Рішення

від 17.11.2011 по справі 36/324

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/324

17.11.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінн Пропертіз Юкрейн»

До Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1  

Про стягнення 505 320, 73 грн.

Суддя Трофименко  Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:  не з’явились

від відповідача: ОСОБА_2 –дов. № б/н від 04.10.2011 р.

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінн Пропертіз Юкрейн»до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 про стягнення 505 320, 73 грн. відповідно до договору № 161 оренди від 29.01.2010 р., з яких: заборгованість з орендної плати, плати за послуги утримання, компенсації за електроенергію в розмірі 486 063, 98 грн., пеня в розмірі 14 827, 62 грн., 3 % річних в розмірі  2 870, 05 грн., інфляційні нарахування в розмірі 1559, 08 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов вищезазначеного договору щодо сплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2011р. порушено провадження у справі № 36/324,  розгляд якої призначено у судовому засіданні  на 19.09.2011р., за участю представників сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2011 р. розгляд справи відкладено на 31.10.2011 р. у зв’язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2011 р. розгляд справи відкладено на 07.11.2011 р. у зв’язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

У судовому засіданні 07.11.2011 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 17.11.2011 р.

У дане судове засідання представник позивача  на виклик суду не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача борг визнав частково, оскільки після пред’явлення позову до суду та порушення провадження у даній справі частково сплатив основний борг в розмірі 130 498, 83 грн.

У судовому засіданні 17.11.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.01.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Квінн Пропертіз Юкрейн»(далі-орендодавець) та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1   (далі-орендар) укладено договір оренди № 161, за умовами якого, орендодавець зобов’язався  надати в оренду орендареві, та орендар зобов’язався орендувати в орендодавця приміщення на строк оренди.

Умовами договору сторони домовились, що «День початку строку оренди» - день підписання сторонами акту прийому-передачі приміщень від орендодавця орендарю. Орендар зобов’язаний підписати переданий йому орендодавцем актом прийому-передачі  та прийняти приміщення не пізніше 01 квітня 2010 р. У випадку якщо орендар до 01 квітня 2010 р. У випадку якщо орендар до 01 квітня 2010 р. включно не підпише акту прийому-передачі приміщень, то такий акт вважається підписаний з 01.04.2010 р., а приміщення передані орендатору.

Крім того, сторони домовились, що день закінчення строку оренди –23 години 59 хвилин 31 березня 2012 року або день дострокового розірвання договору.

Відповідно до п. 1.4. договору прийом-передача приміщень орендарем відповідно до договору  підтверджується шляхом підписання акту прийому-передачі не пізніше 01 квітня 2010 р. або без його підписання, з врахуванням положень  визначення «День початку строку оренди».

Згідно з п. 2.2.3. орендар зобов’язаний своєчасно здійснювати всі платежі відповідно до договору в тому числі орендні платежі, плата за послуги утримання,комунальні платежі в порядку та на умовах, передбачені договором.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що орендна плата є платіж, який орендар вносить орендарю за користування приміщенням.

Відповідно до п. 3.2. договору передбачено, що відповідно цьому договору обов’язкові для орендаря розміри орендної плати, строки та порядок оплати орендодавцю встановлюється сторонами в доповненні № 4 «Оплата орендарем орендної плати», які являються невід’ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 3.4. договору оплата платежів та рахунків по дійсному договору не залежить від підписання сторонами  або однією із  сторін акту прийому-передачі наданих послуг (робіт) або іншого подібного документу. Для здійснення платежів орендарем достатньо рахунку, що виставлений орендодавцем орендарю  або відповідного зобов’язання  орендаря по дійсному договору авансувати відповідні платежі.

Пунктом 3.5.2. щомісячні платежі:

-          Плата за послуги утримання передбачені договором;

-          Комунальні платежі, за спожиті комунальні послуги.

Відповідно до п. 3.8.1. у відповідності з дійсним договором, та в доповнення до орендної плати, орендар відшкодовує орендодавцю пропорційно долі орендаря наступні послуги: витрати орендодавця у всіх сумах та затратах, які фактично поніс орендодавець і які орендодавець рахує необхідними відшкодувати за рахунок орендаря, в залежності від ситуації, на експлуатацію та догляд та надання послуг в офісному центрі.  Перелік таких послуг орендодавця містить в доповненні № 2 до договору.

Згідно з п. 3.9. договору комунальні послуги, що надаються орендарю, включає в себе забезпечення надання в приміщенні електроенергії для електромережі та освітлення в приміщенні.

Вартість використаної орендарем електроенергії відшкодовується орендодавцю відповідно показників рахункового прибору або акту встановленої потужності. Орендар вносить суму комунальних платежів щомісячно.

Пунктом 7.1.2. договору за прострочку оплати грошових зобов’язань, встановлених в ст. 3 та доповненні № 4 до договору орендодавець має право, проте не зобов’язаний стягувати з орендаря пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми кожного передбаченого договором платежу за кожний день прострочки.  Оплата пені за затримку платежу не звільняє орендатора від виконання яких-небудь та всіх інших зобов’язань по дійсному договору.

01.04.2010 р.  орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду приміщення загальною площею 118, 76  кв.м. на першому  поверсі офісного центру, що знаходиться за адресою Б. Хмельницького, 17/52, м. Київ відповідно до договору оренди № 161 від 29.01.2010 р.

01.07.2010 р.  орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду приміщення загальною площею 125, 00 кв.м. на четвертому поверсі офісного центру, що знаходиться за адресою Б. Хмельницького, 17/52, м. Київ відповідно до договору оренди № 161 від 29.01.2010 р.

30.07.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Квінн Пропертіз Юкрейн»(далі-орендодавець) та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1   (далі-орендар) укладено додаткове угода № 2 до договору оренди № 161 від 29.01.2010 р., за умовами якого сторони домовились:

«Дійсним не пізніше 01 липня 2010 р., додатково до переданого відповідно до договору оренди приміщенням, орендодавець зобов’язаний передати, а орендар прийняти у тимчасове оплатне користування загальною площею 125, 00 кв.м. на 4 поверсі ділового центру, які більш детально описані та відмічені червоним кольором на плані, зазначеному в доповненні № 1-А до договору оренди.

1.1.          Приміщення № 1  - 118, 76 кв.м. нежилої площі на першому поверсі офісного центру, які більш детально описані та відмічені на плані, зазначені в доповненні № 1 до договору. Приміщення № 2 –125 кв.м. на 4 поверсі офісного центру, які більш детальніше описані та відмічені на плані, зазначені червоним кольором, зазначені в доповненні № 1-а до договору оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.07.2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Квінн Пропертіз Юкрейн»направило лист Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, в якому просить сплатити відповідно до договору № 161 оренди від 29.01.2010 р. заборгованість з оплати оренди, послуг з утримання,  компенсації за електроенергію в розмірі 601 070,97 грн. в строк до 17.07.2011 р.

Крім того, позивач виставив відповідні рахунки-фактури на оплату оренди, послуг з утримання, компенсації за електроенергію відповідно до договору № 161 оренди від 29.01.2010 р., зокрема: рахунки-фактури № КВ-0000743 від 13.04.2011 р. на суму 1 806, 54 грн., № КВ- 0000604 від 21.03.2011 р. на суму 128 021, 57 грн., № КВ- 0000812 від 20.04.2011 р. на суму 128 306, 69 грн., № КВ-0001128 від 06.06.2011 р. на суму 1084, 76 грн., № КВ-0001025 від 20.05.2011 р. на суму 128 517, 70 грн., № КВ-0001355 від 06.07.2011 р. на суму 1239, 71 грн., № КВ-0001236 від 20.06.2011 р. на суму 128 433, 94 грн.

Станом на день розгляду справи  відповіді на вищезазначений лист позивач не отримав, заборгованість відповідно до договору № 161 оренди від 29.01.2010 р. відповідач сплатив частково.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача відповідно до договору № 161 оренди від 29.01.2010 р.  заборгованість з орендної плати за період з квітня 2011 р. до липня 2011 р., плати за послуги утримання за період з квітня 2011 р. до липня 2011 р., компенсації за електроенергію за період з березня  2011 р. до червня  2011 р. в розмірі 486 063, 98 грн., пеню в розмірі 14 827, 62 грн. за період з 18.04.2011 р. до 29.07.2011 р., 3 % річних в розмірі  2870, 05 грн. за період з 18.04.2011 р. до 29.07.2011 р., інфляційних нарахувань  в розмірі 1559, 08 грн. період з 18.04.2011 р. до 29.07.2011 р.

Судом встановлено, що відповідач  після звернення позивача до суду з даним позовом, частково сплатив позивачу заборгованість в розмірі 130 498, 83 грн. за договором № 161 оренди від 29.01.2010 р.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК зокрема у таких випадках: припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань; спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання (п. 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 р. № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України").

Беручи до уваги наведене, зважаючи на те, що відповідач  після звернення позивача до суду з даним позовом, сплатив позивачу заборгованість в розмірі 130 498, 83 грн., суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у даній справі  в частині стягнення основного боргу в розмірі 130 498, 83 грн. та про виникнення останнього з вини відповідача, у зв’язку з чим вважає за необхідне припинити провадження у даній справі на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України в частині стягнення основного боргу в розмірі 130 498, 83 грн., з покладенням судових витрат на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають  чатковому  задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 161 оренди від 29.01.2010 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.  

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості відповідно до договору № 161 оренди від 29.01.2010 р. з орендної плати за період з квітня 2011 р. до липня 2011 р., плати за послуги утримання за період з квітня 2011 р. до липня 2011 р., компенсації за електроенергію за період з березня  2011 р. до червня  2011 р. в розмірі 355 565, 15 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну оплату відповідно договору № 161 оренди від 29.01.2010 р. в розмірі 14 827, 62 грн. за період з 18.04.2011 р. до 29.07.2011 р.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки судом встановлений факт порушення (прострочення) відповідачем свого грошового зобов’язання, то вимога позивача про стягнення з нього пені  визнається правомірною.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 14 827, 62 грн. за період з 18.04.2011 р. до 29.07.2011 р. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Також, у зв’язку з простроченням відповідачем своїх грошових зобов’язань відповідно до договору № 161 оренди від 29.01.2010 р, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі  2870, 05 грн. за період з 18.04.2011 р. до 29.07.2011 р. та інфляційні  нарахування в розмірі 1559, 08 грн. період з 18.04.2011 р. до 29.07.2011 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці правильності обчислення позивачем інфляційних нарахувань та 3 % річних,  судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі  2870, 05 грн. за період з 18.04.2011 р. до 29.07.2011 р. та інфляційних нарахувань в розмірі 1559, 08 грн. період з 18.04.2011 р. до 29.07.2011 р. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи все вищевикладене, судом задовольняються позовні вимоги частково, в сумі 374 821, 90 грн.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати покладаються на відповідача  (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 44, 49, п. 1-1 ч.1 ст. 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінн Пропертіз Юкрейн»задовольнити частково.

2. Провадження у справі № 36/324 в частині стягнення основного боргу в розмірі 130 498, 83 грн. припинити.

3. Стягнути з  Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02081, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 ), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем у процесі виконавчого провадження, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Квінн Пропертіз Юкрейн»(01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 17-52, код 33887093) заборгованість з орендної плати, плати за послуги утримання, компенсації за електроенергію в розмірі  355 565 (триста п’ятдесят п’ять тисяч п’ятсот шістдесят п’ять)  грн. 15  коп., пеню в розмірі 14 827 (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять сім) грн. 62 коп., інфляційні нарахування в розмірі 1559 (одна тисяча п’ятсот п’ятдесят дев’ять) грн. 08 коп., 3 % річних в розмірі 2 870  (дві тисячі вісімсот сімдесят)  грн. 05 коп., 5054  (п’ять тисяч п‘ятдесят чотири) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.  Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                               Трофименко Т.Ю.

                                                                          Повний текст рішення складений: 18.11.2011 р.