Рішення

від 14.12.2011 по справі 36/347

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  36/347

14.12.11

За позовом          Приватного підприємства «Гранітбуд»

До                             Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесфорумінвест»

про                          стягнення  33 297,94грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача          не з»явився

Від відповідача      ОСОБА_1 –по дов. №б/н від 05.12.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

        На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства «Гранітбуд»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесфорумінвест» про стягнення 33 297,94   грн., із яких: 28 000  грн. –основний борг,  481, 60 грн.-  пені за прострочку платежу, 1 816,67   грн. –збитки від інфляції, 791, 67 грн. –3% річних та 2 408 штраф.

       Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов’язання перед позивачем по сплаті послуг з оренди бульдозера. внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

       Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2011р. порушено провадження у справі № 36/347, розгляд справи було призначено на 14.11.2011р.

        В судове засідання 14.11.2011р. представники сторін  відповідача не з”явилися. Заяв, клопотань про відкладення  розгляду справи  не надходило.

        Враховуючи те, що не з’явлення представників сторін в засідання суду та невиконання сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 27.10.2011, перешкоджає вирішенню спору по суті в даному судовому засіданні,  господарський суд визнав  за доцільне відкласти розгляд справи на 05.12.2011р.

        В судове засідання 05.12.2011р. представник позивача   відповідача не з»явився, заяв, клопотань про відкладення  розгляду справи  не надходило.

        У зв’язку з неявкою в судове засідання представника позивача , розгляду справи було відкладено на 14.12.0211р.

        В судове засідання 14.12.2011р. представник позивача  не з»явився. Заяв, клопотань   не надходило.

Представник відповідача письмового відзиву на позов не надав. В судовому засіданні представник відповідача  надав  платіжне доручення №1285 від 11.11.2001р. про сплату позивачу 28 000 грн. основного боргу.   

       Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника відповідача,  суд -

ВСТАНОВИВ:

        Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

       Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

        16.06.2010р. між Приватним підприємством «Граніт буд» (далі –Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Бізнесфорумінвест»” (далі –Орендар) було укладено Договір №6 оренди  техніки спеціального призначення,  відповідно до умов якого (п. 1.1), Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне наступну одиницю будівельної техніки:

       Бульдозер марки: Komatsu D 58 - Е1

       Державний номер : 02274 АО

       Рік випуску: 1991р.

       Колір: жовтий

       Номер двигуна: 40858

       Номер кузова: 81639

       Термін дії договору сторони визначили з моменту підписання і до кінця 2010р. (п. 2.1 договору).

        Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідачем не сплачено в повному обсязі орендну платі за  користування будівельною технікою, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі  28 000  грн.

        Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 28 000 грн. підлягають задоволенню з наступних підстав.

         Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

        Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

        У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

        Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

         У відповідності до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

         На виконання умов договору №6 від  15.06.2010р. позивач передав відповідачу Бульдозер марки: Komatsu D 58 - Е1

         Державний номер : 02274 АО

         Рік випуску: 1991р.

         Колір: жовтий

         Номер двигуна: 40858

         Номер кузова: 81639, що підтверджується актом прийому –передачі техніки спеціального призначення від  18.06.2010р.

         Відповідно до п. 3.1  Договору розмір орендної плати становить:

         Бульдозер марки: Komatsu D 58 - Е1 –240,00 грн. ( в т.ч. ПДВ)  за 1 відпрацьовану годину.

         До початку робіт  відповідач повинен був здійснити  попередню оплату за 10 днів роботи бульдозера та послідовно кожен тиждень проводити попередню оплату за 10 наступних  робочих днів бульдозера (п.3.2 договору).

         Пунктом 3.2 Договору визначено, що до початку робіт замовник (відповідач) здійснює попередню оплату за 10 днів роботи бульдозера та послідовно кожен тиждень проводить попередню оплату за 10 наступних робочих днів бульдозера.

         На виконання умов даного договору між сторонами 26.07.2010р. був підписаний акт №45 про виконання робіт на суму 24 000 грн. та  26.07.2010р. був підписаний акт №47 про виконання робіт на суму 24 000 грн.

          При розгляді справи судом встановлено, що відповідач частково оплатив позивачу  послуги з оренди бульдозера в сумі  20 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №22 від 06.10.2010р. та  №3 від 23.09.2010р.

          Заборгованість відповідача перед позивачем на час подавання позову та становила  28 000 грн.

           Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір оренди є одним з видів зобов‘язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов‘язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов‘язків наймача (Орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та Договором обов’язку по сплаті орендної плати за орендовану техніку спеціального призначення в повному обсязі не виконав, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем  за Договором оренди  техніки спеціального призначення    становила 28 000 грн.

Оскільки представником відповідача в судовому засіданні 14.12.2011р. надане платіжне доручення №185 від 11.11.2011р. (проведена банком 28.11.2011р.) про перерахування відповідачу грошових коштів в сумі 28 000 грн., тому суд приходить до висновку про відсутність предмету спору між сторонами в частині стягнення цієї суми, а тому провадження по справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу.

             В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 6.4  Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 481,60 грн.  –пені за прострочку платежу та 2 408 грн. штрафу.

Відповідно до п. 6.4  Договору ( в редакції додатку №1 від 30.06.2010р.  до договору оренди спецтехніки №6 від 15.06.2010р.) за  прострочення платежу відповідач сплачує пеню в розмірі 0.5 %  від суми боргу за кожен день прострочення. Якщо протягом 10 днів  після подання рахунків і актів виконаних робіт платежі не проведеняґ, відповідач сплачує штраф у розмірі 25% від суми боргу за  кожні наступні 10 днів прострочення платежів в порядку наростання.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене  ним  правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Як встановлено п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як визначено ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем розрахунок пені здійснено з урахуванням Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 481,60  грн. обгрунтовані і підлягають задоволенню. підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 2 408, 00 грн.

             Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь збитків від інфляції в сумі  1 616, 67грн.  та  791,67 грн. –3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

            Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь  позивача Товариства з підлягає стягненню  інфляційні  в сумі  1 616, 67грн.  та  791,67 грн. –3% річних.

             Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Але, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки основний борг сплачений після порушення провадження у справі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст. ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

              Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Рамірент Україна” задовольнити частково.

             Провадження по справі в частині позовних вимог про стягнення 28 000 грн. припинити на підставі п.1-1ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесфорумінвест»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12,  код ЄДРПОУ 35679536) на користь Приватного підприємства «Гранітбуд» (89600,  м. Мукачево,  вул. Крилова, 95/Б, код ЄДРПОУ 34126400)  481 грн.  60 коп. –пені за прострочку платежу,  2 408 грн. штраф, 1 616 грн.  67  коп. –збитки від інфляції, 791 грн. 67 коп.. –3 % річних., 333 грн. 00 коп. - державного мита, та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

Трофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складено

19.12.2011р.