Рішення

від 29.11.2011 по справі 13/459

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа №  13/459

29.11.11

За позовом  Дочірнього підприємства "СТВ-Чернігів" Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "СТВ"

до   Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоса-Плекс Україна"    

про стягнення заборгованості

                                                                                          Суддя  Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача       ОСОБА_1 – дов. № б/н від 29.11.2011 р.

від відповідача   не з’явився

В судовому засіданні 29.11.2011 року відповідно до ст. 85 ГПК України  оголошено вступну і резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство "СТВ-Чернігів" Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "СТВ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоса-Плекс Україна" про стягнення заборгованості в розмірі 173 367,58 грн.

Позов мотивований наявністю заборгованості, яка утворилася у відповідача перед позивачем у зв’язку з несплатою відповідачем поставленого позивачем товару за Договором поставки № 250 від  13.04.2011 року.

07.11.11 ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у даній справі, витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 29.11.11.

У судове засідання призначене на 29.11.11 з’явився представник позивача, надав витребувані ухвалою суду документи.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою господарського суду за місцезнаходженням відповідно до довідок ЄДРПОУ про що свідчить повідомлення про вручення з відміткою Укрпошти про отримання.

Відповідно до положень ст.ст.64, 77, 87 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Господарський суд визнав представлені позивачем документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України в судових засіданнях складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши і з’ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -    

ВСТАНОВИВ:

13.04.2011 року між Дочірнім підприємством "СТВ-Чернігів" Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "СТВ" (надалі –позивач, постачальник) та  Товариством з обмеженою відповідальністю "Хоса-Плекс Україна" (надалі –відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 250 від 13.04.2011 року (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник поставляє, а покупець зобов’язується прийняти поставку та оплатити поставлений товар на умовах даного Договору.

Пунктом 4.2 Договору, сторони передбачили порядок та строки здійснення розрахунки, згідно якого платня за партію товару може здійснюватися по узгодженню сторін з відстрочкою платежу на 14 календарних днів від дати поставки.

Як встановлено судом, позивачем на виконання зобов’язань, передбачених Договором було поставлено відповідачу товар на загальну суму 161 623,29 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними.

Проте відповідач, в порушення умов Договору, свої зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару не виконав, у зв’язку з чим станом на дату звернення позивача до суду з позовом у відповідача виникла перед позивачем заборгованість  в розмірі 161 623,29 грн.  

Зважаючи на викладене, позивач звернувся до суду з позовом з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу за поставлений позивачем, але неоплачений відповідачем товар  в розмірі 161 623,29 грн. є належним чином доведеними, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Надані позивачем докази відповідачем спростовані не були.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством  відповідальності.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного чи неналежним чином виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 8.1 Договору сторони передбачили, що в разі несвоєчасної оплати товару покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних з простроченої суми, а також пеню виходячи з подвійної облікової ставки національного банку України за кожен день прострочення.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за Договором, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 9 011,14 грн. пені., 969,73 грн. інфляційних втрат та 1 763,42 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як передбачено ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 9 011,14 грн. пені., 969,73 грн. інфляційних втрат та 1 763,42 грн. 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 161 623,29 грн. суми основного боргу, 9 011,14 грн. пені., 969,73 грн. інфляційних втрат та 1 763,42 грн. 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоса-Плекс Україна" (04123, м. Київ, пр.-т Героїв Сталінграду, б. 8, корп.. 5, кв. 33, код ЄДРПОУ 34679100) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Дочірнього підприємства "СТВ-Чернігів" Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "СТВ" (14021, м. Чернігів, вул.. Широка, 1-а, код ЄДРПОУ 30449587) 161 623 (сто шістдесят одна шістсот двадцять три),29 грн. суми основного боргу, 9 011 (дев’ять тисяч одинадцять),14 грн. пені., 969 (дев’ятсот шістдесят дев’ять),73 грн. інфляційних втрат, 1 763 (одна тисяча сімсот шістдесят три),42 грн. 3% річних, 1 733 (одну тисячу сімсот тридцять три),68 грн. державного мита, 236 (двісті шістдесят три),00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського  суду  набирає  законної  сили   після закінчення  строку  подання  апеляційної  скарги,  якщо апеляційну скаргу не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо  його  не  скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                         І.Д. Курдельчук

дата складення 30.11.2011