Рішення

від 31.10.2011 по справі 11/257

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11/257

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  11/257

31.10.11

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Україна СБ"

до

про   Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"визнання договору припиненим

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачавід відповідачане з‘явились;Коноваленко Є.Л. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна СБ" до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" про визнання  договору на право тимчасового користування місцем (місцями) для розміщення об‘єкту (-ів) зовнішньої реклами від 11.10.2005 №1830/ТК припиненим з 16.12.2006 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв‘язку з реорганізацією госпрозрахункової організації "Київреклама" відбулась заміна кредитора по спірному договору. Однак в порушення ст. 516 Цивільного кодексу України відповідач про заміну кредитора по договору № 1830/ТК позивача не повідомив, договір між позивачем та відповідачем укладений не був. За таких обставин та керуючись ст. 612, ст.613 Цивільного кодексу України позивач вважає, що наявні підстави для припинення зобов‘язання по договору з 16.12.2006 року.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та вказує на те, що рішення про реорганізацію госпрозрахункової організації "Київреклами" було опубліковано в газеті "Хрещатик". Крім того відповідач надсилав позивачу рахунки на оплату по договору, які частково були позивачем оплачені. Також між позивачем та відповідачем був вирішений спір щодо заборгованості позивача по договору. Отже позивачу було відомо про заміну кредитора.

Розглянувши подані  позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши  пояснення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

11.10.2005 між Госпрозрахунковою організацією "Київреклама" (робочий орган) та  Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна СБ" (розповсюджувач реклами, відповідач) укладений договір №1830/ТК на право тимчасового користування рекламними місцями для розміщення об‘єктів зовнішньої реклами.

Відповідно до умов договору робочий орган надає відповідачу в тимчасове користування місце (-я) за адресою (- ами), згідно додатку (-ів), на підставі погодженої у встановленому порядку дозвільної документації на розміщення об‘єктів зовнішньої реклами.

У додатку № 1 до договору сторонами погоджена адресна програма, за якою відповідач має право тимчасово розміщувати об‘єкти зовнішньої реклами.

03.04.2008 між сторонами укладена додаткова угода № 1 до договору, в якій сторонами погоджено місце розташування рекламних засобів, а саме Кільцева дорога, перехр. Жмеринська (вул. Зодчих №66 (полоса розмежування), строк дії з 11.10.2005 по 01.10.2009.

Також позивач отримав дозвіл № 10695-05 на розміщення об‘єкта зовнішньої реклами, строк дії якого з 02.11.2005 по 01.10.2009. Строк дії дозволу продовжений не був.

28.09.2006 Київська міська рада прийняла рішення про реорганізацію госпрозрахункової організації "Київреклама" шляхом перетворення її в комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама".

Відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України перетворення юридичної особи є заміна її організаційно – правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов‘язки попередньої юридичної особи.

За таких обставин, відповідач є правонаступником Госпрозрахункової організації "Київреклама", до якого перейшли усі права та обов‘язки останньої, у тому числі й по договору №1830/ТК.

Після реорганізації Госпрозрахункової організації "Київреклама" зміни щодо заміни сторони до спірного договору внесені не були. Як зазначає позивач, відповідач про реорганізацію позивача не повідомив.

На думку позивача вказані обставини призвели до порушення відповідачем ст. 512, ст. 513 Цивільного кодексу України та є підставами для настання правових наслідків передбачених ст. 613 Цивільного кодексу України, та відповідно для припинення зобов‘язань по договору з 16.12.2006 року.

Викладене у позовній заяві судом відхиляється, а позовні вимоги суд визнає безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7). Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 510 Цивільного кодексу України встановлено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. У зобов'язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб.

Стаття 512 Цивільного кодексу України передбачає підстави, за наявності яких кредитор у зобов‘язання може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок правонаступництва.

Відповідно до ст. 516 Цивільного  кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Доводи позивача про відсутність у нього інформації про реорганізацію Госпрозрахункової організації "Київреклама" судом відхиляються, оскільки рішення про реорганізацію останньою було опубліковано в газеті "Хрещатик" 10.2006 №152. В матеріалах справи наявні виписки з банківського рахунку відповідача, на який позивач перераховував кошти на виконання умов договору. Крім того, відповідач у 2010 році звертався до суду з позовом про стягнення з позивача заборгованості по договору №1830/ТК за період з березня 2007 року по травень 2009 року у розмірі 23909,31 грн., який рішенням Господарського суду міста Києва від 23.04.2010 був задоволений. Рішення суду набрало законної сили.

За таких обставин, позивач був обізнаний та повідомлений належним чином про реорганізацію госпрозрахункової організації "Київреклама" шляхом перетворення її в комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації "Київреклама".  

Посилання позивача на необхідність укладення договору про заміну кредитора внаслідок правонаступництва, є безпідставними, оскільки  відповідач є правонаступником в силу закону. Відсутність додаткової угоди про заміну сторони у зобов‘язанні у зв‘язку з правонаступництвом не є  порушенням норм чинного законодавства.

З огляду на викладене, доводи позивача про наявність підстав прострочення кредитора та наслідків у зв‘язку з таким прострочення, не підтверджені належними та допустимими засобами доказування та нормативно необґрунтовані.

Главою 50 Цивільного кодексу України передбачені підстави припинення зобов‘язання.

Відповідно до ст. 598 зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами (ст. 600 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги (ст. 601 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін (ст. 604 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора (ст. 605 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі (ст. 606 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає (ст. 607 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (ст. 609 Цивільного кодексу України).

Аналізуючи вказані положення норм Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що останніми не передбачено припинення зобов‘язання сторін у разі реорганізації шляхом перетворення однієї із сторін та у разі, як зазначає позивач, прострочення кредитора.

Пунктами 7.6 та 7.7 договору №1830/ТК передбачені випадки припинення договору. Зокрема погоджено, що дія цього договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, припинення дії дозволу.

З урахуванням положень п. 7.2 договору № 1830/ТК та додатку № 1, судом встановлено, що строк дії договору сторонами погоджений до 01.10.2009. Дозвіл №10695-05 на розміщення об‘єкта зовнішньої реклами також діяв до 01.10.2009.    

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає  виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Отже, сторони мають право вчиняти дії, які направлені на врегулювання обсягу прав та обов‘язків по договору тільки протягом строку дії договору.

За таких обставин, строк дії договору закінчився 01.10.2009, а зобов‘язання сторін припинились з 02.10.2009.

Однак, позивач звернувся до суду з вимогою визнати договір припиненим з 16.12.2006 року. Слід зазначити, що позивач не діє ніякого обґрунтування дати, з якої він просить договір припинити, оскільки рішення яким реорганізовано госпрозрахункову організацію "Київреклама"  прийнято 28.09.2006 року.  

Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні правові підстави визнавати договір припиненим  після закінчення строку його дії та його виконання сторонами.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. У відповідності до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств і організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Позивач у своїй позовній заяві не вказує та не конкретизує у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, пов'язане із укладенням спірного договору.

В даному випадку метою звернення позивача з позовом до суду є не захист порушених прав, а необхідність вирішення певних питань (в тому числі і можливість уникнення виконання договору тощо) шляхом створення судового процесу, що не узгоджується з нормами чинного законодавства.

Заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі,  оскільки, відсутні визначені законом підстави для визнання договору припиненим з тих підстав про які зазначає позивач.

Відповідно до встановлених вище судом обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись  ст.ст. 33, 43, 44, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та  у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                Ю.М. Смирнова                                                                                                                                                                                                          

Дата складення повного рішення:03.11.2011