Рішення

від 14.11.2011 по справі 51/351

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 Справа №  51/351

14.11.11

За позовом Київського прокурора захисту прав громадян та інтересів держави в   екологічній сфері в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Закритого акціонерного товариства «Пірс»      

про стягнення 9 787,22 грн.        

                                                                                                                  Суддя Пригунова А.Б.

Представники: не з’явились

Обставини справи :

Київський прокурор захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері звернувся до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради  з позовними  вимогами про стягнення з відповідача 9 787,22 грн. за завдані державі збитки у зв'язку із самовільним зайняттям Закритим акціонерним товариством «Пірс»  земельної ділянки за адресою: о. Долобецький у Дніпровському районі м. Києва, орієнтовною площею 0,08 га.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 05.09.2011 р. за участю представників сторін та прокуратури, яких зобов’язано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 05.09.2011 р. прокуратура звернулась до суду з клопотання про зміну предмету позову, у якому просила стягнути з відповідача шкоду, завдану державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, в розмірі 9 787,22 грн.

Розгляд справи відкладався у зв’язку з нез’явленням представників відповідача та невиконанням учасниками провадження у справі вимог ухвал суду.

У процесі розгляду справи позивач надав суду пояснення по справі у яких зазначає, що Київська міська рада не приймала рішення про надання відповідачу спірної земельної ділянки, а відтак –відповідач її займає неправомірно. Позивач просив розглянути справу без участі представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2011 р. продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів за клопотанням прокуратури, та відкладено розгляд справи на 17.10.2011 р. у зв’язку з неявкою представників позивача та неналежним виконанням учасниками судового процесу вимог суду.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 17.10.2011 р., у зв’язку з перебуванням судді Пригунової А.Б. у відпустці, справу № 51/351 передано на розгляд судді Гулевець О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2011 р. справа № 51/351 прийнята суддею Гулевець О.В. до свого провадження та призначена до розгляду на 14.11.2011 р.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 14.11.2011 р., у зв’язку з виходом судді Пригунової А.Б. з відпустки, справу № 51/351 передано на розгляд судді Пригуновій А.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.101.2011 р. справа № 51/351 прийнята суддею Пригунової А.Б. до свого провадження та призначена до розгляду на 14.11.2011 р.

У дане судове засідання повноважні представники учасників судового процесу не з’явилися, про поважні причини свого неприбуття суд не повідомили.

Згідно зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Згідно з частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Частиною першою ст. 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня отримання позовної заяви.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 –69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з п. 3.6 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р.              № 02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В свою чергу, відповідач повідомлявся ухвалами суду про час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву та жодного іншого витребуваного судом доказу не подав, в судове засідання своїх представників не направляв, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Конверти, що направлялися судом, на зазначену в позовній заяві та у витязі ЄДРПОУ юридичну адресу відповідача, були повернуті до Господарського суду міста Києва з приміткою пошти «за зазначеною адресою не проживає/вибула».

Згідно п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р.»у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому суд зазначає, що Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»на запитання чи повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи те, що нез’явлення учасників судового процесу не перешкоджає розгляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, а відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, прокуратурою та витребуваних судом.

У судовому засіданні 14.11.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та прокуратури, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.07.2010 р. Управлінням державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель Головного управлінням Держкомзему у місті Києва проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки для розміщення та обслуговування розважального комплексу «Хутір Водограй»на острові «Долобецький»у Дніпровському р-ні м. Києві, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства № А-1302/21. В результаті перевірки встановлено, що Закрите акціонерні товариство «Пірс»самовільно займає земельну ділянку орієнтованою площею 0,08 га на острові «Долобецький»у Дніпровському районі м. Києва для розміщення та обслуговування розважального комплексу «Хутір Водограй». Дані землі відносяться до земель природо-заповідного фонду.

Використання відповідачем спірної земельної ділянки здійснювалось на підставі договору № 60 про розробку, проектування та впровадження програм з благоустрою та розвитку земель водного фонду м. Києва, укладеного 14.04.2011 р. між Комунальним підприємством виконавчого органу Київської  міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо» та ЗАТ «Пірс».

Рішенням Господарського суду міста Києва від  30.06.2011 р. у справі № 6/158 за позовом Київського прокурора захисту прав громадян та інтересів держави в екологічній сфері в інтересах держави в особі Київської міської ради до Комунального підприємства виконавчого органу Київської  міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва «Плесо», Товариства з обмеженою відповідальністю «Пірс» про визнання договору недійсним та звільнення земельної ділянки позов задоволено повністю: визнано договір № 60 про розробку, проектування та впровадження програм з благоустрою та розвитку земель водного фонду м. Києва за адресою: м. Київ, Дніпровський район, о. Долобецький, зона відпочинку «Молодіжна», укладений 14.04.2011р. між Комунальним підприємством «Плесо»та Закритим акціонерним товариством «Пірс»недійсним та припинено на майбутнє; зобов'язано Закрите акціонерне товариство «Пірс»повернути земельну ділянку площею 6500 кв.м за адресою: м. Київ, Дніпровський район, о. Долобецький (згідно з витягом із бази даних Державного земельного кадастру станом на 11.02.2011 р. № 66:059) Київській міській раді, привівши її у попередній стан, звільнивши від будівель та споруд.

Таким чином, в межах розгляду зазначеної справи судом було встановлено, що належні правові підстави щодо користування спірною земельною ділянкою у ЗАТ «Пірс»відсутні, оскільки власником земельної ділянки, розташованої у м. Київ, Дніпровський район, о. Долобецький, є територіальна громада м. Києва, в особі Київської міської ради, та тільки Київська міська рада має право бути орендодавцем земельної ділянки, що належить до комунальної власності м. Києва, при цьому Київська міська рада рішення про передачу у власність чи користування, в тому числі на умовах оренди, спірної земельної ділянки на користь відповідача не приймала.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»встановлено, що самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення (ст. 162 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється Радами та їх виконавчими і розпорядчими органами, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органами на місцях та іншими спеціально уповноваженими державними органами. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони республіки, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі. Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншим законодавством України.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 Земельного кодексу України, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 Цивільного кодексу України особами, що її заподіяли.

Стаття 211 Земельного кодексу України встановлює, що громадяни та юридичні особи за самовільне зайняття земельних ділянок несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 р. затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Згідно з пунктом 3.1. наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції і контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 № 110 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, знятгя ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:

-          акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

-          протокол про адміністративне правопорушення:

-          припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

-          акт обстеження земельної ділянки.

Таким чином, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є вказані документи в їх сукупності, оскільки саме такі документи можуть підтвердити факт вчинення цього правопорушення,  розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

Аналогічний висновок міститься в постанові Пленуму Вищого Господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин».

Проаналізувавши надані прокурором та сторонами докази у їх сукупності, в тому числі акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № А-1302/21 від 08.07.2010 р., акт обстеження земельної ділянки від 08.07.2011 р., протокол про адміністративне правопорушення № 00989 від 07.06.2010 р. та припис про усунення порушення чинного законодавства № 62-1596 вих. 11 від 11.10.2011 р., суд дійшов висновку про наявність підстав щодо здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки орієнтованою площею 0,08 га на острові «Долобецький»у Дніпровському районі м. Києва, який проведений відповідно до положень зазначеної вище Методики, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 р.

Таким чином, враховуючи встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 9 787,22 грн. шкоди у зв’язку з самовільним зайняттям земельної ділянки орієнтованою площею 0,08 га на острові «Долобецький»у Дніпровському районі м. Києва нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідача в доход Державного бюджету України.

Враховуючи наведене, керуючись  ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85  Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд  міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Пірс»(02218, м. Київ, вул. Райдужна, б. 67, код 23390498) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, Хрещатик, 36, код 26077951) 9 787 (дев’ять тисяч сімсот вісімдесят сім) грн. 22 коп. спричинених державі збитків.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Пірс»(02218, м. Київ, вул. Райдужна, б. 67, код 23390498) в доход Державного бюджету України 102 (сто дві) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                                Пригунова А.Б.

Дата підписання рішення:21.11.2011 р.