Постанова

від 04.12.2006 по справі 20-11/140

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

 30 листопада 2006 року  

 Справа № 20-11/140

                    Севастопольський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Щепанської

О.А.,

суддів                                                                      Сотула

В.В.,

Горошко Н.П.,

за участю представників сторін:

позивача:

ОСОБА_2, довіреність НОМЕР_1   від

18.11.2006,  суб'єкта підприємницької

діяльності  ОСОБА_1;

позивача:

ОСОБА_3, довіреність НОМЕР_2   від

22.06.2006,  суб'єкта підприємницької

діяльності  ОСОБА_1;

відповідача:

Херсонської Олени Борисівни, довіреність №б/н  

від 27.07.2006,  товариства з

обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт";

розглянувши апеляційну скаргу

суб'єкта підприємницької діяльності 

ОСОБА_1на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя  Дмитрієв В.Є.) від 16.10.2006 року у справі

№20-11/140,

за позовом   суб'єкта підприємницької діяльності  ОСОБА_1(АДРЕСА_1) 

до 

товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт"

(вул. Ангарська, 10-а, Севастополь, 99704)      

про відшкодування збитків,

                                                         ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста

Севастополя від 16.10.2006 року у справі №20-11/140 (суддя Дмитрієв В.Є.)

відмовлено у задоволенні позову суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1до товариства

з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт" про відшкодування

збитків.

Позивач, не погодившись з рішенням

господарського суду, звернувся до Севастопольського апеляційного господарського

суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення

місцевого господарського суду, позов задовольнити.

Сторона посилається на те, що

господарським судом при прийнятті рішення, було порушено норми матеріального та

процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам

справи.

В судовому засіданні з 27.11.2006

року по 30.11.2006 року було оголошено перерву.

За клопотанням представників

сторін, судочинство здійснювалось на російській мові.

На підставі статті 101

Господарського процесуального кодексу України, судова колегія повторно

розглянувши матеріали справи, встановила наступне.

Позивач звернувся до господарського

суду міста Севастополя з позовом до відповідача про відшкодування збитків, а

саме в сумі 75500,00грн. збитки, заподіяні невиконанням договору фрахтування і

додаткової угоди до нього і відсотки за користування чужими грошовими коштами в

сумі 7697,91грн., а всього 83197,91грн. (а. с. 2-4).

Відповідно до статті 22

Господарського процесуального кодексу України, позивач уточнив підстави

позовних вимог, просить позов задовольнити, свої вимоги позивач обґрунтовує

тим, що відповідачем обов'язків за вказаним договором виконано не було, проте,

переданими позивачем згідно умовам договору грошовими коштами відповідач

користувався, внаслідок чого позивач зазнав збитки.

Суд першої інстанції відмовив у

задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції було

мотивовано тим, що позивачем не було надано належних доказів наявності збитків

і наявності вини у діях відповідача. Суд визнав додаткову угоду від 04.04.2006

такою, що не є укладеною.

Судова колегія розглянувши

матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції

обставин справи та правильність застосування норм матеріального та

процесуального права, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення

представників сторін, дійшла  висновку

про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи,

04.04.2005  між товариством з

обмеженою відповідальністю "Фірма Лінарт" (судновласником) і

приватним підприємцем ОСОБА_3(фрахтувальником) було укладено договір

фрахтування судна (буксира "Виг") у формі універсального

тайм-чартеру. (а. с. 12).

Згідно з умовами договору (пунктом

15), судновласник повинен був передати фрахтувальнику вказане вище судно у

фрахт без екіпажу в період з 15.05.2005 

по 31.10.2005. Пунктами 13, 14 вказаного договору визначено умови

передачі судна - буксир повинен бути передано згідно акту прийому-передачі

15.05.2005  в порту Севастополь. Розмір

фрахту складав 30000,00грн. Пунктом 18 даного договору було визначено валюту і

спосіб оплати - гривна України, банківський переказ.

04.04.2005  ОСОБА_3 і ОСОБА_4, який діяв на підставі

довіреності від 04.01.2005  на право

надавати інтереси товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма

Лінарт" у всіх установах і організаціях з усіх питань, пов'язаних з

виконанням обов'язків директора товариства з обмеженою відповідальністю

"Фірма Лінарт", було укладено додаткову угоду, згідно з якою, сторони

за договором змінили умови основного договору від 04.04.2005  в частині оплати і домовилися про здійснення

ОСОБА_3 передоплати для фінансування ремонту судна в наступному порядку:

04.04.2005 р. - 25 000 грн.

(готівковим платежем);

22.04.2005 р. - 10 000 доларів США

(готівковим платежем).

Крім того, даною угодою сторони

змінили розмір фрахту за основним договором, визначивши його в 10250,00 доларів

США за один місяць.

Згідно з розпискою (а. с. 15),

ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_3 готівкою грошові кошти в сумі 25000,00 грн. і

10000,00 доларів США.

15.05.2005          судно у фрахт згідно умовам договору

передано не було.

Відповідно до пункту 24 договору,

сторони прийшли до угоди, що якщо судно не буде здано в тайм-чартер до дати,

вказаної в пункті  13 договору,

фрахтувальники мають право канцеліровать чартер. Вимог про канцелірування

чартеру до кінця закінчення терміну дії договору сторонами заявлено не було.

12.06.2006          між 

приватним підприємцем 

ОСОБА_3  і  ОСОБА_1було укладено договір поступки права

вимоги, згідно з яким ОСОБА_1 придбала всі права вимоги за договором

фрахтування від 04.04.2005  як новий

кредитор (а. с. 13).

За результатами перевірки Державної

податкової інспекції Балаклавського району міста Севастополя № НОМЕР_3 від

16.06.06, п.2.15.12. встановлено, що договір (універсальний тайм-чартер)

виконано не було, судно у фрахт не передавалося, грошові кошти від ОСОБА_3 на

рахунки товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Лінарт" не

поступали (а. с. 65-66).

З письмових пояснень ОСОБА_4

слідує, що грошові кошти в сумі 25000,00грн. і 10000,00 доларів США були

отримані ним у ОСОБА_3 для особистих потреб у вигляді позики і були незабаром

повернені ОСОБА_3 (а. с. 82).

Оскільки строк дії договору сплинув

01.11.2005, в грудні 2005 ОСОБА_3 отримав необхідний буксир у другого

судовласника, то зобов'язання відповідача втратило інтерес для позивача.

Відповідно до вимог частини 3 статті 612 Цивільного кодексу України, позивач

звернувся з позовом про стягнення з відповідача збитків у сумі 75500,00грн.,

оскільки порушення умов договору виникло з вини боржника, який не надав

фратувальнику судно в установлений договором строк.

Приймаючи рішення про відмову у

задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що відповідно до вимог чинного

законодавства, доказом надходження грошових коштів в касу підприємства від

інших підприємств, підприємців або фізичних осіб є квитанція,  яка є 

відривним  корінцем  прибуткового 

ордера,  за підписами  головного бухгалтера або особи, уповноваженої

керівником підприємства,  і касира,

засвідчена печатка підприємства. При цьому прибутковий ордер повинен мати

типову форму.

Відповідно до акту Державної

податкової інспекції Балаклавського району міста Севастополя № НОМЕР_3 від

16.06.2006 виконання договору від 04.04.2005 в регістрах бухобліку не

рахується, авансові платежі договором тайм-чартеру від 04.04.2005 не

передбачені (а. с. 65-66).

Також, в журналі обліку доходів і

витрат суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (а. с. 110-111), наданого

позивачем, відомості про передачу сум в розмірі 25000,00грн. та 10000,00

доларів США товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма

Лінарт",  відсутні.

Крім того,  суд врахував, що форма додаткової угоди від

04.04.2005 не відповідає письмовій формі, яку встановлює чинне законодавство

для угод, укладених юридичною особою.

Так, згідно з частиною 2 статті 207

Господарського кодексу України, угода, яку здійснює юридична особа,

підписується особами, уповноваженими на це його установчими документами,

довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства і скріплюється

печаткою. Крім того, відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу

України, господарський договір за загальним правилом складаються у формі

єдиного документа, підписаного сторонами і скріпленого печаткою. На наданій

позивачем додатковій угоді від 04.04.2006 відсутня печатка відповідача (а. с.

12).

Суд першої інстанції дійшов  висновку, що вказана додаткова угода від

04.04.2006 не є укладеною.

Судова колегія вважає дані висновки

суду першої інстанції помилковими, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи,

як сам договір так і додаткова угода до нього були підписані заступником

директора товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма

"Линарт" ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності. (а. с. 14).

Для виконання представницьких

функцій ОСОБА_4 було надано наступні права: отримувати документи, подавати

заяви, вести справи у всіх судових, арбітражних, нотаріальних та

адміністративних закладах з усіма правами, які надано законом позивачу,

відповідачу та третім особам, а також потерпілому  від злочину; укладати всі дозволені законом

правочини, отримувати  належне довірителю

майно, розписуватись та вчинювати всі інші законні дії, пов'язані з виконанням

дійсного доручення.

05.04.2005  тою ж уповноваженою товариством з обмеженою

відповідальністю „Фірма „Линарт” особою - ОСОБА_4, від приватного підприємця ОСОБА_3

під розписку було отримано 25000,00грн.

Розписку від 05.04.2005 було видано

підприємцю ОСОБА_3 уповноваженою особою товариства з обмеженою відповідальністю

„Фірма „Линарт” - ОСОБА_4 і скріплено печаткою товариства з обмеженою

відповідальністю „Фірма „Линарт”. В тексті розписки від 05.04.2006  вказано, що грошові кошти    прийняті від суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_3   заступником

директора товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Линарт” ОСОБА_4 в

рахунок оплати, „згідно тайм-чартеру від 04.04.2005  між товариством з обмеженою відповідальністю

„Фірма „Линарт” та приватним підприємцем ОСОБА_3

Крім того, 22.04.2005 представником

товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Линарт” заступником директора

ОСОБА_4 від суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 під розписку була

отримана також сума еквівалентна 10000,00 доларам США. Розписка від 22.04.2005

також скріпляла печаткою товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма

„Линарт”.

В тексті розписки від

22.04.2005  уповноважений представник

товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Линарт” заступник директора

ОСОБА_4 також вказав, що грошові кошти ним прийняті,  „в рахунок оплати наявної складової згідно

тайм-чартеру від 04.04.2005  між

товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма „Линарт” і приватним

підприємцем ОСОБА_3

При таких обставинах, очевидно, що

заступник директора товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Линарт” -

ОСОБА_4 при прийнятті грошових коштів від суб'єкта підприємницької діяльності

ОСОБА_3 діяв від імені товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Линарт”.

Статтею 239 Цивільного кодексу

України встановлено: „Правочин, вчинений представником, створює, змінює,

припиняє цивільні права і обов'язки особи, яку він представляє”.

Таким чином, в даному випадку,

згідно з статтею 239 Цивільного кодексу України, саме для товариства з

обмеженою відповідальністю „Фірма „Линарт” виникли зобов'язання  за розписками виданими представником

товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма „Линарт” ОСОБА_4

Заперечення відповідача про те, що

додаткова угода від 04.04.2005 не відповідає вимогам чинного законодавства ані

за формою ані за змістом, з посиланням на норми Цивільного кодексу України,

Господарського кодексу України, валютного та банківського законодавства, не можуть

бути прийняті судовою колегією до уваги з наступних підстав.

Дійсно, частина 2 статті 207

Цивільного кодексу України застосовує до письмового правочину, який

здійснюється юридичною особою, вимогу про наявність уповноваженої особи та

печатки юридичної особи. Відсутність підпису виключає кваліфікацію відповідного

документу як правочину, оскільки відсутнє волевиявлення сторони на укладення

правочину (не здійснена дія, яка направлена на придбання, зміну або припинення

цивільних прав та обов'язків, частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України).

Відсутність печатки буде зазначати, що порушено вимогу закону відносно

письмової форми правочину. В цьому випадку підлягає застосуванню стаття 218

Цивільного кодексу України, яка встановлює наслідки не дотримання вимог про

письмову форму правочину.

Відповідно до частини 1 статті 218

Цивільного кодексу України, недотримання сторонами письмової форми правочину,

яка встановлена законом, не має наслідком її недійсність, крім випадків,

встановлених законом. Відносно відсутності печатки на письмовій додатковій

угоді до договору фрахтування, законом не встановлено такого наслідку для цього

правочину, як її недійсність. Цей правочин лише може бути визнаний судом

недійсним за підставами, які передбачено статтею 215 Цивільного кодексу

України, за їх наявності.

Таким чином, додаткова угода до

договору фрахтування від 04.04.2005 може бути визнана недійсною виключно судом

у загальному порядку як оспорюваний правочин за заявою відповідача, який

оспорює її дійсність. Такого позову друга сторона не подавала.

Посилання відповідача на наявність

цивільно-правових  відносин, між ОСОБА_3

та ОСОБА_4, відносин позики та нібито повернення ним отриманих грошових коштів

суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3 не знайшли свого підтвердження та

документально не підтверджені.

Наявна в матеріалах справи розписка

ОСОБА_1 (а. с. 84) також не підтверджує твердження позивача, оскільки на момент

її видачі 02.09.2005 ОСОБА_1 не мала будь-якого відношення до договору

фрахтування, та в розписці не було зазначено, що вона отримала кошти за

суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, у рахунок їх повернення за

договором фрахтування та не зазначено, від кого саме було отримано грошові

кошти.

Однак, судова колегія вважає

необґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача відсотків за

користування чужими грошовими коштами, відповідно до статті 536 Цивільного

кодексу України у розмірі облікової ставки Національного банку України.

Статтею   536  

Цивільного   кодексу   України  

визначено,   що   розмір процентів  за 

користування  чужими  грошовими    

коштами  встановлюється договором,

законом або іншим актом цивільного законодавства.

Оскільки розмір процентів за

користування грошовими коштами не передбачений чинними законодавчими актами

України, розрахунок позивача (а. с. 18) не може бути визнано обґрунтованим.

Застосування статті 231 Цивільного

кодексу України при обчисленні процентів за користування чужими грошовими

коштами, судова колегія вважає невірним, оскільки вказана норма Цивільного

законодавства підлягає застосуванню при порушенні грошового зобов'язання.

З огляду на вищевикладене, колегія

суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення

суду першої інстанції підлягає скасуванню.

          Керуючись статтями 612 (пункт 3)

Цивільного кодексу України, 101, 103 (пункт 2), 104 (частина 1 пункт 3, пункт

4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:         

1.Апеляційну скаргу суб'єкта

підприємницької діяльності 

ОСОБА_1задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду міста

Севастополя  від 16.10.2006 року у справі

№20-11/140 скасувати.

3.Постановити нове рішення.

4.Позов суб'єкта підприємницької

діяльності  ОСОБА_1до товариства з

обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт" про відшкодування

збитків, задовольнити частково.

5.Стягнути з товариства з обмеженою

відповідальністю "Фірма "Лінарт" (вул. Ангарська, 10-а,

Севастополь, 99704, п/р 260003128501 в ТОВ АБ "Південний" м. Ялта,

МФО 384522, код ЄДРПОУ 19449122, ІНН 194491227048) на користь  суб'єкта підприємницької діяльності  ОСОБА_1(АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

індетифікаційний номер НОМЕР_4) збитки , які спричинено невиконанням договору

фрахтування та додаткової угоди до нього у розмірі 75500,00грн.

6.Стягнути з товариства з обмеженою

відповідальністю "Фірма "Лінарт" (вул. Ангарська, 10-а,

Севастополь, 99704, п/р 260003128501 в ТОВ АБ "Південний" м. Ялта,

МФО 384522, код ЄДРПОУ 19449122, ІНН 194491227048) на користь  суб'єкта підприємницької діяльності  ОСОБА_1(АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

індетифікаційний номер НОМЕР_4) 755,00грн. держмита та 107,00грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7.В решті позову відмовити.

8.Доручити господарському суду

міста Севастополя видачу наказу.

Головуючий суддя                                                 

О.А. Щепанська

Судді                                                                               

В.В.Сотула

                                                                                Н.П.

Горошко