Рішення

від 07.11.2011 по справі 39/156

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

39/156

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  39/156

07.11.11

За позовом       Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-технічний центр

                         "Будреконструкція"

до                      Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"     

про                   заборону використання Твору або частини Твору "Твір архітектури

                        "Реконструкція приміщень філії "Утел"ВАТ "Укртелеком", розташованих за

                        адресою: вул. Московська, 23 в м. Києві", окрім зазначеного у договорі

                        № 3-5/829-3 від 21.06.2007  року магазину, та про стягнення компенсації за

                         порушення майнових прав позивача на Твір та/або його частину "Твір

                         архітектури "Реконструкція приміщень філії "Утел" ВАТ "Укртелеком",

                         розташованих за адресою: вул. Московська, 23 в м. Києві" у

                        сумі 48000000,00  грн.                 

Суддя  Гумега О.В.  

Представники:

від позивача: Дрьоміна Л.В., Довгань К.Б.- директор

від відповідача: Морозов О.О., Богун Н.М.

                                                     ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач  звернувся до Господарського  суду міста Києва  з позовом про заборону використання Твору або частини Твору "Твір архітектури "Реконструкція приміщень філії "Утел" ВАТ "Укртелеком", розташованих за адресою: вул. Московська, 23 в м. Києві", окрім зазначеного у договорі № 3-5/829-3 від 21.06.2007 року магазину у    вигляді відтворення будь-якими засобами  візуальних   виглядів  загального   внутрішнього   та   зовнішнього  дизайну  та  інтер'єру  салонів  мобільного   зв'язку   з  використанням   певних  кольорових   рішень  та  елементів декору; демонстрації  та  публічного  показу   Твору; дизайну   окремих   елементів   і  деталей   салонів   мобільного   зв'язку,  відповідних   креслень, схем   та  ескізів;  вилучення  примірників частини Твору  у  вигляді   обладнання, які  мають   зовнішній  вигляд   відповідно   до  Твору  або  частини Твору  "Твір архітектури "Реконструкція приміщень філії "Утел" ВАТ "Укртелеком", розташованих за адресою: вул. Московська, 23 в м. Києві" та про стягнення компенсації за порушення майнових прав позивача на Твір та/або його частину "Твір архітектури "Реконструкція приміщень філії "Утел"ВАТ "Укртелеком", розташованих за адресою: вул. Московська, 23 в м. Києві" у сумі 48000000,00 грн.   

Позовні  вимоги  позивач  обґрунтовує,  зокрема, тим, що 21.06.2007 року, між позивачем  та  відповідачем укладено договір № 3-5/829-3, предметом якого є  виконання робіт по будівництву Об'єкту «Реконструкція приміщень філії «Утел» ВАТ «Укртелеком», розташованих за адресою: вул. Московська, 23 в м. Києві». Зазначений  договір  був  виконаний  сторонами  в  повному  обсязі.

На  виконання умов цього договору позивач розробив та передав на паперових та електронних носіях відповідачу дизайн проект Об'єкту «Реконструкція приміщень філії «Утел»ВАТ «Укртелеком», розташованих за адресою: вул. Московська , 23 в м. Києві», (надалі – Твір). Позивач  вважає,  що відповідно до частини 2 ст. 430 ЦК України, позивач та відповідач набули майнових прав інтелектуальної власності на виконаний позивачем за замовленням відповідача Твір та   володіють  майновими  правами  інтелектуальної  власності  на  зазначений  проект  спільно і  не  мають  права  використовувати  зазначений  Твір без узгодження та дозволу одне одного.

Позивач  вказує,  що відповідач самостійно використовує у своїй господарській діяльності Твір, майнові авторські права на який належать позивачеві та відповідачеві спільно, без отримання дозволу на такі дії від позивача.

Позивач  зазначає,  що відповідач тиражує та розповсюджує Твір, здійснює господарську діяльність у галузі реклами, пропозиції до продажу та продажу засобів та послуг щодо мобільного зв'язку, при цьому, такі дії, відбуваються і планують відбуватись в спеціалізованих салонах мобільного зв'язку. Станом  на  28.08.11 р. на території України вже працює 38 таких салонів.

Позивач  вказує,  що виходячи з результатів візуального огляду вищенаведених салонів, ним було встановлено, що ці салони мобільного зв'язку побудовані із використанням Твору.

Ухвалою суду від 21.09.2011 р. порушено провадження у справі № 39/156 та призначено справу до розгляду на 17.10.2011 р. о 10:00 год.

28.09.2011 р. позивач через відділ діловодства суду подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунок відповідача.

28.09.2011 р. позивач через відділ діловодства суду подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача.

28.09.2011 р. позивач через відділ діловодства суду подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

03.10.2011 р. позивач через відділ діловодства суду подав клопотання про витребування доказів.

14.10.2011 р. позивач через відділ діловодства суду подав письмові пояснення.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 17.10.2011 р., підтримав подану ним  через відділ діловодства суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунок відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 17.10.2011 р., підтримав подану ним  через відділ діловодства суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 17.10.2011 р., підтримав подану ним  через відділ діловодства суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 17.10.2011 р., підтримав подане ним  через відділ діловодства суду клопотання про витребування доказів.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, вимоги ухвали суду від 21.09.2011 р. не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2011 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на  24.10.2011 р. о 12:00 год.

24.10.2011 р. відповідач через відділ діловодства суду подав повідомлення та відзив на позовну заяву,  в  якому  проти  задоволення  позовних  вимог  заперечував, зокрема,  з  огляду  на  те,  що 21.06.2007р. між відповідачем (замовником) та позивачем (виконавцем) було укладено Договір № 3-5/829-3 (надалі - Договір), відповідно до якого відповідач доручає та оплачує, а позивач зобов'язується виконати роботи, які здійснюються за трьома етапами, а саме: перший етап - розробка проектно-кошторисної документації на об'єкт, отримання рішення по проекту та узгодження його із всіма зацікавленими сторонами та органами Держнагляду; другий етап - виконання загально - будівельних робіт згідно проектно-кошторисної документації; третій етап - здача об'єкту будівництва робочій комісії, призначеній замовником в експлуатацію. Даний Договір має змішаний характер та в частині виготовлення відповідного проекту - Твору, який має назву: «Реконструкція приміщень філії «Утел» ВАТ «Укртелеком», є договором про створення об'єкта за замовленням, а в частині виконання відповідних будівельних робіт - є договором будівельного підряду. Відповідач  зазначає,  що результатом виконання першого етапу Договору стало, зокрема, створення відповідного Твору, який має назву: «Реконструкція приміщень філії «Утел»ВАТ «Укртелеком», розташованих за адресою: вул. Московська, 23 в м. Києві»(надалі - Твір). Даний Твір було виготовлено за замовленням та Технічним завданням відповідача. Відповідач  також  вказує,  що відповідно до ч. 2 ст. 430 Цивільного кодексу України майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об'єкта та замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором. Відповідач  зазначає,  що в  договорі відсутнє посилання на належність майнових прав інтелектуальної власності лише позивачу, отже відповідні майнові права інтелектуальної власності на Твір належать і відповідачу. Відповідач  також  вказує,  що  твердження про будівництво  салонів мобільного зв'язку відповідача із використанням Твору не підтверджені жодними належними доказами. Відповідач  вважає, що твердження позивача про використання відповідачем Твору в салонах мобільного зв'язку відповідача, здійснення відповідачем тиражування, розповсюдження та переробки Твору є необгрунтованими та такими, що не підтверджуються жодними доказами.

Відповідач вказує,  що він на рівні з позивачем має майнові права інтелектуальної власності на Твір, зокрема, і право на використання Твору. На  думку відповідача, Договір № 3-5/829-3 від 21.06.2007р. не містить жодних положень, в яких було б наявне обмеження щодо використання Твору лише при реконструкції приміщень за адресою: м. Київ, вул. Московська, 23.

Відповідач  також  вважає,  що позивачем не вказано обґрунтування обов'язку відповідача одержувати згоду позивача на реалізацію відповідачем своїх авторських майнових прав на Твір.

В судовому засіданні, призначеному на 24.10.2011 р., судом розглядалася заява позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунок відповідача. Представник позивача в судовому засіданні підтримав подану ним  через відділ діловодства суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунок відповідача. Представник відповідача проти задоволення заявленої заяви заперечував.

В судовому засіданні, призначеному на 24.10.2011 р., судом розглядалася заява позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача. Представник позивача в судовому засіданні підтримав подану ним  через відділ діловодства суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача. Представник відповідача проти задоволення заявленої заяви заперечував.

В судовому засіданні, призначеному на 24.10.2011 р., судом розглядалася заява позивача про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії. Представник позивача в судовому засіданні підтримав подану ним  через відділ діловодства суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії. Представник відповідача проти задоволення заявленої заяви заперечував.

Заяви позивача про забезпечення позову судом  відхилені.

В судовому засіданні, призначеному на 24.10.2011 р., судом розглядалося клопотання позивача про витребування доказів. Представник позивача в судовому засіданні підтримав подане ним  через відділ діловодства суду клопотання про витребування доказів. Представник відповідача проти задоволення заявленого клопотання заперечував. Клопотання позивача судом задоволено.

Ухвалою  суду  від 24.10.2011 року  розгляд  справи  відкладено  на 07.11.2011  року об 11:10 год.

27.10.11  року    через  відділ  діловодства  Господарського  суду  міста  Києва  відповідач  звернувся  до  суду  з  клопотанням  про  ознайомлення  з  матеріалами  справи. Клопотання  відповідача  судом  задоволено.

04.11.11  року    через  відділ  діловодства  Господарського  суду  міста  Києва  відповідач  надав  суду  додаткові  докази  на  виконання  вимог ухвали  Господарського  суду  міста  Києва  від  24.10.11 року.  

Ухвалою  Господарського  суду  міста  Києва  від 07.11.11  року здійснено заміну відповідача  у  справі  Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі філії "Утел"     його  правонаступником  - Публічним акціонерним товариством "Укртелеком".

В  судовому  засіданні,  призначеному  на 07.11.2011  року,  позивач  позовні  вимоги  підтримав  повністю.

Відповідач    проти  задоволення  позовних  вимог  заперечував.

В  судовому  засіданні,  призначеному  на 07.11.2011  року, відповідач  звернувся  до  суду  з  клопотанням  про  залучення  додаткових  доказів  до  матеріалів  справи. Клопотання  відповідача  судом  задоволено.

У судовому засіданні 07.11.2011  року у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повний текст рішення буде складено у строк, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України відносини, пов'язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.

До відносин, пов'язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної  власності –це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об'єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України, зокрема, належать літературні та художні твори.

Об'єктами авторського права, відповідно до ч. 1 ст. 433 Цивільного кодексу України, є, в тому числі, літературні та художні твори, зокрема, твори живопису, архітектури, скульптури  та  графіки, а  також  інші  твори.

Закон України «Про авторське право і суміжні права» в п. 5 ч. 1 ст. 8 також визначає, що об'єктами авторського права є твори архітектури, містобудування та  інші  твори.  

Суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до Цивільного кодексу України, іншого закону чи договору (ч. 1 ст. 421 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 435 Цивільного кодексу України, первинним суб'єктом авторського права є автор твору. Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону (ч. 2 ст. 435 Цивільного кодексу України).

Суб'єктами авторського права, відповідно до ст. 7 Закону України «Про авторське право і суміжні права», є автори творів, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Ч. 2  ст. 430  ЦК  України  встановлює,  що  майнові  права  інтелектуальної  власності  на  об'єкт створений  за  замовленням,  належить  творцеві  цього  об'єкта та  замовникові  спільно, якщо  інше  не  встановлено  договором.

Зібрані  у  справі  докази  свідчать,  що 21.06.2007р. між відповідачем (замовником) та позивачем (виконавцем) було укладено Договір № 3-5/829-3 (надалі - Договір) відповідно до якого відповідач доручає та оплачує, а позивач зобов'язується своїми  силами виконати роботи  по  будівництву Об'єкту "Реконструкція приміщень філії "Утел" ВАТ "Укртелеком", розташованих за адресою: вул. Московська, 23 в м. Києві" згідно  з  етапами   робіт, вказаними   в п. 1.2.  цього  Договору, а саме: перший етап - розробка проектно-кошторисної документації на об'єкт, отримання рішення по проекту та узгодження його із всіма зацікавленими сторонами та органами Держнагляду;

другий етап - виконання загально - будівельних робіт згідно проектно-кошторисної документації, затвердженої  замовником;

третій етап - здача об'єкту будівництва Робочій комісії, призначеній Замовником в експлуатацію.

Рішенням  Господарського  суду  міста Києва від 25.08.11  року  у  справі  № 39/78-9/191 за позовом Публічного  акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії "Утел" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-технічний центр "Будреконструкція", 2) Дочірнього підприємства "БАЛУ", третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про           визнання фіктивним правочину (авторського договору про передачу майнових прав від 15.10.2007р.) (суддя   Бондаренко Г.П.), залишеним без  змін  Постановою  Київського   апеляційного  господарського   суду  від 20.10.2011  року,  зокрема,  встановлено, що пунктом 3.2. Договору № 3-5/829-3 від 21.06.2007 року передбачено, що на підставі наданого замовником Технічного завдання (завдання на розробку дизайн-проекту), Додаток № 1, по об'єкту “Реконструкція приміщень філії “Утел” ВАТ “Укртелеком”, розташованих за адресою: вул. Московська, 23 в м. Києві”, виконавець протягом 20 (двадцяти) календарних днів розробляє робочий проект, та виконує всі необхідні його погодження.

В рішенні  зазначено,  що в матеріалах справи (№ 39/78-9/191) наявний Додаток № 1 до Договору № 3-5/829-3 від 21.06.2007 року “Технічне завдання робочого проекту із будівництва об'єкту: “Реконструкція приміщень філії “Утел”ВАТ “Укртелеком”, розташованих за адресою: вул. Московська, 23 в м. Києві”, підписаний позивачем та директором відповідача-1 з проставлянням печаток сторін, в пункті 7 якого передбачено необхідність розробки дизайн-проекту меблів та торгового обладнання магазину з розмежуванням по зонам та викладено детальні вимоги до замовленого об'єкту. Вартість робіт з розробки дизайн-проекту внутрішнього вигляду приміщення та розробки робочих креслень та 3D проекту меблів і їх робочих креслень для об'єкту “Реконструкція приміщень філії “Утел” ВАТ “Укртелеком”, розташованих за адресою: вул. Московська, 23 в м. Києві” була визначена кошторисом (Додаток № 3 до Договору) в розмірі 106 428, 00 грн. (з ПДВ).

Виходячи  з  наведеного, при  вирішенні  спору  у  справі  № 39/78-9/191 суд прийшов  до  висновку, що станом на 02-09.10.2007 року, позивачеві було передано виражений в об'єктивній формі твір у вигляді архітектурного дизайн-проекту, в якому були відтворені певні архітектурні рішення, виражені у рисунках, ескізах, кресленнях, планах, моделях, схемах тощо. Також,  в  рішенні   від 20.10.2011  року  у справі  № 39/78-9/191 судом  встановлено,  що  експерт здійснюючи порівняння Технічного завдання, що є Додатком № 1 до Договору № 3-5/829-3 від 21.06.2007 та твору архітектури “Дизайн проект інтер'єру, демонстраційно-виставкового обладнання та меблів салону мобільного зв'язку”, майнові права на який є предметом Авторського договору від 15.10.2007року, дійшов висновку, що твір архітектури “Дизайн проект інтер'єру, демонстраційно-виставкового обладнання та меблів салону мобільного зв'язку”створено з використанням вихідних даних технічного завдання, яке є Додатком № 1 до Договору № 3-5/829-3 від 21.06.2007 року.

Відповідно  до  ч.2  ст. 35 ГПК  України,  факти,  встановлені   рішенням  господарського  суду  під  час  розгляду  однієї   справи,  не  доводяться   знову   про  вирішенні  інших  спорів,  в  яких  береть  участь   ті  самі  сторони.

Стаття 627  ЦК  України  встановлює,  що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (стаття 628 ЦК  України).

Судом  встановлено,  що Договір № 3-5/829-3 від 21.06.2007 року має змішаний характер та в частині виготовлення відповідного проекту - Твору, який має назву: «Реконструкція приміщень філії «Утел»ВАТ «Укртелеком», є договором про створення об'єкта за замовленням, а в частині виконання відповідних будівельних робіт - є договором будівельного підряду.

Судом  також  встановлено,  і  зазначене  не  заперечується  представниками  сторін,  що  в результаті виконання першого етапу Договору було  створено  Твір («Реконструкція приміщень філії «Утел»ВАТ «Укртелеком», розташованих за адресою: вул. Московська, 23 в м. Києві»). Вказаний  Твір створено  позивачем  за замовленням та технічним завданням відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 430 Цивільного кодексу України майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об'єкта та замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 424 Цивільного кодексу України, майновими правами інтелектуальної власності, на твір є:  право на використання твору;  виключне право дозволяти використання твору;  право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;  інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Стаття 441 ЦК  України  встановлює,  що використання твору є його опублікування (випуск у світ);  відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі;  переклад;  переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни;  включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо;  публічне виконання;  продаж, передання в найм (оренду) тощо;  імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права»передбачено, що до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належить виключне  право  на  використання  твору, виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Виключне  право  на  використання   твору  автором  (чи  іншою  особою, яка  має   авторське  право) дозволяє   йому   використовувати твір  у  будь-якій   формі   і  будь-яким  способом.

Виключним правом, відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», є майнове право особи, яка має, зокрема, щодо твору авторське право, на використання цих об'єктів авторського права лише нею і на видачу цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам в межах строку, встановленого законом.

З  огляду  на  зазначене,  відповідач,  як  особа, якій  належать  майнові  права  інтелектуальної  власності  на  Твір,  користується  всіма  майновими правами на  твір,  передбаченими  ЦК України  та  Законом  України «Про авторське право і суміжні права».

При  цьому, умови  Договору   не  містять  посилань на  належність   майнових  прав  інтелектуальної  власності на  Твір лише позивачу.

Крім  того,  судом  встановлено також відсутність в Договорі № 3-5/829-3 від 21.06.2007р. жодних  обмежень щодо використання Твору відповідачем лише при реконструкції приміщень за адресою: м. Київ, вул. Московська, 23.

Позивач  вважає,  що відповідач використовує у своїй господарській діяльності різні частини Твору в різних приміщеннях в різних містах України, а  також здійснює копіювання, тиражування, переробку та розповсюдження Твору, без згоди на це позивача, чим порушуються   авторські  права позивача,  що  і  стало  підставою  для  звернення  до  суду  з  позовом про їх  захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Стаття 52 Закону  України  «Про  авторське   право  і  суміжні  права» визначає способи цивільно-правового захисту авторського права і суміжних прав.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Позивач звернувся до суду з позовом про про заборону використання Твору або частини Твору "Твір архітектури "Реконструкція приміщень філії "Утел" ВАТ "Укртелеком", розташованих за адресою: вул. Московська, 23 в м. Києві", окрім зазначеного у договорі № 3-5/829-3 від 21.06.2007 року магазину у    вигляді відтворення будь-якими засобами  візуальних   виглядів  загального   внутрішнього   та   зовнішнього  дизайну  та  інтер'єру  салонів  мобільного   зв'язку   з  використанням   певних  кольорових   рішень  та  елементів декору; демонстрації  та  публічного  показу   Твору; дизайну   окремих   елементів   і  деталей   салонів   мобільного   зв'язку,  відповідних   креслень, схем   та  ескізів;  вилучення  примірників частини Твору  у  вигляді   обладнання, які  мають   зовнішній  вигляд   відповідно   до  Твору  або  частини Твору  "Твір архітектури "Реконструкція приміщень філії "Утел" ВАТ "Укртелеком", розташованих за адресою: вул. Московська, 23 в м. Києві" та про стягнення компенсації за порушення майнових прав позивача на Твір та/або його частину "Твір архітектури "Реконструкція приміщень філії "Утел"ВАТ "Укртелеком", розташованих за адресою: вул. Московська, 23 в м. Києві" у сумі 48000000,00 грн.   

Відповідно до п. «а»ст. 50 Закону України «Про авторське право і суміжні права», порушенням, зокрема авторського права, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують, зокрема майнові права суб'єктів авторського права,

визначені статтею 15 Закону, з урахуванням передбачених законом обмежень майнових прав.

При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, суб'єкти авторського права право вимагати визнання та поновлення своїх прав, у тому числі забороняти дії, що порушують авторське право чи створюють загрозу їх порушення.

Статтею 52 Закону  України «Про  авторське  право  і  суміжні  права»надається  особі   можливість  звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення дій, що порушують авторське право  чи створюють загрозу їх порушення,  а  також з позовом про вилучення (конфіскацію) контрафактних примірників творів,  якщо у ході судового розгляду буде доведено факт порушення авторського права або факт наявності дій, що створюють загрозу порушення цих прав.

Статтею 52 Закону  України «Про  авторське  право  і  суміжні  права»надається   можливість особі   звертатися до суду з позовом про виплату компенсацій.

При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Пунктом 6 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007р.    № 01-8/974 «Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об'єкти інтелектуальної власності»встановлено, що стягнення компенсації як спосіб правового захисту порушеного права інтелектуальної власності має застосовуватися лише у випадках та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 432 Цивільного кодексу України, суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про застосування разового  грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п. «г»ч. 1 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права», при порушеннях будь-якою особою, зокрема авторського права, передбачених статтею 50 Закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.

Пунктом «г»ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права»передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом «г»ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Відповідно до п. 33 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 10.06.2004р. № 04-5/1107 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності»передбачено, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права, а не розміру заподіяних збитків. Для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права. Стягнення компенсації є одним з видів відповідальності за порушення авторського права, який застосовується як альтернативний захід у випадку неможливості точного обчислення завданих у зв'язку з правопорушенням збитку та розміру отриманого порушником доходу.

Аналогічні позиції викладені також в Оглядових листах Вищого господарського суду України від 27.06.2008р. № 01-8/383/1 «Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об'єкти інтелектуальної власності»(п. 2 та 3), від 17.04.2006р. № 01-8/846 «Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об'єкти авторського права і суміжних прав»(п. 4), від 06.05.2005р. № 01-8/784 «Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об'єкти авторського права і суміжних прав»(п. 11).

Згідно п. 2.2. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмету доказування з даної справи.

Частиною 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази на своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінивши  наявні  в  матеріалах  справи  докази  в  їх  сукупності,  суд  прийшов  до  висновку,  що в процесі розгляду справи позивачем належними засобами доказування не доведено факти  порушення  відповідачем   майнових  авторських  прав  на  Твір,  належний  відповідачу  та  позивачу  спільно.

Крім того, позивач  належними  засобами  доказування також не  довів використання відповідачем у своїй господарській діяльності різних частин Твору в різних приміщеннях в різних містах України. Також,  позивач  не  довів,  що  відповідач  здійснює копіювання, тиражування, переробку та розповсюдження твору.

Також, позивач  не  надав  суду   доказів  відтворення відповідачем  візуальних   виглядів  загального   внутрішнього   та   зовнішнього  дизайну  та  інтер'єру  салонів  мобільного   зв'язку   з  використанням   певних  кольорових   рішень  та  елементів декору; демонстрації  та  публічного  показу   Твору; дизайну   окремих   елементів   і  деталей   салонів   мобільного   зв'язку,  відповідних   креслень, схем   та  ескізів.

Отже,  матеріали  справи  не  містять доказів вчинення відповідачем дій, які визнаються порушенням авторського права позивача на  Твір.

За  таких  обставин,  позовні  вимоги  про заборону відповідачу використання Твору або частини Твору "Твір архітектури "Реконструкція приміщень філії "Утел" ВАТ "Укртелеком", розташованих за адресою: вул. Московська, 23 в м. Києві", окрім зазначеного у договорі № 3-5/829-3 від 21.06.2007 року магазину у    вигляді відтворення будь-якими засобами  візуальних   виглядів  загального   внутрішнього   та   зовнішнього  дизайну  та  інтер'єру  салонів  мобільного   зв'язку   з  використанням   певних  кольорових   рішень  та  елементів декору; демонстрації  та  публічного  показу   Твору; дизайну   окремих   елементів   і  деталей   салонів   мобільного   зв'язку,  відповідних   креслень, схем   та  ескізів;  вилучення  примірників частини Твору  у  вигляді   обладнання, які  мають   зовнішній  вигляд   відповідно   до  Твору  або  частини Твору  "Твір архітектури "Реконструкція приміщень філії "Утел" ВАТ "Укртелеком", розташованих за адресою: вул. Московська, 23 в м. Києві" та про стягнення компенсації за порушення майнових прав позивача на Твір та/або його частину "Твір архітектури "Реконструкція приміщень філії "Утел"ВАТ "Укртелеком", розташованих за адресою: вул. Московська, 23 в м. Києві" у сумі 48000000,00 грн. є необґрунтованими  та  задоволенню  не  підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82 – 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.          В  задоволенні  позову  відмовити  повністю.

Суддя                                                                                                  Гумега О. В.

Дата  підписання  повного  рішення 10.11.11 року