Рішення

від 27.05.2008 по справі 32/215

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

 ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

міста КИЄВА

01030, м.Київ,

вул.Б.Хмельницького,44-Б    

тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

справа

№  32/215

27.05.08

За

позовом

Товариства

з обмеженою відповідальністю «ІВОНА»

До

Комунального

підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації

права власності на об'єкти нерухомого майна»

Про

виділ у

натурі частки майна

 Суддя Хрипун О.О.

Представники

сторін:

Від

позивача

Безпалий

А.Б. -директор

Від

відповідача

Пузир

А.М. -предст.

Обставини  справи:

          Товариство з обмеженою

відповідальністю «ІВОНА»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом

до відповідача та просить зобов'язати Комунальне підприємство «Київське міське

бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти

нерухомого майна»виділити в натурі та зареєструвати окремий об'єкт права

власності -групу нежилих приміщень № 14а за адресою: м. Київ, вул. Комінтерну,

20, загальною площею 116,00 кв.м, що складає частку 24/100 від нежилих

приміщень площею 488,8 кв.м і складається з наступних приміщень: приміщення 1

площею 21,2 кв.м, приміщення 2 площею 31,1 кв.м, приміщення 3 площею 2,7 кв.м,

приміщення 4 площею 1,4 кв.м, приміщення 5 площею 4,6 кв.м, приміщення 6 площею

8,9 кв.м, приміщення 7 площею 16,2 кв.м, приміщення 8 площею 15,4 кв.м,

приміщення 9 площею 14,5 кв.м.

          Відповідач відзиву на позовну заяву

не надав, в судовому засіданні повноважний представник відповідача проти позову

заперечував та просив відмовити позивачу в повному обсязі.

Відповідно

до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за

наявними в ній матеріалами.

Дослідивши

матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд

міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08

червня 2001 року між Представництвом Фонду державного майна України в

Радянському районі м. Києва, надалі «Продавець», в особі начальника

Представництва Сологуба С.М. та Виробничо-комерційним підприємством «ІВОНА»,

надалі «Покупець», в особі уповноваженої особи Сої О.В. було укладено договір

купівлі-продажу.

Згідно

з умовами вищевказаного договору купівлі-продажу  «Продавець»зобов'язався передати у власність

«Покупця»нежиле приміщення загальною площею відчужуваних приміщень 116,00 кв.м,

що складає 24/100 частин (від нежилих приміщень в будинку площею - 488,80

кв.м), яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Комінтерну, 20, літера «А», а

«Покупець»зобов'язався прийняти вказане приміщення, сплатити на нього визначену

ціну та пройти реєстрацію приміщення в Бюро технічної інвентаризації м. Києва.

Згідно

зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона

(продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність

другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно

(товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір

купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового

будинку (квартири) або іншого нерухомого майна (згідно з вимогами ст. 657 ЦК

України) укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та

державній реєстрації.

З

матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог чинного законодавства

вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського

нотаріального округу ОСОБА_1 та та зареєстровано в реєстрі за № 7624. А також,

12 липня 2001 року Київське міське бюро технічної інвентаризації посвідчило, що

вищезазначене нежиле приміщення зареєстроване за Виробничо-комерційним

підприємством «ІВОНА»за реєстровим № 3703-П (копія в матеріалах справи).

Відповідно

до ч. 1 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за

договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором

або законом.

Правом

власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону

за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 Цивільного кодексу

України).

Відповідно

до статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння,

користування та розпоряджання своїм майном.

Право

володіння означає юридично забезпечену можливість власника мати майно у своєму

безпосередньому фізичному чи юридичному віданні, у сфері свого фактичного

господарського чи іншого впливу.

Право

користування -це юридично закріплена можливість власника щодо господарського,

підприємницького, культурно-побутового використання майна та вилучення з нього

корисних властивостей.

Право

розпорядження - це юридично закріплена можливість власника самостійно

вирішувати юридичну і фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам,

зміни його стану чи призначення тощо.

Власник

володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник

має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При

здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний

додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні

умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може

використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян,

інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості

землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути

зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і

в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на

національні, культурні та історичні цінності встановлюються законом (стаття 319

Цивільного кодексу України).

Згідно

з ч. ч. 1, 2 ст. 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох

або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності

(спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на

праві спільної сумісної власності.

Власність

двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є

спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності

можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади (ст.

356 Цивільного кодексу України).

Матеріалами

справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю

«ІВОНА»створене в результаті реорганізації Виробничо-комерційного підприємства

«ІВОНА»шляхом добровільного об'єднання грошових, матеріальних та

інтелектуальних ресурсів засновників на підставі їх спільного рішення у

відповідності з чинним законодавством України та є повним правонаступником

Виробничо-комерційного підприємства «ІВОНА».

Відповідно

до частини 1 статті 358 Цивільного кодексу України право спільної часткової

власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласникам

належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, що

належить їм на праві спільної часткової власності. Зазначені правомочності

співвласники об'єкта права спільної часткової власності  відповідно мають здійснювати за взаємною

згодою.

Згідно

зі статтею 361 Цивільного кодексу України співвласник має право самостійно

розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Однак,

право співвласника на розпорядження своєю часткою у праві спільної власності не

можна ототожнювати з правом співвласника здійснювати володіння та користування

майном. Чинним законодавством України передбачені певні обмеження у здійсненні

права спільної часткової власності. Такі обмеження полягають, зокрема, у здійсненні

права спільної часткової власності лише за згодою співвласників (ч. 1 ст. 358

Цивільного кодексу України), у передбаченому статтею 362 Цивільного кодексу

України переважному праві інших співвласників купівлі частки у праві спільної  часткової власності тощо.

Відповідно

до ст. 364 Цивільного кодексу України співвласник має право на виділ у натурі

частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Співвласнику

надається право самостійно розпоряджатися своєю часткою у спільній частковій

власності. Однією з правових форм такого розпорядження є право співвласника на

виділ у натурі частки із спільного майна.

Пунктом

13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами

законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий

будинок» від 04.10.1991 № 7 передбачено, що з виділом учаснику спільної

власності на будинок його частки в натурі спільна власність на неї

припиняється.

Виділ

співвласнику його частки в натурі зі спільного майна призводить до припинення

права спільної часткової власності між співвласником, якому виділена в натурі

частка  у спільному майні, та іншими

співвласниками, між якими продовжують існувати відносини права спільної

часткової власності, але вже щодо зменшеного об'єкта.

02

квітня 2008 року за заявою позивача судово-будівельним експертом була проведена

експертиза, про що було складено відповідний висновок № 3-Т (копія в матеріалах

справи). З вказаного висновку вбачається, що враховуючи будівельні норми, групу

вбудованих нежилих приміщень № 14а на першому поверсі, в будівлі літ. «А», що

знаходиться по вулиці Комінтерну, 20 міста Києва площею 116 кв.м. (частка

24/100 від нежилих приміщень площею 488,8 кв.м), спеціаліст пропонує виділити

Виробничо-комерційному підприємству «ІВОНА»в натурі відповідно з часткою,

визначеною договором купівлі-продажу, та розгляду їх як окремого об'єкта права

власності (окремо індивідуально визначеним нерухомим майном), оскільки даний

варіант не потребує витрат і є найдоцільнішим.

Відповідно

до ч. ч. 1, 2 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові

права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення

підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і

правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який

зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в

порядку, встановленому законом.

Згідно

з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме

майно та їх обмежень»речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини

щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку,

встановленому цим Законом.

Відповідно

до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме

майно та їх обмежень»підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують

виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих

прав, зокрема, є рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень

цих прав, що набрали законної сили.

Згідно

з пунктом 10 Додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок

реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства

юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції

України від 28.01.2003 № 6/5), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України

08.02.2002 за № 157/6445, який визначає перелік правовстановлювальних

документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти

нерухомого майна, такими документами, зокрема є рішення судів, третейських

судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна про встановлення

факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного

нерухомого майна до комунальної власності.

Частина

4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно

та їх обмежень»встановлює, що державна реєстрація прав є публічною,

здійснюється місцевим органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний

надавати інформацію про зареєстровані речові права та їх обмеження в порядку,

встановленому законом. Пунктом 5 Прикінцевих положень цього Закону передбачено,

що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування

Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація

об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної

інвентаризації.

Тимчасовим

положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно передбачено,

що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства

бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених

адміністративно-територіальних одиниць. Здійснення державної реєстрації прав

власності на нерухоме майно в межах одного населеного пункту кількома БТІ не

допускається (пункт 1.3 положення). Державна реєстрація прав власності на

нерухоме майно (далі - реєстрація прав) - це внесення запису до Реєстру прав

власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням

права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням

об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом

особи, що звернулася до БТІ (пункт 1.4 положення).

Відповідно

до п. 2 рішення Київської міської ради від 20.06.2002 № 74/74 «Про затвердження

Тимчасового положення про державну реєстрацію об`єктів нерухомого майна та прав

власності на них в місті Києві»державну реєстрацію об`єктів нерухомого майна та

прав власності на них в місті Києві здійснює комунальне підприємство «Київське

міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти

нерухомого майна».

Враховуючи,

що об'єкт нерухомого майна знаходиться в межах міста Києва, державну реєстрацію

права власності на них має здійснювати Комунальне підприємство «Київське міське

бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти

нерухомого майна».

Згідно

з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи,

які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами

доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З

огляду на вищевикладене суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є

законними, обґрунтованими, доведеними належними доказами, та такими, що

підлягають задоволенню в повному обсязі.

Державне

мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються

на відповідача.

Керуючись

ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов

задовольнити повністю.

Зобов'язати

Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та

реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»(01001, м. Київ, вул.

Трьохсвятительська, 4-в, код 03359836) виділити в натурі та зареєструвати

окремий об'єкт права власності -групу нежилих приміщень № 14а за адресою: м.

Київ,                                

вул. Комінтерну, 20, загальною площею 116,00 кв.м, що складає частку

24/100 від нежилих приміщень площею 488,8 кв.м і складається з наступних

приміщень: приміщення 1 площею 21,2 кв.м, приміщення 2 площею 31,1 кв.м,

приміщення 3 площею 2,7 кв.м, приміщення 4 площею 1,4 кв.м, приміщення 5 площею

4,6 кв.м, приміщення 6 площею 8,9 кв.м, приміщення 7 площею 16,2 кв.м,

приміщення 8 площею 15,4 кв.м, приміщення 9 площею 14,5 кв.м.

Стягнути

з Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та

реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна” (01001, м. Київ, вул.

Трьохсвятительська, 4-в, код 03359836) на користь Товариства з обмеженою

відповідальністю «ІВОНА»(01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 20, код 13730326)

85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрати на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу.

Видати

наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення

набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським

процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                                             О.О.Хрипун

Дата підписання рішення:10.06.2008