Постанова

від 31.10.2011 по справі 56/97

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2011                                                                                           № 56/97

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ткаченка Б.О.

суддів:             

при секретарі:            

за участю представників:

від позивача  -                    ОСОБА_1 – дов. №40 від 18.10.2011 р.;

від відповідача -                 ОСОБА_2 – дов. № 21-ю від 10.06.2011 р.;

 перевіривши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна»

на рішення Господарського суду м. Києва

від    05.08.2011 р.  

у справі № 56/97 (головуючий суддя – Джарти В.В., судді Бойко Р.В., Ягічева Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдінг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна»

про стягнення 23 364,05 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдінг» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» про стягнення заборгованості на загальну суму 23 364,05 грн., у т. ч. основного боргу у розмірі 21 802,47 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 185,50 грн., 3% річних у розмірі 179,20 грн., пеню у розмірі 925,88 грн.

          У процесі розгляду справи представник позивача подав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 48 395,61 грн. основної заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 521,08 грн. 3% річних, 2 623,28 грн. пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.08.2011 року у справі                      № 56/97 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдінг» основну суму заборгованості у розмірі 46 723,21 грн., пеню у розмірі 2 619,58 грн., 3 % річних у розмірі 507,82 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 672,41 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 515,23 грн., 235,92 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 05.08.2011 р. скасувати та прийняти нове рішення.

          Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник відповідача в поясненнях, наданих в судовому засіданні, підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 05.08.2011 р. та прийняти нове рішення.

Представник позивача в поясненнях, наданих в судовому засіданні, заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

26.08.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арда-Трейдинг» (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки № К-151 (794-КИС) (далі - договір).

Відповідно до п. 2.1. договору постачальник зобов’язується передавати у власність покупця, а покупець приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених цим договором товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у накладних, які є невід’ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.3. договору право власності на товар, а також ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару переходять від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару, що засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін накладної.

Відповідно до п. 4.2. договору покупець зобов’язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару не пізніше 55 (п’ятдесяти п’яти) днів з дати її поставки.

На виконання умов договору позивачем поставлено на користь відповідача товар на загальну суму 83 749,17 грн. відповідно до наступних видаткових накладних:

- № 151301010 від 30.10.2010 р. на загальну суму 11 136,18 грн.

- № 143251010 від 25.10.2010 р. на загальну суму 1 297,20 грн.

- № 148221010 від 22.10.2010 р. на загальну суму 4 427,04 грн.

- № 120121010 від 12.10.2010 р. на загальну суму 11 968,02 грн.

- № 481131010 від 13.10.2010 р. на загальну суму 5 525,90 грн.

- № 480131010 від 13.10.2010 р. на загальну суму 4 931,59 грн.

- № 307161010 від 16.10.2010 р. на загальну суму 4 399,35 грн.

- № 482131010 від 13.10.2010 р. на загальну суму 3 054,10 грн.

- № 506161010 від 16.10.2010 р. на загальну суму 10 148,61 грн.

- № 308161010 від 16.10.2010 р. на загальну суму 6 104,66 грн.

- № 315171210 від 17.12.2010 р. на загальну суму 3 276,48 грн.

- № 342241210 від 24.12.2010 р. на загальну суму 2 678,04 грн.

- № 343241210 від 24.12.2010 р. на загальну суму 2 858,39 грн.

- № 344241210 від 24.12.2010 р. на загальну суму 3 186,05 грн.

- № 313171210 від 17.12.2010 р. на загальну суму 2 729,47 грн.

- № 314171210 від 17.12.2010 р. на загальну суму 6 028,09 грн.

Відповідачем було частково оплачено поставлений товар на загальну суму 30 000,000 грн.:

- платіжне доручення № 18991 від 21.12.2010 р. на загальну суму 20 000,00 грн.

- платіжне доручення № 19207 від 29.12.2010 р. на загальну суму 10 000,00 грн.

Також, відповідачем було частково повернено позивачу товар на загальну суму 7 025,96 грн., відповідно до накладної на повернення товару від 09.02.2011 р.

Відповідач вартість поставленого товару у повному обсязі не оплатив, доказів оплати не надав, заборгованість не спростував.

Таким чином, станом на момент вирішення справи судом заборгованість відповідача перед позивачем складає 46 723,21 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як передбачено ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Доказів оплати вартості товару на загальну суму 46 723,21 грн. відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що позовні вимоги про стягнення основної заборгованості підлягають задоволенню на суму 46 723,21 грн.

За прострочення виконання грошового зобов’язання позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 623,28 грн., 3 % річних у розмірі 521,08 грн., та інфляційні втрати у розмірі 1 672,41 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Як передбачено п. 6.6. договору у випадку порушення покупцем строків, визначених п. 4.2. договору, покупець оплачує постачальнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також  три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія погоджується з перерахунком суду першої інстанції та стягненню з відповідача 2 619,58 грн. пені., 507,82 грн. 3% річних, 1 672,41 грн. інфляційних втрат.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона  посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2011р. у справі № 56/97 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

У зв’язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2011р. у справі № 56/97 – залишити без змін.

2.          Матеріали справи № 56/97 повернути до Господарського суду міста Києва.

3.          Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді