Рішення

від 01.12.2011 по справі 3/245

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/245

01.12.11

За позовом   Державного підприємства «Укрриба»

До                  Приватного акціонерного товариства «Чернігіврибгосп»(далі відповідач-1)

                      Фонду державного майна України (далі відповідач-2)               

Про                тлумачення положень договору

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача           ОСОБА_1 –по дов. № 11-13/356 від 29.04.2011  

Від відповідача-1    не з‘явився

Від відповідача-2    ОСОБА_2 –по дов. № 502 від 31.12.2010

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Державного підприємства «Укрриба»про надання тлумачення змісту договору зберігання з правом користування від 31.12.2003 № 1/04, укладеного між позивачем та відповідачем-1 на предмет його відповідності вимогам глави 66 «Зберігання»Цивільного кодексу України, маючи на увазі, що цей договір позивач уклав зі справжньою волею, направленою на зберігання майна, враховуючи специфіку майна і умови його зберігання; про надання окремого офіційного тлумачення пунктів 2.2. та 3.1. договору зберігання з правом користування від 31.12.2003 № 1/04 на предмет їх відповідності ст. 944 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2011 було порушено провадження у справі № 3/245 та призначено її до розгляду на 25.10.2011.

Позивачем до відділу діловодства суду 25.10.2011 подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить

- надати тлумачення змісту договору зберігання з правом користування за № 1/04 від 31.12.2003, укладеного між позивачем та відповідачем-1 та визначити його правову природу;

- надати тлумачення змісту договору зберігання з правом користування за № 1/04 від 31.12.2003, на предмет його відповідності вимогам глави 66 «Зберігання»Цивільного кодексу України, маючи на увазі, що цей договір позивач уклав зі справжньою волею направленою на зберігання майна, враховуючи специфіку майна і умови його зберігання.

- надати окреме офіційне тлумачення пунктів п.2.2. та 3.1. договору зберігання з правом користування за № 1/04 від 31.12.2003, на предмет їх відповідності ст. 944 Цивільного Кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/245 від 25.10.2011, в зв‘язку з нез’явленням представника позивача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 10.10.2011, розгляд справи був відкладений на 03.11.2011.

Відповідачем-1 в судовому засіданні 03.11.2011 подано письмові заперечення на позов.

В судовому засіданні 03.11.2011 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 15.11.2011.

Від вдповідача-2 на адресу суду 09.11.2011 надійшло клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Клопотання мотивовано тим, що Фонд не є стороною договору зберігання з правом користування від 31.12.2003 № 1/04.а із змісту позовної заяви не вбачається які саме права та охоронювані інтереси ДП «Укрриба»порушив Фонд. На думку відповідача-2 у позові ДП «Укрриба»взагалі відсутній предмет спору. Цей факт був підтверджений у судовому засіданні 03.11.2011, оскільки позиції позивача та відповідача-1 повністю співпадають, а відповідач-2 взагалі не є стороною договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/245 від 15.11.2011, в зв‘язку з нез’явленням представника позивача в засідання суду, розгляд справи було відкладено на 01.12.2011.

Відповідач-1 в судове засідання 01.12.2011 не з‘явився.

Проте відповідачем-1 до відділу діловодства суду 30.11.2011 подано уточнення до заперечень на позов.

Суд розглянувши в судовому засіданні 01.12.2011 клопотання відповідача-2 про припинення провадження у справі відмовляє в його задоволенні з наступних підстав.

Стаття 80 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких господарський суд припиняє провадження у справі.

Припинення провадження у справі –це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв‘язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК), зокрема, у таких випадках:

- припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

- спір врегульовано самими сторонами після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Заявником доказів які б свідчили про відсутність предмету спору, що у відповідності до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, тягне за собою припинення провадження у справі не подано, а тому у суду відсутні підстави для припинення провадження у даній справі.

В судовому засіданні 01.12.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

31.12.2003 між Державним підприємством «Укрриба»(замовник) та Відкритим акціонерним товариством «Чернігіврибгосп»(зберігач) було укладено договір зберігання з правом користування  № 1/04 (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1. договору замовник передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання з правом користування, згідно акту приймання-передачі, нерухоме державне майно, яке знаходиться на балансі ДП «Укрриба»та розташоване за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, с. Мньов, Рудня, Пакуль, Пустинка, Киїнка, Живінка.

Згідно п. 2.1. договору зберігач зобов‘язаний прийняти від замовника майно, зазначене у п. 1.1. цього договору згідно з актом приймання-передачі.

Факт передачі позивачем та відповідно прийняття відповідачем-1 державного майна в кількості 108 гідротехнічних споруд : по Чернігівському риборозпліднику –32 гідроспоруди та по Мньовському рибцеху –76 гідроспоруд на зберігання з правом користування підтверджується актом приймання-передачі від 31.12.2003.

Згідно п. 2.2. договору за користування майном зберігач має вносити плату щомісячно до 15 числа наступного за звітним в розмірі 6 502,27 грн.

Пунктом 3.1. договору визначено, що зберігач має право користуватись переданим йому майном для зберігання майном на платній основі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 213 Цивільного кодексу України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Правила тлумачення змісту правочину визначені в частинах 3, 4 ст. 213 Цивільного кодексу України, згідно з якими при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з‘ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими ч. 3 цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Отже, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

Крім того, відповідно до ст. 213 Цивільного кодексу України тлумаченню підлягає саме зміст правочину, а не його конкретні терміни в окремих пунктах договору.

При дослівному читанні пунктів 2.2., 3.1 договору господарський суд не знаходить будь-яких незрозумілих слів та понять, або термінів, які не дають змоги з’ясувати дійсні наміри сторін, що є необхідною умовою за ст. 213 Цивільного кодексу України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На думку господарського суду, позовні вимоги про тлумачення змісту договору визначивши його правову природу та про тлумачення змісту договору на предмет відповідності вимогам глави 66 «Зберігання»Цивільного кодексу України фактично намагається встановити факт що договір відповідає вимогам чинного законодавства України, що в свою чергу має бути досліджено лише у спорі з іншим способом захисту.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.      

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Державного підприємства «Укрриба»є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

                                                В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Суддя

                                               В.В.Сівакова

Рішення підписано 06.12.2011.