Постанова

від 08.11.2011 по справі 47/171

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2011                                                                                           № 47/171

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Чорної Л.В.

суддів:             

при секретарі:            

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1 (представник за довіреністю);  

від відповідача 1. – ОСОБА_2 (представник за довіреністю);

від відповідача 2. – ОСОБА_3 (представник за довіреністю);

від прокуратури – Пилипчук В.О.

розглянувши апеляційну скаргу

Військової прокуратури Київського гарнізону

на рішення  

господарського суду

міста Києва  

від

04.08.2011 року

у справі

№ 47/171 (суддя – Станік С.Р.)

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія»

до

1.          Військової частини А 0222

2.          Київського квартирно-експлуатаційного управління

за участю

Військової прокуратури Київського гарнізону

про

усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою    

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.08.2011 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» задоволено. Зобов’язано військову частину А 0222 усунути перешкоди у користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікторія» орендованою земельною ділянкою, яка розташована  за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 9, будівля 4, літера «Л», кадастровий номер 8 000 000 000:88:104:0029, шляхом демонтування та перенесення огорожі з земельної ділянки, що перебуває в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія», за межі орендованої ним земельної ділянки.

Провадження у справі  в частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія» до Київського квартирно-експлуатаційного управління припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що Відповідачем-1 вчиняються перешкоди у користуванні орендованою Позивачем земельною ділянкою площею 6227 м2 по вул. Дегтярівській, 9, будівля 4, літ. «Л» (кадастровий номер 8 000000000:88:104:0029), оскільки на зазначеній земельній ділянці розташовано паркан Відповідача-1, внаслідок чого Позивач позбавлений права у повному обсязі здійснювати користування орендованою ним земельною ділянкою згідно договору оренди земельної ділянки від 23.02.2007 року, а тому право Позивача на користування зазначеною земельною ділянкою підлягає захисту шляхом зобов’язання Відповідача-1 демонтувати та перенести огорожу з земельної ділянки, що перебуває в користуванні Позивача, за межі орендованої ним земельної ділянки, а обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про оренду землі».

Стосовно Відповідача-2, то за відсутності позовних вимог щодо нього, то провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.  

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Військова прокуратура Київського гарнізону подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2011 року у справі № 47/171 та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог.     

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального строку. Так, зокрема, на думку Апелянта, дії судді порушують ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, оскільки подання відзиву є правом Відповідача, а не обов‘язком; судом не витребувано необхідні для розгляду справи та прийняття рішення докази: рішення Міністра оборони України та акт приймання передачі земельної ділянки до земель запасу та будівлі (адреса: м. Київ, вул. Дегтярівська, 19) та рішення Київської міської ради від 28.09.2006 року № 94/151.       

Рішенням Київської міської ради депутатів трудящихся від 15 січня 1951 року № 7 за проектом Управління в Справах Архітектури м. Києва земельну ділянку відведено в користування Центральної КЕЧ КВО під військове містечко № 113.

04.04.2006 року Київське КЕУ згідно акту приймання (передачі) будинків, споруд і території військового містечка № 113 від військової частини А 0222 прийнято на баланс відповіді будівлі по генплану.

Крім того, акт встановлення та узгодження в натурі зовнішніх меж земельної ділянки ТОВ «Вікторія», усупереч вимог ст. 151 Земельного кодексу України, не був погоджений з Міністром оборони України та Київським КЕУ, як з суміжним землекористувачем.  

Саме на земельній ділянці військової частини А 0222 зведені, обладнані та використовуються тривалий час Міністерством оборони України об‘єкти нерухомості, підземні та наземні мережі комунікації, які до теперішнього часу знаходяться на балансі та в оперативному управлінні військових частин та установ Міністерства оборони України.   

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2011 року апеляційну скаргу Військової прокуратури Київського гарнізону прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження по справі № 47/171.

Представниками Відповідачів та прокуратури заявлялось клопотання про зупинення провадження у справі у зв‘язку із тим, що до окружного адміністративного суду міста Києва подано позовну заяву про визнання недійсним рішення Київської міської ради № 94/151 від 28.09.2006 року.

Клопотання колегією суддів Київського апеляційного господарського суду залишено без задоволення, за відсутності доказів порушення справи Окружним адміністративним судом міста Києва.

В судовому засіданні 20.09.2011 року оголошувалась перерва.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікторія» заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення господарського суду міста Києва без змін, посилаючись на відсутність у Відповідачів доказів, які б підтверджували законність розташування на території земельної ділянки Позивача огорожі.    

Військова частина А 0222 просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2011 року, посилаючись на те, що місцевий господарський суд не врахував, що відповідно до вимог частини першої статті 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», статей 2 та 4 Закону України «Про передачу об‘єктів права державної та комунальної власності» передача нерухомого майна (будівель) з державної у комунальну власність здійснюються за рішенням Кабінету Міністрів України з дотриманням процедури, визначеної вказаним Законом.

Згідно листа Головного управління земельних ресурсів Київського управління земельних ресурсів від 30.08.2011 року № 03-396/24570 стосовно земельної ділянки на вулиці Дегтярівській, 19, то за даними автоматизованої системи ПК «Кадастр» по вул. Дегтярівська, 19 відсутня реєстрація ТОВ «Вікторія».

Київське квартирно-експлуатаційне управління погоджується із апеляційною скаргою та просить скасувати рішення частково, а саме: пункти 2, 3 резолютивної частини рішення.    

Відповідач 2 зазначає, що відповідно до «Решения № 7 Суженного заседания исполнительного комитета Киевского городского Совета депутатов трудящихся от 15 яваря 1951 года» поновило відвід земельних ділянок військового містечка квартирно-експлуатаційного управління, передавши 14 га землі. На підставі зазначеного рішення було виготовлено план В-12061 Київською міською радою депутатів трудящихся від 15 січня 1951 року № 7 за проектом Управління в Справах Архітектури м. Києва відведено в користування Центральної КЕЧ КВО під військове містечко № 113.

24.02.2003 року № 1305/з до № 163/650 від 14.02.2003 року Міністром оборони України було затверджено пропозиції щодо передачі земельних ділянок згідно з вимогами законодавства (військове містечко № 113, будівля №№ 2,3,4, м. Київ, вул. Дегтярівська, 9 – 0,63 га під три будівлі).

Як зазначає Відповідач 2, Позивач займає будівлю № 4 під яку зайняло 0,62 га, про що свідчать відповідні плани.

04.04.2006 року Київське КЕУ згідно акту приймання (передачі) будинків, споруд і територій військового містечка № 113 в/ч А 0222  прийняло на баланс відповідні споруди по генплану.

Акт встановлення та узгодження в натурі зовнішніх меж земельної ділянки ТОВ «Вікторія» від 01.02.2004 року не був погоджений з Міністром оборони України. Відповідний акт був підписаний посадовою особою в/ч А-0222, представником ТОВ «Геокон», представником ТОВ «Вікторія», ТОВ «Юридичний консалтинговий центр», без будь-яких заперечень чи додаткових змін (огорожа на цей час знаходилась на своєму місці, що й на час слухання даної справи).

План земельної ділянки Київським КЕУ у 2007 році не буд погоджений.

Саме на земельній ділянці в/с А-0222 зведені, обладнані та використовуються тривалий час Міністерством оборони України об‘єкти нерухомості, підземні та наземні мережі комунікацій, які до теперішнього часу знаходяться на балансі та в оперативному управлінні військових частин та установ Міністерства оборони України.

Таким чином, Відповідач 2 вважає, що всі вищевказані акти щодо меж порушують законні інтереси Міністерства оборони України, в особі уповноваженого ним органу – Київського квартирно-експлуатаційного управління МО України.       

          Представники Відповідачів повторно заявили клопотання про зупинення провадження у справі у зв‘язку із оскарження рішення Київської міської ради № 94/151 від 28.09.2006 року. На підтвердження клопотання подано копію ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2011 року у справі № 2а-13172/11/2670, зі змісту якої вбачається, що до розгляду призначено розгляд клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

          Доказів прийняття справи до розгляду Відповідачами до Київського апеляційного господарського суду не подано.

          За таких обставин колегія суддів Київського апеляційного господарського суду клопотання про зупинення залишає без задоволення.

          На виконання вимог суду Київське квартирно-експлуатаційне управління надало письмові пояснення, зі змісту яких вбачається, що підрозділи військової частини А 0222 розміщені у будівлях, спорудах військового містечка № 113 та перебувають на балансовому обліку Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України.    

          Ухвалою від 11.10.2011 року апеляційний господарський суд зобов‘язував сторін місці скласти акт, в якому мають бути відображені характеристики огорожі (як-то, розмір, ширина, величина, матеріал – індивідуальні ознаки), розміри та відображені в натурі земельні ділянки, які належать сторонам, в якій частині перетинаються. Відповідний акт подати до Київського апеляційного господарського суду, обов‘язок по складанню акту суд покладає на позивача.

          Позивачем наданий акт від 04 листопада 2011 року, який з боку представників Відповідачів та прокуратури підписаний  із зауваженням, в яких останні вказують на те, що Позивачем викладено недостовірні та неповні відомості, оскільки у рішенні Міністерства оборони України від 24.02.2003 року № 1305/з йдеться про передачу будівель №№ 2, 3, 4 по вул. Дегтярівській із загальним відведенням землі під всі будівлі разом 0,63 га, а не під одну будівлю № 4, яка перебуває в оренді Позивача. Викладене свідчить про зловживання правом Позивачем та намагання збільшити земельну ділянку за рахунок інших сусідніх землекористувачів.       

          Зазначені зауваження до уваги взяті бути не можуть, так як спростовуються тим же рішенням Міністерства оборони України від 24.02.2003 року № 1305/з, схемою розміщення земельної ділянки та Актом встановлення та узгодження в натурі зовнішніх меж земельної ділянки, переданої в оренду Позивачу.   

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 23.02.2007 року між Київською міською радою – Орендодавець та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікторія» - Орендар укладено Договір оренди земельної ділянки, згідно умов якого Орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 28.09.2006 № 94/151, за Актом приймання-передачі  передає, а Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену за цим Договором /т.1, а.с. 5-10/.

Договір укладено на 5 (п‘ять) років – п. 3.1. Договору.

Договір оренди земельної ділянки від 23.02.2007 року зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 91-6-00637 від 21.03.2007 року у книзі записів державної реєстрації договорів.

Договір оренди у встановленому законодавством порядку не оскаржено, тобто договір чинний.

Згідно акту визначення меж земельної ділянки в натурі від 28.12.2006 року, межі земельної ділянки розміром 6 227 м2 (в тому числі 1 060 м2 в межах червоних ліній), яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 9, будівля 4, літера «Л», кадастровий номер 8 000 000 000:88:104:0029, були визначені в натурі, межові знаки передані на зберігання Позивачу /т.1, а.с. 11/.

По акту приймання-передачі земельної ділянки від 21 березня 2007 року Київська міська рада  - Орендодавець передав, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікторія» - Орендар прийняв у своє володіння і користування земельну ділянку: місце розташування – вул. Дегтярівська, 9, будівля 4, літ. «Л» у Шевченківському районі міста Києва; розмір 6 227 м2, в тому числі 1 060 м2 в межах червоних ліній; цільове призначення – для реконструкції нежитлової будівлі під офісно-житловий комплекс з об‘єктами соціально-побутового призначення та паркінгом; кадастровий номер 8 000 000 000:88:104:0029 /т. 1, а.с 12/.   

Згідно плану земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 9, будівля 4, літера «Л», кадастровий номер 8 000 000 000:88:104:0029, яка орендується Позивачем, зазначена земельна ділянка в межах ліній від А до Є межує з землями військового містечка № 113 (на даний час – військової частини А 0222) /т. 1, а.с. 14-19/.

          Позивач стверджує, що на орендованій ним земельній ділянці розташовано паркан (огорожу) Відповідача-1.

Так, Позивач листами б/н та № 225/07 від 27.07.2007 року звертався до Міністерства оборони України та командувача сухопутних військ Збройних Сил України з проханням надати дозвіл на перенесення огорожі з орендованої позивачем земельної ділянки на межу з земельною ділянкою військової частини А 0222 /т. 1, а.с. 20-21/.

Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України листом від 18.07.2007 № 303/1/26/453 повідомило про те, що наведене Позивачем питання про надання згоди на перенесення огорожі слід розглядати як надання згоди Міністерства оборони України на припинення права користування земельною ділянкою. Також, можливість вилучення земель (перенесення огорожі) необхідно погодити з землекористувачем – військовим містечком № 113 (на даний час – військової частини А 0222) в особі командування Сухопутних військ Збройних Сил України, а командування Сухопутних військ Збройних Сил України листами від 13.09.2007 № 116/16/10925  та № 116/16/10931 від 13.09.2007 зазначило про те, що перенесення огорожі можливе лише після рішення Міністра Оборони України /т. 1, а.с. 22-23/.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що в межах земельної ділянки кадастровий номер 8 000 000 000:88:104:0029 знаходиться залізобетонний паркан суміжного користувача, що підтверджується планом земельної ділянки (кадастровий номер 8 000 000 000:88:104:0029), схемою розміщення земельної ділянки, що є невід’ємною частиною договору оренди земельної ділянки по за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 9, будівля 4, літера «Л» і відповідає дійсності. Зазначене відображене у листі - відповіді № 11/Г-74 від 02.08.2011 року ТОВ «Геометікс-плюс», схемі розміщення земельної ділянки, плані земельної ділянки, яке має ліцензію на проведення землевпорядних робіт  АВ № 332104 /т. 1, а.с. 125/.

 Таким чином, на частині орендованої Позивачем земельної ділянки площею 6 227 м2 по вул. Дегтярівській, 9, будівля 4, літ. «Л» (кадастровий номер 8 000000000:88:104:0029) розташована огорожа Відповідача-1, що підтверджується кадастровим планом та викопіюванням з Генерального плану міста Києва, затвердженого в установленому порядку,  зокрема відмічений на плані об’єкт межах ліній від А до Є згідно з Умовними знаками для топографічних планів масштабів 1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500, затвердженими Головним управлінням геодезії та картографії при Раді міністрів СРСР 25.11.1986 є № 472 «Ограды каменные и железобетонные высотой 1 м и более, стены исторические», про що зокрема позивачем подано лист ТОВ «Будпромпроект»від 25.07.2011 № 127 (ліцензія АВ № 390451 від 20.12.2007) /т. 1, а.с. 96/.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що право Позивача на користування орендованою земельною ділянкою підлягає захисту шляхом зобов’язання Відповідача-1 демонтувати та перенести огорожу з земельної ділянки, що перебуває в користуванні Позивача, за межі орендованої ним земельної ділянки, а обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про оренду землі».

Київський апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб‘єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

          Так, на підставі рішення Київської міської ради від 28.09.2006 № 94/151 було укладено Договір оренди від 23.02.2007 року.  

За статтею 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право, зокрема самостійно господарювати на землі.

Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Пунктом 5 статті 126 Земельного кодексу визначено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.  Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об‘єднаннями та організаціями.

Статтею 152 Земельного кодексу України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов‘язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а). визнання прав; б). відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в). визнання угоди недійсною; г). визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ). відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

          Як правильно було зазначено судом першої інстанції, зобов’язання Відповідача-1 демонтувати та перенести огорожу з земельної ділянки, що перебуває в користуванні Позивача, за межі орендованої ним земельної ділянки, жодним чином не припиняє права користування Відповідачем-1 суміжної земельної ділянки і жодним чином не вилучає з користування Відповідача-1 належної йому земельної ділянки, а вимогами Закону не встановлено, що Акт встановлення та узгодження в натурі зовнішніх меж земельної ділянки, переданої позивачу, мав бути погоджений з Міністром оборони України.

          Крім того, як у суді першої інстанції, так і суді апеляційної інстанції Відповідачем - 1 не було подано доказів права користування, переоформлення землі в порядку Перехідних положень Земельного кодексу України, оскільки чинним законодавством правонаступництво про землі не передбачено.    

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з’ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2011 року у справі № 47/171.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.  Рішення господарського суду міста Києва від 04.08.2011 року у справі № 47/171 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

2.  Матеріали справи № 47/171 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі та Військовій прокуратурі Київського гарнізону.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

10.11.11 (відправлено)