від 17 червня 2002 року стосовно того ж предмету оренди.

З огляду на викладене, суди дійшли обгрунованого висновку про те, що укладенням нового договору від 10 квітня 2002 року припинено зобов'язання сторін за попереднім договором, у відповідності до ст. 220 ЦК УРСР, який діяв на той час.

Крім того, факт припинення договору № 71 від 25 листопада 1998 року в наслідок банкрутства ВАТ "Луганськголовпостач" встановлено судами при розгляді справ № 16/170пн та № 14/539пн, відповідно до яких постановою від 21 липня 2003 року у справі № 10/23б боржника –ВАТ "Луганськголовпостач" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" банкрутство –визнання господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Таким чином, висновок місцевого суду про те, що у зв'язку з банкрутством ВАТ "Луганськголовпостач" за постановою суду від 21 липня 2003 року у справі № 10/23б дія договору оренди № 71 від 25 листопада 1998 року припинилася, є обгрунтованим та таким, що відповідає матеріалам та обставинам справи.

При розгляді господарським судом Луганської області спору у справі № 14/539пн за позовом ТОВ фірми "Пернік" про визнання за ним переважного права на придбання орендованого (спірного у даній справі) майна, визнання недійсними аукціонних торгів по продажу орендованого майна ВАТ "Луганськголовпостач" літньої площадки з торговельним кіоском, які були проведені 6 січня 2004 року, суд, рішенням від 5 січня 2006 року визнав недійсними договір оренди нежитлового приміщення від 10 квітня 2002 року та додаткову угоду до нього № 1 від 17 червня 2002 року та відмовив у задоволенні позову.

При цьому, в рішенні від 5 січня 2006 року, яке залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, зазначено, що договір від 10 квітня 2002 року який укладено між ТОВ фірмою "Пернік" і ВАТ "Луганськголовпостач" підписаний без погодження з розпорядником майна –Павленком О.В. Таким чином, суд дійшов висновку про недійсність договору оренди від 10 квітня 2002 року та додаткової угоди до нього № 1 від 17 червня 2002 року на підставі ст. 48 ЦК УРСР, оскільки останні укладені з порушенням вимог закону.

За таких обставин, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обгрунтованого висновку про те, що договір № 71 від 25 листопада 1998 року припинив свою дію в силу укладення сторонами нового договору оренди від 10 квітня 2002 року стосовно одного ж предмету оренди, а останній договір визнано недійсним рішенням господарського суду від 5 січня 2006 року у справі № 14/539пн. Також судами вірно зазначено, що, оскільки договір оренди припинив свою дію, то відповідно припинена дія додаткової угоди № 1 до нього.

Приймаючи рішення у даній справі місцевий господарський суд виходив з положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", згідно якої суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року) та практики Європейського суду з прав людини, як джерела права. Відповідно до параграфа 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України" у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило у законну силу, не може бути поставлено під сумнів (анологічний висновок міститься також і в рішенні Суду по справі "Брумареску проти Румунії", параграф 61.)

Дані висновки грунтуються на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи і правильній юридичній оцінці наявних у ній доказів, а тому прийнятті судові рішення є законними та обгрунтованими.

Твердження скаржника про порушення судом ч. 1 ст. 43 ГПК України не відповідають дійсності, оскільки матеріали справи свідчать про те, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.

Посилання касаційної скарги на те, що при прийнятті рішень судами попередніх інстанцій не досліджувалася додаткова угода № 1 від 21 жовтня 1999 року до договору  № 71 від 25 листопада 1998 року, якою внесено зміни до вказаного договору та виключено таку підставу припинення договору оренди як банкрутство є безпідставними, оскільки як встановлено місцевим судом договір № 71 від 25 листопада 1998 року припинив свою дію в силу укладення сторонами нового договору оренди від 10 квітня 2002 року стосовно того ж предмету спору.

Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань позивача надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 111-7 ГПК України, і тому до уваги не беруться.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Пернік" залишити без задоволення.

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2007 року у справі № 15/45пн залишити без змін.

Головуючий:                                                                    Л.П. Невдашенко

Судді:                                                                                    М.В. Михайлюк

                                                                                             Н.Г. Дунаєвська