Рішення

від 22.11.2011 по справі 33/270

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  33/270

22.11.11

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс"

до                 відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія

                    "Оранта"

про              відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 20 730,69 грн.

Представники:

від позивача:       ОСОБА_1 –представник за довіреністю № 39-09/11 від 05.09.2011 року;

від відповідача:  не з’явились.

встановив :

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" до відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 20 730,69 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09.10.2009 року між закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Альфа Страхування»та ОСОБА_2 (страхувальник за договором) укладено договір автомобільного страхування № 009.0032178.061, відповідно до якого страховик прийняв на себе обов'язок відшкодувати збитки, що може зазнати страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу Hyundai Tucson, реєстраційний номер НОМЕР_1.

12.12.2009 року на 750 км + 300 м а/д Київ - Довжанський відбулася дорожньо-транспортна пригода. Громадянин ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом Мегсеdеs, реєстраційний номер НОМЕР_2, в порушення п. 12.1 Правил дорожнього руху України, скоїв зіткнення із застрахованим автомобілем, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Під час даної ДТП за кермом застрахованого автомобіля, на підставі запису в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3, перебував гр. ОСОБА_2.

Відповідно до Постанови Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 11.02.2010 року винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України за фактом ДТП, яка мала місце 12.12.2009 року, було визнано гр. ОСОБА_3.

Згідно довідки ДАІ від 12.12.2009 року встановлено, що застрахований автомобіль отримав механічні пошкодження.

З метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику застрахованого автомобіля, страховик звернувся до суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_4. Відповідно до Акту авотоварознавчого дослідження № 151209-805 від 11.01.2010 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику застрахованого автомобіля в результаті його пошкодження в вищевказаній ДТП, склала 26 586,83 грн.

На виконання умов договору страхування, та на підставі листа вигодонабувача –публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» про виплату страхового відшкодування від 13.03.2010 року, приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа Страхування»перерахувало на рахунок вигодонабувача суму страхового відшкодування у розмірі 16 537,93 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4252 від 24.03.2010 року.

На виконання умов договору страхування, та на підставі розпорядження на виплату згідно страхового акту № 3658.206.09.01.02 від 11.11.2010 року, приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа Страхування»перерахувало на рахунок вигодонабувача суму доплати страхового відшкодування у розмірі 4 192,76 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 17293 від 19.11.2010 року.

01.12.2010 року між приватним акціонерним товариством «СК «Альфа Страхування»(первісний кредитор за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс»(новий кредитор за договором) укладено договір відступлення права вимоги № 01-12/10, у зв'язку з чим право зворотної вимоги, яке виникло у зв'язку зі сплатою страхового відшкодування первісним кредитором за договором відступлені новому кредитору.

Згідно довідки ВДАІ про причини та обставини ДТП № 28, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/4376525 в передбачених цим договором лімітів відповідальності.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс"  звернулось до суду з вимогою про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" суми страхового відшкодування в розмірі 20 730,69 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.10.2011 року порушено провадження у справі № 33/270, розгляд справи призначено на 07.11.2011 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.11.2011 року, у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів по справі, розгляд справи відкладено на 22.11.2011 року.

В судове засідання 22.11.2011 року з’явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 20 730,69  грн., а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 207,31 грн. та 236 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, вимоги суду не виконав, про поважні причини неявки повноважного представника відповідача суд не повідомлений, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належний чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 16680269 від 08.11.2011 року.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно  постанови Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області   від 11.02.2010 року встановлено, що  ОСОБА_3 12.12.2009 року о 13 год. 10 хв. керуючи автомобілем Мегсеdеs державний номер НОМЕР_2, не вибрав безпечної швидкості, не врахував дорожньої обстановки, не справився з керуванням, здійснив зіткнення з автомобілем Hyundai Tucson державний номер НОМЕР_1, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.

Вищевказаною постановою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП і застосоване до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 340,00 грн.

Відповідно до договору  добровільного страхування наземного транспортну                                       № 009.0032178.061 від 09.10.2009 року, укладеного між закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Альфа страхування»та ОСОБА_2, застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням транспортним засобом Hyundai Tucson державний номер НОМЕР_1.

У відповідності свідоцтва про державну реєстрація юридичних осіб серії А01 № 623920, закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа страхування»(ідентифікаційний код 30968986) перейменовано у приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа страхування»(ідентифікаційний код 30968986).

Відповідно до акту автотоварознавчого дослідження № 151209-805 від 11.01.2010 року, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Hyundai Tucson державний номер НОМЕР_1 складає 26 586,83 грн.

На виконання умов договору страхування, на підставі листа вигодонабувача –публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» про виплату страхового відшкодування від 13.03.2010 року та розпорядження на виплату, згідно страхових актів № 3658.206.09.01.01 від 15.03.2010 року та № 3658.206.09.01.02 від 11.11.2010 року  приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа Страхування»перерахувало на рахунок вигодонабувача суму страхового відшкодування у розмірі 20 730,69 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 4252 від 24.03.2010 року та № 17293 від 19.11.2010 року.

Згідно з ч.1 статті 16 Закону України “Про страхування”, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 20 Закону України “Про страхування”, страховик зобов’язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Цивільна відповідальність власника транспортного засобу «Мегсеdеs державний номер НОМЕР_2, застрахована відкритим акціонерним товариством «Національна страхова компанія «Оранта»згідно Полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/4276525 зі строком дії з 28.12.2008 року по 27.12.2009 року.

У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право регресу до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»№ 86/96-ВР від 07.03.1996 року, до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу  Мегсеdеs державний номер НОМЕР_2, була відкритим акціонерним товариством «Національна страхова компанія «Оранта»,  згідно Полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/4276525, то відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обов’язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу покладається на відповідача.

Статтею 3 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 5 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як встановлено судом, 01.12.2010 року між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Альфа страхування»(первісний кредитор за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс»(новий кредитор за договором) укладено договір відступлення права вимоги № 01-12/10, відповідно до умов якого  первісний кредитор зобов’язався відступити новому кредитору свої права зворотної грошової вимоги (регресу) за договорами добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), договорами обов’язкового страхування цвіль-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які укладені між первісним кредитором та фізичними/юридичними особами , а новий кредитор зобов’язався сплатити первісному кредитору грошові кошти за відступлені останнім права.

Положеннями додаткової угоди від 01.12.2010 року до договору відступлення права вимоги, сторони погодили передачу прав зворотної грошової вимоги (регресу) за договором добровільного страхування наземного транспортну   № 009.0032178.061 від 09.10.2009 року.

Згідно акту приймання-передачі документів № 37 (договір № 009.0032178.061, страхувальник: Ставицький І.Є.) за договором відступлення права вимоги № 01-12/10 від 01.12.2010 року, первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв документи, які підтверджують передачу від первісного кредитора до нового кредитора прав вимоги від боржника, щодо яких новий кредитор набув права вимоги.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до положень ст. 514  ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 20 730,69 грн. в порядку регресу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України,  доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, ідентифікаційний код 00034186) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Фінанс" (04073, м. Київ, Московський проспект, 9, Б/Ц «Форум Парк Плаза», корпус 4-А, офіс 502,  ідентифікаційний код 36698193) страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 20 730 (двадцять тисяч сімсот тридцять) грн. 69 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 207 (двісті сім) грн. 31 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.  Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.       

Суддя                                                                                                        С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 29.11.2011 року