Постанова

від 13.05.2009 по справі 2-а-68/2009

ЯРЕМЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 2-а-68/2009р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2009 р. м.Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі: головуючої - судді Гребик Л.В.

секретаря Мельник Н.М..

з участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 представника позивача ОСОБА_6

представника відповідача ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче справу за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Яремче про визнання неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м.Яремче щодо відмови у підвищенні пенсії як дітям війни та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, -

встановив:

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 звернулися з позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Яремче про визнання неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в м.Яремче щодо відмови в підвищенні пенсії як дітям війни та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за період з 01.01.2006 року до 01.01.2009 року в сумі 3902 грн.91 коп. та зобов’язання відповідача в подальшому здійснювати підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 посилаються на те, що є пенсіонерами, мають статус дітей війни і відповідно до положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» їх пенсія має бути підвищена на 30 % мінімальної пенсії за віком, що з 01.01.2006 року до 01.01.2009 року становить 3902 грн.91 коп., яку відповідач не виплатив.

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та представник позивача ОСОБА_8 - ОСОБА_6 в судовому засіданні позов підтримали з наведених підстав і просять його задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечила заявлені позивачами вимоги, обґрунтовуючи заперечення позову тим, що правові підстави для виплати підвищення до пенсії відсутні, позаяк Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни». Незважаючи на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, нормативне регулювання порядку виконання вимог ст, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відсутнє, також законодавчо не вирішено величину мінімальної пенсії за віком щодо застосування для обчислення підвищення пенсій особам, яким встановлений статус дитини війни. Відповідно до нової редакції ст.6 названого Закону та постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. №530, позивачам з 01.01.2008 р. виплачується підвищення до пенсії в розмірі 10 % мінімальної пенсії за віком. Представник відповідача також зазначила, що позивачами пропущено строк позовної давності, безпідставно заявлено вимогу на майбутній час. Тому просить в позові відмовити.

Суд, заслухавши пояснення позивачів, які беруть участь у справі та представника позивача ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи та оцінюючи досліджені докази в сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Поясненнями позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, представника позивача ОСОБА_6судом встановлено, що всі позивачі по справі є дітьми війни у відповідності до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що стверджуються записами в іх пенсійних посвідченнях да довідкою, а тому згідно ст.6 згаданого Закону у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного публічно-правового спору судом, мають право на отримання підвищення виплачуваної їм управлінням Пенсійного фонду України в м.Яремче пенсії за віком.

Однак, статтею 110 Закону «Про Державний бюджет України на 2006 рік» встановлено, що вказані пільги дітям війни запроваджуються у 2006 р. поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Вказана норма є чинною і порядку підвищення пенсії у 2006 року по суті не визначено.

Пунктом 12 статті 71 Закону «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік.

Пунктом 41 розділу другого Закону «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» стаття 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» викладена в новій редакції, згідно якої дітям війни до пенсії чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Поряд з цим, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. При цьому, згідно п.п.5, 6 резолютивної частини це Рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів в зв»язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов»язковим до виконання на території України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнано неконституційним і таким, що втратив чинність пункт 41 розділу другого Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з дня ухвалення цього Рішення.

В своїх Рішеннях Конституційний Суд України зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

З вищезазначеного вбачається, що зупинення законами про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого(додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає Конституції України і призвело до фактичного скасування чи звуження змісту і обсягу існуючих прав і свобод людини і громадянина, які підлягають поновленню.

Отже, позивачі відповідно до вищезазначених Рішень Конституційного Суду України та ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мають право на підвищення пенсії як дітям війни за період з 09.07.2007 року до 01.01.2008 року та з 22.05.2008 року до 01.01.2009 року з урахуванням виплачених у 2008 році сум.

При цьому суд враховує, що відсутність бюджетного фінансування на виплату передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсій не може бути причиною невиконання відповідним суб»єктом владних повноважень покладених на нього зобов»язань, оскільки реалізація особою права, що пов»язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського Суду з прав людини у справі « Кечко проти України»).

Наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбачених ст. 6 «Про соціальний захист дітей війни», яка полягає у відсутності механізму вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30 відсотків якої мають підвищуватися пенсії дітям війни, за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком, не може бути підставою для відмови в реалізації позивачами конституційної гарантії та права на отримання підвищення розміру пенсії.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачів здійснює Пенсійний фонд України в особі управління у м.Яремче, обов»язок щодо підвищення пенсії позивачам слід покласти на відповідача у справі.

Вимоги позивачів про стягнення на їх користь 3902 гр. 91 коп. недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії за період з 1.01.2006 р. до 1.01.2009 р. та зобов’язати відповідача в подальшому здійснювати підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком суд вважає необгрунтованими з таких підстав. Позивачами неправильно визначено розмір недоплаченого до пенсії підвищення, позаяк у розрахунок включено періоди, протягом яких ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена чи змінена її редакція. Не можна також зобов’язати відповідача здійснювати підвищення до пенсії в майбутньому, оскільки позивачами не доведено, що їх права, свободи та інтереси будуть порушеними в майбутньому.

Відповідно до правил ст. 87 ч.2 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь яким строком. Тому суд вважає, що позивачі не пропустили строку позовної давності.

На підставі ч.2 ст.152 Конституції України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та керуючись ст.ст. 160-162 КАС України, суд, -

постановив:

позов задовольнити частково. Визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м.Яремче щодо непідвищення розміру пенсії ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_2 як дітям війни.

Зобов»язати управління Пенсійного фонду України в м.Яремче здійснити ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_2 щомісячну виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07. 2007 року до 01.01.2008 року та з 22.05.2008 року до 01.01.2009 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Яремчанський міський суд шляхом подачі протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.