Рішення

від 07.11.2011 по справі 5020-652/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-652/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2011 року справа № 5020-652/2011

За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю «КНП-Партнер»

(99011, м. Севастополь, вул. Демидова, будинок 13,

ідентифікаційний код 35941010)

до                     Приватного акціонерного товариства «КримНДОпроект»

(99011, м. Севастополь, вул. Демидова, буд. 13,

ідентифікаційний код 02497878),

про усунення перешкод у користуванні майном та спонукання виконати певні дії,

Суддя О.С. Погребняк

Представники:

Позивач (ТОВ “КНП-Партнер”) –не з'явився;   

Відповідач (ПАТ “КримНДОпроект”) –не з'явився.   

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КНП-Партнер»звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Закритого акціонерного товариства «КримНДОпроект» (найменування якого в ході розгляду справи змінилося на Приватне акціонерне товариство «КримНДОпроект») про усунення перешкод у користуванні майном та спонукання виконати певні дії.

Позовні вимоги, з посиланням на норми Цивільного кодексу України, обґрунтовані порушенням прав позивача, як орендаря нерухомого майна з боку відповідача (орендодавця), яке виразилося в тому, що орендодавець не допускає орендаря до орендованого майна, тобто позивач не може користуватися орендованим майном.

Ухвалою суду від 28.04.2011 позовну заяву було прийнято до провадження суддею Погребняком О.С., справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

В ході розгляду справи позивач заявив клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи по справі з метою вирішення питання відносно визначення порядку користування майном, розташованим за адресою: м. Севастополь, вул. Демідова, 13, яке було підтримано представником відповідача (заява ПАТ «КримНДОпроект»від 12.05.2011 №5070/11).

Ухвалою суду від 01.06.2011 у справі №5020-625/2011 було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення експертизи було доручено Науково-дослідному інституту судових експертиз (м. Сімферополь, вул. Чехова, 55а), провадження у справі №5020-625/2011 було зупинено до отримання результатів експертизи.

07.10.2011 на адресу суду надійшло повідомлення Науково-дослідного інституту судових експертиз про неможливість надання висновку судової будівельно-технічної експертизи по господарській справі №5020-652/2011 у зв'язку з непредставленням сторонами додаткових доказів, необхідних для проведення експертизи, а також матеріали справи №652/2011.

Ухвалою від 10.10.2011 провадження у справі №5020-652/2011 було поновлено, розгляд справи призначений на 20.10.2011.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався 20.10.2011 на 07.11.2011.

У судове засідання 07.11.2011 сторони явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причини нез'явлення не сповістили.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка учасників судового процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

          01.01.2009 між Закритим акціонерним товариством «КримНДОпроект»(найменування якого змінилося на Приватне акціонерне товариство «КримНДОпроект») (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КНП-Партнер»(орендар) був укладений Договір №22 оренди нерухомого майна, згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування наступне нерухоме майно: частину нежитлових приміщень адміністративної будівлі (приміщення) (орендований об'єкт) за адресою: м. Севастополь, вул. Демідова 13, загальною площею 2,0 кв.м. з метою розміщення офісу.

          Орендна плата визначається з договірної ціни. Базова орендна ставка для розрахунку орендної плати станом на 01.01.2009 складає 50,00 грн. в місяць. Сума орендної плати за кожний наступний місяць визначається орендарем самостійно шляхом корегування розміру орендної плати за наступний місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п. 3.1-3.2 Договору).

          Відповідно до пункту 4.1 Договору орендар має право:

-          самостійно здійснювати господарську діяльність в межах, визначених статутом орендаря, діючим законодавством України та Договором;

-          користуватися системами комунікацій, що знаходяться в орендованому приміщенні;

-          зазначати своє місцезнаходження в будівлі шляхом розміщення відповідних вивісок, табличок на вході в будівлю, а також на шляху та перед входом в орендоване приміщення:

-          за дозволом орендодавця вносити зміни в склад орендованого майна, здійснювати його реконструкцію, технічне переобладнання, що сприяє підвищенню його вартості;

-          ініціювати внесення змін до Договору або розірвання його у випадках погіршення стану орендованого майна не з вини орендаря;

-          надавати третім особам орендоване майно та інші права, що витікають з умов Договору за згодою орендодавця;

Відповідно до пункту 5.2 Договору орендар зобов'язується:

-          передати в оренду орендарю нерухоме майно відповідно до пункту 1.1 Договору за актом приймання-передачі майна з моменту підписання Договору. Акт прийому-передачі є обов'язковим додатком до цього Договору;

-          забезпечувати безперешкодний вхід робітників орендаря та його відвідувачів в орендоване приміщення;

-          не здійснювати дій, які б перешкоджали орендарю користуватися орендованим майном на умовах цього договору;

-          у випадку реорганізації орендаря до припинення дії цього договору переукладає договір на тих же умовах з одним з правонаступників , якщо останній погодився стать орендарем.

Відповідно до статті 7.1 Договору –він набирає сили з 01.01.2009 та діє по 31.12.2009. Одностороння відмова від виконання Договору та додаткових угод до нього не допускається, за виключенням випадків, якщо одна із сторін систематично (2 та більш раз) порушує умови договору.

Додатковою угодою від 21.12.2009 №1 до договору оренди нерухомого майна №22 від 01.01.2009 сторонами було продовжено договір оренди №22 до 31.12.2010 (арк.с. 59).

Додатковою угодою №2 від 21.12.2010 до Договору оренди нерухомого майна №22 від 01.01.2009 сторонами було продовжено дію договору оренди до 31.12.2011 (арк.с. 60).

Таким чином, станом на теперішній час договір оренди є діючим.   

Позивач зазначає, що з березня 2011 року він позбавлений можливості користуватися орендованим майном в повному обсязі, враховуючи те, що відповідач та його працівники з березня 2011 року ставлять в орендований гараж свій транспорт.

Неможливість користуватися орендованим майном і стала причиною для звернення позивача до господарського суду міста Севастополя з вимогами до відповідача про усунення перешкод в користуванні майном.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Статті 15 та 16 Цивільного кодексу України надають кожній особі право на захист її цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому захист цивільних прав та інтересів здійснюється судом.

Так само, кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів (абзац перший частини другої статті 20 Господарського кодексу України).

Згідно з пунктами 1 та 5 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов'язку в натурі.

З наведеними нормами кореспондує стаття 20 Господарського кодексу України, частина друга якої також відносить до способів захисту прав і законних інтересів господарюючих суб'єктів присудження до виконання обов'язку в натурі.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Приписами статті 13 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Як вбачається з ст.1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", його норми регулюють відносини, пов'язані з передачею в оренду майна комунальної та державної форми власності. При цьому, ч.3 цієї норми визначено, що оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди.

Договір №22 оренди нерухомого майна від 01.01.2009 не містіть умов про те, що положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна»не розповсюджуються на взаємовідносини сторін.

Відповідно до статті 28 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності. Орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Відповідно до ст. 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Як встановлено судом, позивач звернувся до суду з негаторним позовом, підставою якого є обставини, що підтверджують право позивача на користування майном, а також вчинення відповідачем дій, які перешкоджають позивачу використовувати належні йому права. Умовою задоволення негаторного позову є встановлення судом факту протиправності дій відповідача.

За змістом статті 32 Господарського процесуального кодексу України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів - фактичних даних.

Докази відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, повинні відповідати, зокрема, вимогам належності та допустимості.

При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

У п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції" зазначається, що при судовому розгляді предметом доказування є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, в підтвердження своїх вимог позивачем не надано будь-яких належних доказів. Позовна заява сама по собі не може служити належним доказом порушення прав позивача та не є обов'язковою для прийняття судом в якості належного та допустимого доказу, оскільки відображає лише позицію позивача, яка не підтверджена ніякими фактичними даними, в тому числі письмовими зверненнями відповідача до позивача з відповідними вимогами, а також іншими належними та допустимими доказами.

Крім того, із змісту Договору оренди нерухомого майна №22 судом не вбачається, що предметом договору була передача в строкове платне користування саме гаражу, про який йде мова у позовній заяві.

На думку суду, всупереч вимогам статей 33, 34 ГПК України, позивачем не доведено факту порушення його прав у користуванні орендованим майном з боку відповідача, тому суд вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

          У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суддя                                                                   підпис                     О.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 08.11.2011