Постанова

від 10.07.2012 по справі 5020-652/2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2012 року Справа № 5020-652/2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заплава Л.М.,

суддів Сікорської Н.І.,

Антонової І.В.,

за участю представників сторін:

позивача, не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "КНП-Партнер";

відповідача, Есауленко Павло Михайлович, довіреність № 176-1/12 від 01.06.12, приватне акціонерне товариство "КримНДОпроект";

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КНП-Партнер" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Погребняк О.С.) від 07 листопада 2011 року у справі № 5020-652/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КНП-Партнер" (вул. Демідова, 13, м. Севастополь, 99011)

до Приватного акціонерного товариства "КримНДОпроект" (вул. Демідова, 13, м. Севастополь, 99011)

про усунення перешкод у користуванні майном та спонукання виконати певні дії,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «КНП-Партнер»звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до закритого акціонерного товариства «КримНДОпроект» (найменування якого в ході розгляду справи змінилося на Приватне акціонерне товариство «КримНДОпроект») з вимогою про усунення перешкод у користуванні майном та визначення порядку користування орендованим майном між ТОВ "КНП-Пертнер" та ЗАТ "Крим НДОпроект".

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з березня 2011 року не може користуватися орендованим майном, так як вказаним майном користуються працівники відповідача, ставлять в орендований гараж свій транспорт.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 07 листопада 2011 року у справі № 5020-652/2011 у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "КНП-Партнер" відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано будь яких належних та допустимих доказів того, що його права порушені. Крім того, із змісту договору оренди нерухомого майна за № 22 не вбачається, що предметом договору була передача в строкове платне користування саме гаражу, про якій ішла мова у позовній заяві товариства з обмеженою відповідальністю «КНП-Партнер».

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Севастополя від 07 листопада 2011 року у справі № 5020-652/2011 скасувати, позов товариства з обмеженою відповідальністю "КНП-Партнер" задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не прийняв до уваги той факт, що відповідач ПАТ "КримНДОпроект" не заперечує факту користування майном, переданим позивачу згідно до договору оренди.

Апеляційну скаргу було прийнято до провадження 25 листопада 2011 року у складі колегії: головуюча суддя Остапова К.А., судді: Сікорська Н.І. та Ткаченко М.І.

Ухвалою від 05 грудня 2011 року провадження у справі було зупинене, у зв'язку з призначенням у справі судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою від 21 червня 2012 року, у зв'язку з надходженням до апеляційного суду висновку експерту разом з вказаною вище господарською справою з експертної установи, провадження у справі було поновлене та призначене на 10 липня 2012 року.

Розпорядженням в.о. секретаря судової палати від 21 червня 2012 року, головуюча у справі суддя Остапова К.А., у зв'язку з відпусткою та суддя Ткаченко М.І., у зв'язку з відпусткою, були замінені у складі колегії на суддів Заплава Л.М. та Антонову І.В.

Головуючою суддею призначено Заплава Л.М.

У судове засідання представник товариства з обмеженою відповідальністю "КНП-Партнер" не з'явився, 06 липня 2012 року надіслав клопотання про відкладення слухання справи, так як він бажає ознайомитися з висновками експертизи.

Судова колегія вважає, що у позивача було достатньо часу для ознайомлення з висновком експертизи до початку слухання справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Так як явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності не з'явившогося представника товариства з обмеженою відповідальністю "КНП-Партнер" за наявними матеріалами справи.

Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Між закритим акціонерним товариством «КримНДОпроект» (найменування якого змінилося на Приватне акціонерне товариство «КримНДОпроект») (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КНП-Партнер» (орендар) 01 січня 2009 року був укладений Договір оренди нерухомого майна, згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування з метою розміщення офісу наступне нерухоме майно: частину нежитлових приміщень адміністративної будівлі загальною площею 2,0 кв.м. за адресою: м. Севастополь, вул. Демідова 13.

Пункт 2.1 Договору передбачає, що вступлення орендаря у користування майном наступає з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі.

У п. 3 Договору зазначено, що орендна плата визначається з договірної ціни. Базова орендна ставка для розрахунку орендної плати станом на 01.01.2009 складає 50,00 грн. в місяць. Сума орендної плати за кожний наступний місяць визначається орендарем самостійно шляхом корегування розміру орендної плати за наступний місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п. 3.1-3.2 Договору).

Відповідно до пункту 5.2 Договору орендодавець зобов'язувався передати в оренду орендарю нерухоме майно відповідно до пункту 1.1 Договору за актом приймання-передачі майна з моменту підписання Договору. Акт прийому-передачі є обов'язковим додатком до цього Договору. Також він зобов'єязувався забезпечувати безперешкодний вхід робітників орендаря та його відвідувачів в орендоване приміщення; не здійснювати дій, які б перешкоджали орендарю користуватися орендованим майном на умовах цього договору; у випадку реорганізації орендаря до припинення дії цього договору переукласти договір на тих же умовах з одним з правонаступників , якщо останній погодився стать орендарем.

Відповідно до пункту 7.1 договору строк дії договору з 01.01.2009 по 31.12.2009. Одностороння відмова від виконання Договору та додаткових угод до нього не допускається, за виключенням випадків, якщо одна із сторін систематично (2 та більш раз) порушує умови договору.

Додатковою угодою від 21.12.2009 №1 до договору оренди нерухомого майна №22 від 01.01.2009 сторонами було продовжено договір оренди №22 до 31.12.2010 (арк.с. 59).

Додатковою угодою №2 від 21.12.2010 до Договору оренди нерухомого майна №22 від 01.01.2009 сторонами було продовжено дію договору оренди до 31.12.2011 (арк.с. 60).

Неможливість користуватися орендованим майном і стала причиною для звернення позивача до господарського суду міста Севастополя з вимогами до відповідача про усунення перешкод в користуванні майном.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є усунення перешкод у користуванні орендованим майном та визначення порядку користування орендованим майном.

Спірні правовідносини урегульовані нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Приписами статті 13 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Як вбачається з ст.1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", його норми регулюють відносини, пов'язані з передачею в оренду майна комунальної та державної форми власності. При цьому, ч.3 цієї норми визначено, що оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди.

Договір №22 оренди нерухомого майна від 01.01.2009 не містіть умов про те, що положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна»не розповсюджуються на взаємовідносини сторін.

Відповідно до статті 28 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності. Орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Відповідно до ст. 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу, тобто захищається з використанням тих засобів, за допомогою яких захищається право власності згідно положень Глави 29 Цивільного кодексу України .

Статті 15 та 16 Цивільного кодексу України надають кожній особі право на захист її цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому захист цивільних прав та інтересів здійснюється судом.

З наведеними нормами кореспондує стаття 20 Господарського суду України, згідно якої кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Як встановлено господарським судом, позивач звернувся до суду з негаторним позовом, підставою якого є обставини, що підтверджують право позивача на користування майном, а також вчинення відповідачем дій, які перешкоджають позивачу використовувати належні йому права на користування орендованим майном. Умовою задоволення негаторного позову є встановлення судом факту протиправності дій відповідача.

За змістом статті 32 Господарського процесуального кодексу України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів - фактичних даних.

У п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за № 2 "Про застосування норм цивільного законодавства при розгляді цивільних справ у суді першій інстанції" зазначається, що при судовому розгляді предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

У предмет доказування включається також факт приводу до позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права позивача.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Однак, у підтвердження своїх вимог позивачем належних доказів не надано. Позовна заява сама по собі не може служити належним доказом порушення прав позивача, оскільки відображає лише позицію позивача, і не підтверджена ніякими фактичними даними.

Зі змісту Договору оренди нерухомого майна №22 не вбачається, що предметом договору оренди була передача в строкове платне користування саме приміщення гаражу, про який йде мова у позовній заяві.

У матеріалах справи відсутній акт прийому-передачі орендованого приміщення на підставі якого у позивача настає право коритсування орендованим приміщенням.

На теперішній час закінчився строк дії договору, доказів його пролонгації судовій колегії не надано.

Позовні вимоги в частині визначення порядку користування орендованим майном повинні бути врегульовані в межах виконання договору оренди шляхом внесення змін в договір оренди, а не шляхом звернення з позовом до суду.

З урахуванням викладеного, господарський суд правомірно відмовив в задоволенні позову.

Судова колегія вважає, що висновки господарського суду відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права, тому підстави для скасування рішення господарського суду відсутні.

Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "КНП-Партнер" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 07 листопада 2011 року у справі № 5020-652/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя Л.М. Заплава

Судді Н.І. Сікорська

І.В. Антонова

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "КНП-Партнер" (вул. Демідова, 13, м. Севастополь, 99011)

2. Приватне акціонерне товариство "Кримндопроект" (вул. Демідова, 13, м. Севастополь, 99011).