Рішення

від 20.10.2011 по справі 30/232

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  30/232

20.10.11

За позовом  Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України

До                 Закритого акціонерного товариства «Тюльпан»

Про               визнання додаткової угоди недійсною

                                                                                                                 Суддя  Ващенко Т.М.                                                                                                                                                  

Представники сторін:

Від позивача            ОСОБА_1–представник за довіреністю № б/н від 08.06.11.

Від відповідача        ОСОБА_2 –представник за довіреністю № б/н від 19.10.11.

Рішення прийнято 20.10.11. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв’язку з оголошеними в судових засіданнях перервами з 15.09.11. по 27.09.11., з 27.09.11. по 06.10.11., з 06.10.11. по 20.10.11.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України до Закритого акціонерного товариства «Тюльпан»про визнання недійсною Додаткову угоду від 01.08.03. до Договору оренди № 21 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності та знаходиться на балансі установ та організацій, підприємств НАН України;

Позовні вимоги мотивовані тим, що Додаткова угода від 01.08.03. до Договору оренди № 21 укладена з порушенням встановленого на момент її укладення порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.11. порушено провадження у справі № 30/232, розгляд справи призначено на 15.09.11. о 10-50.

В судовому засіданні 15.09.11. представником відповідача подано письмовий відзив на позов, відповідно до якого Закрите акціонерне товариство «Тюльпан»проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог повністю.

В судовому засіданні 15.09.11. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 27.09.11. о 15-00.

27.09.11. представником позивача  в судовому засіданні подано письмові заперечення на відзив відповідача, відповідно до яких позивач зазначає, що Національна академія наук України, як орган уповноважений управляти майном, не надавала дозволу ДЖКП НАН України на укладення Додаткової угоди до Договору оренди від 01.04.02., в зв’язку з чим Додаткова угода від 01.08.03. до Договору оренди № 21 є недійсною.

В судових засіданнях 27.09.11. та 06.10.11. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувались перерви.

18.10.11. представником відповідача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано клопотання про відкладення розгляду справи.

20.10.11. представником  відповідача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано клопотання, згідно якого відповідач просить суд не розглядати його клопотання про відкладення розгляду справи, та здійснювати розгляд  справи           № 30/232 по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 20.10.11. підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.10.11. проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 30/232.

            Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Бюро Президії Національної академії наук України № 129 від 23.05.02. на підставі Закону України «Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України»від 07.02.02. № 3065-111, було затверджено типові договори безоплатного користування нерухомим майном НАН України та оренди нерухомого майна НАН України; доручено керівникам установ, організацій та підприємств, що віднесені до відання НАН України, забезпечити передачу нерухомого майна організаціям НАН України та в оренду лише на підставі договорів, відповідних типовим.

Постановою Бюро Президії Національної академії наук України № 46 від 28.02.03. було дозволено передачу в оренду майна НАН України на умовах наданих проектів договорів оренди нерухомого майна НАН України установам, організаціям та підприємствам НАН України, згідно з додатками 1, 2, 3, а також передачу інших основних засобів, що знаходяться на балансі установ, організацій та підприємств НАН України, згідно з додатками 4, 5.

Відповідно до Додатку № 2 до постанови Бюро Президії Національної академії наук України № 46 від 28.02.03. ЗАТ «Тюльпан»було надано дозвіл на передачу приміщення в оренду на тривалий термін, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 51/53, загальною площею 194,20 кв. м, терміном до 31.12.10.

01.04.02. між Державним житлово-комунальним підприємством Національної академії наук України (Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Тюльпан»(Орендар) укладено Договір оренди № 21 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності та знаходиться на балансі установ, організацій, підприємств НАН України (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно нежитлове приміщення (надалі - Майно), площею 194.2 кв. м, розміщене за адресою: м. Київ, вул. Володимирська 51/53, на першому поверсі та підвалі будинку, що знаходиться на балансі ДЖКП НАН України, вартість якого визначена згідно з актом оцінки від 31.03.02. і становить за експертною оцінкою 500 600,00 грн.

Майно передається в оренду з метою використання: 28,5 кв. м - здійснення торгівлі непродовольчими товарами; 28,1 кв. м - розміщення офісу; 30,0 кв. м - розміщення виставок; 107,6 кв. м - інше використання.

01.04.02. на виконання умов Договору між сторонами було підписано акт прийому-передачі приміщення за адресою: м. Київ, вул. Володимирська 51/53.

Пунктом 10.1 Договору, сторонами погоджено, що даний Договір укладено строком на дев’ять років, що діє з 01.04.02. до 31.12.10. включно.

Згідно п. 2.4 Договору передбачено, що у разі припинення цього Договору, майно повертається Орендарем Орендодавцю.

Позивач вказує на те, що ним на адресу відповідача було надіслано лист № 11-226 від 29.11.10., відповідно до якого позивач повідомив відповідача про закінчення 31.12.10. строку дії Договору та просив повернути орендоване приміщення Орендодавцю.

У відповідь на вказаний вище лист позивача, відповідачем на адресу Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України було надіслано лист № 12/23-01 від 23.10.10., згідно якого Закрите акціонерне товариство «Тюльпан»повідомило позивача про те, що 01.08.03. між сторонами було підписано Додаткову угоду до Договору оренди, згідно якої  термін дії Договору оренди визначено погоджено до 31.12.15.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що Додаткова угода від 01.08.03. до Договору оренди № 21 від 01.04.02. суперечить вимогам ст. 241 Цивільного кодексу України, оскільки Національна академія наук України , як орган уповноважений управляти майном, не надавала дозволу позивачу на укладення вказаної вище Додаткової угоди до Договору оренди, а тому з посиланням на приписи ст. 215 Цивільного кодексу України, просить суд визнати її недійсною.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають  задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Порядок управління майном та відчуження об’єктів майнового комплексу НАН України відноситься до предмету регулювання Закону України «Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України»(в редакції, яка діяла на момент укладення Договору оренди) визначено, що Національна академія наук України, здійснюючи повноваження з управління об'єктами майнового комплексу Національної академії наук України, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об'єктів, пов'язаних з ефективним їх використанням та розпорядженням у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Національна академія наук України, зокрема, надає дозвіл організаціям, що віднесені до відання Національної академії наук України, на укладення договорів оренди майна, у тому числі нерухомого, що обліковується на балансах їх організацій.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Бюро Президії Національної академії наук України № 46 від 28.02.03. позивачу було надано дозвіл про передачу в оренду відповідача нежилого приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 51/53, загальною площею 194,20 кв. м.

Таким чином, судом встановлено, що позивачу у відповідності до вимог норм Закону України «Про особливості правового режиму майнового комплексу Національної академії наук України»(в редакції, яка діяла на момент укладення Договору оренди) Національною академією наук України було надано дозвіл на передачу в оренду відповідача спірного майна.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.04.02. між Державним житлово-комунальним підприємством Національної академії наук України в особі директора Євченко Л.В. та Закритим акціонерним товариством «Тюльпан»було укладено Договір оренди № 21 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності та знаходиться на балансі установ, організацій, підприємств НАН України, згідно якого позивач передав відповідачу в строкове платне користування нежитлове приміщення, площею 194.2 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська 51/53, строком до 31.12.10.

З матеріалів справи вбачається, що  01.08.03. між Державним житлово-комунальним підприємством Національної академії наук України в особі директора Євченко Л.В. та Закритим акціонерним товариством «Тюльпан»було укладено Додаткову угоду до Договору оренди № 21 індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності та знаходиться на балансі установ, організацій, підприємств НАН України, відповідно до якої сторонами було погоджено викласти пункт 10.1 вказаного вище Договору в наступній редакції: «10.1 Цей Договір укладено строком на тринадцять років, що діє з 01.04.02. по 31.12.15. включно.».

Таким чином, з наведеного вбачається, що вказаною вище Додатковою угодою від 01.08.03. до Договору оренди, сторонами було погоджено термін дії Договору до 31.12.15.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що нормами чинного на момент укладення Додаткової угоди від 01.08.03. до Договору оренди № 21 від 01.04.02. законодавства України не було передбачено такого порядку, як необхідність отримання позивачем відповідного дозволу Національної академії наук України щодо внесення змін до Договору оренди майна Національної академії наук України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до ст. 203 Цивільного кодексу України вбачається, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Норми закону залишають без розв'язання питання про юридичну долю правочину, вчиненого з перевищенням повноважень, у разі відсутності його схвалення. В такому випадку є підстави для визнання правочину недійним на підставі ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 1 роз’яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними»від 12.03.99. № 02-5/111, угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом і вирішуючи спори про визнання угод недійсними господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Судом встановлено, що позивачем не наведено жодних норм, які б передбачали необхідність отримання позивачем відповідного дозволу від Національної академії наук України про внесення змін до Договору оренди, в зв’язку з чим суд дійшов висновку, що Додаткова угода від 01.08.03. до Договору оренди № 21 від 01.04.02. не суперечить вимогам чинного на момент її укладення законодавства України.

Обов‘язок доведення покладається законом на позивача.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, з наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи –позивача у справі.

Аналогічна позиція викладена у Роз’ясненні Вищого господарського суду України № 02-5/111 від 12.03.99., згідно якого крім контрагентів за договором, прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, судом встановлено, що Державним житлово-комунальним підприємством Національної академії наук України не доведено суду наявності правових підстав для визнання недійсною Додаткової угоди від 01.08.03. до Договору оренди № 21 від 01.04.02., а також не надано суду належних доказів в підтвердження факту невідповідності  її до вимог ст. 215 Цивільного кодексу України.

Відповідних доказів не було надано позивачем також і під час розгляду справи.

Слід також зазначити, що позивачем також не було надано суду належних доказів на підтвердження того, що укладення зазначеної вище Додаткової угоди від 01.08.03. до Договору оренди № 21 від 01.04.02. порушило права та охоронювані законом інтереси Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України.

З огляду на недоведеність порушення прав та охоронюваних законом інтересів Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          В задоволенні позову Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України відмовити.

2.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                           Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 27.10.11.