Постанова

від 04.09.2006 по справі 16/249

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/249

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 7-99-18, факс 7-44-62

Іменем України

П О С Т А Н О В А

 "04" вересня 2006 р.                                                  Справа № 16/249

   11 год. 15 хв.

                                                                      Господарський суд Чернігівської області у  

                                                                                     складі: головуючого –судді Фесюри М.В.

                                                                      при секретарі –А.О. Кезля  

                                                                      за участю представників сторін  

                                                                      від позивача – не з'явився,

                                                                      від відповідача –не з'явився,

                                                                      від третьої особи –1 –прокурор Демидок Д.А.

розглянувши  в м. Чернігові у відкритому судовому засіданні справу

за ПОЗОВОМ :           Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю

                              "Вітчизна"

                              Чернігівська область Срібнянський р-н с. Гурбинці вул. Леніна 8,

до ВІДПОВІДАЧА:           Державної виконавчої служби у Срібнянському районі

                              Чернігівська область смт. Срібне вул. Калініна, 5,

ТРЕТІ ОСОБИ:          1.Прокурор Срібнянського району

          2.Управління Пенсійного фонду України в Срібнянському районі

Про визнання незаконними дій, скасування постанов

державної виконавчої служби та зняття арешту з рахунків.

          Заявлено позов про визнання незаконними дій, скасування постанов державної виконавчої служби та зняття арешту з рахунків з тих підстав, що державним виконавцем арештовані спеціальні рахунки, на які зараховуються кошти для цільових потреб.

          Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на відповідність своїх дій та оскаржуваних постанов вимогам чинного законодавства та недоведення позивачем того, що арештовані рахунки є спеціальними.

          Треті особи підтримали заперечення відповідача, вважає арешт коштів на рахунках законним, оскільки позивачем тривалий час не виконується судове рішення.

          11.08.2006р. ухвалою суду поновлений пропущений позивачем процесуальний строк звернення з даною позовною заявою.

          Заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ

          28.03.2006р. постановою господарського суду Чернігівської області у справі № 16/75 було задоволено позов прокурора Срібнянського району в особі Управління Пенсійного фонду України в Срібнянському районі та стягнуто з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Вітчизна” 24765,8 грн. заборгованості по страхових внесках.

          На виконання судового рішення на підставі виконавчого листа Державна виконавча служба в Срібнянському районі (далі –відповідач) прийняла постанову про відкриття виконавчого провадження № 533 від 12.06.2006р. , якою встановила термін добровільного виконання рішення  в строк до 19.06.2006р.

          У зв”язку з невиконання боржником в добровільному порядку виконавчого листа 19.06.2006р. була прийнята постанова про стягнення з боржника виконавчого збору.

          Отримавши від Срібнянського відділення Варвинської МДПІ інформацію про відкриті рахунки в установах банків, відповідач виніс дві оскаржувані постанови від 03.07.2006р.:

- про накладення арешту на грошові кошти у межах суми 24765,8 грн., що належать боржнику та знаходяться на рахунках №№ 260018237,260045239,260401611,260441613,260441614,260471612, відкритих в ЧОД АППБ „Аваль” та рахунках №№ 26004301100648,26005300100648, відкритих у ВАТ „Банк „Демарк” м. Чернігів;

- про накладення арешту на кошти –готівку, що перебуває чи буде надходити до каси боржника  в межах суми стягнення –24765,8 грн.

          Доводи позивача щодо недопустимості стягнення коштів з рахунків ґрунтуються на відомостях, викладених в довідці Срібнянського відділення ЧОД АППБ „Аваль” № 12-32/263 від 02.08.2006р., згідно з якими позивачем в установі банку відкриті слідуючи спецрахунки:

-          260441613 –по постанові КМ № 805;

-          260471612 -  по постанові КМ № 271;

-          260401611 –по постанові КМ № 59;

-          260411614 –по Чорнобильських виплатах.

          Відомостей щодо цільової спрямованості решти рахунків, вказаних в постанові про арешт коштів, позивач не надав.

          Крім того, слід зазначити, що рахунок, який визначений установою банку для зарахування коштів по Чорнобильським виплатам, в оскаржуваній постанові відповідача відсутній.

          Нормами чинного законодавства, на підставі якого відкриті вищевказані три рахунки, що зазначені в оскаржуваній постанові,  встановлено наступне.

          Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 р. N 805 затверджений Порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі.

          Пунктом 5 цього Порядку встановлено, що перерахування коштів сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними молоко і м'ясо в живій вазі проводиться платіжними дорученнями з поточного рахунка переробного підприємства за цінами відповідно до укладених  договорів, а сум дотацій - з його окремого рахунка на окремі рахунки сільськогосподарських   товаровиробників,   крім  тих,  що  ведуть особисте  селянське  господарство,  які  вони  повинні  відкрити в обслуговуючих  установах  банків протягом одного звітного періоду.

          Відповідно до п.8 Порядку, суми дотацій за продане м'ясо в живій вазі сільськогосподарські товаровиробники використовують для забезпечення тваринництва кормами, відтворення поголів'я, придбання племінних ресурсів та здійснення ветеринарних заходів.

          Суми дотацій за продане молоко сільськогосподарські товаровиробники, крім особистих селянських   господарств, використовують  для придбання доїльного і холодильного обладнання, приладів, реактивів, необхідних для визначення якісних показників молока   і   молочних   продуктів,   лабораторного устаткування, дезінфікуючих  та  фільтруючих  матеріалів.  У  разі  забезпечення господарств цими приладами, реактивами, обладнанням і матеріалами зазначені суми використовуються на розвиток тваринництва.

          За використання сум дотацій не за цільовим призначенням керівники сільськогосподарських підприємств несуть відповідальність  згідно  із  законом.

          Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 р. N 271 затверджений Порядок акумуляції та використання коштів,   які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками -  платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини.

          Пунктами 4,5 цього Порядку встановлено, що залишок податкових  зобов'язань  відповідно  до  декларації з податку на  додану  вартість  з  реалізованої  продукції,  товарів (робіт,  послуг)  власного виробництва,  включаючи продукцію (крім підакцизних  товарів),  виготовлену  на  давальницьких  умовах  із власної  сільськогосподарської  сировини,  тобто різниця між сумою податку  на  додану  вартість,  одержаною   сільськогосподарськими товаровиробниками   від  покупців,  та  сумою  податку  на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими  товаровиробниками  з  поточного рахунка на окремий рахунок у  терміни,  передбачені  для  перерахування  суми податку  на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок  зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за  цільовим  призначенням,  і  підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

          Кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого  призначення. У разі  нецільового  використання  кошти стягуються до державного бюджету в безспірному порядку.

          Залишок коштів на окремому рахунку в кінці року вилученню  до бюджету  не  підлягає  і  використовується  сільськогосподарськими товаровиробниками на зазначені цілі в наступному році, а починаючи з 1 березня 2005 р. перераховується до державного бюджету. Спрямуванню до державного бюджету підлягають також кошти, які у  період  до  1  березня  2005 р. не були перераховані на окремий рахунок  (незалежно  від  причини).

          Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2001 р. N 59 „Про часткову компенсацію ставки за кредитами комерційних банків, що надаються сільськогосподарським товаровиробникам та іншим підприємствам агропромислового комплексу у 2001 році” встановлено (п.5), що комерційні банки надаватимуть кредити за  наявності  у  сільськогосподарських  товаровиробників та інших підприємств агропромислового комплексу гарантованих  умов  для  їх повернення та відкривають їм у порядку, встановленому Національним банком, спеціальні рахунки для накопичення   коштів, що спрямовуватимуться  на  погашення  кредитів

          Пунктом 7 цієї постанови встановлено, що кошти, які надійдуть до спеціального фонду Державного  бюджету  України  на 2001  рік,  спрямовуються в сумі 125000 тис.  гривень на часткову компенсацію ставки за кредитами комерційних банків, що надаються сільськогосподарським товаровиробникам   та   іншим підприємствам агропромислового комплексу,  в тому числі для закупівлі тракторів, комбайнів, іншої сільськогосподарської техніки вітчизняного  виробництва,  а  також для    виробництва   вітчизняної   сільськогосподарської   техніки підприємствам тракторного,  комбайнового і  сільськогосподарського машинобудування у порядку, встановленому цією постановою, згідно з додатком.

          Таким чином, кожною з вищенаведених постанов прямо передбачені цілі, на які можуть спрямовуватись кошти, що знаходяться на окремих (спеціальних) рахунках. При цьому використання таких коштів з метою погашення заборгованості сільгоспвиробника перед Пенсійним фондом України, не передбачено. Кожна з постанов містить норму, яка забороняє нецільове використання.

          Зі змісту Закону України «Про виконавче провадження»випливає, що накладення арешту на кошти боржника є одним з заходів примусового виконання судового рішення і може застосовуватись внаслідок відмови боржника від добровільного погашення заборгованості.

          Натомість, в даному випадку боржник, як сторона виконавчого провадження, не вправі самостійно, в добровільному порядку направити кошти, що знаходяться на окремих (спеціальних) рахунках для погашення заборгованості перед Пенсійним фондом.

          Державна виконавча служба, як суб'єкт владних повноважень, в силу ч.2 ст.19 Конституції України зобов'язаний діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Законами України не передбачено можливості накладення арешту на кошти, що знаходяться на окремих (спеціальних) рахунках та направлення їх для погашення заборгованості перед Пенсійним фондом України всупереч цілям, встановленим Урядом України.

          Відповідно ст.59 Закону України „Про виконавче провадження” майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому підпорядкований  державний  виконавець,  якщо  під  час розгляду відповідної  скарги  боржника виявлено порушення встановленого цим Законом порядку  накладення  арешту.

    За наявності  письмового  висновку експерта щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у  зв'язку із  значним  ступенем  його зносу,  пошкодженням або коли витрати, пов'язані із зверненням на  нього  стягнення,  перевищать  грошову суму,  за яку воно може бути реалізовано, майно боржника може бути звільнено з-під арешту за  постановою  державного  виконавця,  яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої  служби, якому він безпосередньо підпорядкований.

    У всіх інших випадках по незакінчених виконавчих провадженнях арешт  з  майна  чи  коштів  може  бути  знятий  за рішенням суду.

          Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню, дії відповідача по накладенню арешту на вищенаведені окремі (спеціальні) рахунки мають бути визнані незаконними, постанова Державної виконавчої служби в Срібнянському районі про арешт коштів боржника від 03.07.2006р. в частині накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках №№,260441613,260471612,260401611, відкритих в ЧОД АППБ „Аваль” має бути скасована, арешт підлягає зняттю в судовому порядку відповідно до ст.59 Закону України „Про виконавче провадження”.

          Позивачем не виконані вимоги ухвали суду про поновлення провадження у справі від 28.08.2006р. щодо надання доказів на підтвердження своїх вимог.

          Враховуючи приписи ч.1 ст.71 КАС України, в решті позову має бути відмовлено, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів щодо незаконності дій та невідповідності закону постанови про накладення арешту на готівку в касі підприємства та на решту рахунків, які вказані в спірній постанові.

          Керуючись ст.ст.94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати незаконними дії Державної виконавчої служби в Срібнянському районі по накладенню арешту на кошти Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вітчизна" (код 32319751), що містяться на його рахунках №№260441613,260471612,260401611, відкритих в ЧОД АППБ „Аваль”, скасувати постанову Державної виконавчої служби в Срібнянському районі про арешт коштів боржника від 03.07.2006р. в частині накладення арешту на кошти Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вітчизна" (код 32319751), що знаходяться на рахунках №№260441613,260471612,260401611, відкритих в ЧОД АППБ „Аваль”, та зняти арешт з коштів, що містяться на зазначених рахунках.

3.          В решті позову відмовити.

4.          Стягнути з Державного бюджету (р/р 31117095500002  УДК в Чернігівській області,  МФО 853592, код 22825965) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вітчизна" (код 32319751, Чернігівська обл. Срібнянський р-н с. Горбинці вул. Леніна,8, р/р 260045239, МФО 353348 в ЧОД АППБ „Аваль” м. Чернігів) 0,21 грн. державного мита.

5.          Постанова набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

          Якщо було подано  заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна  скарга  не  була  подана у строк, встановлений  цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

          У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає  законної  сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява.  Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в  апеляційній скарзі.

          Заява  про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення.

          Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

          Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після  подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанова у повному обсязі складена 04 вересня 2006 року.

          Суддя                                                                                                    М.В.Фесюра