Постанова

від 21.11.2011 по справі 21/201-10

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2011                                                                                           № 21/201-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Борисенко  І.В.

суддів:             

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Вейбі»

на ухвалу                Господарського суду Київської області

від                           29.09.2011          

у справі                  № 21/021-10 (суддя Ярема В.А.)

за позовом            Публічного акціонерного товариства

                              «Науково-дослідний інститут склопластиків та волокна»

до                          1. Закритого акціонерного товариства «НТБ»

                             2. Акціонерного товариства «Вейбі»

про                        стягнення 3 000 000,00 грн. збитків

за участю представників сторін:

від позивача         ОСОБА_1 – дов. від 01.10.2011

від відповідача-1  не з’явився

від відповідача-2  ОСОБА_2 – дов. від 08.07.2011

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Науково-дослідний інститут склопластиків та волокна» (надалі – позивач) у вересні 2010 року звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Закритого акціонерного товариства «НТБ» (надалі – відповідач-1) та Акціонерного товариства «Вейбі» (надалі – відповідач-1, апелянт) про стягнення з відповідачів солідарно суми завданих збитків у розмірі 3 000 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області № 21/201-10 від 29.09.2010 було затверджено мирову угоду від 29.09.2010 у справі № 21/201-10, яка укладена між Публічним акціонерним товариством «Науково-дослідний інститут склопластиків та волокна», Закритим акціонерним товариством «НТБ» та Акціонерним товариством «Вейбі», за змістом, наведеним в цій ухвалі, та провадження у справі № 21/201-10 припинено.

Ухвала місцевого суду мотивована тим, що мирова угода від 29.09.2010 у справі № 21/201-10 підлягає затвердженню судом у порядку ст.78 ГПК України, оскільки вказана мирова угода (за своїми умовами) стосується прав і обов’язків сторін щодо предмету позову та відповідає вимогам чинного законодавства України.

Акціонерне товариство «Вейбі», не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою від 12.08.2011, у відповідності до якої просить ухвалу Господарського суду Господарського суду Київської області № 21/201-10 від 29.09.2010 скасувати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права. Апелянт стверджує, що умови затвердженої судом мирової угоди жодним чином не пов’язані з предметом позову про стягнення з відповідачів солідарно суми збитків у розмірі 3 000 000,00 грн. Крім того, вирішуючи питання про затвердження мирової угоди, суд не перевірив, чи мав представник АТ «Вейбі» (який за довіреністю від цього підприємства підписав мирову угоду про відчуження належної підприємству власності) повноваження на відчуження активів у спосіб, передбачений мировою угодою. При цьому апелянтом зазначено, що самим представником АТ «Вейбі» ОСОБА_3 (який є громадянином Японії та не володіє українською мовою) заперечується факт підписання документу, який би він сприймав як угоду, пов’язану з передачею активів АТ «Вейбі».

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти доводів апелянта заперечує та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представник апелянта (відповідача-2) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача-1 в судове засіданні апеляційної інстанції не з‘явився. Про час та місце судового засідання відповідач-1 повідомлений належним чином (поштове повідомлення наявне в матеріалах справи). Будь-яких клопотань від нього до суду не надходило.

Враховуючи, що у відповідності до ч.2 ст.102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п’ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, судова колегія позбавлена можливості відкласти розгляд справи у зв’язку з неявкою в засідання представника відповідача-1.     

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування норм процесуального права місцевим господарським судом, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У відповідності до ч.2 ст.22 ГПК України (якою передбачено права та обов'язки сторін в господарському процесі) сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Порядок укладення сторонами мирової угоди в процесі розгляду справи визначений статтею 78 ГПК України, якою, зокрема, передбачено, що:

-  відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами (ч.1 ст.78 ГПК України);

- до прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін (ч.2 ст.78 ГПК України).

- мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову (ч.3 ст. 78 ГПК України);

- про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі (ч.4 ст.78 ГПК України).

Відповідно до ч.8 п.п.3.9.6 п.3.9 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (із змінами та доповненнями) господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини твердо врегульовано законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Апелянт (відповідач-2) стверджує, що місцевий господарський суд не мав законних підстав для затвердження мирової угоди по справі, оскільки:

- суд не перевірив, чи мав представник АТ «Вейбі» ОСОБА_3 (який за довіреністю від цього підприємства підписав мирову угоду про відчуження належної підприємству власності) повноваження на відчуження активів у спосіб, передбачений мировою угодою;

- самим представником АТ «Вейбі» ОСОБА_3 (який є громадянином Японії та не володіє українською мовою) заперечується факт підписання документу, який би він сприймав як угоду, пов’язану з передачею активів АТ «Вейбі»;

- умови затвердженої судом мирової угоди жодним чином не пов’язані з предметом позову про стягнення з відповідачів солідарно суми збитків у розмірі 3 000 000,00 грн.

З матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що:

- Публічним акціонерним товариством «Науково-дослідний інститут склопластиків та волокна» було подано позов до Закритого акціонерного товариства «НТБ» та Акціонерного товариства «Вейбі», предметом якого є стягнення солідарно з обох відповідачів збитків у сумі 3 000 000,00 грн. за порушення майнових прав та інтересів позивача у зв’язку з тим, що відповідач-1 реалізовував продукцію (ровінг базальтовий РБ 18-2800), що експортувалась до Японії, за ціною на рівні її собівартості або нижче від собівартості цієї продукції;

- ухвалою Господарського суду Київської області від 14.09.2010 було порушено провадження у справі № 21/201-10 та призначено її до розгляду на 29.09.2010;

- 29.09.2010 позивачем (одноособово) була подана суду заява про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі (т.1, а.с.88);

- до поданої позивачем заяви була долучена Мирова угода у справі № 21/201-10 (т.1, а.с.89), в якій вказано, що вона підписана з боку відповідача-1 (ЗАТ «НТБ») головою Правління ОСОБА_3, який діяв на підставі Статуту, та з боку відповідача-2 (АТ «Вейбі») представником, громадянином Японії ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності від 28.04.2009, затвердженої ОСОБА_4, нотаріусом при Бюро юстиції в АДРЕСА_1, апостиль № 005845 від 12.05.2009 Міністерства закордонних справ Японії;  

- відповідачі із заявами про затвердження мирової угоди до суду не зверталися.

За мировою угодою, затвердженої судом першої інстанції, сторони, зокрема, домовились про наступне:

- АТ «Вейбі» передає у власність Публічному акціонерному товариству «Науково-дослідний інститут склопластиків та волокна» прості іменні акції Закритого акціонерного товариства «НТБ» у кількості 2 775 штук, номінальною вартістю 536,20 грн. кожна, загальною номінальною вартістю – 1 487 955,00 грн. Вартість простих іменних акцій ЗАТ «НТБ» у кількості 2 775 штук за домовленістю сторін становить 143,28 грн. за кожну акцію, загальна вартість пакету акцій у кількості 2 775 штук складає 397 602,00 грн.;

- АТ «Вейбі» відступає Публічному акціонерному товариству «Науково-дослідний інститут склопластиків та волокна» право вимоги до Закритого акціонерного товариства «НТБ» за всіма зобов’язаннями по договору № 50/Д цільової позики в іноземній валюті від 17.07.2000 (зі змінами та доповненнями), укладеному між ЗАТ «НТБ» та АТ «Вейбі», зареєстрованому Управлінням НБУ по м. Києву та Київській області (свідоцтво № 1170) в рахунок погашення позовних вимог на 602 398,00 грн.;

- визнати за ПАТ «Науково-дослідний інститут склопластиків та волокна» право власності на прості іменні акції у кількості 2 775 штук, номінальною вартістю 536,20 грн. кожна, випущені Закритим акціонерним товариством «НТБ»;

- припинити право власності Акціонерного товариства «Вейбі» на прості іменні акції у кількості 2 775 штук, номінальною вартістю 536,20 грн. кожна, випущені Закритим акціонерним товариством «НТБ»;

- визнати ПАТ «Науково-дослідний інститут склопластиків та волокна»  новим кредитором, який займає місце первісного кредитора (АТ «Вейбі»), в зобов’язаннях, що виникли по договору № 50/Д цільової позики в іноземній валюті від 17.07.2000 (зі змінами та доповненнями), укладеному між ЗАТ «НТБ» та АТ «Вейбі».

До матеріалів справи місцевим господарським судом не була долучена належним чином засвідчена копія довіреності від 28.04.2009, на підставі якої представник відповідача-2 підписав оспорювану мирову угоду, та її переклад.

З матеріалів справи (зокрема, з протоколу судового засідання від 29.09.2010 по справі 21/201-10 – т.1, а.с.191) також не вбачається, що судом першої інстанції при затвердженні мирової угоди була оглянута та перевірена ця довіреність представника відповідача-2 та, відповідно, його повноваження на підписання мирової угоди.    

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що при вирішенні питання про затвердження мирової угоди судом першої інстанції не було перевірено, чи мав представник АТ «Вейбі» ОСОБА_3 (який від імені підприємства підписав мирову угоду) повноваження на відчуження активів підприємства у спосіб, передбачений мировою угодою.

Доводи позивача про те, що місцевим судом повноваження представника відповідача-2 були перевірені, матеріалами справи не підтверджені.   

Згідно п.п.10, 12 мирової угоди, яка затверджена ухвалою місцевим судом, ця угода складена в 4-х оригінальних примірниках українською мовою та у зв’язку з незнанням української мови громадянином Японії ОСОБА_3 усний переклад тексту мирової угоди на японську мову зроблено перекладачем ОСОБА_5

Письмового перекладу тексту мирової угоди на японську мову матеріали справи не містять, що позбавляє суд апеляційної інстанції можливості перевити правильність  перекладу змісту мирової угоди для представника АТ «Вейбі» ОСОБА_3 при її підписанні.

У відповідності до документів, наданих апелянтом суду апеляційної інстанції, ОСОБА_3 в своїх письмових поясненнях від 10.08.2011 (перекладених у встановлений спосіб) заперечує факт підписання ним документу, який би він сприймав як угоду про передачу активів АТ «Вейбі».

З матеріалів справи (зокрема, з протоколу судового засідання від 29.09.2010 по справі 21/201-10 – т.1, а.с.191) не вбачається, що в судовому засіданні суду першої інстанції  брав участь перекладач з японської мови відповідної кваліфікації. Не зазначено про це і в оскаржуваній ухвалі місцевого суду.

З протоколу судового засідання від 29.09.2010 також не вбачається, що на виконання вимог ч.2 ст.78 ГПК України до затвердження мирової угоди місцевий господарський суд роз'яснив сторонам наслідки такої процесуальної дії.

Таким чином, відповідно до протоколу судового засідання суду першої інстанції від 29.09.2010 ОСОБА_3 (який є громадянином Японії та не володіє українською мовою) був присутнім у судовому засіданні під час затвердження мирової угоди за відсутності перекладача, що позбавляє суд можливості встановити, чи розумів представник відповідача-2 ОСОБА_3 зміст та значення підписаної ним мирової угоди та відповідні правові наслідки.  

За таких обставин судова колегія погоджується з доводами апелянта про те, що оскаржувана ухвала № 21/201-10 від 29.09.2010 про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі винесена місцевим судом з порушенням вимог процесуального права, а відтак, - підлягає скасуванню.

Згідно ч.7 ст.106 ГПК України у випадку скасування апеляційною інстанцією ухвали про припинення провадження у справі справа передається на розгляд місцевого господарського суду.   

Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Вейбі» підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду Київської області № 21/201-10 від 29.09.2010 – підлягає скасуванню, а справа – передачі на розгляд місцевого господарського суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1.  Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Вейбі» задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області № 21/201-10 від 29.09.2010 про припинення провадження у справі - скасувати.

3. Справу № 21/201-10 передати на розгляд Господарського суду Київської області.

4. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді