Ухвала

від 21.11.2011 по справі 22-ц-1323/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц-1323/11 Головуючий у 1 інстанц ії: Мусієвський Є.Р.

Категорія: 27 Доповідач : Бойко С. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2011 року м.Львів

Колегія суддів су дової палати у цивільних спр авах апеляційного суду Львів ської області в складі:

головуючого - судді Бойко С.М .,

с уддів: Зверхановської Л.Д., Ма цея М.М.,

секретаря - Купчак О.В.,

з участю: представника ТОВ "Фо кус Україна" - Комара І.Е.,

п редставника ТОВ "КиївРусь" - Дудишина С.Ю.,

розглянувши у відкритому с удовому засіданні цивільну с праву за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Залізн ичного районного суду м.Льво ва від 15 вересня 2010 року у справ і за позовом ОСОБА_3 до О СОБА_4, товариства з обмежен ою відповідальністю "Фокус У країна", товариства з обмежен ою відповідальністю "КиївРус ь" про визнання недійсними до говорів купівлі-продажу нежи тлового приміщення, визнання права власності та витребув ання майна з чужого незаконн ого володіння, -

в с т а н о в и л а:

30.01.2009 року позивач з вернувся до суду з позовом, ут очненим заявою від 14.04.2010 року (а .с.92), в якому просить визнати не дійсним договір купівлі-прод ажу нежитлового приміщення п лощею 88,0 кв.м по вул.Городоцьк ій, 98 у м.Львові, укладений 02.07.1996 р оку між приватним виробничо- торгівельним підприємством (далі-ПВТП) "Жубер" та ОСОБА_4 , з тих підстав, що він був підп исаний не ОСОБА_3, а іншою о собою, спірне приміщення від чужене особою, яка не мала дос татнього обсягу повноважень представника і на підставі н едійсного доручення (без дот римання встановленої законо м форми), визнати за ним право власності на це приміщення, о скільки ПВТП "Жубер" ліквідов ане, а він був єдиним засновни ком цього підприємства, та ви требувати майно з володіння ТзОВ "КиївРусь", як від добросо вісного набувача, оскільки м айно вибуло з володіння перв існого власника поза його во лею.

Рішенням Залізничного ра йонного суду м.Львова від 15 ве ресня 2010 року в задоволенні за значеного позову відмовлено .

Рішення суду оскаржив пози вач в особі свого представни ка ОСОБА_5. Просить рішенн я суду скасувати з підстав не відповідності висновків суд у обставинам справи, порушен ня норм матеріального та про цесуального права і ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.

Свої доводи апелянт обгрун товує тим, що висновок суду пр о пропуск позивачем строку п озовної давності та про підп исання доручення, на підстав і якого було відчужено майно за оспорюваним договором, гр унтується на припущеннях. Вв ажає, що суд дійшов висновку п ро підписання доручення ОС ОБА_3 без вирішення його кло потання про проведення судов ої почеркознавчої експертиз и.

Крім того, зазначає, що висн овок суду про дійсність дору чення, на підставі якого ОС ОБА_6, діючи як представник П ВТП "Жубер", продав ОСОБА_4 с пірне приміщення, суперечить ст.ст. 29, 65, 67 Цивільного кодексу (далі-ЦК) України в редакції 1963 року та Статуту ПВТП "Жубер", о скільки воно не було нотаріа льно посвідчене, в ньому не за значено дати і воно підписа не не директором, як того вима гає Статут підприємства, а за сновником.

На думку апелянта, суд не за стосував норми ст.ст.65, 67 ЦК Укр аїни, в редакції 1963 року, які пі длягали застосуванню для виз нання договору недійсним. Вв ажає, що спірне майно вибуло з володіння власника поза йог о волею, а тому підлягає повер ненню.

Неправильним апелянт вваж ає і висновок суду про те, що ОСОБА_3, як фізична особа, не може звертатись із такими ви могами до суду, оскільки підп риємство за рішенням господа рського суду ліквідоване, а в ін є його єдиним засновником .

Позивач ОСОБА_3 та йо го представник ОСОБА_5, ві дповідач ОСОБА_4, представ ник ЛОКП "БТІ та ЕО" в судове за сідання не з"явились, хоча бул и належним чином повідомлені про час і місце розгляду спра ви, що підтверджується пошто вим повідомленням про вручен ня судових повісток (а.с.182, 183) та оголошенням в газеті про вик лик в судове засідання ОСОБ А_3 та ОСОБА_4 за відомою с уду адресою (а.с.184), клопотань п ро відкладення розгляду спра ви не надходило, що дає апеляц ійному суду право, відповідн о до вимог ст.305 Цивільно-проце суального кодексу (далі-ЦПК) У країни, розглянути справу у ї хній відсутності.

Заслухавши пояснення пред ставників ТОВ "Фокус Україна " та ТОВ "КиївРусь", які запереч или апеляційну скаргу, перев іривши матеріали справи в ме жах доводів апеляційної скар ги та вимог, заявлених в суді п ершої інстанції, колегія суд дів вважає, що апеляційну ска ргу необхідно відхилити з на ступних підстав.

Судом встановлено, що спір не нежитлове приміщення до й ого відчуження належало прив атному виробничо-торгівельн ому підприємству "Жубер" (а.с.13, 16), засновником якого згідно С татуту підприємства був ОС ОБА_3 (а.с.84).

Рішенням арбітражног о суду Львівської області ві д 20.11.2000 року скасовано державну реєстрацію ПВТП "Жубер" і зобо в"язано його власника - ОСОБ А_3 здійснити ліквідацію пі дприємства у встановленому з аконом порядку (а.с.95).

02.07.1996 року між ПВТП "Жубер", в о собі його представника ОСО БА_6, та ОСОБА_4 було уклад ено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення по в ул.Городоцькій, 98 у м.Львові, за яким приміщення перейшло у в ласність ОСОБА_4 (а.с.17, 18).

ОСОБА_6, підписуюч и вказаний вище договір, діяв на підставі доручення, підпи саного засновником ПВТП "Жуб ер" - ОСОБА_3 (а.с.12).

04.06.1998 року між ОСОБА_4 та Т зОВ "Фокус Україна" було уклад ено договір купівлі-продажу вказаного приміщення, згідно якого воно перейшло у власні сть ТзОВ "Фокус Україна" (а.с.20, 21) .

03.04.2007 року між ТзОВ "Фокус Укр аїна" та ТзОВ "КиївРусь" було у кладено договір купівлі-прод ажу, згідно якого спірне нежи тлове приміщення перейшло у власність ТзОВ "КиївРусь" (а.с. 22, 24).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що спірне нежитлове приміщення вибуло з володіння ПВТП "Жубе р" за його волею і було відчуж ено з дотриманням вимог зако ну, чинного на момент укладен ня оспорюваного договору, а т ому підстав для його витребу вання з володіння теперішньо го власника - ТзОВ "КиївРусь" н емає.

Колегія суддів вважає, що та кого висновку суд дійшов, пов но з"ясувавши обставини, які м ають значення для справи, дав ши правильну оцінку доказам, які надали сторони в обґрунт ування своїх вимог та запере чень.

Посилання апелянта на те, що суд належними засобами дока зування не встановив факту п ідписання доручення позивач ем, є безпідставними, оскільк и після уточнення позовних в имог ні позивач, ні його предс тавник не наполягали на приз наченні судової почеркознав чої експертизи, а відтак, втра тили процесуальний інтерес п о доказуванню цієї обставини , а тому суд першої інстанції н а своє переконання, що відпов ідає вимогам ст.212 ЦПК України , дійшов правильного висновк у про підписання доручення с аме позивачем. Крім того, під ч ас розгляду справи в апеляці йному суді ні позивач, ні його представник жодного разу не з"явились в судове засідання , клопотання про призначення апеляційним судом судової п очеркознавчої експертизи не заявляли, не зазначали таког о клопотання і в апеляційній скарзі, а тому апеляційний су д, в силу вимог ст.143 ЦПК України , не може з власної ініціативи призначати даний вид експер тизи.

Що стосується доводів апел янта в частині недотримання судом вимог матеріального за кону щодо визнання недійсно ю довіреності, на підставі як ої діяв ОСОБА_6, то вони теж є безпідставними, оскільки с уд, правильно застосував мат еріальний закон, чинний на мо мент виникнення спірних прав овідносин, та положення Стат уту ПВТП "Жубер".

У відповідності до ст.29 ЦК Ук раїни в редакції 1963 року, юриди чна особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні о бов"язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм законом або статутом.

У відповідності до ст.65 цьог о ж Кодексу, довіреність на ук ладення угод, що потребують н отаріальної форми, повинна б ути нотаріально посвідчена, за винятком випадків, передб ачених в цьому Кодексі, та інш их випадків, коли спеціальни ми правилами допущена інша ф орма довіреності.

У відповідності до п.2.4 Стату ту ПВТП "Жубер" (а.с.87) засновник підприємства, який є повнопр авним господарем підприємст ва, самостійно вирішує питан ня його виробничого та соціа льного розвитку, зокрема, до й ого виключної компетенції вх одить затвердження договорі в, укладених дирекцією підпр иємства на суму більше 10.000.000 крб .(п.п."з" п.2.6 Статуту), і може бути д иректором, який згідно п.2.7 очо лює постійне керівництво дія льністю підприємства.

У відповідності до п.2.5, засно вник може здійснювати керівн ицтво підприємством через пр изначеного ним представника , який діє в інтересах засновн ика на підставі його довірен ості.

Оскільки ОСОБА_3 був єди ним засновником підприємств а і його власником, тому згідн о названих вище положень Ста туту мав право видати довіре ність представнику на розпор ядження майном підприємства за своїм підписом, скріплени м печаткою, що не суперечить в имогам ст.ст.29, 65 ЦК України (1963 ро ку).

Відсутність дати складанн я доручення за встановлених судом обставин не можуть бут и підставою для визнання осп орюваного позивачем договор у недійсним, оскільки доруче ння було видане засновником на вчинення конкретно визнач еної дії - відчуження спірног о нерухомого майна (а.с.12).

Таким чином, суд першої інст анції дійшов правильного вис новку про те, що позивачем не д оведено факту вибуття спірно го майна з володіння власник а поза його волею, а тому й від сутні підстави, визначені ст .388 ЦК України (в редакції 2004 року ), для витребування майна від д обросовісного набувача.

Посилання апелянта на недо веденість факту пропуску ним строку позовної давності є б езпідставними, оскільки суд, вирішуючи спір по суті, відмо вив у задоволенні позову за б езпідставністю, а тому висно вок суду про пропущення пози вачем строку позовної давнос ті, зазначений в мотивувальн ій частині рішення, правовог о значення за таких обставин немає.

Суд першої інстанції пра вильно встановив характер сп ірних правовідносин, дав нал ежну оцінку доказам, які є в ма теріалах справи, встановив ф актичні обставини справи, за стосував матеріальний закон , який підлягав застосуванню , і ухвалив правильне по суті р ішення, під час розгляду спра ви не допустив порушень проц есуального закону, які б були підставою для скасування рі шення, доводи апеляційної ск арги не спростовують висновк ів суду, а тому апеляційну ска ргу необхідно відхилити, а рі шення суду залишити без змін .

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія су ддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Залізничног о районного суду м.Львова від 15 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає зако нної сили з моменту її прогол ошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищо го спеціалізованого суду Укр аїни з розгляду цивільних і к римінальних справ шляхом под ачі касаційної скарги протяг ом двадцяти днів з дня набран ня законної сили ухвалою апе ляційного суду.

Головуючий:

Судді: