Рішення

від 13.12.2011 по справі 13/481

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа №  13/481

13.12.11

За позовом  Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Прогрес"

до   Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі Аграрні технології"    

про стягнення заборгованості    

                                                                                                           Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача       ОСОБА_1 – дов. № 12 від 01.11.2011 р.

від відповідача   не з’явився

в судовому засіданні 13.12.2011 року відповідно до ст. 85 ГПК України  оголошено вступну і резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

До Господарського суду міста Києва звернувся з позовом Сільськогосподарський виробничий кооператив "Прогрес" до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі Аграрні технології" про стягнення заборгованості.

09.11.11 ухвалою Господарського суду міста Києва справу № 13/481, призначено до розгляду на 30.11.11, витребувано документи та докази, сторони зобов'язано вчинити дії.

29.11.2011 року через канцелярію до суду від позивача надійшла телеграма про відкладення розгляду справи.

30.11.2011 року в судове засідання представники сторін не з’явилися, поважних причин неявки суду не повідомили, вимоги ухвали про порушення провадження у  справі не виконали.

Ухвалою суду від 30.11.2011 року розгляд справи було відкладено на 13.12.2011 року.

13.12.2011 року в судове засідання з’явився представник позивача, на виконання вимог суду надав витребувані документи по справі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

В ході розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою господарського суду за місцезнаходженням відповідно до довідок ЄДРПОУ про що свідчить повідомлення про вручення з відміткою Укрпошти про отримання.

Відповідно до положень ст.ст.64, 77, 87 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Господарський суд визнав представлені позивачем документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України в судових засіданнях складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши і з’ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -    

                                                    ВСТАНОВИВ:

10.03.2010 року між Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Прогрес" (надалі –позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Високі Аграрні технології" (надалі –відповідачем, замовник) було укладено Договір на виконання комплексу технологічних робіт по вирощуванню гібриду соняшника № П-24-02/2010 від 10.03.2010 року (надалі - Договір), відповідно до умов якого виконавець в порядку та на умовах передбачених Договором зобов’язується виростити насіння соняшника на виробничих землях/поле № 24,25, площею 196 га, розташованих за адресою с. Вознесенка-2,Трутинського району,Одеської області із родинних ліній замовника, а замовник в порядку та на умовах Договору зобов’язується оплатити послуги по вирощуванню насіння соняшника.

Відповідно до п.7 Договору приймання виконаних виконавцем робіт замовником здійснюється в день фактичного завершення обумовлених Договором робіт по кожному циклу робіт та підтверджується актом приймання-сдачі виконаних робіт складених та підписаних повноважними представниками сторін.

Пунктом 6.4 Договору сторони передбачили порядок та строки здійснення розрахунків, відповідно до якого остаточна оплата вирощеної продукції здійснюється замовником протягом 20 банківських днів з моменту підписання сторонами акта здачі-прийому отриманої продукції з вирахуванням вартості витрат, понесених замовником при виконанні робіт замість виконавця та виконаних передплат.

Як встановлено судом, позивачем було надано відповідачу послуги, передбачені Договором на загальну суму 703 395,00 грн., що підтверджується Актом здачі-прийняття насіння № П-7 за Договором № П24-02/2010 від 10.03.2010 року (належним чином засвідчена копія Акту долучена до матеріалів справи).

Проте, відповідач свої зобов’язання передбачені Договором щодо вчасної та повної оплати наданих позивачем послуг виконав частково, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача 160 000,00 грн.

Згідно ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.  

Угодами про зарахування зустрічних однорідних вимог № 12 від 01.04.2011 року та № 21 від 04.05.2011 року враховані витрати замовника які склали 316 861,46 грн.

Отже, станом на дату звернення позивача до суду з позовом, заборгованість відповідача склала 226 533,54 грн.

02.08.2011 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію з вимогою погашення наявної заборгованості.

Проте, зазначена претензія залишена відповідачем без належного реагування та задоволення.

Зважаючи на викладене позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).  

Враховуючи викладене, господарський суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 226 533,54 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного чи неналежним чином виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодекс України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за Договором, позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню, помилково визначаючи її як штраф, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 01.11.2010 року по 01.05.2011 року  в сумі 16 752,00 грн.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (ст. 547 ЦК України).

Оскільки між сторонами угода щодо неустойки не укладена, а норми Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»передбачає стягнення пені за несвоєчасне виконання сторонами своїх зобов'язань у випадку, якщо остання передбачена умовами укладеного між сторонами Договору, господарський суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 16 752,00 грн. штрафу задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім суми основного боргу та пені позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 6 796,00 грн. 3% річних та 14 394,38 грн. інфляційних втрат.

Зважаючи на те, що відповідно до п. 6.4 Договору, остаточна оплата вирощеної продукції здійснюється замовником протягом 20 банківських днів з моменту підписання сторонами акта здачі-прийому отриманої продукції, а Акт здачі-прийняття насіння № П-7 за Договором № П24-02/2010 від 10.03.2010 року було складено та підписано 03.12.2011 року, суд вважає, що прострочення за надані позивачем послуги у відповідача розпочалося з 02.01.2011 року.  

Згідно розрахунку суду, позовні вимоги в частині стягнення 6 796,00 грн. 3% річних та 14 394,38 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 2 234,30 грн. 3% річних та 10 647,08 грн. інфляційних втрат.

Отже, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 226 533,54 грн. основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі, вимог в частині стягнення 6 796,00 грн. 3% річних та 14 394,38 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 2 234,30 грн. 3% річних та 10 647,08 грн. інфляційних втрат, вимоги щодо стягнення 16 752,00 грн. штрафу задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.  

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі Аграрні технології"    (03038, м. Київ, вул.. Ямська, 28, код ЄДРПОУ 36376609) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем при виконанні рішення на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Прогрес" (68514, Одеська обл.., Тарутинський район, с. Вознесенка Друга, вул.. Леніна, 80, код ЄДРПОУ 05414679) 226 533,54 грн. основного боргу, 2 234,30 грн. 3% річних та 10 647,08 грн. інфляційних втрат, 2 394, 15 грн. витрат по сплаті державного мита, 213,63 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                                  І.Д. Курдельчук

дата складення 16.12.2011