Рішення

від 01.12.2011 по справі 3/303

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/303

01.12.11

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко Лізинг»

До                  Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія АНБ»                      

Про                витребування майна з чужого незаконного володіння

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача           ОСОБА_1. –по дов. № б/н від 19.05.2011

Від відповідачів      не з‘явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко Лізинг»про зобов‘язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія АНБ»повернути автомобіль Mitsubishi Outlander XL, кузов № НОМЕР_2, 2007 року випуску, чорного кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2011 порушено провадження у справі № 3/303 та призначено її до розгляду на 22.11.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/303 від 22.11.2011, в зв‘язку з нез’явленням представника відповідача в засідання суду та невиконання сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 07.11.2011, розгляд справи було відкладено на 01.12.2011.

Позивач в судовому засіданні 01.12.2011 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 01.12.2011 не з‘явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 07.11.2011 та ухвалі від 22.11.2011 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвали суду надсилалась відповідачу у відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України рекомендованою кореспонденцією з повідомленнями про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві  та є юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на 14.11.2011:  м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б.

Відповідач ухвалу суду про порушення провадження у справі від 07.11.2011 отримав 14.11.2011, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Поштове повідомлення про вручення відповідачу надісланої на його адресу ухвали від 22.11.2011 станом на день розгляду справи  до суду не повернулось.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань  про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 01.12.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

03.05.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніко Лізинг»(лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія АНБ»(лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 04-04-2007/Ф (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1 договору предметом даного договору є надання лізингодавцем у фінансовий лізинг лізингоодержувачу об‘єкта фінансового лізингу.

Об‘єктом фінансового лізингу за даним договором є транспортний засіб (далі –«об‘єкт лізингу», найменування, вартість, тип, марка, модель, індивідуальні ознаки, експлуатаційні характеристики якого визначені, погоджені сторонами і наведені в додатку № 1, який є невід‘ємною частиною даного договору (п. 1.2. договору).

Згідно додатку № 1 об‘єктом лізингу є автомобіль Mitsubishi Outlander XL S01, кузов № НОМЕР_2, 2007 року випуску, чорного кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до п. 4.1. та п. 4.4. договору лізингодавець зобов‘язаний виконати свої зобов‘язання з передачі об‘єкта лізингу лізингоодержувачу в строки не пізніше 30 днів з дня підписання договору. При цьому передача об‘єкта лізингу здійснюється за актом приймання-передачі, підписаного обома сторонами.

Як вбачається з акту приймання-передачі від 18.05.2007 лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв об‘єкт лізингу.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення взятих на себе зобов‘язань не було у повному обсязі сплачено вартість лізингових платежів, в зв’язку з чим позивач у відповідності до умов договору вимагає повернення об‘єкту лізингу, в зв‘язку з неповерненням його відповідачем добровільно.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов‘язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об‘єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Виходячи з положень ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»та ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов‘язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що загальна сума лізингових платежів, без врахування першого платежу, розбивається рівними частинами на 60 місяців. Строки сплати лізингоодержувачем щомісячних лізингових платежів вказується в додатку № 2 до цього договору.

В додатку № 2 який є Графіком лізингових платежів, сторони узгодили, розмір платежів, що мають сплачуватись лізингоодержувачем щомісяця до 18 числа відповідного року. Останній платіж має бути внесений 18.05.2012.

Додатковою угодою № 2 від 26.01.2009 сторонами Графік  лізингових платежів викладено в новій редакції, при цьому незмінними залишились строки внесення платежів.

Відповідно до п. 3.4. договору сплата лізингових платежів здійснюється лізингоодержувачем шляхом перерахування належної суми на поточний рахунок лізингодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 3 п. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»лізингоодержувач зобов‘язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

З наявного в матеріалах справи акту звірки взаєморозрахунків, підписаного та скріпленого печатками обох сторін вбачається, що відповідач не виконує належним чином свого обов‘язку щодо сплати лізингових платежів, внаслідок чого у період з 01.01.2001 по 30.09.2011 виникла заборгованість в розмірі 63 370,64 грн.

Пунктом 10.1.1. договору встановлено, що лізингодавець має право у межах строку дії цього договору на дострокове повернення об‘єкта лізингу, зокрема у разі несплати лізингоодержувачем, з його вини, чергового лізингового платежу у встановлений договором термін.

Відповідно до п. 10.2. договору у випадку виникнення зазначеної підстави, лізингодавець направляє лізингоодержувачу письмову вимогу про дострокове повернення об‘єкта лізингу у безспірному порядку, а в передбачених законом випадках, з виконавчим написом, учиненим у державній нотаріальній конторі, із зазначенням строку його передачі.

У випадку одержання такого повідомлення лізингоодержувач зобов‘язаний за свій рахунок повернути об‘єкт лізингу не пізніше двох робочих днів від дати отримання такого повідомлення.

Позивач у відповідності до вищезазначених умов договору звернувся до відповідача з вимогою № 184/111110 від 11.11.2010 в якій просив повернути об‘єкт лізингу та погасити заборгованість перед лізингодавцем, що виникла станом на 01.11.2010 зі сплати лізингових платежів у розмірі 24 399,64 грн.

Дана вимога отримана відповідачем про що свідчить відповідна відмітка на цій вимозі.

Проте, відповідач всупереч вимогам п. 10.2. договору об‘єкт лізингу не повернув.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 7 п. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу лізингоодержувач зобов‘язаний  повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо зобов‘язання відповідача повернути об‘єкт лізингу.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко Лізинг»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Зобов‘язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія АНБ» (м. Київ, вул. Ялтинська, 5-б, код ЄДРПОУ 34544076) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Ніко Лізинг»(м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 4А, код ЄДРПОУ 33638346) автомобіль Mitsubishi Outlander XL, кузов № НОМЕР_2, 2007 року випуску, чорного кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  «Компанія АНБ» (м. Київ, вул. Ялтинська, 5-б, код ЄДРПОУ 34544076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко Лізинг»(м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 4А, код ЄДРПОУ 33638346) 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 88 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя

В.В. Сівакова

Рішення підписано 06.12.2011.