Рішення

від 16.10.2006 по справі 20-11/140

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"16"

жовтня 2006 р.

справа

№ 20-11/140

За позовом Суб`єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_1

До відповідача Товариства з обмеженою

відповідальністю “Фирма “Линарт” 

про відшкодування збитків

Суддя  Дмитрієв В.Є.

Представники

сторін:

від

позивача                    - ОСОБА_3, довіреність №НОМЕР_2 від

04.07.06;

від

позивача                     - ОСОБА_2., довіреність № НОМЕР_1 від

22.06.06,

від

відповідача        - Полещук В.В., довіреність № 5 від

28.07.06,

від відповідача        - Херсонська О.Б., довіреність б/н від 27.07.06,

СУТЬ

СПОРУ:

Позивач

звернувся до господарського суду м. Севастополя з позовом до відповідача про

відшкодування збитків, а саме в сумі 75 500 грн., збитки, заподіяні

невиконанням договору фрахтування і додаткової угоди до нього і відсотки за

користування чужими грошовими коштами в сумі 7697, 91 грн., а всього 83 197, 91

грн..

Відповідно

до ст. 22 ХПК України позивач уточнив підстави позовних вимог, просить позов задовольнити,

свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідачем обов'язків за вказаним

договором  виконано не було, проте,

переданими  позивачем згідно умовам

договору  грошовими коштами відповідач

користувався, внаслідок чого позивач зазнав збитки.

Відповідач

відповідно до вимог суду надав суду відзив на позов, згідно якому він заперечує

проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що відповідачем дійсно

судно у фрахт позивачу передано не було, проте, ніяких коштів від позивача  відповідач не одержував.

Відповідно

до ст.ст.  20, 22 Господарського

процесуального Кодексу України в судовому засіданні  представникам сторін були роз'яснено їх права

і обов'язки.

Суд,

заслухав пояснення

представників сторін, перевіривши матеріали справи, встановив.

04.04.2005

р. між ТОВ «Фірмою Лінарт»(Судновласником) і ПП ОСОБА_2 (Фрахтувальником) був

укладений договір фрахтування судна (буксира «Виг») у формі універсального

тайм-чартеру (далі Договір).

Згідно

умовам договору (п.15) Судновласник повинен був передати Фрахтувальнику вказане

вище судно у фрахт без екіпажа в період з 15.05.2005 р. по 31.10.2005 р.. П.п.

13, 14  вказаного договору визначені

умови передачі судна -буксир повинен бути переданий згідно акт прийому-передачі

15.05.2005 р. в порту Севастополь. Розмір фрахту складав 30 000 грн.. П.18

даного Договору визначена валюта і спосіб оплати -гривна України, банківський

переказ.

04.04.2005

р. ОСОБА_2. і Полещуком В.В., діючим на підставі довіреності від 04.01.2005 р.

на право надавати інтереси ТОВ «Фірми Лінарт»у всіх установах і організаціях з

усіх питань, пов'язаних з виконанням обов'язків директора ТОВ «Фірми Лінарт»,

була укладена додаткова угода, згідно якій сторони за договором змінили умови

основного договору від 04.04.05 р. в частині оплати і домовилися про здійснення

ОСОБА_2. передоплати для фінансування ремонту судна в наступному порядку:

04.04.2005

р. -25 000 грн. (готівковим платежем);

22.04.2005

р. -10 000 доларів США (готівковим 

платежем).

Крім

того, даною угодою сторони змінили розмір фрахту за основним договором,

визначивши його в 10 250  доларів США за

один місяць.

Згідно

розписці (а.с. 15) Полещук В.В. отримав від ОСОБА_2. готівкою грошові кошти в

сумі 25 000 грн. і 10 000 доларів США.

15.05.2005

р. судно у фрахт згідно умовам договору передано не було. Згідно п. 24

Договору, сторони прийшли до угоди, що якщо судно не буде здано в тайм-чартер

до дати, вказаної в п. 13 Договору, фрахтувальники мають право канцеліровать

чартер. Вимог про канцелірування чартеру до кінця закінчення терміну дії Договору

сторонами заявлено не було.

12.06.2006

р. між ПП ОСОБА_2. і ОСОБА_1 був укладений договір поступки права вимоги,

згідно якому ОСОБА_1. придбала всі права вимоги за договором фрахтування від

04.04.2005 р. як новий кредитор (а.с.13).

За

результатами перевірки Державної податкової інспекції Балаклавського району м.

Севастополя № НОМЕР_3 від 16.06.06, п.2.15.12. встановлено, що Договір

(універсальний тайм-чартер) виконаний не був, судно у фрахт не передавалося,

грошові кошти від ОСОБА_2. на рахунки ТОВ «Фірми Лінарт»не поступали (а.с.

65-66).

З

письмових пояснень Полещука В.В. слідує, що грошові кошти в сумі  25 000 грн. і 10 000 доларів США були

отримані їм у ОСОБА_2. для особистих потреб у вигляді позики і були незабаром

повернені ОСОБА_2. (а.с. 82).

Згідно

п. 2.2. Положення про ведення касових операцій в національній валюті України,

затвердженої постановою національного Банку України від 19.02.2001 р. (далі

Положення), розрахунки готівкою підприємств між собою і з підприємцями і

фізичними особами проводяться як за рахунок грошових коштів, отриманих з кас

банків, так і за рахунок готівкової виручки і здійснюються через касу

підприємства з веденням касової книги встановленої форми.

Відповідно

до п. 2.10 даного Положення, оприбутковуванням готівки в касах підприємств, які

проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням

касової книги згідно п. 4.2 Положення, є здійснення такими підприємствами  обліку готівки в повній сумі її фактичних

надходжень з оформленням цих операцій в установленому порядку прибутковим

касовим ордером з видачею відповідної квитанції і відображенням в касовій книзі

в день отримання підприємством готівкою грошових коштів.

Відповідно

до п. 3.2. Положення, про прийом готівки видається квитанція за підписами головного

бухгалтера  або особи, уповноваженої

керівником підприємства, і касира, засвідчена печаткою підприємства.

Згідно

вимогам п. 3.1. Положення, касові операції 

оформляються  прибутковими і

витратними касовими ордерами, типові форми і порядок заповнення яких

затверджені наказом Міністерства статистики України від 15.02.96 р. за № 51

«Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій»і повинні

застосовуватися всіма підприємствами.

Вимоги

Положення відповідно до п.п. 1.1 поширюються на юридичних осіб (окрім установ

банків і підприємств поштового зв'язку) незалежно від їх організаційно-правових

форм і форм власності, їх відособлені підрозділи, представництва іноземних

організацій  і фірм, які здійснюють  підприємницьку діяльність, а також зареєстрованих

в установленому порядку фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької

діяльності без створення юридичної особи, які здійснюють операції з готівкою в

національній валюті і є обов'язковими для виконання ними.

Так,

відповідно до вимог чинного законодавства, доказом надходження грошових коштів

в касу підприємства від інших підприємств, підприємців або фізичних осіб є

квитанція, яка є відривним корінцем прибуткового ордера, за підписами

головного  бухгалтера або особи,

уповноваженої керівником підприємства, і касира, засвідчена печатка

підприємства. При цьому прибутковий ордер 

повинен мати типову форму.

Відповідно

до акту Державної податкової інспекції Балаклавського району м. Севастополя №

НОМЕР_3 від 16.06.06  виконання договору

від 04.04.05 в регістрах бухобліку не рахується, авансові платежі договором

тайм-чартеру від 04.04.05 р. не передбачені (а.с. 65-66).

Крім

того, в журналі обліку доходів і витрат СПД ОСОБА_2. (а.с. 110-111),  наданого позивачем,  відомості про передачу сум в розмірі 25 000

грн. и 10 000 доларів США  ТОВ «Фірмі

Лінарт»відсутні.

Суд

бере до уваги доводи позивача про те, що Полещук В.В. при узгодженні додаткової

угоди від 04.04.06 діяв на підставі дійсної довіреності, що надає останньому

право діяти на користь ТОВ «Фірми «Лінарт»з правом укладати угоди, підписувати

документи, одержувати майно, у тому числі грошові кошти, проте, суд враховує,

що форма  додаткової  угоди від 04.04.05 не відповідає письмовій

формі, яку встановлює чинне законодавство для угод, укладених юридичною особою.

Так,

згідно ч. 2 ст. 207 ГК України, угода, яку здійснює юридична особа,

підписується особами, уповноваженими на це його установчими документами,

довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства і скріплюється

печаткою. Крім того, відповідно до ч. 1, ст. 181 Господарського Кодексу

України, господарський договір за загальним правилом складається у формі

єдиного документа, підписаного сторонами і скріпленого печаткою. На наданої

позивачем додатковій угоді від 04.04.06 відсутня печатка відповідача (а.с. 12).

Крім

того, відповідно до ч.1 ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або

розірвання договору здійснюється в такій же самій формі, як і договір, який

змінюється або розривається, якщо інше не встановлене договором або законом або

не витікає із звичаїв ділового обороту.

Так,

згідно  ст. 638 Цивільного Кодексу

України договір вважається  укладеним,

якщо сторони в належній формі досягли згоди за всіх істотних умов

договору. При таких обставинах суд приходить до висновку, що вказана додаткова

угода від 04.04.06 не є укладеною.

Згідно

пп.г п.4 ст. 5  Декрету, використовування

іноземної валюти на території України як засоби платежу або як застави,

вимагають індивідуальної ліцензії, яка видається Національним банком України на

період, необхідний для здійснення такої операції. Вказаних ліцензій суду надано

не було.

Відповідно

до ч.1, 3 ст. 614 Цивільного Кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання,

несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо

інше не встановлено договором або законом. 

Под

збитками відповідно до Цівільного законодавства України розуміють майнову

шкоду  у грошовому виразі. Зокрема,

збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або

пошкодженням речі, а також витрати, які вона зробила або мусить зробити для

відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які б особа

могла реально одержати за звичайних обставин, якби ії право не було порушено

(упущена вигода).

Статтею

224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських

відносин,  який порушив господарське

зобов'язання  або установлені вимоги щодо

здійснення господарської діяльності, 

повинен відшкодувати  завдані  цим  збитки  суб'єкту, права або законні інтереси якого

порушено. Під  збитками  розуміються 

витрати,  зроблені  управненою стороною, втрата або пошкодження

її майна, а також не одержані нею доходи,  

які  управнена  сторона 

одержала  б  у 

разі  належного виконання   зобов'язання   або  

додержання   правил    здійснення господарської діяльності другою

стороною.

Доказів

наявності витрат, зроблених внаслідок невиконання зобов'язання відповідачем,

втрати або пошкодження майна суду надано не було.

Підставами

для відповідальності суб'єкта господарської діяльності є дії або бездіяльність,

шкідливі наслідки таких дій, вина особи та причинний зв'язок між збитками та

поведінкою суб'єкта. За таких умов особа, яка своїми діями або бездіяльністю

шляхом порушення договірних зобов'язань спричинила збитки іншій юридичній особі

повинна їх відшкодувати. Про наявність причинного зв'язку свідчить той факт, що

в випадку належного виконання зобов'язання особа не зазнала би певних витрат.

Згідно

ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна

довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і

заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені

певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами

доказування.

Відповідно

до наведеного, у зв'язку з тим, що позивачем не надано належних доказів

наявності збитків і наявності вини в діях відповідача ТОВ «Фірми Лінарт», а

також виникнення спору між іншими сторонами внаслідок порушення договірних

зобов'язань, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача  збитків в розмірі 83 197, 91  грн. такими, що не підлягають задоволенню.

На

підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85, 115, 116

Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В

задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Копії  рішення направити сторонам.

Суддя

господарського суду

міста Севастополя                                                                                 

В.Є. Дмитрієв

Рішення оформлено і

підписано

в

порядку статті 84 ГПК України

Суб`єкт

підприємницької діяльності ОСОБА_1-99007 м. Севастополь, вул. АДРЕСА_1

Товариство з обмеженою

відповідальністю “Фирма “Линарт” -99704 м. Севастополь, вул. Ангарська, 10-А