ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 3/231
15.11.11
За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської
державної адміністрації) «Київреклама»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Реклен»
Про стягнення 92 675,22 грн.
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
Від позивача ОСОБА_1 –по дов. № 196-506/КР від 16.02.2011
Від відповідача не з‘явився
СУТЬ СПОРУ:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю «Реклен»63 734,57 грн. основного боргу, 5 463,31 грн. пені, 9 560,18 грн. штрафу, 10 785,40 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3 131,76 грн. 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору № 210/767/1100074 від 04.01.2011 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2011 було порушено провадження у справі № 3/231 та призначено її до розгляду на 13.10.2011.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/231 від 13.10.2011, в зв‘язку з нез‘явленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 03.10.2011, розгляд справи був відкладений на 27.10.2011.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/231 від 27.10.2011, в зв‘язку з нез‘явленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням відповідачем вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 03.10.2011 та ухвалі від 13.10.2011, розгляд справи був відкладений на 15.11.2011.
Позивачем в судовому засіданні 15.11.2011 подана заява про уточнення підстав позову.
Позивач в судовому засіданні 15.11.2011 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач в судове засідання 15.11.2011 не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 03.10.2011 та ухвалах від 13.10.2011, від 27.10.2011 не виконав.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.
В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).
Ухвали суду надсилалась відповідачу у відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України за адресою, що зазначена в позовній заяві : м. Київ, вул. Волоська, 51/27, кв. 60 та юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України: м. Київ, вул. Межигірська, 87-А.
Слід також зазначити, що згідно пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 15.11.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
15.08.2008 між Головним управлінням з питань реклами виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (робочий орган), Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»(підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Реклен»(розповсюджувач зовнішньої реклами) було укладено договір № 00537/08 на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі –договір-1).
Відповідно до п. 2.1. договору-1, робочий орган надає розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування місця для розміщення рекламних засобів на підставі оформлених належним чином дозволів на розміщення зовнішньої реклами, а розповсюджувач зовнішньої реклами використовує надані місця відповідно до Типових правил розміщення зовнішньої реклами, Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві та здійснює оплату за його користування.
27.09.2010 розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 767 затверджено Порядок розміщення зовнішньої реклами (далі - Порядок).
Відповідно до п. 2.2. вищевказаного розпорядження, договори на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, укладені Розповсюджувачами зовнішньої реклами з КП «Київреклама»та Головним управлінням з питань реклами до набрання чинності цим розпорядженням, підлягають приведенню у відповідність до Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві, затвердженого цим розпорядженням.
Згідно п. 1.3. Порядку КП «Київреклама»- комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковане Головному управлінню з питань реклами та уповноважене виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) виконувати функції з укладення договорів, нарахування та отримання плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення РЗ), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - комунальна власність територіальної громади м. Києві), здійснювати контроль за надходженням плати за договорами, організовувати або здійснювати власними силами та засобами демонтаж самовільно встановлених рекламних засобів, надавати платні послуги та виконувати інші повноваження, передбачені цим Порядком та Статутом підприємства.
04.01.2011 додатковою угодою № 00537/08-3/1 до договору-1 сторони дійшли згоди розірвати договір-1.
04.01.2011 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Реклен»(розповсюджувач) був укладений договір № 210/767/11 на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі-договір-2).
Відповідно до п. 1.1. договору-2 за цим договором на підставі відповідного наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місце(-я) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), дозволу(-ів) на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданого(-их) на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів) (далі - РЗ), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження яким(-и) здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - Право тимчасового користування), а розповсюджувач зобов‘язується користуватися наданим йому Правом тимчасового користування у відповідності до умов цього договору, Порядку, інших норм чинного законодавства України, що встановлюють вимоги до розміщення РЗ, своєчасно та згідно з умовами цього договору перераховувати плату за Право тимчасового користування виключно на поточний рахунок підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим договором та не зловживати наданими розповсюджувачу правами.
Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договорів не було у повному обсязі сплачено кошти за право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення РЗ за період з 01.11.2008 по 31.08.2011, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 63 734,57 грн. За неналежне виконання зобов‘язань позивачем нарахована пеня в розмірі 5 463,31 грн., штраф в розмірі 9 560,18 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 10 785,40 грн. та 3 % річних в сумі 3 131,76 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно п. 2.2. договору-1 місце (-я) для розміщення РЗ зазначається (-ються) в додаткових угодах до цього договору, які є його невід‘ємною частиною.
Відповідно до п. 4.1. договору-1 розмір плати за право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення РЗ встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та складається з базової плати, що включає в себе базові тарифи перемножені на коефіцієнт диференціації в залежності від зони розміщення РЗ, та коригуючих коефіцієнтів. Базова плата вказується в додаткових угодах до цього договору.
Додатковими угодами № 1 від 15.08.2008, № 2 від 05.11.2008 та № 4 від 01.04.2009 сторонами погоджено, що робочий орган надає розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування місця для розміщення рекламних засобів за адресами викладеними в цих додатках, а саме: Голосіївський район, вул. Саксаганського, 45; Деснянський район, вул. Каштанова, 1/9; Оболонський район, пр-т Московський (павільйон 6П1); Подільський район, вул. Електриків, 31; Оболонський район, вул. Оболонська, 47; Деснянський район, вул. Каштанова, 1/9; Дніпровський район, вул. Березняківська, 2; Оболонський район, пр-т Московський (павільйон 6П1).
Також цими додатковими угодами сторонами погоджено базові плати за кожне з вищевказаних місць.
Відповідно до п. 3.3.4 договору-1 підприємство наділено правом в односторонньому порядку змінювати тарифи, в порядку, передбаченому цим договором.
Відповідно до п. 3.4.1, п. 3.4.2 договору-1 підприємство зобов‘язано до 15 числа поточного місяця формувати рахунки на оплату права за тимчасове користування місцем (ями) для розміщення РЗ у відповідності до умов цього договору та до 5 числа наступного після звітного місяця надати акт приймання –передачі наданих послуг.
В свою чергу розповсюджувач зовнішньої реклами згідно п. 3.6.15 договору-1 зобов‘язаний щомісяця, не пізніше 15 числа поточного місяця, отримувати в підприємстві рахунки на оплату права за тимчасове користування місцями для розміщення РЗ, а у випадку, передбаченому п. 4.4 цього договору –на протязі 3 (трьох) днів з моменту прийняття рішення про встановлення чи продовження пріоритету.
Згідно п. 3.6.3. договору-1 розповсюджувач зовнішньої реклами зобов‘язаний отримати акт приймання-передачі наданих послуг до 5 числа наступного після звітного місяця та протягом 5 днів повернути підписаний акт прийому-передачі підприємству. Якщо розповсюджувач протягом вказаного періоду не поверне підписаний акт, то вважається, що послуги надані належним чином.
Отже, за умовами договору-1 обов‘язок по отриманню рахунків на оплату права за тимчасове користування місцем для розміщення РЗ та актів приймання-передачі наданих послуг покладено на відповідача.
Відповідно до п. 4.3 договору-1 розрахунки за цим договором здійснюються розповсюджувачем зовнішньої реклами щомісяця не пізніше 25-го поточного місяця на поточний рахунок підприємства.
Згідно п. 3.6.14. договору-1 розповсюджувач зовнішньої реклами зобов‘язався своєчасно та у повному обсязі вносити на поточний рахунок підприємства плату за право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення РЗ у порядку та в розмірах, передбачених розділом 4 договору.
Всупереч вищеназваному договірному зобов’язанню відповідач не виконав своїх обов’язків щодо внесення плати за право тимчасового користування місцями для розміщення РЗ за період грудень 2008 року, січень, лютий, квітень, травень 2009 року, в результаті чого виникла заборгованість, яка за неоспореними відповідачем розрахунками позивача становить 36 958,36 грн.
Згідно п. 3.1. договору-2 адресні програми на пріоритет –це перелік місць для розміщення РЗ, на які розповсюджувачем встановлено пріоритет. Адресна програма на пріоритет має відображати перелік місць для розміщення РЗ, на які встановлено пріоритет, відомості про розповсюджувача, дату та строк дії пріоритету, відомості про базовий тариф.
З адресних програм №№ 1-3 від 04.01.2011 до договору-2 вбачається, що розповсюджувачу ЗР надано право на тимчасове користування місцями за такими адресами: Деснянський район, вул. Каштанова, 1/9; Дніпровський район, вул. Березняківська, 2; Печерський район, вул. Госпітальна, 2; Шевченківський район, вул. Дмитрівська, 1; вул. Петра Сагайдачного, 19, літ «А». Також цими адресними програмами сторонами погоджено базові плати за кожне з вказаних місць.
За умовами п. 4.1.1. договору-2 підприємство має право нараховувати, своєчасно отримувати та вимагати від розповсюджувача плату за право тимчасового користування, сплати штрафів, пені, коригувати розмір несплаченої суми плати за право тимчасового користування з урахуванням індексу інфляції, у разі прострочення розповсюджувачем строків (термінів) оплати та порушення розповсюджувачем інших умов цього договору, здійснювати контроль за надходженням будь-яких платежів за цим договором.
Відповідно до п. 4.2.1. та 5.2.3. договору-2 підприємство зобов‘язане формувати рахунки на оплату за право тимчасового користування, інших платежів та компенсації витрат підприємства на організацію та проведення демонтажу РЗ, а розповсюджувач в свою чергу зобов‘язаний не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування
Отже, за умовами договору-2 обов‘язок по отриманню рахунків на оплату права за тимчасове користування місцем для розміщення РЗ також покладено на відповідача.
Згідно п. 5.2.4. договору-2 розповсюджувач зобов‘язався своєчасно та у повному обсязі сплачувати підприємству плату за право тимчасового користування.
Проте, як свідчать матеріали справи відповідач не виконав своїх обов’язків щодо внесення плати за право тимчасового користування місцями для розміщення РЗ за період лютий, березень, травень, червень 2011 року, в результаті чого виникла заборгованість, яка за неоспореними відповідачем розрахунками позивача становить 26 776,21 грн.
Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 63 734,57 грн. (36 958,36 + 26 776,21 грн.) основного боргу підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договорів, у визначені строки оплату за право розміщення реклами не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.
Відповідно до п. 7.4 договору-1, за несвоєчасне або неповне внесення плати розповсюджувач зовнішньої реклами сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент сплати пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Згідно п. 7.2. договору-2 за несвоєчасне або не повне внесення плати підприємство має право застосувати до розповсюджувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент сплати пені від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При укладанні договорів сторони визначили відповідальність за порушення зобов’язання щодо внесення плати за право тимчасового користування місцями.
Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.
Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.
В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті за розміщення ЗР відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 7.4 договору-1 та п. 7.2. договору-2, розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 5 463,31 грн.
Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 5 463,31 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Згідно п. 7.5. договору-1 за прострочення внесення платежів за тимчасове користування місцем (-ями) для розміщення РЗ, що складає більше 1 місяця, розповсюджувач зовнішньої реклами, додаткового сплачує штраф в розмірі 15 відсотків простроченої суми.
Оскільки матеріали справи свідчать, що прострочення оплати за розміщення ЗР за договором-1 мало місце понад місяць за кожним платежем, суд приходить до висновку про задоволення вимог про стягнення з відповідача суми штрафу, які за обґрунтованими розрахунками позивача становить 5 543,75 грн.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 4 016,43 грн. нарахованого на підставі п. 7.3. договору-2 слід відзначити наступне
Пунктом 7.3. договору-2 визначено, що крім штрафних санкцій, підприємство має право нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування 15 відсотків річних від простроченої суми.
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов‘язання.
Стаття 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже з урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що пунктом 7.3. договору-2 сторони узгодили інший розмір річних, сплата яких передбачена в порядку 625 Цивільного кодексу України.
Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов‘язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов‘язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Інших положень щодо узгодження сторонами відповідальності за неналежне внесення плати за право користування місцями у вигляді штрафу договір-2 не містить.
Враховуючи те, що неустойка, в даному випадку штраф, є договірною позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми штрафу, нарахованого на борг за договором-2, в розмірі 4 016,43 грн. безпідставні та задоволенню не підлягають.
В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 3% річних в розмірі 3 131,76 грн. та збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 10 785,40 грн.
Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції позивачем здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.
Оскільки, у суду відсутні повноваження виходити за межі пред‘явлених позовних вимог суд погоджується із заявленим позивачем розміром 3% річних нарахованих на суму боргу за договором-2.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 3 131,76 грн. та збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 10 785,40 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача).
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав.
Таким чином, позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»зайво сплачене позивачем при звернення з даним позов до суду державне мито в розмірі 36 (тридцять шість) грн. 00 коп. підлягає поверненню з Державного бюджету України.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Реклен»(м. Київ, вул. Межигірська, 87-А, код ЄДРПОУ 34428005) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 12-А, код ЄДРПОУ 26199714) 63 734 (шістдесят три тисячі сімсот тридцять чотири) грн. 57 коп. основного боргу, 5 463 (п‘ять тисяч чотириста шістдесят три) грн. 31 коп. пені, 5 543 (п‘ять тисяч п‘ятсот сорок три) грн. 75 коп. штрафу, 10 785 (десять тисяч сімсот вісімдесят п‘ять) грн. 40 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в розмірі 3 131 (три тисячі сто тридцять одну) грн. 76 коп., 886 (вісімсот вісімдесят шість) грн. 59 коп. витрат по сплаті державного мита та 225 (двісті двадцять п‘ять) грн. 77 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
4. Повернути Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»(м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 12-А, код ЄДРПОУ 26199714) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в розмірі 36 (тридцять шість) грн. 00 коп., яке було сплачено платіжним дорученням № 1318 від 23.09.2011. Платіжне доручення № 1318 від 23.09.2011 залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 3/231.
Суддя
В.В.Сівакова
Рішення підписано 16.11.2011.
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 15.11.2011 |
Оприлюднено | 25.11.2011 |
Номер документу | 19283114 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Сівакова В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні