Рішення

від 21.11.2011 по справі 35/373

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  35/373

21.11.11

За позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз"

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Капітал"

про                  стягнення 18 552 477,50 грн.  

                                                                                Суддя  М.Є. Літвінова

Представники:

від позивача:           ОСОБА_1 –предст. за довір.;  

від відповідача:           ОСОБА_2 –предст. за довір.

У судовому засіданні 21.11.2011, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Капітал" про стягнення 18 552 477,50 грн. заборгованості за договором №ФН-ФК-20-01-10 від 20.01.2010, та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2011 порушено провадження у справі №35/373, розгляд справи призначено на 21.11.2011.

21.11.2011 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/373 від 21.11.2011.

У судовому засіданні 21.11.2011 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову не заперечував.  

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,  Господарський суд міста Києва, -   

ВСТАНОВИВ:

20.01.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз" (далі –позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор Капітал" (далі –відповідач) було укладено договір №ФН-ФК-20-01-10 (надалі - договір), за умовами якого відповідач зобов'язався передати у власність позивача товар –паливно-мастильні матеріали, загальна кількість якого, часткове співвідношення, одиниці виміру та ціна визначаються сторонами у додаткових угодах та/або видаткових накладних, а позивач зобов'язався прийняти та протягом тридцяти банківських днів з моменту укладання відповідної додаткової угоди оплатити поставлений товар (п.п. 1.1., 1.2., 2.1. договору).

На виконання умов договору та відповідно до додаткових угод №№ 1-4 від 23.09.2010 відповідач частково поставив позивачу товар, передбачений договором, на загальну суму 4 173 692,77 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №РН-0000022 від 01.09.2011, №РН-0000023 від 26.09.2010, №РН-0000001 від 15.02.2010.

Як свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення, позивач на виконання умов договору сплатив відповідачу 22 726 170,27 грн.

14.12.2010 сторонами була підписана додаткова угода, згідно із якою за згодою сторін було розірвано договір і додаткові угоди до нього №№1-4 від 23.09.2010 та передбачено зобов'язання відповідача у строк до 30.09.2011 повернути позивачу грошові кошти, які були отримані ним як попередня оплата за товар.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не сплатив заборгованість у розмірі 18 552 477,50 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 24.10.2011, підписаним обома сторонами.

Оцінюючи  подані сторонами  докази  за  своїм  внутрішнім  переконанням,  що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.      

Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,  визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що станом на дату розгляду спору у судовому засіданні відповідач не виконав свої зобов’язання, передбачені договором № ФН-ФК-20-01-10 від 20.01.2010 та додатковою угодою до нього від 14.12.2010, суму заборгованості у розмірі 18 552 477,50 грн. не сплатив.    

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В ході розгляду справи відповідач не надав доказів сплати суми заборгованості та не навів підстав для звільнення від обов’язку її сплатити.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представниками сторін пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у загальній сумі 18 552 477,50 грн.

З огляду на задоволення позову витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -   

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Капітал" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 57, літ. "Б", ідентифікаційний код 31871186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 57 Б, ідентифікаційний код 36134497) 18 552 477,50 грн. (вісімнадцять мільйонів п'ятсот п'ятдесят дві тисячі чотириста сімдесят сім гривень 50 коп.) –боргу, 25 500,00 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот гривень) –державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя                                                                                                  М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 24.11.2011