Постанова

від 28.11.2011 по справі 47/255

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2011                                                                                           № 47/255

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Зубець Л.П.

суддів:            Новікова  М.М.

          Мартюк А.І.

за участю представників:

позивача:                     ОСОБА_1. – дов. б/н від 29.06.2011р.;

відповідача:                  ОСОБА_2. - дов. №66-1-4/38 від 20.10.2011р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Акціонерного товариства „АІС Софтвере, а.с.”   

на рішення                     Господарського суду міста Києва  

від                               13.09.2011р.

у справі           №47/255 (суддя Станік С.Р.)

за позовом                Акціонерного товариства „АІС Софтвере, а.с.”

до                                     Приватного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Гарант-Авто”

про                                  стягнення 64 468,47 євро, що еквівалентно 718 178,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство „АІС Софтвере, а.с.” (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Гарант-Авто” (далі – відповідач) заборгованості  за договором №AIS/GUA/201001 від 14.07.2010р. у загальній сумі 64 468,47 євро (з них: 54 440,00 євро - основний борг, 5 336,42 євро - пеня, 3 699,20 євро - інфляційні втрати, 1 032,85 євро - 3% річних), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач безпідставно ухиляється від оплати вартості наданих позивачем послуг.

Відповідач проти позову заперечував, наголошуючи на тому, що відповідно до пп.7.2.1 договору №AIS/GUA/201001 від 14.07.2010р. оплата повинна здійснюватись на підставі виставленого позивачем рахунку. Однак відповідач не отримував від позивача рахунки №1012225 та №1012226 від 10.11.2010р., на які міститься посилання у позові, тобто строк здійснення оплати за надані позивачем послуги ще не настав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2011р. у справі №47/255 в задоволенні позову було відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2011р. у справі №47/255 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального і процесуального права, а саме ст. ст. 47, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України та ст. 92 Цивільного кодексу України. Зокрема, позивач наголошував на тому, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тій обставині, що умовами договору не зазначено спосіб передачі сторонами документів. За твердженням позивача, останній неодноразово звертався за юридичною адресою відповідача з метою передати відповідачу рахунки №1012225 та №1012226 від 10.11.2010р. Так, 02.08.2011р. у представника позивача вказані вище рахунки були прийняті працівником (фахівцем) відповідача ОСОБА_3, про що свідчить підпис вказаної особи на супровідному листі, але будь-які відомості про реєстрацію цього листа в журналах відповідача відсутні. Наведене, на думку позивача, спростовує твердження відповідача про те, що вхідна кореспонденція приймається відділом документального забезпечення Приватного акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Гарант-Авто” з дотриманням вимог інструкції з діловодства, оскільки в даному випадку вбачається порушення цієї інструкції фахівцем відповідача - ОСОБА_3. В процесі судового розгляду відповідачем не було надано доказів на спростування факту отримання рахунків від позивача.   

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2011р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 28.11.2011р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2011р. було внесено зміни до складу колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів                   Новікова М.М., Мартюк А.І.

В судовому засіданні 28.11.2011р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2011р. у справі №47/255 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.11.2011р. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

14.07.2010р. між позивачем, як виконавцем, та Відкритим акціонерним товариством “Українська страхова компанія “Дженералі Гарант”, як замовником, правонаступником якого є відповідач, було укладено договір №AIS/GUA/201001 про надання послуг з впровадження програмного забезпечення програми SIRAEL (том справи – 1, аркуші справи – 152-159), за умовами якого виконавець зобов’язався надавати замовнику послуги з впровадження програмного забезпечення комп’ютерної програми SIRAEL, повний перелік яких міститься в Додатку №2 до договору, а замовник зобов’язується прийняти такі послуги й оплатити їх.

На виконання умов вказаного договору позивач надав відповідачу послуги, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія Акту наданих послуг №1 від 07.09.2010р., та виставив відповідачу до сплати рахунок №1012188 від 23.09.2010р. на суму 73 701,63 євро, який був оплачений 07.10.2010р. (том справи – 1, аркуші справи – 96, 160-162).

14.07.2010р. між позивачем, як виконавцем, та Відкритим акціонерним товариством “Українська страхова компанія “Дженералі Гарант”, як замовником, правонаступником якого є відповідач, було укладено договір №AIS/GUA/201001 на супроводження та інформаційно-консультативну підтримку комп’ютерної програми SIRAEL (далі - Договір) (том справи – 1, аркуші справи – 9-18), відповідно до умов якого (п.п.3.1, 4.1.1, 6.1) виконавець зобов’язався виконувати роботи та/або надавати послуги, а замовник зобов’язується прийняти такі роботи та послуги й оплатити їх. При цьому виконавець зобов’язався належним чином (якісно та у визначений замовником строк) здійснювати супроводження комп’ютерної програми SIRAEL, додаткове супроводження, підтримку комп’ютерної програми SIRAEL, додаткову підтримку, спеціальні роботи, а також виконувати інші зобов’язання виконавця, як прямо зазначені у договорі, так і ті, що випливають з положень договору або є необхідними для виконання виконавцем положень цього пункту. Прийом замовником виконаних робіт та/або наданих послуг здійснюється сторонами за Актом.

Порядок розрахунків погоджений сторонами у розділі 7 Договору, згідно з яким валютою платежу, яка здійснюється у розрахунках між сторонами, виступає євро. Оподаткування здійснюється відповідно до законодавства України. Абонплата становить 326 400 євро на рік, включає 400 людино-годин виконання робіт та/або надання послуг на місяць. Оплата здійснюється у рівних частинах один раз на місяць у розмірі 27 200 євро на підставі рахунку, виставленого виконавцем замовнику, відповідно до належно оформленого сторонами Акту.

Оплата здійснюється впродовж п’яти робочих днів, починаючи з дня, наступного за днем отримання замовником рахунку, виставленого відповідно до належним чином оформленого Акту (п.7.6 Договору).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що на виконання умов Договору протягом серпня-вересня 2010р. виконав, а відповідач прийняв роботи та послуги на загальну суму 54 400,00 євро, про що сторонами було складено та підписано Акти наданих послуг №1 від 10.11.2010р. на суму 27 200,00 євро та №2 від 10.11.2010р. на суму 27 200,00 євро (том справи – 1, аркуші справи – 20, 23).

10.11.2010р. позивач виставив відповідачу до сплати рахунки №101225 та №101226 на загальну суму 54 400 євро з терміном оплати до 24.11.2010р. На підтвердження факту отримання відповідачем рахунків №101225 та №101226 від 10.11.2010р. позивач надав нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_4, який з кінця 2009р. і до початку 2011р. працював у  Відкритому акціонерному товаристві “УСК “Дженералі Гарант” на посаді заступника Голови правління, та ОСОБА_5., який з 11.08.2009р. по 31.01.2011р. працював у Відкритому акціонерному товаристві “УСК “Дженералі Гарант” на посаді виконавчого директора з інформаційних технологій. У вказаних заявах ОСОБА_4. та ОСОБА_5. підтверджують факт отримання від позивача рахунків на оплату робіт та послуг, наданих у серпні-вересні 2010р.  (том справи – 1, аркуші справи – 106, 133).

Оскільки відповідач не оплатив вказані рахунки, позивач звернувся до відповідача з претензією (том справи – 1, аркуші справи – 26-28), але звернення позивача було залишено відповідачем без належного реагування, грошові кошти перераховані не були.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку сплатити заборгованість, окрім вимог про стягнення основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати, 3% річних та пеню.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, наголошуючи на відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження вручення (надіслання) відповідачу рахунків №101225 та №101226 від 10.11.2010р., у зв’язку з чим суд дійшов висновку про те, що строк виконання зобов’язань з оплати вартості виконаних робіт та послуг у відповідача ще не настав.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступні обставини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

В процесі судового розгляду було встановлено, що позивач на виконання умов Договору протягом серпня-вересня 2010 року виконав, а відповідач прийняв роботи та послуги на загальну суму 54 400 євро, що підтверджується наявними у матеріалах справи Актами наданих послуг №1 від 10.11.2010р. та №2 від 10.11.2010р. (том справи – 1,                                   аркуші справи – 20, 23).

Умовами Договору, а саме п.п.6.5, 7.6 передбачено, що після належного оформлення сторонами Акту виконавець (позивач) направляє замовнику (відповідачу) оригінал рахунку. Оплата здійснюється впродовж п’яти робочих днів, починаючи з дня, наступного за днем отримання замовником рахунку, виставленого відповідно до належним чином оформленого Акту.

На підтвердження отримання відповідачем до сплати рахунків №101225 та №101226 від 10.11.2010р. на загальну суму 54 400 євро позивач надав нотаріально засвідчені заяви колишніх співробітників відповідача ОСОБА_4. та ОСОБА_5.

Однак відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін і інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу суду пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

ОСОБА_4. та ОСОБА_5. не є представниками жодної із сторін у даній справі та не приймали участі у судовому процесі. Окрім того, як вірно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що до посадових обов’язків названих осіб у вказаний в їх заявах період належали обов’язки по отриманню будь-яких документів, що стосуються підприємства. До того ж, з матеріалів справи вбачається, що приймання та реєстрація вхідної кореспонденції відповідача у відповідності до вимог інструкції з діловодства ВАТ УСК „Гарант-Авто”, затвердженої наказом №107 від 04.07.2005р.,  здійснюється відділом діловодства (том справи – 1, аркуші справи – 118-128).

Відносно посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що 02.08.2011р. його представник подавав за юридичною адресою копії рахунків із супровідним листом, але останні не були зареєстровані, хоча відмітка про їх прийняття (дата, підпис і прізвище особи, яка прийняла документи) наявна на супровідному листі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в додатку №1 до вказаної інструкції з діловодства визначено примірний перелік документів, що не підлягають реєстрації, до якого входять копії документів (листів, програм, навчальних планів, тощо). Також слід звернути увагу на те, що провадження у справі №47/255 було порушено 18.07.2011р., тоді як фахівець відповідача ОСОБА_3 прийняв рахунки 02.08.2011р. (том справи – 1, аркуш справи – 163). Тобто, з відмітки на супровідному листі, про який зазначає позивач, вбачається, що рахунки були ним передані фахівцю відповідача ОСОБА_3 вже після звернення з позовом до суду та призначення справи до розгляду.

Доказів надіслання позивачем на адресу відповідача (фіскальні чеки відділення поштового зв’язку, опис вкладення, тощо) та отримання ним рахунків №101225 та №101226 від 10.11.2010р. на загальну суму 54 400 євро (повідомлення про вручення поштового відправлення, відбиток штампу відділу діловодства відповідача для реєстрації вхідної кореспонденції) суду не надано.

Відповідачем було надано витяг з реєстру вхідної кореспонденції за період з 10.11.2010р. по 13.11.2010р. (том справи – 1, аркуші справи – 129-130), згідно з яким за вказаний період від позивача кореспонденція не надходила.

Належні та допустимі докази на підтвердження погодження сторонами іншого порядку та строків здійснення оплати за Договором відсутні.

У відповідності до ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зібраними у справі доказами підтверджено, що позивач виконав, а відповідач прийняв роботи та послуги на загальну суму 54 400,00 євро. Однак, зважаючи на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження виставлення відповідачу до сплати та отримання ним рахунків на загальну суму 54 400 євро за виконані позивачем у серпні-вересні 2010 року роботи і послуги, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідно до умов п.7.6 Договору строк оплати відповідачем робіт та послуг станом на час звернення з позовом до суду та прийняття оскаржуваного судового рішення у даній справі ще не настав.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 54 400,00 євро основного боргу є нормативно та документально непідтвердженими і не підлягають задоволенню.

Оскільки в процесі судового розгляду не було встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошових зобов’язань перед позивачем, правові підстави для нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних відсутні. Тобто, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних також не підлягають задоволенню.

В ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених у позові, тоді як згідно з ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Враховуючи вищевикладені обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2011р. у справі №47/255 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за її подання покладаються на позивача (апелянта).

          Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 47, 49, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства „АІС Софтвере, а.с.” залишити без  задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2011р. у справі №47/255 – без змін.

2. Матеріали справи №47/255 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена  до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя                                                                      Зубець Л.П.

Судді                                                                                          Новіков  М.М.

                                                                                          Мартюк А.І.