Рішення

від 29.05.2008 по справі 38/58

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157,

тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

29.05.08

р.                                                                                                    

Справа № 38/58                              

Господарський

суд Донецької області у складі судді Радіонової О.О.

при

секретарі судового засіданні Какуша Н.О.

розглянув

у відкритому судовому засіданні  в  м. Донецьку справу

за

позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 м. Львів

до

відповідача: Колективного підприємства „Компанія „Таір” сел. Зелене

Амвросіївського району Донецької області 

про  стягнення 16 944грн.00коп. 

за

участю

представників

сторін:

від

позивача: не з”явився

від

відповідача: не з”явився

Суть

спору:

         Позивач, Суб'єкт підприємницької діяльності  ОСОБА_1 м. Львів, звернувся до господарського

суду з позовом до Колективного підприємства „Компанія „Таір” сел.Зелене

Амвросіївського району Донецької області про стягнення суми завданих збитків у

розмірі 16944грн.00коп., що складаються з вартості трансформатора у

розмірі     12 636грн.00коп.,

транспортних витрат у розмірі 2 800грн.00коп., 3% річних  у розмірі 135грн.75коп. та інфляційних у

розмірі 1 372грн.28коп. та суми транспортних витрат, витрачених для прибуття на

судові засідання згідно проїзних документів.

23.04.2008р.

на адресу суду надійшов лист із Головного управління статистики у Донецькій

області від 18.04.2008р. № 22-10/1147, відповідно до якого Колективне

підприємство „Компанія „Таір” сел. Зелене Амвросіївського району Донецької області  значиться у ЄДРПОУ як юридична особа

(ідентифікаційний код 32407292) та знаходиться за адресою: 87310, Донецька

область, сел. Зелене Амвросіївського району, вул.Молодіжна,9 .

Лист

судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

05.05.2008р.

позивач надіслав до суду клопотання, в якому просить  суд залучити до матеріалів справи докази

відправки листа та претензії відповідачу. Клопотання та додані до нього

документи, судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів

справи.

Крім

того, 05.05.2008р. позивач представив суду банківські реквізити сторін, які

судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

Відповідач

у судові засідання не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, витребувані

документи не представив, про причину неявки суд не повідомив, хоча був належним

чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, що

підтверджується відміткою канцелярії суду, але на адресу господарського суду

повернулись конверти з поштовими повідомленнями № 9113815, 9015104, 9206228 з

відміткою “організація розпалась” та “за зазначеною адресою не проживає”, тому

справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, відповідно до вимог ст. 75 ГПК

України.

19.05.2008р.

позивач надав суду заяву, в якій згідно ст. 22 ГПК України, уточнив свої

позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за не

отриманий трансформатор в розмірі 12636 грн., 3 % річних в сумі 196,29 грн. за

період з 25.05.2007 р. по 30.11.2007 р. та інфляційні за період з 25.05.2007 р.

по 30.11.2007 р. в сумі 1607,33 грн., а також збитки у вигляді транспортних

витрат в сумі 2800 грн., а всього 17239,62 грн., яка судом розглянута, прийнята

до уваги та залучена до матеріалів справи.

27.05.2008р.до

суду надійшов лист позивача, в якому він просив залучити до матеріалів справи

докази у підтвердження направлення заяви про уточнення позовних вимог

відповідачу, а також докази стосовно доплати держмита.

Перед

початком розгляду справи по суті представника позивача  було ознайомлено з правами та обов'язками

відповідно із ст. 22 ГПК України.

У

судовому засіданні позивач  надав

клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке

судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.

Відповідно

до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до

матеріалів справи.

Розглянувши

матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши  уповноваженого представника позивача,

господарський суд

ВСТАНОВИВ:

В

травні 2006р. Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (далі - позивач)

було оплачено  Колективному підприємству

„Компанія „Таір” сел. Зелене Амвросіївського району Донецької області (далі -

відповідач)  за трансформатор марки ТВМ

630/6 (далі - товар) згідно виставленого рахунка №3/20 від 03.05.2006р.  суму у розмірі  12 636грн.00коп., що підтверджено платіжним

дорученням №58 від 03.05.2006р., банківською випискою №31 від 03.05.2006р. та

податковою накладною №05/5 від 05.05.2006р. та зроблено поставку замовнику в

смт. Шкло Львівській області ТОВ “Пропет”. Поставка вказаного обладнання

підтверджена накладною № 5/6 від 05.05.2006р. В обґрунтування поставки за

рахунок позивача, останній посилається на угоду-замовлення НОМЕР_1 від

04.05.2006р., рахунок НОМЕР_1 від 10.05.2006р., акт НОМЕР_1 від 10.05.2006р.

Згідно

протоколу перевірки і випробування силового двохобмоточного трасформатора

потужністю до 1600 вКА від 15.05.2006р. №13-05, наданого замовником (ТОВ

“Пропет”), трансформатор марки ТВМ 630/6 виявився непридатним до експлуатації.

В обґрунтування повернення трансформатора відповідачу, позивач посилається на

угоду-замовленняНОМЕР_1від 15.05.2006р., рахунокНОМЕР_1від 15.05.2006р., та

актНОМЕР_1від 15.05.2006р.та  видаткову

накладну ВП-0000001 від 18.05.2006р.

Для

виконання обов'язків перед замовником - ТОВ “Пропет”, позивачем 24.05.2006р.

був закуплений у іншого підприємства трансформатор ТМВ-630-6/04, що

підтверджується видаткової накладною № 0524/114 від 24.05.2006р..

17.06.2006р.

та 14.09.2006р. позивачем на адресу відповідача були направлені заявки з

проханням повернути гроші за непридатний до використання трансформатор ТВМ

630/6/0,4 кВ.

18.05.2006р.

позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №01, в якій позивач

пропонував перерахувати кошти у розмірі 12 636грн.00коп. на розрахунковий

рахунок позивача, але вищезазначена претензія хоча і була отримана

відповідачем, що підтверджено поштовим повідомленням № 224726, але залишена ним

без розгляду та реагування.

          Оскільки, до теперішнього часу

відповідач не повернув позивачу борг за повернутий товар, останній просить суд

стягнути з відповідача  заборгованості у

сумі                  12 636грн.00коп.

Крім

цього, позивач наполягає на стягненні з 

відповідача, з урахуванням заяви від 19.05.2008р., інфляційних за період

з 25.05.2007р. по 30.11.2007р.  у

розмірі                                   

1 607грн.33коп.,  3% річних за

період з 25.05.2007р. по 30.11.2007р. у розмірі 196грн.29коп. та збитків у

вигляді транспортних витрат у розмірі 2800грн.

Відповідно

вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які

вона посилається  як на підставу своїх

вимог і заперечень.

Позивач

у підтвердження позовних вимог посилається на платіжне доручення від

03.05.2006р. про оплату трансформатора, платіжне доручення від 16.05.2006р. про

оплату транспортних послуг, копії рахунків та накладних, податкові накладні,

копію листа        замовника про

повернення трансформатору, копію протоколу про непридатність трансформатора до

експлуатації, копію видаткової накладної повернення №01 від 18.05.2006р., копію

накладних про купівлю нового трансформатору, копію претензії про вимогу

повернення грошів, копії листів про повернення грошів від 07.06.2006р., від

14.09.2006р.,  лист , отриманий судом

27.05.2008р., правовстановлюючі документи тощо.

Відповідно

до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що

ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі

всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки

між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то  судом застосовані положення Господарського

кодексу України  (далі - ГК України) як

спеціального акту законодавства, який регулює право відношення у господарській

сфері.

Статтею

193 ГК України передбачені загальні умови виконання господарських зобов'язань.

1.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні

виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших

правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання

зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

2.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання

нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення

загальногосподарського інтересу.

Абзацем

другим частини 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських

договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з

урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною

2 ст. 11 Цивільного кодексу  України

(далі - ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та

обов'язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами

цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та

обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно

зі ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин,

для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається

вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних

правових наслідків.

У

випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення

правочину може виражатися її мовчанням.

Матеріалами

справи підтверджується наявність у діях позивача волевиявлення на встановлення

правовідносин безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про

такий намір.

Частиною

1 статті 218 ЦК України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми

правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім

випадків, встановлених законом.

Статтею

509 ЦК України передбачено, що у силу зобов'язання одна особа (боржник)

зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад:

передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від

певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання по сплаті

боргу.

Частиною

другою ст. 530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником

обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор

має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати

такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок

негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно

ч. 2 ст. 678 ЦК України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (

виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов”язане з

непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися

неодноразово чи з”явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм

вибором:

1)

відмовитися від договору та вимагати повернення сплаченої за товар грошової

суми;

2)

вимагати заміни товару.

Позивачем

на адресу відповідача була претензія №01 від 18.05.2007р., в якій позивач

пропонував відповідачу сплатити заборгованість у розмірі 12 636грн.00коп., але

відповідач  залишив її без розгляду та

реагування.

Суд

вважає, оскільки відповідач до теперішнього часу не розрахувався за повернутий

та оплачений товар на суму 12 636грн.00коп., то вимоги позивача щодо

стягнення  заборгованості є доказаними,

обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно

до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином

відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за

відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або

інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник

не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового

зобов'язання.

Боржник,

який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора

зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції

за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми,

якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом ( ст. 625 ЦК

України).

Отже,

на підставі наведеного суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення 3% річних

за період з 25.05.2007р. по 30.11.2007р. у розмірі   196грн.29коп.  та інфляційних за період з 25.05.2007р. по

30.11.2007р. у розмірі 1607грн.33коп. є такими, що підлягають задоволенню.

Позивач

просить суд стягнути з відповідача збитки у вигляді транспортних витрат у

розмірі 2800грн.

Суд

вважає, що  ця вимога  не 

підлягає задоволенню з 

наступного.

За

приписами ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені

управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею

доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання

зобов'язання бо додержання правил здійснення господарської діяльності другою

стороною.

Згідно

з частиною другою статті 623 ЦК розмір збитків, завданих порушенням

зобов'язання, доказується кредитором.

Стягнення

збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування

такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного

правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між

протиправною поведінкою боржника та збитками, і вини. За відсутності хоча б

одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

З

матеріалів справи видно, що транспортні послуги, які, на думку позивача він

вважає своїми збитками, підтверджуються угодами замовленнями  49 від 04.05.2006р.НОМЕР_1від 15.05.2006р.

рахунками НОМЕР_1 від 10.05.2006р таНОМЕР_1від 15.05.2006р та актами НОМЕР_1

від 10.05.2006р. таНОМЕР_1від 15.05.2006р., але з вказаних документів не вбачається,

що транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів були надані саме

для перевезення такого обладнання як трансформатор ТМВ 630/6 ревізирований.

Крім

того,  актНОМЕР_1датований 15.05.2006р.,

а згідно видаткової накладної (повернення) № ВП-0000001, товар був повернутий

18.05.2006р., також в даному акті є посилання на угоду-замовленняНОМЕР_1від

15.03.2006р., хоча угода-замовленняНОМЕР_1датована 15.05.2006р.

На

підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення збитків у вигляді

транспортних витрат у розмірі 2800грн.  є

недоведеними та такими, що  не підлягають

задоволенню.

З

урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати

на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на обидві

сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи

викладене та керуючись 193 Господарського кодексу України,  ст.ст.11, 205, 218, 509, 526, 530, 625, 678

Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85

Господарського процесуального кодексу України, 

господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні

вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1    м. Львів до Колективного підприємства

„Компанія „Таір” сел. Зелене Амвросіївського району Донецької області про

стягнення суми заборгованості у розмірі 12636 грн., інфляційних  у розмірі 

1 607грн.33коп.,  3% річних у

розмірі 196грн.29коп. та збитків у розмірі 2800грн., задовольнити частково.

Стягнути

з Колективного підприємства „Компанія „Таір” сел.Зелене Амвросіївського району

Донецької області (87310, сел. Зелене Амвросіївського району Донецької області,

вул.Молодіжна,9, р/р 260097636 в ДОД АППБ “Аваль” м. Донецька, МФО 335076,

ЄДРПОУ 32407292) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1 в ЛФ ВАТ АБ “Укргазбанк” м. Львова, МФО 325967, ідентифікаційний

номер НОМЕР_2) заборгованість у розмірі 12 636грн.00коп.,  3% річних у розмірі 196грн.29коп.,  інфляційні у розмірі 1607грн.33коп., держмито

у сумі 144грн.29коп. та витрати на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу в сумі 98, 76

грн.

В

решті позову відмовити у зв”язку з недоведеністю.

Рішення

оголошено у судовому засіданні 29.05.2008року.

Видати

наказ після набрання рішення законної сили, по закінченні десятиденного строку

з дня його прийняття.

               Суддя                                                                                                                                  

Надруковано 3 примірника:

1 - до справи

2-сторонам у справі